Російська правосла́вна це́рква за кордо́ном (за версією УПЦ МП, Руська правосла́вна це́рква за кордо́ном; скорочено: РПЦЗ, англ. Russian Orthodox Church Outside Russia (ROCOR), рос. Русская православная церковь заграницей (РПЦЗ)) — група самоврядних приходів Східної Церкви, які визнають над собою опіку Московської патріархії позиціонуючи себе як Руська і Російська Церква за кордоном, що були створені наприкінці 1910-х — на початку 1920-х років унаслідок масової еміграції мільйонів громадян колишнього Російського господарства (імперії) і господарств (республік) у складі Країни Рад і Радянського союзного господарства на його основі, головним чином діячів або прихильників антисоціалістичного, антибільшовицького, антиленінського і антирадянського білого руху (за що отримала як одну з неофіційних назв назву «Біла Церква»); вбираючи в себе всі наступні хвилі російської і радянської еміграції. Довгий час існувала з неврегульованим канонічним статусом, свій нинішній статус має з 17 травня 2007 року з підписанням «Акту про канонічне спілкування». Використовує у своїй літургії візантійський обряд та в деяких парафіях західні обряди (римський), новомосковський ізвод церковнослов'янської мови (але широко поширені місцеві мови) та юліанський календар, хоча деякі парафії використовують новоюліанський календар, є частиною Східної Церкви на Заході.
Російська православна церква за кордоном | ||||
---|---|---|---|---|
Засновники | Антоній (Храповицький), та інші | |||
Дата заснування | 1920 | |||
Статус | самоврядна | |||
У складі | Московського патріархату | |||
Самостійність проголошена | 1920 | |||
Самостійність визнана | 17 травня 2007 Статус врегульований через підписання Акту про канонічне спілкування | |||
Перший предстоятель | Антоній (Храповицький) Першоієрарх РПЦЗ | |||
Чинний предстоятель | ||||
Центр | Мангеттен, Нью-Йорк | |||
Кафедральний собор | Синодальний Знаменський собор | |||
Основна юрисдикція | Америка Західна Європа Океанія, Азія | |||
Літургічна мова | Новомосковський ізвод церковнослов'янської, але широко поширені місцеві мови | |||
Музична традиція | московська, візантійська | |||
Церковний календар | юліанський, новоюліанський | |||
Єпископів | 17 | |||
Єпархій | 8 | |||
Монастирів | 39 | |||
Парафій | 409 | |||
Вірних | Більше 400 тис. | |||
Офіційний сайт | synod.com |
РПЦЗ була створена на початку 1920-х років як фактично незалежна церковна юрисдикція східного православ'я, спочатку через відсутність регулярних зв'язків між центральною церковною владою в Москві та деякими єпископами через їх добровільне заслання після Громадянської війни в Росії. Ці єпископи разом з іншими росіянами мігрували до західноєвропейських міст та країн, включаючи Париж та інші частини Франції, а також до США та інших західних країн. Пізніше ці єпископи відкинули безумовну політичну лояльність Московського патріархату до більшовицького режиму в СРСР. Формально ця лояльність була оприлюднена Декларацією від 20 липня 1927 р. Митрополита Сергія (Страгородського), заступника патріарших місцевих жителів. Митрополит Київський і Галицький (УПЦ МП) Антоній (Храповицький) був засновником і став першоієрархом РПЦЗ.
Після 80 років розлуки з розпадом СРСР 17 травня 2007 року Російська православна церква за межами Росії офіційно підписала Акт канонічного причастя з Московським патріархатом, відновивши канонічний зв'язок між церквами. Це призвело до розколу, який утворив Російську православну церкву за кордоном — Тимчасову вищу церковну владу, яка залишилася незалежною від Московського патріархату.
Юрисдикція РПЦЗ налічує близько 400 парафій по всьому світу та, за оцінками, більше 400 000 осіб. З них 232 парафії та 10 монастирів знаходяться у США; вони мають 92 000 оголошених прихильників і понад 9 000 постійних відвідувачів церкви. РПЦЗ налічує 13 ієрархів із чоловічими та жіночими монастирями у США, Канаді в Америці; Австралії, Нової Зеландії та Європи.
Історія
ХХ століття
Громадянська війна в Росії, що розділила країну лініями фронтів, стала причиною порушення зв'язків між патріархом Тихоном і єпархіями на територіях під контролем білих сил. Така ситуація створювала масу проблем на місцях, так як кількість питань, пов'язаних з церковним життям і вимагали санкції вищої церковної влади, постійно зростала. У травні 1919 року в Ставрополі — на території, що контролювалася Білим рухом, — було утворено Тимчасовий вище церковне управління на Південно-Сході Росії (ВВЦУ ЮВР). Ще перебуваючи в Росії, ВВЦУ ЮВР стало брати на себе вирішення проблем, пов'язаних із зовнішньою діяльністю Російської церкви, через неможливість московської церковної влади контактувати зі своїми зарубіжними місіями і парафіями, Помісними церквами і інославних світом. 2/15 жовтня 1920 року ВВЦУ Півдня Росії в Сімферополі призначило керівником західноєвропейськими російськими церквами архиєпископа Євлогія (Георгієвського) на правах єпархіального архиєрея. Установа ВВЦУ було легітимізовано виданням «Постанови Патріарха Тихона, Священного синоду і Вищої церковної ради» № 362 від 7/20 листопада 1920 року. Хоча зв'язок з Патріархом Тихоном була втрачений, емігранти, як правило, не допускали й думки про перехід в інші Помісні Церкви — занадто незрозумілим і чужим здавався їх церковний побут. Крім створення парафій необхідно було вирішувати і питання про поліпшення богослужіння, про розвиток видавничої діяльності, про створення братств і сестринств, про проповіді. Все це вимагало значних матеріальних засобів, вишукування яких було під силу лише єдиної церковної організації. З'явилися в еміграції політичні партії претендувати на роль об'єднувачів не могли — вони були нечисленні, бідні і роздроблені. Вигнанці потребували священиків не тільки як в звершує Таїнство і хранителів російських традицій, а й як в патріотичних лідерах. Ні грецьке, ні болгарське, ні сербське духовенство не могло взяти на себе ідейне лідерство в російській еміграції, не могло в належній мірі зрозуміти її сподівань. Все це підштовхувало до збереження Тимчасового вищого церковного управління в еміграції.
14 жовтня 1920 року, ще перебуваючи в Криму, ВВЦУ ЮВР постановило, що всі «російські церкви за кордоном» Вище Церковне Управління вважає знаходяться в своєму підпорядкуванні — надалі до встановлення зв'язку з патріархом Московським і всієї Росії. До середини листопада 1920 року в окупований тоді військами Антанти Константинополь (Османська імперія) прибуло і стало на рейді колишні під командуванням Головнокомандуючого Збройними силами Півдня Росії в Криму генерала Петра Врангеля понад 125 кораблів російського і іноземних флотів, переповнені біженцями з Криму в числі близько 150 ти тисяч. Серед них була група архиєреїв на чолі з митрополитом Антонієм (Храповицький). 19 листопада того ж року на борту пароплава «Великий князь Олександр Михайлович» відбулося перше за кордонне засідання ВВЦУ ЮВР, в якому взяли участь митрополит Антоній (Храповицький), митрополит Платон (Рождественський), архиєпископ Феофан (Бистров) і єпископ Веніамін (Федченко). У грудні того ж року ВВЦУ ЮВР було перетворено у Вище російське церковне управління за кордоном (ВРЦУЗ), в підпорядкування якого увійшли не тільки єпископи-емігранти, а й ті частини Російської церкви, які опинилися поза межами колишньої Російської Республіки: численні парафії в Західній Європі, Північно-Американська, Камчатська, Владивостокська єпархії, причому до останньої до листопада 1922 року ставилися парафії в Маньчжурії. Увійшли в Закордонну церква також духовні місії в Китаї, Палестині, Урмии, Кореї і прихід в Тегерані. Разом з тим, єпархії, що опинилися на території міжвоєнної Польщі, країн Балтії та Фінляндії, відмовилися входити в РПЦЗ в значній мірі через політичну позицію, зайняту керівництвом цих країн. Положення російських біженців в Константинополі було досить важким і політично небезпечним (з огляду на тісні відносини між кемалістами і більшовиками), що спонукало російських біженців переміщатися в інші країни, зокрема на Балкани, головним чином в Королівство сербів, хорватів і словенців, де встановився сприятливий для них стійко антирадянський монархічний режим. 21 квітня 1921 року ВРЦУЗ ухвалило рішення про переїзд в Сремських Карловці, де патріарх Сербський Димитрій віддав у розпорядження російських архиєреїв патріаршу резиденцію (колишніх карловацький патріархат). 31 серпня 1921 Архиєрейський собор Сербської православної церкви надав ВЦУ за кордоном право юрисдикції над російським духівництвом, які не перебувають на службі в Сербської церкви. 21 листопада — 3 грудня 1921 року в Сремських Карловцях відбулося Всезагранічное російське церковне зібрання, згодом перейменоване в Собор. На Соборі були прийняті «Звернення до воїнів російської армії», «Послання чадам Російської православної Церкви, в розсіянні і вигнанні сущим», а також «Послання до Генуезької конференції» із закликом не допускати на цю конференцію представників радянської держави. Ряд заяв Собору носив чисто політичний характер, зокрема, заклик до відновлення на російському престолі «законного православного царя з дому Романових» і прямий заклик до світових держав надати допомогу для збройного повалення режиму в РРФСР. Собор утворив Вища російське церковне управління за кордоном (ВРЦУ), яке складалося з Архиєрейського синоду і Вищої церковної ради під головуванням митрополита Антонія, якому було засвоєно звання заступника патріарха. 5 травня 1922 року в Москві в з'єднаному присутності Священного синоду і Вищої церковної ради під головуванням патріарха Тихона було винесено постанову, що визнає існування "Карловацький Собор закордонного російського духовенства і мирян не мають канонічного значення і послання його про відновлення династії Романових і звернення до Генуезької конференції не виражає офіційного голосу Російської православної церкви ". Вище Церковне Управління за кордоном скасовувалося з огляду на те, що воно «захоплюється в область політичного виступу, — а з іншого боку, закордонні російські парафії вже доручені піклуванню проживає в Німеччині Преосвященного Митрополита Євлогія». 2 вересня 1922 Архиєрейський собор в Сремських Карловцях формально виконав волю патріарха Тихона, розпустивши ВРЦУ, але, припускаючи, що указ патріарха Тихона було дано під тиском радянської влади, заснував «з метою збереження правонаступництва Вищої Церковної влади» Тимчасовий закордонний Архиєрейський синод з п'яти чоловік «з обов'язковою участю митрополита Євлогія». Передбачалися регулярні скликання Архиєрейських соборів. Митрополит Євлогій відмовився прийняти на себе владу в Зарубіжної церкви і заявив, що вона повинна належати Архиєрейським соборів, а в перервах між ними Архиєрейському синоду.
Після 1923 року стали погіршуватися відносини між Архиєрейським Синодом РПЦЗ і митрополитом Євлогієм (Георгіївським), який все менше озирався на Архиєрейський синод і незабаром припинив поминання митрополита Антонія за богослужінням. Митрополит Євлогій погоджувався визнати за Архиєрейським Синодом тільки моральний авторитет, домагаючись самостійності для себе і своєї єпархії, в той час як Архиєрейський синод наполягав на централізації церковного управління, бачачи свою мету в збереженні єдності Російської церкви в еміграції. Конфлікт підігрівався відмінностями в політичних поглядах між оточенням митрополита Антонія і митрополита Євлогія. 29 червня 1926 митрополит Євлогій демонстративно покинув Архиєрейський собор в Сремських Карловцях. У відсутності митрополита Євлогія Собор ухвалив рішення про виділення самостійної Берлінської єпархії і виведення з його підпорядкування парафій в Південній Америці. Кульмінацією поділу була заборона митрополита Євлогія в священнослужінні рішенням Архиєрейського синоду від 26 січня 1927. Реагуючи на це рішення, митрополит Платон (Рождественський) і четверо з п'яти вікарних архиєреїв Північно-Американської єпархії, також прагнули до самостійного існування, звернулися 31 січня 1927 року до американської пастви із заявою про неканонічність Архиєрейського синоду РПЦЗ. Який заявив про свою підтримку Синоду РПЦЗ єпископ Сан-Францисский Аполлінарій (Кошовий) 1. лютого того ж року був звільнений митрополитом Платоном. 31 березня того ж року Архиєрейський синод РПЦЗ визнав це звільнення неканонічним і доручив єпископу Аполлінарію тимчасове управління новоствореній Північноамериканської єпархією РПЦЗ. У юрисдикції митрополита Платона (Рождественського) перейшли близько 200 парафій, в РПЦЗ залишилися близько 60.
5 вересня 1927 році Архиєрейський собор РПЦЗ, заслухавши послання заступника патріаршого місцеблюстителя митрополита Сергія і Тимчасового патріаршого Священного синоду від 16/29 липня 1927 роки («Декларацію митрополита Сергія»), постановив "припинити зносини з Московською церковною владою через неможливість нормальних стосунків з нею і зважаючи на поневолення її безбожною радянською владою, яка позбавляє її свободи в своїх волевиявлення і канонічному управлінні Церквою ". Той же Собор підтвердив законність заборони митрополита Євлогія і виніс рішення поновити спілкування з польськими ієрархами, не визнаючи при цьому автокефалії Польської церкви, виданої Константинопольським патріархатом в 1924 році без згоди Московського патріархату.
У травні 1936 року відбувся рада російських єпископів Америки, який включав в себе і проживали в США єпископів РПЦЗ. Рада ратифікувала «Тимчасове положення», підтвердивши одночасно автономний статус Американського округу. У жовтні 1937 року в Нью-Йорку відбувся VI Всеамериканський собор, схваливши рішення 1935 року. Разом з тим досягнуту угоду не було міцним. Історик Дмитро Поспеловский відзначав, що «для більшості православних американців, в основному західноукраїнського походження, група емігрантських єпископів-монархістів, що сидять в Югославії, нічого не значила». Неприязні відносини між парафіями «Карловацької» і власне американської орієнтації зберігалися незважаючи на досягнуте об'єднання.
У вересні 1936 роки вже після смерті митрополита Антонія (Храповицького) патріарх Сербський Варнава скликав нараду архиєреїв РПЦЗ, яка прийняла «Тимчасове положення про Російську православну церкву за кордоном». Перший розділ «Положення» визначала Російську церкву за межами СРСР наступним чином: «Російська православна церква за кордоном, що складається з знаходяться за межами Росії єпархій, духовних місій і церков, є нерозривна частина Російської Православної Церкви, тимчасово існуюча на автономних засадах. Ім'я Місцеблюстителя Всеросійського Патріаршого Престолу Митрополита Петра завжди підноситься за богослужінням у всіх закордонних церквах». «Положення» ділило РПЦЗ на чотири області: Західно-Європейську, Ближньо-Східну, Північно-Американську і Далекосхідного Східну, в кожній з яких повинен бути утворений митрополичий округ.
Наприкінці 1936 року прийшла звістка (як виявиться набагато пізніше, — невірна) про смерть патріаршого місцеблюстителя митрополита Петра, про що на Заході дізналися через митрополита Елевферія. У Москві заступник місцеблюстителя митрополит Сергій поклав на себе звання патріаршого місцеблюстителя. На Архиєрейському соборі РПЦЗ в грудні 1937 був складений «Акт про законне спадкоємство звання Місцеблюстителя московського патріаршого престолу і очолення Російської православної церкви після смерті Митрополита Крутицького Петра». Порахувавши домагання митрополита Сергія незаконними, Архиєрейський собор визнав митрополита Казанського Кирила законним місцеблюстителем, не знаючи про його розстріл 20 листопада 1937 року. Однак, «щоб не накликати на нього тяжких гонінь з боку безбожної влади», Архиєрейський собор замість відкритого поминання митрополита Кирила ухвалив поминати «Православне Єпископство Церкви Російської».
Замість тих, тих хто пішов з РПЦЗ представників білої еміграції зайняли «переміщені особи»: військовополонені, жителі окупованих територій, викрадені на роботи в Німеччину і з різних причин не побажали повернутися на батьківщину, а також діячі Російської визвольної армії. У зв'язку з цим змінилося географічний розподіл громад РПЦЗ. Якщо в період між двома світовими війнами центрами зосередження «карловчан» були Балкани і Китай, то тепер на перше місце в Європі вийшла Німеччина, де в перші повоєнні роки під «духовною опікою» 22 «Карловацкое» священиків перебували близько 200 тисяч переміщених осіб. Іншим великим центром проживання переміщених осіб була Австрія, в зв'язку з чим на території Австрії 14 липня 1945 року було утворено самостійна Австрійська єпархія. Духовенство РПЦЗ активно перешкоджав спробам відправки «переміщених осіб» в СРСР і домагалося можливості їх виїзду до Нового Світу. Завдяки активним діям митрополита Анастасія єпископат РПЦЗ поповнили 12 російських архиєреїв, що служили в роки війни на території СРСР: 6 вересня 1945 року в клір РПЦЗ були прийняті п'ятеро проживали в Німеччині ієрархів Української автономної православної церкви, а 23 лютого — семеро архиєреїв автономної Білоруської церкви. Ці архиєреї взяли участь в першому післявоєнному Архиєрейському соборі РПЦЗ, що пройшов з 6 по 10 травня 1946, що мав важливе значення для консолідації РПЦЗ.
У 1950-ті роки ставлення в РПЦЗ до Московського патріархату стало ще більш критичним. Одним з основних аргументів, які доводили, на думку апологетів РПЦЗ, нелегітимність лояльної радянської влади ієрархії, була наявність в СРСР потужного церковного підпілля, для якого втекли з СРСР учасником іосіфлянского руху Іваном Андрєєвим був введений спеціальний термін — «катакомбна церква». Після скоєння панахиди за Сталіним Архиєрейський собор в жовтні 1953 постановив приймати кліриків Московської патріархії через покаяння і підтвердив, що Зарубіжна церква не має спілкування з Московською патріархією, а також закликав Помісні церкви до розриву з нею. До Церквам, які перебували в країнах «соціалістичного табору», за винятком Сербської, ставлення поступово ставало приблизно таким же, як до Московської патріархії. У 1959 році Архиєрейський собор постановив приймати кліриків Московського патріархату через публічне покаяння. Настільки жорстка позиція була викликана категоричним неприйняттям радянської влади, лояльність якої декларували представники Московського патріархату. З початку 1960-х років значно посилилася листування з СРСР, завдяки чому з'явилася можливість посилати в СРСР листи релігійного змісту, докладаючи до них невеликі духовні брошури та листівки. Незважаючи на спроби Московського патріархату ізолювати РПЦЗ, зв'язку між РПЦЗ і Помісними православними церквами не уривалися, однак збереження ними євхаристійного спілкування з Московським Патріархатом неминуче приводили РПЦЗ до поступового відчуження від них і зближенню з грецьким старостильних рухом, які вийшли з підпорядкування керівництву Елладської православної церкви. У 1960—1962 роках за участю Серафима (Іванова), Феофіла (Іонеску) і Леонтія (Пилиповича) були хіротонізований дев'ятеро ієрархів для «флорінітской» гілки грецького старостильних руху, раніше не мала власного єпископату, хоча Архиєрейський синод РПЦЗ 30 листопада 1962 роки не визнав ці хіротонії, але співчуття цього кроку з боку Аверкія (Таушева) і Іоанна (Максимовича) свідчило, що значна частина архиєреїв РПЦЗ готова до розриву спілкування з помісними православними церквами.
Найважливішим церковно-політичним діянням РПЦЗ того періоду стала вчинена 19 жовтня (1 листопада) 1981 року канонізація новомучеників і сповідників Російських і сім'ї останнього російського імператора Миколи II, які іменувалися Царствених мучеників. Приблизно з того часу з боку Зарубіжної церкви стали звучати вимоги на адресу московської церковної влади канонізувати Миколи II і новомучеників Російських. Великий резонанс мала анатема на екуменізм, що з'явилася в РПЦЗ в 1983 році. Дана анатема була спрямована проти «теорії гілок» і вчення про равноспасітельності всіх християнських конфесій. Визначення терміна «екуменізм» в тексті анафеми не давалося. Вважається, що дане визначення було офіційно прийнято Архиєрейським собором РПЦЗ, текст анафеми викликав заперечення у деяких ієрархів, і в підсумку дана анафема не фігурували в протоколах Собору. Текст анафеми, проте, був опублікований.
7 квітня 1990 року клір і прихід Цареконстантинівському храму в Суздалі на чолі з архімандритом Валентином (Русанцова) заявив про перехід в РПЦЗ, що мало широкий резонанс в церковному і світському суспільстві в СРСР. 15 травня того ж року Архиєрейський собор РПЦЗ прийняв «Положення про вільні парафіях», яке передбачало початок легального існування єпархій та парафій РПЦЗ на території СРСР. Після цього почалося масове прийняття в РПЦЗ парафій в різних регіонах країни. Рух за перехід в РПЦЗ було багато в чому обумовлено політичними, а не релігійними підставами, так як багато в той період виступали за якнайшвидший демонтаж всієї радянської системи, в тому числі «радянської церкви». 4 жовтня 1990 Архиєрейський Синод РПЦЗ призначив архімандрита Валентина (Русанцова) екзархом Російської православної вільної церкви і керуючим справами при Суздальском єпархіальному управлінні з правом самостійного прийняття духовенства та громад з Московського патріархату, а 10 лютого 1991 року був хіротонізований на єпископа Суздальського. До грудня 1991 року РПЦЗ мала близько 300 легальних і «катакомбних» громад в країнах колишнього СРСР. Як визнавав згодом архиєпископ Марк (Арндт), "переходи з МП до нас великою частиною не мають ідейної основи, <…> вони відбуваються на основі особистого конфлікту з правлячим архиєреєм або якого-небудь іншого конфлікту. Таким чином, ми приймаємо аж ніяк не кращих представників Російської Церкви. В основному, ці люди мало або нічого не знають про Зарубіжної Церкви. І в тих випадках, коли хтось володіє будь-якою інформацією, доводиться сумніватися, що він взагалі в стані її зрозуміти в силу своєї власної брехливості, брехливості свого становища ".
На території колишнього СРСР церква мала дві єпархії — Одеська єпархія в Україні та в Сибіру.
У міру зростання числа «російських» парафій РПЦЗ посилювалися суперечності між ними. Найбільш помітним став конфлікт Валентина (Русанцова) з Лазарем (Журбенко). Останній вважав, що очолює «катакомбну церкву», що діє на території всього СРСР, дії Валентина (Русанцова) він вважав вторгненням на свою канонічну територію. Для того щоб вирішити конфлікт між ними, Архиєрейський синод в січні 1992 року направив до Росії єпископа Канського Варнаву (Прокоф'єва) в якості представника Архиєрейського синоду в Росії. Після прибуття в Москву на запрошення колишнього клірика Московського патріархату Алексія Авер'янова Варнава відкрив подвір'я РПЦЗ в одному з корпусів колишньої Марфо-Маріїнської обителі на Великій Ординці. Участь Олексія Авер'янова і єпископа Варнави в ряді скандальних акцій «Пам'яті» завдала величезної шкоди репутації РПЦЗ в Росії. Крім того, втручання єпископа Варнави і його секретаря Авер'янова в церковні справи інших «російських» єпархій РПЦЗ, прийняття заборонених іншими архиєреями кліриків, фактичне управління парафіями, підлеглими іншим єпископам РПЦЗ, привели до цілковитого розладу церковного управління РПЦЗ в Росії і підштовхнули як Валентина (Русанцова), так і Лазаря (Журбенко) до вирішення покинути РПЦЗ. 17 липня 1993 року архиєпископа Лазаря (Журбенко) провів в Одесі з'їзд духовенства «Російської істинно-православної церкви», де заявив про адміністративне відокремлення від Архиєрейського синоду РПЦЗ. У відповідь Синод РПЦЗ звільнив архиєпископа Лазаря на спокій, позбавляючи його права самостійного служіння і управління парафіями. Одночасно був звільнений на спокій і єпископ Валентин, проте обидва вони не підкорилися цьому рішенню, продовживши керувати перебували в їх підпорядкуванні парафіями. 9 листопада 1993 Архиєрейський синод РПЦЗ звільнив єпископа Варнаву з посади Синодального представника в Росії, але це вже не могло зупинити різкий спад «карловацкого» руху на території Росії і пострадянських країн.
У таких умовах раніше архиєпископ Лазар (Журбенко) і єпископ Валентин (Русанцов) об'єдналися. 22 березня 1994 року ВОНИ утворили в Суздалі незалежне від Архиєрейського синоду РПЦЗ «Тимчасове вище церковне управління» (ВВЦУ), рукоположивши трьох єпископів. Архиєрейський синод РПЦЗ визнав незаконним створення Суздальського ВВЦУ, заборонивши у священнослужінні архиєпископа Лазаря і єпископа Валентина і не визнавши хіротоній нових єпископів, так само як і всіх інших рішень ВВЦУ. У листопаді 1994 року на Архиєрейському соборі в Лесненском монастирі було досягнуто тимчасове примирення між РПЦЗ і ВВЦУ, було ухвалено низку рішень, покликаних впорядкувати життя «російських» парафій РПЦЗ: була скасована «канонічна екстериторіальність», на території колишнього СРСР було створено шість єпархій: Московська єпархія, Санкт-Петербурзька і Північно-російська єпархія, Суздальська і Володимирська єпархія, Одеська і Тамбовська єпархія, Чорноморська та Кубанська єпархія, Ішимська і Сибірська єпархія. ВВЦУ було скасовано, і його рішення були визнані нечинними, а новорукоположені єпископи повинні були принести архиєрейську присягу Архиєрейському синоду, і тільки після цього вони могли бути визнані законними архиєреями; було створено Архиєрейську нараду російських преосвященних, посаду синодального представника була скасована. Ці рішення отримали загальну назву «Лесненскій акт», який був підписаний 1 грудня 1994 року. Перетворення єпархій тягло за собою як перерозподіл громад між Лазарем (Журбенко) і Валентином (Русанцова), так і перереєстрацію єпархій та парафій, що ставило перед багатьма «зарубіжниками» додаткові адміністративні завдання, які і без того вирішити було не просто. В силу цих причин, а також через недовіру до керівництва РПЦЗ Валентин (Русанцов) і Лазар (Журбенко) через місяць відмовилися визнавати новий розподіл єпархій. Тільки Агафангел (Пашковський) погодився з вимогами Синоду і залишився на кілька місяців в Нью-Йорку. 22 лютого 1995 Архиєрейський синод РПЦЗ заборонив у служінні архиєпископа Лазаря (Журбенко) і єпископа Валентина (Русанцова) і не визнав архиєрейських хіротоній єпископів Феодора (Гінеевского) і Серафима (Зінченко). 14 березня 1995 року Валентин, Феодор і Серафим самовільно відновили діяльність Суздальського ВВЦУ, утворивши таким чином нову юрисдикцію, яку вони назвали Російської православної вільної церквою.
Після відділення «валентінівських» парафій в березні 1995 року в житті російських парафій РПЦЗ настало певне затишшя. Єпископ Євтихій (Курочкін), який очолив після цього парафії в усьому колишньому СРСР, крім Чорноморсько-Кубанської єпархії єпископа Веніаміна (Русаленко), періодично відвідував свої великі єпархії. У цей період на тлі зменшення зростання числа парафій набув поширення виїзд російських священиків за кордон для постійного служіння на зарубіжних парафіях. 9 грудня 1995 єпископ Агафангел (Пашковський) приніс присягу в Синодальному соборі в Нью-Йорку і отримав поставлену грамоту з титулом єпископа Сімферопольського, після чого повернувся в Україну. У вересні 1996 року Архиєрейський собор РПЦЗ позбавив сану єпископа Валентина (Русанцова), і відновив діяльність Архиєрейської наради російських преосвященних, номінальним керівником якого став покаявшийся архиєпископ Лазар (Журбенко), а членами — єпископи Веніамін (Русаленко), Євтихій (Курочкін), Агафангел (Пашковський).
ХХІ століття
На Соборі РПЦЗ 2000 р. був проголошений курс на зближення з Московським патріархатом. Діяння Архиєрейського собору РПЦЗ викликали протест з боку вороже налаштованих до Московського патріархату членів РПЦЗ по всьому світу. На ім'я першоієрарха і Архиєрейського синоду почали надходити десятки звернень від духовенства і мирян з проханням скасувати неправомірні, з їх точки зору, рішення Архиєрейського собору 2000 року про початок діалогу з МП.
23 жовтня 2001 митрополит Віталій (Устинов), був проти примирення з Московським патріархатом, пішов на спочинок на своє прохання. 24 жовтня первоієрархом РПЦЗ був обраний архиєпископ Лавр (Шкурла). Митрополит Віталій брав участь у вечірньому засіданні Собору, зайнявши належне голові місце, привітав архиєпископа Лавра з обранням на пост першоієрарха РПЦЗ. Планувалося його участь в інтронізації новообраного митрополита, наміченому на 28 жовтня.
25 жовтня митрополит Віталій був відвезений з будівлі Синоду та доставлений в Преображенський чоловічий скит в Мансонвілле, де 27 жовтня від імені Віталія була поширена «Надзвичайна заява», у якій йшлося про те, що митрополит Віталій знімає підпис «про своє добровільний відхід на спокій і передачі моїх повноважень архиєпископу Лавру». 3 листопада позбавлений сану єпископ Варнава (Прокоф'єв) прибув в Спасо-Преображенський скит в Мансонвілле, де поклав початок неканонічною «Російської православної церкви у вигнанні» під формальним очолюванням митрополита Віталія, зробивши хіротонію архимандрита Сергія (Кіндякових) в єпископа Мансонвільского, вікарія Канадської єпархії, «у присутності митрополита Віталія, але без його особистої участи». Варнава тоді ж став заступником митрополита Віталія. Через нетривалий час були висвячені Володимир (Целищев) (6 листопада 2001) і Варфоломій (Воробйов) (11 листопада 2001) — «проти волі і без участі митрополита Віталія». Переважна більшість духовенства і мирян за кордоном залишилися вірні Архиєрейському синоду на чолі з митрополитом Лавром. До РПЦЗ (В) приєдналися лише кілька священиків в Америці і Канаді і вісім кліриків у Франції, в той час як на пострадянському просторі розкол підтримали більше половини кліриків РПЦЗ: архиєпископ Лазар (Журбенко), єпископ Веніамін (Русаленко) і близько 60 священиків.
24 вересня 2003 року в Нью-Йорку митрополит Лавр зустрівся з президентом Росії Володимиром Путіним, який передав йому лист від патріарха Алексія II і запросив відвідати Росію. Дана зустріч, яка стала першою зустріччю подібного роду, дозволила активізувати переговорний процес між двома частинами Російської православної церкви. 8-12 грудня того ж року в Наяка відбулося Всезакордонного пастирська нарада, де в тому числі було вирішено прагнути досягти «єдності двох частин Російської Церкви, в Росії і за кордоном». 17 грудня 2003 року указом Архиєрейського собору РПЦЗ була утворена комісія Російської православної церкви за кордоном по переговорам з комісією Московського патріархату, а 26 грудня 2003 Священний синод Московського патріархату створив комісію при Священному синоді для переговорів з РПЦЗ. Переговорні комісії протягом 2004—2006 років провели в цілому вісім робочих зустрічей, обговоривши спірні питання і підготувавши «Акт про канонічне спілкування». 7-14 травня 2006 року в Сан-Франциско відбувся Всезакордонний собор РПЦЗ, який позитивно оцінив вже зроблені кроки до відновлення єдности і схвалив проєкт Акту про канонічне спілкування з Московським патріархатом. Диякон Андрій Псарьов так охарактеризував досягнуті домовленості: «З одного боку, архиєреї РПЦЗ погодилися з тим, що, незважаючи на канонічні компроміси минулого, РПЦ-МП є їх матір'ю-церквою. З іншого — досягнуто консенсусу всередині Російської Церкви, що місія РПЦЗ в комуністичний період була пастирськи виправданою».
25 жовтня 2005 року на зборах духівництва і мирян Одеської єпархії РПЦЗ одним із чотирьох делегатів на IV Всезакордонний собор РПЦЗ був обраний громадянин США, Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джон Гербст.
Швидка і рішуче зміна ставлення до Московського патріархату викликало критику як тих, хто покинув РПЦЗ, так і залишилися в ній. 17 жовтня 2005 Синод тих, хто був проти МП, не приймаючи перспектив повернення Російської зарубіжної церкви в Московський патріархат, розірвав спілкування з РПЦЗ, в зв'язку з ніж 21 лютого 2006 року аналогічне рішення ухвалив Архиєрейський синод РПЦЗ. Напередодні підписання Акту про канонічне спілкування деякі клірики і парафії стали переходити в «Російську істинно-православну церкву». 2 травня 2007 році в юрисдикцію Ріцпи пішов Леснинському монастир. 8 травня 2007 року в супровідному листі до указу про поминання патріарха Московського і всієї Росії відзначалося, що в зв'язку з тим, що «багато хто з вас розгублені, дивуються і навіть бачать в тому, що відбувається мало не втрату звичного буття Церковного», «Архиєрейський синод, дотримуючись принципу ікономії, постановив, що поминання священноначалія Московського Патріархату не ставиться в провину в неодмінний обов'язок там, де з різних причин воно може привести до спокус». 16 травня 2007 року рішенням Священного синоду Московського патріархату «тимчасове архипастирське окормлення колишніх парафій Російської Зарубіжної Церкви в Росії, згідно з Додатком до Акту про канонічне спілкування», доручалося єпископу Євтихія (Курочкіна) з призначенням його єпископом Домодєдовським, вікарієм Московської єпархії.
17 травня 2007 року в храмі Христа Спасителя патріарх Алексій II і митрополит Лавр в присутності президента Росії Володимира Путіна урочисто підписали Акт про канонічне спілкування. Після обміну промовами відбулася спільна Божественна літургія. Патріарху Алексію і митрополиту Лавру співслужили шість архиєреїв, 58 священиків і 21 диякон з РПЦЗ і 14 архиєреїв, 58 священиків і 12 протодияконів Московського патріархату. Ті, хто був налаштований непримиренно до Московського патріархату і Акту про канонічне спілкування, стали групуватися навколо єпископа Одеського Агафангела (Пашковського), єдиного ієрарха РПЦЗ, який не визнав «Акт». Він разом зі своїми прихильниками провів 10-11 червня 2007 року в Нью-Йорку збори, на якому з числа присутніх було засновано «Тимчасове Вище Церковне Управління Російської православної церкви За кордоном» (ВВЦУ РПЦЗ) на чолі з єпископом Агафангелом (Пашковським), таким чином оформивши розкол організаційно. До нього приєдналися в цілому 55 кліриків РПЦЗ. Як і в 2001 році, більшість відокремилися парафій знаходилося в країнах колишнього СРСР; так, Одеська єпархія, де служили 22 клірика, в повному складі пішла в розкол. У Південній Америці до Агафангелу пішли більше половини парафій РПЦЗ, причому в Бразилії пішли всі з тих, що були семи парафій.
16 березня 2008 помер митрополит Лавр. 12 травня 2008 року новим первоієрархом був обраний архиєпископ Іларіон (Капрал).
5 травня 2009 року рішенням Архиєрейського собору РПЦЗ була утворена комісія з діалогу з Православною церквою в Америці. 16 листопада того ж року в резиденції предстоятеля Православної церкви в Америці в Сайоссеті (штат Нью-Йорк) відбулася зустріч митрополита всія Америки і Канади Іони і першоієрарха РПЦЗ митрополита Східно-Американського і Нью-Йоркського Іларіона, під час якої вони звершили заупокійну літію з поминанням який помер напередодні патріарха Сербського Павла. Підсумком цих переговорів стало повне відновлення євхаристійного спілкування, що відбулося 24 травня 2011 року в храмі Святителя Миколая в Нью-Йорку, де предстоятелі ПЦА і РПЦЗ спільно відслужили Божественну літургію.
2010-і і 2020-і роки
У листопаді 2010 року стало відомо, що в РПЦЗ прийнята ціла неканонічна юрисдикція західного обряду, що налічувала десять парафій і сформувала Братство святого Григорія Великого. Таким чином, станом на 1 січня 2011 року в складі РПЦЗ перебувало понад 20 парафій, які використовували західний обряд. 17 травня 2011 року парафії західного обряду були виділені в окреме вікаріатство, єпископ Ієронім (Шо) був призначений помічником першоієрарха РПЦЗ з управління цими громадами. Проте 10 липня 2013 роки за перевищення повноважень він був звільнений від управління вікаріатства і почислений на спокій.
У 2020 році зв'язку з пандемією COVID-19 митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський Іларіон закликав віруючих стежити за онлайн-трансляціями богослужінь в умовах пандемії коронавіруса, а священиків — активніше використовувати сучасні технології і творчо підходити до справи.
Досягнення і особливості
Богословські та політичні погляди
РПЦЗ намагалася в міру можливостей зберегти православне віровчення і практики в незмінності. Зважаючи на таку лінії РПЦЗ завжди жорстко засуджувала все, що вона розглядала як відступу від чистоти православ'я. У 1921 році були засуджені спіритизм, теософія і магнетизм. У 1932 році засуджено антропософія і масонство. У 1935 році засуджено «софіанство». Церковний історик диякон Андрій Псарьов відзначав, що безпрецедентні умови емігрантського існування були прописані в канонах, тому еклезіологія РПЦЗ «ґрунтувалася не так на букві, але на дусі правил, інтуїції тих, хто їх застосовує, — єпископату». Протоієрей Георгій Митрофанов відзначав, що, «спостерігаючи історію РПЦЗ, можна констатувати поступове згасання в ній патосу богословського творчости», яке, на його думку, було втрачено вже в 1960-і — 1970-і роки; упор робився на збереження обрядового благочестя, бажання «хоч щось зберегти, не намагаючись нічого примножити».
Критиці в РПЦЗ піддавалася не тільки радянська влада, а й «вільний» світ. Головними об'єктами критики були небажання боротися з комунізмом, а також зростаюча дехристиянізація західного світу. Так, ще на Другому Всезакордонний соборі зазначалося, що «під впливом гуманізму, непомітно замінив на заході християнство, весь культурний світ вважає релігію приватною справою кожного, що повело до спекуляції релігією, до відходу від релігії культури і до сучасної кризи в усіх сферах життя». Подібні оцінки гуманізму в РПЦЗ зберігалися і надалі. Західний, в першу чергу, американський устрій життя описувався без всякого захоплення, а з часом все більше і більше критикувався. У великодньому посланні 1974 року першоієрарх РПЦЗ митрополит Філарет (Вознесенський) охарактеризував західний світ як той, який «розкладається духовно». Головну причину духовної кризи західного світу ідеологи і публіцисти РПЦЗ бачили в відступі від християнських засад. З огляду на, що після Другої світової війни становище Радянського Союзу здавалося дуже міцним, а надії на крах комуністичного режиму і свого повернення в звільнену Росію в доступному для огляду майбутньому — примарними, серед духовенства і пастви РПЦЗ набули поширення песимістичні настрої, думки про кінець світу.
Починаючи з епохи митрополита Антонія (Храповицького), в РПЦЗ підкреслювалося особливе місце православної монархії, яка розумілася як єдиний державний лад, який розсовує критерії своїх земних завдань за межі земних інтересів. Влада помазаника Божого, згідно ідеологам РПЦЗ, освячується через особливе церковне таїнство і є не самоціллю, а засобом для порятунку людей на шляху соборного служіння правді Божій. На переконання митрополита Антонія, монархічний принцип був необхідний також для звільнення від «безбожного ярма» і відродження великої Росії.
Примирення з Московським патріархатом в 2007 році не означало повного перегляду свого минулого. Так 8 вересня 2009 Архиєрейський синод РПЦЗ в зв'язку з виходом книги Георгія Митрофанова «Трагедія Росії: „заборонені“ теми історії ХХ століття в церковній проповіді і публіцистиці» дав позитивну оцінку діяльності голови «Російської визвольної армії» Андрія Власова і його сподвижників. 16 червня 2017 Архиєрейський собор РПЦЗ закликав «розпрощатися з символами богоборства, позбавлятися від колишнього прославлення вбивць назвами міст і сіл, вулиць і площ, станцій і парків», а також прибрати тіло Леніна з Червоної площі.
Культурні та соціальні особливості
РПЦЗ намагалася підкреслити своє національне російське лице, свою вірність традиціям старої дореволюційної Росії, протидіяти асиміляції. Один з провідних ідеологів РПЦЗ єпископ Григорій (Граббе) писав: «На Закордонну Церква лягла місія збереження у вигнанні вірности Російської Церкви, російського православного духу і російської церковної православної культури. Ця місія виконувалася і виконується в щоденному житті наших монастирів і парафій, нашими школами та турботою про збереження російського побуту, наскільки це можливо, в іноземній середовищі». Це мало і негативні наслідки; на думку протоієрея Георгія Митрофанова, «прагнення жити в культурно-національному гетто завжди заважало РПЦЗ».
Православні парафії ставали першими центрами єднання, згуртування і допомоги російським біженцям. Там, де були православні церкви, там «збереглися і російський уклад життя, і російську мову, і російська культура». Парафії та організації РПЦЗ ставали центрами збирання історичних реліквій, архівних документів і бібліотек. Дане явище особливо характерно для Російської Америки, де знаходяться великі зібрання документів і книг, що склалися ще в дореволюційний час. У 1950-1980-і роки навіть невеликі російські громади влаштовували храми і парафіяльні школи для дітей. Подібне було актуально вже для емігрантської молоді другої хвилі, яка виховувалася в СРСР в атеїстичному дусі. При відносній нерозвинености суспільно-політичних і світських культурних центрів для еміграції «другої хвилі» церковні структури, особливо в США і Канаді, грали роль основних інституційних структур діаспори та виконували представницькі функції. Вони мали важливе значення в процесі встановлення взаєморозуміння між різними поколіннями і хвилями еміграції.
При цьому виникла навколо емігрантських парафій РПЦЗ культура не була копією дореволюційної: в нових умовах не збереглася колишня культура, а формувалося нова з іншою системою цінностей і антицінностей. Причина полягала в самому ізоляцизмі, штучності діаспори, відокремленості її від основної культури. Подібна ізоляція, екстремальні умови формували сконцентрований образ чужого, оригінальну картину світу. На свідомому рівні здійснювалася спроба відтворення еміграцією домінуючих рис російської культури (наприклад, в церковній архітектурі це призводило до відходу від використання широко розповсюдженого в Російській імперії класицизму при будівництві нових храмів і орієнтації на російський стиль), стихійно йшло побудова нової культури з іншою картиною світу, традиціями і фольклором, що було обумовленого закономірностями розвитку соціуму, відірваного від свого коріння.
З розвитком місіонерської діяльности, а також у зв'язку з тим, що парафії РПЦЗ відвідують вихідці з багатьох традиційно православних країн, РПЦЗ стала позиціонувати себе як церква для всіх людей, а не тільки для вихідців з Російської імперії чи СРСР. За словами першоієрарха РПЦЗ митрополита Іларіона, «наша Церква відкрита для всіх людей, з різних шарів і етнічних груп, для американців, для афроамериканців, для всіх … <…> Ми російська Церква, тому що ми дотримуємося російського шляху служіння Богу, традицій сповідання віри, сформованим в Росії».
Ставлення до РПЦЗ у Росії
Складним і неоднозначним було ставлення РПЦЗ до Московського патріархату. До 2007 року висловлювалися самі різні оцінки — від цілком співчутливих до повного заперечення благодатність, але в цілому позиція РПЦЗ по відношенню до Московського патріархату протягом XX століття ставала все більш жорсткою. До 1940-х років, незважаючи на випади проти митрополита Сергія, РПЦЗ все ж усвідомлювала себе частиною єдиної помісної Російської церкви. Так, 16 серпня 1938 року Другий Всезакордонний собор РПЦЗ постановив, що священнослужителі, які прибули з Росії і раніше перебували у віданні митрополита Сергія, можуть бути допущені до церковного спілкування, бо вони не несуть відповідальности за його дії. Визнавалася благодатність таїнств, здійснених митрополитом Сергієм. Незважаючи на різку критику на його адресу, в публікаціях явно простежувалося розуміння важкій ситуації, в якій він знаходився. З 1940-х років ставлення змінилося: висловлювання преси РПЦЗ проти патріарха Алексія I були набагато жорсткішими, ніж висловлювання проти патріарха Сергія. 1990-ті роки характеризувалися посиленням конфронтації з Московським патріархатом, пов'язаної з відкриттям парафій РПЦЗ в Росії з 1990 року і з майновими конфліктами на Святій землі в 1997 і 2000 роках.
Канонізація новомучеників і сповідників, в тому числі і царської сім'ї, а також прийняття Основ соціальної концепції, які декларували можливість не підкорятися державі, на ювілейному Архиєрейському соборі Російської православної церкви в серпні 2000 року були позитивно сприйняті в РПЦЗ (хоча і не всіма) і поклали початок процесу нормалізації відносин з Московським патріархатом, яке активізувалося, коли первоієрархом РПЦЗ став митрополит Лавр (Шкурла). Як зазначав у 2005 році архиєпископ Кирило (Дмитрієв), «свого часу деякі окремі ієрархи і священнослужителі тут, за кордоном, говорили, що Церква в Росії — „безблагодатна“, що Вона — „не Церква“, але це не відповідає споконвічній позиції всієї Повноти Російської Зарубіжної Церкви. Цього не говорили колишні наші Першоєрархи, ні Митрополит Антоній (Храповицький), ні Митрополит Анастасій (Грибановський). Цього ніколи не говорив жоден Архиєрейський Собор Російської Зарубіжної Церкви. Ми не маємо на це права, і робити це — значить надходити канонічно і церковно неграмотно. Взагалі-то питання про „благодатність“ — це Божа область, і міркувати про нього люди не можуть».
Навіть після підписання Акту про канонічне спілкування в РПЦЗ ще залишалася недовіра до Московського патріархату. Так, в інтерв'ю, опублікованому 14 травня 2008 року, наречений першоієрарх РПЦЗ Іларіон (Капрал) визнав, що між РПЦЗ і Московським патріархатом «залишаються чисто психологічні питання і перепони. На жаль, у деякої частини кліру і пастви немає довіри до ієрархів Російської православної церкви. Але таке ставлення з їхнього боку, як ми бачимо, поступово долається братніми зустрічами, спільними богослужіннями і співпрацею». Патріарх Кирило в лютому 2013 року зазначив, що «Служіння Російської Зарубіжної Церкви важко переоцінити. <…> Наші співвітчизники стали наповнювати храми Російської Зарубіжної Церкви, ставати активними трудівниками по відродженню в них церковного життя. Ми намагаємося допомагати цим парафіям кадрами священнослужителів і ченців в тих місцях, де є труднощі. Спільно вирішуються питання відновлення храмів і оснащення їх начинням. Особливо відрадно спостерігати спільну роботу молоді наших парафій». У квітні 2017 року зв'язку з підготовкою святкування 10-річчя відновлення канонічного спілкування митрополит Іларіон зазначав, що «за цей час відносини наші зміцнилися, стали природними, братніми, близько духовними. Відновлення відносин дало нам можливість разом служити в церквах, брати участь в архиєрейських соборах, спілкуватися, знайомитися один з одним, разом переживати труднощі і радості, безперешкодно відвідувати святі місця. І це радує мирян. Ми також радіємо, коли до нас приїжджають архиєреї, священнослужителі, служать з нами, здійснюють паломництво по нашим святим місцям, монастирям».
Ставлення до Помісних східних православних церков та інших християн
Андрій Псарьов зазначає, що ставлення до помісних церков і неправославних християн представлено двома напрямками: «місіонерським» і «охоронним». Перший напрямок збігається за часом з роками первоієраршества митрополитів Антонія (Храповицького) (1920—1936) та Анастасія (Грибановського) (1936—1964). Російська зарубіжна церква в цей період різко критикувала введення новоюліанського календаря, але при цьому зберігала євхаристійне спілкування зі час помісними православними церквами, а при митрополиті Анастасії в РПЦЗ були прийняті громади, в яких богослужіння відбувалося за новим стилем.
У цей період РПЦЗ підтримувала стосунки з інославними, в першу чергу, з англіканами, живі відносини з якими у Російської зарубіжної церкви зберігалися до самої окупації Югославії в 1940 році. У 1937 році єпископ Потсдамській Серафим (Ляде) був присутній на конференції екуменічних рухів «Віра і церковний устрій» і «Життя і діяльність». II Всезакордонний собор 1938 року прийняв резолюцію з питання про екуменізм, в якому чадам РПЦЗ заборонялося брати участь в екуменічному русі, проте «заради цілей місіонерських, по уповноважений церковної влади, представники РПЦЗ можуть бути присутніми на конференціях, безкомпромісно роз'яснюючи вчення Православної Церкви, ні в якому разі не допускаючи відхилення від православної точки зору».
У післявоєнний період, поряд з неприйняттям Московського патріархату, відносини РПЦЗ з іншими Помісними церквами деградували. Головною причиною стали календарна проблема і екуменізм, визнання Помісними церквами радянської держави і євхаристійне спілкування з Московським патріархатом. Все більш жорсткою ставала критика екуменізму (багато в чому під впливом греків-старостильників), почалося прийняття без відпускних грамот кліриків інших помісних церков на тій підставі, що "вони засудили не єпископів, а псевдоєпископів і лжеучителів, і не розколом припинили єдність Церкви, але постаралися оберегти Церкву від розколів і поділів "(15-е правило Двократного собору). На рубежі 1960-1970-х років РПЦЗ почала орієнтуватися на грецькі старостильні церкви як на помісні православні церкви і навіть мала недовгий період євхаристійного спілкування як з «маттіїтами», так і з «флоринітами». Наслідком цього курсу стало надання анатеми в 1983 році «нової єресі екуменізму», але без згадки про «псевдоєпископів і лжеучителів». Втім, незважаючи на подібну ізоляцію і звучали в РПЦЗ висловлювання про безблагодатність «новостильників» і «екуменістів», жоден Собор РПЦЗ не виносив рішень, в яких будь-яка з помісних православних церков оголошувалася б безблагодатною.
При митрополиті Лаврі (2001—2008) в цілому тривав «охоронний» напрям, проте позиція РПЦЗ стала наближатися до первісного підходу. При митрополиті Іларіоні (Капралов) РПЦЗ відновила євхаристійне спілкування з помісними православними церквами; так, в його циркулярі 20 червня 2011 року відзначається: «Хоча внаслідок багатьох причин наше спілкування з більшістю [Помісних православних церков] de facto десятиліттями не було, воно de jure ніколи не переривалося, і тому формально відновлення не потребує». Відновлення зв'язків з англіканами і іншими інославними конфесіями при цьому не відбулося. За словами благочинного штату Вікторія протоієрея Михайла Протопопова, «сьогодні ми не маємо жодних серйозних зв'язків ні з англіканами, ні з католиками, тому що вони занадто далеко пішли від того, що так чи інакше об'єднувало нас в минулому. Так що ми зараз в основному спілкуємося з ними з питань придбання їх храмів, від яких вони самі відмовляються». Митрополит Іларіон зазначив у 2010 році, що, незважаючи на добросусідські відносини з інославними церквами, «Зарубіжна Церква виключає будь-які екуменічні ініціативи і спільні моління».
Незважаючи на те, що більшу частину своєї історії РПЦЗ не підкорялася якому-небудь церковному центру, вона ніколи не претендувала на статус автокефальної церкви, розглядаючи себе як частину Російської церкви.
Канонізація святих
Довгий час закордонне церковне керівництво відмовлялося здійснювати канонізації окремо від Церкви у Вітчизні, посилаючись на неможливість отримати згоду всієї Церкви. Винятком був початок шанування західних святих першого тисячоліття з ініціативи архиєпископа Іоанна (Максимовича) в Західноєвропейській єпархії. Поступово самосвідомість Російської зарубіжної церкви змінювалося. Думка про себе як про справжню Церкви, яка протистоїть Московської патріархії, стало підставою для самостійних канонізацій, які почалися при митрополиті Філареті (Вознесенському) — першим канонізованим в РПЦЗ святим став Іоанн Кронштадтський в 1964 році.
Найзначнішою канонізацією в історії РПЦЗ стала канонізація новомучеників і сповідників Російських, яку зробив 1 листопада 1981 Архиєрейський собор РПЦЗ. До такого рішення РПЦЗ йшла протягом кількох десятиліть. У РПЦЗ були перероблені традиційні принципи канонізації у лику мучеників — спочатку втекли з СРСР в 1930 році протоієреєм Михайлом Польським, автором праці «Нові мученики російські» (перший том був виданий в 1949 році, а другий в 1957-му), що мав особливу популярність і значення серед видань післявоєнних років, присвячених жертвам антирелігійного терору в СРСР. Виходячи з визнання «радянської влади» в СРСР по суті антихристиянської, Михайло Польський вважав «новомучениками російськими» всіх православних християн, убитих представниками державної влади в СРСР і Радянської Росії; притому, відповідно до такого трактування, християнське мучеництво змиває з людини всі колишні гріхи. Особливі суперечки викликало питання про канонізацію царської сім'ї. Аж до самої канонізації в Російському зарубіжжі з цього питання не було єдности; частина прихожан вимагала їх негайного канонізації, інша вважала, що вони не можуть бути канонізовані за жодних обставин. В Акті про прославлення Микола II називається як «Цар Мученик, Помазаник Божий, носій ідеї Православної Державности». При цьому вірність царю ставилася настільки високо, що були канонізовані навіть слуги царської сім'ї, включаючи латинського католика Алоїзія Труппа і лютеранку Катерину Шнайдер; така канонізація інославних не мала історичних аналогій.
Поіменно канонізації Російська православна церква за кордоном в 1981 році не здійснювала. РПЦЗ не мала доступу до архівів і слідчих справ, тому рішення про прославлення тієї чи іншої людини часто приймалися на основі праць протопресвітера Михайла Польського, а також публікацій в радянській пресі. Зарубіжна церква була готова до того, що її список прославлених новомучеників буде уточнюватися. Спочатку в нього вносилися відомості про тих що жили і постраждали до Декларації митрополита Сергія, бо вважалося, що пізніші матеріали вимагають пильнішого вивчення. Через рік після Собору 1981 року в календарі РПЦЗ вказані тільки пам'ять митрополита Київського і Галицького Володимира (Богоявленського) і царствених страстотерпців і позначена загальна пам'ять святкування Собору новомучеників. У 1984 році в календар було внесено 30 імен. У календарі 2005 року їхня стало 56. Після підписання у 2007 році Акту про канонічне спілкування календар РПЦЗ став безсистемно наповнюватися іменами як канонізованих в Московському патріархаті новомучеників, так і неканонізованих постраждалих.
Після возз'єднання в 2007 році РПЦЗ з Московським патріархатом виникло питання узгодження календарів, в зв'язку з чим стало актуально вивчення здійснених РПЦЗ канонізацій новомучеників як місцевошанованих святих.
Богослужбова практика і парафіяльне життя
Будучи Церквою емігрантів, РПЦЗ прагнула неухильно дотримуватися богослужбовому чину, канонічного строю і всього російського церковного укладу, вивезеного в еміграцію з Батьківщини, і йшла на нововведення тільки тоді, коли необхідність в них дійсно назріла. Так, ще в 1923 році Архиєрейський собор РПЦЗ відкинув використання в літургійному житті новоюліанського календаря і інші реформи, прийняті на Всеправославному конгресі в Константинополі під головуванням Вселенського патріарха Мелетія (Метаксакіс). В еміграції виявилося чимало священиків, які приносили за кордон традиції, що мали в Російській православній церкві лише локальне поширення, поставало питання і про уніфікацію богослужбових особливостей. Ця проблема стала особливо актуальною під час Другої світової війни, коли до РПЦЗ приєдналася велика кількість кліриків, котрі евакуювалися зі Східної Європи. Іншою причиною появи нових звичаїв був вплив на парафії РПЦЗ традицій інших Помісних православних церков. У 1951 році Архиєрейський собор РПЦЗ видав указ про однаковість у богослужінні, в якому критикувалося допущення різноманітних відступів, що применшують, а іноді і спотворюють сенс богослужіння. Деякі місцеві традиції не заборонялися, а навпаки, вводилися у загальний ужиток. Уніфікації богослужіння сприяло і те, що в РПЦЗ з 1948 року діяла єдина Свято-Троїцька семінарія в Джорданвіллі, де навчалися майбутні священики РПЦЗ.
Разом з тим, сувора прихильність російським богослужбових традицій і, зокрема, юліанським календарем не перешкоджала в 1950-1960-і роки приймати до складу РПЦЗ румунські, грецькі, арабські, болгарські, нідерландські та французькі церковні місії і парафії зі збереженням для них новоюліанського календаря. У 1964—1965 роках стараннями архиєпископа Іоанна (Максимовича) і архиєпископа Аверкія (Таушева) для цих парафій були поставлені єпископ Сен-Денійскій Іоанн-Нектарій (Ковалевський), єпископ Торонтський Кирило (Йончев) і єпископ Гаазький Яків (Аккерсдейк). У свій час в складі єпископату РПЦЗ перебував і румунський новостильний єпископ Феофіл (Іонеску). Надалі ці парафії покинули РПЦЗ або були переведені на прийнятий в РПЦЗ літургійний стиль. У РПЦЗ були прийняті зі збереженням прийнятих в них традицій грецькі старостильні парафії, що вийшли з неї в 1986 році. З 1990-х років РПЦЗ знову почала приймати до свого складу парафії латинського літургійного обряду, проте, як зазначив митрополит Іларіон (Капрал), «всі парафії західного обряду служать за старим календарем. <…> Ми приймаємо службу за західним обрядом як місіонерський інструмент».
Крім того, в РПЦЗ з'явилися богослужбові особливості, властиві тільки їй, наприклад, прохання на єктеніях про порятунок Росії, про гнаної Російської церкви і про позбавлення батьківщини від безбожної влади. Такі прохання виникли ще в 1920-і роки, і вже в повоєнний час їх тексти були остаточно оформлені. На Великому вході були встановлені прохання «о Православном Епископстве гонимыя церкви Российския… О страждущей стране Российской… и о всех гонимых и страждущих за святую веру православную». Після 2007 року на мирної єктенії замість «О еже избавити люди своя от горького мучительства безбожныя власти» стали виголошувати «О еже избавити люди своя от враг видимых и невидимых». Відразу після утворення РПЦЗ в її парафіях почалося поминання жертв більшовизму. У 1951 році Синод схвалив звичай здійснювати панахиди в річницю Жовтневої революції. 26 січня 1962 році указом Архиєрейського синоду було прямо встановлено поминання жертв гонінь на віру в Росії в найближчу неділю після 25 січня / 11 лютого. До числа богослужбових відмінностей РПЦЗ належить вчинення пасхальних богослужінь в білих шатах замість червоних, як прийнято в Росії. У 1960 році в зв'язку з широким розповсюдженням повітряного пасажирського транспорту були складені чини благословення в повітряну подорож і освячення літака, який через небажання вводити в церковнослов'янську мову неологізми іменувався в тексті «повітряним кораблем». Оскільки з 1950-х років все більше людей стали користуватися особистими автомобілями, був складений спеціальний чин освячення «колісниці самохідної». Згодом ці чини стали вживатися і в Московському патріархаті. У зв'язку з канонізацією святих в РПЦЗ стали створюватися богослужбові тексти, присвячені їм.
РПЦЗ відмовилася від заміни церковнослов'янської богослужбової мови російською, але, з огляду на те, що в православ'я стали переходити місцеві жителі, в місіонерських цілях стали використовуватися місцеві мови. Поступово в Зарубіжної церкви з'явилися повністю англо-, франко-, іспано-, німецькомовних і т. д. парафії. Розвиток богослужіння місцевими мовами також виявилося необхідним через поступової втрати емігрантською молоддю знання російської мови і, як наслідок, розуміння церковнослов'янської. До 1980-х років підросло покоління, яке народилося в еміграції і що мало серйозні проблеми з російською мовою, внаслідок що 6 серпня 1984 Архиєрейський собор РПЦЗ прийняв ухвалу про богослужбове вживання різних мов. У документі була детально розроблена система поступового переходу в богослужінні на місцеву мову: спочатку вводилась сповідь місцевою мовою, потім двома мовами починали відбуватися деякі єктенії і проповідь, потім двома мовами починали читати Євангеліє і Апостол, потім деякі вигуки починали відбуватися тільки місцевою мовою; тільки після цього в окремі дні допускалося вчинення богослужіння повністю місцевою мовою. Введення богослужіння місцевими мовами іноді викликало неприйняття, бо для емігрантів православний храм був не тільки місцем молитви, але і осередком всього російського. Незважаючи на це асиміляція приводила до появи російських парафій з богослужінням місцевими мовами.
Церковне життя в еміграції часто починалася з нуля: люди приїжджали на порожнє місце і починали будувати парафіяльне життя. Перші храми часто створювалися в гаражах, підсобних приміщеннях, на квартирах, в знімних приміщеннях. Особливо багато таких храмів було в 1950-ті роки, коли тільки почався масовий приїзд емігрантів в США, Канаду, Австралію. Подібна ситуація триває і сьогодні у новоутворених громадах.
Першоієрарх РПЦЗ митрополит Іларіон (Капрал) в 2012 році, говорячи про відмінності парафіяльного життя в РПЦЗ від життя в Росії, між іншим, зазначав, що в РПЦЗ «менше людей в приході, священик знає майже всіх своїх прихожан. Значить, є більший контакт священнослужителів з паствою. І не тільки священика на парафії, а й архиєрея. Це дуже зміцнює внутрішню єдність віруючих з архиєреєм і священиками. Тому у нас більше згуртованість. Обов'язково спільне чаювання після богослужіння в багатьох парафіях, що зближує людей, всі знайомляться один з одним, знаходять спільні теми розмови, і так народжуються спільні проєкти зборів, з'їздів, культурних заходів». Священники, як правило, змушені працювати на світській роботі, так як громади часто не можуть їх забезпечити. Крім того, «староста, члени церковної ради і сестринства працюють добровільно, більш того — самі жертвують на потреби храму». На думку протоієрея Андрія Філліпса, це «погано для літургійного життя, тому що храм в такому разі не зможе бути відкритим увесь день (навіть якщо він офіційно належить громаді), тому що священник на роботі. Але навіть якщо священник вільний, то хто буде співати? Хористам теж потрібно працювати. Якщо немає грошей на зарплату священикам, то немає і грошей на зарплату співцям».
Організація та структура
У РПЦЗ складаються вісім єпархій:
- Східно-Американська і Нью-Йоркська (митрополича)
- Чиказька і Середньо-Американська
- Сан-Францизька і Західно-Американська
- Монреальська і Канадська
- Австралійська і Новозеландська
- Південноамериканська
- Лондонська і Західноєвропейська
- Берлінська і Германська
Є також ставропігійна Російська духовна місія в Єрусалимі.
Основна частина парафій знаходиться в США — 153 парафій і 12 монастирів (на 2013); всього — 409 (станом на 2013), 39 чернечих громад (на 2013). Духовний центр — Свято-Троїцький чоловічий монастир в Джорданвіллі, штат Нью-Йорк, заснований в 1930 році архимандритом Пантелеймоном (Нижником) і псаломником Іваном Андрійовичем Колосом. У Джорданвіллі розташована Свято-Троїцька духовна семінарія РПЦЗ. Крім того, діє англомовна пастирська школа Середньо-Американської єпархії.
Адміністративний центр знаходиться в Нью-Йорку: 75 E 93rd St New York; там же розташований синодальний собор Знамення Божої Матері, освячений 25 жовтня 1959 р.; в соборі зберігається чудотворна Курська Корінна ікона Божої Матері, вивезена в 1919 році з Знам'янського монастиря в Курську (явлена в Корінної пустині).
Згідно з Положенням про Російську православну церкву за кордоном (від 1956 року) вищий орган церковного законодавства, управління, суду і контролю для Російської православної церкви за кордоном є Собор єпископів, причому положення наказує скликати його по можливості щорічно, але в дійсності Архиєрейські собори в РПЦЗ збираються щодва — щотри роки. Голова Собору єпископів і Архиєрейського синоду — Першоієрарх Російської православної церкви за кордоном в сані митрополита, який обирається Собором довічно; члени Собору всі архиєреї, що входять до складу Російської православної церкви за кордоном (пр. 8 Положення). У коло відання Собору єпископів, серед іншого, входить також обрання двох заступників першоієрарха – віце-голів Синоду, двох членів Архиєрейського синоду і двох заступників членів Синоду (пр. 11 Положення). У разі особливої потреби першоієрарх разом з Архиєрейським Синодом скликають Всезакордонний церковний собор, що складається з єпископів і представників кліру і мирян. Постанови таких Всезакордонного церковних соборів мають законну силу і виконуються тільки після затвердження їх Собором єпископів під головуванням першоієрарха (пр. 12 Положення).
Священний архиєрейський синод є виконавчим органом Собору і складається з голови (першоієрарха), двох його заступників і чотирьох членів Синоду, з яких два обираються Собором на міжсоборний період і два викликаються з єпархії на чотиримісячний термін в порядку черги, а також двох їхніх заступників, що викликаються в засідання Архиєрейського синоду на розсуд голови (пр. 16 Положення).
Підписаний 17 травня 2007 року Акт про канонічне спілкування РПЦЗ і РПЦ передбачає, що першоієрарх РПЦЗ, який обирається її Архиєрейським собором, підлягає затвердженню патріархом Московським і всієї Росії і Священним синодом Московського патріархату (пункт 4 Акту про канонічне спілкування). Крім того, погодженням з патріархом Московським і всієї Росії та Священним синодом підлягають рішення про утворення або скасування єпархій, що входять в РПЦЗ (пункт 6 Акта); обрання Архиєрейським собором або Архиєрейським Синодом РПЦЗ архиєреїв затверджується патріархом Московським і всієї Росії і Священним синодом (пункт 7 Акту). Вища інстанція церковної влади для РПЦЗ — Помісний і Архиєрейський собори Російської православної церкви (пункт 9 Акту), в число членів яких входять архиєреї РПЦЗ, а стосовно до першого — також представники кліру і мирян РПЦЗ (пункт 8 Акту).
Першоієрархи
- Антоній (Храповицький) (листопад 1920 — 10 серпня 1936)
- (10 серпня 1936 — 27 травня 1964)
- (27 травня 1964 — 21 листопада 1985)
- Віталій (Устинов) (22 січня 1986 — 10 серпня 2001)
- (28 жовтня 2001 — 16 березня 2008)
- Іларіон (Капрал) (18 травня 2008 — 16 травня 2022)
- (з 18 вересня 2022)
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 3 лютого 2016.
- . Архів оригіналу за 27 червня 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
- . Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 3 лютого 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 3 лютого 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Burlacioiu, Ciprian (April 2018). Russian Orthodox Diaspora as a Global Religion after 1918. Studies in World Christianity (англ.). 24 (1): 4—24. doi:10.3366/swc.2018.0202. ISSN 1354-9901.
- Кострюков А. А. Зарубежное Высшее церковное управление в Константинополе [ 22 січня 2022 у Wayback Machine.] // . 2021. — № 3. — С. 68—69
- Цит. по: Попов А. А. Российское православное зарубежье. — М., 2005. — С. 245—246.
- Шкаровский М. В. Возникновение Русской Православной Церкви Заграницей и религиозная жизнь российских эмигрантов в Югославии [ 29 квітня 2021 у Wayback Machine.] // . — № 4. — С. 106—193.
- П. Будзилович. . Сайт Петра Будзиловича «Мысли о России» (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
{{}}
: Проігноровано невідомий параметр|subtitle=
() - Косик В. И. Виталий (Устинов). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VIII. — С. 563—564. — .(рос.)
- . (рос.). 3 листопада 2001. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 13 березня 2020.
- Епископ Буэнос-Айресский и Южно-Американский Александр (Милеант) (12 вересня 2004). Послание к Южно-Американской пастве. Официальный сайт РПЦЗ (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 17 березня 2020.
- . credo.press (рос.). 4 липня 2006. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- (4 грудня 2002). . (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- . (рос.). Архив официального сайта Московского патриархата 1997—2009. 18 грудня 2003. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 13 березня 2020.
- . (рос.). 19 липня 2006. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
- . RussianOrthodoxChurch.ws. 11 травня 2006. Архів оригіналу за 16 листопада 2012. Процитовано 11 травня 2013.
- . (рос.). 25 лютого 2006. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- . Official website of the ROCOR (англ.). 23 лютого 2006. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
- . Православие.Ru (рос.). 8 травня 2007. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
- Алексей Чеверда. (PDF). A5.ru (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 2 серпня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
{{}}
: Проігноровано невідомий параметр|description=
(); Проігноровано невідомий параметр|subtitle=
() - . . 17 травня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- Павел Круг (18 липня 2007). . (рос.). Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 13 березня 2020.
- . (рос.). 22 червня 2007. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
- Иерархия церквей [ 2 серпня 2021 у Wayback Machine.]. Русская православная церковь заграницей (Агафангела)
- . . 26 жовтня 2008. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
- . (рос.). 12 травня 2008. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 21 березня 2020.
- . Газета «Кифа» (рос.). 13 травня 2009. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 7 квітня 2020.
- . (рос.). 19 листопада 2009. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- . (рос.). 26 травня 2011. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
- Приходы западного обряда в Русской православной церкви за границей [ 26 січня 2020 у Wayback Machine.]. Иерархия церквей.
- . synod.com. официальный сайт РПЦЗ. 12 липня 2013. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- . РИА Новости (рос.). 8 квітня 2020. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
- иеромонах . Об отношении митрополита Анастасия (Грибановского) к прославлению во святых Русской Зарубежной Церковью святого праведного Иоанна Кронштадтского. К характеристике личности Первоиерарха Зарубежной Церкви [ 3 березня 2021 у Wayback Machine.] // Материалы XV Ежег. богословской конф. Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. — Т. 1. — М., 2005. — С. 310—311.
- Мельников А. (21 червня 2017). . . Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 13 березня 2020.
- Бахарева О. Я. Социальное положение, быт и культура русской эмиграции первой волны (1917—1923 гг.) // . — 2017. — № 2—3 (21). — С. 16.
- Роль русской православной зарубежной церкви в жизни российской послереволюционной эмиграции // Российское православие от модерна к сегодняшнему дню (конец XIX — конец ХХ вв.): проекции Великой русской революции в истории и историографии / Каиль М.В.. — М. : Изд-во Ипполитова, 2018. — С. 282—283. — 360 с. — .
- К страницам истории русского православного храмостроительства за рубежом в ХХ в. // Архитектурное наследие русского зарубежья. Вторая половина XIX — первая половина ХХ в. / Сост. и отв. ред. С. С. Левошко; Материалы международной конференции октября 2004. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2008. — С. 48—73.
- Устная и письменная словесность Русской православной церкви заграницей (фольклор, искусство проповеди, картина мира). — М. : Флинта, 2017. — С. 19—21. — 112 с. — .
- . Православие.Ru. 12 липня 2005. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- Коробов П. «Остаются психологические вопросы и преграды» [ 16 листопада 2010 у Wayback Machine.]. // Коммерсантъ. — № 80 (3897). — 14.5.2008.
- Доклад Святейшего Патриарха Кирилла на Архиерейском Соборе Русской Православной Церкви (2 февраля 2013 года) [ 13 вересня 2021 у Wayback Machine.]. patriarchia.ru, 3.02.2013.
- Славина Н. (15 квітня 2017). (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 13 березня 2020.
- Кострюков А. А. Позиция Русской Зарубежной Церкви по вопросу о благодатности Московской Патриархии при митрополите Филарете (Вознесенском) [ 11 травня 2021 у Wayback Machine.] // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2021. — Вып. 98. — С. 130—142
- Циркуляр № 06.39.11. 7/20 июня 2011 г. Всем священнослужителям Восточно-Американской епархии. [ 2 серпня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Восточно-Американской епархии РПЦЗ.
- . . 22 квітня 2010. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 26 жовтня 2017.
- Митрофорный протоиерей Александр Лебедев. Каноническая оценка «Акта о каноническом общении» [ 7 червня 2021 у Wayback Machine.]. Официальный сайт Русской православной церкви.
- Протопресвитер Михаил Польский. Новые мученики российские. — . — Т. I, 1943; Т. II, 1957. (Сокращённое англоязычное издание: The new martyrs of Russia. — Montreal, 1972. — 137 p.)
- Проблемы истории Русской Православной Церкви ХХ в. на XXVII Ежегодной богословской конференции ПСТГУ [ 2 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. — 2017. — Вып. 76. — С. 147—149.
- Горенок Н. Протоиерей Андрей Папков: «Мы воспитывались в любви к России» // Православие и современность : журнал. — Саратов, 2009. — № 10 (26).
- Ребров Д. (17 травня 2012). . nsad.ru. . Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 21 березня 2020.
Изначально каждая группа сохраняла свои местные традиции, но со временем эта первоначальная пестрота отошла на второй план: все молодые священнослужители учились в одной семинарии Джорданвилль
- протоиерей Серафим Ган (13 березня 2019). . официальный сайт Восточно-Американской епархии РПЦЗ. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 5 березня 2020.
- Митрополит Восточно-Американский Иларион: Воссоединение двух частей Русской Церкви — за границей и на Родине — это величайшее благо [ 17 квітня 2021 у Wayback Machine.]. 10.03.2012.
- Татьяна Весёлкина (1 липня 2007). . БлаговестСамара.РФ. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 21 березня 2020.
{{}}
: Проігноровано невідомий параметр|subtitle=
() - РУССКАЯ АМЕРИКА: Сокровенная святыня православного мира на YouTube
- . . 3 лютого 2013. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
- . synod.com. Официальный сайт РПЦЗ. 9 грудня 2015. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 17 березня 2020.
Коментарі
- В інших православних автокефальних Церквах такого статусу не існує, тому там самоврядні Церкви можуть розглядатися або як автономії, або як напівавтономії, або їхній статус взагалі ігнорується.
Посилання
- synod.com [ 2 березня 2009 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Архиєрейського Синоду РПЦЗ
- fundforassistance.org [ 25 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт опікунського фонду про потреби РПЦЗ
- rocorstudies.org [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.] сайт, присвячений питанням історії РПЦЗ
- eadiocese.org [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт Східно-Американської єпархії
- mcdiocese.com [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт Монреальської і Канадської єпархії
- rocor.org.au [ 20 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт Австралійської і Новозеландської єпархії
- orthodox-europe.org [ 8 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт Великобританскої і Західно-Европейської єпархії
- chicagodiocese.org [ 8 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт Чиказької і Середньо-Американської епрахії
- wadiocese.org [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт Західно-Американської єпархії
- офіційний сайт Берлінсько-Германскої єпархії
- hts.edu [ 25 березня 2022 у Wayback Machine.] офіційний сайт Свято-Троїцької духовної семінарії в Джорданвілі
- rocor-wr.org [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.] сайт парафій РПЦЗ західного обряду
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rosijska pravosla vna ce rkva za kordo nom za versiyeyu UPC MP Ruska pravosla vna ce rkva za kordo nom skorocheno RPCZ angl Russian Orthodox Church Outside Russia ROCOR ros Russkaya pravoslavnaya cerkov zagranicej RPCZ grupa samovryadnih prihodiv Shidnoyi Cerkvi yaki viznayut nad soboyu opiku Moskovskoyi patriarhiyi pozicionuyuchi sebe yak Ruska i Rosijska Cerkva za kordonom sho buli stvoreni naprikinci 1910 h na pochatku 1920 h rokiv unaslidok masovoyi emigraciyi miljoniv gromadyan kolishnogo Rosijskogo gospodarstva imperiyi i gospodarstv respublik u skladi Krayini Rad i Radyanskogo soyuznogo gospodarstva na jogo osnovi golovnim chinom diyachiv abo prihilnikiv antisocialistichnogo antibilshovickogo antileninskogo i antiradyanskogo bilogo ruhu za sho otrimala yak odnu z neoficijnih nazv nazvu Bila Cerkva vbirayuchi v sebe vsi nastupni hvili rosijskoyi i radyanskoyi emigraciyi Dovgij chas isnuvala z nevregulovanim kanonichnim statusom svij ninishnij status maye z 17 travnya 2007 roku z pidpisannyam Aktu pro kanonichne spilkuvannya Vikoristovuye u svoyij liturgiyi vizantijskij obryad ta v deyakih parafiyah zahidni obryadi rimskij novomoskovskij izvod cerkovnoslov yanskoyi movi ale shiroko poshireni miscevi movi ta yulianskij kalendar hocha deyaki parafiyi vikoristovuyut novoyulianskij kalendar ye chastinoyu Shidnoyi Cerkvi na Zahodi Rosijska pravoslavna cerkva za kordonom angl Russian Orthodox Church Outside Russia ros Russkaya pravoslavnaya cerkov zagranicej Zasnovniki Antonij Hrapovickij ta inshiData zasnuvannya 1920Status samovryadnaU skladi Moskovskogo patriarhatuSamostijnist progoloshena 1920Samostijnist viznana 17 travnya 2007 Status vregulovanij cherez pidpisannya Aktu pro kanonichne spilkuvannyaPershij predstoyatel Antonij Hrapovickij Pershoiyerarh RPCZChinnij predstoyatelCentr Mangetten Nyu JorkKafedralnij sobor Sinodalnij Znamenskij soborOsnovna yurisdikciya Amerika Zahidna Yevropa Okeaniya AziyaLiturgichna mova Novomoskovskij izvod cerkovnoslov yanskoyi ale shiroko poshireni miscevi moviMuzichna tradiciya moskovska vizantijskaCerkovnij kalendar yulianskij novoyulianskijYepiskopiv 17Yeparhij 8Monastiriv 39Parafij 409Virnih Bilshe 400 tis Oficijnij sajt synod com RPCZ bula stvorena na pochatku 1920 h rokiv yak faktichno nezalezhna cerkovna yurisdikciya shidnogo pravoslav ya spochatku cherez vidsutnist regulyarnih zv yazkiv mizh centralnoyu cerkovnoyu vladoyu v Moskvi ta deyakimi yepiskopami cherez yih dobrovilne zaslannya pislya Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi Ci yepiskopi razom z inshimi rosiyanami migruvali do zahidnoyevropejskih mist ta krayin vklyuchayuchi Parizh ta inshi chastini Franciyi a takozh do SShA ta inshih zahidnih krayin Piznishe ci yepiskopi vidkinuli bezumovnu politichnu loyalnist Moskovskogo patriarhatu do bilshovickogo rezhimu v SRSR Formalno cya loyalnist bula oprilyudnena Deklaraciyeyu vid 20 lipnya 1927 r Mitropolita Sergiya Stragorodskogo zastupnika patriarshih miscevih zhiteliv Mitropolit Kiyivskij i Galickij UPC MP Antonij Hrapovickij buv zasnovnikom i stav pershoiyerarhom RPCZ Pislya 80 rokiv rozluki z rozpadom SRSR 17 travnya 2007 roku Rosijska pravoslavna cerkva za mezhami Rosiyi oficijno pidpisala Akt kanonichnogo prichastya z Moskovskim patriarhatom vidnovivshi kanonichnij zv yazok mizh cerkvami Ce prizvelo do rozkolu yakij utvoriv Rosijsku pravoslavnu cerkvu za kordonom Timchasovu vishu cerkovnu vladu yaka zalishilasya nezalezhnoyu vid Moskovskogo patriarhatu Yurisdikciya RPCZ nalichuye blizko 400 parafij po vsomu svitu ta za ocinkami bilshe 400 000 osib Z nih 232 parafiyi ta 10 monastiriv znahodyatsya u SShA voni mayut 92 000 ogoloshenih prihilnikiv i ponad 9 000 postijnih vidviduvachiv cerkvi RPCZ nalichuye 13 iyerarhiv iz cholovichimi ta zhinochimi monastiryami u SShA Kanadi v Americi Avstraliyi Novoyi Zelandiyi ta Yevropi IstoriyaHH stolittya Gromadyanska vijna v Rosiyi sho rozdilila krayinu liniyami frontiv stala prichinoyu porushennya zv yazkiv mizh patriarhom Tihonom i yeparhiyami na teritoriyah pid kontrolem bilih sil Taka situaciya stvoryuvala masu problem na miscyah tak yak kilkist pitan pov yazanih z cerkovnim zhittyam i vimagali sankciyi vishoyi cerkovnoyi vladi postijno zrostala U travni 1919 roku v Stavropoli na teritoriyi sho kontrolyuvalasya Bilim ruhom bulo utvoreno Timchasovij vishe cerkovne upravlinnya na Pivdenno Shodi Rosiyi VVCU YuVR She perebuvayuchi v Rosiyi VVCU YuVR stalo brati na sebe virishennya problem pov yazanih iz zovnishnoyu diyalnistyu Rosijskoyi cerkvi cherez nemozhlivist moskovskoyi cerkovnoyi vladi kontaktuvati zi svoyimi zarubizhnimi misiyami i parafiyami Pomisnimi cerkvami i inoslavnih svitom 2 15 zhovtnya 1920 roku VVCU Pivdnya Rosiyi v Simferopoli priznachilo kerivnikom zahidnoyevropejskimi rosijskimi cerkvami arhiyepiskopa Yevlogiya Georgiyevskogo na pravah yeparhialnogo arhiyereya Ustanova VVCU bulo legitimizovano vidannyam Postanovi Patriarha Tihona Svyashennogo sinodu i Vishoyi cerkovnoyi radi 362 vid 7 20 listopada 1920 roku Hocha zv yazok z Patriarhom Tihonom bula vtrachenij emigranti yak pravilo ne dopuskali j dumki pro perehid v inshi Pomisni Cerkvi zanadto nezrozumilim i chuzhim zdavavsya yih cerkovnij pobut Krim stvorennya parafij neobhidno bulo virishuvati i pitannya pro polipshennya bogosluzhinnya pro rozvitok vidavnichoyi diyalnosti pro stvorennya bratstv i sestrinstv pro propovidi Vse ce vimagalo znachnih materialnih zasobiv vishukuvannya yakih bulo pid silu lishe yedinoyi cerkovnoyi organizaciyi Z yavilisya v emigraciyi politichni partiyi pretenduvati na rol ob yednuvachiv ne mogli voni buli nechislenni bidni i rozdrobleni Vignanci potrebuvali svyashenikiv ne tilki yak v zvershuye Tayinstvo i hraniteliv rosijskih tradicij a j yak v patriotichnih liderah Ni grecke ni bolgarske ni serbske duhovenstvo ne moglo vzyati na sebe idejne liderstvo v rosijskij emigraciyi ne moglo v nalezhnij miri zrozumiti yiyi spodivan Vse ce pidshtovhuvalo do zberezhennya Timchasovogo vishogo cerkovnogo upravlinnya v emigraciyi 14 zhovtnya 1920 roku she perebuvayuchi v Krimu VVCU YuVR postanovilo sho vsi rosijski cerkvi za kordonom Vishe Cerkovne Upravlinnya vvazhaye znahodyatsya v svoyemu pidporyadkuvanni nadali do vstanovlennya zv yazku z patriarhom Moskovskim i vsiyeyi Rosiyi Do seredini listopada 1920 roku v okupovanij todi vijskami Antanti Konstantinopol Osmanska imperiya pribulo i stalo na rejdi kolishni pid komanduvannyam Golovnokomanduyuchogo Zbrojnimi silami Pivdnya Rosiyi v Krimu generala Petra Vrangelya ponad 125 korabliv rosijskogo i inozemnih flotiv perepovneni bizhencyami z Krimu v chisli blizko 150 ti tisyach Sered nih bula grupa arhiyereyiv na choli z mitropolitom Antoniyem Hrapovickij 19 listopada togo zh roku na bortu paroplava Velikij knyaz Oleksandr Mihajlovich vidbulosya pershe za kordonne zasidannya VVCU YuVR v yakomu vzyali uchast mitropolit Antonij Hrapovickij mitropolit Platon Rozhdestvenskij arhiyepiskop Feofan Bistrov i yepiskop Veniamin Fedchenko U grudni togo zh roku VVCU YuVR bulo peretvoreno u Vishe rosijske cerkovne upravlinnya za kordonom VRCUZ v pidporyadkuvannya yakogo uvijshli ne tilki yepiskopi emigranti a j ti chastini Rosijskoyi cerkvi yaki opinilisya poza mezhami kolishnoyi Rosijskoyi Respubliki chislenni parafiyi v Zahidnij Yevropi Pivnichno Amerikanska Kamchatska Vladivostokska yeparhiyi prichomu do ostannoyi do listopada 1922 roku stavilisya parafiyi v Manchzhuriyi Uvijshli v Zakordonnu cerkva takozh duhovni misiyi v Kitayi Palestini Urmii Koreyi i prihid v Tegerani Razom z tim yeparhiyi sho opinilisya na teritoriyi mizhvoyennoyi Polshi krayin Baltiyi ta Finlyandiyi vidmovilisya vhoditi v RPCZ v znachnij miri cherez politichnu poziciyu zajnyatu kerivnictvom cih krayin Polozhennya rosijskih bizhenciv v Konstantinopoli bulo dosit vazhkim i politichno nebezpechnim z oglyadu na tisni vidnosini mizh kemalistami i bilshovikami sho sponukalo rosijskih bizhenciv peremishatisya v inshi krayini zokrema na Balkani golovnim chinom v Korolivstvo serbiv horvativ i slovenciv de vstanovivsya spriyatlivij dlya nih stijko antiradyanskij monarhichnij rezhim 21 kvitnya 1921 roku VRCUZ uhvalilo rishennya pro pereyizd v Sremskih Karlovci de patriarh Serbskij Dimitrij viddav u rozporyadzhennya rosijskih arhiyereyiv patriarshu rezidenciyu kolishnih karlovackij patriarhat 31 serpnya 1921 Arhiyerejskij sobor Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi nadav VCU za kordonom pravo yurisdikciyi nad rosijskim duhivnictvom yaki ne perebuvayut na sluzhbi v Serbskoyi cerkvi 21 listopada 3 grudnya 1921 roku v Sremskih Karlovcyah vidbulosya Vsezagranichnoe rosijske cerkovne zibrannya zgodom perejmenovane v Sobor Na Sobori buli prijnyati Zvernennya do voyiniv rosijskoyi armiyi Poslannya chadam Rosijskoyi pravoslavnoyi Cerkvi v rozsiyanni i vignanni sushim a takozh Poslannya do Genuezkoyi konferenciyi iz zaklikom ne dopuskati na cyu konferenciyu predstavnikiv radyanskoyi derzhavi Ryad zayav Soboru nosiv chisto politichnij harakter zokrema zaklik do vidnovlennya na rosijskomu prestoli zakonnogo pravoslavnogo carya z domu Romanovih i pryamij zaklik do svitovih derzhav nadati dopomogu dlya zbrojnogo povalennya rezhimu v RRFSR Sobor utvoriv Visha rosijske cerkovne upravlinnya za kordonom VRCU yake skladalosya z Arhiyerejskogo sinodu i Vishoyi cerkovnoyi radi pid golovuvannyam mitropolita Antoniya yakomu bulo zasvoyeno zvannya zastupnika patriarha 5 travnya 1922 roku v Moskvi v z yednanomu prisutnosti Svyashennogo sinodu i Vishoyi cerkovnoyi radi pid golovuvannyam patriarha Tihona bulo vineseno postanovu sho viznaye isnuvannya Karlovackij Sobor zakordonnogo rosijskogo duhovenstva i miryan ne mayut kanonichnogo znachennya i poslannya jogo pro vidnovlennya dinastiyi Romanovih i zvernennya do Genuezkoyi konferenciyi ne virazhaye oficijnogo golosu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Vishe Cerkovne Upravlinnya za kordonom skasovuvalosya z oglyadu na te sho vono zahoplyuyetsya v oblast politichnogo vistupu a z inshogo boku zakordonni rosijski parafiyi vzhe dorucheni pikluvannyu prozhivaye v Nimechchini Preosvyashennogo Mitropolita Yevlogiya 2 veresnya 1922 Arhiyerejskij sobor v Sremskih Karlovcyah formalno vikonav volyu patriarha Tihona rozpustivshi VRCU ale pripuskayuchi sho ukaz patriarha Tihona bulo dano pid tiskom radyanskoyi vladi zasnuvav z metoyu zberezhennya pravonastupnictva Vishoyi Cerkovnoyi vladi Timchasovij zakordonnij Arhiyerejskij sinod z p yati cholovik z obov yazkovoyu uchastyu mitropolita Yevlogiya Peredbachalisya regulyarni sklikannya Arhiyerejskih soboriv Mitropolit Yevlogij vidmovivsya prijnyati na sebe vladu v Zarubizhnoyi cerkvi i zayaviv sho vona povinna nalezhati Arhiyerejskim soboriv a v perervah mizh nimi Arhiyerejskomu sinodu Pislya 1923 roku stali pogirshuvatisya vidnosini mizh Arhiyerejskim Sinodom RPCZ i mitropolitom Yevlogiyem Georgiyivskim yakij vse menshe oziravsya na Arhiyerejskij sinod i nezabarom pripiniv pominannya mitropolita Antoniya za bogosluzhinnyam Mitropolit Yevlogij pogodzhuvavsya viznati za Arhiyerejskim Sinodom tilki moralnij avtoritet domagayuchis samostijnosti dlya sebe i svoyeyi yeparhiyi v toj chas yak Arhiyerejskij sinod napolyagav na centralizaciyi cerkovnogo upravlinnya bachachi svoyu metu v zberezhenni yednosti Rosijskoyi cerkvi v emigraciyi Konflikt pidigrivavsya vidminnostyami v politichnih poglyadah mizh otochennyam mitropolita Antoniya i mitropolita Yevlogiya 29 chervnya 1926 mitropolit Yevlogij demonstrativno pokinuv Arhiyerejskij sobor v Sremskih Karlovcyah U vidsutnosti mitropolita Yevlogiya Sobor uhvaliv rishennya pro vidilennya samostijnoyi Berlinskoyi yeparhiyi i vivedennya z jogo pidporyadkuvannya parafij v Pivdennij Americi Kulminaciyeyu podilu bula zaborona mitropolita Yevlogiya v svyashennosluzhinni rishennyam Arhiyerejskogo sinodu vid 26 sichnya 1927 Reaguyuchi na ce rishennya mitropolit Platon Rozhdestvenskij i chetvero z p yati vikarnih arhiyereyiv Pivnichno Amerikanskoyi yeparhiyi takozh pragnuli do samostijnogo isnuvannya zvernulisya 31 sichnya 1927 roku do amerikanskoyi pastvi iz zayavoyu pro nekanonichnist Arhiyerejskogo sinodu RPCZ Yakij zayaviv pro svoyu pidtrimku Sinodu RPCZ yepiskop San Francisskij Apollinarij Koshovij 1 lyutogo togo zh roku buv zvilnenij mitropolitom Platonom 31 bereznya togo zh roku Arhiyerejskij sinod RPCZ viznav ce zvilnennya nekanonichnim i doruchiv yepiskopu Apollinariyu timchasove upravlinnya novostvorenij Pivnichnoamerikanskoyi yeparhiyeyu RPCZ U yurisdikciyi mitropolita Platona Rozhdestvenskogo perejshli blizko 200 parafij v RPCZ zalishilisya blizko 60 Rosijska emigraciya v Belgradi Velikden 1927 roku U pershomu ryadu sidyat Sergij Paleolog Petro Vrangel mitropolit Antonij Hrapovickij arhiyepiskop Anastasij Gribanovskij Olga Vrangel protoiyerej Petro Belovidov N A Tereshenko 5 veresnya 1927 roci Arhiyerejskij sobor RPCZ zasluhavshi poslannya zastupnika patriarshogo misceblyustitelya mitropolita Sergiya i Timchasovogo patriarshogo Svyashennogo sinodu vid 16 29 lipnya 1927 roki Deklaraciyu mitropolita Sergiya postanoviv pripiniti znosini z Moskovskoyu cerkovnoyu vladoyu cherez nemozhlivist normalnih stosunkiv z neyu i zvazhayuchi na ponevolennya yiyi bezbozhnoyu radyanskoyu vladoyu yaka pozbavlyaye yiyi svobodi v svoyih voleviyavlennya i kanonichnomu upravlinni Cerkvoyu Toj zhe Sobor pidtverdiv zakonnist zaboroni mitropolita Yevlogiya i vinis rishennya ponoviti spilkuvannya z polskimi iyerarhami ne viznayuchi pri comu avtokefaliyi Polskoyi cerkvi vidanoyi Konstantinopolskim patriarhatom v 1924 roci bez zgodi Moskovskogo patriarhatu Iyerarhi Pivnichno Amerikanskoyi mitropoliyi v skladi RPCZ v kinci 1930 h rokiv Sidyat arhiyepiskop Adam Pilipivskij mitropolit Feofil Pashkovskij arhiyepiskop Vitalij Maksimenko Stoyat yepiskop Makarij Illinskij yepiskop Leontij Turkevich yepiskop Iyeronim Chernov yepiskop Arsenij Chagovec yepiskop Veniamin Basaliga Narada zakordonnih rosijskih arhiyereyiv pid golovuvannyam patriarha Serbskogo Varnavi v Sremskih Karlovcyah na yakomu bulo virobleno Timchasove polozhennya pro Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi za kordonom Zhovten 1935 roku Zliva napravo sidyat mitropolit Feofil Pashkovskij mitropolit Yevlogij Georgiyevskij patriarh Varnava mitropolit Anastasij Gribanovskij yepiskop Dimitrij Voznesenskij U travni 1936 roku vidbuvsya rada rosijskih yepiskopiv Ameriki yakij vklyuchav v sebe i prozhivali v SShA yepiskopiv RPCZ Rada ratifikuvala Timchasove polozhennya pidtverdivshi odnochasno avtonomnij status Amerikanskogo okrugu U zhovtni 1937 roku v Nyu Jorku vidbuvsya VI Vseamerikanskij sobor shvalivshi rishennya 1935 roku Razom z tim dosyagnutu ugodu ne bulo micnim Istorik Dmitro Pospelovskij vidznachav sho dlya bilshosti pravoslavnih amerikanciv v osnovnomu zahidnoukrayinskogo pohodzhennya grupa emigrantskih yepiskopiv monarhistiv sho sidyat v Yugoslaviyi nichogo ne znachila Nepriyazni vidnosini mizh parafiyami Karlovackoyi i vlasne amerikanskoyi oriyentaciyi zberigalisya nezvazhayuchi na dosyagnute ob yednannya U veresni 1936 roki vzhe pislya smerti mitropolita Antoniya Hrapovickogo patriarh Serbskij Varnava sklikav naradu arhiyereyiv RPCZ yaka prijnyala Timchasove polozhennya pro Rosijsku pravoslavnu cerkvu za kordonom Pershij rozdil Polozhennya viznachala Rosijsku cerkvu za mezhami SRSR nastupnim chinom Rosijska pravoslavna cerkva za kordonom sho skladayetsya z znahodyatsya za mezhami Rosiyi yeparhij duhovnih misij i cerkov ye nerozrivna chastina Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi timchasovo isnuyucha na avtonomnih zasadah Im ya Misceblyustitelya Vserosijskogo Patriarshogo Prestolu Mitropolita Petra zavzhdi pidnositsya za bogosluzhinnyam u vsih zakordonnih cerkvah Polozhennya dililo RPCZ na chotiri oblasti Zahidno Yevropejsku Blizhno Shidnu Pivnichno Amerikansku i Dalekoshidnogo Shidnu v kozhnij z yakih povinen buti utvorenij mitropolichij okrug Naprikinci 1936 roku prijshla zvistka yak viyavitsya nabagato piznishe nevirna pro smert patriarshogo misceblyustitelya mitropolita Petra pro sho na Zahodi diznalisya cherez mitropolita Elevferiya U Moskvi zastupnik misceblyustitelya mitropolit Sergij poklav na sebe zvannya patriarshogo misceblyustitelya Na Arhiyerejskomu sobori RPCZ v grudni 1937 buv skladenij Akt pro zakonne spadkoyemstvo zvannya Misceblyustitelya moskovskogo patriarshogo prestolu i ocholennya Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi pislya smerti Mitropolita Krutickogo Petra Porahuvavshi domagannya mitropolita Sergiya nezakonnimi Arhiyerejskij sobor viznav mitropolita Kazanskogo Kirila zakonnim misceblyustitelem ne znayuchi pro jogo rozstril 20 listopada 1937 roku Odnak shob ne naklikati na nogo tyazhkih gonin z boku bezbozhnoyi vladi Arhiyerejskij sobor zamist vidkritogo pominannya mitropolita Kirila uhvaliv pominati Pravoslavne Yepiskopstvo Cerkvi Rosijskoyi Arhiyerejskij nedostupne posilannya sobor RPCZ v travni 1946 roku Zamist tih tih hto pishov z RPCZ predstavnikiv biloyi emigraciyi zajnyali peremisheni osobi vijskovopoloneni zhiteli okupovanih teritorij vikradeni na roboti v Nimechchinu i z riznih prichin ne pobazhali povernutisya na batkivshinu a takozh diyachi Rosijskoyi vizvolnoyi armiyi U zv yazku z cim zminilosya geografichnij rozpodil gromad RPCZ Yaksho v period mizh dvoma svitovimi vijnami centrami zoseredzhennya karlovchan buli Balkani i Kitaj to teper na pershe misce v Yevropi vijshla Nimechchina de v pershi povoyenni roki pid duhovnoyu opikoyu 22 Karlovackoe svyashenikiv perebuvali blizko 200 tisyach peremishenih osib Inshim velikim centrom prozhivannya peremishenih osib bula Avstriya v zv yazku z chim na teritoriyi Avstriyi 14 lipnya 1945 roku bulo utvoreno samostijna Avstrijska yeparhiya Duhovenstvo RPCZ aktivno pereshkodzhav sprobam vidpravki peremishenih osib v SRSR i domagalosya mozhlivosti yih viyizdu do Novogo Svitu Zavdyaki aktivnim diyam mitropolita Anastasiya yepiskopat RPCZ popovnili 12 rosijskih arhiyereyiv sho sluzhili v roki vijni na teritoriyi SRSR 6 veresnya 1945 roku v klir RPCZ buli prijnyati p yatero prozhivali v Nimechchini iyerarhiv Ukrayinskoyi avtonomnoyi pravoslavnoyi cerkvi a 23 lyutogo semero arhiyereyiv avtonomnoyi Biloruskoyi cerkvi Ci arhiyereyi vzyali uchast v pershomu pislyavoyennomu Arhiyerejskomu sobori RPCZ sho projshov z 6 po 10 travnya 1946 sho mav vazhlive znachennya dlya konsolidaciyi RPCZ U 1950 ti roki stavlennya v RPCZ do Moskovskogo patriarhatu stalo she bilsh kritichnim Odnim z osnovnih argumentiv yaki dovodili na dumku apologetiv RPCZ nelegitimnist loyalnoyi radyanskoyi vladi iyerarhiyi bula nayavnist v SRSR potuzhnogo cerkovnogo pidpillya dlya yakogo vtekli z SRSR uchasnikom iosiflyanskogo ruhu Ivanom Andryeyevim buv vvedenij specialnij termin katakombna cerkva Pislya skoyennya panahidi za Stalinim Arhiyerejskij sobor v zhovtni 1953 postanoviv prijmati klirikiv Moskovskoyi patriarhiyi cherez pokayannya i pidtverdiv sho Zarubizhna cerkva ne maye spilkuvannya z Moskovskoyu patriarhiyeyu a takozh zaklikav Pomisni cerkvi do rozrivu z neyu Do Cerkvam yaki perebuvali v krayinah socialistichnogo taboru za vinyatkom Serbskoyi stavlennya postupovo stavalo priblizno takim zhe yak do Moskovskoyi patriarhiyi U 1959 roci Arhiyerejskij sobor postanoviv prijmati klirikiv Moskovskogo patriarhatu cherez publichne pokayannya Nastilki zhorstka poziciya bula viklikana kategorichnim neprijnyattyam radyanskoyi vladi loyalnist yakoyi deklaruvali predstavniki Moskovskogo patriarhatu Z pochatku 1960 h rokiv znachno posililasya listuvannya z SRSR zavdyaki chomu z yavilasya mozhlivist posilati v SRSR listi religijnogo zmistu dokladayuchi do nih neveliki duhovni broshuri ta listivki Nezvazhayuchi na sprobi Moskovskogo patriarhatu izolyuvati RPCZ zv yazku mizh RPCZ i Pomisnimi pravoslavnimi cerkvami ne urivalisya odnak zberezhennya nimi yevharistijnogo spilkuvannya z Moskovskim Patriarhatom neminuche privodili RPCZ do postupovogo vidchuzhennya vid nih i zblizhennyu z greckim starostilnih ruhom yaki vijshli z pidporyadkuvannya kerivnictvu Elladskoyi pravoslavnoyi cerkvi U 1960 1962 rokah za uchastyu Serafima Ivanova Feofila Ionesku i Leontiya Pilipovicha buli hirotonizovanij dev yatero iyerarhiv dlya florinitskoj gilki greckogo starostilnih ruhu ranishe ne mala vlasnogo yepiskopatu hocha Arhiyerejskij sinod RPCZ 30 listopada 1962 roki ne viznav ci hirotoniyi ale spivchuttya cogo kroku z boku Averkiya Tausheva i Ioanna Maksimovicha svidchilo sho znachna chastina arhiyereyiv RPCZ gotova do rozrivu spilkuvannya z pomisnimi pravoslavnimi cerkvami Najvazhlivishim cerkovno politichnim diyannyam RPCZ togo periodu stala vchinena 19 zhovtnya 1 listopada 1981 roku kanonizaciya novomuchenikiv i spovidnikiv Rosijskih i sim yi ostannogo rosijskogo imperatora Mikoli II yaki imenuvalisya Carstvenih muchenikiv Priblizno z togo chasu z boku Zarubizhnoyi cerkvi stali zvuchati vimogi na adresu moskovskoyi cerkovnoyi vladi kanonizuvati Mikoli II i novomuchenikiv Rosijskih Velikij rezonans mala anatema na ekumenizm sho z yavilasya v RPCZ v 1983 roci Dana anatema bula spryamovana proti teoriyi gilok i vchennya pro ravnospasitelnosti vsih hristiyanskih konfesij Viznachennya termina ekumenizm v teksti anafemi ne davalosya Vvazhayetsya sho dane viznachennya bulo oficijno prijnyato Arhiyerejskim soborom RPCZ tekst anafemi viklikav zaperechennya u deyakih iyerarhiv i v pidsumku dana anafema ne figuruvali v protokolah Soboru Tekst anafemi prote buv opublikovanij 7 kvitnya 1990 roku klir i prihid Carekonstantinivskomu hramu v Suzdali na choli z arhimandritom Valentinom Rusancova zayaviv pro perehid v RPCZ sho malo shirokij rezonans v cerkovnomu i svitskomu suspilstvi v SRSR 15 travnya togo zh roku Arhiyerejskij sobor RPCZ prijnyav Polozhennya pro vilni parafiyah yake peredbachalo pochatok legalnogo isnuvannya yeparhij ta parafij RPCZ na teritoriyi SRSR Pislya cogo pochalosya masove prijnyattya v RPCZ parafij v riznih regionah krayini Ruh za perehid v RPCZ bulo bagato v chomu obumovleno politichnimi a ne religijnimi pidstavami tak yak bagato v toj period vistupali za yaknajshvidshij demontazh vsiyeyi radyanskoyi sistemi v tomu chisli radyanskoyi cerkvi 4 zhovtnya 1990 Arhiyerejskij Sinod RPCZ priznachiv arhimandrita Valentina Rusancova ekzarhom Rosijskoyi pravoslavnoyi vilnoyi cerkvi i keruyuchim spravami pri Suzdalskom yeparhialnomu upravlinni z pravom samostijnogo prijnyattya duhovenstva ta gromad z Moskovskogo patriarhatu a 10 lyutogo 1991 roku buv hirotonizovanij na yepiskopa Suzdalskogo Do grudnya 1991 roku RPCZ mala blizko 300 legalnih i katakombnih gromad v krayinah kolishnogo SRSR Yak viznavav zgodom arhiyepiskop Mark Arndt perehodi z MP do nas velikoyu chastinoyu ne mayut idejnoyi osnovi lt gt voni vidbuvayutsya na osnovi osobistogo konfliktu z pravlyachim arhiyereyem abo yakogo nebud inshogo konfliktu Takim chinom mi prijmayemo azh niyak ne krashih predstavnikiv Rosijskoyi Cerkvi V osnovnomu ci lyudi malo abo nichogo ne znayut pro Zarubizhnoyi Cerkvi I v tih vipadkah koli htos volodiye bud yakoyu informaciyeyu dovoditsya sumnivatisya sho vin vzagali v stani yiyi zrozumiti v silu svoyeyi vlasnoyi brehlivosti brehlivosti svogo stanovisha Na teritoriyi kolishnogo SRSR cerkva mala dvi yeparhiyi Odeska yeparhiya v Ukrayini ta v Sibiru U miru zrostannya chisla rosijskih parafij RPCZ posilyuvalisya superechnosti mizh nimi Najbilsh pomitnim stav konflikt Valentina Rusancova z Lazarem Zhurbenko Ostannij vvazhav sho ocholyuye katakombnu cerkvu sho diye na teritoriyi vsogo SRSR diyi Valentina Rusancova vin vvazhav vtorgnennyam na svoyu kanonichnu teritoriyu Dlya togo shob virishiti konflikt mizh nimi Arhiyerejskij sinod v sichni 1992 roku napraviv do Rosiyi yepiskopa Kanskogo Varnavu Prokof yeva v yakosti predstavnika Arhiyerejskogo sinodu v Rosiyi Pislya pributtya v Moskvu na zaproshennya kolishnogo klirika Moskovskogo patriarhatu Aleksiya Aver yanova Varnava vidkriv podvir ya RPCZ v odnomu z korpusiv kolishnoyi Marfo Mariyinskoyi obiteli na Velikij Ordinci Uchast Oleksiya Aver yanova i yepiskopa Varnavi v ryadi skandalnih akcij Pam yati zavdala velicheznoyi shkodi reputaciyi RPCZ v Rosiyi Krim togo vtruchannya yepiskopa Varnavi i jogo sekretarya Aver yanova v cerkovni spravi inshih rosijskih yeparhij RPCZ prijnyattya zaboronenih inshimi arhiyereyami klirikiv faktichne upravlinnya parafiyami pidleglimi inshim yepiskopam RPCZ priveli do cilkovitogo rozladu cerkovnogo upravlinnya RPCZ v Rosiyi i pidshtovhnuli yak Valentina Rusancova tak i Lazarya Zhurbenko do virishennya pokinuti RPCZ 17 lipnya 1993 roku arhiyepiskopa Lazarya Zhurbenko proviv v Odesi z yizd duhovenstva Rosijskoyi istinno pravoslavnoyi cerkvi de zayaviv pro administrativne vidokremlennya vid Arhiyerejskogo sinodu RPCZ U vidpovid Sinod RPCZ zvilniv arhiyepiskopa Lazarya na spokij pozbavlyayuchi jogo prava samostijnogo sluzhinnya i upravlinnya parafiyami Odnochasno buv zvilnenij na spokij i yepiskop Valentin prote obidva voni ne pidkorilisya comu rishennyu prodovzhivshi keruvati perebuvali v yih pidporyadkuvanni parafiyami 9 listopada 1993 Arhiyerejskij sinod RPCZ zvilniv yepiskopa Varnavu z posadi Sinodalnogo predstavnika v Rosiyi ale ce vzhe ne moglo zupiniti rizkij spad karlovackogo ruhu na teritoriyi Rosiyi i postradyanskih krayin U takih umovah ranishe arhiyepiskop Lazar Zhurbenko i yepiskop Valentin Rusancov ob yednalisya 22 bereznya 1994 roku VONI utvorili v Suzdali nezalezhne vid Arhiyerejskogo sinodu RPCZ Timchasove vishe cerkovne upravlinnya VVCU rukopolozhivshi troh yepiskopiv Arhiyerejskij sinod RPCZ viznav nezakonnim stvorennya Suzdalskogo VVCU zaboronivshi u svyashennosluzhinni arhiyepiskopa Lazarya i yepiskopa Valentina i ne viznavshi hirotonij novih yepiskopiv tak samo yak i vsih inshih rishen VVCU U listopadi 1994 roku na Arhiyerejskomu sobori v Lesnenskom monastiri bulo dosyagnuto timchasove primirennya mizh RPCZ i VVCU bulo uhvaleno nizku rishen poklikanih vporyadkuvati zhittya rosijskih parafij RPCZ bula skasovana kanonichna eksteritorialnist na teritoriyi kolishnogo SRSR bulo stvoreno shist yeparhij Moskovska yeparhiya Sankt Peterburzka i Pivnichno rosijska yeparhiya Suzdalska i Volodimirska yeparhiya Odeska i Tambovska yeparhiya Chornomorska ta Kubanska yeparhiya Ishimska i Sibirska yeparhiya VVCU bulo skasovano i jogo rishennya buli viznani nechinnimi a novorukopolozheni yepiskopi povinni buli prinesti arhiyerejsku prisyagu Arhiyerejskomu sinodu i tilki pislya cogo voni mogli buti viznani zakonnimi arhiyereyami bulo stvoreno Arhiyerejsku naradu rosijskih preosvyashennih posadu sinodalnogo predstavnika bula skasovana Ci rishennya otrimali zagalnu nazvu Lesnenskij akt yakij buv pidpisanij 1 grudnya 1994 roku Peretvorennya yeparhij tyaglo za soboyu yak pererozpodil gromad mizh Lazarem Zhurbenko i Valentinom Rusancova tak i perereyestraciyu yeparhij ta parafij sho stavilo pered bagatma zarubizhnikami dodatkovi administrativni zavdannya yaki i bez togo virishiti bulo ne prosto V silu cih prichin a takozh cherez nedoviru do kerivnictva RPCZ Valentin Rusancov i Lazar Zhurbenko cherez misyac vidmovilisya viznavati novij rozpodil yeparhij Tilki Agafangel Pashkovskij pogodivsya z vimogami Sinodu i zalishivsya na kilka misyaciv v Nyu Jorku 22 lyutogo 1995 Arhiyerejskij sinod RPCZ zaboroniv u sluzhinni arhiyepiskopa Lazarya Zhurbenko i yepiskopa Valentina Rusancova i ne viznav arhiyerejskih hirotonij yepiskopiv Feodora Gineevskogo i Serafima Zinchenko 14 bereznya 1995 roku Valentin Feodor i Serafim samovilno vidnovili diyalnist Suzdalskogo VVCU utvorivshi takim chinom novu yurisdikciyu yaku voni nazvali Rosijskoyi pravoslavnoyi vilnoyi cerkvoyu Pislya viddilennya valentinivskih parafij v berezni 1995 roku v zhitti rosijskih parafij RPCZ nastalo pevne zatishshya Yepiskop Yevtihij Kurochkin yakij ocholiv pislya cogo parafiyi v usomu kolishnomu SRSR krim Chornomorsko Kubanskoyi yeparhiyi yepiskopa Veniamina Rusalenko periodichno vidviduvav svoyi veliki yeparhiyi U cej period na tli zmenshennya zrostannya chisla parafij nabuv poshirennya viyizd rosijskih svyashenikiv za kordon dlya postijnogo sluzhinnya na zarubizhnih parafiyah 9 grudnya 1995 yepiskop Agafangel Pashkovskij prinis prisyagu v Sinodalnomu sobori v Nyu Jorku i otrimav postavlenu gramotu z titulom yepiskopa Simferopolskogo pislya chogo povernuvsya v Ukrayinu U veresni 1996 roku Arhiyerejskij sobor RPCZ pozbaviv sanu yepiskopa Valentina Rusancova i vidnoviv diyalnist Arhiyerejskoyi naradi rosijskih preosvyashennih nominalnim kerivnikom yakogo stav pokayavshijsya arhiyepiskop Lazar Zhurbenko a chlenami yepiskopi Veniamin Rusalenko Yevtihij Kurochkin Agafangel Pashkovskij HHI stolittya Na Sobori RPCZ 2000 r buv progoloshenij kurs na zblizhennya z Moskovskim patriarhatom Diyannya Arhiyerejskogo soboru RPCZ viklikali protest z boku vorozhe nalashtovanih do Moskovskogo patriarhatu chleniv RPCZ po vsomu svitu Na im ya pershoiyerarha i Arhiyerejskogo sinodu pochali nadhoditi desyatki zvernen vid duhovenstva i miryan z prohannyam skasuvati nepravomirni z yih tochki zoru rishennya Arhiyerejskogo soboru 2000 roku pro pochatok dialogu z MP 23 zhovtnya 2001 mitropolit Vitalij Ustinov buv proti primirennya z Moskovskim patriarhatom pishov na spochinok na svoye prohannya 24 zhovtnya pervoiyerarhom RPCZ buv obranij arhiyepiskop Lavr Shkurla Mitropolit Vitalij brav uchast u vechirnomu zasidanni Soboru zajnyavshi nalezhne golovi misce privitav arhiyepiskopa Lavra z obrannyam na post pershoiyerarha RPCZ Planuvalosya jogo uchast v intronizaciyi novoobranogo mitropolita namichenomu na 28 zhovtnya 25 zhovtnya mitropolit Vitalij buv vidvezenij z budivli Sinodu ta dostavlenij v Preobrazhenskij cholovichij skit v Mansonville de 27 zhovtnya vid imeni Vitaliya bula poshirena Nadzvichajna zayava u yakij jshlosya pro te sho mitropolit Vitalij znimaye pidpis pro svoye dobrovilnij vidhid na spokij i peredachi moyih povnovazhen arhiyepiskopu Lavru 3 listopada pozbavlenij sanu yepiskop Varnava Prokof yev pribuv v Spaso Preobrazhenskij skit v Mansonville de poklav pochatok nekanonichnoyu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi u vignanni pid formalnim ocholyuvannyam mitropolita Vitaliya zrobivshi hirotoniyu arhimandrita Sergiya Kindyakovih v yepiskopa Mansonvilskogo vikariya Kanadskoyi yeparhiyi u prisutnosti mitropolita Vitaliya ale bez jogo osobistoyi uchasti Varnava todi zh stav zastupnikom mitropolita Vitaliya Cherez netrivalij chas buli visvyacheni Volodimir Celishev 6 listopada 2001 i Varfolomij Vorobjov 11 listopada 2001 proti voli i bez uchasti mitropolita Vitaliya Perevazhna bilshist duhovenstva i miryan za kordonom zalishilisya virni Arhiyerejskomu sinodu na choli z mitropolitom Lavrom Do RPCZ V priyednalisya lishe kilka svyashenikiv v Americi i Kanadi i visim klirikiv u Franciyi v toj chas yak na postradyanskomu prostori rozkol pidtrimali bilshe polovini klirikiv RPCZ arhiyepiskop Lazar Zhurbenko yepiskop Veniamin Rusalenko i blizko 60 svyashenikiv 24 veresnya 2003 roku v Nyu Jorku mitropolit Lavr zustrivsya z prezidentom Rosiyi Volodimirom Putinim yakij peredav jomu list vid patriarha Aleksiya II i zaprosiv vidvidati Rosiyu Dana zustrich yaka stala pershoyu zustrichchyu podibnogo rodu dozvolila aktivizuvati peregovornij proces mizh dvoma chastinami Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi 8 12 grudnya togo zh roku v Nayaka vidbulosya Vsezakordonnogo pastirska narada de v tomu chisli bulo virisheno pragnuti dosyagti yednosti dvoh chastin Rosijskoyi Cerkvi v Rosiyi i za kordonom 17 grudnya 2003 roku ukazom Arhiyerejskogo soboru RPCZ bula utvorena komisiya Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi za kordonom po peregovoram z komisiyeyu Moskovskogo patriarhatu a 26 grudnya 2003 Svyashennij sinod Moskovskogo patriarhatu stvoriv komisiyu pri Svyashennomu sinodi dlya peregovoriv z RPCZ Peregovorni komisiyi protyagom 2004 2006 rokiv proveli v cilomu visim robochih zustrichej obgovorivshi spirni pitannya i pidgotuvavshi Akt pro kanonichne spilkuvannya 7 14 travnya 2006 roku v San Francisko vidbuvsya Vsezakordonnij sobor RPCZ yakij pozitivno ociniv vzhe zrobleni kroki do vidnovlennya yednosti i shvaliv proyekt Aktu pro kanonichne spilkuvannya z Moskovskim patriarhatom Diyakon Andrij Psarov tak oharakterizuvav dosyagnuti domovlenosti Z odnogo boku arhiyereyi RPCZ pogodilisya z tim sho nezvazhayuchi na kanonichni kompromisi minulogo RPC MP ye yih matir yu cerkvoyu Z inshogo dosyagnuto konsensusu vseredini Rosijskoyi Cerkvi sho misiya RPCZ v komunistichnij period bula pastirski vipravdanoyu 25 zhovtnya 2005 roku na zborah duhivnictva i miryan Odeskoyi yeparhiyi RPCZ odnim iz chotiroh delegativ na IV Vsezakordonnij sobor RPCZ buv obranij gromadyanin SShA Nadzvichajnij i Povnovazhnij Posol SShA v Ukrayini Dzhon Gerbst Shvidka i rishuche zmina stavlennya do Moskovskogo patriarhatu viklikalo kritiku yak tih hto pokinuv RPCZ tak i zalishilisya v nij 17 zhovtnya 2005 Sinod tih hto buv proti MP ne prijmayuchi perspektiv povernennya Rosijskoyi zarubizhnoyi cerkvi v Moskovskij patriarhat rozirvav spilkuvannya z RPCZ v zv yazku z nizh 21 lyutogo 2006 roku analogichne rishennya uhvaliv Arhiyerejskij sinod RPCZ Naperedodni pidpisannya Aktu pro kanonichne spilkuvannya deyaki kliriki i parafiyi stali perehoditi v Rosijsku istinno pravoslavnu cerkvu 2 travnya 2007 roci v yurisdikciyu Ricpi pishov Lesninskomu monastir 8 travnya 2007 roku v suprovidnomu listi do ukazu pro pominannya patriarha Moskovskogo i vsiyeyi Rosiyi vidznachalosya sho v zv yazku z tim sho bagato hto z vas rozgubleni divuyutsya i navit bachat v tomu sho vidbuvayetsya malo ne vtratu zvichnogo buttya Cerkovnogo Arhiyerejskij sinod dotrimuyuchis principu ikonomiyi postanoviv sho pominannya svyashennonachaliya Moskovskogo Patriarhatu ne stavitsya v provinu v neodminnij obov yazok tam de z riznih prichin vono mozhe privesti do spokus 16 travnya 2007 roku rishennyam Svyashennogo sinodu Moskovskogo patriarhatu timchasove arhipastirske okormlennya kolishnih parafij Rosijskoyi Zarubizhnoyi Cerkvi v Rosiyi zgidno z Dodatkom do Aktu pro kanonichne spilkuvannya doruchalosya yepiskopu Yevtihiya Kurochkina z priznachennyam jogo yepiskopom Domodyedovskim vikariyem Moskovskoyi yeparhiyi 17 travnya 2007 roku v hrami Hrista Spasitelya patriarh Aleksij II i mitropolit Lavr v prisutnosti prezidenta Rosiyi Volodimira Putina urochisto pidpisali Akt pro kanonichne spilkuvannya Pislya obminu promovami vidbulasya spilna Bozhestvenna liturgiya Patriarhu Aleksiyu i mitropolitu Lavru spivsluzhili shist arhiyereyiv 58 svyashenikiv i 21 diyakon z RPCZ i 14 arhiyereyiv 58 svyashenikiv i 12 protodiyakoniv Moskovskogo patriarhatu Ti hto buv nalashtovanij neprimirenno do Moskovskogo patriarhatu i Aktu pro kanonichne spilkuvannya stali grupuvatisya navkolo yepiskopa Odeskogo Agafangela Pashkovskogo yedinogo iyerarha RPCZ yakij ne viznav Akt Vin razom zi svoyimi prihilnikami proviv 10 11 chervnya 2007 roku v Nyu Jorku zbori na yakomu z chisla prisutnih bulo zasnovano Timchasove Vishe Cerkovne Upravlinnya Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Za kordonom VVCU RPCZ na choli z yepiskopom Agafangelom Pashkovskim takim chinom oformivshi rozkol organizacijno Do nogo priyednalisya v cilomu 55 klirikiv RPCZ Yak i v 2001 roci bilshist vidokremilisya parafij znahodilosya v krayinah kolishnogo SRSR tak Odeska yeparhiya de sluzhili 22 klirika v povnomu skladi pishla v rozkol U Pivdennij Americi do Agafangelu pishli bilshe polovini parafij RPCZ prichomu v Braziliyi pishli vsi z tih sho buli semi parafij 16 bereznya 2008 pomer mitropolit Lavr 12 travnya 2008 roku novim pervoiyerarhom buv obranij arhiyepiskop Ilarion Kapral 5 travnya 2009 roku rishennyam Arhiyerejskogo soboru RPCZ bula utvorena komisiya z dialogu z Pravoslavnoyu cerkvoyu v Americi 16 listopada togo zh roku v rezidenciyi predstoyatelya Pravoslavnoyi cerkvi v Americi v Sajosseti shtat Nyu Jork vidbulasya zustrich mitropolita vsiya Ameriki i Kanadi Ioni i pershoiyerarha RPCZ mitropolita Shidno Amerikanskogo i Nyu Jorkskogo Ilariona pid chas yakoyi voni zvershili zaupokijnu litiyu z pominannyam yakij pomer naperedodni patriarha Serbskogo Pavla Pidsumkom cih peregovoriv stalo povne vidnovlennya yevharistijnogo spilkuvannya sho vidbulosya 24 travnya 2011 roku v hrami Svyatitelya Mikolaya v Nyu Jorku de predstoyateli PCA i RPCZ spilno vidsluzhili Bozhestvennu liturgiyu 2010 i i 2020 i roki U listopadi 2010 roku stalo vidomo sho v RPCZ prijnyata cila nekanonichna yurisdikciya zahidnogo obryadu sho nalichuvala desyat parafij i sformuvala Bratstvo svyatogo Grigoriya Velikogo Takim chinom stanom na 1 sichnya 2011 roku v skladi RPCZ perebuvalo ponad 20 parafij yaki vikoristovuvali zahidnij obryad 17 travnya 2011 roku parafiyi zahidnogo obryadu buli vidileni v okreme vikariatstvo yepiskop Iyeronim Sho buv priznachenij pomichnikom pershoiyerarha RPCZ z upravlinnya cimi gromadami Prote 10 lipnya 2013 roki za perevishennya povnovazhen vin buv zvilnenij vid upravlinnya vikariatstva i pochislenij na spokij U 2020 roci zv yazku z pandemiyeyu COVID 19 mitropolit Shidno Amerikanskij i Nyu Jorkskij Ilarion zaklikav viruyuchih stezhiti za onlajn translyaciyami bogosluzhin v umovah pandemiyi koronavirusa a svyashenikiv aktivnishe vikoristovuvati suchasni tehnologiyi i tvorcho pidhoditi do spravi Dosyagnennya i osoblivostiBogoslovski ta politichni poglyadi RPCZ namagalasya v miru mozhlivostej zberegti pravoslavne virovchennya i praktiki v nezminnosti Zvazhayuchi na taku liniyi RPCZ zavzhdi zhorstko zasudzhuvala vse sho vona rozglyadala yak vidstupu vid chistoti pravoslav ya U 1921 roci buli zasudzheni spiritizm teosofiya i magnetizm U 1932 roci zasudzheno antroposofiya i masonstvo U 1935 roci zasudzheno sofianstvo Cerkovnij istorik diyakon Andrij Psarov vidznachav sho bezprecedentni umovi emigrantskogo isnuvannya buli propisani v kanonah tomu ekleziologiya RPCZ gruntuvalasya ne tak na bukvi ale na dusi pravil intuyiciyi tih hto yih zastosovuye yepiskopatu Protoiyerej Georgij Mitrofanov vidznachav sho sposterigayuchi istoriyu RPCZ mozhna konstatuvati postupove zgasannya v nij patosu bogoslovskogo tvorchosti yake na jogo dumku bulo vtracheno vzhe v 1960 i 1970 i roki upor robivsya na zberezhennya obryadovogo blagochestya bazhannya hoch shos zberegti ne namagayuchis nichogo primnozhiti Kritici v RPCZ piddavalasya ne tilki radyanska vlada a j vilnij svit Golovnimi ob yektami kritiki buli nebazhannya borotisya z komunizmom a takozh zrostayucha dehristiyanizaciya zahidnogo svitu Tak she na Drugomu Vsezakordonnij sobori zaznachalosya sho pid vplivom gumanizmu nepomitno zaminiv na zahodi hristiyanstvo ves kulturnij svit vvazhaye religiyu privatnoyu spravoyu kozhnogo sho povelo do spekulyaciyi religiyeyu do vidhodu vid religiyi kulturi i do suchasnoyi krizi v usih sferah zhittya Podibni ocinki gumanizmu v RPCZ zberigalisya i nadali Zahidnij v pershu chergu amerikanskij ustrij zhittya opisuvavsya bez vsyakogo zahoplennya a z chasom vse bilshe i bilshe kritikuvavsya U velikodnomu poslanni 1974 roku pershoiyerarh RPCZ mitropolit Filaret Voznesenskij oharakterizuvav zahidnij svit yak toj yakij rozkladayetsya duhovno Golovnu prichinu duhovnoyi krizi zahidnogo svitu ideologi i publicisti RPCZ bachili v vidstupi vid hristiyanskih zasad Z oglyadu na sho pislya Drugoyi svitovoyi vijni stanovishe Radyanskogo Soyuzu zdavalosya duzhe micnim a nadiyi na krah komunistichnogo rezhimu i svogo povernennya v zvilnenu Rosiyu v dostupnomu dlya oglyadu majbutnomu primarnimi sered duhovenstva i pastvi RPCZ nabuli poshirennya pesimistichni nastroyi dumki pro kinec svitu Pochinayuchi z epohi mitropolita Antoniya Hrapovickogo v RPCZ pidkreslyuvalosya osoblive misce pravoslavnoyi monarhiyi yaka rozumilasya yak yedinij derzhavnij lad yakij rozsovuye kriteriyi svoyih zemnih zavdan za mezhi zemnih interesiv Vlada pomazanika Bozhogo zgidno ideologam RPCZ osvyachuyetsya cherez osoblive cerkovne tayinstvo i ye ne samocillyu a zasobom dlya poryatunku lyudej na shlyahu sobornogo sluzhinnya pravdi Bozhij Na perekonannya mitropolita Antoniya monarhichnij princip buv neobhidnij takozh dlya zvilnennya vid bezbozhnogo yarma i vidrodzhennya velikoyi Rosiyi Primirennya z Moskovskim patriarhatom v 2007 roci ne oznachalo povnogo pereglyadu svogo minulogo Tak 8 veresnya 2009 Arhiyerejskij sinod RPCZ v zv yazku z vihodom knigi Georgiya Mitrofanova Tragediya Rosiyi zaboroneni temi istoriyi HH stolittya v cerkovnij propovidi i publicistici dav pozitivnu ocinku diyalnosti golovi Rosijskoyi vizvolnoyi armiyi Andriya Vlasova i jogo spodvizhnikiv 16 chervnya 2017 Arhiyerejskij sobor RPCZ zaklikav rozproshatisya z simvolami bogoborstva pozbavlyatisya vid kolishnogo proslavlennya vbivc nazvami mist i sil vulic i plosh stancij i parkiv a takozh pribrati tilo Lenina z Chervonoyi ploshi Kulturni ta socialni osoblivosti RPCZ namagalasya pidkresliti svoye nacionalne rosijske lice svoyu virnist tradiciyam staroyi dorevolyucijnoyi Rosiyi protidiyati asimilyaciyi Odin z providnih ideologiv RPCZ yepiskop Grigorij Grabbe pisav Na Zakordonnu Cerkva lyagla misiya zberezhennya u vignanni virnosti Rosijskoyi Cerkvi rosijskogo pravoslavnogo duhu i rosijskoyi cerkovnoyi pravoslavnoyi kulturi Cya misiya vikonuvalasya i vikonuyetsya v shodennomu zhitti nashih monastiriv i parafij nashimi shkolami ta turbotoyu pro zberezhennya rosijskogo pobutu naskilki ce mozhlivo v inozemnij seredovishi Ce malo i negativni naslidki na dumku protoiyereya Georgiya Mitrofanova pragnennya zhiti v kulturno nacionalnomu getto zavzhdi zavazhalo RPCZ Pravoslavni parafiyi stavali pershimi centrami yednannya zgurtuvannya i dopomogi rosijskim bizhencyam Tam de buli pravoslavni cerkvi tam zbereglisya i rosijskij uklad zhittya i rosijsku movu i rosijska kultura Parafiyi ta organizaciyi RPCZ stavali centrami zbirannya istorichnih relikvij arhivnih dokumentiv i bibliotek Dane yavishe osoblivo harakterno dlya Rosijskoyi Ameriki de znahodyatsya veliki zibrannya dokumentiv i knig sho sklalisya she v dorevolyucijnij chas U 1950 1980 i roki navit neveliki rosijski gromadi vlashtovuvali hrami i parafiyalni shkoli dlya ditej Podibne bulo aktualno vzhe dlya emigrantskoyi molodi drugoyi hvili yaka vihovuvalasya v SRSR v ateyistichnomu dusi Pri vidnosnij nerozvinenosti suspilno politichnih i svitskih kulturnih centriv dlya emigraciyi drugoyi hvili cerkovni strukturi osoblivo v SShA i Kanadi grali rol osnovnih institucijnih struktur diaspori ta vikonuvali predstavnicki funkciyi Voni mali vazhlive znachennya v procesi vstanovlennya vzayemorozuminnya mizh riznimi pokolinnyami i hvilyami emigraciyi Pri comu vinikla navkolo emigrantskih parafij RPCZ kultura ne bula kopiyeyu dorevolyucijnoyi v novih umovah ne zbereglasya kolishnya kultura a formuvalosya nova z inshoyu sistemoyu cinnostej i anticinnostej Prichina polyagala v samomu izolyacizmi shtuchnosti diaspori vidokremlenosti yiyi vid osnovnoyi kulturi Podibna izolyaciya ekstremalni umovi formuvali skoncentrovanij obraz chuzhogo originalnu kartinu svitu Na svidomomu rivni zdijsnyuvalasya sproba vidtvorennya emigraciyeyu dominuyuchih ris rosijskoyi kulturi napriklad v cerkovnij arhitekturi ce prizvodilo do vidhodu vid vikoristannya shiroko rozpovsyudzhenogo v Rosijskij imperiyi klasicizmu pri budivnictvi novih hramiv i oriyentaciyi na rosijskij stil stihijno jshlo pobudova novoyi kulturi z inshoyu kartinoyu svitu tradiciyami i folklorom sho bulo obumovlenogo zakonomirnostyami rozvitku sociumu vidirvanogo vid svogo korinnya Z rozvitkom misionerskoyi diyalnosti a takozh u zv yazku z tim sho parafiyi RPCZ vidviduyut vihidci z bagatoh tradicijno pravoslavnih krayin RPCZ stala pozicionuvati sebe yak cerkva dlya vsih lyudej a ne tilki dlya vihidciv z Rosijskoyi imperiyi chi SRSR Za slovami pershoiyerarha RPCZ mitropolita Ilariona nasha Cerkva vidkrita dlya vsih lyudej z riznih shariv i etnichnih grup dlya amerikanciv dlya afroamerikanciv dlya vsih lt gt Mi rosijska Cerkva tomu sho mi dotrimuyemosya rosijskogo shlyahu sluzhinnya Bogu tradicij spovidannya viri sformovanim v Rosiyi Stavlennya do RPCZ u Rosiyi Skladnim i neodnoznachnim bulo stavlennya RPCZ do Moskovskogo patriarhatu Do 2007 roku vislovlyuvalisya sami rizni ocinki vid cilkom spivchutlivih do povnogo zaperechennya blagodatnist ale v cilomu poziciya RPCZ po vidnoshennyu do Moskovskogo patriarhatu protyagom XX stolittya stavala vse bilsh zhorstkoyu Do 1940 h rokiv nezvazhayuchi na vipadi proti mitropolita Sergiya RPCZ vse zh usvidomlyuvala sebe chastinoyu yedinoyi pomisnoyi Rosijskoyi cerkvi Tak 16 serpnya 1938 roku Drugij Vsezakordonnij sobor RPCZ postanoviv sho svyashennosluzhiteli yaki pribuli z Rosiyi i ranishe perebuvali u vidanni mitropolita Sergiya mozhut buti dopusheni do cerkovnogo spilkuvannya bo voni ne nesut vidpovidalnosti za jogo diyi Viznavalasya blagodatnist tayinstv zdijsnenih mitropolitom Sergiyem Nezvazhayuchi na rizku kritiku na jogo adresu v publikaciyah yavno prostezhuvalosya rozuminnya vazhkij situaciyi v yakij vin znahodivsya Z 1940 h rokiv stavlennya zminilosya vislovlyuvannya presi RPCZ proti patriarha Aleksiya I buli nabagato zhorstkishimi nizh vislovlyuvannya proti patriarha Sergiya 1990 ti roki harakterizuvalisya posilennyam konfrontaciyi z Moskovskim patriarhatom pov yazanoyi z vidkrittyam parafij RPCZ v Rosiyi z 1990 roku i z majnovimi konfliktami na Svyatij zemli v 1997 i 2000 rokah Kanonizaciya novomuchenikiv i spovidnikiv v tomu chisli i carskoyi sim yi a takozh prijnyattya Osnov socialnoyi koncepciyi yaki deklaruvali mozhlivist ne pidkoryatisya derzhavi na yuvilejnomu Arhiyerejskomu sobori Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi v serpni 2000 roku buli pozitivno sprijnyati v RPCZ hocha i ne vsima i poklali pochatok procesu normalizaciyi vidnosin z Moskovskim patriarhatom yake aktivizuvalosya koli pervoiyerarhom RPCZ stav mitropolit Lavr Shkurla Yak zaznachav u 2005 roci arhiyepiskop Kirilo Dmitriyev svogo chasu deyaki okremi iyerarhi i svyashennosluzhiteli tut za kordonom govorili sho Cerkva v Rosiyi bezblagodatna sho Vona ne Cerkva ale ce ne vidpovidaye spokonvichnij poziciyi vsiyeyi Povnoti Rosijskoyi Zarubizhnoyi Cerkvi Cogo ne govorili kolishni nashi Pershoyerarhi ni Mitropolit Antonij Hrapovickij ni Mitropolit Anastasij Gribanovskij Cogo nikoli ne govoriv zhoden Arhiyerejskij Sobor Rosijskoyi Zarubizhnoyi Cerkvi Mi ne mayemo na ce prava i robiti ce znachit nadhoditi kanonichno i cerkovno negramotno Vzagali to pitannya pro blagodatnist ce Bozha oblast i mirkuvati pro nogo lyudi ne mozhut Navit pislya pidpisannya Aktu pro kanonichne spilkuvannya v RPCZ she zalishalasya nedovira do Moskovskogo patriarhatu Tak v interv yu opublikovanomu 14 travnya 2008 roku narechenij pershoiyerarh RPCZ Ilarion Kapral viznav sho mizh RPCZ i Moskovskim patriarhatom zalishayutsya chisto psihologichni pitannya i pereponi Na zhal u deyakoyi chastini kliru i pastvi nemaye doviri do iyerarhiv Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Ale take stavlennya z yihnogo boku yak mi bachimo postupovo dolayetsya bratnimi zustrichami spilnimi bogosluzhinnyami i spivpraceyu Patriarh Kirilo v lyutomu 2013 roku zaznachiv sho Sluzhinnya Rosijskoyi Zarubizhnoyi Cerkvi vazhko pereociniti lt gt Nashi spivvitchizniki stali napovnyuvati hrami Rosijskoyi Zarubizhnoyi Cerkvi stavati aktivnimi trudivnikami po vidrodzhennyu v nih cerkovnogo zhittya Mi namagayemosya dopomagati cim parafiyam kadrami svyashennosluzhiteliv i chenciv v tih miscyah de ye trudnoshi Spilno virishuyutsya pitannya vidnovlennya hramiv i osnashennya yih nachinnyam Osoblivo vidradno sposterigati spilnu robotu molodi nashih parafij U kvitni 2017 roku zv yazku z pidgotovkoyu svyatkuvannya 10 richchya vidnovlennya kanonichnogo spilkuvannya mitropolit Ilarion zaznachav sho za cej chas vidnosini nashi zmicnilisya stali prirodnimi bratnimi blizko duhovnimi Vidnovlennya vidnosin dalo nam mozhlivist razom sluzhiti v cerkvah brati uchast v arhiyerejskih soborah spilkuvatisya znajomitisya odin z odnim razom perezhivati trudnoshi i radosti bezpereshkodno vidviduvati svyati miscya I ce raduye miryan Mi takozh radiyemo koli do nas priyizhdzhayut arhiyereyi svyashennosluzhiteli sluzhat z nami zdijsnyuyut palomnictvo po nashim svyatim miscyam monastiryam Stavlennya do Pomisnih shidnih pravoslavnih cerkov ta inshih hristiyan Andrij Psarov zaznachaye sho stavlennya do pomisnih cerkov i nepravoslavnih hristiyan predstavleno dvoma napryamkami misionerskim i ohoronnim Pershij napryamok zbigayetsya za chasom z rokami pervoiyerarshestva mitropolitiv Antoniya Hrapovickogo 1920 1936 ta Anastasiya Gribanovskogo 1936 1964 Rosijska zarubizhna cerkva v cej period rizko kritikuvala vvedennya novoyulianskogo kalendarya ale pri comu zberigala yevharistijne spilkuvannya zi chas pomisnimi pravoslavnimi cerkvami a pri mitropoliti Anastasiyi v RPCZ buli prijnyati gromadi v yakih bogosluzhinnya vidbuvalosya za novim stilem U cej period RPCZ pidtrimuvala stosunki z inoslavnimi v pershu chergu z anglikanami zhivi vidnosini z yakimi u Rosijskoyi zarubizhnoyi cerkvi zberigalisya do samoyi okupaciyi Yugoslaviyi v 1940 roci U 1937 roci yepiskop Potsdamskij Serafim Lyade buv prisutnij na konferenciyi ekumenichnih ruhiv Vira i cerkovnij ustrij i Zhittya i diyalnist II Vsezakordonnij sobor 1938 roku prijnyav rezolyuciyu z pitannya pro ekumenizm v yakomu chadam RPCZ zaboronyalosya brati uchast v ekumenichnomu rusi prote zaradi cilej misionerskih po upovnovazhenij cerkovnoyi vladi predstavniki RPCZ mozhut buti prisutnimi na konferenciyah bezkompromisno roz yasnyuyuchi vchennya Pravoslavnoyi Cerkvi ni v yakomu razi ne dopuskayuchi vidhilennya vid pravoslavnoyi tochki zoru U pislyavoyennij period poryad z neprijnyattyam Moskovskogo patriarhatu vidnosini RPCZ z inshimi Pomisnimi cerkvami degraduvali Golovnoyu prichinoyu stali kalendarna problema i ekumenizm viznannya Pomisnimi cerkvami radyanskoyi derzhavi i yevharistijne spilkuvannya z Moskovskim patriarhatom Vse bilsh zhorstkoyu stavala kritika ekumenizmu bagato v chomu pid vplivom grekiv starostilnikiv pochalosya prijnyattya bez vidpusknih gramot klirikiv inshih pomisnih cerkov na tij pidstavi sho voni zasudili ne yepiskopiv a psevdoyepiskopiv i lzheuchiteliv i ne rozkolom pripinili yednist Cerkvi ale postaralisya oberegti Cerkvu vid rozkoliv i podiliv 15 e pravilo Dvokratnogo soboru Na rubezhi 1960 1970 h rokiv RPCZ pochala oriyentuvatisya na grecki starostilni cerkvi yak na pomisni pravoslavni cerkvi i navit mala nedovgij period yevharistijnogo spilkuvannya yak z mattiyitami tak i z florinitami Naslidkom cogo kursu stalo nadannya anatemi v 1983 roci novoyi yeresi ekumenizmu ale bez zgadki pro psevdoyepiskopiv i lzheuchiteliv Vtim nezvazhayuchi na podibnu izolyaciyu i zvuchali v RPCZ vislovlyuvannya pro bezblagodatnist novostilnikiv i ekumenistiv zhoden Sobor RPCZ ne vinosiv rishen v yakih bud yaka z pomisnih pravoslavnih cerkov ogoloshuvalasya b bezblagodatnoyu Pri mitropoliti Lavri 2001 2008 v cilomu trivav ohoronnij napryam prote poziciya RPCZ stala nablizhatisya do pervisnogo pidhodu Pri mitropoliti Ilarioni Kapralov RPCZ vidnovila yevharistijne spilkuvannya z pomisnimi pravoslavnimi cerkvami tak v jogo cirkulyari 20 chervnya 2011 roku vidznachayetsya Hocha vnaslidok bagatoh prichin nashe spilkuvannya z bilshistyu Pomisnih pravoslavnih cerkov de facto desyatilittyami ne bulo vono de jure nikoli ne pererivalosya i tomu formalno vidnovlennya ne potrebuye Vidnovlennya zv yazkiv z anglikanami i inshimi inoslavnimi konfesiyami pri comu ne vidbulosya Za slovami blagochinnogo shtatu Viktoriya protoiyereya Mihajla Protopopova sogodni mi ne mayemo zhodnih serjoznih zv yazkiv ni z anglikanami ni z katolikami tomu sho voni zanadto daleko pishli vid togo sho tak chi inakshe ob yednuvalo nas v minulomu Tak sho mi zaraz v osnovnomu spilkuyemosya z nimi z pitan pridbannya yih hramiv vid yakih voni sami vidmovlyayutsya Mitropolit Ilarion zaznachiv u 2010 roci sho nezvazhayuchi na dobrosusidski vidnosini z inoslavnimi cerkvami Zarubizhna Cerkva viklyuchaye bud yaki ekumenichni iniciativi i spilni molinnya Nezvazhayuchi na te sho bilshu chastinu svoyeyi istoriyi RPCZ ne pidkoryalasya yakomu nebud cerkovnomu centru vona nikoli ne pretenduvala na status avtokefalnoyi cerkvi rozglyadayuchi sebe yak chastinu Rosijskoyi cerkvi Kanonizaciya svyatih Dovgij chas zakordonne cerkovne kerivnictvo vidmovlyalosya zdijsnyuvati kanonizaciyi okremo vid Cerkvi u Vitchizni posilayuchis na nemozhlivist otrimati zgodu vsiyeyi Cerkvi Vinyatkom buv pochatok shanuvannya zahidnih svyatih pershogo tisyacholittya z iniciativi arhiyepiskopa Ioanna Maksimovicha v Zahidnoyevropejskij yeparhiyi Postupovo samosvidomist Rosijskoyi zarubizhnoyi cerkvi zminyuvalosya Dumka pro sebe yak pro spravzhnyu Cerkvi yaka protistoyit Moskovskoyi patriarhiyi stalo pidstavoyu dlya samostijnih kanonizacij yaki pochalisya pri mitropoliti Filareti Voznesenskomu pershim kanonizovanim v RPCZ svyatim stav Ioann Kronshtadtskij v 1964 roci Najznachnishoyu kanonizaciyeyu v istoriyi RPCZ stala kanonizaciya novomuchenikiv i spovidnikiv Rosijskih yaku zrobiv 1 listopada 1981 Arhiyerejskij sobor RPCZ Do takogo rishennya RPCZ jshla protyagom kilkoh desyatilit U RPCZ buli pererobleni tradicijni principi kanonizaciyi u liku muchenikiv spochatku vtekli z SRSR v 1930 roci protoiyereyem Mihajlom Polskim avtorom praci Novi mucheniki rosijski pershij tom buv vidanij v 1949 roci a drugij v 1957 mu sho mav osoblivu populyarnist i znachennya sered vidan pislyavoyennih rokiv prisvyachenih zhertvam antireligijnogo teroru v SRSR Vihodyachi z viznannya radyanskoyi vladi v SRSR po suti antihristiyanskoyi Mihajlo Polskij vvazhav novomuchenikami rosijskimi vsih pravoslavnih hristiyan ubitih predstavnikami derzhavnoyi vladi v SRSR i Radyanskoyi Rosiyi pritomu vidpovidno do takogo traktuvannya hristiyanske muchenictvo zmivaye z lyudini vsi kolishni grihi Osoblivi superechki viklikalo pitannya pro kanonizaciyu carskoyi sim yi Azh do samoyi kanonizaciyi v Rosijskomu zarubizhzhi z cogo pitannya ne bulo yednosti chastina prihozhan vimagala yih negajnogo kanonizaciyi insha vvazhala sho voni ne mozhut buti kanonizovani za zhodnih obstavin V Akti pro proslavlennya Mikola II nazivayetsya yak Car Muchenik Pomazanik Bozhij nosij ideyi Pravoslavnoyi Derzhavnosti Pri comu virnist caryu stavilasya nastilki visoko sho buli kanonizovani navit slugi carskoyi sim yi vklyuchayuchi latinskogo katolika Aloyiziya Truppa i lyuteranku Katerinu Shnajder taka kanonizaciya inoslavnih ne mala istorichnih analogij Poimenno kanonizaciyi Rosijska pravoslavna cerkva za kordonom v 1981 roci ne zdijsnyuvala RPCZ ne mala dostupu do arhiviv i slidchih sprav tomu rishennya pro proslavlennya tiyeyi chi inshoyi lyudini chasto prijmalisya na osnovi prac protopresvitera Mihajla Polskogo a takozh publikacij v radyanskij presi Zarubizhna cerkva bula gotova do togo sho yiyi spisok proslavlenih novomuchenikiv bude utochnyuvatisya Spochatku v nogo vnosilisya vidomosti pro tih sho zhili i postrazhdali do Deklaraciyi mitropolita Sergiya bo vvazhalosya sho piznishi materiali vimagayut pilnishogo vivchennya Cherez rik pislya Soboru 1981 roku v kalendari RPCZ vkazani tilki pam yat mitropolita Kiyivskogo i Galickogo Volodimira Bogoyavlenskogo i carstvenih strastoterpciv i poznachena zagalna pam yat svyatkuvannya Soboru novomuchenikiv U 1984 roci v kalendar bulo vneseno 30 imen U kalendari 2005 roku yihnya stalo 56 Pislya pidpisannya u 2007 roci Aktu pro kanonichne spilkuvannya kalendar RPCZ stav bezsistemno napovnyuvatisya imenami yak kanonizovanih v Moskovskomu patriarhati novomuchenikiv tak i nekanonizovanih postrazhdalih Pislya vozz yednannya v 2007 roci RPCZ z Moskovskim patriarhatom viniklo pitannya uzgodzhennya kalendariv v zv yazku z chim stalo aktualno vivchennya zdijsnenih RPCZ kanonizacij novomuchenikiv yak miscevoshanovanih svyatih Bogosluzhbova praktika i parafiyalne zhittya Buduchi Cerkvoyu emigrantiv RPCZ pragnula neuhilno dotrimuvatisya bogosluzhbovomu chinu kanonichnogo stroyu i vsogo rosijskogo cerkovnogo ukladu vivezenogo v emigraciyu z Batkivshini i jshla na novovvedennya tilki todi koli neobhidnist v nih dijsno nazrila Tak she v 1923 roci Arhiyerejskij sobor RPCZ vidkinuv vikoristannya v liturgijnomu zhitti novoyulianskogo kalendarya i inshi reformi prijnyati na Vsepravoslavnomu kongresi v Konstantinopoli pid golovuvannyam Vselenskogo patriarha Meletiya Metaksakis V emigraciyi viyavilosya chimalo svyashenikiv yaki prinosili za kordon tradiciyi sho mali v Rosijskij pravoslavnij cerkvi lishe lokalne poshirennya postavalo pitannya i pro unifikaciyu bogosluzhbovih osoblivostej Cya problema stala osoblivo aktualnoyu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni koli do RPCZ priyednalasya velika kilkist klirikiv kotri evakuyuvalisya zi Shidnoyi Yevropi Inshoyu prichinoyu poyavi novih zvichayiv buv vpliv na parafiyi RPCZ tradicij inshih Pomisnih pravoslavnih cerkov U 1951 roci Arhiyerejskij sobor RPCZ vidav ukaz pro odnakovist u bogosluzhinni v yakomu kritikuvalosya dopushennya riznomanitnih vidstupiv sho primenshuyut a inodi i spotvoryuyut sens bogosluzhinnya Deyaki miscevi tradiciyi ne zaboronyalisya a navpaki vvodilisya u zagalnij uzhitok Unifikaciyi bogosluzhinnya spriyalo i te sho v RPCZ z 1948 roku diyala yedina Svyato Troyicka seminariya v Dzhordanvilli de navchalisya majbutni svyasheniki RPCZ Razom z tim suvora prihilnist rosijskim bogosluzhbovih tradicij i zokrema yulianskim kalendarem ne pereshkodzhala v 1950 1960 i roki prijmati do skladu RPCZ rumunski grecki arabski bolgarski niderlandski ta francuzki cerkovni misiyi i parafiyi zi zberezhennyam dlya nih novoyulianskogo kalendarya U 1964 1965 rokah starannyami arhiyepiskopa Ioanna Maksimovicha i arhiyepiskopa Averkiya Tausheva dlya cih parafij buli postavleni yepiskop Sen Denijskij Ioann Nektarij Kovalevskij yepiskop Torontskij Kirilo Jonchev i yepiskop Gaazkij Yakiv Akkersdejk U svij chas v skladi yepiskopatu RPCZ perebuvav i rumunskij novostilnij yepiskop Feofil Ionesku Nadali ci parafiyi pokinuli RPCZ abo buli perevedeni na prijnyatij v RPCZ liturgijnij stil U RPCZ buli prijnyati zi zberezhennyam prijnyatih v nih tradicij grecki starostilni parafiyi sho vijshli z neyi v 1986 roci Z 1990 h rokiv RPCZ znovu pochala prijmati do svogo skladu parafiyi latinskogo liturgijnogo obryadu prote yak zaznachiv mitropolit Ilarion Kapral vsi parafiyi zahidnogo obryadu sluzhat za starim kalendarem lt gt Mi prijmayemo sluzhbu za zahidnim obryadom yak misionerskij instrument Krim togo v RPCZ z yavilisya bogosluzhbovi osoblivosti vlastivi tilki yij napriklad prohannya na yekteniyah pro poryatunok Rosiyi pro gnanoyi Rosijskoyi cerkvi i pro pozbavlennya batkivshini vid bezbozhnoyi vladi Taki prohannya vinikli she v 1920 i roki i vzhe v povoyennij chas yih teksti buli ostatochno oformleni Na Velikomu vhodi buli vstanovleni prohannya o Pravoslavnom Episkopstve gonimyya cerkvi Rossijskiya O strazhdushej strane Rossijskoj i o vseh gonimyh i strazhdushih za svyatuyu veru pravoslavnuyu Pislya 2007 roku na mirnoyi yekteniyi zamist O ezhe izbaviti lyudi svoya ot gorkogo muchitelstva bezbozhnyya vlasti stali vigoloshuvati O ezhe izbaviti lyudi svoya ot vrag vidimyh i nevidimyh Vidrazu pislya utvorennya RPCZ v yiyi parafiyah pochalosya pominannya zhertv bilshovizmu U 1951 roci Sinod shvaliv zvichaj zdijsnyuvati panahidi v richnicyu Zhovtnevoyi revolyuciyi 26 sichnya 1962 roci ukazom Arhiyerejskogo sinodu bulo pryamo vstanovleno pominannya zhertv gonin na viru v Rosiyi v najblizhchu nedilyu pislya 25 sichnya 11 lyutogo Do chisla bogosluzhbovih vidminnostej RPCZ nalezhit vchinennya pashalnih bogosluzhin v bilih shatah zamist chervonih yak prijnyato v Rosiyi U 1960 roci v zv yazku z shirokim rozpovsyudzhennyam povitryanogo pasazhirskogo transportu buli skladeni chini blagoslovennya v povitryanu podorozh i osvyachennya litaka yakij cherez nebazhannya vvoditi v cerkovnoslov yansku movu neologizmi imenuvavsya v teksti povitryanim korablem Oskilki z 1950 h rokiv vse bilshe lyudej stali koristuvatisya osobistimi avtomobilyami buv skladenij specialnij chin osvyachennya kolisnici samohidnoyi Zgodom ci chini stali vzhivatisya i v Moskovskomu patriarhati U zv yazku z kanonizaciyeyu svyatih v RPCZ stali stvoryuvatisya bogosluzhbovi teksti prisvyacheni yim RPCZ vidmovilasya vid zamini cerkovnoslov yanskoyi bogosluzhbovoyi movi rosijskoyu ale z oglyadu na te sho v pravoslav ya stali perehoditi miscevi zhiteli v misionerskih cilyah stali vikoristovuvatisya miscevi movi Postupovo v Zarubizhnoyi cerkvi z yavilisya povnistyu anglo franko ispano nimeckomovnih i t d parafiyi Rozvitok bogosluzhinnya miscevimi movami takozh viyavilosya neobhidnim cherez postupovoyi vtrati emigrantskoyu moloddyu znannya rosijskoyi movi i yak naslidok rozuminnya cerkovnoslov yanskoyi Do 1980 h rokiv pidroslo pokolinnya yake narodilosya v emigraciyi i sho malo serjozni problemi z rosijskoyu movoyu vnaslidok sho 6 serpnya 1984 Arhiyerejskij sobor RPCZ prijnyav uhvalu pro bogosluzhbove vzhivannya riznih mov U dokumenti bula detalno rozroblena sistema postupovogo perehodu v bogosluzhinni na miscevu movu spochatku vvodilas spovid miscevoyu movoyu potim dvoma movami pochinali vidbuvatisya deyaki yekteniyi i propovid potim dvoma movami pochinali chitati Yevangeliye i Apostol potim deyaki viguki pochinali vidbuvatisya tilki miscevoyu movoyu tilki pislya cogo v okremi dni dopuskalosya vchinennya bogosluzhinnya povnistyu miscevoyu movoyu Vvedennya bogosluzhinnya miscevimi movami inodi viklikalo neprijnyattya bo dlya emigrantiv pravoslavnij hram buv ne tilki miscem molitvi ale i oseredkom vsogo rosijskogo Nezvazhayuchi na ce asimilyaciya privodila do poyavi rosijskih parafij z bogosluzhinnyam miscevimi movami Cerkovne zhittya v emigraciyi chasto pochinalasya z nulya lyudi priyizhdzhali na porozhnye misce i pochinali buduvati parafiyalne zhittya Pershi hrami chasto stvoryuvalisya v garazhah pidsobnih primishennyah na kvartirah v znimnih primishennyah Osoblivo bagato takih hramiv bulo v 1950 ti roki koli tilki pochavsya masovij priyizd emigrantiv v SShA Kanadu Avstraliyu Podibna situaciya trivaye i sogodni u novoutvorenih gromadah Pershoiyerarh RPCZ mitropolit Ilarion Kapral v 2012 roci govoryachi pro vidminnosti parafiyalnogo zhittya v RPCZ vid zhittya v Rosiyi mizh inshim zaznachav sho v RPCZ menshe lyudej v prihodi svyashenik znaye majzhe vsih svoyih prihozhan Znachit ye bilshij kontakt svyashennosluzhiteliv z pastvoyu I ne tilki svyashenika na parafiyi a j arhiyereya Ce duzhe zmicnyuye vnutrishnyu yednist viruyuchih z arhiyereyem i svyashenikami Tomu u nas bilshe zgurtovanist Obov yazkovo spilne chayuvannya pislya bogosluzhinnya v bagatoh parafiyah sho zblizhuye lyudej vsi znajomlyatsya odin z odnim znahodyat spilni temi rozmovi i tak narodzhuyutsya spilni proyekti zboriv z yizdiv kulturnih zahodiv Svyashenniki yak pravilo zmusheni pracyuvati na svitskij roboti tak yak gromadi chasto ne mozhut yih zabezpechiti Krim togo starosta chleni cerkovnoyi radi i sestrinstva pracyuyut dobrovilno bilsh togo sami zhertvuyut na potrebi hramu Na dumku protoiyereya Andriya Fillipsa ce pogano dlya liturgijnogo zhittya tomu sho hram v takomu razi ne zmozhe buti vidkritim uves den navit yaksho vin oficijno nalezhit gromadi tomu sho svyashennik na roboti Ale navit yaksho svyashennik vilnij to hto bude spivati Horistam tezh potribno pracyuvati Yaksho nemaye groshej na zarplatu svyashenikam to nemaye i groshej na zarplatu spivcyam Organizaciya ta strukturaU RPCZ skladayutsya visim yeparhij Shidno Amerikanska i Nyu Jorkska mitropolicha Chikazka i Seredno Amerikanska San Francizka i Zahidno Amerikanska Monrealska i Kanadska Avstralijska i Novozelandska Pivdennoamerikanska Londonska i Zahidnoyevropejska Berlinska i Germanska Ye takozh stavropigijna Rosijska duhovna misiya v Yerusalimi Osnovna chastina parafij znahoditsya v SShA 153 parafij i 12 monastiriv na 2013 vsogo 409 stanom na 2013 39 chernechih gromad na 2013 Duhovnij centr Svyato Troyickij cholovichij monastir v Dzhordanvilli shtat Nyu Jork zasnovanij v 1930 roci arhimandritom Pantelejmonom Nizhnikom i psalomnikom Ivanom Andrijovichem Kolosom U Dzhordanvilli roztashovana Svyato Troyicka duhovna seminariya RPCZ Krim togo diye anglomovna pastirska shkola Seredno Amerikanskoyi yeparhiyi Administrativnij centr znahoditsya v Nyu Jorku 75 E 93rd St New York tam zhe roztashovanij sinodalnij sobor Znamennya Bozhoyi Materi osvyachenij 25 zhovtnya 1959 r v sobori zberigayetsya chudotvorna Kurska Korinna ikona Bozhoyi Materi vivezena v 1919 roci z Znam yanskogo monastirya v Kursku yavlena v Korinnoyi pustini Zgidno z Polozhennyam pro Rosijsku pravoslavnu cerkvu za kordonom vid 1956 roku vishij organ cerkovnogo zakonodavstva upravlinnya sudu i kontrolyu dlya Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi za kordonom ye Sobor yepiskopiv prichomu polozhennya nakazuye sklikati jogo po mozhlivosti shorichno ale v dijsnosti Arhiyerejski sobori v RPCZ zbirayutsya shodva shotri roki Golova Soboru yepiskopiv i Arhiyerejskogo sinodu Pershoiyerarh Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi za kordonom v sani mitropolita yakij obirayetsya Soborom dovichno chleni Soboru vsi arhiyereyi sho vhodyat do skladu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi za kordonom pr 8 Polozhennya U kolo vidannya Soboru yepiskopiv sered inshogo vhodit takozh obrannya dvoh zastupnikiv pershoiyerarha vice goliv Sinodu dvoh chleniv Arhiyerejskogo sinodu i dvoh zastupnikiv chleniv Sinodu pr 11 Polozhennya U razi osoblivoyi potrebi pershoiyerarh razom z Arhiyerejskim Sinodom sklikayut Vsezakordonnij cerkovnij sobor sho skladayetsya z yepiskopiv i predstavnikiv kliru i miryan Postanovi takih Vsezakordonnogo cerkovnih soboriv mayut zakonnu silu i vikonuyutsya tilki pislya zatverdzhennya yih Soborom yepiskopiv pid golovuvannyam pershoiyerarha pr 12 Polozhennya Svyashennij arhiyerejskij sinod ye vikonavchim organom Soboru i skladayetsya z golovi pershoiyerarha dvoh jogo zastupnikiv i chotiroh chleniv Sinodu z yakih dva obirayutsya Soborom na mizhsobornij period i dva viklikayutsya z yeparhiyi na chotirimisyachnij termin v poryadku chergi a takozh dvoh yihnih zastupnikiv sho viklikayutsya v zasidannya Arhiyerejskogo sinodu na rozsud golovi pr 16 Polozhennya Pidpisanij 17 travnya 2007 roku Akt pro kanonichne spilkuvannya RPCZ i RPC peredbachaye sho pershoiyerarh RPCZ yakij obirayetsya yiyi Arhiyerejskim soborom pidlyagaye zatverdzhennyu patriarhom Moskovskim i vsiyeyi Rosiyi i Svyashennim sinodom Moskovskogo patriarhatu punkt 4 Aktu pro kanonichne spilkuvannya Krim togo pogodzhennyam z patriarhom Moskovskim i vsiyeyi Rosiyi ta Svyashennim sinodom pidlyagayut rishennya pro utvorennya abo skasuvannya yeparhij sho vhodyat v RPCZ punkt 6 Akta obrannya Arhiyerejskim soborom abo Arhiyerejskim Sinodom RPCZ arhiyereyiv zatverdzhuyetsya patriarhom Moskovskim i vsiyeyi Rosiyi i Svyashennim sinodom punkt 7 Aktu Visha instanciya cerkovnoyi vladi dlya RPCZ Pomisnij i Arhiyerejskij sobori Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi punkt 9 Aktu v chislo chleniv yakih vhodyat arhiyereyi RPCZ a stosovno do pershogo takozh predstavniki kliru i miryan RPCZ punkt 8 Aktu Pershoiyerarhi Antonij Hrapovickij listopad 1920 10 serpnya 1936 10 serpnya 1936 27 travnya 1964 27 travnya 1964 21 listopada 1985 Vitalij Ustinov 22 sichnya 1986 10 serpnya 2001 28 zhovtnya 2001 16 bereznya 2008 Ilarion Kapral 18 travnya 2008 16 travnya 2022 z 18 veresnya 2022 Div takozhRPCZ V Primitki Arhiv originalu za 17 veresnya 2013 Procitovano 3 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 27 chervnya 2016 Procitovano 3 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 9 grudnya 2018 Procitovano 3 lyutogo 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 9 grudnya 2018 Procitovano 3 lyutogo 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Burlacioiu Ciprian April 2018 Russian Orthodox Diaspora as a Global Religion after 1918 Studies in World Christianity angl 24 1 4 24 doi 10 3366 swc 2018 0202 ISSN 1354 9901 Kostryukov A A Zarubezhnoe Vysshee cerkovnoe upravlenie v Konstantinopole 22 sichnya 2022 u Wayback Machine 2021 3 S 68 69 Cit po Popov A A Rossijskoe pravoslavnoe zarubezhe M 2005 S 245 246 Shkarovskij M V Vozniknovenie Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi Zagranicej i religioznaya zhizn rossijskih emigrantov v Yugoslavii 29 kvitnya 2021 u Wayback Machine 4 S 106 193 P Budzilovich Sajt Petra Budzilovicha Mysli o Rossii ros Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Proignorovano nevidomij parametr subtitle dovidka Kosik V I Vitalij Ustinov Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2004 T VIII S 563 564 ISBN 5 89572 014 5 ros ros 3 listopada 2001 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 13 bereznya 2020 Episkop Buenos Ajresskij i Yuzhno Amerikanskij Aleksandr Mileant 12 veresnya 2004 Poslanie k Yuzhno Amerikanskoj pastve Oficialnyj sajt RPCZ ros Arhiv originalu za 21 kvitnya 2013 Procitovano 17 bereznya 2020 credo press ros 4 lipnya 2006 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 4 grudnya 2002 ros Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 ros Arhiv oficialnogo sajta Moskovskogo patriarhata 1997 2009 18 grudnya 2003 Arhiv originalu za 4 bereznya 2020 Procitovano 13 bereznya 2020 ros 19 lipnya 2006 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 RussianOrthodoxChurch ws 11 travnya 2006 Arhiv originalu za 16 listopada 2012 Procitovano 11 travnya 2013 ros 25 lyutogo 2006 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 Official website of the ROCOR angl 23 lyutogo 2006 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 Pravoslavie Ru ros 8 travnya 2007 Arhiv originalu za 18 travnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 Aleksej Cheverda PDF A5 ru ros Arhiv originalu PDF za 2 serpnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Proignorovano nevidomij parametr description dovidka Proignorovano nevidomij parametr subtitle dovidka 17 travnya 2015 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 Pavel Krug 18 lipnya 2007 ros Arhiv originalu za 19 travnya 2021 Procitovano 13 bereznya 2020 ros 22 chervnya 2007 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 Ierarhiya cerkvej 2 serpnya 2021 u Wayback Machine Russkaya pravoslavnaya cerkov zagranicej Agafangela 26 zhovtnya 2008 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 ros 12 travnya 2008 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 21 bereznya 2020 Gazeta Kifa ros 13 travnya 2009 Arhiv originalu za 6 veresnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2020 ros 19 listopada 2009 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 ros 26 travnya 2011 Arhiv originalu za 18 travnya 2021 Procitovano 7 kvitnya 2020 Prihody zapadnogo obryada v Russkoj pravoslavnoj cerkvi za granicej 26 sichnya 2020 u Wayback Machine Ierarhiya cerkvej synod com oficialnyj sajt RPCZ 12 lipnya 2013 Arhiv originalu za 16 travnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 RIA Novosti ros 8 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 2 serpnya 2021 ieromonah Ob otnoshenii mitropolita Anastasiya Gribanovskogo k proslavleniyu vo svyatyh Russkoj Zarubezhnoj Cerkovyu svyatogo pravednogo Ioanna Kronshtadtskogo K harakteristike lichnosti Pervoierarha Zarubezhnoj Cerkvi 3 bereznya 2021 u Wayback Machine Materialy XV Ezheg bogoslovskoj konf Pravoslavnogo Svyato Tihonovskogo gumanitarnogo universiteta T 1 M 2005 S 310 311 Melnikov A 21 chervnya 2017 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 13 bereznya 2020 Bahareva O Ya Socialnoe polozhenie byt i kultura russkoj emigracii pervoj volny 1917 1923 gg 2017 2 3 21 S 16 Rol russkoj pravoslavnoj zarubezhnoj cerkvi v zhizni rossijskoj poslerevolyucionnoj emigracii Rossijskoe pravoslavie ot moderna k segodnyashnemu dnyu konec XIX konec HH vv proekcii Velikoj russkoj revolyucii v istorii i istoriografii Kail M V M Izd vo Ippolitova 2018 S 282 283 360 s ISBN 978 5 903622 03 9 K stranicam istorii russkogo pravoslavnogo hramostroitelstva za rubezhom v HH v Arhitekturnoe nasledie russkogo zarubezhya Vtoraya polovina XIX pervaya polovina HH v Sost i otv red S S Levoshko Materialy mezhdunarodnoj konferencii oktyabrya 2004 SPb Dmitrij Bulanin 2008 S 48 73 Ustnaya i pismennaya slovesnost Russkoj pravoslavnoj cerkvi zagranicej folklor iskusstvo propovedi kartina mira M Flinta 2017 S 19 21 112 s ISBN 978 5 9765 3504 6 Pravoslavie Ru 12 lipnya 2005 Arhiv originalu za 18 travnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 Korobov P Ostayutsya psihologicheskie voprosy i pregrady 16 listopada 2010 u Wayback Machine Kommersant 80 3897 14 5 2008 Doklad Svyatejshego Patriarha Kirilla na Arhierejskom Sobore Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 2 fevralya 2013 goda 13 veresnya 2021 u Wayback Machine patriarchia ru 3 02 2013 Slavina N 15 kvitnya 2017 ros TASS Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 13 bereznya 2020 Kostryukov A A Poziciya Russkoj Zarubezhnoj Cerkvi po voprosu o blagodatnosti Moskovskoj Patriarhii pri mitropolite Filarete Voznesenskom 11 travnya 2021 u Wayback Machine Vestnik PSTGU Seriya II Istoriya Istoriya Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 2021 Vyp 98 S 130 142 Cirkulyar 06 39 11 7 20 iyunya 2011 g Vsem svyashennosluzhitelyam Vostochno Amerikanskoj eparhii 2 serpnya 2021 u Wayback Machine Oficialnyj sajt Vostochno Amerikanskoj eparhii RPCZ 22 kvitnya 2010 Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 26 zhovtnya 2017 Mitrofornyj protoierej Aleksandr Lebedev Kanonicheskaya ocenka Akta o kanonicheskom obshenii 7 chervnya 2021 u Wayback Machine Oficialnyj sajt Russkoj pravoslavnoj cerkvi Protopresviter Mihail Polskij Novye mucheniki rossijskie T I 1943 T II 1957 Sokrashyonnoe angloyazychnoe izdanie The new martyrs of Russia Montreal 1972 137 p Problemy istorii Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi HH v na XXVII Ezhegodnoj bogoslovskoj konferencii PSTGU 2 serpnya 2021 u Wayback Machine Vestnik PSTGU Seriya II Istoriya Istoriya Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 2017 Vyp 76 S 147 149 Gorenok N Protoierej Andrej Papkov My vospityvalis v lyubvi k Rossii Pravoslavie i sovremennost zhurnal Saratov 2009 10 26 Rebrov D 17 travnya 2012 nsad ru Arhiv originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 21 bereznya 2020 Iznachalno kazhdaya gruppa sohranyala svoi mestnye tradicii no so vremenem eta pervonachalnaya pestrota otoshla na vtoroj plan vse molodye svyashennosluzhiteli uchilis v odnoj seminarii Dzhordanvill protoierej Serafim Gan 13 bereznya 2019 oficialnyj sajt Vostochno Amerikanskoj eparhii RPCZ Arhiv originalu za 2 serpnya 2021 Procitovano 5 bereznya 2020 Mitropolit Vostochno Amerikanskij Ilarion Vossoedinenie dvuh chastej Russkoj Cerkvi za granicej i na Rodine eto velichajshee blago 17 kvitnya 2021 u Wayback Machine 10 03 2012 Tatyana Vesyolkina 1 lipnya 2007 BlagovestSamara RF Arhiv originalu za 6 travnya 2021 Procitovano 21 bereznya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Proignorovano nevidomij parametr subtitle dovidka RUSSKAYa AMERIKA Sokrovennaya svyatynya pravoslavnogo mira na YouTube 3 lyutogo 2013 Arhiv originalu za 13 veresnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 Arhiv originalu za 15 serpnya 2021 Procitovano 2 serpnya 2021 synod com Oficialnyj sajt RPCZ 9 grudnya 2015 Arhiv originalu za 18 travnya 2021 Procitovano 17 bereznya 2020 KomentariV inshih pravoslavnih avtokefalnih Cerkvah takogo statusu ne isnuye tomu tam samovryadni Cerkvi mozhut rozglyadatisya abo yak avtonomiyi abo yak napivavtonomiyi abo yihnij status vzagali ignoruyetsya Posilannyasynod com 2 bereznya 2009 u Wayback Machine Oficijnij sajt Arhiyerejskogo Sinodu RPCZ fundforassistance org 25 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt opikunskogo fondu pro potrebi RPCZ rocorstudies org 13 bereznya 2022 u Wayback Machine sajt prisvyachenij pitannyam istoriyi RPCZ eadiocese org 14 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt Shidno Amerikanskoyi yeparhiyi mcdiocese com 15 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt Monrealskoyi i Kanadskoyi yeparhiyi rocor org au 20 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt Avstralijskoyi i Novozelandskoyi yeparhiyi orthodox europe org 8 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt Velikobritanskoyi i Zahidno Evropejskoyi yeparhiyi chicagodiocese org 8 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt Chikazkoyi i Seredno Amerikanskoyi eprahiyi wadiocese org 15 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt Zahidno Amerikanskoyi yeparhiyi oficijnij sajt Berlinsko Germanskoyi yeparhiyi hts edu 25 bereznya 2022 u Wayback Machine oficijnij sajt Svyato Troyickoyi duhovnoyi seminariyi v Dzhordanvili rocor wr org 14 bereznya 2022 u Wayback Machine sajt parafij RPCZ zahidnogo obryadu