Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Склерофітні рідколісся Белуджистану ідентифікатор WWF PA1307 палеарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників р

Склерофітні рідколісся Белуджистану

Склерофітні рідколісся Белуджистану

Склерофітні рідколісся Белуджистану (ідентифікатор WWF: PA1307) — палеарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований в середньогір'ях на заході Пакистану та на північному сході Афганістану. Він простягається на 1200 км від узбережжя Аравійського моря до гір Гіндукушу та Гімалаїв.

Склерофітні рідколісся Белуджистану
imageЛандшафт в околицях міста [en] (провінція Хайбер-Пахтунхва, Пакистан)
Екозона Палеарктика
Біом Пустелі і склерофітні чагарники
Статус збереження критичний/зникаючий
 WWF PA1307
Межі Нубо-Синдські тропічні пустелі та напівпустелі Південного Ірану
Піщана пустеля Регістану та Північного Пакистану
Склерофітні рідколісся Середньоафганських гір
Альпійські луки Гіндукушу
Гірські луки та чагарники Північно-західних Гімалаїв
Західногімалайські субальпійські хвойні ліси
Гімалайські субтропічні соснові ліси
Колючі чагарники та ліси Північно-Західної Індії
Мангри дельти Інду та Аравійського моря
Східноафганські гірські хвойні ліси
Альпійські луки Сулейманових гір
Площа, км² 288 424
Країни Пакистан, Афганістан, Індія, Іран
Охороняється 9078 км² (3 %)
imageРозташування екорегіону (фіолетовим)

Географія

На півдні екорегіон склерофітних рідколісь Белуджистану охоплює прибережні хребти гір Мекран та [en]. Він продовжується на північ до провінції Хайбер-Пахтунхва, охоплюючи посушливі пустелі Белуджистану, гори [en] і [en] та Сулейманові гори. Ці гірські хребти місцями порізані перевалами та долинами, такими як перевал [en] поблизу Кветти та Хайберський прохід поблизу Пешаварської долини. На півночі регіон досягає підніжжя Гіндукушу та Гімалаїв. З гір Белуджистанського нагір'я стікають численні короткі річки, що впадають у неглибокі озера або губляться в піщаній пустелі. Деякі річки, що стікають з передгір'їв на півночі регіону, впадають до річок Інд і Кабул. Загалом висота регіону коливається від 0 до 4575 м над рівнем моря, висота його гірських хребтів становить від 1000 до 3000 м.

На південному заході екорегіон межує з регіоном Нубо-Синдських тропічних пустель та напівпустель Південного Ірану та з регіоном Піщана пустеля Регістану та Північного Пакистану. Північніше, в Афганістані, поширені склерофітні рідколісся Середньоафганських гір. На схід від екорегіону поширений регіон колючих чагарників та лісів Північно-Західної Індії. Всередині екорегіону, на вершинах його найвищих гірських хребтів, розташовані ізольовані анклави регіону гірських хвойних лісів Східного Афганістану та регіону альпійських луків Сулейманових гір.

Ґрунти екорегіону багаті на гіпс та бідні на гумус. В горах на півночі регіону поширені вапнякові, глинисті та гравійно-кам'янисті ґрунти.

Клімат

В межах екорегіону переважає спекотний та посушливий пустельний клімат (BWh за класифікацією кліматів Кеппена). Влітку температура може досягати 40 °C, подекуди навість 50 °C. Зими більш прохолодні, однак середня температура найхолоднішого з місяців є вищою за 0 °C. Середньорічна кількість опадів становить менше 150 мм. У високогір'ях зими дуже холодні, а літо спекотне, у прибережних районах клімат більш м'який. Влітку на півдні регіону дмуть північні вітри лу, які приносять пилові бурі. Їх швидкість становить 100-180 км/год. З червня по вересень в регіоні дмуть південно-західні мусони, що приносять дощі.

Флора

67 % території екорегіону мають рідкісний рослинний покрив або повністю його позбавлені. 9 % території покриті чагарниковими заростями, 8 % території мають трав'янистий покрив, 8 % перетворені на сільськогосподарські угіддя. На висоті до 1500 м над рівнем моря рослинність має степовий характер. На висоті від 1500 до 2000 м над рівнем моря зустрічаються гірські рідколісся.

В горах Белуджистану і [en] поширені рідколісся, де ростуть туполисті фісташки (Pistacia atlantica), [en] (Pistacia khinjuk), [ru] (Amygdalus), барбарис (Berberis), жимолость (Lonicera), повій (Lycium), полин (Artemisia), а також зарафшанські яловці (Juniperus seravschanica) та напівкулясті яловці (Juniperus semiglobosa). Деякі зарафшанські яловці мають вік понад 2500 років.

У перехідній зоні між субтропічними лісами та альпійськими луками ростуть склерофільні ліси, де переважають [en] (Olea europaea subsp. cuspidata) та [en] (Dodonaea viscosa). В рідколіссях екорегіону підлісок складається з багаторічних трав, кущів і акацій. Серед поширених в підліску кущів слід відзначити дикий мигдаль (Prunus amygdalus), [en] (Prunus kuramica) та афганський ясен (Fraxinus xanthoxyloides).

Фауна

Екорегіон вирізняється значним фауністичним різноманіттям. На півдні регіону зустрічаються такі хижі ссавці, як леопарди (Panthera pardus) та звичайні каракали (Caracal caracal), а на півночі — бенгальські коти (Prionailurus bengalensis) та манули (Otocolobus manul). Також на пагорбах Белуджистану мешкають смугасті гієни (Hyaena hyaena), степові коти (Felis lybica), очеретяні коти (Felis chaus), звичайні лисиці (Vulpes vulpes) та афганські лисиці (Vulpes cana). В степах і напівпустелях на півдні регіону пасуться індійські газелі або чінкари (Gazella bennettii). В горах зустрічаються гвинторогі козли (Capra falconeri) кількох ендемічних підвидів, белуджистанські ведмеді (Ursus thibetanus gedrosianus), белуджистанські уріали (Ovis vignei blanfordi), звичайні козли (Capra aegagrus) кількох ендемічних підвидів, а також дикі свині (Sus scrofa), карликові піщанки (Gerbillus nanus) та ендемічні [en] (Salpingotulus michaelis). Раніше в екорегіоні також зустрічалися каспійські тигри (Panthera tigris virgata), азійські гепарди (Acinonyx jubatus venaticus), азійські леви (Panthera leo persica) та кулани (Equus hemionus), однак вони вимерли протягом останніх 400 років.

В регіоні зареєстровано понад 300 видів птахів, від стерв'ятників (Neophron percnopterus) і великих підорликів (Clanga clanga) до дрібних ластівок, жайворонків і бджолоїдок. В ялівцевих лісах зустрічаються чорногорлі ополовники (Aegithalos leucogenys) та афганські вівчарики (Phylloscopus subviridis), а в склерофітних рідколіссях — [en] (Dendrocopos assimilis). На водно-болотних угіддях регіону мешкає велика кількість різноманітних птахів.

На берегах річок регіону зустрічаються болотні крокодили (Crocodylus palustris). Також в регіоні зустрічаються інші плазуни, зокрема плямисті еублефари (Eublepharis macularius), середньоазійські кобри (Naja oxiana), степові черепахи (Testudo horsefieldi), іранські гірські агами (Laudakia nupta) та перські гадюки (Pseudocerastes persicus). Серед амфібій регіону слід відзначити [en] (Euphlyctis cyanophlyctis), [en] (Chrysopaa sternosignata) та індійську тигрову жабу (Hoplobatrachus tigerinus).

Збереження

Оцінка 2017 року показала, що 9078 км², або 3 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають:

Примітки

  1. Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
  2. Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 серпня 2023.
  3. Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Процитовано 14 вересня 2019.
  4. Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Процитовано 14 вересня 2019.
  5. Baluchistan xeric woodlands (англ.). Digital Observatory for Protected Areas. Процитовано 1 серпня 2020.

Посилання

  • «Baluchistan xeric woodlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
  • «Baluchistan Xeric Woodlands» — One Earth.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Sklerofitni ridkolissya Beludzhistanu identifikator WWF PA1307 palearktichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij v serednogir yah na zahodi Pakistanu ta na pivnichnomu shodi Afganistanu Vin prostyagayetsya na 1200 km vid uzberezhzhya Aravijskogo morya do gir Gindukushu ta Gimalayiv Sklerofitni ridkolissya Beludzhistanu Landshaft v okolicyah mista en provinciya Hajber Pahtunhva Pakistan Ekozona PalearktikaBiom Pusteli i sklerofitni chagarnikiStatus zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF PA1307Mezhi Nubo Sindski tropichni pusteli ta napivpusteli Pivdennogo Iranu Pishana pustelya Registanu ta Pivnichnogo Pakistanu Sklerofitni ridkolissya Serednoafganskih gir Alpijski luki Gindukushu Girski luki ta chagarniki Pivnichno zahidnih Gimalayiv Zahidnogimalajski subalpijski hvojni lisi Gimalajski subtropichni sosnovi lisi Kolyuchi chagarniki ta lisi Pivnichno Zahidnoyi Indiyi Mangri delti Indu ta Aravijskogo morya Shidnoafganski girski hvojni lisi Alpijski luki Sulejmanovih girPlosha km 288 424Krayini Pakistan Afganistan Indiya IranOhoronyayetsya 9078 km 3 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim GeografiyaNa pivdni ekoregion sklerofitnih ridkolis Beludzhistanu ohoplyuye priberezhni hrebti gir Mekran ta en Vin prodovzhuyetsya na pivnich do provinciyi Hajber Pahtunhva ohoplyuyuchi posushlivi pusteli Beludzhistanu gori en i en ta Sulejmanovi gori Ci girski hrebti miscyami porizani perevalami ta dolinami takimi yak pereval en poblizu Kvetti ta Hajberskij prohid poblizu Peshavarskoyi dolini Na pivnochi region dosyagaye pidnizhzhya Gindukushu ta Gimalayiv Z gir Beludzhistanskogo nagir ya stikayut chislenni korotki richki sho vpadayut u negliboki ozera abo gublyatsya v pishanij pusteli Deyaki richki sho stikayut z peredgir yiv na pivnochi regionu vpadayut do richok Ind i Kabul Zagalom visota regionu kolivayetsya vid 0 do 4575 m nad rivnem morya visota jogo girskih hrebtiv stanovit vid 1000 do 3000 m Na pivdennomu zahodi ekoregion mezhuye z regionom Nubo Sindskih tropichnih pustel ta napivpustel Pivdennogo Iranu ta z regionom Pishana pustelya Registanu ta Pivnichnogo Pakistanu Pivnichnishe v Afganistani poshireni sklerofitni ridkolissya Serednoafganskih gir Na shid vid ekoregionu poshirenij region kolyuchih chagarnikiv ta lisiv Pivnichno Zahidnoyi Indiyi Vseredini ekoregionu na vershinah jogo najvishih girskih hrebtiv roztashovani izolovani anklavi regionu girskih hvojnih lisiv Shidnogo Afganistanu ta regionu alpijskih lukiv Sulejmanovih gir Grunti ekoregionu bagati na gips ta bidni na gumus V gorah na pivnochi regionu poshireni vapnyakovi glinisti ta gravijno kam yanisti grunti KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye spekotnij ta posushlivij pustelnij klimat BWh za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Vlitku temperatura mozhe dosyagati 40 C podekudi navist 50 C Zimi bilsh proholodni odnak serednya temperatura najholodnishogo z misyaciv ye vishoyu za 0 C Serednorichna kilkist opadiv stanovit menshe 150 mm U visokogir yah zimi duzhe holodni a lito spekotne u priberezhnih rajonah klimat bilsh m yakij Vlitku na pivdni regionu dmut pivnichni vitri lu yaki prinosyat pilovi buri Yih shvidkist stanovit 100 180 km god Z chervnya po veresen v regioni dmut pivdenno zahidni musoni sho prinosyat doshi Flora67 teritoriyi ekoregionu mayut ridkisnij roslinnij pokriv abo povnistyu jogo pozbavleni 9 teritoriyi pokriti chagarnikovimi zarostyami 8 teritoriyi mayut trav yanistij pokriv 8 peretvoreni na silskogospodarski ugiddya Na visoti do 1500 m nad rivnem morya roslinnist maye stepovij harakter Na visoti vid 1500 do 2000 m nad rivnem morya zustrichayutsya girski ridkolissya V gorah Beludzhistanu i en poshireni ridkolissya de rostut tupolisti fistashki Pistacia atlantica en Pistacia khinjuk ru Amygdalus barbaris Berberis zhimolost Lonicera povij Lycium polin Artemisia a takozh zarafshanski yalovci Juniperus seravschanica ta napivkulyasti yalovci Juniperus semiglobosa Deyaki zarafshanski yalovci mayut vik ponad 2500 rokiv U perehidnij zoni mizh subtropichnimi lisami ta alpijskimi lukami rostut sklerofilni lisi de perevazhayut en Olea europaea subsp cuspidata ta en Dodonaea viscosa V ridkolissyah ekoregionu pidlisok skladayetsya z bagatorichnih trav kushiv i akacij Sered poshirenih v pidlisku kushiv slid vidznachiti dikij migdal Prunus amygdalus en Prunus kuramica ta afganskij yasen Fraxinus xanthoxyloides Landshaft Nacionalnogo parku Kirthar Landshaft Nacionalnogo parku en Landshaft Nacionalnogo parku en Kanjon v Nacionalnomu parku Hingol en Beludzhistanskij vedmid Ursus thibetanus gedrosianus Indijska gazel Gazella bennettii Gvintorogij kozel Capra falconeri Sterv yatnik Neophron percnopterus Serednoazijska kobra Naja oxiana FaunaEkoregion viriznyayetsya znachnim faunistichnim riznomanittyam Na pivdni regionu zustrichayutsya taki hizhi ssavci yak leopardi Panthera pardus ta zvichajni karakali Caracal caracal a na pivnochi bengalski koti Prionailurus bengalensis ta manuli Otocolobus manul Takozh na pagorbah Beludzhistanu meshkayut smugasti giyeni Hyaena hyaena stepovi koti Felis lybica ocheretyani koti Felis chaus zvichajni lisici Vulpes vulpes ta afganski lisici Vulpes cana V stepah i napivpustelyah na pivdni regionu pasutsya indijski gazeli abo chinkari Gazella bennettii V gorah zustrichayutsya gvintorogi kozli Capra falconeri kilkoh endemichnih pidvidiv beludzhistanski vedmedi Ursus thibetanus gedrosianus beludzhistanski uriali Ovis vignei blanfordi zvichajni kozli Capra aegagrus kilkoh endemichnih pidvidiv a takozh diki svini Sus scrofa karlikovi pishanki Gerbillus nanus ta endemichni en Salpingotulus michaelis Ranishe v ekoregioni takozh zustrichalisya kaspijski tigri Panthera tigris virgata azijski gepardi Acinonyx jubatus venaticus azijski levi Panthera leo persica ta kulani Equus hemionus odnak voni vimerli protyagom ostannih 400 rokiv V regioni zareyestrovano ponad 300 vidiv ptahiv vid sterv yatnikiv Neophron percnopterus i velikih pidorlikiv Clanga clanga do dribnih lastivok zhajvoronkiv i bdzholoyidok V yalivcevih lisah zustrichayutsya chornogorli opolovniki Aegithalos leucogenys ta afganski vivchariki Phylloscopus subviridis a v sklerofitnih ridkolissyah en Dendrocopos assimilis Na vodno bolotnih ugiddyah regionu meshkaye velika kilkist riznomanitnih ptahiv Na beregah richok regionu zustrichayutsya bolotni krokodili Crocodylus palustris Takozh v regioni zustrichayutsya inshi plazuni zokrema plyamisti eublefari Eublepharis macularius serednoazijski kobri Naja oxiana stepovi cherepahi Testudo horsefieldi iranski girski agami Laudakia nupta ta perski gadyuki Pseudocerastes persicus Sered amfibij regionu slid vidznachiti en Euphlyctis cyanophlyctis en Chrysopaa sternosignata ta indijsku tigrovu zhabu Hoplobatrachus tigerinus ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 9078 km abo 3 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en Nacionalnij park Kirthar en Nacionalnij park Nuristan en en en en en en PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 12 serpnya 2023 Kottek M J Grieser C Beck B Rudolf and F Rubel 2006 World Map of Koppen Geiger Climate Classification Updated PDF angl Gebruder Borntraeger 2006 Procitovano 14 veresnya 2019 Dataset Koppen climate classifications angl World Bank Procitovano 14 veresnya 2019 Baluchistan xeric woodlands angl Digital Observatory for Protected Areas Procitovano 1 serpnya 2020 Posilannya Baluchistan xeric woodlands Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Baluchistan Xeric Woodlands One Earth

Дата публікації:
Топ