Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Рівнина Супутника Sputnik Planitia простора світла рівнина на Плутоні Відкрита на знімках зроблених 2015 року космічним

Рівнина Супутника

Рівнина Супутника

Рівнина Супутника (Sputnik Planitia) — простора світла рівнина на Плутоні. Відкрита на знімках, зроблених 2015 року космічним апаратом New Horizons, і названа на честь першого штучного супутника Землі. Ця назва (спершу — в вигляді Sputnik Planum, «плато Супутника») була запропонована науковою групою проекту New Horizons 2015 року, а 7 вересня 2017 затверджена Міжнародним астрономічним союзом.

image
Мозаїка знімків зонда New Horizons (північ праворуч угорі)
image
Попередні назви деталей поверхні
image
Північно-західний край рівнини. Видно комірки, на які поділена її поверхня, та сусідні гори.
image
Потоки плинного азотного льоду на півночі рівнини (контекст).
image
Льодовик, що сходить долиною з височин на сході й розтікається рівниною (контекст).
image
Ділянка рівнини шириною 460 км. Видно подвійні борозни та невеликі пагорби (контекст).
image
Борозни зблизька. Маленький темний пагорб — ймовірно, айсберг із водяного льоду, принесений до борозни конвективними рухами. Вузол борозен праворуч, найімовірніше, вже в стані руйнування.
image
Ділянки на півдні рівнини, всіяні дрібними заглибинами (контекст).

Ця рівнина є найпримітнішим геологічним об'єктом, виявленим на Плутоні, і багата на своєрідні та загадкові деталі поверхні. Вона має округлу форму з виступом на південь-південь-схід. Розмір основної частини становить 1000×800 км, а виступ тягнеться приблизно на 500 км. Найбільший розмір рівнини — 1500 км, що становить 40 % довжини меридіану Плутона. Розташована вона біля центра протилежної до Харона півкулі (координати центра основної частини рівнини — біля 25° пн. ш. 176° сх. д. / 25° пн. ш. 176° сх. д. / 25; 176). Її площа становить близько 870 000 км2 — 5 % поверхні Плутона.

Розташування та суміжні об'єкти

На сході рівнина межує з просторою ділянкою нерівної, але теж світлої місцевості. Разом вони утворюють найбільшу на Плутоні світлу деталь альбедо, відому як область Томбо (Tombaugh Regio), або «серце Плутона». На північному сході рівнина має доволі рівну й чітку межу, що сягає довжини 600 км і отримала назву «уступ Кусто» (Cousteau Rupes). Вздовж західної межі рівнини розкидані кілька гірських масивів. Це (з півночі на південь) гори аль-Ідрісі, гори Чжена Хе, гори Баре, гори Гілларі та гори Норгея. Біля південного кінця рівнини стоять хребти [en], що межують із двома своєрідними округлими височинами з заглибинами в центрі. Вони названі горою Райта та горою Пікара і, можливо, є кріовулканами. На самій рівнині, особливо поблизу країв, багато невеликих пагорбів. Деякі з їхніх груп отримали назви на честь різних космічних місій та програм.

Дещо південніше екватора Плутона майже по всій його довжині тягнеться широка неоднорідна темна смуга. Південна частина рівнини перетинає її, утворюючи найбільший її розрив. Частини цієї смуги, що межують із рівниною, названо областю Ктулху (на заході) та областю [en] (на сході).

Загальний опис

Рівнина Супутника лежить дещо нижче за навколишню місцевість. Це заповнена льодами западина — ймовірно, великий древній поруйнований кратер. Але форма рівнини далека від круглої, а її межа лише на чверті довжини є чіткою і дугоподібною (уступ Кусто, що обмежує рівнину з північного сходу). З інших боків край цього гіпотетичного кратера більш порізаний: на заході його розривають нерівномірно розкидані гори висотою до 5 км, а на півдні його взагалі не видно, і там рівнина виходить далеко назовні. Таким характером межі вона нагадує рівнину Спеки на Меркурії. Можливо, це результат того, що обидві вони з'явилися при заповненні гігантських кратерів плинними речовинами — лавою на Меркурії та льодом на Плутоні. Гадана глибина басейну рівнини Супутника та ознаки конвекції в її льодах вказують на те, що товщина цих льодів може сягати кількох кілометрів.

Поверхня рівнини дуже молода, що видно з відсутності на ній помітних кратерів (при роздільній здатності 350 м/пікс). Розраховано, що тривалість існування кратерів там не перевищує 10 млн років. Ймовірно, їх швидке руйнування — наслідок малої міцності та значної рухомості тамтешніх льодів.

Рівнину вкривають поширені на Плутоні льоди — замерзлий азот із домішкою метану та монооксиду вуглецю. Це леткі речовини, що складають і атмосферу Плутона; вони здатні випаровуватися, конденсуватися й мігрувати поверхнею. Рівнина може бути найбільшим на Плутоні їх резервуаром і, як наслідок, суттєво впливати на стан атмосфери. Вона є єдиним місцем, де в значних кількостях виявлено всі три речовини. Вміст монооксиду вуглецю на рівнині найбільший з-поміж усіх досліджених регіонів.

Всі перераховані льоди доволі плинні: під дією сили тяжіння вони можуть повільно повзти подібно до водяного льоду на Землі. Водяний же лід при температурах Плутона дуже міцний. По всій видимості, саме з нього складаються височини, що оточують рівнину. Він легший за азотний і може утворювати айсберги, здатні плавати в замерзлому азоті. Можливо, дрібні блоки водяного льоду під дією конвективних рухів плавають по всій рівнині, тоді як більші — кутасті гори, що розташовані по її краях, — лише трохи зміщуються та прокручуються (судячи з їх вигляду, вони можуть бути фрагментами колись суцільного покриву, що роз'єдналися й розсунулися).

Деталі поверхні

Апарат New Horizons відзняв усю рівнину з роздільною здатністю не гірше кілометра на піксель, а невелика її частина потрапила в число ділянок, відзнятих із найвищою детальністю — близько 80 метрів на піксель.

Майже вся поверхня рівнини (крім південного та східного країв) перетята криволінійними борознами, що ділять її на комірки розміром у кілька десятків або близько сотні кілометрів. Ширина борозен становить 2–3 км, а глибина — до 100 м. Вони зазвичай подвійні й дещо темніші за околиці. В борознах, особливо в місцях їх з'єднання, часто трапляються дрібні темні пагорби. Поверхня принаймні деяких комірок у центрі вища, ніж по краях, на величину до 50 м. Найімовірніше, комірки створені конвекцією в плинному азотному льоді (див. комірки Бенара). В їх центрі лід підіймається, а під борознами — опускається. При цьому в борознах накопичуються айсберги водяного льоду, що й виглядають як дрібні пагорби. Впродовж мільйонів років конфігурація комірок може змінюватись: вони деформуються, з'єднуються та роз'єднуються. При цьому деякі борозни втрачають активність та починають зникати; подекуди на рівнині видно рештки таких борозен. Комп'ютерне моделювання показує, що швидкість льоду на поверхні рівнини сягає кількох сантиметрів на рік, і від центру до краю комірки він переміщується за сотні тисяч років.

З височин, що оточують рівнину, на неї сповзають азотні льодовики. Деякі з них лежать у деревоподібно розгалужених долинах. Льодовики можуть бути частиною кругообігу азоту на Плутоні: їх підживлює конденсація газу, що випаровується, серед іншого, з самої рівнини.

Деякі ділянки рівнини всіяні численними заглибинами шириною близько 2 км. Особливо багато їх на півдні. Часто вони вишикувані в довгі паралельні вигнуті ряди, а іноді злиті докупи. Їх поява може бути пов'язана з розтріскуванням та сублімацією льоду. При малій роздільній здатності ряди цих заглибин нагадують дюни, і перші інтерпретації деяких їх знімків були саме такими.

На рівнині трапляються деталі, що можуть бути ознаками дії вітру. Це темні смуги довжиною до 50 км, що тягнуться від деяких пагорбів по азимуту 140° від півночі. Можливо, темна речовина здута з пагорбів, а можливо, вони створюють у потоці газу збурення, що здувають світлу речовину з поверхні. Вплив вітру може бути причиною забарвлення і значно більшої області — східної половини області Томбо. Вона вирізняється з-поміж околиць лише яскравим покривом із замерзлих льодів, які, ймовірно, мігрували туди з рівнини.

Примітки

  1. ‘X’ Marks a Curious Corner on Pluto’s Icy Plains. The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory. 7 січня 2016. Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 24 травня 2016.
  2. . SETI Institute, New Horizons project. Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  3. Stern, S. A.; Bagenal, F.; Ennico, K. та ін. (16 жовтня 2015). (PDF). Science. 350 (6258). arXiv:1510.07704. Bibcode:2015Sci...350.1815S. doi:10.1126/science.aad1815. PMID 26472913. Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2015. Процитовано 19 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (Supplements)
  4. Pluto Features Given First Official Names. IAU. 7 вересня 2017. оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.
  5. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN).
  6. McKinnon, W. B.; Nimmo, F.; Wong, T. та ін. (03/2016). Thermal Convection in Solid Nitrogen, and the Depth and Surface Age of Cellular Terrain Within Sputnik Planum, Pluto (PDF). 47th Lunar and Planetary Science Conference, held March 21-25, 2016 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1903, p.2921. Bibcode:2016LPI....47.2921M. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  7. Moore, J. M.; McKinnon, W. B.; Spencer, J. R. та ін. (2016). (PDF). Science. 351 (6279). arXiv:1604.05702. Bibcode:2016Sci...351.1284M. doi:10.1126/science.aad7055. Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2016. Процитовано 24 травня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  8. At Pluto, New Horizons Finds Geology of All Ages, Possible Ice Volcanoes, Insight into Planetary Origins. pluto.jhuapl.edu. 9 листопада 2015. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  9. Schenk, P. M.; McKinnon, W.; Moore, J. та ін. (September 2015). A Large Impact Origin for Sputnik Planum and Surrounding Terrains, Pluto?. American Astronomical Society, DPS meeting #47, #200.06. Bibcode:2015DPS....4720006S. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  10. New Findings from New Horizons Shape Understanding of Pluto and its Moons. The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory. 19 грудня 2015. Архів оригіналу за 18 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  11. Hand, E. (October 2015). Late harvest from Pluto reveals a complex world. Science. 350 (6258): 260—261. Bibcode:2015Sci...350..260H. doi:10.1126/science.350.6258.260.
  12. Grundy, W. M.; Binzel, R. P.; Buratti, B. J. та ін. (2016). (PDF). Science. 351 (6279). arXiv:1604.05368. Bibcode:2016Sci...351.9189G. doi:10.1126/science.aad9189. Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2016. Процитовано 24 травня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  13. Clark S. (26 липня 2015). NASA probe finds intriguing ice flows under hazy skies on Pluto. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  14. Frozen Carbon Monoxide in Pluto’s 'Heart'. NASA. 17 липня 2015.
  15. PIA19936: Surface Variety. NASA. 10 вересня 2015.
  16. PIA20201: New Horizons' Very Best View of Pluto (Mosiac). NASA. 5 грудня 2015.
  17. PIA20151: Pluto's Pits. NASA. 10 листопада 2015.
  18. Stern A. (29 жовтня 2015). “Top 10″ Surprises from the Pluto Flyby. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 3 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  19. New Pluto Images from New Horizons: It's Complicated. JHU Applied Physics Laboratory. 10 вересня 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2015. Процитовано 19 грудня 2015.

Посилання

  • image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рівнина Супутника
  • Деяка література в Astrophysics Data System

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Rivnina Suputnika Sputnik Planitia prostora svitla rivnina na Plutoni Vidkrita na znimkah zroblenih 2015 roku kosmichnim aparatom New Horizons i nazvana na chest pershogo shtuchnogo suputnika Zemli Cya nazva spershu v viglyadi Sputnik Planum plato Suputnika bula zaproponovana naukovoyu grupoyu proektu New Horizons 2015 roku a 7 veresnya 2017 zatverdzhena Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom Mozayika znimkiv zonda New Horizons pivnich pravoruch ugori Poperedni nazvi detalej poverhniPivnichno zahidnij kraj rivnini Vidno komirki na yaki podilena yiyi poverhnya ta susidni gori Potoki plinnogo azotnogo lodu na pivnochi rivnini kontekst Lodovik sho shodit dolinoyu z visochin na shodi j roztikayetsya rivninoyu kontekst Dilyanka rivnini shirinoyu 460 km Vidno podvijni borozni ta neveliki pagorbi kontekst Borozni zblizka Malenkij temnij pagorb jmovirno ajsberg iz vodyanogo lodu prinesenij do borozni konvektivnimi ruhami Vuzol borozen pravoruch najimovirnishe vzhe v stani rujnuvannya Dilyanki na pivdni rivnini vsiyani dribnimi zaglibinami kontekst Cya rivnina ye najprimitnishim geologichnim ob yektom viyavlenim na Plutoni i bagata na svoyeridni ta zagadkovi detali poverhni Vona maye okruglu formu z vistupom na pivden pivden shid Rozmir osnovnoyi chastini stanovit 1000 800 km a vistup tyagnetsya priblizno na 500 km Najbilshij rozmir rivnini 1500 km sho stanovit 40 dovzhini meridianu Plutona Roztashovana vona bilya centra protilezhnoyi do Harona pivkuli koordinati centra osnovnoyi chastini rivnini bilya 25 pn sh 176 sh d 25 pn sh 176 sh d 25 176 Yiyi plosha stanovit blizko 870 000 km2 5 poverhni Plutona Roztashuvannya ta sumizhni ob yektiNa shodi rivnina mezhuye z prostoroyu dilyankoyu nerivnoyi ale tezh svitloyi miscevosti Razom voni utvoryuyut najbilshu na Plutoni svitlu detal albedo vidomu yak oblast Tombo Tombaugh Regio abo serce Plutona Na pivnichnomu shodi rivnina maye dovoli rivnu j chitku mezhu sho syagaye dovzhini 600 km i otrimala nazvu ustup Kusto Cousteau Rupes Vzdovzh zahidnoyi mezhi rivnini rozkidani kilka girskih masiviv Ce z pivnochi na pivden gori al Idrisi gori Chzhena He gori Bare gori Gillari ta gori Norgeya Bilya pivdennogo kincya rivnini stoyat hrebti en sho mezhuyut iz dvoma svoyeridnimi okruglimi visochinami z zaglibinami v centri Voni nazvani goroyu Rajta ta goroyu Pikara i mozhlivo ye kriovulkanami Na samij rivnini osoblivo poblizu krayiv bagato nevelikih pagorbiv Deyaki z yihnih grup otrimali nazvi na chest riznih kosmichnih misij ta program Desho pivdennishe ekvatora Plutona majzhe po vsij jogo dovzhini tyagnetsya shiroka neodnoridna temna smuga Pivdenna chastina rivnini peretinaye yiyi utvoryuyuchi najbilshij yiyi rozriv Chastini ciyeyi smugi sho mezhuyut iz rivninoyu nazvano oblastyu Ktulhu na zahodi ta oblastyu en na shodi Zagalnij opisRivnina Suputnika lezhit desho nizhche za navkolishnyu miscevist Ce zapovnena lodami zapadina jmovirno velikij drevnij porujnovanij krater Ale forma rivnini daleka vid krugloyi a yiyi mezha lishe na chverti dovzhini ye chitkoyu i dugopodibnoyu ustup Kusto sho obmezhuye rivninu z pivnichnogo shodu Z inshih bokiv kraj cogo gipotetichnogo kratera bilsh porizanij na zahodi jogo rozrivayut nerivnomirno rozkidani gori visotoyu do 5 km a na pivdni jogo vzagali ne vidno i tam rivnina vihodit daleko nazovni Takim harakterom mezhi vona nagaduye rivninu Speki na Merkuriyi Mozhlivo ce rezultat togo sho obidvi voni z yavilisya pri zapovnenni gigantskih krateriv plinnimi rechovinami lavoyu na Merkuriyi ta lodom na Plutoni Gadana glibina basejnu rivnini Suputnika ta oznaki konvekciyi v yiyi lodah vkazuyut na te sho tovshina cih lodiv mozhe syagati kilkoh kilometriv Poverhnya rivnini duzhe moloda sho vidno z vidsutnosti na nij pomitnih krateriv pri rozdilnij zdatnosti 350 m piks Rozrahovano sho trivalist isnuvannya krateriv tam ne perevishuye 10 mln rokiv Jmovirno yih shvidke rujnuvannya naslidok maloyi micnosti ta znachnoyi ruhomosti tamteshnih lodiv Rivninu vkrivayut poshireni na Plutoni lodi zamerzlij azot iz domishkoyu metanu ta monooksidu vuglecyu Ce letki rechovini sho skladayut i atmosferu Plutona voni zdatni viparovuvatisya kondensuvatisya j migruvati poverhneyu Rivnina mozhe buti najbilshim na Plutoni yih rezervuarom i yak naslidok suttyevo vplivati na stan atmosferi Vona ye yedinim miscem de v znachnih kilkostyah viyavleno vsi tri rechovini Vmist monooksidu vuglecyu na rivnini najbilshij z pomizh usih doslidzhenih regioniv Vsi pererahovani lodi dovoli plinni pid diyeyu sili tyazhinnya voni mozhut povilno povzti podibno do vodyanogo lodu na Zemli Vodyanij zhe lid pri temperaturah Plutona duzhe micnij Po vsij vidimosti same z nogo skladayutsya visochini sho otochuyut rivninu Vin legshij za azotnij i mozhe utvoryuvati ajsbergi zdatni plavati v zamerzlomu azoti Mozhlivo dribni bloki vodyanogo lodu pid diyeyu konvektivnih ruhiv plavayut po vsij rivnini todi yak bilshi kutasti gori sho roztashovani po yiyi krayah lishe trohi zmishuyutsya ta prokruchuyutsya sudyachi z yih viglyadu voni mozhut buti fragmentami kolis sucilnogo pokrivu sho roz yednalisya j rozsunulisya Detali poverhniAparat New Horizons vidznyav usyu rivninu z rozdilnoyu zdatnistyu ne girshe kilometra na piksel a nevelika yiyi chastina potrapila v chislo dilyanok vidznyatih iz najvishoyu detalnistyu blizko 80 metriv na piksel Majzhe vsya poverhnya rivnini krim pivdennogo ta shidnogo krayiv peretyata krivolinijnimi boroznami sho dilyat yiyi na komirki rozmirom u kilka desyatkiv abo blizko sotni kilometriv Shirina borozen stanovit 2 3 km a glibina do 100 m Voni zazvichaj podvijni j desho temnishi za okolici V boroznah osoblivo v miscyah yih z yednannya chasto traplyayutsya dribni temni pagorbi Poverhnya prinajmni deyakih komirok u centri visha nizh po krayah na velichinu do 50 m Najimovirnishe komirki stvoreni konvekciyeyu v plinnomu azotnomu lodi div komirki Benara V yih centri lid pidijmayetsya a pid boroznami opuskayetsya Pri comu v boroznah nakopichuyutsya ajsbergi vodyanogo lodu sho j viglyadayut yak dribni pagorbi Vprodovzh miljoniv rokiv konfiguraciya komirok mozhe zminyuvatis voni deformuyutsya z yednuyutsya ta roz yednuyutsya Pri comu deyaki borozni vtrachayut aktivnist ta pochinayut znikati podekudi na rivnini vidno reshtki takih borozen Komp yuterne modelyuvannya pokazuye sho shvidkist lodu na poverhni rivnini syagaye kilkoh santimetriv na rik i vid centru do krayu komirki vin peremishuyetsya za sotni tisyach rokiv Z visochin sho otochuyut rivninu na neyi spovzayut azotni lodoviki Deyaki z nih lezhat u derevopodibno rozgaluzhenih dolinah Lodoviki mozhut buti chastinoyu krugoobigu azotu na Plutoni yih pidzhivlyuye kondensaciya gazu sho viparovuyetsya sered inshogo z samoyi rivnini Deyaki dilyanki rivnini vsiyani chislennimi zaglibinami shirinoyu blizko 2 km Osoblivo bagato yih na pivdni Chasto voni vishikuvani v dovgi paralelni vignuti ryadi a inodi zliti dokupi Yih poyava mozhe buti pov yazana z roztriskuvannyam ta sublimaciyeyu lodu Pri malij rozdilnij zdatnosti ryadi cih zaglibin nagaduyut dyuni i pershi interpretaciyi deyakih yih znimkiv buli same takimi Na rivnini traplyayutsya detali sho mozhut buti oznakami diyi vitru Ce temni smugi dovzhinoyu do 50 km sho tyagnutsya vid deyakih pagorbiv po azimutu 140 vid pivnochi Mozhlivo temna rechovina zduta z pagorbiv a mozhlivo voni stvoryuyut u potoci gazu zburennya sho zduvayut svitlu rechovinu z poverhni Vpliv vitru mozhe buti prichinoyu zabarvlennya i znachno bilshoyi oblasti shidnoyi polovini oblasti Tombo Vona viriznyayetsya z pomizh okolic lishe yaskravim pokrivom iz zamerzlih lodiv yaki jmovirno migruvali tudi z rivnini Primitki X Marks a Curious Corner on Pluto s Icy Plains The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory 7 sichnya 2016 Arhiv originalu za 23 travnya 2016 Procitovano 24 travnya 2016 SETI Institute New Horizons project Arhiv originalu za 4 grudnya 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 Stern S A Bagenal F Ennico K ta in 16 zhovtnya 2015 PDF Science 350 6258 arXiv 1510 07704 Bibcode 2015Sci 350 1815S doi 10 1126 science aad1815 PMID 26472913 Arhiv originalu PDF za 22 listopada 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Supplements Pluto Features Given First Official Names IAU 7 veresnya 2017 originalu za 7 veresnya 2017 Procitovano 7 veresnya 2017 Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN McKinnon W B Nimmo F Wong T ta in 03 2016 Thermal Convection in Solid Nitrogen and the Depth and Surface Age of Cellular Terrain Within Sputnik Planum Pluto PDF 47th Lunar and Planetary Science Conference held March 21 25 2016 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1903 p 2921 Bibcode 2016LPI 47 2921M a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Moore J M McKinnon W B Spencer J R ta in 2016 PDF Science 351 6279 arXiv 1604 05702 Bibcode 2016Sci 351 1284M doi 10 1126 science aad7055 Arhiv originalu PDF za 20 travnya 2016 Procitovano 24 travnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka At Pluto New Horizons Finds Geology of All Ages Possible Ice Volcanoes Insight into Planetary Origins pluto jhuapl edu 9 listopada 2015 Arhiv originalu za 10 listopada 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 Schenk P M McKinnon W Moore J ta in September 2015 A Large Impact Origin for Sputnik Planum and Surrounding Terrains Pluto American Astronomical Society DPS meeting 47 200 06 Bibcode 2015DPS 4720006S a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka New Findings from New Horizons Shape Understanding of Pluto and its Moons The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory 19 grudnya 2015 Arhiv originalu za 18 grudnya 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 Hand E October 2015 Late harvest from Pluto reveals a complex world Science 350 6258 260 261 Bibcode 2015Sci 350 260H doi 10 1126 science 350 6258 260 Grundy W M Binzel R P Buratti B J ta in 2016 PDF Science 351 6279 arXiv 1604 05368 Bibcode 2016Sci 351 9189G doi 10 1126 science aad9189 Arhiv originalu PDF za 20 travnya 2016 Procitovano 24 travnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Clark S 26 lipnya 2015 NASA probe finds intriguing ice flows under hazy skies on Pluto Spaceflight Now Arhiv originalu za 19 grudnya 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 Frozen Carbon Monoxide in Pluto s Heart NASA 17 lipnya 2015 PIA19936 Surface Variety NASA 10 veresnya 2015 PIA20201 New Horizons Very Best View of Pluto Mosiac NASA 5 grudnya 2015 PIA20151 Pluto s Pits NASA 10 listopada 2015 Stern A 29 zhovtnya 2015 Top 10 Surprises from the Pluto Flyby Sky amp Telescope Arhiv originalu za 3 grudnya 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 New Pluto Images from New Horizons It s Complicated JHU Applied Physics Laboratory 10 veresnya 2015 Arhiv originalu za 28 listopada 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Rivnina Suputnika Deyaka literatura v Astrophysics Data System

Дата публікації:
Топ