Пєвцов Іларіон Миколайович

Іларіон Миколайович Пєвцо́в (нар. 7 грудня 1879, Антополь — пом. 25 жовтня 1934, Ленінград) — російський і радянський актор і театральний педагог; народний артист РРФСР з 1932 року.

Пєвцов Іларіон Миколайович
Зображення
Народився	25 листопада (7 грудня) 1879 Антопіль, Антопільська сільська рада, Дорогичинський район, Білорусь
Помер	25 жовтня 1934(1934-10-25)^[1] (54 роки) Ленінград, РСФРР, СРСР
Поховання	^d
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, кіноактор
Alma mater	^d
Відомі учні	Бабочкін Борис Андрійович і ^d
Заклад	Александринський театр
IMDb	nm0678934
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Пєвцов.

Біографія

Народився 25 листопада [7 грудня] 1879(18791207) року в містечку Антополі Гродненської губернії Російської імперії (нині селище міського типу в Дорогичинському районі Берестейської області Білорусі) у сім'ї акцизного контролера. У 1899 році закінчив Паневезьке реальне училище. Того ж року, працюючи креслярем у лісництві у місті Вільно, дебютував у виставі трупи «Одруження» Миколи Гоголя (роль Старікова). У 1902 році закінчив та підписав контракт на літній сезон з Товариством народних розваг.

У 1902—1905 роках грав у «Товаристві нової драми» під керівництвом Всеволода Меєргольда в провінціях; у 1905 році — у Театрі-студії на Поварській під керівництвом Костянтина Станіславського і Всеволода Меєргольда в Москві. У 1905—1913 роках — актор театрів Костроми, Тифлісу, Харкова, Ростова-на-Дону, Риги; у 1913—1915 роках — артист трупи під керівництвом Миколи Синельникова у Харкові. У 1915–1920 роках грав у Москвському драматичному театрі Суходольських (з 1919 року — Державний показовий театр). Знімався у кіно з 1916 року; з того ж року викладав у Москві: у студії Театру імені Віри Комісаржевської, театральній студії Сергія Айдарова, студії Московського драматичного театру; у 1920–1922 роках — директор та викладач студії «Молоді майстри» у Іваново-Вознесенську. Серед учнів — Борис Бабочкін, . 1922 року вступив до трупи МХАТу, потім до 1-ї студії МХАТу (МХАТ 2-й). З 1925 року і до кінця життя — актор Ленінградського театру драми імені Пушкіна.

Помер у Ленінграді 25 жовтня 1934 року. Похований у Санкт-Петербурзі в некрополі майстрів мистецтв Олександро-Невської лаври. 1964 року на могилі встановлений надгробок — прямокутна увігнута стела (180x87x42), у верхній частині вміщено бронзовий овальний медальйон (64x52x5) із барельєфним портретом Іларіона Пєвцова. Перед пам'ятником газон із гранітним поребриком. Під медальйоном вирубано напис російською мовою:

Народный артист/РСФСР/Илларион/Николаевич/Певцов/1979-1934

Автори пам'ятника — скульптор , архітектор .

Творчість

Театральні ролі

у «Товаристві нової драми»

• Ранк — «Нора» Генріка Ібсена;
• цар Федір — «Цар Федір Іоаннович» Олексія Толстого;
• Казимир — «Сніг» Станіслава Пшибишевського;
• Фірс, Чебутікін — «Вишневий сад», «Три сестри» Антона Чехова;
• Роберт — «Свято примирення» Ґергарта Гауптмана;

у Костромі

• Грозний — «Смерть Іоанна Грозного» Олексія Толстого;
• Шейлок, Макбет — «Венеціанський купець», «Макбет» Вільяма Шекспіра;
• Франц Моор — «Розбійники» Фрідріха Шиллера;

у різних театрах провінції

• князь Мишкін — «Ідіот» за Федором Достоєвським;
• Штокман — «Ворог народу» Генріка Ібсена;
• Яу — «Шлюк і Яу» Ґергарта Гауптмана;
• Федя Протасов — Льва Толстого;

у Московському драматичному театрі Суходольських

• Стра­хов — «Жменя попелу» ;
• Аракчеєв — «Олександр I» Дмитра Мережковського;

у МХАТі і МХАТі 2-му

• Фредріксен — «У життя в лапах» Кнута Гамсуна;
• Лір — «Король Лір» Вільяма Шекспіра;
• Князєв — «Розтратник» Миколи Лєскова;

у московському Театрі імені Моссовєта

• Городовий — «Ревізор» Миколи Гоголя;

у Ленінградському театрі драми імені Пушкіна

• Пушкін — «Пушкін і Дантес» Василя Каменського;
• Крутицький, Вишневський — , Олександра Островського;
• Отелло — «Отелло» Вільяма Шекспіра;
• Павло I — «Павло I» Дмитра Мережковського (власна постановка);
• Тартюф — «Тартюф» Мольєра;
• Незеласов — «Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова;
• Геннадій Дубровін — «Вогненний міст» Бориса Ромашова;
• Красильников — «Штиль» Володимира Білл-Білоцерківського;
• професор Бородін — «Страх» Олександра Афіногенова.

Ролі у кіно

• 1916 — «Не вбий», мільйонер Калабухов;
• 1916 — «Продана слава», письменник Арсеньєв;
• 1916 — «Старість Лекока», Тольбіак;
• 1917 — «Смерть богів», Юліан;
• 1917 — «Життя, переможене смертю», художник Ян;
• 1929 — «Смертний номер», рахівник Сидоров;
• 1931 — «Шторм», капітан «Єрмака»;
• 1932 — «Переможці ночі», капітан «Єлизавети»;
• 1934 — «Чудо», професор Шварц;
• 1934 — «Чапаєв», полковник Бороздін.

Примітки

1. Певцов Илларион Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Певцов Илларион Николаевич // Некрополь Свято-Троицкой Александро-Невской лавры.(рос.)

Література

• Певцов Илларион Николаевич // Театральная энциклопедия. Главный редактор П. А. Марков. Т. 4 — Москва: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 1152 стб.;
• Певцов Илларион Николаевич // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 300-301 (рос.);
• Певцов Илларион Николаевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Певцов Илларион Николаевич // Кино : энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 318. (рос.)