Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Омеля́н Іва́нович Во́лох (нар. 18 (30) липня 1886, станиця Калниболотська, , Кубанська область — † 3 листопада 1937, Сандармох) — офіцер РІА, військовий діяч доби УНР. Згодом — український радянський державний службовець, член партії боротьбистів (1919).
| Омелян Волох | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Штабскапітан Полковникгенерал-квартирмейстер Головного Штабу Української Республіканської Армії | |||||||||
 Омелян Волох (фотографія дзеркально повернута) | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 18 (30) липня 1886 станиця Калниболотська Кубанська область, Російська імперія | ||||||||
| Смерть | 3 листопада 1937 (51 рік) Сандармох, Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР | ||||||||
| Поховання | Сандармох | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність |  → УНР→ СРСР | ||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Командування | |||||||||
| командир другого Українського запасного полку в Харкові (1917) командир куреня Гайдамацького коша Слобідської України (1918) командир третього гайдамацького полку Запорізького корпусу (1918) командувач Запорізького корпусу (1919) командир ударної гайдамацької бригади Запорізької групи (1919) | |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
Життєпис
Народився на Кубані в родині переселенців з Харківщини. Мав двох молодших братів — Петра та Костянтина. Українець.
Незабаром сім'я Волохів переїхала в Білоцерківку. Коли Омеляну виповнилося 6 років, померла його мати, і хлопець мусив йти у найми. Влітку пас худобу, взимку навчався в місцевій церковнопарафіяльній школі. В 14 років працював відвальником вугілля на шахті біля станції Лоскутівка на Луганщині.
Навчаючись в 1911—1914 роках в Харківській міській школі малювання імені Раєвської, здобув середню освіту.
У лавах Російської імператорської армії
У 1907—1910 роках Волох на дійсній військовій службі — пушкарем у Михайлівській фортеці біля Батумі. На початку Першої світової війни був мобілізований рядовим до піхотного полку та направлений в на Південно-Західний фронт. В 1915 році, після навчання в 2-й Київській школі прапорщиків, став офіцером, командиром роти. Під час бойових дій О. Волоха двічі було поранено. За мужність та відвагу отримав сім бойових нагород (в тому числі Орден святого Георгія IV ступеня (наказ по армії та флоту від 05.05.1917) [1] [ 21 серпня 2013 у Wayback Machine.] та звання штабс-капітана. За станом здоров'я в серпні 1917-го опинився в резерві КВО, у вересні 1917-го його переведено в гарнізон Харкова.
У часи визвольних змагань
У Харкові, у період створення в російській армії українізованих частин, був обраний командиром 2-го Українського запасного полку, сформованого шляхом українізації 28-го запасного піхотного полку, став прихильником українських есерів та Української Центральної Ради.
Був у січні 1918 року одним з керівників «Гайдамацького коша Слобідської України», створеного Симоном Петлюрою. На чолі його підрозділу брав участь в обороні Лівобережної України від більшовиків, придушенні більшовицького повстання в Києві та наступних вуличних боях з військами Муравйова (січень-лютий 1918 р.) під час яких отримав поранення багнетом.
Як сотник 3-го Гайдамацького полку, сформованого на базі Гайдамацького коша Слобідської України, у лютому 1918 року брав участь у визволенні Києва від більшовиків. Відтак командував полком під час наступу на Донбас (весна 1918 р.).
Після 22 листопада 1919 року, по втраті Проскурова Дієвою Армією УНР, Волох фактично вийшов з підпорядкування командуванню української армії.
За час перебування на керівних посадах в армії УНР «відзначився» такими негативними для діями, як арешт полковника Петра Болбочана (січень 1919 р.), участь у Проскурівській різанині євреїв (лютий 1919 р.), вбивство командира Гайдамацького полку полковника Виноградова та підполковника, повстанського отамана Юхима Божка, спроба самовільного роззброєння 1-го полку Січових стрільців, та постійним ігноруванням наказів самого Петлюри з розбудови військових частин. 21 березня 1919 на станції Зятківці змушує командирів запорозьких полків під дулами гайдамацьких рушниць підписати універсал про визнання влади Української СРР. Наступного дня у Вапнярці, де містився штаб Східного фронту, не перечив створенню Революційного комітету Південно-західної області УНР, який звернувся до уряду Української СРР з пропозицією про об'єднання та входження військ Південно-західної області УНР до складу Української радянської армії (яку, проте, уряд Української СРР та командування Української радянської армії, відхилили).
У грудні 1919 року очолював Гайдамацьку бригаду, захопив скарбницю УНР і в січні 1920 року перейшов на бік червоних військ.
В грудні в Житомирі відбулося утворення Центральним Комітетом боротьбистів ; комітет призначив Волоха головнокомандувачем сформованої із військових частин армії УНР Червоної армії України, яка мала намір продовжувати війну з поляками за звільнення Західної України, об'єднавшись з Робітничо-селянською Червоною армією РРФСР.
11 січня 1920 в Умань вступили українські червоні війська Волоха. Частина армії УНР, що перебувала в Першому Зимовому поході, перейшла на бік Червоної армії Волоха, інша частина відступила з боями на південь в район Перегонівки — Степанівки — Голованівська. Незабаром Червона армія України під командуванням Волоха, об'єднавшись з частинами Червоної армії, була розформована, поповнивши частини 44-ї та стрілецьких дивізій.
Радянський період
Вересень 1920 — вступив до Комуністичної партії. Працював у Народному комісаріаті землеробства УСРР, займав низку відповідальних посад у ВУЦВК, в Держстраху України.
У ніч проти 5 травня 1933 року був заарештований. Органи ДПУ на той час готували матеріали з так званої справи «Української військової організації» (УВО), яка начебто проводила роботу з підготовки збройного повстання для повалення Радянської влади та відновлення буржуазної «Соборної України». Волох начисто заперечував усі пред'явлені йому звинувачення.
Згідно з обвинувальним вироком Волоху інкримінувалося, що він «належав до харківської групи Української контрреволюційної організації та з 1931 року входив до складу всеукраїнського її центру, проводив активну роботу для підготовки збройного повстання в Україні, керував диверсійно-терористичною роботою та за завданням організації повинен був до початку повстання організувати ряд диверсійних актів (підрив Київського та Вінницького мостів) та провокаційні замахи на представника іноземної держави з метою прискорити інтервенцію проти СРСР, підтримував особисті зв'язки з московським центром організації, у квітні 1933 року був обраний до складу трійки щодо підготовки повстання». Жодного з цих звинувачень, побудованих на широких знайомствах Волоха, заарештований так і не визнав. Відповідно до ухвали судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 23 вересня 1933 року, Волоха ув'язнено терміном на 10 років у місцях позбавлення волі, підвідомчих ОДПУ СРСР. Відбувати призначене покарання Волоха відправили на Соловки. Там колишнього отамана тримали в ізольованій камері. Його нормою життя в таборі стало цілковите презирство до будь-яких законів і розпорядків. Волох свистів, співав, кричав у камері, стукав табуретом у двері. Вартових називав «катами». Його позбавляли прогулянок, та санкції лише робили штрафника запеклішим.
Постановою особливої трійки НКВС у Ленінградській області від 9 жовтня 1937 Омеляна Волоха засудили до найвищої міри кримінального покарання — розстрілу. Мотивовано це тим, що засуджені на різні терміни «за контрреволюційну, націоналістичну, шпигунську та терористичну діяльність в Україні» 134 «українські буржуазні націоналісти» (серед них і Волох) «залишаючись на колишніх позиціях, продовжували шпигунську, терористичну діяльність, створили контрреволюційну організацію — Всеукраїнський центральний блок».
Реабілітований посмертно Прокуратурою України (20.04.1989) і прокуратурою Архангельської області РРФСР (14.07.1989).
Сім'я
Був одружений з Елеонорою Олександрівною Шахно, католичкою за віросповіданням.
Цікаві факти
У Гайдамацькому полку під командою Волоха деякий час служив відомий поет Володимир Сосюра.
Примітки
- Тинченко Я.Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Харківський переворот
- Всеволод Петрів. Військово-історичні праці. Спомини (вступ В. Сергійчука). Збірник. — К.: Поліграфкнига, 2002. — 640 с.
- Михайло Ковальчук. Останній заколот отамана О. Волоха (грудень 1919 р. – січень 1920 р.) [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.] // Військово-історичний альманах. – 2009
- . Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
- Василь Кучабський. Корпус Січових Стрільців: Воєнно-історичний нарис. Ювілейне видання 1917 — 1967. — Чикаґо : Друкарня видавництва Миколи Денисюка, 1967. — 254 с.
- Сергій Шевченко. Протести в катівнях // Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 287
Джерела
- Отаман Волох — жертва терору, яка прокладала до нього шлях. Дмитро Шурхало. Радіо Свобода [ 8 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .. Словникова частина. — Т. 1. — С. 314.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 127.
- Коваленко Сергій. Волох Омелян Іванович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Осташко Т. С. Волох Омелян Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 625.
- Ярослав Тинченко. Гайдамаки з Донбасу // Український тиждень, № 16 (129), 23.04.2010 [ 4 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- Глазунов Геннадій. Трагедія «червоного гайдамака». Омелян Волох: сторінки суперечливої долі // День, 20.11.2004 [ 26 грудня 2004 у Wayback Machine.]
- Дивне рішення Симона Петлюри // Коваль Роман. Багряні жнива Української революції [ 11 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Списки кавалерів ордену святого Георгія [ 21 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Віктор Савченко. Казацкие атаманы Волох, Божко и Коцур. // Авантюристы Гражданской войны: Историческое расследование. [ 28 травня 2020 у Wayback Machine.] Харьков: Фолио; М.: ACT, 2000. С. 199—224. (рос.)
- Сергій Шевченко. Протести в катівнях // Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 285—292.
- Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 58, 140, 249.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Voloh Omelya n Iva novich Vo loh nar 18 30 lipnya 1886 18860730 stanicya Kalnibolotska Kubanska oblast 3 listopada 1937 Sandarmoh oficer RIA vijskovij diyach dobi UNR Zgodom ukrayinskij radyanskij derzhavnij sluzhbovec chlen partiyi borotbistiv 1919 Omelyan Voloh Shtabskapitan Polkovnik general kvartirmejster Golovnogo Shtabu Ukrayinskoyi Respublikanskoyi ArmiyiOmelyan Voloh fotografiya dzerkalno povernuta Zagalna informaciyaNarodzhennya18 30 lipnya 1886 1886 07 30 stanicya Kalnibolotska Kubanska oblast Rosijska imperiyaSmert3 listopada 1937 1937 11 03 51 rik Sandarmoh Karelska ARSR Rosijska RFSR SRSRPohovannyaSandarmohVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNR SRSRVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijna Oborona Kiyeva 1918 Vizvolennya Donbasu 1918 Komanduvannyakomandir drugogo Ukrayinskogo zapasnogo polku v Harkovi 1917 komandir kurenya Gajdamackogo kosha Slobidskoyi Ukrayini 1918 komandir tretogo gajdamackogo polku Zaporizkogo korpusu 1918 komanduvach Zaporizkogo korpusu 1919 komandir udarnoyi gajdamackoyi brigadi Zaporizkoyi grupi 1919 Nagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Georgiya Georgiyivskij hrest 4 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaZhittyepisNarodivsya na Kubani v rodini pereselenciv z Harkivshini Mav dvoh molodshih brativ Petra ta Kostyantina Ukrayinec Nezabarom sim ya Volohiv pereyihala v Bilocerkivku Koli Omelyanu vipovnilosya 6 rokiv pomerla jogo mati i hlopec musiv jti u najmi Vlitku pas hudobu vzimku navchavsya v miscevij cerkovnoparafiyalnij shkoli V 14 rokiv pracyuvav vidvalnikom vugillya na shahti bilya stanciyi Loskutivka na Luganshini Navchayuchis v 1911 1914 rokah v Harkivskij miskij shkoli malyuvannya imeni Rayevskoyi zdobuv serednyu osvitu U lavah Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi U 1907 1910 rokah Voloh na dijsnij vijskovij sluzhbi pushkarem u Mihajlivskij forteci bilya Batumi Na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni buv mobilizovanij ryadovim do pihotnogo polku ta napravlenij v na Pivdenno Zahidnij front V 1915 roci pislya navchannya v 2 j Kiyivskij shkoli praporshikiv stav oficerom komandirom roti Pid chas bojovih dij O Voloha dvichi bulo poraneno Za muzhnist ta vidvagu otrimav sim bojovih nagorod v tomu chisli Orden svyatogo Georgiya IV stupenya nakaz po armiyi ta flotu vid 05 05 1917 1 21 serpnya 2013 u Wayback Machine ta zvannya shtabs kapitana Za stanom zdorov ya v serpni 1917 go opinivsya v rezervi KVO u veresni 1917 go jogo perevedeno v garnizon Harkova U chasi vizvolnih zmagan U Harkovi u period stvorennya v rosijskij armiyi ukrayinizovanih chastin buv obranij komandirom 2 go Ukrayinskogo zapasnogo polku sformovanogo shlyahom ukrayinizaciyi 28 go zapasnogo pihotnogo polku stav prihilnikom ukrayinskih eseriv ta Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Buv u sichni 1918 roku odnim z kerivnikiv Gajdamackogo kosha Slobidskoyi Ukrayini stvorenogo Simonom Petlyuroyu Na choli jogo pidrozdilu brav uchast v oboroni Livoberezhnoyi Ukrayini vid bilshovikiv pridushenni bilshovickogo povstannya v Kiyevi ta nastupnih vulichnih boyah z vijskami Muravjova sichen lyutij 1918 r pid chas yakih otrimav poranennya bagnetom Yak sotnik 3 go Gajdamackogo polku sformovanogo na bazi Gajdamackogo kosha Slobidskoyi Ukrayini u lyutomu 1918 roku brav uchast u vizvolenni Kiyeva vid bilshovikiv Vidtak komanduvav polkom pid chas nastupu na Donbas vesna 1918 r Pislya 22 listopada 1919 roku po vtrati Proskurova Diyevoyu Armiyeyu UNR Voloh faktichno vijshov z pidporyadkuvannya komanduvannyu ukrayinskoyi armiyi Za chas perebuvannya na kerivnih posadah v armiyi UNR vidznachivsya takimi negativnimi dlya diyami yak aresht polkovnika Petra Bolbochana sichen 1919 r uchast u Proskurivskij rizanini yevreyiv lyutij 1919 r vbivstvo komandira Gajdamackogo polku polkovnika Vinogradova ta pidpolkovnika povstanskogo otamana Yuhima Bozhka sproba samovilnogo rozzbroyennya 1 go polku Sichovih strilciv ta postijnim ignoruvannyam nakaziv samogo Petlyuri z rozbudovi vijskovih chastin 21 bereznya 1919 na stanciyi Zyatkivci zmushuye komandiriv zaporozkih polkiv pid dulami gajdamackih rushnic pidpisati universal pro viznannya vladi Ukrayinskoyi SRR Nastupnogo dnya u Vapnyarci de mistivsya shtab Shidnogo frontu ne perechiv stvorennyu Revolyucijnogo komitetu Pivdenno zahidnoyi oblasti UNR yakij zvernuvsya do uryadu Ukrayinskoyi SRR z propoziciyeyu pro ob yednannya ta vhodzhennya vijsk Pivdenno zahidnoyi oblasti UNR do skladu Ukrayinskoyi radyanskoyi armiyi yaku prote uryad Ukrayinskoyi SRR ta komanduvannya Ukrayinskoyi radyanskoyi armiyi vidhilili U grudni 1919 roku ocholyuvav Gajdamacku brigadu zahopiv skarbnicyu UNR i v sichni 1920 roku perejshov na bik chervonih vijsk V grudni v Zhitomiri vidbulosya utvorennya Centralnim Komitetom borotbistiv komitet priznachiv Voloha golovnokomanduvachem sformovanoyi iz vijskovih chastin armiyi UNR Chervonoyi armiyi Ukrayini yaka mala namir prodovzhuvati vijnu z polyakami za zvilnennya Zahidnoyi Ukrayini ob yednavshis z Robitnicho selyanskoyu Chervonoyu armiyeyu RRFSR 11 sichnya 1920 v Uman vstupili ukrayinski chervoni vijska Voloha Chastina armiyi UNR sho perebuvala v Pershomu Zimovomu pohodi perejshla na bik Chervonoyi armiyi Voloha insha chastina vidstupila z boyami na pivden v rajon Peregonivki Stepanivki Golovanivska Nezabarom Chervona armiya Ukrayini pid komanduvannyam Voloha ob yednavshis z chastinami Chervonoyi armiyi bula rozformovana popovnivshi chastini 44 yi ta strileckih divizij Radyanskij period Veresen 1920 vstupiv do Komunistichnoyi partiyi Pracyuvav u Narodnomu komisariati zemlerobstva USRR zajmav nizku vidpovidalnih posad u VUCVK v Derzhstrahu Ukrayini Pid chas areshtu 1933 rik U nich proti 5 travnya 1933 roku buv zaareshtovanij Organi DPU na toj chas gotuvali materiali z tak zvanoyi spravi Ukrayinskoyi vijskovoyi organizaciyi UVO yaka nachebto provodila robotu z pidgotovki zbrojnogo povstannya dlya povalennya Radyanskoyi vladi ta vidnovlennya burzhuaznoyi Sobornoyi Ukrayini Voloh nachisto zaperechuvav usi pred yavleni jomu zvinuvachennya Zgidno z obvinuvalnim virokom Volohu inkriminuvalosya sho vin nalezhav do harkivskoyi grupi Ukrayinskoyi kontrrevolyucijnoyi organizaciyi ta z 1931 roku vhodiv do skladu vseukrayinskogo yiyi centru provodiv aktivnu robotu dlya pidgotovki zbrojnogo povstannya v Ukrayini keruvav diversijno teroristichnoyu robotoyu ta za zavdannyam organizaciyi povinen buv do pochatku povstannya organizuvati ryad diversijnih aktiv pidriv Kiyivskogo ta Vinnickogo mostiv ta provokacijni zamahi na predstavnika inozemnoyi derzhavi z metoyu priskoriti intervenciyu proti SRSR pidtrimuvav osobisti zv yazki z moskovskim centrom organizaciyi u kvitni 1933 roku buv obranij do skladu trijki shodo pidgotovki povstannya Zhodnogo z cih zvinuvachen pobudovanih na shirokih znajomstvah Voloha zaareshtovanij tak i ne viznav Vidpovidno do uhvali sudovoyi trijki pri kolegiyi DPU USRR vid 23 veresnya 1933 roku Voloha uv yazneno terminom na 10 rokiv u miscyah pozbavlennya voli pidvidomchih ODPU SRSR Vidbuvati priznachene pokarannya Voloha vidpravili na Solovki Tam kolishnogo otamana trimali v izolovanij kameri Jogo normoyu zhittya v tabori stalo cilkovite prezirstvo do bud yakih zakoniv i rozporyadkiv Voloh svistiv spivav krichav u kameri stukav taburetom u dveri Vartovih nazivav katami Jogo pozbavlyali progulyanok ta sankciyi lishe robili shtrafnika zapeklishim Postanovoyu osoblivoyi trijki NKVS u Leningradskij oblasti vid 9 zhovtnya 1937 Omelyana Voloha zasudili do najvishoyi miri kriminalnogo pokarannya rozstrilu Motivovano ce tim sho zasudzheni na rizni termini za kontrrevolyucijnu nacionalistichnu shpigunsku ta teroristichnu diyalnist v Ukrayini 134 ukrayinski burzhuazni nacionalisti sered nih i Voloh zalishayuchis na kolishnih poziciyah prodovzhuvali shpigunsku teroristichnu diyalnist stvorili kontrrevolyucijnu organizaciyu Vseukrayinskij centralnij blok Reabilitovanij posmertno Prokuraturoyu Ukrayini 20 04 1989 i prokuraturoyu Arhangelskoyi oblasti RRFSR 14 07 1989 Sim ya Buv odruzhenij z Eleonoroyu Oleksandrivnoyu Shahno katolichkoyu za virospovidannyam Cikavi fakti U Gajdamackomu polku pid komandoyu Voloha deyakij chas sluzhiv vidomij poet Volodimir Sosyura PrimitkiTinchenko Ya Yu Persha ukrayinsko bilshovicka vijna gruden 1917 berezen 1918 Harkivskij perevorot Vsevolod Petriv Vijskovo istorichni praci Spomini vstup V Sergijchuka Zbirnik K Poligrafkniga 2002 640 s ISBN 966 530 110 1 Mihajlo Kovalchuk Ostannij zakolot otamana O Voloha gruden 1919 r sichen 1920 r 24 sichnya 2022 u Wayback Machine Vijskovo istorichnij almanah 2009 Arhiv originalu za 1 lyutogo 2020 Procitovano 27 kvitnya 2020 Vasil Kuchabskij Korpus Sichovih Strilciv Voyenno istorichnij naris Yuvilejne vidannya 1917 1967 Chikago Drukarnya vidavnictva Mikoli Denisyuka 1967 254 s Sergij Shevchenko Protesti v kativnyah Soloveckij rekviyem K Ekspres Poligraf 2013 S 287DzherelaOtaman Voloh zhertva teroru yaka prokladala do nogo shlyah Dmitro Shurhalo Radio Svoboda 8 travnya 2013 u Wayback Machine Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Slovnikova chastina T 1 S 314 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 S 127 Kovalenko Sergij Voloh Omelyan Ivanovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Ostashko T S Voloh Omelyan Ivanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il S 625 Yaroslav Tinchenko Gajdamaki z Donbasu Ukrayinskij tizhden 16 129 23 04 2010 4 lyutogo 2013 u Wayback Machine Glazunov Gennadij Tragediya chervonogo gajdamaka Omelyan Voloh storinki superechlivoyi doli Den 20 11 2004 26 grudnya 2004 u Wayback Machine Divne rishennya Simona Petlyuri Koval Roman Bagryani zhniva Ukrayinskoyi revolyuciyi 11 travnya 2008 u Wayback Machine Institut istoriyi Ukrayini 29 chervnya 2016 u Wayback Machine Spiski kavaleriv ordenu svyatogo Georgiya 21 serpnya 2013 u Wayback Machine Viktor Savchenko Kazackie atamany Voloh Bozhko i Kocur Avantyuristy Grazhdanskoj vojny Istoricheskoe rassledovanie 28 travnya 2020 u Wayback Machine Harkov Folio M ACT 2000 S 199 224 ros Sergij Shevchenko Protesti v kativnyah Soloveckij rekviyem K Ekspres Poligraf 2013 S 285 292 Shevchenko S V Imperiya teroru K Feniks 2021 S 58 140 249