Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Первухін Михайло Георгійович Первухін 14 жовтня 1904 19041014 селище Ю

Первухін Михайло Георгійович

Первухін Михайло Георгійович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Первухін.

Михайло Георгійович Первухін (14 жовтня 1904(19041014), селище Юрюзанський Завод Златоустівського повіту Уфимської губернії — 22 липня 1978, місто Москва) — радянський державний, політичний і військовий діяч. Перший заступник Голови Ради Міністрів СРСР (1955—1957). Член ЦК КПРС у 1939—1961 роках, член Президії ЦК КПРС (з 1952 по 1957 рік), Генерал-лейтенант інженерно-технічної служби, Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.

Первухін Михайло Георгійович
image
 
Народження: 1 (14) жовтня 1904[1]
Златоуст, Уфимська губернія, Російська імперія або Юрюзань, d, Уфимська губернія, Російська імперія
Смерть: 22 липня 1978(1978-07-22)[1][2](73 роки)
Москва, СРСР
Поховання: Новодівичий цвинтар
Країна: Російська імперія і СРСР
Освіта: Російський економічний університет імені Плеханова (1929)
Партія: КПРС
Нагороди:
image
image image image image image image image image image image image image

image Медіафайли у Вікісховищі

Початкова біографія

Народився в заводському селищі Юрюзанський Завод Златоустівського повіту Уфимської губернії (нині місто Юрюзань, Челябінська область) у родині коваля. У червні 1919 року вступив до комсомолу, був одним з перших комсомольців міста Златоуст, обирався делегатом губернської комсомольській конференції. Навчався в Златоустівській школі другого ступеня, де очолював комсомольську організацію. З серпня по жовтень 1919 року входив у Комісію з націоналізації майна буржуазії в місті Златоуст.

Член РКП(б) з вересня 1919 року.

З жовтня 1919 року по лютий 1920 року працював експедитором газети «Борьба», яка видавалася в Златоусті.

Закінчивши курси позашкільних інструкторів в Златоусті в травні 1920 року, до жовтня 1920 року працював позашкільним інструктором Юрюзанского районного відділу народної освіти. Брав участь у боях під час придушення антибільшовицького повстання в районі міста Златоуст під час Громадянської війни на Південному Уралі з жовтня по листопад 1920 року.

З січня 1921 року по середину осені 1921 року, працюючи відповідальним секретарем редакції газети «Пролетарская мысль», входив до складу бюро Златоустівського повітового комітету комсомолу, а до квітня 1922 року працював завідувачем відділу політичної просвіти і заступником секретаря Златоустівського повітового комітету РКП(б) і з квітня по серпень 1922 року — технічним секретарем Златоустівського повітового комітету РКП(б). У 1922 році закінчив вечірню середню школу.

Управлінська діяльність

За путівкою Златоустівського районного комітету Союзу металістів в кінці літа 1922 року був направлений на навчання в Москву, де в жовтні 1929 року закінчив електропромисловий факультет та здобув спеціальність «інженер-електрик» в Московському інституті народного господарства імені Плеханова.

Закінчивши Московський інститут імені Плеханова, Первухін почав працювати інженером у «Мосенерго». З травня 1930 року по лютий 1933 року — завідувач енергоцеху, головний механік заводу, заступник головного інженера Управління капітального будівництва машинобудівного заводу «Барикади» (місто Москва). З лютого 1933 року — на Каширській державній районній електростанції Московської області: старший інженер котельного цеху, начальник котельного цеху і з травня 1936 року — директор електростанції.

З червня по вересень 1937 року — головний інженер і заступник керуючого (в.о. керуючого) «Мосенерго», а з вересня 1937 року — начальник «Головенерго» Народного Комісаріату важкої промисловості СРСР.

На початку 1938 року був висунутий на посаду заступника народного комісара важкої промисловості (посаду наркома в той час займав Лазар Каганович), а в червні 1938 року був призначений 1-м заступником Народного комісара важкої промисловості СРСР.

З січня 1939 року — народний комісар електростанцій і електропромисловості СРСР. На XVIII з'їзді ВКП(б) у березні 1939 року був обраний членом ЦК ВКП(б).

У травні 1940 року призначений заступником голови Ради Народних Комісарів СРСР і головою Ради із палива і електрогосподарства при Раді Народних Комісарів СРСР, на цих посадах працював до травня 1944 року, з 24 червня 1941 року — заступник Голови Ради з евакуації при Раднаркомі СРСР, а з 2 серпня того ж року — уповноважений Державного Комітету Оборони СРСР з Управління військово-хімічного захисту РСЧА, одночасно займався оснащенням РСЧА засобами хімічного захисту. Як заступник голови Ради з евакуації керував евакуацією і розміщенням бази військової промисловості на сході СРСР. 26 лютого 1942 року призначений Народним комісаром хімічної промисловості СРСР. З 1942 року займався створенням радянської атомної бомби.

Постановою Ради Народних Комісарів СРСР у 1944 році йому було присвоєно звання «генерал-лейтенант інженерно-технічної служби».

Після німецько-радянської війни, перебуваючи на посадах заступника Голови Ради Міністрів СРСР і міністра хімічної промисловості СРСР, проводив роботу по відновленню і розвитку галузей народного господарства Радянського Союзу. Після перетворення в квітні 1946 року Технічної та Інженерно-технічної рад при Спеціальному комітеті у Науково-технічну раду Першого головного управління при Раді Міністрів СРСР був призначений заступником голови Науково-технічної ради (з 1949 по 1953 роки Михайло Первухін був членом Науково-технічної ради). 1 грудня 1947 року в зв'язку з важкою хворобою Бориса Львовича Ванникова призначений на посаду першого заступника начальника Першого головного управління при Раді міністрів СРСР, яку займав до 1 грудня 1949 року. Також був головою Державної комісії при випробуваннях «РДС-1» на Семипалатинському полігоні.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 жовтня 1949 року «Про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці науковим, інженерно-технічним і керівним працівникам науково-дослідних, конструкторських організацій і промислових підприємств» (з грифом: «Не підлягає опублікуванню») «за виняткові заслуги перед державою при виконанні спеціального завдання» генерал-лейтенанту інженерно-технічної служби Михайлу Георгійовичу Первухіну присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З січня 1950 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР, голова бюро з хімії та електростанцій при Раді Міністрів СРСР.

Кар'єра після смерті Сталіна

Після смерті Сталіна у березні 1953 року був призначений міністром об'єднаного Міністерства електростанцій і електропромисловості СРСР.

З грудня 1953 року по лютий 1955 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР і голова бюро з енергетики, хімічної і лісової промисловості при Раді Міністрів СРСР, а з лютого 1955 року по липень 1957 року і одночасно з грудня 1956 року по травень 1957 року — голова Державної економічної комісії Ради Міністрів СРСР з поточного планування народного господарства, з 30 квітня 1957 року — міністр середнього машинобудування СРСР.

З 1956 по 1957 роки входив до т. зв. «антипартійною групою». Після пленуму ЦК КПРС 22—29 червня 1957 року, на якому прийняли резолюцію «Про антипартійній групи Маленкова, Кагановича і Молотова», спочатку був переведений з членів у кандидати в члени Президії ЦК КПРС, а потім в липні 1957 року був призначений головою Державного комітету із зовнішніх економічних зв'язків СРСР.

У лютому 1958 року призначений послом у Німецьку Демократичну Республіку, а на XXII з'їзді КПРС у жовтні 1961 року не був обраний до складу ЦК КПРС.

З 1963 по 1965 роки працював начальником управління енергетики та електрифікації Ради народного господарства СРСР, а з 1965 року обіймав посаду начальника відділу територіального планування і розміщення виробництва та був членом колегії Держплану СРСР, також брав участь у комісіях з прийому нових атомних електростанцій (в числі яких Обнінська атомна електростанція) і тісно співпрацював з Міністерством середнього машинобудування СРСР, Інститутом атомної енергії імені Курчатова і його директором — Анатолієм Петровичем Александровим.

Жив у Москві, де й помер 22 липня 1978 року і був похований на Новодівочому кладовищі.

Звання

Нагороди

Примітки

  1. Filmportal.de — 2005.
    d:Track:Q15706812
  2. Catalog of the German National Library
    d:Track:Q23833686

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pervuhin Mihajlo Georgijovich Pervuhin 14 zhovtnya 1904 19041014 selishe Yuryuzanskij Zavod Zlatoustivskogo povitu Ufimskoyi guberniyi 22 lipnya 1978 misto Moskva radyanskij derzhavnij politichnij i vijskovij diyach Pershij zastupnik Golovi Radi Ministriv SRSR 1955 1957 Chlen CK KPRS u 1939 1961 rokah chlen Prezidiyi CK KPRS z 1952 po 1957 rik General lejtenant inzhenerno tehnichnoyi sluzhbi Geroj Socialistichnoyi Praci 29 10 1949 Deputat Verhovnoyi Radi URSR 4 go sklikannya Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 4 go sklikan Pervuhin Mihajlo Georgijovich Narodzhennya 1 14 zhovtnya 1904 1 Zlatoust Ufimska guberniya Rosijska imperiya abo Yuryuzan d Ufimska guberniya Rosijska imperiyaSmert 22 lipnya 1978 1978 07 22 1 2 73 roki Moskva SRSRPohovannya Novodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya i SRSROsvita Rosijskij ekonomichnij universitet imeni Plehanova 1929 Partiya KPRSNagorodi Mediafajli b u VikishovishiPochatkova biografiyaNarodivsya v zavodskomu selishi Yuryuzanskij Zavod Zlatoustivskogo povitu Ufimskoyi guberniyi nini misto Yuryuzan Chelyabinska oblast u rodini kovalya U chervni 1919 roku vstupiv do komsomolu buv odnim z pershih komsomolciv mista Zlatoust obiravsya delegatom gubernskoyi komsomolskij konferenciyi Navchavsya v Zlatoustivskij shkoli drugogo stupenya de ocholyuvav komsomolsku organizaciyu Z serpnya po zhovten 1919 roku vhodiv u Komisiyu z nacionalizaciyi majna burzhuaziyi v misti Zlatoust Chlen RKP b z veresnya 1919 roku Z zhovtnya 1919 roku po lyutij 1920 roku pracyuvav ekspeditorom gazeti Borba yaka vidavalasya v Zlatousti Zakinchivshi kursi pozashkilnih instruktoriv v Zlatousti v travni 1920 roku do zhovtnya 1920 roku pracyuvav pozashkilnim instruktorom Yuryuzanskogo rajonnogo viddilu narodnoyi osviti Brav uchast u boyah pid chas pridushennya antibilshovickogo povstannya v rajoni mista Zlatoust pid chas Gromadyanskoyi vijni na Pivdennomu Urali z zhovtnya po listopad 1920 roku Z sichnya 1921 roku po seredinu oseni 1921 roku pracyuyuchi vidpovidalnim sekretarem redakciyi gazeti Proletarskaya mysl vhodiv do skladu byuro Zlatoustivskogo povitovogo komitetu komsomolu a do kvitnya 1922 roku pracyuvav zaviduvachem viddilu politichnoyi prosviti i zastupnikom sekretarya Zlatoustivskogo povitovogo komitetu RKP b i z kvitnya po serpen 1922 roku tehnichnim sekretarem Zlatoustivskogo povitovogo komitetu RKP b U 1922 roci zakinchiv vechirnyu serednyu shkolu Upravlinska diyalnistZa putivkoyu Zlatoustivskogo rajonnogo komitetu Soyuzu metalistiv v kinci lita 1922 roku buv napravlenij na navchannya v Moskvu de v zhovtni 1929 roku zakinchiv elektropromislovij fakultet ta zdobuv specialnist inzhener elektrik v Moskovskomu instituti narodnogo gospodarstva imeni Plehanova Zakinchivshi Moskovskij institut imeni Plehanova Pervuhin pochav pracyuvati inzhenerom u Mosenergo Z travnya 1930 roku po lyutij 1933 roku zaviduvach energocehu golovnij mehanik zavodu zastupnik golovnogo inzhenera Upravlinnya kapitalnogo budivnictva mashinobudivnogo zavodu Barikadi misto Moskva Z lyutogo 1933 roku na Kashirskij derzhavnij rajonnij elektrostanciyi Moskovskoyi oblasti starshij inzhener kotelnogo cehu nachalnik kotelnogo cehu i z travnya 1936 roku direktor elektrostanciyi Z chervnya po veresen 1937 roku golovnij inzhener i zastupnik keruyuchogo v o keruyuchogo Mosenergo a z veresnya 1937 roku nachalnik Golovenergo Narodnogo Komisariatu vazhkoyi promislovosti SRSR Na pochatku 1938 roku buv visunutij na posadu zastupnika narodnogo komisara vazhkoyi promislovosti posadu narkoma v toj chas zajmav Lazar Kaganovich a v chervni 1938 roku buv priznachenij 1 m zastupnikom Narodnogo komisara vazhkoyi promislovosti SRSR Z sichnya 1939 roku narodnij komisar elektrostancij i elektropromislovosti SRSR Na XVIII z yizdi VKP b u berezni 1939 roku buv obranij chlenom CK VKP b U travni 1940 roku priznachenij zastupnikom golovi Radi Narodnih Komisariv SRSR i golovoyu Radi iz paliva i elektrogospodarstva pri Radi Narodnih Komisariv SRSR na cih posadah pracyuvav do travnya 1944 roku z 24 chervnya 1941 roku zastupnik Golovi Radi z evakuaciyi pri Radnarkomi SRSR a z 2 serpnya togo zh roku upovnovazhenij Derzhavnogo Komitetu Oboroni SRSR z Upravlinnya vijskovo himichnogo zahistu RSChA odnochasno zajmavsya osnashennyam RSChA zasobami himichnogo zahistu Yak zastupnik golovi Radi z evakuaciyi keruvav evakuaciyeyu i rozmishennyam bazi vijskovoyi promislovosti na shodi SRSR 26 lyutogo 1942 roku priznachenij Narodnim komisarom himichnoyi promislovosti SRSR Z 1942 roku zajmavsya stvorennyam radyanskoyi atomnoyi bombi Postanovoyu Radi Narodnih Komisariv SRSR u 1944 roci jomu bulo prisvoyeno zvannya general lejtenant inzhenerno tehnichnoyi sluzhbi Pislya nimecko radyanskoyi vijni perebuvayuchi na posadah zastupnika Golovi Radi Ministriv SRSR i ministra himichnoyi promislovosti SRSR provodiv robotu po vidnovlennyu i rozvitku galuzej narodnogo gospodarstva Radyanskogo Soyuzu Pislya peretvorennya v kvitni 1946 roku Tehnichnoyi ta Inzhenerno tehnichnoyi rad pri Specialnomu komiteti u Naukovo tehnichnu radu Pershogo golovnogo upravlinnya pri Radi Ministriv SRSR buv priznachenij zastupnikom golovi Naukovo tehnichnoyi radi z 1949 po 1953 roki Mihajlo Pervuhin buv chlenom Naukovo tehnichnoyi radi 1 grudnya 1947 roku v zv yazku z vazhkoyu hvoroboyu Borisa Lvovicha Vannikova priznachenij na posadu pershogo zastupnika nachalnika Pershogo golovnogo upravlinnya pri Radi ministriv SRSR yaku zajmav do 1 grudnya 1949 roku Takozh buv golovoyu Derzhavnoyi komisiyi pri viprobuvannyah RDS 1 na Semipalatinskomu poligoni Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 29 zhovtnya 1949 roku Pro prisvoyennya zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci naukovim inzhenerno tehnichnim i kerivnim pracivnikam naukovo doslidnih konstruktorskih organizacij i promislovih pidpriyemstv z grifom Ne pidlyagaye opublikuvannyu za vinyatkovi zaslugi pered derzhavoyu pri vikonanni specialnogo zavdannya general lejtenantu inzhenerno tehnichnoyi sluzhbi Mihajlu Georgijovichu Pervuhinu prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci z vruchennyam ordena Lenina i zolotoyi medali Serp i Molot Z sichnya 1950 roku zastupnik golovi Radi Ministriv SRSR golova byuro z himiyi ta elektrostancij pri Radi Ministriv SRSR Kar yera pislya smerti StalinaPislya smerti Stalina u berezni 1953 roku buv priznachenij ministrom ob yednanogo Ministerstva elektrostancij i elektropromislovosti SRSR Z grudnya 1953 roku po lyutij 1955 roku zastupnik golovi Radi Ministriv SRSR i golova byuro z energetiki himichnoyi i lisovoyi promislovosti pri Radi Ministriv SRSR a z lyutogo 1955 roku po lipen 1957 roku i odnochasno z grudnya 1956 roku po traven 1957 roku golova Derzhavnoyi ekonomichnoyi komisiyi Radi Ministriv SRSR z potochnogo planuvannya narodnogo gospodarstva z 30 kvitnya 1957 roku ministr serednogo mashinobuduvannya SRSR Z 1956 po 1957 roki vhodiv do t zv antipartijnoyu grupoyu Pislya plenumu CK KPRS 22 29 chervnya 1957 roku na yakomu prijnyali rezolyuciyu Pro antipartijnij grupi Malenkova Kaganovicha i Molotova spochatku buv perevedenij z chleniv u kandidati v chleni Prezidiyi CK KPRS a potim v lipni 1957 roku buv priznachenij golovoyu Derzhavnogo komitetu iz zovnishnih ekonomichnih zv yazkiv SRSR U lyutomu 1958 roku priznachenij poslom u Nimecku Demokratichnu Respubliku a na XXII z yizdi KPRS u zhovtni 1961 roku ne buv obranij do skladu CK KPRS Z 1963 po 1965 roki pracyuvav nachalnikom upravlinnya energetiki ta elektrifikaciyi Radi narodnogo gospodarstva SRSR a z 1965 roku obijmav posadu nachalnika viddilu teritorialnogo planuvannya i rozmishennya virobnictva ta buv chlenom kolegiyi Derzhplanu SRSR takozh brav uchast u komisiyah z prijomu novih atomnih elektrostancij v chisli yakih Obninska atomna elektrostanciya i tisno spivpracyuvav z Ministerstvom serednogo mashinobuduvannya SRSR Institutom atomnoyi energiyi imeni Kurchatova i jogo direktorom Anatoliyem Petrovichem Aleksandrovim Zhiv u Moskvi de j pomer 22 lipnya 1978 roku i buv pohovanij na Novodivochomu kladovishi Zvannyageneral lejtenant inzhenerno tehnichnoyi sluzhbi 1944 NagorodiGeroj Socialistichnoyi Praci 29 10 1949 p yat ordeniv Lenina 21 04 1939 3 04 1944 29 10 1949 13 10 1954 11 10 1974 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 24 05 1971 orden Trudovogo Chervonogo Prapora 7 07 1935 medaliPrimitkiFilmportal de 2005 d Track Q15706812 Catalog of the German National Library d Track Q23833686PosilannyaPervuhin M R Yak bula virishena atomna problema v nashij krayini Narodzhennya radyanskoyi atomnoyi bombi nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Interv yu vzyate u Mihajla Pervuhina Georgiyem Oleksandrovichem Kumanevym http az libr ru index shtml Persons amp 000 Src 0000 6a3b266b http sarov info index php ch ngn amp id 2705 amp view article amp prevview arc amp year 2004 amp month 10 http www pseudology org MID Pervuxin MG htm http www zamos ru dossier p 4254

Дата публікації:
Топ