Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Наднові типу Ia це тип наднових зір що спалахують у подвійних системах де одна з зір є білим карликом а інша може бути г

Наднова типу Ia

Наднова типу Ia

Наднові типу Ia — це тип наднових зір, що спалахують у подвійних системах, де одна з зір є білим карликом, а інша може бути гігантом або іншим типом зорі (в тому числі навіть іншим карликом). Наднова є результатом вибуху білого карлика після того, як унаслідок перетікання речовини з супутника його маса перевищить межу Чандрасекара (~1,4 M☉). Білий карлик є «залишком» зорі, яка завершила свій еволюційний шлях і в якій припинилися термоядерні реакції. Проте, у білих карликів за певних умов можуть відбуватися подальші реакції вуглецево-кисневого синтезу, які вивільняють велику кількість енергії, якщо температура зростає достатньо високо.

Білі карлики з низькою швидкістю обертання обмежені за масою межею Чандрасекара (близько 1,38 сонячних мас). Це максимальна маса, яка може утримуватися в рівновазі тиском вироджених електронів. У разі перевищення цієї межі внаслідок акреції речовини від зорі-супутника білий карлик починає стрімко стискатися (відбувається гравітаційний колапс). За загальноприйнятою гіпотезою, його ядро досягне температури ядерного горіння вуглецю у міру наближення маси до межі. Якщо білий карлик зливається з іншою зорею (дуже рідкісний випадок), він миттєво перевищує межу Чандрасекара і почне руйнуватися, знову ж таки, піднімаючи свою температуру до точки займання згаданого ядерного синтезу. Протягом декількох секунд після початку ядерного синтезу зі значною частиною речовини білого карлика відбувається швидка термоядерна реакція з виділенням величезної кількості енергії (1 — 2 × 1044 Дж), що призводить до спалаху наднової зорі.

Ця категорія наднових має приблизно однакову максимальну світність, а також схожу криву блиску через однорідність маси білих карликів, які спалахують. Сталість світності дозволяє застосовувати ці спалахи як «стандартні свічки» для побудови шкали космічних відстаней, оскільки видима зоряна величина наднових залежить лише від відстані до них.

Консенсусна модель

image
Розподіл енергії в спектрі наднової типу Ia , через один день після максимуму, у діапазоні

Наднові типу Ia це підкатегорія в класифікації наднових за схемою Мінковського—Цвіккі, що була розроблена американськими астрономами Рудольфом Мінковські і Фріцом Цвіккі. Є кілька шляхів, якими можуть утворюватись наднові цього типу, але вони мають спільний основний механізм. Коли вуглецево-кисневий білий карлик, що повільно обертається акреціює речовину супутника, він може перевищити межу Чандрасекара (близько 1,44 мас Сонця), після чого тиск виродженого електронного газу вже не може врівноважити сили гравітації При відсутності компенсуючого процесу, білий карлик зруйнується з утворенням нейтронної зірки, як зазвичай відбувається у разі якщо білий карлик в основному складається з магнію, неону та кисню.

image
Залишок наднової типу Ia G299.

Однак серед астрономів, що моделюють процеси утворення таких наднових переважає думка, що межа Чандрасекара в таких білих карликах насправді не досягається, а колапс так і не настає. Натомість коли до межі залишається приблизно 1 %, тиск і температура в ядрі досягають таких значень, що починається конвекція, що триває приблизно 1000 років.. У деякий момент цієї фази повільного тління народжується фронт дефлаграційного ядерного горіння вуглецю. Подробиці запалювання досі невідомі, включаючи місце і кількість точок, де починається горіння. Процес ядерного горіння кисню ініціюється скоро після цього моменту, однак це паливо не вигорає повністю як вуглець.

Після того, як почалась реакція синтезу, температура білого карлика починає зростати. На відміну від зір головної послідовності, у яких внаслідок збільшення температури зростає тиск, що призводить до розширення та охолодження зорі, електронний газ у білому карлику перебуває у виродженому стані і його тиск не залежить від температури; тому розширення не відбувається, а внаслідок збільшення температури процес ядерного горіння набуває ланцюгового характеру. Горіння все пришвидшується, частково завдяки нестійкості Релея — Тейлора і турбулентній взаємодії. Досі тривають суперечки чи це горіння перетворюється в детонацію, чи поширюється дефлаграційно.

Криві блиску та значимість для космології

image
Графік залежності світності (в одиницях світності Сонця) від часу показує характерну криву блиску наднових типу Ia. Пік зумовлений, в основному, розпадом нікелю (Ni), пізніші стадії є результатом розпаду кобальту (Co)

Наднові типу Ia мають характерну криву блиску — графік залежності світності від часу після вибуху. Поблизу максимуму, спектр містить лінії елементів із середньою атомною масою — від кисню до кальцію; вони є основними складовими зовнішніх шарів зорі. Після того як від часу вибуху минуть місяці, зовнішні шари розширюються настільки, що стають прозорими. У спектрі починають домінувати лінії синтезованих вибухом важких елементів, які перебували поблизу ядра зорі. Найбільш помітними є ізотопи, що близькі за масою до заліза (елементи залізного піку). Радіоактивний розпад нікелю-56 через кобальт-56 у залізо-56 виробляє високоенергетичні фотони, які становлять основну частину енергії, що випромінюється на середніх та пізніх етапах.

Застосування наднових типу Ia для виміру відстаней було започатковане співробітництвом китайських та американських астрономів, . У серії робіт у 1990-их цей огляд показав, що хоча світність наднових типу Ia у максимумі не зовсім однакова, один з параметрів кривої блиску можна застосувати для того, щоб нормувати конкретну наднову як стандартну свічку. Така поправка (яка дозволяє точно встановити світність) має назву і цій групі вдалось визначити відстані до галактик із точністю до 7 % (порівнюючи відстань до наднової за її світністю та відстані на основі червоного зміщення). Причиною однотипності кривих блиску є приблизно однакова кількість 56Ni, що утворюється в білому карлику.

Подібність профілів абсолютної світності майже всіх відомих наднових типу Ia привела до того, що їх застосовують як вторинні стандартні свічки в позагалактичній астрономії. Покращення калібрування для цефеїдної шкали відстаней і пряме геометричне вимірювання відстані до NGC 4258 по динаміці мазерного випромінювання в комбінації з по відстанях до наднових типу Ia дозволили уточнити значення параметру Хаббла.

Саме завдяки надновим типу Ia в 1998 році вдалось несподівано відкрити, що наш Всесвіт розширюється прискорено. За це відкриття Сол Перлматтер, Браян П. Шмідт та Адам Рісс були нагородженні нобелівською премією в 2011 році.

Підтипи

Існує значна різноманітність у типі наднових типу Ia. Тому вчені ідентифікували чимало підтипів всередині цього типу. Два відомих і добре вивчених приклади включають 1991T-подібні, надсвітний підтип image, який демонструє особливо сильні лінії поглинання заліза та аномально малі елементи кремнію і 1991bg-подібні, тьмяний підтип image, що характеризуються ранніми сильними лініями поглинання титану та швидкою фотометричною й спектральною еволюцією.

Наднові типу Iax

Докладніше: Наднові типу Iax

Зорі цього підтипу (який також носить назву SN 2002cx) відрізняються особливостями у спектрах і кривих блиску, мають нижчу швидкість викиду та меншу світність, ніж звичайні наднові типу Ia, і набагато більшу дисперсію цих параметрів.

Спостереження

Прикладом наднової типу Ia може бути історична наднова SN 1572 (наднова Тихо). В сучасній астрофізиці точні та чутливі інструменти дозволяють укладати каталоги задетектованих наднових до яких входять вже тисячі таких спалахів.

Див. також

Примітки

  1. Krause, Oliver; Tanaka, Masaomi; Usuda, Tomonori; Hattori, Takashi; Goto, Miwa; Birkmann, Stephan; Nomoto, Ken'ichi (28 жовтня 2008). Tycho Brahe's 1572 supernova as a standard type Ia explosion revealed from its light echo spectrum. Nature. 456 (7222): 617—9. arXiv:0810.5106. Bibcode:2008Natur.456..617K. doi:10.1038/nature07608. PMID 19052622.
  2. Yoon, S.-C.; Langer, L. (2004). . Astronomy and Astrophysics. 419 (2): 623. arXiv:astro-ph/0402287. Bibcode:2004A&A...419..623Y. doi:10.1051/0004-6361:20035822. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. Процитовано 30 травня 2007.
  3. Mazzali, P. A.; K. Röpke, F. K.; Benetti, S.; Hillebrandt, W. (2007). A Common Explosion Mechanism for Type Ia Supernovae. Science. 315 (5813): 825—828. arXiv:astro-ph/0702351. Bibcode:2007Sci...315..825M. doi:10.1126/science.1136259. PMID 17289993.
  4. Matheson, Thomas; Kirshner, Robert; Challis, Pete; Jha, Saurabh та ін. (2008). Optical Spectroscopy of Type Ia Supernovae. Astronomical Journal. 135 (4): 1598—1615. arXiv:0803.1705. Bibcode:2008AJ....135.1598M. doi:10.1088/0004-6256/135/4/1598.
  5. da Silva, L. A. L. (1993). The Classification of Supernovae. Astrophysics and Space Science. 202 (2): 215—236. Bibcode:1993Ap&SS.202..215D. doi:10.1007/BF00626878.
  6. Lieb, E. H.; Yau, H.-T. (1987). A rigorous examination of the Chandrasekhar theory of stellar collapse. Astrophysical Journal. 323 (1): 140—144. Bibcode:1987ApJ...323..140L. doi:10.1086/165813.
  7. Canal, R.; Gutierrez; Gutiérrez, J. (1997). The possible white dwarf-neutron star connection. Astrophysics and Space Science Library. Astrophysics and Space Science Library. 214: 49. arXiv:astro-ph/9701225. Bibcode:1997astro.ph..1225C. doi:10.1007/978-94-011-5542-7_7. ISBN .
  8. Fryer, C. L.; New, K. C. B. (24 січня 2006). . Gravitational Waves from Gravitational Collapse. Max-Planck-Gesellschaft. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 7 червня 2007. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()
  9. Wheeler, J. Craig (15 січня 2000). . Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 96. ISBN . Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 27 грудня 2013.
  10. Hillebrandt, W.; Niemeyer, J. C. (2000). Type IA Supernova Explosion Models. Annual Review of Astronomy and Astrophysics. 38 (1): 191—230. arXiv:astro-ph/0006305. Bibcode:2000ARA&A..38..191H. doi:10.1146/annurev.astro.38.1.191.
  11. . ASC / Alliances Center for Astrophysical Thermonuclear Flashes. 2001. Архів оригіналу за 14 січня 2007. Процитовано 27 листопада 2006.
  12. Röpke, F. K.; Hillebrandt, W. (2004). The case against the progenitor's carbon-to-oxygen ratio as a source of peak luminosity variations in Type Ia supernovae. Astronomy and Astrophysics. 420 (1): L1—L4. arXiv:astro-ph/0403509. Bibcode:2004A&A...420L...1R. doi:10.1051/0004-6361:20040135.
  13. Gamezo, V. N.; Khokhlov, A. M.; Oran, E. S.; Chtchelkanova, A. Y.; Rosenberg, R. O. (3 січня 2003). . Science. 299 (5603): 77—81. doi:10.1126/science.1078129. PMID 12446871. Архів оригіналу за 12 березня 2009. Процитовано 28 листопада 2006.
  14. Hamuy, M. et al. 1993, Astronomical Journal, 106, 2392
  15. . Український астрономічний портал. 12 грудня 2018. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018.
  16. Phillips, M. M. 1993, Astrophysical Journal Letters",413, 105
  17. Hamuy, M. et al. 1996, Astronomical Journal, 112, 2391
  18. Colgate, S. A. (1979). Supernovae as a standard candle for cosmology. Astrophysical Journal. 232 (1): 404—408. Bibcode:1979ApJ...232..404C. doi:10.1086/157300.
  19. Hamuy, M. et al. 1996, Astronomical Journal, 109, 1
  20. Freedman, W. et al. "Astrophysical Journal, 553, 47
  21. Macri, L. M.; Stanek, K. Z.; Bersier, D.; Greenhill, L. J.; Reid, M. J. (2006). A New Cepheid Distance to the Maser-Host Galaxy NGC 4258 and Its Implications for the Hubble Constant. Astrophysical Journal. 652 (2): 1133—1149. arXiv:astro-ph/0608211. Bibcode:2006ApJ...652.1133M. doi:10.1086/508530.
  22. та ін. (1999). Measurements of Omega and Lambda from 42 high redshift supernovae. Astrophysical Journal. 517 (2): 565—86. arXiv:astro-ph/9812133. Bibcode:1999ApJ...517..565P. doi:10.1086/307221.
  23. Riess, Adam G. та ін. (1998). Observational evidence from supernovae for an accelerating Universe and a cosmological constant. Astronomical Journal. 116 (3): 1009—38. arXiv:astro-ph/9805201. Bibcode:1998AJ....116.1009R. doi:10.1086/300499.
  24. Sasdelli, Michele; Mazzali, P. A.; Pian, E.; Nomoto, K.; Hachinger, S.; Cappellaro, E.; Benetti, S. (30 вересня 2014). Abundance stratification in Type Ia supernovae – IV. The luminous, peculiar SN 1991T. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 445 (1): 711—725. arXiv:1409.0116. Bibcode:2014MNRAS.445..711S. doi:10.1093/mnras/stu1777. ISSN 0035-8711. S2CID 59067792.
  25. Mazzali, Paolo A.; Hachinger, Stephan (21 серпня 2012). The nebular spectra of the Type Ia supernova 1991bg: further evidence of a non-standard explosion: The nebular spectra of SN 1991bg. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 424 (4): 2926—2935. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21433.x.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nadnovi tipu Ia ce tip nadnovih zir sho spalahuyut u podvijnih sistemah de odna z zir ye bilim karlikom a insha mozhe buti gigantom abo inshim tipom zori v tomu chisli navit inshim karlikom Nadnova ye rezultatom vibuhu bilogo karlika pislya togo yak unaslidok peretikannya rechovini z suputnika jogo masa perevishit mezhu Chandrasekara 1 4 M Bilij karlik ye zalishkom zori yaka zavershila svij evolyucijnij shlyah i v yakij pripinilisya termoyaderni reakciyi Prote u bilih karlikiv za pevnih umov mozhut vidbuvatisya podalshi reakciyi vuglecevo kisnevogo sintezu yaki vivilnyayut veliku kilkist energiyi yaksho temperatura zrostaye dostatno visoko Bili karliki z nizkoyu shvidkistyu obertannya obmezheni za masoyu mezheyu Chandrasekara blizko 1 38 sonyachnih mas Ce maksimalna masa yaka mozhe utrimuvatisya v rivnovazi tiskom virodzhenih elektroniv U razi perevishennya ciyeyi mezhi vnaslidok akreciyi rechovini vid zori suputnika bilij karlik pochinaye strimko stiskatisya vidbuvayetsya gravitacijnij kolaps Za zagalnoprijnyatoyu gipotezoyu jogo yadro dosyagne temperaturi yadernogo gorinnya vuglecyu u miru nablizhennya masi do mezhi Yaksho bilij karlik zlivayetsya z inshoyu zoreyu duzhe ridkisnij vipadok vin mittyevo perevishuye mezhu Chandrasekara i pochne rujnuvatisya znovu zh taki pidnimayuchi svoyu temperaturu do tochki zajmannya zgadanogo yadernogo sintezu Protyagom dekilkoh sekund pislya pochatku yadernogo sintezu zi znachnoyu chastinoyu rechovini bilogo karlika vidbuvayetsya shvidka termoyaderna reakciya z vidilennyam velicheznoyi kilkosti energiyi 1 2 1044 Dzh sho prizvodit do spalahu nadnovoyi zori Cya kategoriya nadnovih maye priblizno odnakovu maksimalnu svitnist a takozh shozhu krivu blisku cherez odnoridnist masi bilih karlikiv yaki spalahuyut Stalist svitnosti dozvolyaye zastosovuvati ci spalahi yak standartni svichki dlya pobudovi shkali kosmichnih vidstanej oskilki vidima zoryana velichina nadnovih zalezhit lishe vid vidstani do nih Konsensusna modelRozpodil energiyi v spektri nadnovoyi tipu Ia cherez odin den pislya maksimumu u diapazoni Nadnovi tipu Ia ce pidkategoriya v klasifikaciyi nadnovih za shemoyu Minkovskogo Cvikki sho bula rozroblena amerikanskimi astronomami Rudolfom Minkovski i Fricom Cvikki Ye kilka shlyahiv yakimi mozhut utvoryuvatis nadnovi cogo tipu ale voni mayut spilnij osnovnij mehanizm Koli vuglecevo kisnevij bilij karlik sho povilno obertayetsya akreciyuye rechovinu suputnika vin mozhe perevishiti mezhu Chandrasekara blizko 1 44 mas Soncya pislya chogo tisk virodzhenogo elektronnogo gazu vzhe ne mozhe vrivnovazhiti sili gravitaciyi Pri vidsutnosti kompensuyuchogo procesu bilij karlik zrujnuyetsya z utvorennyam nejtronnoyi zirki yak zazvichaj vidbuvayetsya u razi yaksho bilij karlik v osnovnomu skladayetsya z magniyu neonu ta kisnyu Zalishok nadnovoyi tipu Ia G299 Odnak sered astronomiv sho modelyuyut procesi utvorennya takih nadnovih perevazhaye dumka sho mezha Chandrasekara v takih bilih karlikah naspravdi ne dosyagayetsya a kolaps tak i ne nastaye Natomist koli do mezhi zalishayetsya priblizno 1 tisk i temperatura v yadri dosyagayut takih znachen sho pochinayetsya konvekciya sho trivaye priblizno 1000 rokiv U deyakij moment ciyeyi fazi povilnogo tlinnya narodzhuyetsya front deflagracijnogo yadernogo gorinnya vuglecyu Podrobici zapalyuvannya dosi nevidomi vklyuchayuchi misce i kilkist tochok de pochinayetsya gorinnya Proces yadernogo gorinnya kisnyu iniciyuyetsya skoro pislya cogo momentu odnak ce palivo ne vigoraye povnistyu yak vuglec Pislya togo yak pochalas reakciya sintezu temperatura bilogo karlika pochinaye zrostati Na vidminu vid zir golovnoyi poslidovnosti u yakih vnaslidok zbilshennya temperaturi zrostaye tisk sho prizvodit do rozshirennya ta oholodzhennya zori elektronnij gaz u bilomu karliku perebuvaye u virodzhenomu stani i jogo tisk ne zalezhit vid temperaturi tomu rozshirennya ne vidbuvayetsya a vnaslidok zbilshennya temperaturi proces yadernogo gorinnya nabuvaye lancyugovogo harakteru Gorinnya vse prishvidshuyetsya chastkovo zavdyaki nestijkosti Releya Tejlora i turbulentnij vzayemodiyi Dosi trivayut superechki chi ce gorinnya peretvoryuyetsya v detonaciyu chi poshiryuyetsya deflagracijno Krivi blisku ta znachimist dlya kosmologiyiGrafik zalezhnosti svitnosti v odinicyah svitnosti Soncya vid chasu pokazuye harakternu krivu blisku nadnovih tipu Ia Pik zumovlenij v osnovnomu rozpadom nikelyu Ni piznishi stadiyi ye rezultatom rozpadu kobaltu Co Nadnovi tipu Ia mayut harakternu krivu blisku grafik zalezhnosti svitnosti vid chasu pislya vibuhu Poblizu maksimumu spektr mistit liniyi elementiv iz serednoyu atomnoyu masoyu vid kisnyu do kalciyu voni ye osnovnimi skladovimi zovnishnih shariv zori Pislya togo yak vid chasu vibuhu minut misyaci zovnishni shari rozshiryuyutsya nastilki sho stayut prozorimi U spektri pochinayut dominuvati liniyi sintezovanih vibuhom vazhkih elementiv yaki perebuvali poblizu yadra zori Najbilsh pomitnimi ye izotopi sho blizki za masoyu do zaliza elementi zaliznogo piku Radioaktivnij rozpad nikelyu 56 cherez kobalt 56 u zalizo 56 viroblyaye visokoenergetichni fotoni yaki stanovlyat osnovnu chastinu energiyi sho viprominyuyetsya na serednih ta piznih etapah Zastosuvannya nadnovih tipu Ia dlya vimiru vidstanej bulo zapochatkovane spivrobitnictvom kitajskih ta amerikanskih astronomiv U seriyi robit u 1990 ih cej oglyad pokazav sho hocha svitnist nadnovih tipu Ia u maksimumi ne zovsim odnakova odin z parametriv krivoyi blisku mozhna zastosuvati dlya togo shob normuvati konkretnu nadnovu yak standartnu svichku Taka popravka yaka dozvolyaye tochno vstanoviti svitnist maye nazvu i cij grupi vdalos viznachiti vidstani do galaktik iz tochnistyu do 7 porivnyuyuchi vidstan do nadnovoyi za yiyi svitnistyu ta vidstani na osnovi chervonogo zmishennya Prichinoyu odnotipnosti krivih blisku ye priblizno odnakova kilkist 56Ni sho utvoryuyetsya v bilomu karliku Podibnist profiliv absolyutnoyi svitnosti majzhe vsih vidomih nadnovih tipu Ia privela do togo sho yih zastosovuyut yak vtorinni standartni svichki v pozagalaktichnij astronomiyi Pokrashennya kalibruvannya dlya cefeyidnoyi shkali vidstanej i pryame geometrichne vimiryuvannya vidstani do NGC 4258 po dinamici mazernogo viprominyuvannya v kombinaciyi z po vidstanyah do nadnovih tipu Ia dozvolili utochniti znachennya parametru Habbla Same zavdyaki nadnovim tipu Ia v 1998 roci vdalos nespodivano vidkriti sho nash Vsesvit rozshiryuyetsya priskoreno Za ce vidkrittya Sol Perlmatter Brayan P Shmidt ta Adam Riss buli nagorodzhenni nobelivskoyu premiyeyu v 2011 roci PidtipiIsnuye znachna riznomanitnist u tipi nadnovih tipu Ia Tomu vcheni identifikuvali chimalo pidtipiv vseredini cogo tipu Dva vidomih i dobre vivchenih prikladi vklyuchayut 1991T podibni nadsvitnij pidtip M V 19 5 displaystyle M V lesssim 19 5 yakij demonstruye osoblivo silni liniyi poglinannya zaliza ta anomalno mali elementi kremniyu i 1991bg podibni tmyanij pidtip M V 18 displaystyle M V gtrsim 18 sho harakterizuyutsya rannimi silnimi liniyami poglinannya titanu ta shvidkoyu fotometrichnoyu j spektralnoyu evolyuciyeyu Nadnovi tipu Iax Dokladnishe Nadnovi tipu Iax Zori cogo pidtipu yakij takozh nosit nazvu SN 2002cx vidriznyayutsya osoblivostyami u spektrah i krivih blisku mayut nizhchu shvidkist vikidu ta menshu svitnist nizh zvichajni nadnovi tipu Ia i nabagato bilshu dispersiyu cih parametriv SposterezhennyaPrikladom nadnovoyi tipu Ia mozhe buti istorichna nadnova SN 1572 nadnova Tiho V suchasnij astrofizici tochni ta chutlivi instrumenti dozvolyayut ukladati katalogi zadetektovanih nadnovih do yakih vhodyat vzhe tisyachi takih spalahiv Div takozhShkala kosmichnih vidstanej Yaderne gorinnya vuglecyuPrimitkiKrause Oliver Tanaka Masaomi Usuda Tomonori Hattori Takashi Goto Miwa Birkmann Stephan Nomoto Ken ichi 28 zhovtnya 2008 Tycho Brahe s 1572 supernova as a standard type Ia explosion revealed from its light echo spectrum Nature 456 7222 617 9 arXiv 0810 5106 Bibcode 2008Natur 456 617K doi 10 1038 nature07608 PMID 19052622 Yoon S C Langer L 2004 Astronomy and Astrophysics 419 2 623 arXiv astro ph 0402287 Bibcode 2004A amp A 419 623Y doi 10 1051 0004 6361 20035822 Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2007 Procitovano 30 travnya 2007 Mazzali P A K Ropke F K Benetti S Hillebrandt W 2007 A Common Explosion Mechanism for Type Ia Supernovae Science 315 5813 825 828 arXiv astro ph 0702351 Bibcode 2007Sci 315 825M doi 10 1126 science 1136259 PMID 17289993 Matheson Thomas Kirshner Robert Challis Pete Jha Saurabh ta in 2008 Optical Spectroscopy of Type Ia Supernovae Astronomical Journal 135 4 1598 1615 arXiv 0803 1705 Bibcode 2008AJ 135 1598M doi 10 1088 0004 6256 135 4 1598 da Silva L A L 1993 The Classification of Supernovae Astrophysics and Space Science 202 2 215 236 Bibcode 1993Ap amp SS 202 215D doi 10 1007 BF00626878 Lieb E H Yau H T 1987 A rigorous examination of the Chandrasekhar theory of stellar collapse Astrophysical Journal 323 1 140 144 Bibcode 1987ApJ 323 140L doi 10 1086 165813 Canal R Gutierrez Gutierrez J 1997 The possible white dwarf neutron star connection Astrophysics and Space Science Library Astrophysics and Space Science Library 214 49 arXiv astro ph 9701225 Bibcode 1997astro ph 1225C doi 10 1007 978 94 011 5542 7 7 ISBN 978 0 7923 4585 5 Fryer C L New K C B 24 sichnya 2006 Gravitational Waves from Gravitational Collapse Max Planck Gesellschaft Arhiv originalu za 30 chervnya 2012 Procitovano 7 chervnya 2007 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl 404 dovidka Wheeler J Craig 15 sichnya 2000 Cambridge UK Cambridge University Press s 96 ISBN 0 521 65195 6 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2018 Procitovano 27 grudnya 2013 Hillebrandt W Niemeyer J C 2000 Type IA Supernova Explosion Models Annual Review of Astronomy and Astrophysics 38 1 191 230 arXiv astro ph 0006305 Bibcode 2000ARA amp A 38 191H doi 10 1146 annurev astro 38 1 191 ASC Alliances Center for Astrophysical Thermonuclear Flashes 2001 Arhiv originalu za 14 sichnya 2007 Procitovano 27 listopada 2006 Ropke F K Hillebrandt W 2004 The case against the progenitor s carbon to oxygen ratio as a source of peak luminosity variations in Type Ia supernovae Astronomy and Astrophysics 420 1 L1 L4 arXiv astro ph 0403509 Bibcode 2004A amp A 420L 1R doi 10 1051 0004 6361 20040135 Gamezo V N Khokhlov A M Oran E S Chtchelkanova A Y Rosenberg R O 3 sichnya 2003 Science 299 5603 77 81 doi 10 1126 science 1078129 PMID 12446871 Arhiv originalu za 12 bereznya 2009 Procitovano 28 listopada 2006 Hamuy M et al 1993 Astronomical Journal 106 2392 Ukrayinskij astronomichnij portal 12 grudnya 2018 Arhiv originalu za 26 grudnya 2018 Procitovano 26 grudnya 2018 Phillips M M 1993 Astrophysical Journal Letters 413 105 Hamuy M et al 1996 Astronomical Journal 112 2391 Colgate S A 1979 Supernovae as a standard candle for cosmology Astrophysical Journal 232 1 404 408 Bibcode 1979ApJ 232 404C doi 10 1086 157300 Hamuy M et al 1996 Astronomical Journal 109 1 Freedman W et al Astrophysical Journal 553 47 Macri L M Stanek K Z Bersier D Greenhill L J Reid M J 2006 A New Cepheid Distance to the Maser Host Galaxy NGC 4258 and Its Implications for the Hubble Constant Astrophysical Journal 652 2 1133 1149 arXiv astro ph 0608211 Bibcode 2006ApJ 652 1133M doi 10 1086 508530 ta in 1999 Measurements of Omega and Lambda from 42 high redshift supernovae Astrophysical Journal 517 2 565 86 arXiv astro ph 9812133 Bibcode 1999ApJ 517 565P doi 10 1086 307221 Riess Adam G ta in 1998 Observational evidence from supernovae for an accelerating Universe and a cosmological constant Astronomical Journal 116 3 1009 38 arXiv astro ph 9805201 Bibcode 1998AJ 116 1009R doi 10 1086 300499 Sasdelli Michele Mazzali P A Pian E Nomoto K Hachinger S Cappellaro E Benetti S 30 veresnya 2014 Abundance stratification in Type Ia supernovae IV The luminous peculiar SN 1991T Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl 445 1 711 725 arXiv 1409 0116 Bibcode 2014MNRAS 445 711S doi 10 1093 mnras stu1777 ISSN 0035 8711 S2CID 59067792 Mazzali Paolo A Hachinger Stephan 21 serpnya 2012 The nebular spectra of the Type Ia supernova 1991bg further evidence of a non standard explosion The nebular spectra of SN 1991bg Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl 424 4 2926 2935 doi 10 1111 j 1365 2966 2012 21433 x

Дата публікації:
Топ