Ukrcenter Примітки Олексій Євменович ОпанасюкНародився 29 березня 1936 1936 03 29 Дубрівка Брусилівський район Київська

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Олексій Євменович Опанасюк

Народився	29 березня 1936(1936-03-29) Дубрівка, Брусилівський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Помер	1 червня 2011(2011-06-01) (75 років)
Країна	СРСР Україна
Діяльність	письменник
Мова творів	українська і російська
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка (1997)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Опанасюк.

Олексі́й Євме́нович Опанасю́к (29 березня 1936(19360329), Дубрівка, Житомирська область — 1 червня 2011) — український письменник. За значний внесок у розвиток культури Житомирщини Указом Президента України удостоєний звання «Заслужений працівник культури України».

Біографія

Народився в селі Дібрівка Брусилівського району Житомирської області 29 березня 1936 року у великій селянській родині.

Закінчив початкову школу в Дубрівці, семирічку в Хомутці… Щоліта працював у колгоспі, аби щось заробити. Літературне життя розпочав ще в шкільному віці, дописуючи до місцевої газети «Колгоспна правда» етюди, новелетаи, оповідки. Одночасно у 8-му класі він пішов працювати їздовим, бо сім'я дуже голодувала.

Трудову діяльність Олексій Євменович розпочав завідувачем сільським клубом в рідному селі, потім був обраний другим секретарем Брусилівського райкому комсомолу. У 1957 році перейшов на роботу до редакції газети «Колгоспна правда». Згодом поступив на факультет журналістики в Київському університеті. Публікувався в журналах «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна». На молодого новеліста звернули увагу Максим Тадейович Рильський і Олесь Терентійович Гончар. Збірник молодих авторів «Щасливої дороги» (1962) з прозовими творами Опанасюка вийшов з передмовою Максима Рильського.

Після навчання повертається на Житомирщину, де працював літпрацівником обласної газети «Радянська Житомирщина», редактором районної газети «Зоря комунізму», обласної «Комсомольська зірка», начальником редакційно-видавничого відділу Житомирського обласного поліграфічного видавництва.

З 1980 до 2003 року очолював Житомирську обласну організацію Національної спілки письменників України. Окрім цього був членом Української Ради Миру, заступником голови Всеукраїнського товариства Івана Огієнка і обласної ради Конгресу Української інтелігенції, кілька років — курінний отаман Житомирського Козацького коша. Опанасюк стояв біля витоків екологічного товариства культурно-освітніх об'єднань обласного товариства української мови «Просвіта».

Зараз займається дослідницькою та літературною діяльністю. Був ініціатором запровадження премії імені Огієнка, яку з 1995 року отримали понад 110 діячів літератури, культури, мистецтва й науки. Активно пропагує українське слово і національну ідею культурного відродження нашого народу та утвердження державності України.

Помер письменник 3 червня 2011 року.

Літературна творчість

В 1975 році вийшла художньо-документальна повість Опанасюка «Копище» — розповідь про село, спалене разом з людьми за опір німцям в роки німецько-радянської війни. Темі війни присвячена повість «Кров і фата» про героїв Малинського підпілля, «Спитай у беріз при долині» про захисників Коростенського укріпрайону, «Четверо вийшли в дорогу» про юних підпільників з села Альбінівка, що під Житомиром, «Жайворонова кладка» про трагедію 1943 року поліського села.

Повість «Зникали у відомому напрямку» (1990) — документальний твір про голодомор і більшовицький терор на Житомирщині. На її сторінках письменник досліджує долі безневинно репресованих поліщуків, які потрапили під страшний прес сталінського беззаконня.

«Трійця з передпілля Києва» (1999) — есей присвячений життєвим та мистецьким шляхам трьох велетнів українського духу, які зросли на Київсько-Волинській землі — Івану Огієнку, Максиму Рильському та Борису Тену. Олексій Опанасюк показує як перепліталися їх шляхи, як підтримували один одного світочі національної ідеї у важких випробуваннях XX століття. Головна ідея твору — це Україна, її культура, воля та державність.

Останній твір письменника «Чи затишно пані провінції в Житомирі» (2001) — збірка публіцистики автора різних років, а також документів, протоколів, рішень, постанов, листів, що відображають творче життя Житомирської обласної письменницької організації за 35 років її існування.

Громадська діяльність

Громадській активності Олексія Євменович Опанасюкйому завдячують створення картинної галереї «Пам'яті спалених сіл» у селі Копище Олевського району на Житомирщині, пам'ятник Тарасу Шевченку в Кодні під Житомиром, пам'ятна стела Івану Огієнкові в Брусилові. Опанасюк — «хрещений батько» Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Романівська весна» у музеї-садибі родини Рильських у Романівкці Попільнянського району. Він активно сприяв увічненню пам'яті Джозефа Конрада, Івана Кочерги, Бориса Тена, Олега Ольжича.

За його активного сприяння і участі відкрито перший в Україні пам'ятник жертвам масових більшовицьких репресій «Криниця совісті» у селі Велика Цвіля Ємільчинського району.

Творчий доробок

Опанасюк О. В'язанка: оповідання / О. Опанасюк. — Київ: Веселка, 1969. — 49 с.
Опанасюк О. Жайворонкова кладка: повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Молодь, 1983. — 255 с.
Опанасюк О. Живий біль, або Зникали у відомому напрямку: повість у монологах / О. Є. Опанасюк; авт. передм. Євген Концевич. — Житомир: Пасічник М. П., 2008. — 210 с. — (Бібліотека журналу «Косень»). — .
Опанасюк О. Жита: оповідання та коротка повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Молодь, 1966. — 171 с.
Опанасюк О. Житичі: оповідання, повісті / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1985. — 223 с.
Опанасюк А. Е. Житомир: Что? Где? Как? : фотопутеводитель / А. Е. Опанасюк, Ю. Л. Каповский; фот. Т. М. Шабловского. — Киев Мистецтво, 1989. — 129 с.
Опанасюк О. Є Житомир: Що? Де? Як? : фотопутівник / О. Є. Опанасюк, Ю. Л. Каповський; фот. С. С. Крячка та ін. — Київ: Мистецтво, 1984. — 191 с.
Опанасюк О. Є Іван Огієнко та літописний Воздвиждень з його окресами: у спогадах, документах, оповіданнях, версіях / О. Є. Опанасюк. — Житомир: Пасічник М. П., 2011. — 223 с. — .
Опанасюк О. Є Копище: повість / вступ. слово Ю. Збанацького / О. Є. Опанасюк. — Київ: Молодь, 1975. — 160 с.
Опанасюк О. Є Кров і фата: повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1967. — 155 с.
Опанасюк О. Є Не рань траву. = Scriptum manet…: оповідки. Есе. Споминки / О. Є. Опанасюк; ред.: Віктор Васильчук, Михайло Лєцкін. — Коростень: Вечір. Коростень, 2003. — 129 с. — .
Опанасюк О. Є Пристані на Уборті: оповідання та повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1978. — 280 с.
Опанасюк Олесь (Олексій) Рідне слово на чужині: Іван Огієнко — редактор і видавець: есей-дослідження / О. Опанасюк; ред. та післямова М. Лєцкіна. — Житомир: Перевесло, 2004. — 47 с. — (Бібліотека альманаху «Перевесло»; вип. 1).
Опанасюк О. Є Січ Тараса Бульби в Олевську: в спогадах, док., свідченнях; Війна і фата: повісті / О. Опанасюк. — Житомир: Пасічник М. П., 2008. — 435 с. — .
Опанасюк О. Є Спитай у беріз при долині: повісті, оповідання / О. Є. Опанасюк. — Київ: Дніпро, 1986. — 479 с.
Опанасюк О. Є Трійця з передпілля Києва: оповідки літеральні / О. Є. Опанасюк; ред. М. Лєцкін; худож. Б. Я. Портной. — Житомир: АСА, 1999. — 64 с. — .
Опанасюк О. Є Усе Боже, лише гріхи наші: оповідки, статті, інтерв'ю / О. Є. Опанасюк. — Бердичів: Бердичіврегіонвидав, 2001. — 210 с. — .
Опанасюк О. Є Четверо вийшли в дорогу: повісті / О. Є. Опанасюк. — Київ: Веселка, 1979. — 128 с. — (Юні героЇ).
Опанасюк О. Є Чи затишно пані провінції в Житомирі?: з буднів письменницького голови / О. Є. Опанасюк; ред. М. Лєцкін. — Житомир: Волинь, 2000. — 319 с.
Опанасюк О. Є За статтю до газети платили добрі гроші — п'ять карбованців: інтерв'ю з О. Опанасюком / О. Є. Опанасюк // Возрождение Житомира. — 2010. — 25 мая. — С. 8.

Нагороди

Олексій Опанасюк був удостоєний звання заслуженого працівника культури України (2002), нагороджений Грамотою Верховної Ради України, орденом архистратига Михаїла. Він лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (1997).

Примітки

Указ Президента від 15 жовтня 2001 р. N 978/2001
За деякими джерелами — село Дубрівка. Село перейменовувалося в 2010 році, однак пізніше це рішення було скасоване. Див. Рішення від 8 вересня 2010 року № 1202 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 18.03.10 № 1062 „Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій Житомирської області“»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Опанасюк Олексій Євменович // ВНБТ ЖОУНБ імені Олега Ольжича

Джерела

Бондарчук Л. З любов'ю і тривогою: про поліські мотиви у творчості письменників-земляків / Л. Бондарчук // Кожному мила своя сторона: краєзн. нариси про видат. людей, минуле Житомирщини, обряди і звичаї населення краю / упоряд. Л. І. Бондарчук, Л. С. Демченко — Житомир: Журфонд, 1997 — (Краєзнавча бібліотека) — С. 112-118.
З досье на автора // Опанасюк О. Чи затишно пані провінції в Житомирі?: з буднів письменницького голови / О. Опанасюк. — Житомир: Волинь: Рута, 2000 — С. 4, 6, 30, 72, 210, 212.
Курильчук М. У творчому пошуку / М. Курильчук // Радянська Житомирщина. — 1986. — 29 берез.
Олексій Євменович Опанасюк // Письменники Житомирщини. Кн. 1 / авт.-упоряд. М. Пасічник, П. Білоус, Л. Монастирецький. — Житомир: Пасічник М. П., 2010. — С. 98-109.
Опанасюк Олексій Євменович // Довідник Житомирської обласної організації НСПУ з фрагментами історії / упоряд. та ред. М. П. Пасічник. — Житомир: Видавничий центр ЖОО НСПУ, 2005. — С. 5-6.
Олексій Опанасюк: некролог // Українська літературна газета. — 2011. — № 12 (17 черв.). — С. 2.
Паламарчук В. Пам'яті великої людини: меморіальний вечір до 80-річчя від дня народж. Олексія Опанасюка / В. Паламарчук // Пульс. — 2016. — 7 квіт. — № 14. — С. 4.
Погрібний А. Майстер слова, лицар духу: письменнику Олексієві Опанасюку — 70 / А. Погрібний // Житомирщина. — 2006. — 28 берез.
Про автора // Опанасюк О. Жита: оповідання та коротка повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1985. — С. 171.
Пультер С. О. Олексій Опанасюк // Пультер С. О. Українська і зарубіжна дитяча література : навч.-метод посіб. / С. О. Пультер, В. В. Халін. — Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — С. 135-136.
Пультер С. О. Родом із житичів: (творчий портрет О. Є. Опанасюка) / С. О. Пультер // Поліський дивосвіт: література рідного краю: Житомирщина: посіб.-хрестоматія в 2-х ч. Ч. І: критичний огляд / за ред. С. О. Пультера. — Житомир: Полісся, 2000. — С. 449-453.
Тен Борис «…Найважча дорога до себе»: Карпенко Микола, Опанасюк Олексій: характеристика творів про війну / Борис Тен // Жадань і задумів неспокій: з творч. спадщини Бориса Тена: вірші, пер., статті, листи, спогади / упоряд. А. Ф. Журавський, К. В. Ленець; худож. А. М. Пугачевський. — Київ: Радянський письменник, 1988. — С. 164-165.
У Брусилові відкрили пам'ятник Олексію Опанасюку // Просто на Покрову: літ.-мистец. альм. Коростенщини. № 6, жовтень / ред. В. Васильчук. — Житомир: Рута, 2013. — С. 95-96.
Чередниченко Л. С. Людина — єдиний вимір дужості, міцності: (за книгою О. Опанасюка «Житичі») / Л. С. Чередниченко // Література рідного краю: розробки уроків / упоряд. К. І. Колесник, А. Г. Стельмах. — Житомир: Волинь, 2005. — С. 108-117.
Вірність отчій землі: штрихи до портрета Олексія Опанасюка: до 75-річчя від дня народж. О. Опанасюка, письменника-земляка: інформ. бібліогр. список літ. для організаторів дит. читання / Житомир. обл. б-ка для дітей Житомир. облради; уклад. І. О.Меднова. — Житомир, 2011. — 6 с.
З роду житичів: (Олексію Опанасюку — 70): реком. покажч. літ. / авт. передм.: Анатолій Погрібний, Людмила Бондарчук, Юрій Мушкетик; уклад.: С. Верховська, В. Козлова. — Житомир: Волинь, 2006. — 20 с.

Посилання

Біографія Олексія Євменовича Опанасюка на сайті Житомирської обласної бібліотеки для дітей

[1] Указ Президента від 15 жовтня 2001 р. N 978/2001

[2] За деякими джерелами — село Дубрівка. Село перейменовувалося в 2010 році, однак пізніше це рішення було скасоване. Див. Рішення від 8 вересня 2010 року № 1202 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 18.03.10 № 1062 „Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій Житомирської області“»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[3] Опанасюк Олексій Євменович // ВНБТ ЖОУНБ імені Олега Ольжича