Граф Павло Миколайович Ігнатьєв (30 червня (12 липня) 1870, Константинополь — 12 серпня 1945, Аппер-Мельбурн, провінція Квебек, Канада) — київський губернатор (1907—1909), міністр народної освіти Російської імперії (1915—1916 / 1917). Справжній статський радник (1908), шталмейстер (1917). Почесний громадянин Томська.
Ігнатьєв Павло Миколайович | |
---|---|
Народився | 12 липня 1870[1] або 30 червня (12 липня) 1870[1] Константинополь |
Помер | 12 серпня 1945[1] (75 років) Richmond[d], Естрі, Квебек, Канада |
Країна | Російська імперія Канада |
Діяльність | політик |
Alma mater | Імператорський університет Святого Володимира |
Знання мов | російська |
Рід | d |
Батько | Ігнатьєв Микола Павлович |
Мати | d |
У шлюбі з | d |
Діти (5[4]) | d[2][3] і d |
Нагороди | |
|
Походження
Народився в аристократичній родині графа Миколи Павловича Ігнатьєва, згодом міністра внутрішніх справ, та його дружини Катерини Леонідівни, уродженої княжни Голіциної.
У 1913 році успадкував (разом з Е. П. Демидовим) Великий стан бездітного Ю. З. Нечаєва-Мальцова, хоч і був його близьким родичем. Ігнатьєв став власником мальцовських кришталевих заводів, розташованих переважно у Володимирській губернії (Гусь-Хрустальный), і навіть Новосільського скляного заводу Тверської губернії і Тигодського скляного заводу (ст. Любань Миколаївської залізниці).
Ранні роки
Навчався у Сорбонні. У 1892 році закінчив університет Св. Володимира у Києві. З 1892 року служив у Міністерстві внутрішніх справ. З 1893 року перебував у розпорядженні київського, подільського та волинського генерал-губернатора. Проходив дійсну військову службу в лейб-гвардії Преображенського полку в батальйоні, яким командував спадкоємець цесаревич Микола Олександрович (майбутній імператор Микола II). У своїй роті в унтер-офіцерському званні завідував школою грамотності солдатам.
Адміністратор
- З 1895 — Липовецький повітовий провідник дворянства.
- З 1904 — голова Київської губернської земської управи в чині церемоніймейстера, яким він був наданий в 1902 році.
- З 17 лютого 1907 — київський губернатор. Справжній статський радник (1908).
- З 13 квітня 1909 — директор департаменту землеробства.
- З 1 січня 1912 — товариш головнокеруючого землеробством та землеустроєм А. В. Кривошеїна.
Міністр народної освіти
З 9 (22) січня 1915 — тимчасово виконуючий обов'язки (змінивши барона Таубе), з 6 (19) травня 1915 — міністр народної освіти. Було призначено за рекомендацією А. В. Кривошеїна. Дотримувався ліберальних поглядів, був популярним у громадських та інтелектуальних колах. Призначення Ігнатьєва, як і ще кількох міністрів-лібералів, висловлювало не новий курс уряду, а прагнення налагодити відносини з більшістю Державної Думи.
Незабаром після вступу на посаду, у квітні 1915 року Ігнатьєв скликав нараду піклувальників навчальних округів, на якій охарактеризував спільні напрямки нової шкільної політики, яку він передбачав проводити. Матеріали цієї наради з реформи середньої школи (зразкові програми та пояснювальні записки) були видані того ж року, і розглядаються як проект реформи народної освіти. Ці матеріали, а також інші розроблені в різних комісіях зразкові програми та пояснювальні записки до них втілювали в собі «те краще, ніж мала ліберально-буржуазна педагогічна думка», і «у певній частині були використані при складанні програмних матеріалів після Жовтневої революції».
Реформатори передбачали у перспективі запровадження єдиної школи (гімназії) з 7-річним терміном навчання, поділеної на два ступені (1-3 та 4-7 класи). На другому ступені передбачалася спеціалізація — новогуманітарна (з пріоритетом російської мови та літератури, іноземних мов, історії), гуманітарно-класична (традиційна російська гімназія з поглибленим вивченням латинської та грецької мов) або реальна (пріоритет математики та природничих наук). Особлива увага зверталася на необхідність відповідності середньої освіти потребам суспільства та інтересам економіки. Визнавалася необхідною наступність програм середньої школи та наступних етапів професійної підготовки. Пропонувалося запровадити у шкільництві трудовий початок як виховання, а чи не професіоналізації. Важливою складовою проекту реформи була демократизація системи управління народною освітою. Так, пропонувалося створити при гімназіях комітети, до яких увійшли представники громадськості. Педагогічні поради гімназій наділялися правом самостійно розробляти навчальні плани та програми, вирішувати господарські питання.
За час свого перебування на посаді міністра Ігнатьєв провів дві наради піклувальників навчальних округів (у лютому 1915 та березні 1916 року), а також низку педагогічних з'їздів, на яких обговорювалися питання майбутньої реформи. «Необхідно через школу, — говорив Ігнатьєв на цих нарадах, — сприяти розвитку продуктивних сил країни: школа має служити життю та потребам населення». Незважаючи на обмеження приросту бюджету народної освіти після початку Першої Світової війни, кількість вищих та середніх навчальних закладів при Ігнатьєві збільшилася, і міністерству вдалося отримати кошти на підтримку низки жіночих та приватних вузів.
Влітку-восени 1915 року Ігнатьєв брав участь у діяльності групи ліберальних міністрів, які виступали за відкинутий царем компроміс із Державною думою. Більшість із них було звільнено з міністерських постів восени 1915 року, але Ігнатьєв залишився в уряді ще більш ніж на рік.
Зміст реформи освіти, що пропонувалася Ігнатьєвим, викликало неприйняття з боку консервативних сил. Проекти запропонованих ним реформ не отримали підтримки уряду; історики укладають, що в умовах, що склалися, здійснити свою реформу Ігнатьєв не міг.
Не згоден з політикою, проведеної Миколою II, 19 листопада 1916 р. у розмові з імператором Ігнатьєв відверто розповів йому про кризову ситуацію у країні. За місяць, 21 грудня 1916 р. після своєї традиційної доповіді цареві чиновник подав прохання про свою відставку. Микола II не прийняв відставки міністра народної освіти та запропонував йому «продовжувати корисну роботу». Проте за кілька днів, 27 грудня 1916 р. з газет Павло Миколайович дізнався про звільнення. За традицією «підсолодити пігулку» 1 січня 1917 року Ігнатьєв отримав чин шталмейстера двору. Раніше був удостоєний придворних звань камер-юнкера (1894), «на посаді церемоніймейстера» (1896) та «на посаді шталмейстера» (1907).
Після Лютневої революції Ігнатьєва було допитано, серед інших міністрів, Надзвичайною слідчою комісією Тимчасового уряду «для розслідування протизаконних за посадою дій колишніх міністрів, головноуправляючих та інших вищих посадових осіб як цивільного, так і військового і морського відомств». Вже після цього, восени 1917 Ігнатьєв був обраний почесним академіком Російської академії наук (в 1928 звання заочно позбавлений, посмертно відновлений в 1990). Також у 1917 році був обраний почесним членом Петроградського університету, Жіночого медичного інституту, Пермського університету (відкритого під час його перебування міністром), Імператорського Московського технічного товариства.
На Північному Кавказі
У липні 1917 переїхав разом із сім'єю до Кисловодська. У жовтні 1918 арештований ЧК як заручник і відправлений до П'ятигорська, проте звільнений на вимогу Кисловодської ради у зв'язку з його заслугами в галузі народної освіти. У книзі «Російський альбом» міститься згадка про те, що він погодився залишити в'язницю тільки після того, як на його прохання було звільнено ще двох заручників. Заручники, що залишилися, незабаром були вбиті більшовиками.
Еміграція
Незабаром після заняття Північного Кавказу білими частинами, у січні 1919 року виїхав до Новоросійська, а звідти, у березні 1919 року, до Болгарії. З липня 1920 року жив в Англії, де придбав маєток Бошан на узбережжі Ла-Маншу. Був головою закордонної організації Російського товариства Червоного хреста, багато зробив для облаштування шкіл російської еміграції у Європі, у яких було реалізовано становища його реформаторського проекту.
1932 року переїхав до Канади, де спочатку жив у Торнхіллі (передмісті Торонто), а з 1936 року — в Аппер-Мельбурні, маленькому містечку на річці Сент-Франсіс на південь від Монреаля. Автор мемуарів, рукопис яких англійською мовою зберігається у фондах Бахметьєвського архіву (США). Оригінал рукопису російською зберігається у особистому архіві онука П. н. Ігнатьєва Михайла Ігнатьєва (Michael Ignatieff), канадського історика, який проживає в Англії. Окремі розділи спогадів були опубліковані у 1944 р. у 8 та 9 номерах журналу «Новий журнал» (Нью-Йорк).
сім'я
Дружина (з 16 квітня 1903; Ніцца) — княжна Наталія Миколаївна Мещерська (1877—1944), фрейліна, дочки князя Н. П. Мещерського, піклувальника Московського навчального округу. У шлюбі народилося семеро синів:
- Микола (1904-52) — декан коледжу Харта при університеті Торонто.
- Володимир (1905-?) — Агроном.
- Олексій (1907-?) — начальник управління шахт Міністерства паливної промисловості Канади.
- Павло (1908—1909).
- Леонід (1910-?) — Викладач російської літератури.
- Георгій (1913-89), постійний представник Канади в НАТО та ООН .
- Його син Михайло (Майкл) опублікував книгу «Російський альбом» про долю своїх діда та бабусі; Російське видання вийшло 1996 р.
- Олександр (р. та пом. 1916).
Примітки
- Педагоги и психологи мира — 2012.
- https://www.newspapers.com/article/the-gazette-obituary-for-vladimir-ignati/43123314/
- http://news.bbc.co.uk/1/hi/scotland/south_of_scotland/7831159.stm
- https://www.heraldscotland.com/news/12076524.brave-steps-forward/
- Балашёв, Е. М. [1] — М. : РАН, 2003. — С. 15. з джерела 20 січня 2022
- [2] = Примерные программы и объяснительные записки. — Пг. : Сенатская типография, 1915. — С. 553. з джерела 17 листопада 2021
- Королёв, Ф. Ф. [3] — М., 1958. — С. 51. з джерела 17 листопада 2021
- Богуславский M. В. Игнатьев Павел Николаевич // Российская педагогическая энциклопедия. — 1996. — 13 липня. з джерела 15 березня 2022. Процитовано 17 листопада 2021.
- Игнатьев П. Н. Совет Министров в 1915—1916 годах: Из воспоминаний // Новый журнал. — 1944. — № 9 (13 липня). — С. 290.
- ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д.1682. с. 126. Метрические книги церкви Св. Николая и св. Александры в Ницце.
Література
- Игнатьев Павел Николаевич // Список гражданским чинам четвертого класса. Исправлен по 1-е марта 1916 года. Часть первая. — Петроград : Издание инспекторского отдела . типография, 1916. — С. 1299.
- Они строили Россию. Игнатьевы // Альманах «Другие берега». — 2008. — № 23 (13 липня). — ISSN 0869-4354.
- Ігнатьєв М. Російський альбом.: Сімейн. хроніка [древ. дворян. роду Ігнатьєвих]. — СПб. : Журн. «Нева», 1996. — 229 с.
- Шилов Д. Н. Державні діячі Російської імперії. Глави вищих та центральних установ. 1802—1917. Біобліографічний довідник — СПб., 2001. — С. 266—268.
- В. І. Лушнів. «Вікно в АТР»: уповноважений у Китаї Ігнатьєв Микола Павлович (1859—1861). — Актуальні проблеми вивчення історії країн АТР у ХІХ—ХХІ ст. (Випуск III). — Хабаровськ: КДБНУК «ХКМ ім. Н. І. Гродекова», 2019. — 308 с., 8 с. ілл. + Вкладка. — С. 26-41.
- В. І. Лушнів. Російський уповноважений у Китаї генерал Ігнатьєв: До 190-річчя від дня народження — Хабаровськ: Букер, 2021. — 256 с., іл.
- З архіву генерала Ігнатьєва: документи, листи, записки: До 190-річчя від дня народження / редактор-упорядник В. І. Лушнів. — Хабаровськ: Букер, 2021. — 174, [1] с. : портр. ; 27 см.
Рекомендована література
- Граф Ігнатьєв та розвал школи [ 17 листопада 2021 у Wayback Machine.]: (доповідь шкільної секції загальним зборам наради) / І. І. Дудніченко; Нижегородське совіщ. монархічних орг. — Саратов: Волга, 1916. — 45 с
Посилання
- Російська школа графа Ігнатьєва [ 17 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія [ 17 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія [ 17 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Про мемуари графа Ігнатьєва [ 20 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Віталій Бернштейн. Присяжний повірений та міністр// Опубліковано в [ 17 листопада 2021 у Wayback Machine.] альманах «Лебідь» у 2000 р. та «Новий журнал» , кн. 219, Нью-Йорк, 2000
- Персональна сторінка Игнатьева Павла Николаевича на офіційному сайті РАН (рос.)
- Ігнатьєв П. Н. Рада Міністрів у 1915—1916 роках: Зі спогадів // Новий журнал. 1944. № 8. С. 300—320; № 9. С. 276—292.
- Бабін В. Г. Мемуари графа П. Н. Ігнатьєва в Бахметевському архіві [ 20 лютого 2007 у Wayback Machine.] // Росіка в США: Збірник статей (Матеріали до історії російської політичної еміграції. Вип. 7) — М.: Інститут політичного та військового аналізу. — 2001. — С. 86-89.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Graf Pavlo Mikolajovich Ignatyev 30 chervnya 12 lipnya 1870 Konstantinopol 12 serpnya 1945 Apper Melburn provinciya Kvebek Kanada kiyivskij gubernator 1907 1909 ministr narodnoyi osviti Rosijskoyi imperiyi 1915 1916 1917 Spravzhnij statskij radnik 1908 shtalmejster 1917 Pochesnij gromadyanin Tomska Ignatyev Pavlo MikolajovichNarodivsya12 lipnya 1870 1870 07 12 1 abo 30 chervnya 12 lipnya 1870 1 KonstantinopolPomer12 serpnya 1945 1945 08 12 1 75 rokiv Richmond d Estri Kvebek KanadaKrayina Rosijska imperiya KanadaDiyalnistpolitikAlma materImperatorskij universitet Svyatogo VolodimiraZnannya movrosijskaRiddBatkoIgnatyev Mikola PavlovichMatidU shlyubi zdDiti 5 4 d 2 3 i dNagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ignatyev PohodzhennyaNarodivsya v aristokratichnij rodini grafa Mikoli Pavlovicha Ignatyeva zgodom ministra vnutrishnih sprav ta jogo druzhini Katerini Leonidivni urodzhenoyi knyazhni Golicinoyi U 1913 roci uspadkuvav razom z E P Demidovim Velikij stan bezditnogo Yu Z Nechayeva Malcova hoch i buv jogo blizkim rodichem Ignatyev stav vlasnikom malcovskih krishtalevih zavodiv roztashovanih perevazhno u Volodimirskij guberniyi Gus Hrustalnyj i navit Novosilskogo sklyanogo zavodu Tverskoyi guberniyi i Tigodskogo sklyanogo zavodu st Lyuban Mikolayivskoyi zaliznici Ranni rokiNavchavsya u Sorbonni U 1892 roci zakinchiv universitet Sv Volodimira u Kiyevi Z 1892 roku sluzhiv u Ministerstvi vnutrishnih sprav Z 1893 roku perebuvav u rozporyadzhenni kiyivskogo podilskogo ta volinskogo general gubernatora Prohodiv dijsnu vijskovu sluzhbu v lejb gvardiyi Preobrazhenskogo polku v bataljoni yakim komanduvav spadkoyemec cesarevich Mikola Oleksandrovich majbutnij imperator Mikola II U svoyij roti v unter oficerskomu zvanni zaviduvav shkoloyu gramotnosti soldatam AdministratorZ 1895 Lipoveckij povitovij providnik dvoryanstva Z 1904 golova Kiyivskoyi gubernskoyi zemskoyi upravi v chini ceremonijmejstera yakim vin buv nadanij v 1902 roci Z 17 lyutogo 1907 kiyivskij gubernator Spravzhnij statskij radnik 1908 Z 13 kvitnya 1909 direktor departamentu zemlerobstva Z 1 sichnya 1912 tovarish golovnokeruyuchogo zemlerobstvom ta zemleustroyem A V Krivosheyina Ministr narodnoyi osviti Z 9 22 sichnya 1915 timchasovo vikonuyuchij obov yazki zminivshi barona Taube z 6 19 travnya 1915 ministr narodnoyi osviti Bulo priznacheno za rekomendaciyeyu A V Krivosheyina Dotrimuvavsya liberalnih poglyadiv buv populyarnim u gromadskih ta intelektualnih kolah Priznachennya Ignatyeva yak i she kilkoh ministriv liberaliv vislovlyuvalo ne novij kurs uryadu a pragnennya nalagoditi vidnosini z bilshistyu Derzhavnoyi Dumi Nezabarom pislya vstupu na posadu u kvitni 1915 roku Ignatyev sklikav naradu pikluvalnikiv navchalnih okrugiv na yakij oharakterizuvav spilni napryamki novoyi shkilnoyi politiki yaku vin peredbachav provoditi Materiali ciyeyi naradi z reformi serednoyi shkoli zrazkovi programi ta poyasnyuvalni zapiski buli vidani togo zh roku i rozglyadayutsya yak proekt reformi narodnoyi osviti Ci materiali a takozh inshi rozrobleni v riznih komisiyah zrazkovi programi ta poyasnyuvalni zapiski do nih vtilyuvali v sobi te krashe nizh mala liberalno burzhuazna pedagogichna dumka i u pevnij chastini buli vikoristani pri skladanni programnih materialiv pislya Zhovtnevoyi revolyuciyi Reformatori peredbachali u perspektivi zaprovadzhennya yedinoyi shkoli gimnaziyi z 7 richnim terminom navchannya podilenoyi na dva stupeni 1 3 ta 4 7 klasi Na drugomu stupeni peredbachalasya specializaciya novogumanitarna z prioritetom rosijskoyi movi ta literaturi inozemnih mov istoriyi gumanitarno klasichna tradicijna rosijska gimnaziya z pogliblenim vivchennyam latinskoyi ta greckoyi mov abo realna prioritet matematiki ta prirodnichih nauk Osobliva uvaga zvertalasya na neobhidnist vidpovidnosti serednoyi osviti potrebam suspilstva ta interesam ekonomiki Viznavalasya neobhidnoyu nastupnist program serednoyi shkoli ta nastupnih etapiv profesijnoyi pidgotovki Proponuvalosya zaprovaditi u shkilnictvi trudovij pochatok yak vihovannya a chi ne profesionalizaciyi Vazhlivoyu skladovoyu proektu reformi bula demokratizaciya sistemi upravlinnya narodnoyu osvitoyu Tak proponuvalosya stvoriti pri gimnaziyah komiteti do yakih uvijshli predstavniki gromadskosti Pedagogichni poradi gimnazij nadilyalisya pravom samostijno rozroblyati navchalni plani ta programi virishuvati gospodarski pitannya Za chas svogo perebuvannya na posadi ministra Ignatyev proviv dvi naradi pikluvalnikiv navchalnih okrugiv u lyutomu 1915 ta berezni 1916 roku a takozh nizku pedagogichnih z yizdiv na yakih obgovoryuvalisya pitannya majbutnoyi reformi Neobhidno cherez shkolu govoriv Ignatyev na cih naradah spriyati rozvitku produktivnih sil krayini shkola maye sluzhiti zhittyu ta potrebam naselennya Nezvazhayuchi na obmezhennya prirostu byudzhetu narodnoyi osviti pislya pochatku Pershoyi Svitovoyi vijni kilkist vishih ta serednih navchalnih zakladiv pri Ignatyevi zbilshilasya i ministerstvu vdalosya otrimati koshti na pidtrimku nizki zhinochih ta privatnih vuziv Vlitku voseni 1915 roku Ignatyev brav uchast u diyalnosti grupi liberalnih ministriv yaki vistupali za vidkinutij carem kompromis iz Derzhavnoyu dumoyu Bilshist iz nih bulo zvilneno z ministerskih postiv voseni 1915 roku ale Ignatyev zalishivsya v uryadi she bilsh nizh na rik Zmist reformi osviti sho proponuvalasya Ignatyevim viklikalo neprijnyattya z boku konservativnih sil Proekti zaproponovanih nim reform ne otrimali pidtrimki uryadu istoriki ukladayut sho v umovah sho sklalisya zdijsniti svoyu reformu Ignatyev ne mig Ne zgoden z politikoyu provedenoyi Mikoloyu II 19 listopada 1916 r u rozmovi z imperatorom Ignatyev vidverto rozpoviv jomu pro krizovu situaciyu u krayini Za misyac 21 grudnya 1916 r pislya svoyeyi tradicijnoyi dopovidi carevi chinovnik podav prohannya pro svoyu vidstavku Mikola II ne prijnyav vidstavki ministra narodnoyi osviti ta zaproponuvav jomu prodovzhuvati korisnu robotu Prote za kilka dniv 27 grudnya 1916 r z gazet Pavlo Mikolajovich diznavsya pro zvilnennya Za tradiciyeyu pidsoloditi pigulku 1 sichnya 1917 roku Ignatyev otrimav chin shtalmejstera dvoru Ranishe buv udostoyenij pridvornih zvan kamer yunkera 1894 na posadi ceremonijmejstera 1896 ta na posadi shtalmejstera 1907 Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi Ignatyeva bulo dopitano sered inshih ministriv Nadzvichajnoyu slidchoyu komisiyeyu Timchasovogo uryadu dlya rozsliduvannya protizakonnih za posadoyu dij kolishnih ministriv golovnoupravlyayuchih ta inshih vishih posadovih osib yak civilnogo tak i vijskovogo i morskogo vidomstv Vzhe pislya cogo voseni 1917 Ignatyev buv obranij pochesnim akademikom Rosijskoyi akademiyi nauk v 1928 zvannya zaochno pozbavlenij posmertno vidnovlenij v 1990 Takozh u 1917 roci buv obranij pochesnim chlenom Petrogradskogo universitetu Zhinochogo medichnogo institutu Permskogo universitetu vidkritogo pid chas jogo perebuvannya ministrom Imperatorskogo Moskovskogo tehnichnogo tovaristva Na Pivnichnomu KavkaziU lipni 1917 pereyihav razom iz sim yeyu do Kislovodska U zhovtni 1918 areshtovanij ChK yak zaruchnik i vidpravlenij do P yatigorska prote zvilnenij na vimogu Kislovodskoyi radi u zv yazku z jogo zaslugami v galuzi narodnoyi osviti U knizi Rosijskij albom mistitsya zgadka pro te sho vin pogodivsya zalishiti v yaznicyu tilki pislya togo yak na jogo prohannya bulo zvilneno she dvoh zaruchnikiv Zaruchniki sho zalishilisya nezabarom buli vbiti bilshovikami EmigraciyaNezabarom pislya zanyattya Pivnichnogo Kavkazu bilimi chastinami u sichni 1919 roku viyihav do Novorosijska a zvidti u berezni 1919 roku do Bolgariyi Z lipnya 1920 roku zhiv v Angliyi de pridbav mayetok Boshan na uzberezhzhi La Manshu Buv golovoyu zakordonnoyi organizaciyi Rosijskogo tovaristva Chervonogo hresta bagato zrobiv dlya oblashtuvannya shkil rosijskoyi emigraciyi u Yevropi u yakih bulo realizovano stanovisha jogo reformatorskogo proektu 1932 roku pereyihav do Kanadi de spochatku zhiv u Tornhilli peredmisti Toronto a z 1936 roku v Apper Melburni malenkomu mistechku na richci Sent Fransis na pivden vid Monrealya Avtor memuariv rukopis yakih anglijskoyu movoyu zberigayetsya u fondah Bahmetyevskogo arhivu SShA Original rukopisu rosijskoyu zberigayetsya u osobistomu arhivi onuka P n Ignatyeva Mihajla Ignatyeva Michael Ignatieff kanadskogo istorika yakij prozhivaye v Angliyi Okremi rozdili spogadiv buli opublikovani u 1944 r u 8 ta 9 nomerah zhurnalu Novij zhurnal Nyu Jork sim yaDruzhina z 16 kvitnya 1903 Nicca knyazhna Nataliya Mikolayivna Mesherska 1877 1944 frejlina dochki knyazya N P Mesherskogo pikluvalnika Moskovskogo navchalnogo okrugu U shlyubi narodilosya semero siniv Mikola 1904 52 dekan koledzhu Harta pri universiteti Toronto Volodimir 1905 Agronom Oleksij 1907 nachalnik upravlinnya shaht Ministerstva palivnoyi promislovosti Kanadi Pavlo 1908 1909 Leonid 1910 Vikladach rosijskoyi literaturi Georgij 1913 89 postijnij predstavnik Kanadi v NATO ta OON Jogo sin Mihajlo Majkl opublikuvav knigu Rosijskij albom pro dolyu svoyih dida ta babusi Rosijske vidannya vijshlo 1996 r Oleksandr r ta pom 1916 PrimitkiPedagogi i psihologi mira 2012 d Track Q126722605 https www newspapers com article the gazette obituary for vladimir ignati 43123314 http news bbc co uk 1 hi scotland south of scotland 7831159 stm https www heraldscotland com news 12076524 brave steps forward Balashyov E M 1 M RAN 2003 S 15 z dzherela 20 sichnya 2022 2 Primernye programmy i obyasnitelnye zapiski Pg Senatskaya tipografiya 1915 S 553 z dzherela 17 listopada 2021 Korolyov F F 3 M 1958 S 51 z dzherela 17 listopada 2021 Boguslavskij M V Ignatev Pavel Nikolaevich Rossijskaya pedagogicheskaya enciklopediya 1996 13 lipnya z dzherela 15 bereznya 2022 Procitovano 17 listopada 2021 Ignatev P N Sovet Ministrov v 1915 1916 godah Iz vospominanij Novyj zhurnal 1944 9 13 lipnya S 290 CGIA SPb f 19 op 126 d 1682 s 126 Metricheskie knigi cerkvi Sv Nikolaya i sv Aleksandry v Nicce LiteraturaIgnatev Pavel Nikolaevich Spisok grazhdanskim chinam chetvertogo klassa Ispravlen po 1 e marta 1916 goda Chast pervaya Petrograd Izdanie inspektorskogo otdela tipografiya 1916 S 1299 Oni stroili Rossiyu Ignatevy Almanah Drugie berega 2008 23 13 lipnya ISSN 0869 4354 Ignatyev M Rosijskij albom Simejn hronika drev dvoryan rodu Ignatyevih SPb Zhurn Neva 1996 229 s Shilov D N Derzhavni diyachi Rosijskoyi imperiyi Glavi vishih ta centralnih ustanov 1802 1917 Biobliografichnij dovidnik SPb 2001 S 266 268 V I Lushniv Vikno v ATR upovnovazhenij u Kitayi Ignatyev Mikola Pavlovich 1859 1861 Aktualni problemi vivchennya istoriyi krayin ATR u HIH HHI st Vipusk III Habarovsk KDBNUK HKM im N I Grodekova 2019 308 s 8 s ill Vkladka S 26 41 V I Lushniv Rosijskij upovnovazhenij u Kitayi general Ignatyev Do 190 richchya vid dnya narodzhennya Habarovsk Buker 2021 256 s il Z arhivu generala Ignatyeva dokumenti listi zapiski Do 190 richchya vid dnya narodzhennya redaktor uporyadnik V I Lushniv Habarovsk Buker 2021 174 1 s portr 27 sm Rekomendovana literaturaGraf Ignatyev ta rozval shkoli 17 listopada 2021 u Wayback Machine dopovid shkilnoyi sekciyi zagalnim zboram naradi I I Dudnichenko Nizhegorodske sovish monarhichnih org Saratov Volga 1916 45 sPosilannyaRosijska shkola grafa Ignatyeva 17 listopada 2021 u Wayback Machine Biografiya 17 listopada 2021 u Wayback Machine Biografiya 17 listopada 2021 u Wayback Machine Pro memuari grafa Ignatyeva 20 lyutogo 2007 u Wayback Machine Vitalij Bernshtejn Prisyazhnij povirenij ta ministr Opublikovano v 17 listopada 2021 u Wayback Machine almanah Lebid u 2000 r ta Novij zhurnal kn 219 Nyu Jork 2000 Personalna storinka Ignateva Pavla Nikolaevicha na oficijnomu sajti RAN ros Ignatyev P N Rada Ministriv u 1915 1916 rokah Zi spogadiv Novij zhurnal 1944 8 S 300 320 9 S 276 292 Babin V G Memuari grafa P N Ignatyeva v Bahmetevskomu arhivi 20 lyutogo 2007 u Wayback Machine Rosika v SShA Zbirnik statej Materiali do istoriyi rosijskoyi politichnoyi emigraciyi Vip 7 M Institut politichnogo ta vijskovogo analizu 2001 S 86 89