Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Провінції Візантійської імперії — адміністративні одиниці Східної Римської або Візантійської імперії (330—1453). Імперія мала розвинену адміністративну систему, яку можна розділити на три основні періоди: пізній римський / ранньовізантійський, який був продовженням і еволюцією системи, започаткованої імператорами Діоклетіаном та Костянтином Великим; середньовізантійський, де переважала система фемів поряд із реструктурованою центральною бюрократією, та пізньовізантійський, де структура була більш різноманітною та децентралізованою та де з'явилися феодальні елементи.
| Провінції Візантійської імперії | |
| Країна |  Візантійська імперія |
|---|---|
Ранній період: IV—VII ст
Класична адміністративна модель, прикладом якої є Notitia Dignitatum, поділяла пізню Римську імперію на провінції, які, у свою чергу, були згруповані в діоцезії, а потім у преторіанські префектури.
Пізня римської адміністративної системи залишалася незмінною до 530-х років, коли Юстиніан I (правління у 527—565 роках) провів ряд адміністративних реформ. Він фактично скасував діоцезії, об'єднав менші провінції та створив нові типи юрисдикцій, такі як quaestura exercitus, яка поєднувала цивільну та військову владу, таким чином скасовуючи головний принцип системи Діоклетіана.
За Маврикія (правління в 582—602 роках) зміни поглибилися з екзархатами Італії та Африки, які фактично стали напівавтономними територіями.
Середній період: VII—XII ст
Традиційна адміністративна система зіткнулася з серйозним випробуванням у першій половині VII століття, коли арабські завоювання та вторгнення слов'ян на Балканський півострів призвели до значних територіальних втрат. Єдиною великою прилеглою територією, що залишилася від Імперії, була Мала Азія, і там у період 640—660 роки були засновані перші феми (themata, sing. thema). Спочатку це були просто військові юрисдикції, що відображали територію, яку займала кожна з польових армій візантійської армії. За фемами та їх стратегіями старі провінції продовжували служити основними адміністративними та фіскальними одиницями. Однак поступово теми витіснили провінції, останні залишки яких були скасовані на початку IX століття, частково натхненні елліністичними пагархіями та номархіями пізнього Римського Єгипту. Кожна фема мала регулярну та просту структуру, поділяючись уздовж військових ліній на турми, друнги та банди. Однак друнга було лише військовим, а не адміністративним підрозділом.
Поряд з фемами існували й інші типи адміністративних одиниць провінцій. Периферійні території, часто з сильним морським характером, такі як Крит, Крим або Кефалонія, як і в період класичної Греції, управлялися архонтами, і тому вони відомі як архонтати. Уздовж східного кордону з Халіфатом були створені окремі прикордонні провінції — клейсураї. На Балканах слов'янським племенам (склавини), які потрапили під владу Візантії, зазвичай дозволяли певну форму обмеженого самоврядування під керівництвом власних архонтів. Проте до X століття більшість архонтатів і клейзураїв були піднесені до самих фем.
З великою військовою експансією в ході X та початку XI століть, нові феми були створені, оскільки землі були відвойовані арабами на Сході та після завоювання Болгарії. Багато нових фем на Сході були меншими за старі, включали лише укріплене місто та його найближчу територію. Гарнізоновані головним чином вірменами, вони стали відомі як «вірменські» феми на відміну від старших, більших «римських» фем. Починаючи із 970 року до середини XI століття з'явився інший військовий та адміністративний рівень: регіональні команди, які групували кілька фем під загальною назвою герцогство (дукс) або катепан (katepano).
У комнінський період феми продовжували існувати, тепер із дуксом на чолі. Однак, головним чином у Греції, феми розчинилися в менших місцевих фіскальних і адміністративних одиницях, horia, episkepseis та chartoularata, які були прив'язані до певних установ і бюро фіскальної бюрократії, а також до окремих магнатів. Система Комнінів проіснувала до падіння Константинополя Четвертим хрестовим походом у 1204 році.
Пізній період: XIII—XV ст
Після розпаду Імперії ромеїв після Четвертого хрестового походу її візантійські грецькі держави-спадкоємці зберегли багато її особливостей і структури.
Феми збереглися в Нікейській імперії та відновленій після 1261 року Імперії ромеїв як загальний термін для територіального та фінансового обмеження. Вони поділялися на катепанікію, яка зазвичай була трохи більше, ніж місто, де проживав правитель або кефал («голова»), з околицями. Менші кефалаї іноді об'єднувалися у більші юрисдикції, які потім підпорядковувалися «універсальному голові».
У XIV столітті також було створено кілька деспотатів як уділів для членів імператорської родини, найвідомішим і найтривалішим з яких був Морейський деспотат.
У Трапезундській імперії збереглася стара банда феми Халдія, яка становила єдиний адміністративний підрозділ країни.
Термінологія
Ромейська (візантійська) адміністративна термінологія спочатку базувалася на римських термінах для різних адміністративних установ і підрозділів із загальними варіантами як латинською, так і грецькою мовами. З часів римського завоювання латинський термін для провінції (лат. provincia) мав еквівалент у східних, грецькомовних частинах імперії. Грецькою мовою провінція називалася єпархією (грец. ἐπαρχία, єпархія). Цей термін використовувався як розмовно, так і офіційно в римських правових актах, виданих грецькою мовою. У той же час намісник провінції називався єпархом (грец. ἔπαρχος, епархос). Подібні терміни використовувалися для пізніших преторіанських префектів (грец. ἔπαρχος τοῦ πραιτωρίου, «єпарх преторію»), які керували преторіанськими префектурами Імперії, а також константинопольським єпархом, міським префектом міста. З VII століття стара провінційна адміністрація поступово була замінена системою фемів. Однак навіть після цього термін єпарх використовувався аж до IX століття як позначення вищого адміністра кожної феми під керівництвом стратегів. Після цього єпархи зазвичай призначалися міськими губернаторами, найважливішим серед яких все ще залишався Константинопольський єпарх, чия посада мала широкі повноваження і функціонувала безперервно до XIII століття.
| Назва | Грецька назва | Тип | Початок | Завершення |
|---|---|---|---|---|
| єпархія («провінція») | ἐπαρχία | цивільна провінція | традиційне зображення римської провінції | початок IX ст. |
| діоцезія | διοίκησις | регіональна група провінцій | 290-ті роки | VI / VII ст. |
| преторіанська префектура | ἐπαρχότης / ὑπαρχία τῶν πραιτωρίων | велике надрегіональне обмеження | 330-ті роки | VI / VII ст. |
| quaestura exercitus | військово-цивільна провінція | 536 | ||
| екзархат | ἐξαρχᾶτον | військово-цивільна провінція | 580-ті / 590-ті | 698 (Карфаген) / 751 (Равенна) |
| фема | θέμα | військово-цивільна провінція | 640-ті/660-ті | |
| клейсоура | κλεισούρα | військова провінція | ||
| архонтна | ἀρχοντία | дрібний локальний район | ||
| турма | τούρμα / τοῦρμα | військово-цивільна провінція | ||
| бандон («баннер») | βάνδον | військово-цивільна провінція | ||
| катепанікіон | κατεπανίκιον | військово-цивільна провінція |
Примітки
- Ostrogorsky, 1956.
- Maksimović, 1988.
- Krsmanović, 2008.
- Ostrogorsky, 1956, с. 221.
- Mason, 1974, с. 81, 84-86, 138-139.
Джерела
- Ostrogorsky, George (1956). History of the Byzantine State. Oxford: Basil Blackwell.
- Maksimović, Ljubomir (1988). The Byzantine Provincial Administration under the Palaiologoi. Amstardam: Hakkert.
- Krsmanović, Bojana (2008). The Byzantine Province in Change: On the Threshold Between the 10th and the 11th Century. Belgrade: Institute for Byzantine Studies.
- Mason, Hugh J. (1974). Greek Terms for Roman Institutions: A Lexicon and Analysis. Toronto: Hakkert.
Література
- Ferluga, Jadran (1957). L'archontat de Dalmatie. Actes du X. Congrès international d'études byzantines. İstanbul: Comité d'organisation. с. 307—315.
- Ferluga, Jadran (1964). Sur la date de la création du thème de Dyrrachium. Actes du XIIe Congrès international d'études byzantines. Beograd: Naučno delo. с. 83—92.
- Ferluga, Jadran (1976). Byzantium on the Balkans: Studies on the Byzantine administration and the Southern Slavs from the VIIth to the XIIth centuries. Amsterdam: Hakkert.
- Ferluga, Jadran (1977). Les iles dalmates dans l'Empire byzantin. Byzantinische Forschungen. 5: 35—71.
- Ferluga, Jadran (1978). L'amministrazione Bizantina in Dalmazia. Venezia: Deputazione di storia patria per le Venezie.
- Fine, John Van Antwerp Jr. (1991). The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press.
- Kislinger, Ewald (2011). Dyrrhachion und die Küsten von Epirus und Dalmatien im frühen Mittelalter - Beobachtungen zur Entwicklungder byzantinischen Oberhoheit. Millennium. 8: 313—352.
- Komatina, Predrag (2016). Military, Administrative and Religious Strongholds on the Danubian Frontier: The Example of Morava and Braničevo. Processes of Byzantinisation and Serbian Archaeology. Belgrade: Institute for Byzantine Studie. с. 103—107.
- Snively, Carolyn S. (2005). Dacia Mediterranea and Macedonia Secunda in the Sixth Century: A Question of Influence on Church Architecture (PDF). Niš and Byzantium. 3: 213—224.
- Whitby, Michael (1988). The Emperor Maurice and his Historian: Theophylact Simocatta on Persian and Balkan warfare. Oxford: Clarendon Press.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Provinciyi Vizantijskoyi imperiyi administrativni odinici Shidnoyi Rimskoyi abo Vizantijskoyi imperiyi 330 1453 Imperiya mala rozvinenu administrativnu sistemu yaku mozhna rozdiliti na tri osnovni periodi piznij rimskij rannovizantijskij yakij buv prodovzhennyam i evolyuciyeyu sistemi zapochatkovanoyi imperatorami Diokletianom ta Kostyantinom Velikim serednovizantijskij de perevazhala sistema femiv poryad iz restrukturovanoyu centralnoyu byurokratiyeyu ta piznovizantijskij de struktura bula bilsh riznomanitnoyu ta decentralizovanoyu ta de z yavilisya feodalni elementi Provinciyi Vizantijskoyi imperiyi Krayina Vizantijska imperiyaRannij period IV VII stKlasichna administrativna model prikladom yakoyi ye Notitia Dignitatum podilyala piznyu Rimsku imperiyu na provinciyi yaki u svoyu chergu buli zgrupovani v dioceziyi a potim u pretorianski prefekturi Piznya rimskoyi administrativnoyi sistemi zalishalasya nezminnoyu do 530 h rokiv koli Yustinian I pravlinnya u 527 565 rokah proviv ryad administrativnih reform Vin faktichno skasuvav dioceziyi ob yednav menshi provinciyi ta stvoriv novi tipi yurisdikcij taki yak quaestura exercitus yaka poyednuvala civilnu ta vijskovu vladu takim chinom skasovuyuchi golovnij princip sistemi Diokletiana Za Mavrikiya pravlinnya v 582 602 rokah zmini poglibilisya z ekzarhatami Italiyi ta Afriki yaki faktichno stali napivavtonomnimi teritoriyami Serednij period VII XII stTradicijna administrativna sistema zitknulasya z serjoznim viprobuvannyam u pershij polovini VII stolittya koli arabski zavoyuvannya ta vtorgnennya slov yan na Balkanskij pivostriv prizveli do znachnih teritorialnih vtrat Yedinoyu velikoyu prilegloyu teritoriyeyu sho zalishilasya vid Imperiyi bula Mala Aziya i tam u period 640 660 roki buli zasnovani pershi femi themata sing thema Spochatku ce buli prosto vijskovi yurisdikciyi sho vidobrazhali teritoriyu yaku zajmala kozhna z polovih armij vizantijskoyi armiyi Za femami ta yih strategiyami stari provinciyi prodovzhuvali sluzhiti osnovnimi administrativnimi ta fiskalnimi odinicyami Odnak postupovo temi vitisnili provinciyi ostanni zalishki yakih buli skasovani na pochatku IX stolittya chastkovo nathnenni ellinistichnimi pagarhiyami ta nomarhiyami piznogo Rimskogo Yegiptu Kozhna fema mala regulyarnu ta prostu strukturu podilyayuchis uzdovzh vijskovih linij na turmi drungi ta bandi Odnak drunga bulo lishe vijskovim a ne administrativnim pidrozdilom Poryad z femami isnuvali j inshi tipi administrativnih odinic provincij Periferijni teritoriyi chasto z silnim morskim harakterom taki yak Krit Krim abo Kefaloniya yak i v period klasichnoyi Greciyi upravlyalisya arhontami i tomu voni vidomi yak arhontati Uzdovzh shidnogo kordonu z Halifatom buli stvoreni okremi prikordonni provinciyi klejsurayi Na Balkanah slov yanskim plemenam sklavini yaki potrapili pid vladu Vizantiyi zazvichaj dozvolyali pevnu formu obmezhenogo samovryaduvannya pid kerivnictvom vlasnih arhontiv Prote do X stolittya bilshist arhontativ i klejzurayiv buli pidneseni do samih fem Z velikoyu vijskovoyu ekspansiyeyu v hodi X ta pochatku XI stolit novi femi buli stvoreni oskilki zemli buli vidvojovani arabami na Shodi ta pislya zavoyuvannya Bolgariyi Bagato novih fem na Shodi buli menshimi za stari vklyuchali lishe ukriplene misto ta jogo najblizhchu teritoriyu Garnizonovani golovnim chinom virmenami voni stali vidomi yak virmenski femi na vidminu vid starshih bilshih rimskih fem Pochinayuchi iz 970 roku do seredini XI stolittya z yavivsya inshij vijskovij ta administrativnij riven regionalni komandi yaki grupuvali kilka fem pid zagalnoyu nazvoyu gercogstvo duks abo katepan katepano U komninskij period femi prodovzhuvali isnuvati teper iz duksom na choli Odnak golovnim chinom u Greciyi femi rozchinilisya v menshih miscevih fiskalnih i administrativnih odinicyah horia episkepseis ta chartoularata yaki buli priv yazani do pevnih ustanov i byuro fiskalnoyi byurokratiyi a takozh do okremih magnativ Sistema Komniniv proisnuvala do padinnya Konstantinopolya Chetvertim hrestovim pohodom u 1204 roci Piznij period XIII XV stPislya rozpadu Imperiyi romeyiv pislya Chetvertogo hrestovogo pohodu yiyi vizantijski grecki derzhavi spadkoyemci zberegli bagato yiyi osoblivostej i strukturi Femi zbereglisya v Nikejskij imperiyi ta vidnovlenij pislya 1261 roku Imperiyi romeyiv yak zagalnij termin dlya teritorialnogo ta finansovogo obmezhennya Voni podilyalisya na katepanikiyu yaka zazvichaj bula trohi bilshe nizh misto de prozhivav pravitel abo kefal golova z okolicyami Menshi kefalayi inodi ob yednuvalisya u bilshi yurisdikciyi yaki potim pidporyadkovuvalisya universalnomu golovi U XIV stolitti takozh bulo stvoreno kilka despotativ yak udiliv dlya chleniv imperatorskoyi rodini najvidomishim i najtrivalishim z yakih buv Morejskij despotat U Trapezundskij imperiyi zbereglasya stara banda femi Haldiya yaka stanovila yedinij administrativnij pidrozdil krayini TerminologiyaRomejska vizantijska administrativna terminologiya spochatku bazuvalasya na rimskih terminah dlya riznih administrativnih ustanov i pidrozdiliv iz zagalnimi variantami yak latinskoyu tak i greckoyu movami Z chasiv rimskogo zavoyuvannya latinskij termin dlya provinciyi lat provincia mav ekvivalent u shidnih greckomovnih chastinah imperiyi Greckoyu movoyu provinciya nazivalasya yeparhiyeyu grec ἐparxia yeparhiya Cej termin vikoristovuvavsya yak rozmovno tak i oficijno v rimskih pravovih aktah vidanih greckoyu movoyu U toj zhe chas namisnik provinciyi nazivavsya yeparhom grec ἔparxos eparhos Podibni termini vikoristovuvalisya dlya piznishih pretorianskih prefektiv grec ἔparxos toῦ praitwrioy yeparh pretoriyu yaki keruvali pretorianskimi prefekturami Imperiyi a takozh konstantinopolskim yeparhom miskim prefektom mista Z VII stolittya stara provincijna administraciya postupovo bula zaminena sistemoyu femiv Odnak navit pislya cogo termin yeparh vikoristovuvavsya azh do IX stolittya yak poznachennya vishogo administra kozhnoyi femi pid kerivnictvom strategiv Pislya cogo yeparhi zazvichaj priznachalisya miskimi gubernatorami najvazhlivishim sered yakih vse she zalishavsya Konstantinopolskij yeparh chiya posada mala shiroki povnovazhennya i funkcionuvala bezperervno do XIII stolittya Nazva Grecka nazva Tip Pochatok Zavershennya yeparhiya provinciya ἐparxia civilna provinciya tradicijne zobrazhennya rimskoyi provinciyi pochatok IX st dioceziya dioikhsis regionalna grupa provincij 290 ti roki VI VII st pretorianska prefektura ἐparxoths ὑparxia tῶn praitwriwn velike nadregionalne obmezhennya 330 ti roki VI VII st quaestura exercitus vijskovo civilna provinciya 536 ekzarhat ἐ3arxᾶton vijskovo civilna provinciya 580 ti 590 ti 698 Karfagen 751 Ravenna fema 8ema vijskovo civilna provinciya 640 ti 660 ti klejsoura kleisoyra vijskova provinciya arhontna ἀrxontia dribnij lokalnij rajon turma toyrma toῦrma vijskovo civilna provinciya bandon banner bandon vijskovo civilna provinciya katepanikion katepanikion vijskovo civilna provinciyaPrimitkiOstrogorsky 1956 Maksimovic 1988 Krsmanovic 2008 Ostrogorsky 1956 s 221 Mason 1974 s 81 84 86 138 139 DzherelaOstrogorsky George 1956 History of the Byzantine State Oxford Basil Blackwell Maksimovic Ljubomir 1988 The Byzantine Provincial Administration under the Palaiologoi Amstardam Hakkert Krsmanovic Bojana 2008 The Byzantine Province in Change On the Threshold Between the 10th and the 11th Century Belgrade Institute for Byzantine Studies Mason Hugh J 1974 Greek Terms for Roman Institutions A Lexicon and Analysis Toronto Hakkert LiteraturaFerluga Jadran 1957 L archontat de Dalmatie Actes du X Congres international d etudes byzantines Istanbul Comite d organisation s 307 315 Ferluga Jadran 1964 Sur la date de la creation du theme de Dyrrachium Actes du XIIe Congres international d etudes byzantines Beograd Naucno delo s 83 92 Ferluga Jadran 1976 Byzantium on the Balkans Studies on the Byzantine administration and the Southern Slavs from the VIIth to the XIIth centuries Amsterdam Hakkert Ferluga Jadran 1977 Les iles dalmates dans l Empire byzantin Byzantinische Forschungen 5 35 71 Ferluga Jadran 1978 L amministrazione Bizantina in Dalmazia Venezia Deputazione di storia patria per le Venezie Fine John Van Antwerp Jr 1991 The Early Medieval Balkans A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century Ann Arbor Michigan University of Michigan Press Kislinger Ewald 2011 Dyrrhachion und die Kusten von Epirus und Dalmatien im fruhen Mittelalter Beobachtungen zur Entwicklungder byzantinischen Oberhoheit Millennium 8 313 352 Komatina Predrag 2016 Military Administrative and Religious Strongholds on the Danubian Frontier The Example of Morava and Branicevo Processes of Byzantinisation and Serbian Archaeology Belgrade Institute for Byzantine Studie s 103 107 Snively Carolyn S 2005 Dacia Mediterranea and Macedonia Secunda in the Sixth Century A Question of Influence on Church Architecture PDF Nis and Byzantium 3 213 224 Whitby Michael 1988 The Emperor Maurice and his Historian Theophylact Simocatta on Persian and Balkan warfare Oxford Clarendon Press