У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воєйков Володи мир Микола йович Воєйков нар 2 14 серпня 1868 18680814

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воєйков.

Володи́мир Микола́йович Воєйков (нар. 2 (14) серпня 1868(18680814) — 8 жовтня 1947) — російський воєначальник. Генерал-майор. Діяч олімпійського руху.

Воєйков Володимир Миколайович

Народження	2 (14) серпня 1868(1868-08-14) Царське Село
Смерть	8 жовтня 1947(1947-10-08) (79 років) Юршхольм, Швеція
Поховання	^d
Країна	Російська імперія
Освіта	Пажеський корпус
Роки служби	1885—1917
Звання	Генерал-майор
Командування	Лейб-гвардії Гусарський його величності полк
Рід	^d
Нагороди
Воєйков Володимир Миколайович у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї генерала від кавалерії (1832—1898) та Варвари Володимирівни уродженої Долгорукової, дочки Московського генерал-губернатора . Освіту здобув у Пажеському корпусі. Службу розпочав у лейб-гвардії Кавалергардському полку. Дослужився до помічника командира Кавалергардського полку. З 1907 — командир лейб-гвардії гусарського полку; з 1913 р. — палацовий комендант. Генерал-майор Свити Є. І. В. Одружився на дочці міністра імператорського Двору Володимира Фредерікса Євгенії Фредерікс. 24 грудня 1913 призначений палацовим комендантом і в цій якості був одним з найближчих до Миколі II осіб. Після утворення Російського олімпійського комітету був обраний його почесним головою (1912).

У 1913 році Воєйков заснував виробництво з розливу мінеральної води у своєму маєтку Кувака в Пензенської губернії. Виробнича потужність заводу «Кувака» становила 100 тис. пляшок води (30 тис. тонн розливу) на рік.

Маєток Воєйкова розташовувалося на території сучасного міста .

Під час Лютневої революції заарештований, утримувався під арештом спочатку в Таврійському палаці, потім в Петропавлівської фортеці. Допитувався Надзвичайної слідчої комісією Тимчасового уряду. Був випущений, але влітку 1918 року, під загрозою арешту більшовиками, прикинувшись божевільним, переховувався в лікарні св. Пантелеймона для душевнохворих, звідки підтримував зв'язок з рідними.

У вересні 1918 року, дізнавшись про арешт дружини, втік до Криму, звідки перебрався в Румунію, а потім у Фінляндію, де жив у Теріокі (Terijoki), нині Зеленогірськ, на дачі доктора Боткіна. Покинувши Фінляндію, Воєйков перебрався до Швеції. Помер 8 жовтня 1947 в Юрхолме (Djursholm), Стокгольм.

Автор спогадів

Воейков В. Н. С царём и без царя. Воспоминания последнего дворцового коменданта. — Гельсингфорс, 1936. Переиздание: М.: Родник, 1994. Переиздание: М.: Терра, 1995. (рос.)

Нагороди та відзнаки

Примітки

Минеральная вода Кувака/Kuvaka: Питьевая вода: Питьевая вода. Бутилированная минеральная вода. Бальнеологические курорты и санатории. АкваЭксперт.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

Воейков Владимир Николаевич [ 1 травня 2013 у Wayback Machine.]
Русская армия в Первой мировой войне [ 11 червня 2015 у Wayback Machine.]

[1] Минеральная вода Кувака/Kuvaka: Питьевая вода: Питьевая вода. Бутилированная минеральная вода. Бальнеологические курорты и санатории. АкваЭксперт.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}