«Несамовитий Рола́нд», «Несамовитий Орла́ндо» (італ. Orlando furioso) — лицарська поема італійського письменника Лудовіко Аріосто, яка мала значний вплив на розвиток європейської літератури Нової історії. Перша версія (у 40 піснях) з'явилась у 1516 році, 2-ге видання (1521 року) відрізняється лише більш ретельною стилістичною обробкою, повністю опублікована у 1532. «Несамовитий Орландо» є продовженням поеми «Закоханий Роланд» (Orlando innamorato), написаний Матео Боярдом (опублікована посмертно у 1495 році). Складається із 46 пісень, написаних октавами; повний текст твору налічує 38 736 рядків, що робить його однією з найдовших поем європейської літератури.
Несамовитий Роланд | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Orlando furioso | ||||
Жанр | лицарський роман | |||
Форма | вірш[d] | |||
Автор | Лудовіко Аріосто | |||
Мова | італійська | |||
Опубліковано | 1516 і 1532 | |||
Країна | Італія | |||
У «Гутенберзі» | 3747 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Сюжет
В основі поеми — перекази каролінгського та артурівського циклів, принесені до Італії із Франції у XIV ст. Як і у Боярдо, від каролінгських епічних пісень залишилися тільки імена персонажів, а вся сюжетика взята з бретонского лицарського роману. Сюжет «Несамовитого Роланда» вкрай заплутаний і розгалужується на безліч окремих епізодів. Тим не менш увесь зміст поеми можна звести до чотирнадцяти сюжетних ліній, з яких вісім великих (Анжеліка, Брадаманта, Марфіза, Астольфо, Роланд, , Родомонт, Рудж'єр) та шість малих (Ізабелла, Олімпія, Грифон, Зербіно, Мандрікардо, Медоро). Головні сюжетні лінії поеми — нерозділене кохання найсильнішого християнського лицаря Роланда до катайської царівни Анжеліки, яке звело його з розуму та щасливе кохання сарацинського вояка Рудж'єра та християнської войовниці Брадаманти, яким, згідно з поемою, стануть родоначальниками феррарської герцогської династії д'Есте.
Поетика
Автор ставиться до описаних ним пригодам іронічно, виражаючи свою оцінку як у описах, так і у численних ліричних відступах, які згодом стали найважливішим елементом новоєвропейської поеми. В авторських відступах також обговорюються цілком «серйозні» теми; так, Аріосто веде бесіду з читачем про мистецтво поезії, критикує Італійські війни та зводить рахунки зі своїми заздрісниками та ворогами. Різного роду сатиричні та критичні елементи розсіяні по всьому тексту поеми; в одному з найбільш відомих епізодів лицар Астольф прилітає на гіпогрифі на Місяць, щоб віднайти втрачений розум Роланда, і зустрічає тамтешнього апостола Іоанна. Апостол показує йому долину, де лежить усе, що втрачено людьми, у тому числі краса жінок, милість царів та Костянтинового дару.
Критика
Спочатку поема Аріосто існувала в атмосфері всезагального та безумовного визнання. У 1549 році з'явився коментар до поеми , а в 1554 вийшли друком одразу три книги, що містили апологію поеми: листування Джованні Баттіста Піньї та Джиральді Чинціо, «Міркування про створення романів» Джиральді, «Романи» Піньї. Перший розгорнутий виступ проти «Несамовитого Орландо» та романів взагалі ми знаходимо у діалозі Антоніо Мінтурно «Поетичне мистецтво», що вийшов у світ у 1563 році. Мінтурно з позицій класицизму звинувачував Аріосто у порушенні аристотелівського принципу єдності дії.
Гегель, а згодом й Франческо де Санктіс наприкінці XIX ст. висунули положення, яке донині є авторитетним, згідно з яким іронія у Аріосто — передусім фактор світоглядний. Це погляд нової свідомості на стару та віджилу реальність, це свідоцтво зрілості розуму, піднесений над поетичними фантазіями Середньовіччя. Це та форма, у якій лицарська культура знаходить своє природне закінчення. Однак така точка зору, по-перше, ставить знак рівності між аріостовою та романтичною іронією, що є методологічною модернізацією, а, по-друге, це й історична модернізація, оскільки лицарська культура доби Аріосто зазнавала зовсім не занепад, а розквіт.
Бенедетто Кроче у своєму революційному творі «Аріосто, Шекспір і Корнель» (1920) вказав на універсальну гармонію як на верховний мистецький принцип «Несамовитого Роланда».
Вплив
Поема Аріосто, незважаючи на критику її «несерйозності» та «невідповідності», відразу ж стала відомою та викликала безліч наслідувань. (Було й пряме продовження — поема «Улюблена Анджеліка», що вийшла друком у 1550 році, у якій прослідковується подальша доля Анжеліки). За її мотивом створювалися картини й опери; у світовій літературі сюжетні елементи «Шаленого Роланда» можна знайти у творах Лопе де Веги, Сервантеса (у романі «Дон Кіхот»), Віланда, Байрона, Вольтера, Пушкіна, Осипа Мандельштама («Аріост») та інші.
Примітки
- Аріосто // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Література
- Андреев М. Л. Рыцарский роман в эпоху Возрождения. М., 1993. Глава V. (рос.)
Посилання
- «Несамовитий Роланд» у короткому викладі (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nesamovitij Rola nd Nesamovitij Orla ndo ital Orlando furioso licarska poema italijskogo pismennika Ludoviko Ariosto yaka mala znachnij vpliv na rozvitok yevropejskoyi literaturi Novoyi istoriyi Persha versiya u 40 pisnyah z yavilas u 1516 roci 2 ge vidannya 1521 roku vidriznyayetsya lishe bilsh retelnoyu stilistichnoyu obrobkoyu povnistyu opublikovana u 1532 Nesamovitij Orlando ye prodovzhennyam poemi Zakohanij Roland Orlando innamorato napisanij Mateo Boyardom opublikovana posmertno u 1495 roci Skladayetsya iz 46 pisen napisanih oktavami povnij tekst tvoru nalichuye 38 736 ryadkiv sho robit jogo odniyeyu z najdovshih poem yevropejskoyi literaturi Nesamovitij Rolandital Orlando furiosoZhanrlicarskij romanFormavirsh d AvtorLudoviko AriostoMovaitalijskaOpublikovano1516 i 1532KrayinaItaliyaU Gutenberzi 3747 Cej tvir u Vikishovishi Zhan Ogyust Dominik Engr Rudzh yer ryatuye Anzheliku vid morskogo chudoviska 1819 Parizh LuvrSyuzhetV osnovi poemi perekazi karolingskogo ta arturivskogo cikliv prineseni do Italiyi iz Franciyi u XIV st Yak i u Boyardo vid karolingskih epichnih pisen zalishilisya tilki imena personazhiv a vsya syuzhetika vzyata z bretonskogo licarskogo romanu Syuzhet Nesamovitogo Rolanda vkraj zaplutanij i rozgaluzhuyetsya na bezlich okremih epizodiv Tim ne mensh uves zmist poemi mozhna zvesti do chotirnadcyati syuzhetnih linij z yakih visim velikih Anzhelika Bradamanta Marfiza Astolfo Roland Rodomont Rudzh yer ta shist malih Izabella Olimpiya Grifon Zerbino Mandrikardo Medoro Golovni syuzhetni liniyi poemi nerozdilene kohannya najsilnishogo hristiyanskogo licarya Rolanda do katajskoyi carivni Anzheliki yake zvelo jogo z rozumu ta shaslive kohannya saracinskogo voyaka Rudzh yera ta hristiyanskoyi vojovnici Bradamanti yakim zgidno z poemoyu stanut rodonachalnikami ferrarskoyi gercogskoyi dinastiyi d Este PoetikaBartolomeus Spranger Anzhelika ta Medor 1600 Myunhen Stara Pinakoteka Avtor stavitsya do opisanih nim prigodam ironichno virazhayuchi svoyu ocinku yak u opisah tak i u chislennih lirichnih vidstupah yaki zgodom stali najvazhlivishim elementom novoyevropejskoyi poemi V avtorskih vidstupah takozh obgovoryuyutsya cilkom serjozni temi tak Ariosto vede besidu z chitachem pro mistectvo poeziyi kritikuye Italijski vijni ta zvodit rahunki zi svoyimi zazdrisnikami ta vorogami Riznogo rodu satirichni ta kritichni elementi rozsiyani po vsomu tekstu poemi v odnomu z najbilsh vidomih epizodiv licar Astolf prilitaye na gipogrifi na Misyac shob vidnajti vtrachenij rozum Rolanda i zustrichaye tamteshnogo apostola Ioanna Apostol pokazuye jomu dolinu de lezhit use sho vtracheno lyudmi u tomu chisli krasa zhinok milist cariv ta Kostyantinovogo daru KritikaSpochatku poema Ariosto isnuvala v atmosferi vsezagalnogo ta bezumovnogo viznannya U 1549 roci z yavivsya komentar do poemi a v 1554 vijshli drukom odrazu tri knigi sho mistili apologiyu poemi listuvannya Dzhovanni Battista Pinyi ta Dzhiraldi Chincio Mirkuvannya pro stvorennya romaniv Dzhiraldi Romani Pinyi Pershij rozgornutij vistup proti Nesamovitogo Orlando ta romaniv vzagali mi znahodimo u dialozi Antonio Minturno Poetichne mistectvo sho vijshov u svit u 1563 roci Minturno z pozicij klasicizmu zvinuvachuvav Ariosto u porushenni aristotelivskogo principu yednosti diyi Gegel a zgodom j Franchesko de Sanktis naprikinci XIX st visunuli polozhennya yake donini ye avtoritetnim zgidno z yakim ironiya u Ariosto peredusim faktor svitoglyadnij Ce poglyad novoyi svidomosti na staru ta vidzhilu realnist ce svidoctvo zrilosti rozumu pidnesenij nad poetichnimi fantaziyami Serednovichchya Ce ta forma u yakij licarska kultura znahodit svoye prirodne zakinchennya Odnak taka tochka zoru po pershe stavit znak rivnosti mizh ariostovoyu ta romantichnoyu ironiyeyu sho ye metodologichnoyu modernizaciyeyu a po druge ce j istorichna modernizaciya oskilki licarska kultura dobi Ariosto zaznavala zovsim ne zanepad a rozkvit Benedetto Kroche u svoyemu revolyucijnomu tvori Ariosto Shekspir i Kornel 1920 vkazav na universalnu garmoniyu yak na verhovnij misteckij princip Nesamovitogo Rolanda Gvido Reni Zustrich Bradamanti i Flordespini 1635 rikVplivPoema Ariosto nezvazhayuchi na kritiku yiyi neserjoznosti ta nevidpovidnosti vidrazu zh stala vidomoyu ta viklikala bezlich nasliduvan Bulo j pryame prodovzhennya poema Ulyublena Andzhelika sho vijshla drukom u 1550 roci u yakij proslidkovuyetsya podalsha dolya Anzheliki Za yiyi motivom stvoryuvalisya kartini j operi u svitovij literaturi syuzhetni elementi Shalenogo Rolanda mozhna znajti u tvorah Lope de Vegi Servantesa u romani Don Kihot Vilanda Bajrona Voltera Pushkina Osipa Mandelshtama Ariost ta inshi PrimitkiAriosto Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 LiteraturaAndreev M L Rycarskij roman v epohu Vozrozhdeniya M 1993 Glava V ros Posilannya Nesamovitij Roland u korotkomu vikladi ros