Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Велике князівство Владимирське, Велике князівство Володимирське, Владимиро-Суздальське князівство (1157—1389) — удільне руське князівство на північному сході Русі під керівництвом династії Юрійовичів (гілки Рюриковичів). У 1157—1169 роках існувало Владимиро-Суздальське князівство, після переносу суздальським князем Андрієм Боголюбським столиці з Суздалі до Володимира-на-Клязьмі. 1169 року володимирсько-суздальський князь Андрій Боголюбський захопив Київ і був визнаний Великим князем. Проте він не сів княжити у Києві, але залишився у Владимирі, завдяки чому Владимирське князівство перетворилося на Велике князівство Владимирське.
| Велике князівство Владимирське (1169-1389) Владимиро-Суздальське князівство (1157-1169) рос. Великое княжество Владимирское | |||||||||||
| |||||||||||
|
| |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Ростов, Суздаль і Владимир | ||||||||||
| Мови | церковнослов'янська, давньоруська | ||||||||||
| Релігії | православ'я | ||||||||||
| Форма правління | феодальна монархія | ||||||||||
| Владимирський Великий князь | |||||||||||
| - 1157—1174 | Андрій Боголюбський | ||||||||||
| - 1176—1212 | Всеволод Велике Гніздо | ||||||||||
| - 1252—1263 | Олександр Невський | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Засновано | 1157 | ||||||||||
| - Ліквідовано | 1389 | ||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
Велике князівство Владимирське було попередником Московської держави. Одним з уділів Великого князівства стало Московське князівство, чиї князі отримали в Орді ярлик на Великий княжий престол Владимирський й перетворили його на Велике князівство Московське.
З початку XIV сторіччя великі князі Володимирські стали використовувати в своєму великокняжому титулі додаток «всія Русі».
Початково центр князівства був у місті Суздаль, й з середини XII сторіччя — у Володимирі-на-Клязьмі. Суздальське князівство розвинулося з Ростовсько-Суздальського князівства (1125—1157), а те з Ростовського князівства, що було уділом київських князів. У XII сторіччі, за правління князів Юрія Долгорукого та його сина Андрія Боголюбського князівство відокремилося від Києва в ході розпаду Руської держави.
Територія
Рубежі Великого князівства Володимирського сягали на півночі Білоозера, верхньої течії Північної Двіни, на північному сході — міста Устюг, на сході — берегів річки Унжа (притока Волги), волзького міста Городець, на півдні — басейну середньої течії Оки, на заході — верхів'їв Волги. Протягом X—XI сторіч стара родоплемінна територія Волзько-Окського межиріччя поступово перетворюється на державно-політичне утворення; сюди переселяється східнослов'янське населення з інших давньоруських земель, головним чином з півдня Русі.
Історія
Землі майбутнього князівства з початку I тис. н. е. були заселені фіно-угорськими племенами, мерею та вессю.
Мадярський місіонер Юліан у своїх спогадах про подорож в цю землю, назвав її «ЛандеМеря», що в перекладі означає «Земля Мерян». Після колонізації цієї землі Київськими князями вона називалася також Заліссям.
У «Повісті временних літ» під 859 роком є повідомлення, що меря платила данину варягам. У IX—XIII століттях відбувалася слов'янська колонізація цих земель в основному кривичами, ільменськими словінами, в'ятичами та переселенцями з Наддніпрянщини з незначною участю варягів. Під тиском колонізаторів, які правили цими землями, відбувалися процеси асиміляції та водночас витіснення фіно-угорських племен. Асиміляція мері є предметом запеклих наукових суперечок. Остання згадка мері стосується другої половини 14 століття, коли в цих землях оселився преподобний (Чухломський, Городецький). В його житії написано, що, поселившись на озері, він виявив, що там жили «человеци по дубравам некрещении, наричеми меря».
Територія північного сходу Русі в IX—XII століттях згадується по головних містах як Ростовська, а пізніше — Ростово-Суздальська земля, тобто за назву території взяли назви найбільших міст.
У XII столітті ці землі були об'єднані під владою Андрія Боголюбського, який у 1157 році переніс столицю князівства з Суздаля до Владимира-на-Клязьмі. У 1169 році він послав на Київ велике військо яке взяло столицю Русі та жорстоко пограбувало. Проте після захоплення Києва Андрій не сів княжити в ньому а залишився у Владимирі, чим фактично підкреслив вихід своїх земель зі складу Русі. У XIII — XIV століттях титул великих князів Владимирських вважався титулом верховного правителя Північно-Східної Русі. До XV століття великі князі владимирські та, згодом, московські великі князі не використовували в своєму титулі великокнязівський домен «усієї Русі».
Татаро-монгольське іго
У 1238 році Велике Владимирське князівство було завойовано монголами на чолі з представниками династії Чингізидів і потрапило у васальну залежність, стало підкорятися Золотій Орді. Завдяки покорі завойовникам Владимирські князі втрималися у своєму уділі, отримали від монголів визнання старшинства на Північно-Східній Русі серед інших руських князівств, отримавши на деякий час ярлик на князювання в Києві, але так і не змогли в ньому закріпитися. Під золотоординським патронатом вони змогли розширити свої володіння за рахунок найближчих сусідів.
Олександр Невський був останнім Великим князем Володимирським, що княжив безпосередньо з Владимира. Після його смерті держава розпалася на півтора десятка князівств. Територію власне Великого князівства Володимирського отримував в Орді по ярлику один з удільних князів, який здійснював у Володимирі обряд інтронізації, але залишався жити в родовому князівстві. Так як територія Великого князівства Володимирського залишалася досить великою, її володар отримував не тільки формальне верховенство, але і реальну перевагу над іншими князями.
У 1328 році ярлик на Велике княжіння Владимирське отримав московський князь Іван Калита, з того часу почалося піднесення Московського князівства і Москви як нового центру північно-східної держави. Однак остаточно титул великого князя Владимирського закріпився за московською гілкою Даниловичів лише у правління Дмитрія Донського, який всупереч волі хана Золотої Орди, 1389 року, заповів Велике князівство Владимирське своєму синові Василю І Дмитровичу, що ознаменувало повне поглинання Великим князівством Московським творіння завойовника Києва Андрія Боголюбського, — Велике князівство Владимирське.
Ще до 1432 року Владимир-на-Клязьмі залишався символічним центром Московії, де Великі князі Московські вступали на престол.
Князі
Володимиро-суздальський князь
- Андрій Юрійович Боголюбський — Володимиро-суздальський князь у 1157—1169 — переніс столицю зі Суздалі до Володимира
Великі князі Володимирські
- Андрій Юрійович Боголюбський — 1169—1174 — 1169 року став великим князем, але не сів у Києві й продовжив князювати з Владимира
- Ярополк Ростиславич — 1174—1175
- Михайло Юрійович — 1175—1176
- Всеволод Юрійович Велике Гніздо — 1176—1212
- Юрій Всеволодович — 1212—1216
- Костянтин Всеволодович — 1216—1218
- Юрій Всеволодович (удруге) — 1218—1238
- Ярослав Всеволодович — 1238—1246
- Святослав Всеволодович — 1246—1248
- Михайло Ярославич Хоробрит — 1248
- Андрій Ярославич — 1248—1252
- Олександр Ярославич Невський — 1252—1263
- Ярослав Ярославич Тверський — 1263—1271
- Василь Ярославич Костромський — 1272—1276
- Дмитро Олександрович Переяславський — 1276—1281
- Андрій Олександрович Городецький — 1281—1283
- Дмитро Олександрович Переяславський (удруге) — 1283—1294
- Андрій Олександрович Городецький (удруге) — 1294—1304
- Михайло Ярославич Тверський — 1304—1318
- Юрій Данилович Московський — 1319—1322
- Дмитро Михайлович Грізні Очі Тверський — 1322—1326
- Олександр Михайлович Тверський — 1326—1327
- Олександр Васильович Суздальський — 1328—1331
- Іван I Данилович Калита Московський — 1331—1340
- Сімеон Іванович Гордий Московський — 1340—1353
- Іван II Іванович Красний Московський — 1353—1359
- Дмитро Костянтинович Нижегородсько-Суздальський — 1360—1363
- Дмитро Іванович Донський Московський — 1363—1389
Примітки
- Скробач Богдан. Князівства Київської Русі 482 – 1547 рр. Довідник. [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.] – Рогатин: Друкарня ПП Білінський, 2008. – 168 c.
Джерела
- Котляр М. Ф. Владимиро-Суздальське князівство [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 586—587. — .
- IULIANUS HUNGARUS OP (1.H.13.Jh.): Werke: Epistula de vita Tartarorum, 1237 (Geog) (Itin). — Lit.: BibH; RepF; Schönberger-Kible Nr. 15310; SsOP. — Юліан Угорський O.P., «Лист про життя в Тартарії», 1237, де він називає територію Залісся «ЛандеМеря»
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- История Руси ФАЛЬШИВАЯ ИСТОРИЯ ГОРОДА ВЛАДИМИРА
- История Руси ИСТОРИЯ ВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ВЛАДИМИРСКОГО
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Velike knyazivstvo Vladimirske Velike knyazivstvo Volodimirske Vladimiro Suzdalske knyazivstvo 1157 1389 udilne ruske knyazivstvo na pivnichnomu shodi Rusi pid kerivnictvom dinastiyi Yurijovichiv gilki Ryurikovichiv U 1157 1169 rokah isnuvalo Vladimiro Suzdalske knyazivstvo pislya perenosu suzdalskim knyazem Andriyem Bogolyubskim stolici z Suzdali do Volodimira na Klyazmi 1169 roku volodimirsko suzdalskij knyaz Andrij Bogolyubskij zahopiv Kiyiv i buv viznanij Velikim knyazem Prote vin ne siv knyazhiti u Kiyevi ale zalishivsya u Vladimiri zavdyaki chomu Vladimirske knyazivstvo peretvorilosya na Velike knyazivstvo Vladimirske Velike knyazivstvo Vladimirske 1169 1389 Vladimiro Suzdalske knyazivstvo 1157 1169 ros Velikoe knyazhestvo Vladimirskoe 1157 1389 Velike knyazivstvo Vladimirske istorichni kordoni na karti Stolicya Rostov Suzdal i Vladimir Movi cerkovnoslov yanska davnoruska Religiyi pravoslav ya Forma pravlinnya feodalna monarhiya Vladimirskij Velikij knyaz 1157 1174 Andrij Bogolyubskij 1176 1212 Vsevolod Velike Gnizdo 1252 1263 Oleksandr Nevskij Istoriya Zasnovano 1157 Likvidovano 1389 Poperednik Nastupnik Rostovsko Suzdalske knyazivstvo Mongolska imperiya Moskovske Knyazivstvo Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Velike knyazivstvo Vladimirske Velike knyazivstvo Vladimirske bulo poperednikom Moskovskoyi derzhavi Odnim z udiliv Velikogo knyazivstva stalo Moskovske knyazivstvo chiyi knyazi otrimali v Ordi yarlik na Velikij knyazhij prestol Vladimirskij j peretvorili jogo na Velike knyazivstvo Moskovske Z pochatku XIV storichchya veliki knyazi Volodimirski stali vikoristovuvati v svoyemu velikoknyazhomu tituli dodatok vsiya Rusi Pochatkovo centr knyazivstva buv u misti Suzdal j z seredini XII storichchya u Volodimiri na Klyazmi Suzdalske knyazivstvo rozvinulosya z Rostovsko Suzdalskogo knyazivstva 1125 1157 a te z Rostovskogo knyazivstva sho bulo udilom kiyivskih knyaziv U XII storichchi za pravlinnya knyaziv Yuriya Dolgorukogo ta jogo sina Andriya Bogolyubskogo knyazivstvo vidokremilosya vid Kiyeva v hodi rozpadu Ruskoyi derzhavi TeritoriyaRubezhi Velikogo knyazivstva Volodimirskogo syagali na pivnochi Biloozera verhnoyi techiyi Pivnichnoyi Dvini na pivnichnomu shodi mista Ustyug na shodi beregiv richki Unzha pritoka Volgi volzkogo mista Gorodec na pivdni basejnu serednoyi techiyi Oki na zahodi verhiv yiv Volgi Protyagom X XI storich stara rodopleminna teritoriya Volzko Okskogo mezhirichchya postupovo peretvoryuyetsya na derzhavno politichne utvorennya syudi pereselyayetsya shidnoslov yanske naselennya z inshih davnoruskih zemel golovnim chinom z pivdnya Rusi IstoriyaDiv takozh Vladimiro novgorodski vijniDmitrivskij sobor zbudovanij Vsevolodom Velike Gnizdo Zemli majbutnogo knyazivstva z pochatku I tis n e buli zaseleni fino ugorskimi plemenami mereyu ta vessyu Madyarskij misioner Yulian u svoyih spogadah pro podorozh v cyu zemlyu nazvav yiyi LandeMerya sho v perekladi oznachaye Zemlya Meryan Pislya kolonizaciyi ciyeyi zemli Kiyivskimi knyazyami vona nazivalasya takozh Zalissyam U Povisti vremennih lit pid 859 rokom ye povidomlennya sho merya platila daninu varyagam U IX XIII stolittyah vidbuvalasya slov yanska kolonizaciya cih zemel v osnovnomu krivichami ilmenskimi slovinami v yatichami ta pereselencyami z Naddnipryanshini z neznachnoyu uchastyu varyagiv Pid tiskom kolonizatoriv yaki pravili cimi zemlyami vidbuvalisya procesi asimilyaciyi ta vodnochas vitisnennya fino ugorskih plemen Asimilyaciya meri ye predmetom zapeklih naukovih superechok Ostannya zgadka meri stosuyetsya drugoyi polovini 14 stolittya koli v cih zemlyah oselivsya prepodobnij Chuhlomskij Gorodeckij V jogo zhitiyi napisano sho poselivshis na ozeri vin viyaviv sho tam zhili cheloveci po dubravam nekreshenii narichemi merya Teritoriya pivnichnogo shodu Rusi v IX XII stolittyah zgaduyetsya po golovnih mistah yak Rostovska a piznishe Rostovo Suzdalska zemlya tobto za nazvu teritoriyi vzyali nazvi najbilshih mist U XII stolitti ci zemli buli ob yednani pid vladoyu Andriya Bogolyubskogo yakij u 1157 roci perenis stolicyu knyazivstva z Suzdalya do Vladimira na Klyazmi U 1169 roci vin poslav na Kiyiv velike vijsko yake vzyalo stolicyu Rusi ta zhorstoko pograbuvalo Prote pislya zahoplennya Kiyeva Andrij ne siv knyazhiti v nomu a zalishivsya u Vladimiri chim faktichno pidkresliv vihid svoyih zemel zi skladu Rusi U XIII XIV stolittyah titul velikih knyaziv Vladimirskih vvazhavsya titulom verhovnogo pravitelya Pivnichno Shidnoyi Rusi Do XV stolittya veliki knyazi vladimirski ta zgodom moskovski veliki knyazi ne vikoristovuvali v svoyemu tituli velikoknyazivskij domen usiyeyi Rusi Tataro mongolske igoU 1238 roci Velike Vladimirske knyazivstvo bulo zavojovano mongolami na choli z predstavnikami dinastiyi Chingizidiv i potrapilo u vasalnu zalezhnist stalo pidkoryatisya Zolotij Ordi Zavdyaki pokori zavojovnikam Vladimirski knyazi vtrimalisya u svoyemu udili otrimali vid mongoliv viznannya starshinstva na Pivnichno Shidnij Rusi sered inshih ruskih knyazivstv otrimavshi na deyakij chas yarlik na knyazyuvannya v Kiyevi ale tak i ne zmogli v nomu zakripitisya Pid zolotoordinskim patronatom voni zmogli rozshiriti svoyi volodinnya za rahunok najblizhchih susidiv Oleksandr Nevskij buv ostannim Velikim knyazem Volodimirskim sho knyazhiv bezposeredno z Vladimira Pislya jogo smerti derzhava rozpalasya na pivtora desyatka knyazivstv Teritoriyu vlasne Velikogo knyazivstva Volodimirskogo otrimuvav v Ordi po yarliku odin z udilnih knyaziv yakij zdijsnyuvav u Volodimiri obryad intronizaciyi ale zalishavsya zhiti v rodovomu knyazivstvi Tak yak teritoriya Velikogo knyazivstva Volodimirskogo zalishalasya dosit velikoyu yiyi volodar otrimuvav ne tilki formalne verhovenstvo ale i realnu perevagu nad inshimi knyazyami U 1328 roci yarlik na Velike knyazhinnya Vladimirske otrimav moskovskij knyaz Ivan Kalita z togo chasu pochalosya pidnesennya Moskovskogo knyazivstva i Moskvi yak novogo centru pivnichno shidnoyi derzhavi Odnak ostatochno titul velikogo knyazya Vladimirskogo zakripivsya za moskovskoyu gilkoyu Danilovichiv lishe u pravlinnya Dmitriya Donskogo yakij vsuperech voli hana Zolotoyi Ordi 1389 roku zapoviv Velike knyazivstvo Vladimirske svoyemu sinovi Vasilyu I Dmitrovichu sho oznamenuvalo povne poglinannya Velikim knyazivstvom Moskovskim tvorinnya zavojovnika Kiyeva Andriya Bogolyubskogo Velike knyazivstvo Vladimirske She do 1432 roku Vladimir na Klyazmi zalishavsya simvolichnim centrom Moskoviyi de Veliki knyazi Moskovski vstupali na prestol KnyaziVolodimiro suzdalskij knyaz Andrij Yurijovich Bogolyubskij Volodimiro suzdalskij knyaz u 1157 1169 perenis stolicyu zi Suzdali do Volodimira Veliki knyazi Volodimirski Andrij Yurijovich Bogolyubskij 1169 1174 1169 roku stav velikim knyazem ale ne siv u Kiyevi j prodovzhiv knyazyuvati z Vladimira Yaropolk Rostislavich 1174 1175 Mihajlo Yurijovich 1175 1176 Vsevolod Yurijovich Velike Gnizdo 1176 1212 Yurij Vsevolodovich 1212 1216 Kostyantin Vsevolodovich 1216 1218 Yurij Vsevolodovich udruge 1218 1238 Yaroslav Vsevolodovich 1238 1246 Svyatoslav Vsevolodovich 1246 1248 Mihajlo Yaroslavich Horobrit 1248 Andrij Yaroslavich 1248 1252 Oleksandr Yaroslavich Nevskij 1252 1263 Yaroslav Yaroslavich Tverskij 1263 1271 Vasil Yaroslavich Kostromskij 1272 1276 Dmitro Oleksandrovich Pereyaslavskij 1276 1281 Andrij Oleksandrovich Gorodeckij 1281 1283 Dmitro Oleksandrovich Pereyaslavskij udruge 1283 1294 Andrij Oleksandrovich Gorodeckij udruge 1294 1304 Mihajlo Yaroslavich Tverskij 1304 1318 Yurij Danilovich Moskovskij 1319 1322 Dmitro Mihajlovich Grizni Ochi Tverskij 1322 1326 Oleksandr Mihajlovich Tverskij 1326 1327 Oleksandr Vasilovich Suzdalskij 1328 1331 Ivan I Danilovich Kalita Moskovskij 1331 1340 Simeon Ivanovich Gordij Moskovskij 1340 1353 Ivan II Ivanovich Krasnij Moskovskij 1353 1359 Dmitro Kostyantinovich Nizhegorodsko Suzdalskij 1360 1363 Dmitro Ivanovich Donskij Moskovskij 1363 1389PrimitkiSkrobach Bogdan Knyazivstva Kiyivskoyi Rusi 482 1547 rr Dovidnik 1 bereznya 2022 u Wayback Machine Rogatin Drukarnya PP Bilinskij 2008 168 c DzherelaKotlyar M F Vladimiro Suzdalske knyazivstvo 3 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 586 587 ISBN 966 00 0734 5 IULIANUS HUNGARUS OP 1 H 13 Jh Werke Epistula de vita Tartarorum 1237 Geog Itin Lit BibH RepF Schonberger Kible Nr 15310 SsOP Yulian Ugorskij O P List pro zhittya v Tartariyi 1237 de vin nazivaye teritoriyu Zalissya LandeMerya Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Istoriya Rusi FALShIVAYa ISTORIYa GORODA VLADIMIRA Istoriya Rusi ISTORIYa VELIKOGO KNYaZhESTVA VLADIMIRSKOGO