Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Нере́сниця — село в Україні, у Закарпатській області, Тячівському районі. Розташована поруч з дорогою Тячів — Усть-Чорна, за 15 км від траси Н-09 Львів — Мукачеве — Рахів, за 22 км від м. Тячів і за 35 км від смт Солотвино. Адміністративний центр Нересницької сільської громади.
| село Нересниця | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Тячівський район |
| Громада | Нересницька громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1451 |
| Населення | 3732 |
| Площа | 0,044 км² |
| Густота населення | 84818,18 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90540 |
| Телефонний код | +380 3134 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°07′02″ пн. ш. 23°46′09″ сх. д. / 48.11722° пн. ш. 23.76917° сх. д.Координати: 48°07′02″ пн. ш. 23°46′09″ сх. д. / 48.11722° пн. ш. 23.76917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 360 м |
| Водойми | р. Тересва, р. Лужанка |
| Відстань до районного центру | 22 км |
| Найближча залізнична станція | Тересва |
| Відстань до залізничної станції | 15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90540, с. Нересниця, вул. Грушевського, 25 |
| Карта | |
  Нересниця | |
 Нересниця | |
| Мапа | |
| | |
Населення
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 3732 осіб.
Географія
Нересниця лежить на північний схід від районного центру м. Тячева, між селами Новоселиця, Вільхівці та Підплеша. Більша частина села розкинулась у прирічковій долині річки Тересви, а також у вузькій долині вздовж нижньої течії річки Лужанки.
Урочища
Неподалік від села знаходиться урочище Черлений камінь, відоме своїми чотирма великими кількаповерховими печерами загальною довжиною 200—700 м, глибиною 24-56 м. Породи печер Черленого Каменя мають характерний темно-червоний колір, що пояснюється наявністю заліза або його оксиду в цементуючій складовій породи; в печерах також багато глини.
У мальовничому урочищі Шовагуське знаходяться два солоні озера, кожне з яких глибиною 15 м, площею 1 га. Уже понад 200 років люди беруть із озер білосніжну ропу, яку добувають у так званих колодязях-кадовбах.
Легенда стверджує, що у XVIII ст. тут була невелика соляна шахта. Зверху над шахтою стояла дерев'яна церква. Коли шахту вже покинули, одного дня невеликий потічок після великої бурі розлився так, що затопив шахту, підмив опори і ґрунт разом з церквою осів на глибину, а зверху яму залило водою — так утворилося озеро Солоне. Як стверджують старожили, якщо ввечері уважно прислухатися, то можна почути мелодію церковних дзвонів, по яких б'ють підводні течії озера.
Топоніми
На території села Нересниця зливаються дві річки: Тересва і Лужанка, де відбувається масовий нерест риби, тому за переказами село дістало назву від слова «нерест» — Нересниця. До речі, населення довколишніх сіл і до цього часу вживає іншу назву села – «Здерчаники». Її походження теж не випадкове: мешканці цього села любили ловити рибу, що в народі мала назву «здерка» через те, що була дрібна і худа.
Згідно з легендою, серед жителів села у XVIII-XIX ст. переважали Михайлі. Це прізвище також пов’язане з рибальством, адже ловлячи рибу, люди вимахували вудилищами, звідки пішла й назва «Махайло», а під впливом угорської мови воно перетворилося на Михайльо.
Історія
Археологічні дані говорять про те, що територія села була заселена ще в епоху бронзи.
Перша згадка про Нересницю датується 1451 роком. Колись частину села займали королівські маєтки. З Сивої давнини, аж до 1855р. жителі села займалися видобуванням солі. Тривалий час село належало феодальній сім’ї Татулів і духовному ордену Піаристів, котрі, як засвідчують документи, датовані 1751 роком, вважали залежне населення «своїми рабами».
З давніх-давен у зв’язку з малоземеллям протягом всього часу дорадянської історії села, більша частина працездатного населення виїжджала у різні країни шукаючи роботу. Важке економічне становище були змушені визнати і представники влади. Так окружний начальник у своєму звіті за 1928 рік писав: ”Найважче становище існує у нотарських парафіях сіл Нересниця і Ганичі з тієї причини, що народи цих парафій складаються з найбідніших сіл”. До перших жителів Нересниці належать також Гасинці. Вважається, що їхнє прізвище – від слова «гасити». Дещо пізніше в селі з’явилися Мурги.. Всі однофамільці – практично родичі між собою, оскільки є нащадками спільного предка. З часом Михайлі, Гасинці та Мурги поріднилися між собою, бо брали собі жінок один в одного. Одружуватися з дівчиною, яка мала те саме прізвище, не можна було. Дозвіл на це почали видавати лише після першої світової війни, і то за умови спорідненості не ближче четвертого покоління. В одруженні з однофамільцями були зацікавлені лишень багатії, які намагалися зберегти у своїх руках землю й багатство.
Населення, переважно русини (українці), були православними і греко-католиками.
У ХІХ ст. селище мало власну символіку: печатку з зображенням гори, біля підніжжя якої росте листяне дерево, а на вершині стоїть замок з однією зубчастою вежею, над яким ангел тримає вінок. Довкола герба напис угорською мовою: ALSÓ NERESZNITZE HELYSEGENEK PECSETJE 1842 ("Печатка селища Нижня Нересниця. 1842").
У 1910 році в селі проживало 1586 осіб, з них 168 угорців, 356 німців, 1061 русин. 23 особи ходило до римо-католицької церкви, 1135 — до греко-католицької, а 426 осіб були євреями і сповідували юдаїзм. Перед тим, як набрав чинності Тріанонський договір, село належало до Марамороського комітату. Колись через село проходила вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна. Залізницею курсували пасажирські й товарні потяги. Нині залізниця не діє, а колії та мости зруйновані.
У 1920 році в село приїхав учитель Андрій Буркатський, який і став директором Нересницької горожанки. Він же створив місцевий духовий оркестр, яким безпосередньо керував ( на фото вгорі).
У 1922 році, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, на кошти Червоного Хреста білоемігрант з Росії Вікентій організував у Нересниці школу для підготовки робочої сили, якої потребувала чехословацька промисловість. У цій дворічній школі навчали ковальській, столярній справі, шиттю і кравецтву. Учнів набирали з бідняків, віком 10-12 років. Водночас була відкрита й школа-інтернат, що стала притулком для дівчаток-сиріт. Відкрила її пані Велерова. Тут дівчаток навчали грамоти й веденню хатнього господарства.
Після смерті пані Велерової школа-сиротинець перейшла під керівництво відділу освіти Чехословаччини. По якомусь часі Марія Василівна Селеді, донька емігрантів з Карпатської Русі, яка народилася в Америці, викупила школу-сиротинець. У цьому їй допомогла донька Велерової та американські друзі. У 1941 році п. Селеді організовує будівництво нового двоповерхового будинку школи. Однак почалася війна, і Американське консульство звернулось до своїх громадян з проханням повернутись на батьківщину. Тож спорудження школи не було завершено. Її добудували вже в роки Радянської влади.
З давніх-давен, аж до 1855 року мешканці Нересниці займалися видобуванням солі, яку транспортували на бокорах до замовників. За переказами старожилів, у Солоному були три шахти. Їхнє кріплення було виготовлено з тесаних дубових брусів, воно тримало на собі доволі товстий шар землі. Коли дощової осені гірські потічки наповнилися водою, і перенасичена земля вже не могла її поглинути, почалося заповнення шахти ґрунтовими водами. Ніхто не сподівався лиха, коли на солекопів, що прорубали шар солі, раптово з отвору сильним потоком хлинула вода, якою, вочевидь, була заповнена сусідня порожнина шахти. Люди ледве встигли врятуватися і вийти на поверхню.
Так припинила своє існування остання з трьох солекопалень, яка називалася Седлакова (за прізвищем власника) і була затоплена водою. Після катастрофи усі солекопи розбіглися, хто куди. Більша частина переїхала в Солотвино, де умови праці були кращими.
За переказами, у Солоному було справжнє село: вибудована церква, будинок Седлака – власника солекопальні, хати-землянки. Та коли сіль із шахти вибрали, частина гори зірвалася і повністю знищила поселення. Церква потонула в озері, а один із трьох дзвонів дивом затримався між деревами. Від сильного удару він тріснув, проте його перенесли у Нересницьку церкву, яка знаходиться у центрі села.
До озера, за ропою, приїжджали селяни з усіх навколишніх сіл. Адже сіль у крамниці можна було придбати не завжди, та й коштувала вона дуже дорого. Ропу, яку набирали в бочки, використовували для приготування їжі, давали худобі. Часто її «варили» у великих казанах та котлах, щоб запастися сіллю на тривалий час. Та якщо у двір навідувався фінансовий агент і бачив, що селяни збирали сіль, їх карали, бо переробка ропи була заборонена законом.
Солене озеро знаходиться на четвертому кілометрі від центру Нересниці. Площа його становить 500 кв.м. Зараз озерна вода вже не солона, вочевидь, сильно замулене дно не дозволяє солі просочуватись у воду.
Довкіл озера й зараз можна побачити залишки дерев’яних колод, кріплення колишньої шахти, на берегах зосталися сліди фундаментів та будівель. Неподалік є колодязь, що був викопаний на території Седлакової копальні. Тут і зараз можна набрати солоної води (ропи), чим користуються місцеві мешканці. Дехто навіть ухитряється тут-таки засолювати свіжатину.
Безперечно, Солоний та солене озеро є свідками подій, з якими пов’язана історична минувшина нашого села, його жителів.
23 червня 2014 року у селі горіла церква святого Пантелеймона.
Неподалік від села знаходиться урочище Черлений камінь, відоме своїми чотирма великими кількаповерховими печерами загальною довжиною 200—700 м, глибиною 24-56 м. Породи печер Черленого Каменя мають характерний темно-червоний колір, що пояснюється наявністю заліза або його оксиду в цементуючій складовій породи; в печерах також багато глини.
У мальовничому урочищі Шовагуське знаходяться два солоні озера, кожне з яких глибиною 15 м, площею 1 га. Уже понад 200 років люди беруть із озер білосніжну ропу, яку добувають у так званих колодязях-кадовбах.
Легенда стверджує, що у XVIII ст. тут була невелика соляна шахта. Зверху над шахтою стояла дерев'яна церква. Коли шахту вже покинули, одного дня невеликий потічок після великої бурі розлився так, що затопив шахту, підмив опори і ґрунт разом з церквою осів на глибину, а зверху яму залило водою — так утворилося озеро Солоне. Як стверджують старожили, якщо ввечері уважно прислухатися, то можна почути мелодію церковних дзвонів, по яких б'ють підводні течії озера.
Присілки
Камінець
Камінець - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Нересниця
Згадки: 1902: Kaminecz , 1907: Kaminecz, 1913: Kaminecz.
Сакральні споруди
Вперше село згадують у XIV ст. 20 липня 1648 р. єпископ Тарасович посвятив вівтар у місцевій церкві св. Іоана Хрестителя.
У 1751 р. тут була дерев’яна церква св. Іоана з двома дзвонами, прикрашена маленькими образами. У 1801 р. згадують дерев’яну церкву в Нижній Нересниці.
Церква св. арх. Михайла. 1813.
Церкву св. арх. Михайла двозрубну, тридільну збудував Дмитро Гасинець у 1813 р. Іконостас вирізав Петрус Томашко в 1822 р., а ікони намалював Михайло Манкович з помічником Олександром Дуковським у 1825 р.
Про все це написано латиною на звороті “Тайної вечері”:
“1825 | Pinxit Michael Mankovits cum adjuncto | sibi Alexandro Dukovsky Parocho tunc existente | Domino R. Basilio Gribovszky sub Curator | Sculpsit cuum Petrus Tomasko. 1822 sub Curator | Alexio Michalyo. Extructa vero Eclesia hoc | 1813 Ad Parocho D. A. R. Theodora Kosztevits. mami | Dimitrii Haszinets. Expe: Comunitatis et | Adju Camera”.
Церква є чудовим зразком дерев’яної готики Потисся. Колись такі церкви з високими шпилями стояли в кожному селі над Тисою та її притоками.
На жаль, цей район зазнав чи не найбільших руйнувань релігійних споруд за роки радянської влади. Нересницька церква – єдина збережена дерев’яна церква в долині Тересви – великої притоки Тиси.
Найбагатше художньо оздоблено вхід до церкви: ґанок утворено вишукано профільованими стовпчиками та оббито фігурно вирізаними дошками, одвірки вхідних дверей пишно прикрашено рельєфним поліхромним різьбленням у вигляді “мотузки” з перев’язками та пелюстками. Пам’ятка чудово розташована на високому схилі, на тлі величної панорами Карпат. Довкола старий цвинтар з кам’яними хрестами. Після закриття Михайлівської церкви дерев’яну дзвіницю перенесли до православної дерев’яної церкви, збудованої в 1923 р.
Багато років у церкві містився етнографічний музей, а з 1991 р. її повернуто місцевій греко-католицькій громаді. Поряд збудовано нову дерев’яну дзвіницю. Інтер’єр церкви перероблено, ікони М. Манковича перемальовано.
25 березня 2003 року церква згоріла. У 2011 році копію цієї церкви було вирішено звести в Ужгороді.
Докладніше: Церква святого Архістратига Михаїла (Нересниця)
Церква Різдва пр. богородиці. 1998.
Землю для спорудження церкви купив Іван Веприк, заклавши свою власну ділянку. Збудували храм місцеві майстри, про що повідомляє напис на зворотному боці іконостаса: “ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА | РОЖДЕСТВА БОЖОЙ МАТЕРИ ПОСТРОЕНА | 1922 г. МАЙСТРЫ | ГАСИНЕЦ ІВАН М. РОШКАНЮК ВАСИЛЬ П. ДОСТРОЕНА 1923 г.” Причетним до будівництва був ще один Іван Веприк.
Стіни розмалював учитель-емігрант з України Петренко. Розповідають, що нижній ряд ікон намалювали у Пряшеві. Ще один напис повідомляє про малювання ікон у 1970 р. за священика ієромонаха Пантелеймона. Біля церкви встановлено дерев’яну дзвіницю, що колись стояла біля стародавньої церкви. Найдавнішим є великий дзвін, відлитий у 1869 р. в Будапешті Францом Вальзером.
Дерев’яна церква вже давно не вмішувала всіх вірників, і громада за ініціативою голови церковного комітету Михайла Заяця та за підтримки священика о. Василія взялася за спорудження нового цегляного храму. Проект нижнього ярусу розробила інженер Людмила Непомняща. Освятив місце єпископ Мефодій. Багато зусиль до будівництва докладають дяк Іван Іванович Гасинець та Іван Васильович Гасинець, що виготовив вікна і двері. Церкву освятили в 1998 р.
Нову церкву збудовано також у присілку Прікалово.
Примітки
- . Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2015.
- Нересниця
- На Тячівщині горіла церква
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 грудня 2014.
- В Ужгороді вже залили фундамент під копію дерев'яної церкви з Нересниці (ФОТО)
Посилання
- Погода в селі
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nere snicya selo v Ukrayini u Zakarpatskij oblasti Tyachivskomu rajoni Roztashovana poruch z dorogoyu Tyachiv Ust Chorna za 15 km vid trasi N 09 Lviv Mukacheve Rahiv za 22 km vid m Tyachiv i za 35 km vid smt Solotvino Administrativnij centr Neresnickoyi silskoyi gromadi selo NeresnicyaNeresnicya na perednomu plani richka Teresva i protipavodkovij val Neresnicya na perednomu plani richka Teresva i protipavodkovij val Krayina UkrayinaOblast Zakarpatska oblastRajon Tyachivskij rajonGromada Neresnicka gromadaOsnovni daniZasnovane 1451Naselennya 3732Plosha 0 044 km Gustota naselennya 84818 18 osib km Poshtovij indeks 90540Telefonnij kod 380 3134Geografichni daniGeografichni koordinati 48 07 02 pn sh 23 46 09 sh d 48 11722 pn sh 23 76917 sh d 48 11722 23 76917 Koordinati 48 07 02 pn sh 23 46 09 sh d 48 11722 pn sh 23 76917 sh d 48 11722 23 76917Serednya visota nad rivnem morya 360 mVodojmi r Teresva r LuzhankaVidstan do rajonnogo centru 22 kmNajblizhcha zaliznichna stanciya TeresvaVidstan do zaliznichnoyi stanciyi 15 kmMisceva vladaAdresa radi 90540 s Neresnicya vul Grushevskogo 25KartaNeresnicyaNeresnicyaMapa Neresnicya u VikishovishiDiv takozh Neresnicya znachennya NaselennyaZa danimi vseukrayinskogo perepisu naselennya 2001 roku v seli meshkalo 3732 osib GeografiyaNeresnicya lezhit na pivnichnij shid vid rajonnogo centru m Tyacheva mizh selami Novoselicya Vilhivci ta Pidplesha Bilsha chastina sela rozkinulas u pririchkovij dolini richki Teresvi a takozh u vuzkij dolini vzdovzh nizhnoyi techiyi richki Luzhanki Urochisha Nepodalik vid sela znahoditsya urochishe Cherlenij kamin vidome svoyimi chotirma velikimi kilkapoverhovimi pecherami zagalnoyu dovzhinoyu 200 700 m glibinoyu 24 56 m Porodi pecher Cherlenogo Kamenya mayut harakternij temno chervonij kolir sho poyasnyuyetsya nayavnistyu zaliza abo jogo oksidu v cementuyuchij skladovij porodi v pecherah takozh bagato glini U malovnichomu urochishi Shovaguske znahodyatsya dva soloni ozera kozhne z yakih glibinoyu 15 m plosheyu 1 ga Uzhe ponad 200 rokiv lyudi berut iz ozer bilosnizhnu ropu yaku dobuvayut u tak zvanih kolodyazyah kadovbah Legenda stverdzhuye sho u XVIII st tut bula nevelika solyana shahta Zverhu nad shahtoyu stoyala derev yana cerkva Koli shahtu vzhe pokinuli odnogo dnya nevelikij potichok pislya velikoyi buri rozlivsya tak sho zatopiv shahtu pidmiv opori i grunt razom z cerkvoyu osiv na glibinu a zverhu yamu zalilo vodoyu tak utvorilosya ozero Solone Yak stverdzhuyut starozhili yaksho vvecheri uvazhno prisluhatisya to mozhna pochuti melodiyu cerkovnih dzvoniv po yakih b yut pidvodni techiyi ozera Toponimi Na teritoriyi sela Neresnicya zlivayutsya dvi richki Teresva i Luzhanka de vidbuvayetsya masovij nerest ribi tomu za perekazami selo distalo nazvu vid slova nerest Neresnicya Do rechi naselennya dovkolishnih sil i do cogo chasu vzhivaye inshu nazvu sela Zderchaniki Yiyi pohodzhennya tezh ne vipadkove meshkanci cogo sela lyubili loviti ribu sho v narodi mala nazvu zderka cherez te sho bula dribna i huda Zgidno z legendoyu sered zhiteliv sela u XVIII XIX st perevazhali Mihajli Ce prizvishe takozh pov yazane z ribalstvom adzhe lovlyachi ribu lyudi vimahuvali vudilishami zvidki pishla j nazva Mahajlo a pid vplivom ugorskoyi movi vono peretvorilosya na Mihajlo IstoriyaArheologichni dani govoryat pro te sho teritoriya sela bula zaselena she v epohu bronzi Persha zgadka pro Neresnicyu datuyetsya 1451 rokom Kolis chastinu sela zajmali korolivski mayetki Z Sivoyi davnini azh do 1855r zhiteli sela zajmalisya vidobuvannyam soli Trivalij chas selo nalezhalo feodalnij sim yi Tatuliv i duhovnomu ordenu Piaristiv kotri yak zasvidchuyut dokumenti datovani 1751 rokom vvazhali zalezhne naselennya svoyimi rabami Z davnih daven u zv yazku z malozemellyam protyagom vsogo chasu doradyanskoyi istoriyi sela bilsha chastina pracezdatnogo naselennya viyizhdzhala u rizni krayini shukayuchi robotu Vazhke ekonomichne stanovishe buli zmusheni viznati i predstavniki vladi Tak okruzhnij nachalnik u svoyemu zviti za 1928 rik pisav Najvazhche stanovishe isnuye u notarskih parafiyah sil Neresnicya i Ganichi z tiyeyi prichini sho narodi cih parafij skladayutsya z najbidnishih sil Do pershih zhiteliv Neresnici nalezhat takozh Gasinci Vvazhayetsya sho yihnye prizvishe vid slova gasiti Desho piznishe v seli z yavilisya Murgi Vsi odnofamilci praktichno rodichi mizh soboyu oskilki ye nashadkami spilnogo predka Z chasom Mihajli Gasinci ta Murgi poridnilisya mizh soboyu bo brali sobi zhinok odin v odnogo Odruzhuvatisya z divchinoyu yaka mala te same prizvishe ne mozhna bulo Dozvil na ce pochali vidavati lishe pislya pershoyi svitovoyi vijni i to za umovi sporidnenosti ne blizhche chetvertogo pokolinnya V odruzhenni z odnofamilcyami buli zacikavleni lishen bagatiyi yaki namagalisya zberegti u svoyih rukah zemlyu j bagatstvo Naselennya perevazhno rusini ukrayinci buli pravoslavnimi i greko katolikami U HIH st selishe malo vlasnu simvoliku pechatku z zobrazhennyam gori bilya pidnizhzhya yakoyi roste listyane derevo a na vershini stoyit zamok z odniyeyu zubchastoyu vezheyu nad yakim angel trimaye vinok Dovkola gerba napis ugorskoyu movoyu ALSo NERESZNITZE HELYSEGENEK PECSETJE 1842 Pechatka selisha Nizhnya Neresnicya 1842 U 1910 roci v seli prozhivalo 1586 osib z nih 168 ugorciv 356 nimciv 1061 rusin 23 osobi hodilo do rimo katolickoyi cerkvi 1135 do greko katolickoyi a 426 osib buli yevreyami i spoviduvali yudayizm Pered tim yak nabrav chinnosti Trianonskij dogovir selo nalezhalo do Maramoroskogo komitatu Kolis cherez selo prohodila vuzkokolijna zaliznicya Teresva Ust Chorna Zalizniceyu kursuvali pasazhirski j tovarni potyagi Nini zaliznicya ne diye a koliyi ta mosti zrujnovani U 1920 roci v selo priyihav uchitel Andrij Burkatskij yakij i stav direktorom Neresnickoyi gorozhanki Vin zhe stvoriv miscevij duhovij orkestr yakim bezposeredno keruvav na foto vgori U 1922 roci koli Zakarpattya vhodilo do skladu Chehoslovachchini na koshti Chervonogo Hresta biloemigrant z Rosiyi Vikentij organizuvav u Neresnici shkolu dlya pidgotovki robochoyi sili yakoyi potrebuvala chehoslovacka promislovist U cij dvorichnij shkoli navchali kovalskij stolyarnij spravi shittyu i kravectvu Uchniv nabirali z bidnyakiv vikom 10 12 rokiv Vodnochas bula vidkrita j shkola internat sho stala pritulkom dlya divchatok sirit Vidkrila yiyi pani Velerova Tut divchatok navchali gramoti j vedennyu hatnogo gospodarstva Pislya smerti pani Velerovoyi shkola sirotinec perejshla pid kerivnictvo viddilu osviti Chehoslovachchini Po yakomus chasi Mariya Vasilivna Seledi donka emigrantiv z Karpatskoyi Rusi yaka narodilasya v Americi vikupila shkolu sirotinec U comu yij dopomogla donka Velerovoyi ta amerikanski druzi U 1941 roci p Seledi organizovuye budivnictvo novogo dvopoverhovogo budinku shkoli Odnak pochalasya vijna i Amerikanske konsulstvo zvernulos do svoyih gromadyan z prohannyam povernutis na batkivshinu Tozh sporudzhennya shkoli ne bulo zaversheno Yiyi dobuduvali vzhe v roki Radyanskoyi vladi Z davnih daven azh do 1855 roku meshkanci Neresnici zajmalisya vidobuvannyam soli yaku transportuvali na bokorah do zamovnikiv Za perekazami starozhiliv u Solonomu buli tri shahti Yihnye kriplennya bulo vigotovleno z tesanih dubovih brusiv vono trimalo na sobi dovoli tovstij shar zemli Koli doshovoyi oseni girski potichki napovnilisya vodoyu i perenasichena zemlya vzhe ne mogla yiyi poglinuti pochalosya zapovnennya shahti gruntovimi vodami Nihto ne spodivavsya liha koli na solekopiv sho prorubali shar soli raptovo z otvoru silnim potokom hlinula voda yakoyu vochevid bula zapovnena susidnya porozhnina shahti Lyudi ledve vstigli vryatuvatisya i vijti na poverhnyu Tak pripinila svoye isnuvannya ostannya z troh solekopalen yaka nazivalasya Sedlakova za prizvishem vlasnika i bula zatoplena vodoyu Pislya katastrofi usi solekopi rozbiglisya hto kudi Bilsha chastina pereyihala v Solotvino de umovi praci buli krashimi Za perekazami u Solonomu bulo spravzhnye selo vibudovana cerkva budinok Sedlaka vlasnika solekopalni hati zemlyanki Ta koli sil iz shahti vibrali chastina gori zirvalasya i povnistyu znishila poselennya Cerkva potonula v ozeri a odin iz troh dzvoniv divom zatrimavsya mizh derevami Vid silnogo udaru vin trisnuv prote jogo perenesli u Neresnicku cerkvu yaka znahoditsya u centri sela Do ozera za ropoyu priyizhdzhali selyani z usih navkolishnih sil Adzhe sil u kramnici mozhna bulo pridbati ne zavzhdi ta j koshtuvala vona duzhe dorogo Ropu yaku nabirali v bochki vikoristovuvali dlya prigotuvannya yizhi davali hudobi Chasto yiyi varili u velikih kazanah ta kotlah shob zapastisya sillyu na trivalij chas Ta yaksho u dvir naviduvavsya finansovij agent i bachiv sho selyani zbirali sil yih karali bo pererobka ropi bula zaboronena zakonom Solene ozero znahoditsya na chetvertomu kilometri vid centru Neresnici Plosha jogo stanovit 500 kv m Zaraz ozerna voda vzhe ne solona vochevid silno zamulene dno ne dozvolyaye soli prosochuvatis u vodu Dovkil ozera j zaraz mozhna pobachiti zalishki derev yanih kolod kriplennya kolishnoyi shahti na beregah zostalisya slidi fundamentiv ta budivel Nepodalik ye kolodyaz sho buv vikopanij na teritoriyi Sedlakovoyi kopalni Tut i zaraz mozhna nabrati solonoyi vodi ropi chim koristuyutsya miscevi meshkanci Dehto navit uhitryayetsya tut taki zasolyuvati svizhatinu Bezperechno Solonij ta solene ozero ye svidkami podij z yakimi pov yazana istorichna minuvshina nashogo sela jogo zhiteliv 23 chervnya 2014 roku u seli gorila cerkva svyatogo Pantelejmona Nepodalik vid sela znahoditsya urochishe Cherlenij kamin vidome svoyimi chotirma velikimi kilkapoverhovimi pecherami zagalnoyu dovzhinoyu 200 700 m glibinoyu 24 56 m Porodi pecher Cherlenogo Kamenya mayut harakternij temno chervonij kolir sho poyasnyuyetsya nayavnistyu zaliza abo jogo oksidu v cementuyuchij skladovij porodi v pecherah takozh bagato glini U malovnichomu urochishi Shovaguske znahodyatsya dva soloni ozera kozhne z yakih glibinoyu 15 m plosheyu 1 ga Uzhe ponad 200 rokiv lyudi berut iz ozer bilosnizhnu ropu yaku dobuvayut u tak zvanih kolodyazyah kadovbah Legenda stverdzhuye sho u XVIII st tut bula nevelika solyana shahta Zverhu nad shahtoyu stoyala derev yana cerkva Koli shahtu vzhe pokinuli odnogo dnya nevelikij potichok pislya velikoyi buri rozlivsya tak sho zatopiv shahtu pidmiv opori i grunt razom z cerkvoyu osiv na glibinu a zverhu yamu zalilo vodoyu tak utvorilosya ozero Solone Yak stverdzhuyut starozhili yaksho vvecheri uvazhno prisluhatisya to mozhna pochuti melodiyu cerkovnih dzvoniv po yakih b yut pidvodni techiyi ozera Prisilki Kaminec Kaminec kolishnye selo v Ukrayini v Zakarpatskij oblasti Obyednane z selom Neresnicya Zgadki 1902 Kaminecz 1907 Kaminecz 1913 Kaminecz Sakralni sporudiVpershe selo zgaduyut u XIV st 20 lipnya 1648 r yepiskop Tarasovich posvyativ vivtar u miscevij cerkvi sv Ioana Hrestitelya U 1751 r tut bula derev yana cerkva sv Ioana z dvoma dzvonami prikrashena malenkimi obrazami U 1801 r zgaduyut derev yanu cerkvu v Nizhnij Neresnici Cerkva sv arh Mihajla 1813 Cerkvu sv arh Mihajla dvozrubnu tridilnu zbuduvav Dmitro Gasinec u 1813 r Ikonostas virizav Petrus Tomashko v 1822 r a ikoni namalyuvav Mihajlo Mankovich z pomichnikom Oleksandrom Dukovskim u 1825 r Pro vse ce napisano latinoyu na zvoroti Tajnoyi vecheri 1825 Pinxit Michael Mankovits cum adjuncto sibi Alexandro Dukovsky Parocho tunc existente Domino R Basilio Gribovszky sub Curator Sculpsit cuum Petrus Tomasko 1822 sub Curator Alexio Michalyo Extructa vero Eclesia hoc 1813 Ad Parocho D A R Theodora Kosztevits mami Dimitrii Haszinets Expe Comunitatis et Adju Camera Cerkva ye chudovim zrazkom derev yanoyi gotiki Potissya Kolis taki cerkvi z visokimi shpilyami stoyali v kozhnomu seli nad Tisoyu ta yiyi pritokami Na zhal cej rajon zaznav chi ne najbilshih rujnuvan religijnih sporud za roki radyanskoyi vladi Neresnicka cerkva yedina zberezhena derev yana cerkva v dolini Teresvi velikoyi pritoki Tisi Najbagatshe hudozhno ozdobleno vhid do cerkvi ganok utvoreno vishukano profilovanimi stovpchikami ta obbito figurno virizanimi doshkami odvirki vhidnih dverej pishno prikrasheno relyefnim polihromnim rizblennyam u viglyadi motuzki z perev yazkami ta pelyustkami Pam yatka chudovo roztashovana na visokomu shili na tli velichnoyi panorami Karpat Dovkola starij cvintar z kam yanimi hrestami Pislya zakrittya Mihajlivskoyi cerkvi derev yanu dzvinicyu perenesli do pravoslavnoyi derev yanoyi cerkvi zbudovanoyi v 1923 r Bagato rokiv u cerkvi mistivsya etnografichnij muzej a z 1991 r yiyi povernuto miscevij greko katolickij gromadi Poryad zbudovano novu derev yanu dzvinicyu Inter yer cerkvi pererobleno ikoni M Mankovicha peremalovano 25 bereznya 2003 roku cerkva zgorila U 2011 roci kopiyu ciyeyi cerkvi bulo virisheno zvesti v Uzhgorodi Dokladnishe Cerkva svyatogo Arhistratiga Mihayila Neresnicya Cerkva Rizdva pr bogorodici 1998 Zemlyu dlya sporudzhennya cerkvi kupiv Ivan Veprik zaklavshi svoyu vlasnu dilyanku Zbuduvali hram miscevi majstri pro sho povidomlyaye napis na zvorotnomu boci ikonostasa PRAVOSLAVNA CERKVA ROZhDESTVA BOZhOJ MATERI POSTROENA 1922 g MAJSTRY GASINEC IVAN M ROShKANYuK VASIL P DOSTROENA 1923 g Prichetnim do budivnictva buv she odin Ivan Veprik Stini rozmalyuvav uchitel emigrant z Ukrayini Petrenko Rozpovidayut sho nizhnij ryad ikon namalyuvali u Pryashevi She odin napis povidomlyaye pro malyuvannya ikon u 1970 r za svyashenika iyeromonaha Pantelejmona Bilya cerkvi vstanovleno derev yanu dzvinicyu sho kolis stoyala bilya starodavnoyi cerkvi Najdavnishim ye velikij dzvin vidlitij u 1869 r v Budapeshti Francom Valzerom Derev yana cerkva vzhe davno ne vmishuvala vsih virnikiv i gromada za iniciativoyu golovi cerkovnogo komitetu Mihajla Zayacya ta za pidtrimki svyashenika o Vasiliya vzyalasya za sporudzhennya novogo ceglyanogo hramu Proekt nizhnogo yarusu rozrobila inzhener Lyudmila Nepomnyasha Osvyativ misce yepiskop Mefodij Bagato zusil do budivnictva dokladayut dyak Ivan Ivanovich Gasinec ta Ivan Vasilovich Gasinec sho vigotoviv vikna i dveri Cerkvu osvyatili v 1998 r Novu cerkvu zbudovano takozh u prisilku Prikalovo Primitki Arhiv originalu za 3 veresnya 2017 Procitovano 13 veresnya 2015 Neresnicya Na Tyachivshini gorila cerkva Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 8 grudnya 2014 V Uzhgorodi vzhe zalili fundament pid kopiyu derev yanoyi cerkvi z Neresnici FOTO PosilannyaPogoda v seli Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi