Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Французькі революційні війни (фр. Guerres de la Révolution française) — серія конфліктів за участю Франції, що відбувались в Європі у період з 1792 року, коли французький революційний уряд оголосив війну Австрії, до 1802 року, а саме до укладення Ам'єнського миру.
Початок війни
Революція, що сталась у Франції у 1789 році сильно позначилась і на сусідніх з нею державами та спонукнула їхні уряди удатись до рішучих заходів проти небезпеки, що загрожувала. Імператор Священної Римської імперії Леопольд II та прусський король Фрідріх-Вільгельм II на особистій зустрічі у Пильниці домовились зупинити поширення революційних принципів. До цього їх спонукали й наполягання французьких емігрантів, що склали у Кобленці корпус військ під командою принца Конде.
Воєнні приготування було розпочато, проте монархи довго не наважувались розпочати ворожі дії. Ініціатива пішла з боку Франції, яка 20 квітня 1792 року оголосила війну Австрії за її неприязні дії проти Франції. Австрія та Пруссія уклали оборонний та наступальний союз, до якого поступово приєднались майже всі інші німецькі держави, а також Іспанія й королі сардинський та неаполітанський.
Перша коаліція (1792—1797)
1792 рік
Влітку 1792 року союзні війська (загальною чисельністю — до 250 тисяч) почали зосереджуватись на кордонах Франції. Ці війська у тактичному плані (за поняттями того часу) стояли набагато вище за французькі; але їхні командувачі, здебільшого люди похилі, вміли наслідувати Фрідріху Великому тільки у дрібницях та зовнішній формі: притому й руки у них були зв'язані присутністю при армії короля прусського та вказівками віденського . Зрештою, з самого початку воєнних дій виявилась повна незгода у складанні операційного плану: наступальний запал пруссаків зіткнувся зі зволіканням та перебільшеною обережністю австрійців.
Французька регулярна армія не перевищувала тоді 125 тисяч, була сильно дезорганізованою і втратила багатьох досвідчених офіцерів та генералів, які емігрували за кордон; війська зазнавали злиднів різного роду, матеріальна частина війська була у повному занепаді. Французький уряд вживав найенергійніших заходів для посилення армії та підняття її духу. Лінійній і так званій кордонній системам, яких додержувались полководці союзників, французи готувались протиставити систему зімкнутих мас (колон) і вогонь численних стрільців (за прикладом американців у боротьбі за незалежність). Кожному простому рядовому, що проявив бойові якості, було відкрито шлях до досягнення вищих посад в армії. Нещадно, разом із тим, карались помилки та невдачі.
Спочатку вторгнення французів до Бельгії завершилось для них повною невдачею; вони були змушені відступати й обмежитись оборонними діями. 1 серпня головні сили союзників під керівництвом перетнули Рейн та почали зосереджуватись між Кельном та Майнцом. Переконаний емігрантами, що після вступу союзників до Франції усі консервативні елементи країни повстануть для придушення революційної меншості та для звільнення короля, герцог вирішив увірватись до Шампані й потім йти прямо на Париж. Він видав , яка мала на меті застрахати французів, але отримала протилежний ефект: її зухвалий тон спричинив сильне обурення; усяк, хто міг, узявся за зброю, та менш ніж за 2 місяці кількість французьких військ перевищила вже 400 тисяч чоловік, погано озброєних, але сильно натхнених.
Наступальний рух союзників було уповільнено поганими дорогами в Арденнах та нестачею продовольства; французький головнокомандувач Дюмур'є встиг підтягнути підкріплення. 20 вересня відбулась малозначна сама по собі, але вкрай важлива за своїми наслідками канонада під Вальмі, що поклала край наступу союзників. Їхні війська, здивовані стійкістю неприятеля, виснажені хворобами й різними злиднями, почали займатись мародерством, чим ще більше налаштували проти себе місцеве населення. Між тим французи щодня зміцнювались, і герцог Брауншвейгський, не маючи можливості ані йти уперед, ані залишатись у розграбованій Шампані, наважився піти з меж Франції.
Користуючись цим, Дюмур'є вторгся до Бельгії, де 18 листопада в розбив автрійців, а до кінця року оволодів усіма найголовнішими містами країни. На середньому Рейні французький генерал Кюстін, розбивши військові контингенти різних дрібних німецьких володарів, вторгся до Пфальцу та за сприяння революційної партії в Майнці оволодів цією важливою фортецею.
Дії французів у в Савої також проходили успішно.
1793 рік
1 лютого 1793 року, одразу після страти Людовіка XVI, Французька республіка оголосила війну Нідерландам та Великій Британії. Остання з цього часу очолила держави, що воювали проти революційної Франції, допомагала їм субсидіями і приватними експедиціями й у той же час своїм флотом завдавала величезної шкоди колоніям і торгівлі противника.
У Нідерландах французи почали зазнавати невдач, що завершились 18 березня поразкою під Неєрвінденом. Після зради Дюмур'є і втечі до неприятеля французький Національний Конвент посилив армію новими полками й доручив нове начальство , який невдовзі загинув у бою під Конде. Такий же незначний успіх мали і призначені замість нього генерали Кюстін, а потім Журдан.
Дії на Середньому та Верхньому Рейні тривали зі змінним успіхом, але в цілому несприятливо для республіканців, які втратили Майнц та інші важливі пункти. У битві під Кайзерслаутерном французька армія генерала зазнала поразки і відступила. Від повного розгрому французьких республіканців рятувала тільки відсутність згоди у діях супротивників та взаємна недовіра між австрійцями й пруссаками.
Дії в Альпах, на кордоні Італії, були вдалими для французів, якими командував генерал Келлерман; сардинці, які вступили було до Савої, були розбиті під Альбареттом 20 вересня і Вальмені 14 жовтня й відступили до своїх позицій на Мон-Сенісі.
Війна у Піренеях тривала кволо, але скоріше сприятливо для французів. Міжусобна війна у Вандеї розпалювалась все дужче, й республіканські війська зазнавали там жорстоких поразок від роялістів. Того самого 1793 року Тулон зайняли британці та іспанці, а потім його обложили й узяли республіканці.
1794 рік
У кампанію 1794 року воєнні дії в Голландії, що розпочались у квітні, спочатку були успішними для союзників. Але вже у червні успіх схилився на бік французів, які відібрали у противника всі захоплені ним міста й фортеці та завдали йому кількох відчутних поразок, а до кінця року змусили Голландію, названу Батавською республікою, укласти з Францією союз.
У діях на Рейні щастя було також на боці французької зброї; до кінця року на лівому березі річки в руках союзників залишався один лише Майнц.
В Італії республіканці, двічі розбивши австро-сардинські війська, вторглись у П'ємонт (у квітні), але розповсюдження повальних хвороб та поява британського флоту у Генуезькій затоці змусили їх піти. У вересні вони вступили до генуезьких володінь, що вважались нейтральними, і розташувались там на зимових квартирах.
Тоскана уклала з Францією окремий мир, яким зобов'язувалась визнати Французьку республіку та сплатити їй мільйон франків.
1795 рік
Слідом за тим, у квітні 1795 року, король прусський, переконавшись, що війна надто швидко тягне фінанси Пруссії й не несе жодних вигід, уклав з республікою мир у Базелі й поступився їй усіма своїми за рейнськими володіннями. За підписаною 11 травня угодою майже вся північна частина Німеччини (відокремлена демаркаційною лінією) була проголошена нейтральною.
Іспанія також вийшла з коаліції, тож театр воєнних дій у Європі обмежився Південною Німеччиною та Північною Італією. Ці дії, внаслідок втоми обох сторін, відновились тільки у вересні, коли французькі війська під проводом Журдана й перейшли Рейн поблизу Нейвіда й Мангейма. Зазнавши великих невдач у боях з австрійцями, вони обидва невдовзі мали знову відступити на лівий берег річки; 31 грудня було укладено перемир'я.
В Італії австрійці спочатку витіснили французів з П'ємонта, але потім, коли з іспанського кордону прибув генерал Шерер зі східнопіренейською армією, австрійський генерал Девенс зазнав 23 листопада поразки під Лоано. Упродовж перемир'я обидві сторони отримали значні підкріплення й почали готуватись до рішучих дій.
1796 рік
На історичній сцені з'явились два молодих полководці, які невдовзі звернули на себе загальну увагу: Наполеон Бонапарт та ерцгерцог Карл. Складання операційного плану і постачання військ усім необхідним було доручено у Франції розумному та вмілому Карно, натомість в Австрії все, як і раніше, залежало від гофкрігсрату, розпорядження якого тільки зв'язували руки головнокомандувачів. За планом, складеним Карно, рейнська й мозельська французькі армії під началом генерала Моро мали діяти спільно із самбр-маасською, яку очолював Журдан, проникнути двома колонами обома берегами Дунаю углиб Німеччини та з'єднатись під стінами Відня з італійською армією, яку було ввірено Бонапарту. 31 березня 1796 року перемир'я було перервано. Первинні дії французьких військ, що перетнули Рейн, проводились блискуче; австрійців відтіснили на всіх пунктах, й уже наприкінці липня герцог Вюртемберзький, маркграф Баденський й увесь Швабський округ були змушені укласти сепаратний мир, сплативши Франції 6 мільйонів ліврів контрибуції й поступившись їй безліччю володінь на лівому березі Рейну. У серпні їхньому прикладу наслідували Франконський та Верхньосаксонський округи, тож увесь тягар війни упав на одну Австрію. Невдовзі, однак, обставини змінились: ерцгерцог Карл, скориставшись тим, що французькі колони були розділені Дунаєм, повернув спочатку проти Журдана, розбив його у кількох битвах й уже на початку вересня змусив його відступити за Рейн. Та сама доля чекала й на колону генерала Моро. До кінця вересня весь правий берег Рейну було знову очищено від французьких військ, після чого на Рейні було укладено тимчасове перемир'я.
Італійська кампанія 1796 року була досить сприятливою для французів завдяки вмілим діям їхнього молодого вождя. Прийнявши командування над армією, Бонапарт виявив у її скрутному матеріальному становищі, до якого довели її відсутність бережливості й казнокрадство попередніх начальників та інтендантства. Владною рукою він усунув всі зловживання, поставив нових начальників, зібрав необхідні кошти й продовольство та одразу надбав цим довіру й відданість солдат.
Свій операційний план він базував на швидкості дій та на зосередженні сил проти неприятеля, який дотримувався кордонної системи і сильно розтягнув свої війська. Швидким наступом йому вдалось роз'єднати війська сардинського генерала Коллі й австрійської армії Больє. Сардинський король, наляканий успіхами австрійців, уклав з ними 28 квітня перемир'я, яке дало Бонапарту кілька міст і вільний перехід через річку По. 7 травня він переправився через неї, й упродовж місяця очистив від австрійців майже всю Північну Італію. Герцоги Пармський і Моденський були змушені укласти перемир'я, куплене значною сумою грошей; з Мілана також було взято велику контрибуцію. 3 червня Бонапарт вступив до Верони. В руках австрійців залишились тільки фортеця Мантуя й цитадель Мілана. Неаполітанський король також уклав перемир'я з французами, його прикладу наслідував і папа, володіння якого заповнили французькі війська: йому довелось сплатити 20 мільйонів і надати французам значну кількість витворів мистецтва. 29 липня здалась Міланська цитадель, а потім Бонапарт взяв у облогу Мантую. Нова австрійська армія , яка прибула з Тіроля, не могла виправити становище; після низки невдач сам Вурмзер з частиною своїх сил був змушений зачинитись у Мантуї, яку перед тим марно намагався звільнити з облоги. Наприкінці жовтня в Італію було висунуто нові війська під командою й Давидовича; але після битви при Ріволі їх остаточно відтіснили в Тіроль, при цьому вони зазнали величезних втрат.
1797 рік
Становище Мантуї, де лютували повальні хвороби й голод, стало відчайдушним, і Вурмзер на початку 1797 року капітулював, маючи у розпорядженні 18 тисяч чоловік. Кампанія 1797 року в Німеччині не відзначилась нічим важливим. Після відбуття ерцгерцога Карла, призначеного головнокомандувачем, до Італії, французи знову перетнули Рейн (у середині квітня) і здобули кілька перемог над австрійцями, але звістка про укладення перемир'я у Леобені зупинила подальші воєнні дії.
В Італії перші удари французів прийшлись на папу римського, який порушив угоду з Французькою республікою: в результаті йому довелось поступитись кількома містами та сплатити 15 мільйонів франків. 10 березня Бонапарт рушив проти австрійців, послаблені та дезорганізовані війська яких вже не могли чинити опір. За двадцять днів французи перебували вже лише у кількох переходах від Відня. Ерцгерцог Карл з дозволу імператора запропонував перемир'я, на що Бонапарт охоче погодився, оскільки і його становище ускладнювалось внаслідок віддаленості від джерел постачання армії; до того ж він був стурбований звістками про ворожі до нього рухи у Тіролі й Венеції. 18 квітня було укладено перемир'я в Леобені. Негайно після цього Бонапарт оголосив війну Венеційській республіці за порушення нейтралітету та вбивство багатьох французів. 16 травня Венецію зайняли його війська, а 6 червня потрапила під французьке володарювання й Генуя, яку було названо Лігурійською республікою.
Наприкінці червня Бонапарт проголосив самостійність Цизальпійської республіки, що складалась із Ломбардії, Мантуї, Модени й деяких інших сусідніх володінь. 17 жовтня у Кампо-Форміо було укладено мир з Австрією, що завершив Війну першої коаліції, з якої Франція вийшла повною переможницею, хоча Велика Британія продовжувала воювати. Австрія відмовилась від Нідерландів, визнала кордоном Франції лівий берег Рейну й отримала частину володінь знищеної Венеційської республіки. Штатгальтеру Голландії та імперським володарям, які втратили свої за рейнські землі, було обіцяно винагороду шляхом скасування незалежних духовних володінь у Німеччині. Для вирішення усіх цих вкрай заплутаних питань було запропоновано зібрати у Раштаті конгрес з уповноважених Франції, Австрії, Пруссії та інших німецьких володінь.
Друга коаліція (1797—1802)
Конгрес розпочався; але одночасно з перемовинами, які проходили, французи продовжували воєнні дії на півдні Італії та навіть вторглись до Швейцарії.
Під час заколоту, що спалахнув у Римі наприкінці 1797 року, було вбито французького генерала ; директорія скористалась цим, щоб зайняти Церковну область французькими військами. 16 лютого 1798 року народ у Римі проголосив знищення папської влади й започаткування республіканського правління. Папа був змушений відмовитись від своїх прав; за кілька місяців його ув'язнили у Франції. Ці події збентежили неаполітанського короля та змусили його взятись за зброю.
Перед його доволі сильною армією невеликі французькі загони, що займали Церковну область, почали відходити назад, і 19 листопада король урочисто вступив до Рима. Французи, підкріплені свіжими військами, скоро перейшли у наступ, завдали супротивнику кількох жорстоких поразок, й уже наприкінці року король неаполітанський був змушений тікати до Сицилії.
На початку наступного року австрійський генерал , що командував неаполітанською армією, уклав з французами угоду, за якою ним було віддано Кампанью та сплачено 10 мільйонів франків, а гавані Неаполя й Сицилії були оголошені нейтральними. Слідом за тим спалахнуло повстання у неаполітанському народі й війську; Макк, остерігаючись за своє життя, склав із себе командування та прохав у французів дозволу повернутись до Німеччини, але був затриманий та відвезений в'язнем до Франції.
Між тим у самому Неаполі встановилась повна анархія; озброєний натовп, який очолювали священики та роялісти, оволодів фортом Сент-Ельм. Триденна кривава боротьба з французами та їхніми прибічниками завершилась перемогою останніх, які й проголосили в Неаполі республіку під іменем Партенопейської.
Зайняття Швейцарії було наслідком прагнення французького уряду створити навколо Франції низку володінь хоч і самостійних, але таких, що постійно перебувають під її контролем і покровительством. Ці держави, слугуючи для Франції огородою від зовнішніх ворогів, разом із тим мали підтримувати її перевагу у спільних справах Європи. З цією метою були започатковані республіка Батавська, Цизальпійська, Римська та Партенопейська, а тепер було вирішено зробити те саме й у Швейцарії.
Французькі агенти спричиняли розбіжності та суперечки між окремими кантонами; наприкінці 1797 року французькі війська зайняли кілька пунктів у західних округах Швейцарії та почали відкрито втручатись до внутрішніх справ країни. У боротьбі з ворожою навалою, що спалахнула й тривала близько півроку, швейцарці виявили немало хоробрості й самопожертви, але так само виявили повну незгоду одне з одним і незнання військової справи. Після зайняття французькими військами усієї країни (окрім , який охороняв сильний австрійський корпус) Швейцарію було перетворено на Гельветичну республіку під покровительством Франції.
Зважаючи на нове розширення сфери французького впливу, утворилась друга коаліція, до складу якої увійшли Королівство Великої Британії, Австрія та Російська імперія, а потім і Османська імперія, Неаполь та деякі володарні князі в Італії та Німеччині. 16 грудня 1798 року, без попереднього оголошення війни, французькі війська несподівано перетнули Рейн, зайняли Майнц і Кастель, обложили Еренбрейтенштейн і взагалі розпоряджались на Рейні доволі самовладно. Французькі уповноважені на конгресі поводили себе зухвало і висували непомірні вимоги.
8 квітня 1799 року , представник Австрії на Раштатському конгресі, оголосив французькій місії, що імператор вважає всі рішення конгресу недійсними, і зажадав негайного усунення французьких депутатів. Під час виїзду останніх з міста на них напали австрійські гусари, двох убили й захопили усі їхні папери. Це стало сигналом для нової війни.
Сміливість Австрії стількох поразок, яких вона зазнала, базувалась на впевненості у підтримці інших сильних держав. Імператор Павло I, який узяв на себе звання гросмейстера Мальтійського ордену, був роздратований захопленням острова Мальти французькими військами, що вирушали до єгипетської експедиції, й готувався взяти дієву участь у боротьбі проти ненависних йому республіканців. Вже у листопаді 1798 року 40 000 росіян вступили до меж Австрії й потім ; інша колона, якою керував генерал Римський-Корсаков, була відряджена до Швейцарії.
У січні 1799 року французам оголосила війну Туреччина. Пруссія зберігала нейтралітет.
Ще раніше за раштатську катастрофу Журдан, головнокомандувач дунайської армії, перетнув Рейн між Базелем і Страсбургом (вночі з 28 лютого на 1 березня), а Массена, узявши начальство над французькими військами у Швейцарії, 6 березня вступив до Граубіндена. Французи оволоділи проходами у Тіроль, але потім їх відтіснив австрійський генерал Бельгард. У той же час армія Журдана, зазнавши низки невдач під час зустрічей з австрійськими військами ерцгерцога Карла й цілковито розбита у битві під Штокахом (24—25 березня), була змушена відступити за Рейн.
На початку травня ерцгерцог повернув проти французів, що діяли у Швейцарії, та спочатку відтіснив їх, але потім успіх почав схилятись на бік французьких військ. Деякий час головні сили обох сторін стояли нерухомо поблизу Цюриху. Коли почали наближатись війська Римського-Корсакова, а ерцгерцог Карл поспішив назад до Німеччини, у Швейцарії залишилось до 20 000 австрійських військ із 10-тисячным резервом; росіяни зайняли розтягнуту лінію річками Ааре й Ліммате. На правому березі Рейну французи під командуванням генерала Міллера 26 серпня рушили вперед, але після невдалої спроби оволодіти Філіпсбургом знову відступили через наближення ерцгерцога Карла. Мангейм, де було залишено 6 тисяч чоловік, 18 вересня був узятий австрійцями приступом.
Між тим віденський кабінет, занепокоєний незгодою, що виникли в Італії між Суворовим і австрійськими генералами, наполіг перед імператором Павлом на , де він, з'єднавшись із Римським-Корсаковим, мав діяти окремо.
Массена, дізнавшись про його наближення, атакував 25 вересня поблизу Цюриху загін Корсакова й цілковито розбив його. У той же день відбулась повна поразка австрійського загону генерала . 26 вересня французи оволоділи Цюрихом і переслідували Корсакова, який відступав до Шафгаузена на з'єднання з австрійськими й баварськими резервами. Невдовзі внаслідок суперечок між Суворовим та ерцгерцогом Карлом і невдоволення імператора Павла діями австрійського уряду російські війська було повернуто на батьківщину.
Події на морі
Театр Революційних війн охопив не тільки західну й середню частини європейського континенту, але й більшу частину морів. У травні 1793 року у Середземному морі з'явились британський та іспанський флоти. За допомогою французьких роялістів вони оволоділи Тулоном і спалили судна, що там знаходились, але потім місто знову захопили роялісти.
У травні 1794 року адмірал зайняв Бастію, наприкінці серпня вся Корсика була в руках британців. На океані французький флот адміралом поблизу Вессана.
У 1795 році корпус роялістів був перевезений британськими суднами до Бретані, але ця експедиція не мала успіху, так само як і спроба д'Артуа (27 вересня) закріпитись на острові Нуармутьє.
Того самого року Голландія під тиском французьких правителів оголосила війну Великої Британії й поплатилась за це майже усіма своїми колоніями у різних частинах світу.
У 1796 році британці, які спричинили невдоволення корсиканців, мали залишити острів, який знову зайняли французи. Іспанія, якій погрожували останні, оголосила Великій Бритаії війну; проте французька ескадра з десантом у 15 тисяч чоловік, відряджена наприкінці року до берегів Королівства Ірландія, була змушена внаслідок шторму повернутись, нічого не зробивши.
У 1797 році британський флот, узяв гору над іспанським поблизу міста Сент-Вінсент, блокував Кадіс.
У 1798 році було відправлено експедицію Бонапарта до Єгипту, під час якої Наполеон зайняв Мальту; французькі крейсери почали з'являтись поблизу Іонічних островів та інших пунктів Середземного моря; у той же час французький уряд, розраховуючи скористатись із заворушень, що виникли в Ірландії, надіслав до її берегів чималу ескадру з десантними військами, але спроби висадки на ірландських берегах не мали успіху.
Британці встигли безперешкодно зайняти острів Менорку.
У 1799 році Нельсон винищив французький флот при Абукірі, а російський адмірал Ушаков спільно з турецьким флотом зайняв острови Церіго, Кефалонію, Занте, Сент-Мавро і Корфу. Російські судна сприяли підкоренню Анкони й відновленню королівської влади у Неаполі.
З усіх дій на морі часів Революційних війн суттєвої вигоди набула тільки Велика Британія, яка захопила багаті колонії Франції та Голландії.
Джерела
Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Francuzki revolyucijni vijni fr Guerres de la Revolution francaise seriya konfliktiv za uchastyu Franciyi sho vidbuvalis v Yevropi u period z 1792 roku koli francuzkij revolyucijnij uryad ogolosiv vijnu Avstriyi do 1802 roku a same do ukladennya Am yenskogo miru Francuzki revolyucijni vijniData 20 kvitnya 1792 25 travnya 1802Misce Yevropa Yegipet Blizkij Shid Atlantichnij okean Karibskij basejnRezultat Peremoga Franciyi Lyunevilskij mir Am yenskij mirStoroniSvyashenna Rimska imperiya Prussiya Velika Britaniya Rosiya francuzki royalisti Ispaniya Portugaliya Sardiniya Siciliya Neapol inshi italijski derzhavi Osmanska imperiya Gollandska respublika Korolivstvo Franciya do 1792 roku Persha francuzka respublika z 1792 roku Ligurijska respublika Bolonska respublika Cispadanska respublika Bergamska respublika Transpadanska respublika Cizalpijska respublika Respublika Breshiya Rimska respublika Neapolitanska respublika Bulonska respublika Majncska respublika Batavska respublika Cizrejnska respublika Respublika Konnaht Gelvetichna respublika Polski legioni Daniya NorvegiyaKomanduvachiFrederik gercog Jorkskij Goracio Nelson Oleksandr Suvorov Napoleon Bonapart Sharl Pishegryu Zhan Batist Zhurdan Zhan Viktor Moro Sharl Fransua Dyumur ye Fransua Kristof KellermanPochatok vijniRevolyuciya sho stalas u Franciyi u 1789 roci silno poznachilas i na susidnih z neyu derzhavami ta sponuknula yihni uryadi udatis do rishuchih zahodiv proti nebezpeki sho zagrozhuvala Imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Leopold II ta prusskij korol Fridrih Vilgelm II na osobistij zustrichi u Pilnici domovilis zupiniti poshirennya revolyucijnih principiv Do cogo yih sponukali j napolyagannya francuzkih emigrantiv sho sklali u Koblenci korpus vijsk pid komandoyu princa Konde Bitva pid Valmi Voyenni prigotuvannya bulo rozpochato prote monarhi dovgo ne navazhuvalis rozpochati vorozhi diyi Iniciativa pishla z boku Franciyi yaka 20 kvitnya 1792 roku ogolosila vijnu Avstriyi za yiyi nepriyazni diyi proti Franciyi Avstriya ta Prussiya uklali oboronnij ta nastupalnij soyuz do yakogo postupovo priyednalis majzhe vsi inshi nimecki derzhavi a takozh Ispaniya j koroli sardinskij ta neapolitanskij Persha koaliciya 1792 1797 Dokladnishe Vijna pershoyi koaliciyi 1792 rik Vlitku 1792 roku soyuzni vijska zagalnoyu chiselnistyu do 250 tisyach pochali zoseredzhuvatis na kordonah Franciyi Ci vijska u taktichnomu plani za ponyattyami togo chasu stoyali nabagato vishe za francuzki ale yihni komanduvachi zdebilshogo lyudi pohili vmili nasliduvati Fridrihu Velikomu tilki u dribnicyah ta zovnishnij formi pritomu j ruki u nih buli zv yazani prisutnistyu pri armiyi korolya prusskogo ta vkazivkami videnskogo Zreshtoyu z samogo pochatku voyennih dij viyavilas povna nezgoda u skladanni operacijnogo planu nastupalnij zapal prussakiv zitknuvsya zi zvolikannyam ta perebilshenoyu oberezhnistyu avstrijciv Francuzka regulyarna armiya ne perevishuvala todi 125 tisyach bula silno dezorganizovanoyu i vtratila bagatoh dosvidchenih oficeriv ta generaliv yaki emigruvali za kordon vijska zaznavali zlidniv riznogo rodu materialna chastina vijska bula u povnomu zanepadi Francuzkij uryad vzhivav najenergijnishih zahodiv dlya posilennya armiyi ta pidnyattya yiyi duhu Linijnij i tak zvanij kordonnij sistemam yakih doderzhuvalis polkovodci soyuznikiv francuzi gotuvalis protistaviti sistemu zimknutih mas kolon i vogon chislennih strilciv za prikladom amerikanciv u borotbi za nezalezhnist Kozhnomu prostomu ryadovomu sho proyaviv bojovi yakosti bulo vidkrito shlyah do dosyagnennya vishih posad v armiyi Neshadno razom iz tim karalis pomilki ta nevdachi Spochatku vtorgnennya francuziv do Belgiyi zavershilos dlya nih povnoyu nevdacheyu voni buli zmusheni vidstupati j obmezhitis oboronnimi diyami 1 serpnya golovni sili soyuznikiv pid kerivnictvom peretnuli Rejn ta pochali zoseredzhuvatis mizh Kelnom ta Majncom Perekonanij emigrantami sho pislya vstupu soyuznikiv do Franciyi usi konservativni elementi krayini povstanut dlya pridushennya revolyucijnoyi menshosti ta dlya zvilnennya korolya gercog virishiv uvirvatis do Shampani j potim jti pryamo na Parizh Vin vidav yaka mala na meti zastrahati francuziv ale otrimala protilezhnij efekt yiyi zuhvalij ton sprichiniv silne oburennya usyak hto mig uzyavsya za zbroyu ta mensh nizh za 2 misyaci kilkist francuzkih vijsk perevishila vzhe 400 tisyach cholovik pogano ozbroyenih ale silno nathnenih Nastupalnij ruh soyuznikiv bulo upovilneno poganimi dorogami v Ardennah ta nestacheyu prodovolstva francuzkij golovnokomanduvach Dyumur ye vstig pidtyagnuti pidkriplennya 20 veresnya vidbulas maloznachna sama po sobi ale vkraj vazhliva za svoyimi naslidkami kanonada pid Valmi sho poklala kraj nastupu soyuznikiv Yihni vijska zdivovani stijkistyu nepriyatelya visnazheni hvorobami j riznimi zlidnyami pochali zajmatis maroderstvom chim she bilshe nalashtuvali proti sebe misceve naselennya Mizh tim francuzi shodnya zmicnyuvalis i gercog Braunshvejgskij ne mayuchi mozhlivosti ani jti upered ani zalishatis u rozgrabovanij Shampani navazhivsya piti z mezh Franciyi Koristuyuchis cim Dyumur ye vtorgsya do Belgiyi de 18 listopada v rozbiv avtrijciv a do kincya roku ovolodiv usima najgolovnishimi mistami krayini Na serednomu Rejni francuzkij general Kyustin rozbivshi vijskovi kontingenti riznih dribnih nimeckih volodariv vtorgsya do Pfalcu ta za spriyannya revolyucijnoyi partiyi v Majnci ovolodiv ciyeyu vazhlivoyu forteceyu Diyi francuziv u v Savoyi takozh prohodili uspishno 1793 rik 1 lyutogo 1793 roku odrazu pislya strati Lyudovika XVI Francuzka respublika ogolosila vijnu Niderlandam ta Velikij Britaniyi Ostannya z cogo chasu ocholila derzhavi sho voyuvali proti revolyucijnoyi Franciyi dopomagala yim subsidiyami i privatnimi ekspediciyami j u toj zhe chas svoyim flotom zavdavala velicheznoyi shkodi koloniyam i torgivli protivnika U Niderlandah francuzi pochali zaznavati nevdach sho zavershilis 18 bereznya porazkoyu pid Neyervindenom Pislya zradi Dyumur ye i vtechi do nepriyatelya francuzkij Nacionalnij Konvent posiliv armiyu novimi polkami j doruchiv nove nachalstvo yakij nevdovzi zaginuv u boyu pid Konde Takij zhe neznachnij uspih mali i priznacheni zamist nogo generali Kyustin a potim Zhurdan Diyi na Serednomu ta Verhnomu Rejni trivali zi zminnim uspihom ale v cilomu nespriyatlivo dlya respublikanciv yaki vtratili Majnc ta inshi vazhlivi punkti U bitvi pid Kajzerslauternom francuzka armiya generala zaznala porazki i vidstupila Vid povnogo rozgromu francuzkih respublikanciv ryatuvala tilki vidsutnist zgodi u diyah suprotivnikiv ta vzayemna nedovira mizh avstrijcyami j prussakami Diyi v Alpah na kordoni Italiyi buli vdalimi dlya francuziv yakimi komanduvav general Kellerman sardinci yaki vstupili bulo do Savoyi buli rozbiti pid Albarettom 20 veresnya i Valmeni 14 zhovtnya j vidstupili do svoyih pozicij na Mon Senisi Vijna u Pireneyah trivala kvolo ale skorishe spriyatlivo dlya francuziv Mizhusobna vijna u Vandeyi rozpalyuvalas vse duzhche j respublikanski vijska zaznavali tam zhorstokih porazok vid royalistiv Togo samogo 1793 roku Tulon zajnyali britanci ta ispanci a potim jogo oblozhili j uzyali respublikanci 1794 rik U kampaniyu 1794 roku voyenni diyi v Gollandiyi sho rozpochalis u kvitni spochatku buli uspishnimi dlya soyuznikiv Ale vzhe u chervni uspih shilivsya na bik francuziv yaki vidibrali u protivnika vsi zahopleni nim mista j forteci ta zavdali jomu kilkoh vidchutnih porazok a do kincya roku zmusili Gollandiyu nazvanu Batavskoyu respublikoyu uklasti z Franciyeyu soyuz U diyah na Rejni shastya bulo takozh na boci francuzkoyi zbroyi do kincya roku na livomu berezi richki v rukah soyuznikiv zalishavsya odin lishe Majnc V Italiyi respublikanci dvichi rozbivshi avstro sardinski vijska vtorglis u P yemont u kvitni ale rozpovsyudzhennya povalnih hvorob ta poyava britanskogo flotu u Genuezkij zatoci zmusili yih piti U veresni voni vstupili do genuezkih volodin sho vvazhalis nejtralnimi i roztashuvalis tam na zimovih kvartirah Toskana uklala z Franciyeyu okremij mir yakim zobov yazuvalas viznati Francuzku respubliku ta splatiti yij miljon frankiv 1795 rik Slidom za tim u kvitni 1795 roku korol prusskij perekonavshis sho vijna nadto shvidko tyagne finansi Prussiyi j ne nese zhodnih vigid uklav z respublikoyu mir u Bazeli j postupivsya yij usima svoyimi za rejnskimi volodinnyami Za pidpisanoyu 11 travnya ugodoyu majzhe vsya pivnichna chastina Nimechchini vidokremlena demarkacijnoyu liniyeyu bula progoloshena nejtralnoyu Ispaniya takozh vijshla z koaliciyi tozh teatr voyennih dij u Yevropi obmezhivsya Pivdennoyu Nimechchinoyu ta Pivnichnoyu Italiyeyu Ci diyi vnaslidok vtomi oboh storin vidnovilis tilki u veresni koli francuzki vijska pid provodom Zhurdana j perejshli Rejn poblizu Nejvida j Mangejma Zaznavshi velikih nevdach u boyah z avstrijcyami voni obidva nevdovzi mali znovu vidstupiti na livij bereg richki 31 grudnya bulo ukladeno peremir ya V Italiyi avstrijci spochatku vitisnili francuziv z P yemonta ale potim koli z ispanskogo kordonu pribuv general Sherer zi shidnopirenejskoyu armiyeyu avstrijskij general Devens zaznav 23 listopada porazki pid Loano Uprodovzh peremir ya obidvi storoni otrimali znachni pidkriplennya j pochali gotuvatis do rishuchih dij 1796 rik Karta Italijskoyi kampaniyi 1796 Na istorichnij sceni z yavilis dva molodih polkovodci yaki nevdovzi zvernuli na sebe zagalnu uvagu Napoleon Bonapart ta ercgercog Karl Skladannya operacijnogo planu i postachannya vijsk usim neobhidnim bulo dorucheno u Franciyi rozumnomu ta vmilomu Karno natomist v Avstriyi vse yak i ranishe zalezhalo vid gofkrigsratu rozporyadzhennya yakogo tilki zv yazuvali ruki golovnokomanduvachiv Za planom skladenim Karno rejnska j mozelska francuzki armiyi pid nachalom generala Moro mali diyati spilno iz sambr maasskoyu yaku ocholyuvav Zhurdan proniknuti dvoma kolonami oboma beregami Dunayu uglib Nimechchini ta z yednatis pid stinami Vidnya z italijskoyu armiyeyu yaku bulo vvireno Bonapartu 31 bereznya 1796 roku peremir ya bulo perervano Pervinni diyi francuzkih vijsk sho peretnuli Rejn provodilis bliskuche avstrijciv vidtisnili na vsih punktah j uzhe naprikinci lipnya gercog Vyurtemberzkij markgraf Badenskij j uves Shvabskij okrug buli zmusheni uklasti separatnij mir splativshi Franciyi 6 miljoniv livriv kontribuciyi j postupivshis yij bezlichchyu volodin na livomu berezi Rejnu U serpni yihnomu prikladu nasliduvali Frankonskij ta Verhnosaksonskij okrugi tozh uves tyagar vijni upav na odnu Avstriyu Nevdovzi odnak obstavini zminilis ercgercog Karl skoristavshis tim sho francuzki koloni buli rozdileni Dunayem povernuv spochatku proti Zhurdana rozbiv jogo u kilkoh bitvah j uzhe na pochatku veresnya zmusiv jogo vidstupiti za Rejn Ta sama dolya chekala j na kolonu generala Moro Do kincya veresnya ves pravij bereg Rejnu bulo znovu ochisheno vid francuzkih vijsk pislya chogo na Rejni bulo ukladeno timchasove peremir ya Italijska kampaniya 1796 roku bula dosit spriyatlivoyu dlya francuziv zavdyaki vmilim diyam yihnogo molodogo vozhdya Prijnyavshi komanduvannya nad armiyeyu Bonapart viyaviv u yiyi skrutnomu materialnomu stanovishi do yakogo doveli yiyi vidsutnist berezhlivosti j kaznokradstvo poperednih nachalnikiv ta intendantstva Vladnoyu rukoyu vin usunuv vsi zlovzhivannya postaviv novih nachalnikiv zibrav neobhidni koshti j prodovolstvo ta odrazu nadbav cim doviru j viddanist soldat Svij operacijnij plan vin bazuvav na shvidkosti dij ta na zoseredzhenni sil proti nepriyatelya yakij dotrimuvavsya kordonnoyi sistemi i silno roztyagnuv svoyi vijska Shvidkim nastupom jomu vdalos roz yednati vijska sardinskogo generala Kolli j avstrijskoyi armiyi Bolye Sardinskij korol nalyakanij uspihami avstrijciv uklav z nimi 28 kvitnya peremir ya yake dalo Bonapartu kilka mist i vilnij perehid cherez richku Po 7 travnya vin perepravivsya cherez neyi j uprodovzh misyacya ochistiv vid avstrijciv majzhe vsyu Pivnichnu Italiyu Gercogi Parmskij i Modenskij buli zmusheni uklasti peremir ya kuplene znachnoyu sumoyu groshej z Milana takozh bulo vzyato veliku kontribuciyu 3 chervnya Bonapart vstupiv do Veroni V rukah avstrijciv zalishilis tilki fortecya Mantuya j citadel Milana Neapolitanskij korol takozh uklav peremir ya z francuzami jogo prikladu nasliduvav i papa volodinnya yakogo zapovnili francuzki vijska jomu dovelos splatiti 20 miljoniv i nadati francuzam znachnu kilkist vitvoriv mistectva 29 lipnya zdalas Milanska citadel a potim Bonapart vzyav u oblogu Mantuyu Nova avstrijska armiya yaka pribula z Tirolya ne mogla vipraviti stanovishe pislya nizki nevdach sam Vurmzer z chastinoyu svoyih sil buv zmushenij zachinitis u Mantuyi yaku pered tim marno namagavsya zvilniti z oblogi Naprikinci zhovtnya v Italiyu bulo visunuto novi vijska pid komandoyu j Davidovicha ale pislya bitvi pri Rivoli yih ostatochno vidtisnili v Tirol pri comu voni zaznali velicheznih vtrat 1797 rik Stanovishe Mantuyi de lyutuvali povalni hvorobi j golod stalo vidchajdushnim i Vurmzer na pochatku 1797 roku kapitulyuvav mayuchi u rozporyadzhenni 18 tisyach cholovik Kampaniya 1797 roku v Nimechchini ne vidznachilas nichim vazhlivim Pislya vidbuttya ercgercoga Karla priznachenogo golovnokomanduvachem do Italiyi francuzi znovu peretnuli Rejn u seredini kvitnya i zdobuli kilka peremog nad avstrijcyami ale zvistka pro ukladennya peremir ya u Leobeni zupinila podalshi voyenni diyi V Italiyi pershi udari francuziv prijshlis na papu rimskogo yakij porushiv ugodu z Francuzkoyu respublikoyu v rezultati jomu dovelos postupitis kilkoma mistami ta splatiti 15 miljoniv frankiv 10 bereznya Bonapart rushiv proti avstrijciv poslableni ta dezorganizovani vijska yakih vzhe ne mogli chiniti opir Za dvadcyat dniv francuzi perebuvali vzhe lishe u kilkoh perehodah vid Vidnya Ercgercog Karl z dozvolu imperatora zaproponuvav peremir ya na sho Bonapart ohoche pogodivsya oskilki i jogo stanovishe uskladnyuvalos vnaslidok viddalenosti vid dzherel postachannya armiyi do togo zh vin buv sturbovanij zvistkami pro vorozhi do nogo ruhi u Tiroli j Veneciyi 18 kvitnya bulo ukladeno peremir ya v Leobeni Negajno pislya cogo Bonapart ogolosiv vijnu Venecijskij respublici za porushennya nejtralitetu ta vbivstvo bagatoh francuziv 16 travnya Veneciyu zajnyali jogo vijska a 6 chervnya potrapila pid francuzke volodaryuvannya j Genuya yaku bulo nazvano Ligurijskoyu respublikoyu Naprikinci chervnya Bonapart progolosiv samostijnist Cizalpijskoyi respubliki sho skladalas iz Lombardiyi Mantuyi Modeni j deyakih inshih susidnih volodin 17 zhovtnya u Kampo Formio bulo ukladeno mir z Avstriyeyu sho zavershiv Vijnu pershoyi koaliciyi z yakoyi Franciya vijshla povnoyu peremozhniceyu hocha Velika Britaniya prodovzhuvala voyuvati Avstriya vidmovilas vid Niderlandiv viznala kordonom Franciyi livij bereg Rejnu j otrimala chastinu volodin znishenoyi Venecijskoyi respubliki Shtatgalteru Gollandiyi ta imperskim volodaryam yaki vtratili svoyi za rejnski zemli bulo obicyano vinagorodu shlyahom skasuvannya nezalezhnih duhovnih volodin u Nimechchini Dlya virishennya usih cih vkraj zaplutanih pitan bulo zaproponovano zibrati u Rashtati kongres z upovnovazhenih Franciyi Avstriyi Prussiyi ta inshih nimeckih volodin Druga koaliciya 1797 1802 Dokladnishe Vijna Drugoyi koaliciyi Kongres rozpochavsya ale odnochasno z peremovinami yaki prohodili francuzi prodovzhuvali voyenni diyi na pivdni Italiyi ta navit vtorglis do Shvejcariyi Pid chas zakolotu sho spalahnuv u Rimi naprikinci 1797 roku bulo vbito francuzkogo generala direktoriya skoristalas cim shob zajnyati Cerkovnu oblast francuzkimi vijskami 16 lyutogo 1798 roku narod u Rimi progolosiv znishennya papskoyi vladi j zapochatkuvannya respublikanskogo pravlinnya Papa buv zmushenij vidmovitis vid svoyih prav za kilka misyaciv jogo uv yaznili u Franciyi Ci podiyi zbentezhili neapolitanskogo korolya ta zmusili jogo vzyatis za zbroyu Pered jogo dovoli silnoyu armiyeyu neveliki francuzki zagoni sho zajmali Cerkovnu oblast pochali vidhoditi nazad i 19 listopada korol urochisto vstupiv do Rima Francuzi pidkripleni svizhimi vijskami skoro perejshli u nastup zavdali suprotivniku kilkoh zhorstokih porazok j uzhe naprikinci roku korol neapolitanskij buv zmushenij tikati do Siciliyi Na pochatku nastupnogo roku avstrijskij general sho komanduvav neapolitanskoyu armiyeyu uklav z francuzami ugodu za yakoyu nim bulo viddano Kampanyu ta splacheno 10 miljoniv frankiv a gavani Neapolya j Siciliyi buli ogolosheni nejtralnimi Slidom za tim spalahnulo povstannya u neapolitanskomu narodi j vijsku Makk osterigayuchis za svoye zhittya sklav iz sebe komanduvannya ta prohav u francuziv dozvolu povernutis do Nimechchini ale buv zatrimanij ta vidvezenij v yaznem do Franciyi Mizh tim u samomu Neapoli vstanovilas povna anarhiya ozbroyenij natovp yakij ocholyuvali svyasheniki ta royalisti ovolodiv fortom Sent Elm Tridenna krivava borotba z francuzami ta yihnimi pribichnikami zavershilas peremogoyu ostannih yaki j progolosili v Neapoli respubliku pid imenem Partenopejskoyi Zajnyattya Shvejcariyi bulo naslidkom pragnennya francuzkogo uryadu stvoriti navkolo Franciyi nizku volodin hoch i samostijnih ale takih sho postijno perebuvayut pid yiyi kontrolem i pokrovitelstvom Ci derzhavi sluguyuchi dlya Franciyi ogorodoyu vid zovnishnih vorogiv razom iz tim mali pidtrimuvati yiyi perevagu u spilnih spravah Yevropi Z ciyeyu metoyu buli zapochatkovani respublika Batavska Cizalpijska Rimska ta Partenopejska a teper bulo virisheno zrobiti te same j u Shvejcariyi Francuzki agenti sprichinyali rozbizhnosti ta superechki mizh okremimi kantonami naprikinci 1797 roku francuzki vijska zajnyali kilka punktiv u zahidnih okrugah Shvejcariyi ta pochali vidkrito vtruchatis do vnutrishnih sprav krayini U borotbi z vorozhoyu navaloyu sho spalahnula j trivala blizko pivroku shvejcarci viyavili nemalo horobrosti j samopozhertvi ale tak samo viyavili povnu nezgodu odne z odnim i neznannya vijskovoyi spravi Pislya zajnyattya francuzkimi vijskami usiyeyi krayini okrim yakij ohoronyav silnij avstrijskij korpus Shvejcariyu bulo peretvoreno na Gelvetichnu respubliku pid pokrovitelstvom Franciyi Zvazhayuchi na nove rozshirennya sferi francuzkogo vplivu utvorilas druga koaliciya do skladu yakoyi uvijshli Korolivstvo Velikoyi Britaniyi Avstriya ta Rosijska imperiya a potim i Osmanska imperiya Neapol ta deyaki volodarni knyazi v Italiyi ta Nimechchini 16 grudnya 1798 roku bez poperednogo ogoloshennya vijni francuzki vijska nespodivano peretnuli Rejn zajnyali Majnc i Kastel oblozhili Erenbrejtenshtejn i vzagali rozporyadzhalis na Rejni dovoli samovladno Francuzki upovnovazheni na kongresi povodili sebe zuhvalo i visuvali nepomirni vimogi 8 kvitnya 1799 roku predstavnik Avstriyi na Rashtatskomu kongresi ogolosiv francuzkij misiyi sho imperator vvazhaye vsi rishennya kongresu nedijsnimi i zazhadav negajnogo usunennya francuzkih deputativ Pid chas viyizdu ostannih z mista na nih napali avstrijski gusari dvoh ubili j zahopili usi yihni paperi Ce stalo signalom dlya novoyi vijni Smilivist Avstriyi stilkoh porazok yakih vona zaznala bazuvalas na vpevnenosti u pidtrimci inshih silnih derzhav Imperator Pavlo I yakij uzyav na sebe zvannya grosmejstera Maltijskogo ordenu buv rozdratovanij zahoplennyam ostrova Malti francuzkimi vijskami sho virushali do yegipetskoyi ekspediciyi j gotuvavsya vzyati diyevu uchast u borotbi proti nenavisnih jomu respublikanciv Vzhe u listopadi 1798 roku 40 000 rosiyan vstupili do mezh Avstriyi j potim insha kolona yakoyu keruvav general Rimskij Korsakov bula vidryadzhena do Shvejcariyi U sichni 1799 roku francuzam ogolosila vijnu Turechchina Prussiya zberigala nejtralitet She ranishe za rashtatsku katastrofu Zhurdan golovnokomanduvach dunajskoyi armiyi peretnuv Rejn mizh Bazelem i Strasburgom vnochi z 28 lyutogo na 1 bereznya a Massena uzyavshi nachalstvo nad francuzkimi vijskami u Shvejcariyi 6 bereznya vstupiv do Graubindena Francuzi ovolodili prohodami u Tirol ale potim yih vidtisniv avstrijskij general Belgard U toj zhe chas armiya Zhurdana zaznavshi nizki nevdach pid chas zustrichej z avstrijskimi vijskami ercgercoga Karla j cilkovito rozbita u bitvi pid Shtokahom 24 25 bereznya bula zmushena vidstupiti za Rejn Na pochatku travnya ercgercog povernuv proti francuziv sho diyali u Shvejcariyi ta spochatku vidtisniv yih ale potim uspih pochav shilyatis na bik francuzkih vijsk Deyakij chas golovni sili oboh storin stoyali neruhomo poblizu Cyurihu Koli pochali nablizhatis vijska Rimskogo Korsakova a ercgercog Karl pospishiv nazad do Nimechchini u Shvejcariyi zalishilos do 20 000 avstrijskih vijsk iz 10 tisyachnym rezervom rosiyani zajnyali roztyagnutu liniyu richkami Aare j Limmate Na pravomu berezi Rejnu francuzi pid komanduvannyam generala Millera 26 serpnya rushili vpered ale pislya nevdaloyi sprobi ovoloditi Filipsburgom znovu vidstupili cherez nablizhennya ercgercoga Karla Mangejm de bulo zalisheno 6 tisyach cholovik 18 veresnya buv uzyatij avstrijcyami pristupom Mizh tim videnskij kabinet zanepokoyenij nezgodoyu sho vinikli v Italiyi mizh Suvorovim i avstrijskimi generalami napolig pered imperatorom Pavlom na de vin z yednavshis iz Rimskim Korsakovim mav diyati okremo Massena diznavshis pro jogo nablizhennya atakuvav 25 veresnya poblizu Cyurihu zagin Korsakova j cilkovito rozbiv jogo U toj zhe den vidbulas povna porazka avstrijskogo zagonu generala 26 veresnya francuzi ovolodili Cyurihom i peresliduvali Korsakova yakij vidstupav do Shafgauzena na z yednannya z avstrijskimi j bavarskimi rezervami Nevdovzi vnaslidok superechok mizh Suvorovim ta ercgercogom Karlom i nevdovolennya imperatora Pavla diyami avstrijskogo uryadu rosijski vijska bulo povernuto na batkivshinu Podiyi na moriTeatr Revolyucijnih vijn ohopiv ne tilki zahidnu j serednyu chastini yevropejskogo kontinentu ale j bilshu chastinu moriv U travni 1793 roku u Seredzemnomu mori z yavilis britanskij ta ispanskij floti Za dopomogoyu francuzkih royalistiv voni ovolodili Tulonom i spalili sudna sho tam znahodilis ale potim misto znovu zahopili royalisti U travni 1794 roku admiral zajnyav Bastiyu naprikinci serpnya vsya Korsika bula v rukah britanciv Na okeani francuzkij flot admiralom poblizu Vessana U 1795 roci korpus royalistiv buv perevezenij britanskimi sudnami do Bretani ale cya ekspediciya ne mala uspihu tak samo yak i sproba d Artua 27 veresnya zakripitis na ostrovi Nuarmutye Togo samogo roku Gollandiya pid tiskom francuzkih praviteliv ogolosila vijnu Velikoyi Britaniyi j poplatilas za ce majzhe usima svoyimi koloniyami u riznih chastinah svitu U 1796 roci britanci yaki sprichinili nevdovolennya korsikanciv mali zalishiti ostriv yakij znovu zajnyali francuzi Ispaniya yakij pogrozhuvali ostanni ogolosila Velikij Britaiyi vijnu prote francuzka eskadra z desantom u 15 tisyach cholovik vidryadzhena naprikinci roku do beregiv Korolivstva Irlandiya bula zmushena vnaslidok shtormu povernutis nichogo ne zrobivshi U 1797 roci britanskij flot uzyav goru nad ispanskim poblizu mista Sent Vinsent blokuvav Kadis U 1798 roci bulo vidpravleno ekspediciyu Bonaparta do Yegiptu pid chas yakoyi Napoleon zajnyav Maltu francuzki krejseri pochali z yavlyatis poblizu Ionichnih ostroviv ta inshih punktiv Seredzemnogo morya u toj zhe chas francuzkij uryad rozrahovuyuchi skoristatis iz zavorushen sho vinikli v Irlandiyi nadislav do yiyi beregiv chimalu eskadru z desantnimi vijskami ale sprobi visadki na irlandskih beregah ne mali uspihu Britanci vstigli bezpereshkodno zajnyati ostriv Menorku U 1799 roci Nelson vinishiv francuzkij flot pri Abukiri a rosijskij admiral Ushakov spilno z tureckim flotom zajnyav ostrovi Cerigo Kefaloniyu Zante Sent Mavro i Korfu Rosijski sudna spriyali pidkorennyu Ankoni j vidnovlennyu korolivskoyi vladi u Neapoli Z usih dij na mori chasiv Revolyucijnih vijn suttyevoyi vigodi nabula tilki Velika Britaniya yaka zahopila bagati koloniyi Franciyi ta Gollandiyi DzherelaEnciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907