Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Кривошеїн Кривошеїн Олександр Васильович 31 19 07 1857 28 10 192

Кривошеїн Олександр Васильович

Кривошеїн Олександр Васильович
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кривошеїн.

Кривошеїн Олександр Васильович (31(19).07.1857–28.10. 1921) — державний і політичний діяч.

Кривошеїн Олександр Васильович
image
Народився5 жовтня 1857(1857-10-05)[3], 31 липня 1857(1857-07-31) або 19 (31) липня 1857[2]
Варшава, Російська імперія[1]
Помер28 жовтня 1921(1921-10-28)[1][2] (64 роки)
Берлін, Німецький Райх[1]
ПохованняПравославний цвинтар Тегель
Країнаimage Російська імперія
Діяльністьентомолог, політик
Alma materюридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Знання мовросійська
Посадачлен Державної ради Російської імперії[d]
ПартіяРосійські збори
У шлюбі зd
Дітиd і d
Нагороди
image image image image image image image image image

Життєпис

image
22 липня 1920, Севастополь. Сидять (зліва направо): начальник штабу Шатилов, Астраханський отаман Ляхов, Терський отаман Вдовенко, Донський отаман Африкан Богаєвський, Головнокомандувач Петро Врангель, Кубанський отаман Василь Іванис, голова уряду Олександр Кривошеїн, в.о. голови Донського уряду Корженевський

Народився у Варшаві в родині Василя Федоровича (1829—1894; сина селянина-кріпака; почав службу солдатом, дослужився до підполковника артилерії) та Юлії Федорівни (до шлюбу Яшинської, зі збіднілого польського шляхетського роду). Закінчив Варшавську гімназію. Навчався в Петерб. ун-ті, спочатку на фізико-мат., потім — на юрид. ф-ті, де отримав ступінь кандидата права. Деякий час працював юрисконсультом Донец. кам'яновугільної залізниці, що 1882 була викуплена д-вою в С.Мамонтова. 1884–85 — у Мін-ві юстиції Рос. імперії. 1887 отримав призначення у Земський від. МВС. 1892 одружився з Оленою Карповою (1870—1942; внучкою мільйонера Т.Морозова). 1893 в його сім'ї народився син (у наступні роки — 1894, 1899, 1900, 1904 — іще 4 сини). Зі створенням 1896 Переселенського управління — пом. нач., а від 1904 — нач. цього управління. Від 18 (6) жовт. 1906 — товариш (заст.) міністра фінансів Рос. імперії. Від 3 черв. (21 трав.) 1908 до 8 листоп. (26 жовт.) 1915 — головноуправляючий землеустроєм і землеробством. Займався практичним здійсненням Столипінської аграрної реформи. У роки Першої світової війни очолював групу міністрів, які намагалися спиратися на підтримку ліберальної громадськості й враховувати в діяльності царського уряду позицію Прогресивного блоку. Від листоп. 1915 був головноуповноваженим рос. т-ва Червоного Хреста в районі бойових дій.

У різні роки був нагороджений: орденом св. Станіслава 3-го (1889), 2-го (1891) та 1-го ст. (1906), орденом св. Анни 1-го ст. (1908), орденом св. рівноапостольного кн. Володимира 2-го ст. (1912), орденом Білого Орла (1913), орденом св. кн. Олександра Невського (1915).

Після Лютневої революції 1917 звільнився зі служби, очолив правління моск. фірми «Товарищество Морозов и К». Після укладення Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 весною 1918 очолив у Москві «Правий центр», що об'єднував консервативних політиків, які орієнтувалися на співпрацю з Німеччиною. З початком «червоного терору» змушений був у лип. цього ж року перебратися до Києва. Співпрацював з Білим рухом. Був головою Ясської конференції країн Антанти 1918, став одним з організаторів антибільшовицької «Ради державного об'єднання Росії». У груд. 1919 — лют. 1920 був назначений нач. управління постачання Уряду при головнокомандуючому А.Денікіні. Після евакуації білих з Новоросійська (нині місто Краснодарського краю, РФ; берез. 1920) виїхав до Стамбула, потім — у Францію. 2 черв. 1920 на запрошення ген.-лейтенанта П.Врангеля прибув у Севастополь. 19 черв. призначений пом. головнокомандуючого Російської армії з цивільних справ. Керував проведенням аграрної реформи, спрямованої на передачу селянам землі за викуп (за частину майбутніх врожаїв). Після поразки білих емігрував.

Жив у Великій Британії, Франції, Німеччині.

Помер у м. Берлін (Німеччина).

Примітки

  1. Кривошеин Александр Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  2. Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
    d:Track:Q4253570d:Track:Q883d:Track:Q113559915
  3. http://sdei.senckenberg.de/biographies/information.php?id=117618
  4. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
    d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570

Джерела та література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Krivosheyin Krivosheyin Oleksandr Vasilovich 31 19 07 1857 28 10 1921 derzhavnij i politichnij diyach Krivosheyin Oleksandr VasilovichNarodivsya5 zhovtnya 1857 1857 10 05 3 31 lipnya 1857 1857 07 31 abo 19 31 lipnya 1857 2 Varshava Rosijska imperiya 1 Pomer28 zhovtnya 1921 1921 10 28 1 2 64 roki Berlin Nimeckij Rajh 1 PohovannyaPravoslavnij cvintar TegelKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistentomolog politikAlma materyuridichnij fakultet Sankt Peterburzkogo universitetuZnannya movrosijskaPosadachlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d PartiyaRosijski zboriU shlyubi zdDitid i dNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepis22 lipnya 1920 Sevastopol Sidyat zliva napravo nachalnik shtabu Shatilov Astrahanskij otaman Lyahov Terskij otaman Vdovenko Donskij otaman Afrikan Bogayevskij Golovnokomanduvach Petro Vrangel Kubanskij otaman Vasil Ivanis golova uryadu Oleksandr Krivosheyin v o golovi Donskogo uryadu Korzhenevskij Narodivsya u Varshavi v rodini Vasilya Fedorovicha 1829 1894 sina selyanina kripaka pochav sluzhbu soldatom dosluzhivsya do pidpolkovnika artileriyi ta Yuliyi Fedorivni do shlyubu Yashinskoyi zi zbidnilogo polskogo shlyahetskogo rodu Zakinchiv Varshavsku gimnaziyu Navchavsya v Peterb un ti spochatku na fiziko mat potim na yurid f ti de otrimav stupin kandidata prava Deyakij chas pracyuvav yuriskonsultom Donec kam yanovugilnoyi zaliznici sho 1882 bula vikuplena d voyu v S Mamontova 1884 85 u Min vi yusticiyi Ros imperiyi 1887 otrimav priznachennya u Zemskij vid MVS 1892 odruzhivsya z Olenoyu Karpovoyu 1870 1942 vnuchkoyu miljonera T Morozova 1893 v jogo sim yi narodivsya sin u nastupni roki 1894 1899 1900 1904 ishe 4 sini Zi stvorennyam 1896 Pereselenskogo upravlinnya pom nach a vid 1904 nach cogo upravlinnya Vid 18 6 zhovt 1906 tovarish zast ministra finansiv Ros imperiyi Vid 3 cherv 21 trav 1908 do 8 listop 26 zhovt 1915 golovnoupravlyayuchij zemleustroyem i zemlerobstvom Zajmavsya praktichnim zdijsnennyam Stolipinskoyi agrarnoyi reformi U roki Pershoyi svitovoyi vijni ocholyuvav grupu ministriv yaki namagalisya spiratisya na pidtrimku liberalnoyi gromadskosti j vrahovuvati v diyalnosti carskogo uryadu poziciyu Progresivnogo bloku Vid listop 1915 buv golovnoupovnovazhenim ros t va Chervonogo Hresta v rajoni bojovih dij U rizni roki buv nagorodzhenij ordenom sv Stanislava 3 go 1889 2 go 1891 ta 1 go st 1906 ordenom sv Anni 1 go st 1908 ordenom sv rivnoapostolnogo kn Volodimira 2 go st 1912 ordenom Bilogo Orla 1913 ordenom sv kn Oleksandra Nevskogo 1915 Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 zvilnivsya zi sluzhbi ocholiv pravlinnya mosk firmi Tovarishestvo Morozov i K Pislya ukladennya Brestskogo mirnogo dogovoru RSFRR z derzhavami Chetvernogo soyuzu 3 bereznya 1918 vesnoyu 1918 ocholiv u Moskvi Pravij centr sho ob yednuvav konservativnih politikiv yaki oriyentuvalisya na spivpracyu z Nimechchinoyu Z pochatkom chervonogo teroru zmushenij buv u lip cogo zh roku perebratisya do Kiyeva Spivpracyuvav z Bilim ruhom Buv golovoyu Yasskoyi konferenciyi krayin Antanti 1918 stav odnim z organizatoriv antibilshovickoyi Radi derzhavnogo ob yednannya Rosiyi U grud 1919 lyut 1920 buv naznachenij nach upravlinnya postachannya Uryadu pri golovnokomanduyuchomu A Denikini Pislya evakuaciyi bilih z Novorosijska nini misto Krasnodarskogo krayu RF berez 1920 viyihav do Stambula potim u Franciyu 2 cherv 1920 na zaproshennya gen lejtenanta P Vrangelya pribuv u Sevastopol 19 cherv priznachenij pom golovnokomanduyuchogo Rosijskoyi armiyi z civilnih sprav Keruvav provedennyam agrarnoyi reformi spryamovanoyi na peredachu selyanam zemli za vikup za chastinu majbutnih vrozhayiv Pislya porazki bilih emigruvav Zhiv u Velikij Britaniyi Franciyi Nimechchini Pomer u m Berlin Nimechchina PrimitkiKrivoshein Aleksandr Vasilevich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Istoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 http sdei senckenberg de biographies information php id 117618 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570Dzherela ta literaturaKrupina V O Krivosheyin Oleksandr Vasilovich 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu 560 s il ISBN 978 966 00 0855 4

Дата публікації:
Топ