Офіційна класифікація вин Бордо 1855 стала одним із результатів Всесвітньої виставки 1855 року у Парижі Імператор Наполе

Офіційна класифікація вин Бордо 1855 стала одним із результатів Всесвітньої виставки 1855 року у Парижі. Імператор Наполеон III доручив розробити систему класифікації для найкращих французьких вин Бордо, що мали бути представлені для відвідувачів з усього світу. Брокери виноробної промисловості проранжували вина згідно з репутацією шато і торговою ціною, яка у той час була безпосередньо пов'язана з якістю.

Вина були проранжовані за значимістю з першої по п'яту категорії (так звані крю фр. cru). Усі червоні вина, що увійшли до списку, було доставлено з регіону , за виключенням одного Château Haut-Brion, яке походило з комуни Грав. Білим винам, на той час, віддавали менше значення ніж червоним і ці вина були представлені лише солодкими сортами та солодкими винами комуни Барсак. Оцінювались білі вина лише у двох категоріях, від першого до другого крю, які в подальшому отримали третю підкатегорію «вищі перші крю».

Зміни в класифікації

У кожній категорії, різні шато були розташовані згідно з показниками якості, і таке розташування зберігається і на сьогоднішній день. За увесь період існування класифікації, лише двічі, з 1855 року, вона була істотно змінена. Перший раз, у 1856 році, було додано до списку п'ятих крю (згідно з різними думками, його було пропущено через недогляд, чи просто додано із запізненням). Другий раз класифікацію змінили у 1973 році, коли Шато Мутон Ротшильд (фр. Château Mouton-Rothschild) було підвищене з другого до першого крю, після десятилітніх лобіювань зі сторони (фр. Philippe de Rothschild). Третьою, незначною, зміною стало видалення , третього крю з яке було поглинуто господарством .

Незначні зміни з 1855 року, стосувались також приставки «шато» (фр. Château — замок). Спочатку лише 5 господарств взяли собі приставку «шато» у назву, а тепер її використовує більшість виноробних господарств як Бордо так і усієї Франції.

Критика

Створена як класифікація шато, вона не враховує того, що фактичні виноградники, які належать певним виноробним господарствам розширились, скоротились чи були розділені без будь-якої додаткової класифікації, і значні ділянки оцінених теруарів змінили власників.

Багато спеціалістів у галузі виноробства стверджують, що класифікація 1855 року застаріла і не забезпечує точного роз'яснення якості на кожному сучасному господарстві. Декілька пропозицій змінити класифікацію намагався, щоправда безуспішно, провести Алексіс Лішин. У 1960 році він розпочав кампанію за впровадження змін в класифікацію, що тривала більше тридцяти років. Він опублікував власну неофіційну класифікацію. Інші критики притримувались схожої тактики, зокрема опублікував у 1985 році працю «100 найкращих господарств Бордо»; Бернар та Анрі Енжальбер опублікували «Історію вина і лози» (фр. L'histoire de la vigne & du vin). Великих зусиль доклали Клайв Коутс та Девід Пепперкорн. У результаті жодних змін так і не було прийнято, що можна зрозуміти, адже жодне із господарств не бажало перегляду, а тим більше зміни статусу, що могли негативно відобразитись на ціні.

В березні 2009 року Лондонська міжнародна біржа виноробів випустила власну класифікацію, з метою застосувати власний оригінальний метод перерахунку показника «якості-вартості» для сучасних економічних умов.

Багато провідних господарств апелласьйону , що не були включені в класифікацію 1855 року відносять до категорії Крю Буржуа (фр. Cru Bourgeois), системи класифікації, яка регулярно поновлювалась з 1932 року, була заборонена у 2007 році, проте відновлена у 2010 році.

Класифікація вин Бордо 1855 року

Згідно з французькою класифікацією 1855 року, спочатку записується назва господарства з його комуною (селом) та їх AOC у дужках, у випадку якщо останній відрізняється назвою від назви комуни. Назви XIX століття відображено у тому вигляді, які було перераховано брокерами 18 квітня 1855 року, після неї написана сучасна назва.

Червоні вина Жиронди

Перші крю (Premiers crus)

Château Lafite, тепер Château Lafite Rothschild, Пояк;
Château Latour, Пояк;
Château Margaux, Марго;
Haut-Brion,^[a] тепер Château Haut-Brion, Пессак, Грав;
Mouton,^[b] тепер Château Mouton Rothschild, Пояк;

Другі крю (Deuxièmes crus)

Rauzan-Ségla, тепер Château Rauzan-Ségla, Марго;
Rauzan-Gassies, тепер , Марго;
Léoville, тепер

Vivens Durfort, тепер , Марго;
Gruau-Laroze, тепер , Сен-Жюльєн;
Lascombe, тепер , Марго;
Brane, тепер , Кантенак-Марго, (Марго);
Pichon Longueville, тепер

, Пояк (відоміше як Pichon Baron);
, Пояк (відоміше як Pichon Lalande чи Pichon Comtesse);

Ducru Beau Caillou, тепер , Сен-Жюльєн;
Cos Destournel, тепер , Сент-Естеф;
Montrose, тепер , Сент-Естеф;

Треті крю (Troisièmes crus)

Kirwan, тепер , Кантенак-Марго, (Марго);
, Кантенак-Марго (Марго);
Lagrange, , Сен-Жюльєн;
Langoa, тепер , Сен-Жюльєн;
Giscours, тепер , -Марго, (Марго);
St.-Exupéry, тепер , Марго;
Boyd, тепер

, Кантенак-Марго, (Марго);
, Марго;

Palmer, тепер , Кантенак-Марго, (Марго);
Lalagune, тепер , , ( );
Desmirail, тепер , Марго;
Dubignon,^[c] потім , Марго;
Calon, тепер , Сент-Естеф;
Ferrière, тепер , Марго;
Becker, тепер , Марго;

Четверті крю (Quatrièmes crus)

St.-Pierre, тепер , Сен-Жюльєн;
Talbot, тепер , Сен-Жюльєн;
Du-Luc, тепер , Сен-Жюльєн;
Duhart, тепер , Пояк;
Pouget-Lassale and Pouget, обидва тепер , Кантенак-Марго, (Марго);
Carnet, тепер , , ( );
Rochet, тепер , Сент-Естеф;
Château de Beychevele, тепер , Сен-Жюльєн;
Le Prieuré, тепер , Кантенак-Марго, (Марго);
Marquis de Thermes, тепер , Марго;

П'яті крю (Cinquièmes crus)

Canet, тепер , Пояк;
Batailley, тепер

, Пояк;
, Пояк;

Grand Puy, тепер , Пояк;
Artigues Arnaud, тепер , Пояк;
Lynch, тепер , Пояк;
Lynch Moussas, тепер , Пояк;
Dauzac, тепер , , (Марго);
Darmailhac, тепер , Пояк;
Le Tertre, тепер , Арсак, (Марго);
Haut Bages, тепер , Пояк;
Pédesclaux, тепер , Пояк;
Coutenceau, тепер , Сен-Лоран, ( );
Camensac, тепер , Сен-Лоран, ( );
Cos Labory, тепер , Сент-Естеф;
Clerc Milon, тепер , Пояк;
Croizet-Bages, тепер , Пояк;
Cantemerle,^[d] тепер , Мако, ( );

Білі вина Жиронди

Господарства Барсак можуть бути помічені апелласьйоном Барсак або Сотерн.

Вищі перші крю (Premier cru supérieur)

Yquem, тепер , Сотерн;

Перші крю (Premiers crus)

Latour Blanche, тепер , Бомм, (Сотерн);
Peyraguey, тепер

, Бомм, (Сотерн);
, Бомм, (Сотерн);

Vigneau, тепер , Бомм, (Сотерн);
Suduiraut, тепер , Преньяк, (Сотерн);
Coutet, тепер , Барсак;
Climens, тепер , Барсак;
Bayle, тепер , Сотерн;
Rieusec, тепер , Фарг, (Сотерн);
Rabeaud, тепер

, Бомм, (Сотерн);
, Бомм, (Сотерн);

Другі крю (Deuxièmes crus)

Mìrat, тепер , Барсак;
Doisy, тепер

Pexoto, тепер частина ;
D’arche, тепер , Сотерн;
Filhot, тепер , Сотерн;
Broustet Nérac, тепер

, Барсак;
, Барсак;

Caillou, тепер , Барсак;
Suau, тепер , Барсак;
Malle, тепер , Преньяк, (Сотерн);
Romer, тепер

, Фарг, (Сотерн);
, Фарг, (Сотерн);

Lamothe, тепер

, Сотерн;
, Сотерн;

Див. також

Примітки

a. ^{^} Єдине класифіковане господарство з Грав.
b. ^{^} Другі крю, отримало статус першого крю у 1973 році.
c. ^{^} Поглинене у 1960 році.
d. ^{^} Додане у 1856 році.

Peppercorn, David (2003). Bordeaux. London: Mitchell Beazley. с. 83. ISBN .
Stevenson, Tom (2005). The Sotheby’s Wine Encyclopedia (вид. 4th). London: Dorling Kindersley. с. 64. ISBN .
Lichine, Alexis (1967). Alexis Lichine's Encyclopedia of Wines and Spirits. London: Cassell & Company Ltd. с. 144—148.
Prial, Frank J. The New York Times (20 серпня 1989). The Battle of 1855.
Prial, Frank J. The New York Times (17 лютого 1988). Wine Talk.
Prial, Frank J. The New York Times (25 вересня 1991). Wine Talk.
Goldberg, Howard G., Wine News. . Архів оригіналу за 23 січня 2008. Процитовано 16 листопада 2011.
Liv-ex Fine Wine Market blog (March 10, 2009). The Liv-ex Bordeaux Classification
Lechmere, Adam, Decanter.com (23 вересня 2010). Cru Bourgeois: new listing launched. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 16 листопада 2011.

Джерела

Stevenson, Tom (2005). The Sotheby’s Wine Encyclopedia (4th ed.). London: Dorling Kindersley. pp. 64–65. .
Echikson, Tom (2004). Noble rot. NY: Norton.
Taber, George M. (2005). Judgment of Paris: California vs. France and the historic 1976 Tasting that Revolutionized Wine. NY: Scribner.
Henri Enjalbert, L'histoire de la vigne et du vin. Avec une nouvelle hiérarchie des terroirs du Bordelais et une sélection de 100 grands crus, avec Bernard Enjalbert, Éd. Bordas-Bardi, 1987

Посилання

[BDP-1] Peppercorn, David (2003). Bordeaux. London: Mitchell Beazley. с. 83. ISBN .

[soth-2] Stevenson, Tom (2005). The Sotheby’s Wine Encyclopedia (вид. 4th). London: Dorling Kindersley. с. 64. ISBN .

[ALE-3] Lichine, Alexis (1967). Alexis Lichine's Encyclopedia of Wines and Spirits. London: Cassell & Company Ltd. с. 144—148.

[NYT-4] Prial, Frank J. The New York Times (20 серпня 1989). The Battle of 1855.

[NYT2-5] Prial, Frank J. The New York Times (17 лютого 1988). Wine Talk.

[NYT3-6] Prial, Frank J. The New York Times (25 вересня 1991). Wine Talk.

[7] Goldberg, Howard G., Wine News. . Архів оригіналу за 23 січня 2008. Процитовано 16 листопада 2011.

[8] Liv-ex Fine Wine Market blog (March 10, 2009). The Liv-ex Bordeaux Classification

[deca10-9] Lechmere, Adam, Decanter.com (23 вересня 2010). Cru Bourgeois: new listing launched. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 16 листопада 2011.

[a]

[b]

[c]

[d]