Руя ни або рани західнослов янське плем я що заселяло з VI століття острів Рюген Руян Ругія Християнізація Руянів 1128 1

Руя́ни, або рани — західнослов'янське плем'я, що заселяло з VI століття острів Рюген (Руян; Ругія).

Розкопки кругової фортеці на мисі Аркона (Рюген)

Єпископ Абсалон керує поверженням ідола Святовита в Арконі.

безбородий вусатий слов'янин племінного союзу лютичів (до складу якого входили руяни, укри та ін.), о. Руян, м. Аркона, археологічні досліди культури V—IX століття

У період середньовіччя слов'яни (так звані полабські слов'яни) заселяли острів Рюген та землі материка на південний захід від острова через Штрелазунд; землі нинішньої східної, північної і північно-західної Німеччини. Плем'ям руян правили князі, що жили у фортецях. Релігійним центром руян було святилище Аркона, в якому шанувався бог Святовит.

Були й інші боги: «Чорнобог» з його храмом на півострові Ясмунд біля сьогоднішнього Загард (нім. Sagard), далі були (нім. Rugievit), Поревіт і Поренут з храмами у релігійному центрі Чаренза, та інших богів і їхніх храмів по всій області Ранів.

Вони були одним з найпотужніших племен серед дрібніших слов'янських, які жили між Ельбою і Віслою до ХІІІ-го століття, і були одними з останніх, хто тримався за своє слов'янське язичництво (їхній релігійний центр на мисі Аркона мав вплив далеко за межами їхніх племінних кордонів). Їхній релігійний центр розміщувався в найпівнічнішій частині півострова Віттов. Цей храм збирав данину не тільки з руянів, але з усіх балтійських венедів поза Ретрою(який був головним релігійним центром раніше, і був знищений німецьким рейдом в 1068—1069 роках).

Руяни, мабуть, входили до військово-племінного союзу ободритів.

Руяни розмовляли діалектом полабської мови, який належить до Лехітської групи мов.

Основним заняттям руян було скотарство, землеробство і рибальство. За даними археології, руяни мали розгалужені торговельні зв'язки зі Скандинавією і Прибалтикою, а також вели війни з сусідами, захищаючи свою територію. Наприклад, деякі провінції Данії, до короля Вальдемара I, платили данину руянам, що й стало однією з причин воєн, які Вальдемар I вів з ними. У ході цих війн руяни втратили свою незалежність в 1168, їхня культова фортеця Аркона була зруйнована, святилище Святовита знищено.

Як стверджують данські літописи, князь руян Яромар (Яромир) став васалом данського короля, а острів — частиною єпископства Роскілле. До цього періоду належить перше насильницьке навернення руян в християнство. У 1234 році руяни звільнилися від данського панування і розширили свої володіння на узбережжі сучасної німецької землі Мекленбург — Передня Померанія, заснувавши місто, відоме нині як Штральзунд (по-поморськи Strzélowò, по-польськи Strzałów). У 1282 році князь Віцлав II уклав з королем Німеччини Рудольфом I угоду, отримавши Рюген в довічне володіння разом з титулом імперського егермейстера. Далі слов'яни Рюгена, перебуваючи у складі різних німецьких державних утворень, протягом наступних кількох століть поступово повністю онімечилися. У 1325 році помер останній князь руянський Віцлав (колишній міннезінгер, що створив ряд ліричних пісень і дидактичних віршів-шпрухів). У 1404 році померла Гуліцина, яка, разом зі своїм чоловіком, належала до останніх жителів Руяна, які мовили по-слов'янському..

Князі

(бл. 955)
Круто (Крутий) (до бл. 1066)
(Гримн) (бл. 1100)
Ратислав (Раче) (пом. бл. 1141)
Стоїслав I
Яромар (Яромир);
Цветимир;
Ярослав;
Бурислав (Борислав);
Барнута
Тецлав (Чеслав) — Тетіслав (Tezlaw) близько 1168 р.;
Вітслав I (близько 1282 р.);
Відомий князь острову Руян племені ругів (Рюген) племінного союзу лютичів (до складу яких входило і плем'я укри) Самбор (Sambor);
Вітслав II (XIII ст.);
Вітслав III (Wizlaw III) до 1325 р..

Див. також

Примітки

Schuchhardt Carl // «Arkona, Rethra, Vineta», видавництво «Hanz Schoetz & Co. G.M.D.H. Berlin», 1926, Abb. 8, 23 (нім.)
Саксон Граматик хроніка «Діяння данів» (лат. Gesta Danorum) «Діяння данців» Томи 1-16 (назви томів данською, текст — оригінал, латина) [ 19 липня 2011 у Wayback Machine.]
Sebastian Brather, Archäologie der westlichen Slawen: Siedlung, Wirtschaft und Gesellschaft im früh- und hochmittelalterlichen Ostmitteleuropa, Walter de Gruyter, 2001, p.331,
Kyra Inachim, Die Geschichte Pommerns, Hinstorff Rostock, 2008, p.14,
М. Любавський. Історія західних слов'ян
«Русь Полабская», 2012 г. [ 4 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] Schuchhardt Carl // «Arkona, Rethra, Vineta», видавництво «Hanz Schoetz & Co. G.M.D.H. Berlin», 1926, Abb. 8, 23 (нім.)

[2] Саксон Граматик хроніка «Діяння данів» (лат. Gesta Danorum) «Діяння данців» Томи 1-16 (назви томів данською, текст — оригінал, латина) [ 19 липня 2011 у Wayback Machine.]

[3] Sebastian Brather, Archäologie der westlichen Slawen: Siedlung, Wirtschaft und Gesellschaft im früh- und hochmittelalterlichen Ostmitteleuropa, Walter de Gruyter, 2001, p.331,

[4] Kyra Inachim, Die Geschichte Pommerns, Hinstorff Rostock, 2008, p.14,

[5] М. Любавський. Історія західних слов'ян

[Полабская-6] «Русь Полабская», 2012 г. [ 4 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)