Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Робінсон Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Роберт

Роберт Робінсон

Роберт Робінсон
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Робінсон.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Роберт Робінсон.

Роберт Робінсон (англ. Sir Robert Robinson; 13 вересня 1886(18860913), , поблизу м. Честерфілд, Велика Британія — 8 лютого 1975, Great Missenden, Бакінгемшир, Велика Британія) — англійський хімік-органік, член Лондонського королівського товариства (1920). Лауреат Нобелівської премії з хімії (1947).

image Роберт Робінсон
англ. Robert Robinson
image
Народився13 вересня 1886(1886-09-13)
Честерфілд, Дербішир, Велика Британія
Помер8 лютого 1975(1975-02-08) (88 років)
Great Missenden, Бакінгемшір, Велика Британія
ПохованняКенсал-Грін
Країнаimage Велика Британія
Діяльністьхімік
Alma materМанчестерський університет
Галузьорганічна хімія, біохімія
Закладколедж Магдалени[d][2]
d[2]
Ліверпульський університет[2]
Манчестерський університет[2]
Лондонський університет[2]
Університет Оксфорда[2]
Університет Сент-Ендрюса[2]
ПосадаПрезидент Лондонського королівського товариства[d]
Науковий ступіньдокторський ступінь[3]
Науковий керівникВільям Генрі Перкін
Відомі учніДжон Корнфорт
Аспіранти, докторантиd
Джон Корнфорт
d
Александер Тодд
d
d
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Леопольдина
Баварська академія наук
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Національна академія наук США
d
У шлюбі зd[2]
d[2]
Нагороди
image Роберт Робінсон у Вікісховищі

Біографія

Народився в маєтку Руффорд Фарм, недалеко від Честерфілда (графство Дербішир), старшим з п'яти дітей Вільяма Бребері Робінсона і Джейн Давенпорт. Сім'я досягала успіху, займаючись виробництвом перев'язувальних матеріалів. Коли Роберту були три роки, Робінсони поселилися недалеко від Нью-Бремптона.

Закінчивши честерфілдську середню школу, Робінсон поступив у Фалнекську школу — навчальний заклад релігійної общини моравських братів, розташований між Лідсом і Бредфордом. Робінсон залишався тут до 1902, а потім поступив в Манчестерський університет.

Хімічний факультет Манчестерського університету, на чолі якого стояв В. Перкін-молодший, був провідним центром наукових досліджень. Членом факультету тоді був Хаїм Вейцман (1874—1952), майбутній перший президент Ізраїлю (1948–1952), а однокурсником Робінсона — В. Говорт (Нобелівський лауреат, 1937). У 1905, закінчивши на відмінно університет, Робінсон став працювати в приватній науково-дослідній лабораторії Перкіна. З 1907 вивчав структуру і хімічні властивості бразиліна — фарбника, що отримується з дерева.

Робінсон повернувся в Манчестерський університет в 1906 і в 1907—1909 став стипендіатом. У 1910 отримав докторський ступінь, а два роки по тому, у віці 26 років, став першим професором органічної хімії в університеті Сіднея в Австралії. Робінсон завідував кафедрами органічної хімії в університетах Ліверпуля (1915–1920), Сент-Ендрю (1921), Манчестера (1922–1928), Університетському коледжі Лондона (1928–1930) і став наступником Перкіна в Оксфордському університеті.

У 1920 Робінсон працював керівником науково-дослідних робіт фірми «Бритіш дайстафф корпорейшн», а в 1929 став консультантом з фарбників фірми «Імперіал кемікл індастріз лімітед». З 1922 Робінсон разом з Девідом Дойгом Праттом почав публікувати серію робіт, присвячених фарбникам, які мали будову бензопірілієвих солей.

Наукова робота

Проте основний інтерес для Робінсона представляли алкалоїди. У 1925 спільно із співробітником Дж. М. Галландом Робінсон вивчив структуру морфіну і тоді ж синтезував берберин. Наступного року він встановив структуру (бета-кодеїну), а в 1935 синтезував бікуккулін.

image
Схема синтезу тропінону

Оскільки приготування , і (тісно пов'язаного з атропіном і кокаїном) не склало труднощів, Робінсон вважав, що подібним же чином вони мають синтезуватися рослинами. Його теорія біогенезу алкалоїдів була пізніше підтверджена аналізом (за допомогою ізотопної мітки) реакцій, що відбуваються в рослинах. Таким чином, він довів біогенетичну спорідненість і (1948). Синтезував, а потім визначив структуру багатьох інших алкалоїдів, зокрема бруцину, і (спільно з Р. Вудвордом — Нобелівська премія, 1965) аймаліну.

Стрихніном Робінсон почав займатися ще в 1910, коли вони разом з Перкіним запропонували помилкову формулу цієї речовини. У 1945 Робінсон прийшов до правильної формули стрихніну, а синтезував його Р. Вудворд в 1954.

Разом з дружиною Робінсон провів дослідження квіткових пігментів антоціану (синювато-червоного кольору) і (жовтого кольору). Вони синтезували багато пігментів, ідентичних природним речовинам, розробили експрес-тести визначення пігментів і опублікували каталог пігментів квітів.

Ще однією цікавою для Робінсона структурою були стероїди. У співпраці з багатьма ученими, зокрема з Дж. В. Корнфортом (Нобелівський лауреат, 1975), Робінсон отримав жіночий гормон і три синтетичних естрогена: , і .

Зробив внесок до електронної теорії органічних сполук, в уявлення про розподіл електронів і мезомерії в ароматичних сполуках (1922–1926).

Після початку Другої світової війни займався вибуховими речовинами і захистом від хімічної зброї, став одним з творців хімії антибіотиків і організаторів виробництва протималярійних препаратів у Великій Британії.

У 1945—1950 Робінсон — президент Лондонського королівського товариства і важлива його роль в налагодженні науково-дослідної роботи в післявоєнні роки, він сприяв активізації діяльності міжнародних наукових союзів.

У 1947 Робінсону була присуджена Нобелівська премія «за дослідження біологічно важливих рослинних продуктів, особливо алкалоїдів». Знання будови і розробка методів синтезу алкалоїдів служить базою для їх майбутнього промислового виробництва. Будова того або іншого алкалоїду, що є лікарським засобом, служить відправною точкою для пошуків нових синтетичних лікарських засобів. Так, синтез аналогів кокаїну привів до синтезу новокаїну, аналога хініну — до отримання акрихіну тощо. Алкалоїди і лікарські речовини, отримані в результаті синтетичних пошуків їхніх аналогів, складають значну частину сучасних ліків.

Розроблені Робінсоном в процесі досліджень синтетичні методи і аналітичні прийоми збагатили арсенал хіміків-органіків. Так, в 1937 він створив власний метод синтезу карбоциклічних структур, що знайшов застосування в практиці органічного синтезу, а його теоретичні положення в області органічної хімії увійшли до всіх сучасних підручників.

Разом з Р. Вудвордом заснував журнал з органічної хімії «Тетраедрон», в 1957 вийшов перший його номер. Журнал має заслужений авторитет.

Колега Робінсона по Манчестерському університету Вейцман розробив процес крекінгу нафти, який ліг в основу діяльності компанії «Петрокеміклз лімітед». Робінсон був директором цієї компанії. У 1935 «Петрокеміклз» увійшла до компанії «Shell», де він був директором, а потім до 1975 посідав посаду консультанта.

Член понад 30 урядових комітетів, низку яких він очолював. У 1947 — делегат Великої Британії на першій конференції ЮНЕСКО. У 1951 — президент Британської асоціації сприяння розвитку науки і президент Товариства хімічної промисловості (1958–1959).

Особисте життя

Захоплювався музикою, фотографією і літературою. Завзятий садівник. Працюючи в Австралії, вони здійснював сходження на новозеландські Альпи і до початку Другої світової війни проводив відпустку в горах Великої Британії, Норвегії, в Піренеях і Альпах. Коли Робінсону було 80 років, він зійшов на Столову гору в Південній Африці.

Неодноразово завойовував титул шахового чемпіона, був президентом Британської шахової федерації (1950–1953). Після 80 років Робінсон осліпнув, але продовжував грати в шахи по листуванню, а за два роки до смерті написав (спільно з Р. Едвардсом) книгу «Мистецтво і наука шахів».

За кілька років до смерті Робінсон почав писати 2-томну автобіографію і підручник «Введення в органічну хімію», який був опублікований після його смерті.

Роботи

  • A synthesis of tropinone // J.Chem Soc. 1917. V. 111; A theory of the mechanism of the phytochemical synthesis of certain alkaloids // J.Chem Soc. 1917. V. 111; An electrochemical theory of the mechanism of organic reactions // Inst. Internat. Chim. Solvay Conseil Chim. 4e Conseil. Brussels, 1932.

Примітки

  1. Sir Robert Robinson // NNDB
  2. http://sydney.edu.au/science/chemistry/about-us/nobel-laureate-sir-robert-robinson.shtml
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #118944223 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578

Посилання

  • Nobel Lecture Some Polycyclic Natural Products from Nobelprize.org website
  • Sir Robert Robinson - Biographical Biography from Nobelprize.org website

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Robinson Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Robert Robinson Robert Robinson angl Sir Robert Robinson 13 veresnya 1886 18860913 poblizu m Chesterfild Velika Britaniya 8 lyutogo 1975 Great Missenden Bakingemshir Velika Britaniya anglijskij himik organik chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva 1920 Laureat Nobelivskoyi premiyi z himiyi 1947 Robert Robinsonangl Robert RobinsonNarodivsya13 veresnya 1886 1886 09 13 Chesterfild Derbishir Velika BritaniyaPomer8 lyutogo 1975 1975 02 08 88 rokiv Great Missenden Bakingemshir Velika BritaniyaPohovannyaKensal GrinKrayina Velika BritaniyaDiyalnisthimikAlma materManchesterskij universitetGaluzorganichna himiya biohimiyaZakladkoledzh Magdaleni d 2 d 2 Liverpulskij universitet 2 Manchesterskij universitet 2 Londonskij universitet 2 Universitet Oksforda 2 Universitet Sent Endryusa 2 PosadaPrezident Londonskogo korolivskogo tovaristva d Naukovij stupindoktorskij stupin 3 Naukovij kerivnikVilyam Genri PerkinVidomi uchniDzhon KornfortAspiranti doktorantid Dzhon Kornfort d Aleksander Todd d dChlenstvoLondonske korolivske tovaristvo Leopoldina Bavarska akademiya nauk Shvedska korolivska akademiya nauk Francuzka akademiya nauk Amerikanska akademiya mistectv i nauk Rosijska akademiya nauk Nacionalna akademiya nauk SShA dU shlyubi zd 2 d 2 Nagorodichlen Londonskogo korolivskogo tovaristva 13 travnya 1920 Lektorska premiya Faradeya 1947 Korolivska medal 1932 d 1957 medal Alberta 1947 d medal Franklina 1947 d 1934 Bejkerivska lekciya 1930 medal Devi 1930 medal Pristli 1953 Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d d 1927 d 1941 d 1939 d 1945 Robert Robinson u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v mayetku Rufford Farm nedaleko vid Chesterfilda grafstvo Derbishir starshim z p yati ditej Vilyama Breberi Robinsona i Dzhejn Davenport Sim ya dosyagala uspihu zajmayuchis virobnictvom perev yazuvalnih materialiv Koli Robertu buli tri roki Robinsoni poselilisya nedaleko vid Nyu Bremptona Zakinchivshi chesterfildsku serednyu shkolu Robinson postupiv u Falneksku shkolu navchalnij zaklad religijnoyi obshini moravskih brativ roztashovanij mizh Lidsom i Bredfordom Robinson zalishavsya tut do 1902 a potim postupiv v Manchesterskij universitet Himichnij fakultet Manchesterskogo universitetu na choli yakogo stoyav V Perkin molodshij buv providnim centrom naukovih doslidzhen Chlenom fakultetu todi buv Hayim Vejcman 1874 1952 majbutnij pershij prezident Izrayilyu 1948 1952 a odnokursnikom Robinsona V Govort Nobelivskij laureat 1937 U 1905 zakinchivshi na vidminno universitet Robinson stav pracyuvati v privatnij naukovo doslidnij laboratoriyi Perkina Z 1907 vivchav strukturu i himichni vlastivosti brazilina farbnika sho otrimuyetsya z dereva Robinson povernuvsya v Manchesterskij universitet v 1906 i v 1907 1909 stav stipendiatom U 1910 otrimav doktorskij stupin a dva roki po tomu u vici 26 rokiv stav pershim profesorom organichnoyi himiyi v universiteti Sidneya v Avstraliyi Robinson zaviduvav kafedrami organichnoyi himiyi v universitetah Liverpulya 1915 1920 Sent Endryu 1921 Manchestera 1922 1928 Universitetskomu koledzhi Londona 1928 1930 i stav nastupnikom Perkina v Oksfordskomu universiteti U 1920 Robinson pracyuvav kerivnikom naukovo doslidnih robit firmi British dajstaff korporejshn a v 1929 stav konsultantom z farbnikiv firmi Imperial kemikl indastriz limited Z 1922 Robinson razom z Devidom Dojgom Prattom pochav publikuvati seriyu robit prisvyachenih farbnikam yaki mali budovu benzopiriliyevih solej Naukova robotaProte osnovnij interes dlya Robinsona predstavlyali alkaloyidi U 1925 spilno iz spivrobitnikom Dzh M Gallandom Robinson vivchiv strukturu morfinu i todi zh sintezuvav berberin Nastupnogo roku vin vstanoviv strukturu beta kodeyinu a v 1935 sintezuvav bikukkulin Shema sintezu tropinonu Oskilki prigotuvannya i tisno pov yazanogo z atropinom i kokayinom ne sklalo trudnoshiv Robinson vvazhav sho podibnim zhe chinom voni mayut sintezuvatisya roslinami Jogo teoriya biogenezu alkaloyidiv bula piznishe pidtverdzhena analizom za dopomogoyu izotopnoyi mitki reakcij sho vidbuvayutsya v roslinah Takim chinom vin doviv biogenetichnu sporidnenist i 1948 Sintezuvav a potim viznachiv strukturu bagatoh inshih alkaloyidiv zokrema brucinu i spilno z R Vudvordom Nobelivska premiya 1965 ajmalinu Strihninom Robinson pochav zajmatisya she v 1910 koli voni razom z Perkinim zaproponuvali pomilkovu formulu ciyeyi rechovini U 1945 Robinson prijshov do pravilnoyi formuli strihninu a sintezuvav jogo R Vudvord v 1954 Razom z druzhinoyu Robinson proviv doslidzhennya kvitkovih pigmentiv antocianu sinyuvato chervonogo koloru i zhovtogo koloru Voni sintezuvali bagato pigmentiv identichnih prirodnim rechovinam rozrobili ekspres testi viznachennya pigmentiv i opublikuvali katalog pigmentiv kvitiv She odniyeyu cikavoyu dlya Robinsona strukturoyu buli steroyidi U spivpraci z bagatma uchenimi zokrema z Dzh V Kornfortom Nobelivskij laureat 1975 Robinson otrimav zhinochij gormon i tri sintetichnih estrogena i Zrobiv vnesok do elektronnoyi teoriyi organichnih spoluk v uyavlennya pro rozpodil elektroniv i mezomeriyi v aromatichnih spolukah 1922 1926 Pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni zajmavsya vibuhovimi rechovinami i zahistom vid himichnoyi zbroyi stav odnim z tvorciv himiyi antibiotikiv i organizatoriv virobnictva protimalyarijnih preparativ u Velikij Britaniyi U 1945 1950 Robinson prezident Londonskogo korolivskogo tovaristva i vazhliva jogo rol v nalagodzhenni naukovo doslidnoyi roboti v pislyavoyenni roki vin spriyav aktivizaciyi diyalnosti mizhnarodnih naukovih soyuziv U 1947 Robinsonu bula prisudzhena Nobelivska premiya za doslidzhennya biologichno vazhlivih roslinnih produktiv osoblivo alkaloyidiv Znannya budovi i rozrobka metodiv sintezu alkaloyidiv sluzhit bazoyu dlya yih majbutnogo promislovogo virobnictva Budova togo abo inshogo alkaloyidu sho ye likarskim zasobom sluzhit vidpravnoyu tochkoyu dlya poshukiv novih sintetichnih likarskih zasobiv Tak sintez analogiv kokayinu priviv do sintezu novokayinu analoga hininu do otrimannya akrihinu tosho Alkaloyidi i likarski rechovini otrimani v rezultati sintetichnih poshukiv yihnih analogiv skladayut znachnu chastinu suchasnih likiv Rozrobleni Robinsonom v procesi doslidzhen sintetichni metodi i analitichni prijomi zbagatili arsenal himikiv organikiv Tak v 1937 vin stvoriv vlasnij metod sintezu karbociklichnih struktur sho znajshov zastosuvannya v praktici organichnogo sintezu a jogo teoretichni polozhennya v oblasti organichnoyi himiyi uvijshli do vsih suchasnih pidruchnikiv Razom z R Vudvordom zasnuvav zhurnal z organichnoyi himiyi Tetraedron v 1957 vijshov pershij jogo nomer Zhurnal maye zasluzhenij avtoritet Kolega Robinsona po Manchesterskomu universitetu Vejcman rozrobiv proces krekingu nafti yakij lig v osnovu diyalnosti kompaniyi Petrokemiklz limited Robinson buv direktorom ciyeyi kompaniyi U 1935 Petrokemiklz uvijshla do kompaniyi Shell de vin buv direktorom a potim do 1975 posidav posadu konsultanta Chlen ponad 30 uryadovih komitetiv nizku yakih vin ocholyuvav U 1947 delegat Velikoyi Britaniyi na pershij konferenciyi YuNESKO U 1951 prezident Britanskoyi asociaciyi spriyannya rozvitku nauki i prezident Tovaristva himichnoyi promislovosti 1958 1959 Osobiste zhittyaZahoplyuvavsya muzikoyu fotografiyeyu i literaturoyu Zavzyatij sadivnik Pracyuyuchi v Avstraliyi voni zdijsnyuvav shodzhennya na novozelandski Alpi i do pochatku Drugoyi svitovoyi vijni provodiv vidpustku v gorah Velikoyi Britaniyi Norvegiyi v Pireneyah i Alpah Koli Robinsonu bulo 80 rokiv vin zijshov na Stolovu goru v Pivdennij Africi Neodnorazovo zavojovuvav titul shahovogo chempiona buv prezidentom Britanskoyi shahovoyi federaciyi 1950 1953 Pislya 80 rokiv Robinson oslipnuv ale prodovzhuvav grati v shahi po listuvannyu a za dva roki do smerti napisav spilno z R Edvardsom knigu Mistectvo i nauka shahiv Za kilka rokiv do smerti Robinson pochav pisati 2 tomnu avtobiografiyu i pidruchnik Vvedennya v organichnu himiyu yakij buv opublikovanij pislya jogo smerti RobotiA synthesis of tropinone J Chem Soc 1917 V 111 A theory of the mechanism of the phytochemical synthesis of certain alkaloids J Chem Soc 1917 V 111 An electrochemical theory of the mechanism of organic reactions Inst Internat Chim Solvay Conseil Chim 4e Conseil Brussels 1932 PrimitkiSir Robert Robinson NNDB http sydney edu au science chemistry about us nobel laureate sir robert robinson shtml Deutsche Nationalbibliothek Record 118944223 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578PosilannyaNobel Lecture Some Polycyclic Natural Products from Nobelprize org website Sir Robert Robinson Biographical Biography from Nobelprize org website

Дата публікації:
Топ