Отто́н І Великий (нім. Otto I, італ. Ottone; 23 листопада 912 — 7 травня 973) — засновник і перший імператор Священної Римської імперії (962—973). Король Східної Франкії і герцог Саксонський (936—973). Король Італії (961—973). Представник Саксонської династії. Народився у Вальгаузені, Східна Франкія. Син східно франкського короля Генріха I Птахолова і Матильди Вестфальської. Батько Оттона ІІ. Помер у Мемлебені, Священна Римська імперія. Похований у Магдебурзькому соборі. Прізвисько — Великий (нім. der Große; його вперше вжив середньовічний хроніст Отто із Фрайзінга (нім. Otto von Freising, 1112—1158). Прозваний Великим не лише за його Велич, але й для ототожнення його з його легендарним предком Карлом I Великим.
Оттон I нім. Otto I der Große | |||
| |||
---|---|---|---|
2 лютого 962 — 7 травня 973 | |||
Коронація: | 2 лютого 962 | ||
Попередник: | Беренгар I | ||
Наступник: | Оттон II | ||
| |||
25 грудня 961 — 7 травня 973 | |||
Коронація: | 10 жовтня 951 | ||
Попередник: | Беренгар II (король Італії) | ||
Наступник: | Оттон ІІ | ||
| |||
2 липня 936 — 7 травня 973 | |||
Коронація: | 7 серпня 936 | ||
Попередник: | Генріх І Птахолов | ||
Наступник: | Оттон ІІ | ||
| |||
2 липня 936 — 7 травня 973 | |||
Народження: | 23 листопада 912 Вальгаузен, Східна Франкія | ||
Смерть: | 7 травня 973 (60 років) Мемлебен, Священна Римська імперія | ||
Поховання: | Магдебурзький собор | ||
Країна: | Священна Римська імперія | ||
Рід: | Саксонська династія | ||
Батько: | Генріх I Птахолов | ||
Мати: | Матильда Вестфальська | ||
Шлюб: | d[1] і Адельгейда Бургундська | ||
Діти: | Від 1-го шлюбу: син: Людольф дочка: Ліутгарда Від 2-го шлюбу: сини: Генріх, Бруно, Оттон II дочка: | ||
Автограф: | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Проблема престолонаслідування
Коронація Оттона І відбулась у наступному місяці після смерті Генріха І Птахолова. Оттон не був улюбленцем Матильди Вестфальської, мати після смерті Генріха Птахолова намагалась зробити королем молодшого брата Оттона Генріха, адже Оттон народився коли Генріх І ще не був обраний королем східних франків, на відміну від Генріха, який народився вже після коронації батька, тобто порфірородним сином був саме Генріх, але за заповітом Генріха І престол унаслідував саме старший син. Сімейні справи доставили новообраному королю багато проблем через постійні повстання.
Не варто також забувати що Генріх І Птахолов мав ще одного сина від Хатебурги Мерзебурзької, проте він був визнаний королем незаконнонародженим та втрачав право на наслідування престолу.
Коронація
Після смерті свого батька Генріха І Птахолова у 936 р. Оттон був коронований Аахенському палаці.
І коли він [Оттон] туди прибув, герцоги, начальники областей з іншими загонами васалів зібралися в колонаді, яка з'єднана з базилікою Карла Великого, вони посадили нового герцога на споруджений там трон, простягли до нього руки і урочисто обіцяли йому свою вірність і допомогу проти всіх ворогів і [так] за своїм звичаєм зробили його королем. | ||
— Відукінд Корвейський, Діяння Саксів. 2 Книга |
В той час архієпископ Гільдеберт з духовенством та народом чекав коли з'явиться король в базиліці. Коли ж він з'явився, архієпископ виступив йому назустріч, лівою рукою торкнувся правої руки короля і, несучи у правій руці палицю, перевитою стрічкою, одягнений у відповідний одяг, вийшов на середину храму і зупинився. Звідси він звернувся до народу, що стояв довкола, бо галерея внизу та нагорі в цій базиліці була влаштована у вигляді кола так, що весь народ міг його бачити:
Ось, - сказав він, - я наводжу вам Оттона, якого бог обрав, государ Генріх колись призначив, а тепер усі князі зробили в королі; якщо вам це обрання до душі, то покажіть це, піднявши праву руку до неба | ||
— Відукінд Корвейський, Діяння Саксів. 2 Книга |
У відповідь весь народ здійняв правицю вгору і голосно побажав новому герцогу благополуччя. Потім разом із королем, одягненим за звичаєм франків в щільну туніку, архієпископ рушив до вівтаря, на якому лежали королівські інсигнії, меч із поясом, плащ із застібками та жезл зі скіпетром та короною.
Отже, він підійшов до вівтаря, взяв тут меч з поясом, повернувся до короля і сказав: «Прийми цей меч і розтрощи їм всіх супротивників Христа, варварів і поганих християн, волею божою тобі передана влада над всією державою франків для збереження найміцнішого світу серед усіх християн». Потім, взявши зап'ястя і плащ, він надів їх на короля і сказав: «Нехай цей одяг з спадаючими складками нагадує тобі про те, яка старанність у вірі має тебе спалахувати, [і про те], що в збереженні миру ти повинен залишатися непохитним до кінця». Потім, взявши скіпетр і жезл, він сказав: «Нехай ці знаки служать тобі нагадуванням про те, що ти маєш з батьківською строгістю карати підданих і простягати руку милосердя насамперед слугам божим, вдовам і сиротам, і нехай у душі твоїй ніколи не висохне єлей співчуття, і нехай і зараз і в майбутньому тебе вінчає вічну винагороду». І негайно архієпископи Гільдеберт і Вінфрід помазали короля святим оливи і увінчали золотою короною. Ті ж архієпископи підвели його до трону і піднялися до нього сходами, що йдуть спіраллю: трон був споруджений між двома колонами дивовижної краси: звідси [король] міг бачити всіх і був видно всіма.
Після того як була проголошена хвала Богу і урочисто дотримані обряди, король спустився в залу, підійшов до мармурового столу, прибраного з королівською пишністю, і сів за стіл з архієпископом і з усім народом, прислужували ж їм герцоги. Герцог Лотарингії Гізельберт, владі якого підлягало це місце, дбав про все, Ебергард керував бенкетом, франк Герман очолював кравчих, а Арнульф відав кіннотою і дбав про розміщення та розбивку табору. Зігфрід же, найвидатніший із саксів і другий чоловік після короля, свояк покійного короля, тепер також пов'язаний спорідненістю з новим королем, мав піклування в цей час над Саксонією, щоб не відбулося якогось ворожого вторгнення, а також тримав при собі й виховував молодшого Генріха. А король після того, як завітав кожного з князів відповідним їх гідності подарунком, як годилося королівської щедрості, сповнений радості відпустив натовп.
Перше повстання герцогів (936 р.)
Одразу після коронації Оттона в Аахені, у Саксонію, куди вторглись племена угрів, Оттон призначив маркграфів Геро та Ерімана. Такий крок викликав невдоволення у брата Оттона Танкмара, який прагнув успадкувати ці землі після смерті графа Зігфріда. Згодом король втрутився у справи Баварії, де після смерті Арнульфа Злого у 937 р. баварці відмовили Оттону в присязі, він зробив герцогом брата Арнульфа. Згодом повстає Ебергард Франконський. Ебергард схиляє на свій бік молодшого брата Оттона Генріха, що виступав з претензіями на роль короля. До повсталих приєднується також Гізельберт Лотаринзький та архієпископ Майнцький Фрідріх, проте Оттон перемагає лотаринзьке військо у битві при Біртені. Після цього франконські графи Удо і Конрад (двоюрідні брати Еберхарда) атакували бунтівних герцогів при Андерлехті. Під час битви Еберхард та Гізельберт загинули, а Генріх здався на милість свого брата. В результаті Франконію поділили між собою Удо та Конрад, а герцогом став син Оттона Людольф.
Таким чином Оттон повністю підкорив німецькі герцогства. Поразка заколоту герцогів мала великі наслідки для внутрішньої і зовнішньої політики Саксонії. Королівська влада повела більш рішучий наступ на права герцогів, стала вдаватися до нових засобів для забезпечення їхньої слухняності, нарешті пішла на перегрупування сил усередині панівного класу. Влада над Баварією була посилена, а герцог її змушений був віддати до королівських (державних) володінь. З самостійністю Франконії було покінчено: вона була безпосередньо підпорядкована королю. Герцогом Лотарингії було зроблено сателіта Оттона І рейнського франка Конрада Червоного. З метою забезпечити послух герцогів король вдався до практики встановлення прямих родинних зв'язків герцогів з династією (Конрад Лотарінгський був одружений з дочкою Оттона I, герцогом Баварії став брат короля Генріх, герцогом Швабії — син короля Людольф). Для успішнішої боротьби з феодальною опозицією король пішов на політику заступництва Баварії, яку віддав братові Генріху, колишньому бунтівнику, а відтепер став помічником і союзником. Практично встановився саксоно—баварський союз.
Перший італійський похід
Забезпечивши собі міцне становище в Німеччині Оттон зміг виступити арбітром в європейських справах. У Франції він у 946 р. він повернув до правління династію Каролінгів, а саме Людовіка IV, такі обставини змушують задати питання: хто ж повинен займати імператорський престол? Нащадок Каролінгів Людовік, чи сакс Оттон, з якими Каролінги вели жорстоку боротьбу.
Приєднання Бургундії
В перші роки правління Оттон поклав початок італійській політиці. Приводом до цього слугувала смерть у 937 р. короля Верхньої Бургундії Рудольфа ІІ. Гуго Прованський, задля захоплення влади одружується на вдові королеві Берті, а свого сина обручає з дочкою Рудольфа ІІ Адельгейді. Син покійного короля Конрад втрачав право на престол. Оттон бере під свій патронат спадкоємця престолу, та приймаючи від нього васальну присягу, встановивши таким чином владу над Бургундією. Оттон відчував, що має на це повне право, адже його батько Генріх І отримав від Рудольфа ІІ Священний спис, це означало символічну передачу влади Оттону І. Проте не всі погоджувались з правами Оттона І на престол. Французький хроніст Флодоард стверджував, що Конрада було захоплено та утримувано у полоні.
Король лангобардів
Пізніше Оттон втрутився в Італійські справи. Імператором заходу був король Нижньої Бургундії Людовік ІІІ, якого згодом полонив і скинув маркграф Беренгар І Фріульський. Після смерті Беренгара в 924 р. його нащадки вели боротьбу з Бургундськими королями. Останні в 933 р. домовились, що обидві Бургундські держави повинні об'єднатися під владою короля Верхньої Бургундії Рудольфа ІІ, в той час як права на Італію відходили до короля Нижньої Бургундії Гуго Прованського. Проте ані Гуго, ані його син Лотар не змогли впоратись з Беренгаром ІІ, який за підтримки Оттона зберіг свою владу в Італії. Після смерті Лотаря Беренгар ІІ полонив його дружину Адельгейду та змушував вступити в шлюб з одним зі своїх синів, тому королева Італії попросила допомоги у Оттона І. Овдовілий за декілька років до цього король вторгся в Італію у 951 р. одружився з Адельгейдою та прийняв титул короля лангобардів, Беренгар же отримав Італію в якості лена, проте поступився Баварії великою територією Фріульської Марки.
Бунт Людольфінгів (953—954)
Боротьба з мадярами та слов'янами
Італійська політика збагатила Оттона І і Генріха Баварського, але завдала шкоди Конраду Лотаринзькому і Людольфу, відтіснивши їх на другий план. Син Оттона та Едгіт Людольф був невдоволений тим, що Оттон одружився вдруге (з Адельгейдою), тим самим поставивши під загрозу його можливість успадкувати владу за батьком. У 953 р. Людольф уклав угоду з герцогом Конрадом Лотаринзьким, архієпископом Фрідріхом Майнцьким та пфальцграфом Арнульфом Баварським.
Головним осередком заколоту стала Франконія. На боці короля залишилися Баварія і Саксонія, в останній, однак, деякі феодали приєдналися до заколотників. Фрідріх Майнцький виступив посередником між бунтівниками та королем. З переговорів, які він вів, можна зробити висновок, що бунтівники вимагали усунення від політики Генріха, гарантії Людольфу в престолонаслідуванні, відмови від італійської політики.
Боротьба з заколотом прийняла затяжний характер, проходила зі змінним успіхом, рясніла драматичними епізодами і поставила Оттона І навіть на межу катастрофи — був момент, коли він втратив контроль над Франконією, Швабією і навіть Баварією. Становище вкрай ускладнилося вторгненням угорців, що спустошили Баварію, Швабію, Франконію, Лотарингію, і рухом полабських слов'ян, які прагнули користуватися внутрішньо феодальними чварами в Німеччині. У самій Саксонії була група феодалів, яка потребувала активізації східної політики. Зрештою, однак, співвідношення сил склалося на користь королівської влади. Призначення в Саксонії герцогом Германа Білунга, що повело активну східну політику, забезпечило підтримку королівської влади з боку Саксонії. Призначення брата Оттона I Бруно одночасно архієпископом Кельнським і герцогом Лотаринзським (953) свідчило про концентрацію влади та про важливу роль Лотарингії у мобілізації сил у боротьбі з феодальною опозицією та зовнішньою небезпекою.
Боротьба королівської влади на два фронти — проти угорців і повсталих полабських слов'ян — у стані заколоту всередині Німеччини зажадала крайніх заходів та мобілізації всіх сил. Зовнішня небезпека згуртувала феодалів Німеччини, виникло антиугорське ополчення у складі франків, швабів і баварців, до них приєднався загін чехів. Заколотники, які намагалися увійти в угоду з угорцями, втратили підтримку місцевого населення та зазнали поразки. Об'єднане військо праворейнських герцогів із чехами розбило угорців на річці Лех, поблизу Аугсбурга (955). Це дозволило перекинути сили на Схід і розбити полабських слов'ян (на р. Раксі, поблизу Мекленбурга, 955)
Герцог Лотарингії Конрад помирає, тому Лотарингію було розділено на два герцогства (Верхню і Нижню Лотарингію).
Церковна політика
Щоб створити противагу світським феодалам Оттон проводив політику «Райхскірхе », для якої була характерна протекціонізм та покровительство церкви. Завдяки праву імунітету єпископи в межах своїх володінь мали повну судову владу. Проте за церковними правилами єпископи та абати не могли страчувати злочинців, тому повинні були передавати функцію світським чиновникам — фогтам. Оттон підтвердив право церковних ієрархів самостійно обирати єпископам фогтів. Також він дозволив карбувати єпископам власну монету, брати мито в своїх містах та контролювати ринки. Таким чином король зберіг церковні володіння від графського впливу.
Проте Оттон також вимагав, щоб все церковне майно використовувалось в інтересах королівства. Кожен єпископ або абат повинен був поставляти до королівського двору установлену кількість биків, свиней, яєць, у випадку війни виставляти загін тяжко озброєних вершників, саме тому король міг спокійно передавати землі свого домену церкві.
Оттон був релігійною людиною, його двір став центром духовного руху. Оттон заснував монастир Святого Моріца в Магдебурзі. Молодший брат Бруно керував королівською канцелярією. Для християнізації слов'янських земель між Ельбою та Одером. Оттон створив в 948 р. єпископства Хафельберг та Бранденбург, на півночі королівства були засновані єпископства Шлєзвіг, Аарус, Ріпен.
Оттон намагався створити Магдебурзьке архієпископство, щоб полегшити процес християнізації підкорених слов'ян. Однак король зіткнувся з супротивом архієпископа Майнцького і єпископа Хальберштадського, бо це суперечило їхнім інтересам. Дану проблему Оттон намагався вирішити, залучившись підтримкою папи римського, водночас імператор, на правах покровителя церкви планував провести реформу папської курії, яка знаходилась в занепаді.
В 968 р. Оттон створив архієпископство Магдебурзьке, у склад якого увійшли Бранденбурзьке, Хафельберзьке, Мейсенське, Цейцьке та Мерзебурзьке єпископства.
Другий італійський похід
Конфлікти з німецької церквою спонукали Оттона шукати підтримку у римській курії. Якраз в цей час папа Іоанн ХІІ попросив підтримки в боротьбі з Беренгаром ІІ. Тому король здійснив другий Італійський похід, в ході якого розгромив Беренгара ІІ. В 962 р. на свято Стрітення у соборі Святого Петра Папа Римський Іоанн ХІІ коронував Оттона І імператорською короною. Ця подія стала датою створення Священною Римської імперії. Римська коронація зміцнила на деякий час позиції Саксонської династії відносно герцогів: Швабія і Баварії втратили опору в Італії. Встановилася фактична влада імператора над папою: Оттон I у своїх грамотах не визнавав універсалістських претензій папи. Влада над папою забезпечила папську санкцію на єпископальну політику та магдебурзький план. Римська коронація посилила зовнішні позиції Саксонської держави, фактично санкціонувала її гегемонію В Європі. Після його залишення Риму туди повернувся Іван XII, що змусило Отона I 963 року повернутися до Риму, де знову встановив Лева VIII. Але почалася епідемія чуми, під час якої помер трірський архієпископ , а потім і Лев VIII. Це змусило імператора залишити Рим.
Боротьба з Візантією
Після здобуття імператорської корони Оттон почав війну в Південній Італії, що належала Візантії. Тим самим Оттон намагався здобути визнання свого титулу Східною Римською Імперією. Успішні військові дії примусили Візантію укласти договір з Оттоном І: в обмін на Апулію Оттон ІІ одружився з принцесою Феофано Склірена, тим самим Іоанн І Цимісхій визнав владу Оттона І.
Сім'я
- Батько: Генріх I Птахолов
- Матір: Матильда Вестфальська
- 1-а дружина:
- Людольф
- Ліутгарда
- 2-а дружина: Адельгейда Бургундська
- Генріх
- Бруно,
- Оттон II
Критика італійської політики
Політика Оттона І (936—972) викликає у дослідників чимало запитань. Справа в тому, що об'єктивну оцінку її наслідкам та нагальності дати доволі складно.
В середині XIX ст., коли Німеччина стояла на шляху об'єднання, розпочалась дискусія між двома основними таборами. Перший розглядав ситуацію з малогерманських позицій. Його представником був прусський історик Генріх Зібель. Він заперечував італійську політику Оттона І, вважаючи, що прагнення Оттонів управляти одночасно Німеччиною і Італією призвело середньовічну німецьку державу до катастрофи: з національної точки зору це прагнення було зовсім не бажане, а політично — безперспективне; були витрачені кращі сили в марній боротьбі, замість того, щоб проводити політику, що відповідала б національним інтересам держави, а саме у східному напрямку.
Другий табір очолив Юліус Фіккер. прихильник великогерманського об'єднання. На думку Фіккера італійська політика Оттонів повністю відповідала інтересам німецької держави в Х ст. Він вважав, що катастрофу спричинила не сама політика Оттона, а вже загравання з папством його наступників, в той час як сама політика Оттона І посилила німецьку державу в Х ст. і відіграла вирішальну роль у становленні німецької гегемонії в Європі.
Мартін Лінцель заявляє, що не знаходить імперську політику Оттона І ані шкідливою, ані корисною, займаючи максимально помірковану позицію в цьому питанні. Все ж таки в післявоєнні часи історики знаходили в італійській політиці більше корисного, ніж шкідливого.
Радянський історик Микола Колесницький розкритикував дане питання у праці «Священная Римская Империя: притязания и действительность». В ній він стверджує, що політика не була продиктована внутрішніми потребами, а ,насамперед, грабувати італійські міста було вигідною і легкою справою, ніж походи проти слов'ян. Колесницького критикує Балакін, наголошучи, що перший протирічить самому собі, визнаючи, що походи в 951 р. і 961 р. все ж ставили на меті приборкати сепаратистські тенденції південнонімецьких герцогів.
Нєусихін Олександр говорить, що намагання королівської влади підпорядкувати церкву викликало необхідність поставити під контроль самого папу римського, що закріпило б залежність від короля німецьких єпископів. Інший ряд причин говорить про поземельні зв'язки Німеччини з Італією. В цих зв'язках були зацікавлені світські землевласники з південної Німеччини та єпископат. Спираючись на це, політика Оттона І була спробою укріплення недостатньо стійкої влади в Німеччині шляхом захоплення Італії.
Примітки
- Kindred Britain
- Деяния Саксов. Москва: Наука. 1975 р. с. 271 с.
{{}}
:|first=
з пропущеним|last=
() - Кремонский, Лиутпранд (2006). АНТАПОДОСИС; КНИГА ОБ ОТТОНЕ; ОТЧЕТ О ПОСОЛЬСТВЕ В КОНСТАНТИНОПОЛЬ. https://royallib.com/book/liutprand_kremonskiy/antapodosis_kniga_ob_ottone_otchet_o_posolstve_v_konstantinopol.html (русский) .
Джерела
- Адам Бременский. Деяния архиепископов Гамбургской церкви// Немецкие анналы и хроники 10-11 ст./ [пер. с лат.] Рыбаков и И. Дьяконов. — Москва, 2012. — С.297-450.
- Видукент Корвейский. Деяния Саксов/ [пер. с лат.] Г. Э. Санчук. — Москва: наука, 1975 р. — 271 с.
- Людпрант Кремонский. Антаподосис. Книга об Оттоне; отчет о посольстве в Константинополь/ [пер. с лат.] И. В. Дьяконов. — Москва, 2016. — 191 с.
- Квидлинбургские анналы// Немецкие анналы и хроники. — Москва, 2012. — С. 15-90
- Оттон I // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1261. — 1000 екз.
- Титмар Мерзебургский. Хроника. — 254 с.
- Althoff, Gerd. Otto I., der Große. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1999, Band 19, S. 656–660 (Digitalisat).
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оттон I
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro Otton ta Otton I znachennya Otto n I Velikij nim Otto I ital Ottone 23 listopada 912 09121123 7 travnya 973 zasnovnik i pershij imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 962 973 Korol Shidnoyi Frankiyi i gercog Saksonskij 936 973 Korol Italiyi 961 973 Predstavnik Saksonskoyi dinastiyi Narodivsya u Valgauzeni Shidna Frankiya Sin shidno frankskogo korolya Genriha I Ptaholova i Matildi Vestfalskoyi Batko Ottona II Pomer u Memlebeni Svyashenna Rimska imperiya Pohovanij u Magdeburzkomu sobori Prizvisko Velikij nim der Grosse jogo vpershe vzhiv serednovichnij hronist Otto iz Frajzinga nim Otto von Freising 1112 1158 Prozvanij Velikim ne lishe za jogo Velich ale j dlya ototozhnennya jogo z jogo legendarnim predkom Karlom I Velikim Otton I nim Otto I der GrosseOtton I Prapor Rimskij Imperator 2 lyutogo 962 7 travnya 973 Koronaciya 2 lyutogo 962 Poperednik Berengar I Nastupnik Otton II Korol Italiyi 25 grudnya 961 7 travnya 973 Koronaciya 10 zhovtnya 951 Poperednik Berengar II korol Italiyi Nastupnik Otton II 2 lipnya 936 7 travnya 973 Koronaciya 7 serpnya 936 Poperednik Genrih I Ptaholov Nastupnik Otton II Gercog Saksonskij 2 lipnya 936 7 travnya 973 Narodzhennya 23 listopada 912 0912 11 23 Valgauzen Shidna FrankiyaSmert 7 travnya 973 0973 05 07 60 rokiv Memleben Svyashenna Rimska imperiyaPohovannya Magdeburzkij soborKrayina Svyashenna Rimska imperiyaRid Saksonska dinastiyaBatko Genrih I PtaholovMati Matilda VestfalskaShlyub d 1 i Adelgejda BurgundskaDiti Vid 1 go shlyubu sin Lyudolf dochka Liutgarda Vid 2 go shlyubu sini Genrih Bruno Otton II dochka Avtograf Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaProblema prestolonasliduvannya Koronaciya Ottona I vidbulas u nastupnomu misyaci pislya smerti Genriha I Ptaholova Otton ne buv ulyublencem Matildi Vestfalskoyi mati pislya smerti Genriha Ptaholova namagalas zrobiti korolem molodshogo brata Ottona Genriha adzhe Otton narodivsya koli Genrih I she ne buv obranij korolem shidnih frankiv na vidminu vid Genriha yakij narodivsya vzhe pislya koronaciyi batka tobto porfirorodnim sinom buv same Genrih ale za zapovitom Genriha I prestol unasliduvav same starshij sin Simejni spravi dostavili novoobranomu korolyu bagato problem cherez postijni povstannya Ne varto takozh zabuvati sho Genrih I Ptaholov mav she odnogo sina vid Hateburgi Merzeburzkoyi prote vin buv viznanij korolem nezakonnonarodzhenim ta vtrachav pravo na nasliduvannya prestolu Koronaciya Pislya smerti svogo batka Genriha I Ptaholova u 936 r Otton buv koronovanij Aahenskomu palaci I koli vin Otton tudi pribuv gercogi nachalniki oblastej z inshimi zagonami vasaliv zibralisya v kolonadi yaka z yednana z bazilikoyu Karla Velikogo voni posadili novogo gercoga na sporudzhenij tam tron prostyagli do nogo ruki i urochisto obicyali jomu svoyu virnist i dopomogu proti vsih vorogiv i tak za svoyim zvichayem zrobili jogo korolem Vidukind Korvejskij Diyannya Saksiv 2 Kniga V toj chas arhiyepiskop Gildebert z duhovenstvom ta narodom chekav koli z yavitsya korol v bazilici Koli zh vin z yavivsya arhiyepiskop vistupiv jomu nazustrich livoyu rukoyu torknuvsya pravoyi ruki korolya i nesuchi u pravij ruci palicyu perevitoyu strichkoyu odyagnenij u vidpovidnij odyag vijshov na seredinu hramu i zupinivsya Zvidsi vin zvernuvsya do narodu sho stoyav dovkola bo galereya vnizu ta nagori v cij bazilici bula vlashtovana u viglyadi kola tak sho ves narod mig jogo bachiti Os skazav vin ya navodzhu vam Ottona yakogo bog obrav gosudar Genrih kolis priznachiv a teper usi knyazi zrobili v koroli yaksho vam ce obrannya do dushi to pokazhit ce pidnyavshi pravu ruku do neba Vidukind Korvejskij Diyannya Saksiv 2 Kniga U vidpovid ves narod zdijnyav pravicyu vgoru i golosno pobazhav novomu gercogu blagopoluchchya Potim razom iz korolem odyagnenim za zvichayem frankiv v shilnu tuniku arhiyepiskop rushiv do vivtarya na yakomu lezhali korolivski insigniyi mech iz poyasom plash iz zastibkami ta zhezl zi skipetrom ta koronoyu Otzhe vin pidijshov do vivtarya vzyav tut mech z poyasom povernuvsya do korolya i skazav Prijmi cej mech i roztroshi yim vsih suprotivnikiv Hrista varvariv i poganih hristiyan voleyu bozhoyu tobi peredana vlada nad vsiyeyu derzhavoyu frankiv dlya zberezhennya najmicnishogo svitu sered usih hristiyan Potim vzyavshi zap yastya i plash vin nadiv yih na korolya i skazav Nehaj cej odyag z spadayuchimi skladkami nagaduye tobi pro te yaka starannist u viri maye tebe spalahuvati i pro te sho v zberezhenni miru ti povinen zalishatisya nepohitnim do kincya Potim vzyavshi skipetr i zhezl vin skazav Nehaj ci znaki sluzhat tobi nagaduvannyam pro te sho ti mayesh z batkivskoyu strogistyu karati piddanih i prostyagati ruku miloserdya nasampered slugam bozhim vdovam i sirotam i nehaj u dushi tvoyij nikoli ne visohne yelej spivchuttya i nehaj i zaraz i v majbutnomu tebe vinchaye vichnu vinagorodu I negajno arhiyepiskopi Gildebert i Vinfrid pomazali korolya svyatim olivi i uvinchali zolotoyu koronoyu Ti zh arhiyepiskopi pidveli jogo do tronu i pidnyalisya do nogo shodami sho jdut spirallyu tron buv sporudzhenij mizh dvoma kolonami divovizhnoyi krasi zvidsi korol mig bachiti vsih i buv vidno vsima Pislya togo yak bula progoloshena hvala Bogu i urochisto dotrimani obryadi korol spustivsya v zalu pidijshov do marmurovogo stolu pribranogo z korolivskoyu pishnistyu i siv za stil z arhiyepiskopom i z usim narodom prisluzhuvali zh yim gercogi Gercog Lotaringiyi Gizelbert vladi yakogo pidlyagalo ce misce dbav pro vse Ebergard keruvav benketom frank German ocholyuvav kravchih a Arnulf vidav kinnotoyu i dbav pro rozmishennya ta rozbivku taboru Zigfrid zhe najvidatnishij iz saksiv i drugij cholovik pislya korolya svoyak pokijnogo korolya teper takozh pov yazanij sporidnenistyu z novim korolem mav pikluvannya v cej chas nad Saksoniyeyu shob ne vidbulosya yakogos vorozhogo vtorgnennya a takozh trimav pri sobi j vihovuvav molodshogo Genriha A korol pislya togo yak zavitav kozhnogo z knyaziv vidpovidnim yih gidnosti podarunkom yak godilosya korolivskoyi shedrosti spovnenij radosti vidpustiv natovp Pershe povstannya gercogiv 936 r Odrazu pislya koronaciyi Ottona v Aaheni u Saksoniyu kudi vtorglis plemena ugriv Otton priznachiv markgrafiv Gero ta Erimana Takij krok viklikav nevdovolennya u brata Ottona Tankmara yakij pragnuv uspadkuvati ci zemli pislya smerti grafa Zigfrida Zgodom korol vtrutivsya u spravi Bavariyi de pislya smerti Arnulfa Zlogo u 937 r bavarci vidmovili Ottonu v prisyazi vin zrobiv gercogom brata Arnulfa Zgodom povstaye Ebergard Frankonskij Ebergard shilyaye na svij bik molodshogo brata Ottona Genriha sho vistupav z pretenziyami na rol korolya Do povstalih priyednuyetsya takozh Gizelbert Lotarinzkij ta arhiyepiskop Majnckij Fridrih prote Otton peremagaye lotarinzke vijsko u bitvi pri Birteni Pislya cogo frankonski grafi Udo i Konrad dvoyuridni brati Eberharda atakuvali buntivnih gercogiv pri Anderlehti Pid chas bitvi Eberhard ta Gizelbert zaginuli a Genrih zdavsya na milist svogo brata V rezultati Frankoniyu podilili mizh soboyu Udo ta Konrad a gercogom stav sin Ottona Lyudolf Takim chinom Otton povnistyu pidkoriv nimecki gercogstva Porazka zakolotu gercogiv mala veliki naslidki dlya vnutrishnoyi i zovnishnoyi politiki Saksoniyi Korolivska vlada povela bilsh rishuchij nastup na prava gercogiv stala vdavatisya do novih zasobiv dlya zabezpechennya yihnoyi sluhnyanosti nareshti pishla na peregrupuvannya sil useredini panivnogo klasu Vlada nad Bavariyeyu bula posilena a gercog yiyi zmushenij buv viddati do korolivskih derzhavnih volodin Z samostijnistyu Frankoniyi bulo pokincheno vona bula bezposeredno pidporyadkovana korolyu Gercogom Lotaringiyi bulo zrobleno satelita Ottona I rejnskogo franka Konrada Chervonogo Z metoyu zabezpechiti posluh gercogiv korol vdavsya do praktiki vstanovlennya pryamih rodinnih zv yazkiv gercogiv z dinastiyeyu Konrad Lotaringskij buv odruzhenij z dochkoyu Ottona I gercogom Bavariyi stav brat korolya Genrih gercogom Shvabiyi sin korolya Lyudolf Dlya uspishnishoyi borotbi z feodalnoyu opoziciyeyu korol pishov na politiku zastupnictva Bavariyi yaku viddav bratovi Genrihu kolishnomu buntivniku a vidteper stav pomichnikom i soyuznikom Praktichno vstanovivsya saksono bavarskij soyuz Pershij italijskij pohid Zabezpechivshi sobi micne stanovishe v Nimechchini Otton zmig vistupiti arbitrom v yevropejskih spravah U Franciyi vin u 946 r vin povernuv do pravlinnya dinastiyu Karolingiv a same Lyudovika IV taki obstavini zmushuyut zadati pitannya hto zh povinen zajmati imperatorskij prestol Nashadok Karolingiv Lyudovik chi saks Otton z yakimi Karolingi veli zhorstoku borotbu Korolivstvo Burgundiya Priyednannya Burgundiyi V pershi roki pravlinnya Otton poklav pochatok italijskij politici Privodom do cogo sluguvala smert u 937 r korolya Verhnoyi Burgundiyi Rudolfa II Gugo Provanskij zadlya zahoplennya vladi odruzhuyetsya na vdovi korolevi Berti a svogo sina obruchaye z dochkoyu Rudolfa II Adelgejdi Sin pokijnogo korolya Konrad vtrachav pravo na prestol Otton bere pid svij patronat spadkoyemcya prestolu ta prijmayuchi vid nogo vasalnu prisyagu vstanovivshi takim chinom vladu nad Burgundiyeyu Otton vidchuvav sho maye na ce povne pravo adzhe jogo batko Genrih I otrimav vid Rudolfa II Svyashennij spis ce oznachalo simvolichnu peredachu vladi Ottonu I Prote ne vsi pogodzhuvalis z pravami Ottona I na prestol Francuzkij hronist Flodoard stverdzhuvav sho Konrada bulo zahopleno ta utrimuvano u poloni Korol langobardiv Piznishe Otton vtrutivsya v Italijski spravi Imperatorom zahodu buv korol Nizhnoyi Burgundiyi Lyudovik III yakogo zgodom poloniv i skinuv markgraf Berengar I Friulskij Pislya smerti Berengara v 924 r jogo nashadki veli borotbu z Burgundskimi korolyami Ostanni v 933 r domovilis sho obidvi Burgundski derzhavi povinni ob yednatisya pid vladoyu korolya Verhnoyi Burgundiyi Rudolfa II v toj chas yak prava na Italiyu vidhodili do korolya Nizhnoyi Burgundiyi Gugo Provanskogo Prote ani Gugo ani jogo sin Lotar ne zmogli vporatis z Berengarom II yakij za pidtrimki Ottona zberig svoyu vladu v Italiyi Pislya smerti Lotarya Berengar II poloniv jogo druzhinu Adelgejdu ta zmushuvav vstupiti v shlyub z odnim zi svoyih siniv tomu koroleva Italiyi poprosila dopomogi u Ottona I Ovdovilij za dekilka rokiv do cogo korol vtorgsya v Italiyu u 951 r odruzhivsya z Adelgejdoyu ta prijnyav titul korolya langobardiv Berengar zhe otrimav Italiyu v yakosti lena prote postupivsya Bavariyi velikoyu teritoriyeyu Friulskoyi Marki Bunt Lyudolfingiv 953 954 Borotba z madyarami ta slov yanami Italijska politika zbagatila Ottona I i Genriha Bavarskogo ale zavdala shkodi Konradu Lotarinzkomu i Lyudolfu vidtisnivshi yih na drugij plan Sin Ottona ta Edgit Lyudolf buv nevdovolenij tim sho Otton odruzhivsya vdruge z Adelgejdoyu tim samim postavivshi pid zagrozu jogo mozhlivist uspadkuvati vladu za batkom U 953 r Lyudolf uklav ugodu z gercogom Konradom Lotarinzkim arhiyepiskopom Fridrihom Majnckim ta pfalcgrafom Arnulfom Bavarskim Golovnim oseredkom zakolotu stala Frankoniya Na boci korolya zalishilisya Bavariya i Saksoniya v ostannij odnak deyaki feodali priyednalisya do zakolotnikiv Fridrih Majnckij vistupiv poserednikom mizh buntivnikami ta korolem Z peregovoriv yaki vin viv mozhna zrobiti visnovok sho buntivniki vimagali usunennya vid politiki Genriha garantiyi Lyudolfu v prestolonasliduvanni vidmovi vid italijskoyi politiki Borotba z zakolotom prijnyala zatyazhnij harakter prohodila zi zminnim uspihom ryasnila dramatichnimi epizodami i postavila Ottona I navit na mezhu katastrofi buv moment koli vin vtrativ kontrol nad Frankoniyeyu Shvabiyeyu i navit Bavariyeyu Stanovishe vkraj uskladnilosya vtorgnennyam ugorciv sho spustoshili Bavariyu Shvabiyu Frankoniyu Lotaringiyu i ruhom polabskih slov yan yaki pragnuli koristuvatisya vnutrishno feodalnimi chvarami v Nimechchini U samij Saksoniyi bula grupa feodaliv yaka potrebuvala aktivizaciyi shidnoyi politiki Zreshtoyu odnak spivvidnoshennya sil sklalosya na korist korolivskoyi vladi Priznachennya v Saksoniyi gercogom Germana Bilunga sho povelo aktivnu shidnu politiku zabezpechilo pidtrimku korolivskoyi vladi z boku Saksoniyi Priznachennya brata Ottona I Bruno odnochasno arhiyepiskopom Kelnskim i gercogom Lotarinzskim 953 svidchilo pro koncentraciyu vladi ta pro vazhlivu rol Lotaringiyi u mobilizaciyi sil u borotbi z feodalnoyu opoziciyeyu ta zovnishnoyu nebezpekoyu Borotba korolivskoyi vladi na dva fronti proti ugorciv i povstalih polabskih slov yan u stani zakolotu vseredini Nimechchini zazhadala krajnih zahodiv ta mobilizaciyi vsih sil Zovnishnya nebezpeka zgurtuvala feodaliv Nimechchini viniklo antiugorske opolchennya u skladi frankiv shvabiv i bavarciv do nih priyednavsya zagin chehiv Zakolotniki yaki namagalisya uvijti v ugodu z ugorcyami vtratili pidtrimku miscevogo naselennya ta zaznali porazki Ob yednane vijsko pravorejnskih gercogiv iz chehami rozbilo ugorciv na richci Leh poblizu Augsburga 955 Ce dozvolilo perekinuti sili na Shid i rozbiti polabskih slov yan na r Raksi poblizu Meklenburga 955 Gercog Lotaringiyi Konrad pomiraye tomu Lotaringiyu bulo rozdileno na dva gercogstva Verhnyu i Nizhnyu Lotaringiyu Cerkovna politika Shob stvoriti protivagu svitskim feodalam Otton provodiv politiku Rajhskirhe dlya yakoyi bula harakterna protekcionizm ta pokrovitelstvo cerkvi Zavdyaki pravu imunitetu yepiskopi v mezhah svoyih volodin mali povnu sudovu vladu Prote za cerkovnimi pravilami yepiskopi ta abati ne mogli strachuvati zlochinciv tomu povinni buli peredavati funkciyu svitskim chinovnikam fogtam Otton pidtverdiv pravo cerkovnih iyerarhiv samostijno obirati yepiskopam fogtiv Takozh vin dozvoliv karbuvati yepiskopam vlasnu monetu brati mito v svoyih mistah ta kontrolyuvati rinki Takim chinom korol zberig cerkovni volodinnya vid grafskogo vplivu Prote Otton takozh vimagav shob vse cerkovne majno vikoristovuvalos v interesah korolivstva Kozhen yepiskop abo abat povinen buv postavlyati do korolivskogo dvoru ustanovlenu kilkist bikiv svinej yayec u vipadku vijni vistavlyati zagin tyazhko ozbroyenih vershnikiv same tomu korol mig spokijno peredavati zemli svogo domenu cerkvi Otton buv religijnoyu lyudinoyu jogo dvir stav centrom duhovnogo ruhu Otton zasnuvav monastir Svyatogo Morica v Magdeburzi Molodshij brat Bruno keruvav korolivskoyu kancelyariyeyu Dlya hristiyanizaciyi slov yanskih zemel mizh Elboyu ta Oderom Otton stvoriv v 948 r yepiskopstva Hafelberg ta Brandenburg na pivnochi korolivstva buli zasnovani yepiskopstva Shlyezvig Aarus Ripen Otton namagavsya stvoriti Magdeburzke arhiyepiskopstvo shob polegshiti proces hristiyanizaciyi pidkorenih slov yan Odnak korol zitknuvsya z suprotivom arhiyepiskopa Majnckogo i yepiskopa Halbershtadskogo bo ce superechilo yihnim interesam Danu problemu Otton namagavsya virishiti zaluchivshis pidtrimkoyu papi rimskogo vodnochas imperator na pravah pokrovitelya cerkvi planuvav provesti reformu papskoyi kuriyi yaka znahodilas v zanepadi V 968 r Otton stvoriv arhiyepiskopstvo Magdeburzke u sklad yakogo uvijshli Brandenburzke Hafelberzke Mejsenske Cejcke ta Merzeburzke yepiskopstva Drugij italijskij pohid Dokladnishe Ottonskij privilej Konflikti z nimeckoyi cerkvoyu sponukali Ottona shukati pidtrimku u rimskij kuriyi Yakraz v cej chas papa Ioann HII poprosiv pidtrimki v borotbi z Berengarom II Tomu korol zdijsniv drugij Italijskij pohid v hodi yakogo rozgromiv Berengara II V 962 r na svyato Stritennya u sobori Svyatogo Petra Papa Rimskij Ioann HII koronuvav Ottona I imperatorskoyu koronoyu Cya podiya stala datoyu stvorennya Svyashennoyu Rimskoyi imperiyi Rimska koronaciya zmicnila na deyakij chas poziciyi Saksonskoyi dinastiyi vidnosno gercogiv Shvabiya i Bavariyi vtratili oporu v Italiyi Vstanovilasya faktichna vlada imperatora nad papoyu Otton I u svoyih gramotah ne viznavav universalistskih pretenzij papi Vlada nad papoyu zabezpechila papsku sankciyu na yepiskopalnu politiku ta magdeburzkij plan Rimska koronaciya posilila zovnishni poziciyi Saksonskoyi derzhavi faktichno sankcionuvala yiyi gegemoniyu V Yevropi Pislya jogo zalishennya Rimu tudi povernuvsya Ivan XII sho zmusilo Otona I 963 roku povernutisya do Rimu de znovu vstanoviv Leva VIII Ale pochalasya epidemiya chumi pid chas yakoyi pomer trirskij arhiyepiskop a potim i Lev VIII Ce zmusilo imperatora zalishiti Rim Borotba z Vizantiyeyu Pislya zdobuttya imperatorskoyi koroni Otton pochav vijnu v Pivdennij Italiyi sho nalezhala Vizantiyi Tim samim Otton namagavsya zdobuti viznannya svogo titulu Shidnoyu Rimskoyu Imperiyeyu Uspishni vijskovi diyi primusili Vizantiyu uklasti dogovir z Ottonom I v obmin na Apuliyu Otton II odruzhivsya z princesoyu Feofano Sklirena tim samim Ioann I Cimishij viznav vladu Ottona I Sim yaDokladnishe Saksonska dinastiya Batko Genrih I Ptaholov Matir Matilda Vestfalska 1 a druzhina Lyudolf Liutgarda 2 a druzhina Adelgejda Burgundska Genrih Bruno Otton IIKritika italijskoyi politikiPolitika Ottona I 936 972 viklikaye u doslidnikiv chimalo zapitan Sprava v tomu sho ob yektivnu ocinku yiyi naslidkam ta nagalnosti dati dovoli skladno V seredini XIX st koli Nimechchina stoyala na shlyahu ob yednannya rozpochalas diskusiya mizh dvoma osnovnimi taborami Pershij rozglyadav situaciyu z malogermanskih pozicij Jogo predstavnikom buv prusskij istorik Genrih Zibel Vin zaperechuvav italijsku politiku Ottona I vvazhayuchi sho pragnennya Ottoniv upravlyati odnochasno Nimechchinoyu i Italiyeyu prizvelo serednovichnu nimecku derzhavu do katastrofi z nacionalnoyi tochki zoru ce pragnennya bulo zovsim ne bazhane a politichno bezperspektivne buli vitracheni krashi sili v marnij borotbi zamist togo shob provoditi politiku sho vidpovidala b nacionalnim interesam derzhavi a same u shidnomu napryamku Drugij tabir ocholiv Yulius Fikker prihilnik velikogermanskogo ob yednannya Na dumku Fikkera italijska politika Ottoniv povnistyu vidpovidala interesam nimeckoyi derzhavi v H st Vin vvazhav sho katastrofu sprichinila ne sama politika Ottona a vzhe zagravannya z papstvom jogo nastupnikiv v toj chas yak sama politika Ottona I posilila nimecku derzhavu v H st i vidigrala virishalnu rol u stanovlenni nimeckoyi gegemoniyi v Yevropi Martin Lincel zayavlyaye sho ne znahodit impersku politiku Ottona I ani shkidlivoyu ani korisnoyu zajmayuchi maksimalno pomirkovanu poziciyu v comu pitanni Vse zh taki v pislyavoyenni chasi istoriki znahodili v italijskij politici bilshe korisnogo nizh shkidlivogo Radyanskij istorik Mikola Kolesnickij rozkritikuvav dane pitannya u praci Svyashennaya Rimskaya Imperiya prityazaniya i dejstvitelnost V nij vin stverdzhuye sho politika ne bula prodiktovana vnutrishnimi potrebami a nasampered grabuvati italijski mista bulo vigidnoyu i legkoyu spravoyu nizh pohodi proti slov yan Kolesnickogo kritikuye Balakin nagoloshuchi sho pershij protirichit samomu sobi viznayuchi sho pohodi v 951 r i 961 r vse zh stavili na meti priborkati separatistski tendenciyi pivdennonimeckih gercogiv Nyeusihin Oleksandr govorit sho namagannya korolivskoyi vladi pidporyadkuvati cerkvu viklikalo neobhidnist postaviti pid kontrol samogo papu rimskogo sho zakripilo b zalezhnist vid korolya nimeckih yepiskopiv Inshij ryad prichin govorit pro pozemelni zv yazki Nimechchini z Italiyeyu V cih zv yazkah buli zacikavleni svitski zemlevlasniki z pivdennoyi Nimechchini ta yepiskopat Spirayuchis na ce politika Ottona I bula sproboyu ukriplennya nedostatno stijkoyi vladi v Nimechchini shlyahom zahoplennya Italiyi PrimitkiKindred Britain d Track Q75653886 Deyaniya Saksov Moskva Nauka 1975 r s 271 s a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a first z propushenim last dovidka Kremonskij Liutprand 2006 ANTAPODOSIS KNIGA OB OTTONE OTChET O POSOLSTVE V KONSTANTINOPOL https royallib com book liutprand kremonskiy antapodosis kniga ob ottone otchet o posolstve v konstantinopol html russkij DzherelaAdam Bremenskij Deyaniya arhiepiskopov Gamburgskoj cerkvi Nemeckie annaly i hroniki 10 11 st per s lat Rybakov i I Dyakonov Moskva 2012 S 297 450 Vidukent Korvejskij Deyaniya Saksov per s lat G E Sanchuk Moskva nauka 1975 r 271 s Lyudprant Kremonskij Antapodosis Kniga ob Ottone otchet o posolstve v Konstantinopol per s lat I V Dyakonov Moskva 2016 191 s Kvidlinburgskie annaly Nemeckie annaly i hroniki Moskva 2012 S 15 90 Otton I Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1261 1000 ekz Titmar Merzeburgskij Hronika 254 s Althoff Gerd Otto I der Grosse Neue Deutsche Biographie Berlin 1999 Band 19 S 656 660 Digitalisat PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Otton I