Надзвичайна слідча комісія для розслідування протизаконних за посадою дій колишніх міністрів керівників та інших вищих п

Надзвичайна слідча комісія для розслідування протизаконних за посадою дій колишніх міністрів, керівників та інших вищих посадових осіб як цивільного, так і військового та морського відомств (НСК) — надзвичайний слідчий орган, заснований 4 (17) березня 1917 року Тимчасовим урядом після Лютневої революції.

Склад

Головою НСК був призначений , з правами юстиції.

Комісія поділялася на три частини: слідчу частину, наглядову частину й президію.

Слідча частина складалася з осіб судового відомства у кількості до 20 осіб. Ці люди проводили розслідування, допити, огляди, обшуки з дотриманням правил Статуту Кримінального Судочинства.

Спостережна частина НСК складалася переважно з адвокатів. Технік-юрист комісії А. Ф. Романів стверджував, що це були в більшості соціалісти чи євреї. Активну участь у роботі ЧСК брали адвокати: , , . Особи, які входили в цю частину, були як би прокурорським наглядом, що спостерігав й керував досудовим слідством.

Третя частина НСК — президію, яка складалася в основному з громадських діячів.

До першого складу комісії увійшли: сенатори та . Делегатом від Тимчасового комітету Державної думи був ^[ru], а делегатом від Виконавчого Комітету Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів — . Членами комісії були також новий головний військовий прокурор генерал-майор ^[ru], прокурор харківської судової палати , есер ^[ru] і прапорщик Знаменський. У квітні 1917 до неї увійшли прокурор Московського окружного суду Л. П. Олышев і прокурор Віленської судової палати О. Ф. Романів. Протягом місяця членом комісії був ^[ru], який тимчасово заміщав Ольденбурга. До липня 1917 року редакторські роботи очолював неодмінний секретар Російської Академії наук С. Ф. Ольденбург, у липні 1917 року він був призначений міністром освіти, й у комісію був введений професор загальної історії Петроградського та Юр'ївського університетів Є. В. Тарле. На правах члена комісії до її складу увійшов голова Особливої комісії з розслідування діяльності Департаменту поліції П. Є. Щоголєв.

Діяльність

Усього комісія (ТНСК) провела 88 опитувань та допитала 59 осіб, готувала «стенографічні звіти», головним редактором яких був поет , котрий опублікував свої спостереження за допитами й записи у вигляді книги під назвою «Останні дні Імператорської влади».

Допити царських міністрів, генералів й сановників велися в Зимовому палаці, в казематах Петропавлівської фортеці. Хоча Комісія носила виключно юридичний характер, матеріали були зібрані величезні, але перебіг подій не дозволив видати навіть відносно невелику їх частину. Комісія до Жовтневої революції не завершила свою роботу, частина допитів була опублікована в 7 томах у 1924 — 1927 роках під назвою «Падіння царського режиму».

У 1 томі опубліковані допити: князя , , , , ,, О. М. Хвостова, Б. В. Штюрмера.

У 2 томі опубліковані допити: князя М. М. Андронікова, , О. Т. Васильєва, князя , М. О. Добровольського, , , ,

У 3 томі опубліковані допити: С. П. Білецького, ^[ru], В. М. Войєкова, , О. В. Герасімова, І. Л. Горемикіна, М. С. , П. Г. , , М. О. Маклакова, ^[ru], ^[ru], М. С. Чхеїдзе.

У 4 томі опубліковані письмові показання: С. П. Білецького, .

У 5 томі опубліковані допити та показання: С. П. Білецького, ^[ru], ^[ru], ^[ru], , , ^[ru], М. О. Маклакова, , , ^[ru], графа В. Б. Фредерікса, О. О. ^[ru], М. В. ^[ru], Б. В. Штюрмера.

У 6 томі опубліковані допити показання: графа , , князя ^[ru], , ^[ru], графа П. М. Ігнат'єва, Маркова М. Є.,Милюкова П. Н., ^[ru], ^[ru], ^[ru], А. Н. Хвостова.

У 7 томі опубліковані допити і показання: ^[ru], графа В.М. Коковцова, ^[ru], А. В. Лядова, ^[ru], М. В. Родзянко, , ^[ru], Д. С. ^[ru], князя М. Б. Щербатова.

Справа Бейліса

У самостійне розслідування були віднесені порушення, які допустила влада у знаменитій справі Бейліса.

Комісія заарештувала міністра юстиції , міністра внутрішніх справ Олександра Макарова, начальника департаменту поліції Степана Білецького, прокурора ^[ru] і багатьох інших учасників процесу. Комісія прагнула з'ясувати, як чиновники уряду порушували власні закони і норми, щоб досягти бажаного результату. Крім допитів підозрюваних і свідків самою комісією групою слідчих під керівництвом Федора Вереніцина проводилися слідчі дії, результати яких також використовувалися при допитах. Допити фігурантів і відкриття засекречених документів показали багато раніше невідомі непривабливі дії влади в цій справі.

Розглянувши картину впливу влади на справу Бейліса комісія розпочала впровадження щодо фігурантів звинувачення в прямому порушенні законів. В їх число входили встановлення секретного спостереження за присяжними засідателями, перешкоди у виклику в суд свідків, перлюстрація кореспонденції, а також фінансування діяльності повіреного цивільної позивачки і експерта , які виступали на боці обвинувачення.

Проте розслідування не було завершене у зв'язку з Жовтневою революцією й ліквідацією Тимчасового уряду. Матеріали комісії згодом використовувалися Верховним революційним трибуналом Радянської Росії.

Підсумок роботи

Викривальної позиції твердо дотримувалися голова Комісії М. К. Мурах і всі її члени з Петроради; однак ВНСК не змогла підтвердити ніяких звинувачень на адресу ні царя, ні царівни, ні міністрів царського уряду — окрім генерала , колишнього (до червня 1915 р.) військового міністра, який був визнаний винним у непідготовленності російської армії до війни (розслідування за його справою велося ще з 1916 р.).

Влітку 1917 року Керенський був змушений визнати, що в діях «Миколи II і його дружини не знайшлося складу злочину». Те ж саме Керенський підтвердив англійському послові ^[ru]. Не змогла ВЧСК висунути звинувачень в корупції і колишнім царським міністрам та іншим вищим посадовим особам як цивільного, так і військового і морського відомств.(с. 160.).

Примітки

Вісник Тимчасового уряду. Петроград,1917.-№ 1. от 05.03., Вісник Тимчасового уряду. Петроград,1917.-№ 7. від 12.03.
Романов А. Ф. Імператор Микола II та Його Уряд (за даними Надзвичайної Слідчої Комісії). // Русская летопись. Кн. 2. Париж, 1922. Стр. 4
Стенографические отчеты допросов и показаний, данных в 1917 г. в Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства. Т. 1-7. М. — Л., 1924—1927.
Дело Менделя Бейлиса, 1999, с. 30-31.
Справа Менделя Бейліса, 1999, с. 31.
Елеонора Блажко. .
Справа Менделя Бейліса, 1999, с. 32.
Мельгунов С. П. Доля Імператора Миколи II після зречення. — Історико-критичні нариси. М., Вече, 2005
Кобилін В. С. Анатомія зради. Витоки антимонархічного заговору. — СПб, «Царська справа», 2005

Література

Муравйов Н. К. Про роботу Надзвичайної слідчої комісії. Доповідь на Першому Всеросійському з'їзді Робітничих і Солдатських депутатів. // Известия Петроградської Ради Робітничих і Солдатських депутатів. Петроград, 1917. — № 95. 18 червня.
Романів А. Ф. Імператор Микола II і Його Уряд (за даними Надзвичайної Слідчої Комісії). // Російська літопис. Кн. 2. Париж, 1922.
Коренєв С. А. Надзвичайна комісія по справах про колишніх міністрів. // Архів російської революції. Т. 7.
Варфоломєєв Ю. В. Закон і трепет: Нарис діяльності Надзвичайної слідчої комісії Тимчасового уряду. Саратов, 2006.
Варфоломєєв Ю. В. Микола Костянтинович Мурах: адвокат, політик, людина / Під. ред. Н. А. Троїцького. — Саратов, 2007. — С. 283—384.
Варфоломєєв Ю.В. «Прокажена палацова камарилья»: розслідування діяльності «темних сил» Надзвичайної слідчої комісії Тимчасового Уряду^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
{{{Заголовок}}}. — 1000 прим. — .
Варфоломєєв Ю. В. ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ НАДЗВИЧАЙНОЇ СЛІДЧОЇ КОМІСІЇ ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ. Известия вищих навчальних закладів. Поволзький регіон. Суспільні науки. № 2 / 2012

Посилання

Надзвичайна слідча комісія для розслідування протизаконних за посадою дій колишніх міністрів // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
1-й том видання «Падіння царського режиму» в електронній бібліотеці «ImWerden»
«Падіння царського режиму»^{[недоступне посилання з липня 2019]} (7 томів) у Вікітеці

[1] Вісник Тимчасового уряду. Петроград,1917.-№ 1. от 05.03., Вісник Тимчасового уряду. Петроград,1917.-№ 7. від 12.03.

[2] Романов А. Ф. Імператор Микола II та Його Уряд (за даними Надзвичайної Слідчої Комісії). // Русская летопись. Кн. 2. Париж, 1922. Стр. 4

[3] Стенографические отчеты допросов и показаний, данных в 1917 г. в Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства. Т. 1-7. М. — Л., 1924—1927.

[FOOTNOTEДело_Менделя_Бейлиса199930-31-4] Дело Менделя Бейлиса, 1999, с. 30-31.

[FOOTNOTEСправа_Менделя_Бейліса199931-5] Справа Менделя Бейліса, 1999, с. 31.

[6] Елеонора Блажко. .

[FOOTNOTEСправа_Менделя_Бейліса199932-7] Справа Менделя Бейліса, 1999, с. 32.

[ReferenceA-8] Мельгунов С. П. Доля Імператора Миколи II після зречення. — Історико-критичні нариси. М., Вече, 2005

[ReferenceB-9] Кобилін В. С. Анатомія зради. Витоки антимонархічного заговору. — СПб, «Царська справа», 2005