Равеннський екзархат або Італійський екзархат візантійська провінція на Апеннінському півострові з центром у місті Равен

Равеннський екзархат або Італійський екзархат — візантійська провінція на Апеннінському півострові з центром у місті Равенна.

Равеннський екзархат
Дата створення / заснування	584
Офіційна назва	лат. Exarchatus Ravennatis
Офіційна мова	латина
Континент	Європа
Країна	Візантійська імперія
Столиця	^d
Адміністративна одиниця	Візантійська імперія
Посада голови уряду	^d
Валюта	Солідус
Замінений на	Венеційська республіка і Папська держава
На заміну	^d
Мова комунікації	народна латина
Час/дата припинення існування	751

Равеннський екзархат у Вікісховищі

Історія

Відомий від 584 року як форпост проти наступу варварів, створений візантійським імператором Маврикієм. 568 року до північної Італії вторглись лангобарди під проводом короля Албойна. Захопивши низку міст, 569 року лангобарди взяли Мілан. Після трирічної облоги 572 року здалась Павія, яку лангобарди зробили своєю столицею. У подальшому вони захопили Тоскану. Далі лангобарди продовжитли просуватись до центральної та південної Італії, де заснували герцогства Сполето й Беневенто. Після вбивства Албойна 573 року держава лангобардів розпалась на кілька окремих герцогств (той період відомий під назвою «Правління герцогів»).

Через вторгнення лангобардів Римські володіння виявились розколотими на кілька відокремлених областей, і 580 року імператор Тиберій II реорганізував їх у п'ять провінцій, які відтоді називались за грецьким зразком єпархії: Аннонарія в північній Італії навколо Равенни, Калабрія, Кампанія, Емілія та Лігурія, й Урбікарія навколо Рима. Таким чином до кінця VI століття нова організація влади була вписана в міцну модель. Равенна під керівництвом екзарха, який мав цивільну та військову владу, на додаток до своєї церковної посади, була обмежена містом, портом і прилеглими землями на північ до річки По, за якою лежали володіння герцога Венеції, номінально імперського чиновника, а на півдні — до річки , за якою було Адріатичне П'ятимістя (), що також було під владою герцога.

751 року екзархат було завойовано лангобардами. Після походів Піпіна Короткого (754, 756) землі Равеннського екзархату перейшли до франків. Потім Піпін Короткий «подарував» їх разом з Римською областю римському папі, що стало початком Папської держави.

Екзархи Равенни

Роки правління	Екзарх
553—568	Нарсес
569—574
574—577
584—585	Децій
585—589	Смарагд
589—598
598—603
603—611	Смарагд (повторно)
611—616
616—619
619—625
625—643
643—645
645—649
649—652
653—666	Феодор I Калліопа (повторно)
666—678
678—687
687—702
702—710
710—711
711—713
713—726
726—727
728—752

Джерела

Бородін О. Д. Равеннський екзархат. Візантійці в Італії. — СПб. : Алетейя, 2001. — .

Посилання

Екзархат Равенни // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.