Полторацький Павло Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полторацький.

Павло́ Петро́вич Полтора́цький (*1869(1869), с. Гірськ, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська Імперія — †20 серпня 1941, Чернігів, УРСР, СРСР) — земський лікар, громадський діяч. Проживав у Чернігові.

Полторацький Павло Петрович
Народився	1869 Гірськ, Гірська сільська рада, Сновський район, Україна
Помер	20 серпня 1941(1941-08-20)
Поховання	Чернігів
Діяльність	лікар
Alma mater	Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира (1884)
Ольга Олексіївна Полторацька — невістка П. П. та О. М. Полторацьких; очолювала відділ охорони здоров'я міста Чернігова. Згодом переїхала до Києва, де працювала завідувачем терапевтичного відділення госпіталю інвалідів війни. Померла 1964 року, похована в Києві. Ростислав Петрович Полторацький — онук П. П. та О. М. Полторацьких; під час Німецько-радянської війни працював санітаром в евакогоспіталях. Кандидат медичних наук, був головним невропатологом Київського військового округу. Громадська діяльність П. П. Полторацький мав дружні стосунки з багатьма представниками мистецької та громадської еліти Чернігова, до таких зокрема відносились: художники М. І. Жук та І. Г. Рашевський; адвокат, депутат першої Державної Думи, громадський, політичний і культурний діяч І. Л. Шраг; історик, краєзнавець, археолог, член «Просвіти», міський голова Чернігова А. В. Верзілов та інші. Частими гостями були земські лікарі Дехан, Ковальський, Маслов, Розенель. П. П. Полторацький також влаштовував мисливські зібрання, на які приїздили Микола Хвильовий, Олесь Досвітній, Микола Вороний. Пам'ять У Чернігові зберігся будинок, споруджений у 1877–1878 роках на вулиці Шосейній (нинішня адреса — проспект Миру, 74). Сохранившийся в хорошем техническом состоянии, одноэтажный, с двумя декоративными фронтонами и с узорчатым кованым треугольным металлическим навесом над парадным входом, дом является оригинальным образцом жилой архитектуры города Чернигова XIX столетия. Внутри хорошо сохранилось оформление помещений, сгруппированных вокруг гостиной с камином и выходом на просторную веранду-террасу с выходом в сад, который здесь был еще недавно. — А. А. Карнабіда про будинок Полторацьких Упродовж 1915–1947 років (за іншими даними також стверджується, що будинок придбано у 1919) тут мешкала родина Полторацьких. У 1948 році будинок був придбаний УТМР. У 1970-х роках споруда постраждала від вандалів, а у 1993 році в будинку сталася пожежа. З 1994 року А. А. Карнабідою, громадськими організаціями та УТОПІК будинок Полторацьких було неодноразово пропоновано до внесення в реєстр пам'яток місцевого значення. З 1998 року орендувався Чернігівським відділом Союзу українок, який мав на меті відновлення будівлі та створення в ній музею Софії Русової. На сесії Чернігівської міської ради влітку 2016 року міська влада спробувала продати споруду, чому перешкодила позиція громадських активістів та двох профільних комісій відомства. На Петропавлівському кладовищі збереглись могили П. П. Полторацького, його дружини та сина. У 2016 році на честь родини Полторацьких названо вулицю у Чернігові . Примітки Будинок Полторацьких хочуть «пустити з молотка»? | Події і коментарі. pik.cn.ua. Процитовано 16 серпня 2016. Будинок Полторацьких поки не будуть приватизувати | Події і коментарі. pik.cn.ua. Процитовано 16 серпня 2016. Про перейменування вулиць та провулків міста. www.chernigiv-rada.gov.ua. Процитовано 15 лютого 2016. Джерела Карнабіда А. А. Про лікарів Полторацьких / А. А. Карнабіда // Чернігівські відомості. — № 19. — 13 травня 1994 Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького.— К.: УРЕ, 1990 Старий Чернігів: Будинок лікарів Полторацьких История дома по проспекту Мира, 74 на сайті GOROD.cn.ua