Ма́ртин Ту́рський (лат. Martinus Turonensis; 317 — 8 листопада 397) — римський офіцер, християнський священник, святий. (371—397). Засновник капеланства. Народився у Саварії, Панонія. Дитинство провів у Павії, Італія. Більшу частину свого життя провів у Галлії. Заснував Мармутьєрське абатство (372). Помер у Канді, Галлія. Життєпис записаний його сучасником Сульпіцієм Севером. Вшановується у більшості християнських церков. День вшанування — 11 листопада в католицькій, лютеранській та англіканській церквах; 12 (25 жовтня) — в православних церквах. В іконографії та живописі зображується у вигляді воїна-вершника, який дає частину свого плаща жебракові; чоловіка, який розрізає свій плащ тощо. Вважається захисником від бідності й пияцтва; патрон жебраків, злиденних, шинкарів, виноробів, вершників, вояків тощо.
Мартин Турський | |
---|---|
Народився | 317 Саварія, Панонія, Римська імперія |
Помер | 8 листопада 397 Канд, Галлія, Римська імперія |
Поховання | d |
У лику | католицький святий[d] і d |
День пам'яті | 25 (12) жовтня— в православ'ї 11 листопада — в католицизмі |
Родовід
Біографія
Мартин народився 317 року в римській провінції Паннонія в місті Саварія (нині місто Сомбатгей в теперішній Угорщині). Його батько був легіонером армії Римської імперії, який дослужився до посади військового трибуна (ранг сучасного полковника) і залишався переконаним прихильником римського язичництва. Тому свідомо назвав свого сина на честь Марса (римського бога війни). Дитячі роки Мартина минали у місті Тіцінум (тепер — Павія) біля річки Тічино, притоки річки По, куди перевели служити батька. Мартин познайомився з тамтешніми християнами і став катехуменом (оглашенним), але до Хрещення не дійшло, бо тамтешній єпископ просто боявся хрестити десятирічного хлопчика, щоб не наразитися на гнів впливового батька. Мартин прийняв присягу римського легіонера в 15 років відповідно до імперського наказу щодо синів ветеранів. Сильний юнак Мартин був призначений офіцером кінноти. Але вже тоді Мартин вподобав спосіб життя свого сучасника преподобного Антонія Великого (представника Східної Церкви християнства). Своїх слуг Мартин дивував тим, що маючи свободу до спокус вів особисте моральне життя, допомагав потребуючим у нещасті.
Святий Мартін ріс у своїй сім'ї не сам. Відомо, що він мав сестру. Сестра Святого Мартина стане у майбутньому стане бабусею Святого Патрика і Святої Дарерки.
У 338 році під час перебування в гарнізоні Ам'єна, він у люту зимову холоднечу зустрів жебрака і щоб зігріти його віддав йому половину свого плаща, який звався «капа» (лат. cappa). Вночі уві сні побачив Христа, одягненого в його плащ (лат. cappa), який сказав ангелам: «Дивіться, мене Мартин-катехумен одягнув!». Пізніше друга половина плаща-капи святого Мартина стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який назвали «капелою» (лат. capella; звідси походить й українське «каплиця»), а священика, який служив у цьому храмі, почали називати capellanus, капелан. У кожному легіоні імператора Римської імперії Костянтина I Великого була похідна церква (окремий намет) із християнським священиком.
Навесні 339 року на Великдень Мартин охрестився. Командир (трибун) його військового підрозділу не хотів демобілізації з війська Мартина, і запропонував умову, що стане разом з ним ченцем, якщо Мартин ще два роки служитиме у війську. Оскільки цезар Констанцій Галл вів війну з алеманами в 354, Мартин запропонував пустити його без зброї у битву з християнською молитвою на устах замість звільнення від військової присяги і виступити таким чином у ролі живого щита. Коли він уже був підготовлений до використання у такій ролі, алемани з незрозумілих причин попросили миру. Після звільнення з військової служби він отримав благословення від єпископа Пуатьє Іларія Піктавійського, і з кількома колишніми військовими товаришами заклав перший пусти́нський монастир у Галлії (360), пустинь Лігуже (Ligugé) біля Пуатьє (монастир у Лігуже існує донині). І цим став родоначальником Галльського (французького) чернецтва. Мартин уникав рукоположення в Священство, віддавав перевагу своїй посаді екзорциста (заклинача, який робив «вичитку» особливими молитвами над біснуватими). Йому були притаманні доброта і дбайливість. Поєднував у собі мужній і величний вигляд колишнього військового. Він піклувався про хворих, жебраків, голодних. Тому отримав від народу додаток до імені — «Милостивий».
У 371 році помер єпископ Галльського міста Тур. Священнослужителі й миряни віруючі дуже хотіли бачити на Турській кафедрі саме Мартина, але він не хотів залишати свій чернечий притулок. Тоді його прихильники застосували хитрість. Один із шановних громадян Тура на ім'я Руріцій попросив Мартина, який мав харизму оздоровлення, провідати хвору дружину того громадянина. Заманюючи Мартина під цим приводом до себе, Турські міщани насильно заштовхнули його в єпископську кафедру і смиренно-наполегливо благали, щоби погодився отримати гідність єпископа. Після довгих умовлянь Мартин погодився і 4 липня 371 р. був висвячений на єпископа м. Тура. І тоді заснував нове Мармутьєрьске абатство за 14 км від м. Тур. Він запровадив звичаї східного чернецтва: спільність майна, безумовний послух, прагнення до безмовності, одноразове споживання їжі протягом дня (овочі з хлібом), грубий і простий одяг (з верблюжої вовни), усамітнення для молитви, молитовний подвиг, вивчення Святого Письма. Тоді у абатстві мешкало 80 монахів. Пізніше, на похорон свого настоятеля Мартина їх зібралося вже близько 2 тисяч. З абатства вийшло чимало єпископів, які християнізували кельтів-язичників. Під час утілення ним благословень та богослужінь помічали блискучий ореол світла навколо його обличчя, коло голови енергетичну кулю з вогняним променем спрямованим угору тощо.
За легендою Мартин спочатку зумів втекти від своїх надокучливих шанувальників і сховатися з гускою (символом рятування Риму), але та видала його звуками свого крякання. Гуси одного разу перервали проповідь Мартина (любив повчати притчами). Гуси вважалися в римлян священними птахами Марса, на честь якого і був названий майбутній святий Мартин (Martinus походить від Mars, род. відм. Martis). Тому першою справою Мартина на новій посаді був наказ засмажити гуску. На єпископській посаді Мартин проявив себе безкомпромісним борцем з язичництвом (поганством), руйнував капища язичницьких ідолів і всіляко викорінював дохристиянські вірування. Це в м. Амбуаз, Августодон Едуї лат. Haedui, Aedui (румовища у французькому департаменті Сона і Луара), Карнот (тепер Шартр), Лепрозе (тепер Левру) та інші. Зрештою засмажені гуси за наказом Мартина символізували свідоме і послідовне зречення від римського поганства, від традиції в якій намагалися його виховати батько та матір, яких Мартин незадовго до їх смерті схилив до хрещення. Перед тим, коли йшов дорогою до дому через Альпи, і став жертвою розбійників, то встиг навернути у християнство одного з нападників. Після відвідин батьківського дому і спроби спорудити келію в м. Медіолан (тепер Мілан) він пережив наругу та тілесні знущання від єретичного владики аріан Авксентія. Тому пробував усамітнитися на островах Галлінарії та Капрарії Тірренського моря, в Лігурії. Отримав харизму повертати до життя людей, зціляти німоту і сліпоту, зціляти отруєного змією тощо. І харизму розпізнавання духів — його не можна було обманути фіктивною зовнішністю, удаванням Христа. В проповідях слухачі помітили він дотримувався ясності, переконливості, живості і простоти. Зцілений ним від сліпоти поганин Павлін прийняв Хрещення, став єпископом Ноланським (†431 р.) і потім був визнаний Церквою святим.
Мартин мав смирення перед Богом. Але сміливо виражав думки перед політиками, які державними переворотами (революціями) переслідували особисті цілі догоджати власним амбіціям прикриваючись популізмом і демагогією, чим наносили загально шкоду народові (громадянам). Так у 383 р. він в м. Трір на запрошення імператора Магна Максима відповів: «Не можу сидіти за столом людини, котра позбавила одного імператора життя (Граціан син Валентиніана I), а іншого — його престолу (Валентиніан II син Валентиніана I)». І мав він сміливість в присутності керівника держави (Валентиніан I) з дружиною (Юстина), котрі були єретиками (аріани) — після його семиденного посту і молитви запалав трон під імператором (пірокінез). Вимагав від державного службовця Авіціана з садистськими нахилами, який керував областю, звільнити юрбу людей несправедливо ним ув'язнених в м. Тур — заступався як пастир, щоби той не знущався над його паствою. Мартін духовними вправами досяг стану безпристрасності (апатеї), умиротворення, беззлобності, спокою і внутрішньої радості. Умів терпіти заздрості, наклепи і брутальну лайку клірика Брікція — розсудливо повчав його, демонстрував йому дар ясновидіння (дистанційно дізнавався про вчинки Брікція без своєї особистої присутності і тим не давав Брікцію його обманути, хоча Брікцій надіявся через відсутність свідків спотворити факти). Вислів Мартина: «Брікцій нашкодив лише собі, а не мені. Господь Ісус Христос терпів коло Себе навіть Юду. Чому після цього я не повинен терпіти коло себе цього?». Він мав дар пророкування майбутньої (прекогніціо) долі різних осіб, що і збувалося. Мартина ненавиділи за його добродійність, яку самі не мали в собі, і не могли повторити в своїх діях.
Святий Мартин помер 8 листопада 397 р. у Канде (Candes) під час молитви в храмі над злиттям річок В'єнна (Vienne) та Луара (Loire). Знаючи час своєї смерті Мартин заповів покласти його на підлогу, загорнули в саван з попелом — що і було зроблено. Місцеві мешканці мали намір ховати його у себе, однак жителі Тура викрали тіло через вікно храму, і вирушили з ним вгору за течією на човнах по річці Луара у м. Тур, і через три дні урочисто поховали — саме тому день його пам'яті святкують 11 листопада. З плином часу він був оголошений святим патроном Франції. Близько 700 населених пунктів Франції, а також більше 3600 французьких парафій носять його ім'я. У Речі Посполитій Мартин був одним з найпопулярніших святих, якому було присвячено більше 200 церков (велика частина цих парафій збереглася до наших днів в Польщі, Білорусі, Україні та Литві). На багато століть його день залишився обов'язковим церковним святом. У Речі Посполитій зберігали сорокаденний піст перед Різдвом, який починався одразу після дня Святого Мартина (12 листопада), як аналог Великого Посту перед Пасхою (Великоднем).
Мартин Турський став засновником капеланства. У 742–743 р. у м. Регенсбурзі (Німеччина) на першому східно-франкському соборі (Consilium Germanicum) ухвалено рішення про участь священиків у військовій службі із застереженням про заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових діях. З того часу капелани є у більшості армій світу, а їх правовий статус закріплений у внутрішньодержавних й у міжнародних законах.
У 1562 році секта протестантських фанатиків виразила свій гнів до християн-католиків розграбуванням гробниці святого Мартина і підпаленням його нетлінних мощей в місті Тур (залишки вцілілих мощей досі зберігають у тамтешньому кафедральному соборі).
День святого Мартина католики відзначають 11 листопада — найпомітніший у календарі (урочистості на його честь тривали три дні). Мартин — один з найулюбленіших святих у загальноєвропейській культурі. У православній традиції святого називають «святитель Мартин милосердний єпископ» (Мартин Милостивий Турський) і відзначають його пам'ять 13 лютого.
При нетлінних його мощах відбувалися чуда записані Григорієм Турським. Жоден святий не користувався такою посмертною славою у Західній Католицькій Церкві і не може в цьому відношенні зрівнятися з ним. Про шанування його свідчать тисячі храмів і поселень, що носять його ім'я. Для середньовічної Франції і Німеччини він був національним святим. Його базиліка в Typi була найбільшим релігійним центром меровінгської і каролінгської Франції, його мантія стала державною святинею франкських королів. Складене Сульпіцієм Севером житіє, учнем Мартина, котрий особисто був знайомий з ним, служило зразком для всієї агіографічної літератури Західної Католицької Церкві. Воно надихнуло на аскетичний подвиг безліч поколінь християн. Було першою найважливішою школою аскези. Майже в кожному святому меровінгської доби, яку Жан Мабільон називає «золотим століттям агіографії», помітні риси учнів святого отця Мартина Турського.
В Україні святий Мартин Турський вшановувався як патрон окремих міст, про що свідчать його зображення на старовинних гербах міст Мукачева (герб наданий 1376 р.) і Полонного (герб відомий з 1766 р.).
У Мукачеві 3 березня 2019 року був встановлений пам'ятник Мартину. Вага бронзового пам'ятника склала 33 тон, висота понад 4 метри. Скульпторами є Степан Федорин, Микола Гурмак, а матеріал постаменту — травертин. Виготовлення пам'ятника і виливка бронзи проходила в Мукачеві.
Патрон
- Україна:
- міста: Мукачево, Полонне
- парафії: Мукачево, Нове Місто
- Португалія:
- муніципалітети: Пенафієл, Помбал, Фундан
- парафії: Агуада-де-Байшу, Аморейра-да-Гандара, Анта, Аргонсільє, Ешпіунка, Масієйра-де-Алкоба, Мозелуш, Сан-Мартіню-де-Сардора, Сарлеу
Див. також
Примітки
- ИСТОРИЧЕСКИЙ КОСТЮМ (СЛОВАРЬ ТЕРМИНОВ) [ 14 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Константин Великий, Гай Флавий Валерий» (Созомен: 1; 8). [ 10 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Vita Beati Martini, розділ. IV
- «Жития святых, изложенные по руководству Четьих-миней св. Димитрия Ростовского», Синодальная типография, г. Москва, 1904 г., том «Октябрь» (день двенадцатый), «Житие святого Мартина Милостивого епископа Турского», книга вторая, стр. 301 (рос.)
- . suvd.com.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
Джерела
- Clugnet, Léon. St. Martin of Tours [ 30 жовтня 2004 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910.
- «Жития святых, изложенные по руководству Четьих-миней св. Димитрия Ростовского», Синодальная типография, г. Москва, 1904 г., том «Октябрь» (день двенадцатый), «Житие святого Мартина Милостивого епископа Турского», книга вторая, стр. 281—301 (648) (рос.)
- Федотов Г. П., «Святой Мартин Турский — подвижник аскезы», Православная мысль, 1928 г., № 1 (рос.)
- Григорий Турский, «История Франков» (HISTORIA FRANCORUM), серия «Литературные памятники», г. Москва, 1987 г. [ 11 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мартин Турський
- Православный календарь [ 5 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Святитель Мартин Милостивый, Турский, епископ [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Кельты: новые святые в наших святцах? [ 7 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
- (англ.)
- Abbaye Saint-Martin de Ligugé [ 12 травня 2011 у Wayback Machine.] (фр.)
- Święty Marcin z Tours, biskup [ 14 січня 2012 у Wayback Machine.] (пол.)
- Saint Martin's churches in the world [ 11 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro Martin im ya Svyatij Martin ta Turskij Ma rtin Tu rskij lat Martinus Turonensis 317 8 listopada 397 rimskij oficer hristiyanskij svyashennik svyatij 371 397 Zasnovnik kapelanstva Narodivsya u Savariyi Panoniya Ditinstvo proviv u Paviyi Italiya Bilshu chastinu svogo zhittya proviv u Galliyi Zasnuvav Marmutyerske abatstvo 372 Pomer u Kandi Galliya Zhittyepis zapisanij jogo suchasnikom Sulpiciyem Severom Vshanovuyetsya u bilshosti hristiyanskih cerkov Den vshanuvannya 11 listopada v katolickij lyuteranskij ta anglikanskij cerkvah 12 25 zhovtnya v pravoslavnih cerkvah V ikonografiyi ta zhivopisi zobrazhuyetsya u viglyadi voyina vershnika yakij daye chastinu svogo plasha zhebrakovi cholovika yakij rozrizaye svij plash tosho Vvazhayetsya zahisnikom vid bidnosti j piyactva patron zhebrakiv zlidennih shinkariv vinorobiv vershnikiv voyakiv tosho Martin TurskijMigel Himenes Svyatij Martin dilit plash iz zhebrakom Saragosa 1498 r Narodivsya 317 0317 Savariya Panoniya Rimska imperiyaPomer 8 listopada 397 0397 11 08 Kand Galliya Rimska imperiyaPohovannya dU liku katolickij svyatij d i dDen pam yati 25 12 zhovtnya v pravoslav yi 11 listopada v katolicizmiMediafajli na VikishovishiRodovid li ul li ul li ul li ul BiografiyaMartin narodivsya 317 roku v rimskij provinciyi Pannoniya v misti Savariya nini misto Sombatgej v teperishnij Ugorshini Jogo batko buv legionerom armiyi Rimskoyi imperiyi yakij dosluzhivsya do posadi vijskovogo tribuna rang suchasnogo polkovnika i zalishavsya perekonanim prihilnikom rimskogo yazichnictva Tomu svidomo nazvav svogo sina na chest Marsa rimskogo boga vijni Dityachi roki Martina minali u misti Ticinum teper Paviya bilya richki Tichino pritoki richki Po kudi pereveli sluzhiti batka Martin poznajomivsya z tamteshnimi hristiyanami i stav katehumenom oglashennim ale do Hreshennya ne dijshlo bo tamteshnij yepiskop prosto boyavsya hrestiti desyatirichnogo hlopchika shob ne narazitisya na gniv vplivovogo batka Martin prijnyav prisyagu rimskogo legionera v 15 rokiv vidpovidno do imperskogo nakazu shodo siniv veteraniv Silnij yunak Martin buv priznachenij oficerom kinnoti Ale vzhe todi Martin vpodobav sposib zhittya svogo suchasnika prepodobnogo Antoniya Velikogo predstavnika Shidnoyi Cerkvi hristiyanstva Svoyih slug Martin divuvav tim sho mayuchi svobodu do spokus viv osobiste moralne zhittya dopomagav potrebuyuchim u neshasti Svyatij Martin ris u svoyij sim yi ne sam Vidomo sho vin mav sestru Sestra Svyatogo Martina stane u majbutnomu stane babuseyu Svyatogo Patrika i Svyatoyi Darerki U 338 roci pid chas perebuvannya v garnizoni Am yena vin u lyutu zimovu holodnechu zustriv zhebraka i shob zigriti jogo viddav jomu polovinu svogo plasha yakij zvavsya kapa lat cappa Vnochi uvi sni pobachiv Hrista odyagnenogo v jogo plash lat cappa yakij skazav angelam Divitsya mene Martin katehumen odyagnuv Piznishe druga polovina plasha kapi svyatogo Martina stala predmetom vshanuvannya u francuzkij armiyi Dlya neyi buv stvorenij pohidnij hram yakij nazvali kapeloyu lat capella zvidsi pohodit j ukrayinske kaplicya a svyashenika yakij sluzhiv u comu hrami pochali nazivati capellanus kapelan U kozhnomu legioni imperatora Rimskoyi imperiyi Kostyantina I Velikogo bula pohidna cerkva okremij namet iz hristiyanskim svyashenikom Kinnij pam yatnik Svyatomu Martinu v Mukachevo Navesni 339 roku na Velikden Martin ohrestivsya Komandir tribun jogo vijskovogo pidrozdilu ne hotiv demobilizaciyi z vijska Martina i zaproponuvav umovu sho stane razom z nim chencem yaksho Martin she dva roki sluzhitime u vijsku Oskilki cezar Konstancij Gall viv vijnu z alemanami v 354 Martin zaproponuvav pustiti jogo bez zbroyi u bitvu z hristiyanskoyu molitvoyu na ustah zamist zvilnennya vid vijskovoyi prisyagi i vistupiti takim chinom u roli zhivogo shita Koli vin uzhe buv pidgotovlenij do vikoristannya u takij roli alemani z nezrozumilih prichin poprosili miru Pislya zvilnennya z vijskovoyi sluzhbi vin otrimav blagoslovennya vid yepiskopa Puatye Ilariya Piktavijskogo i z kilkoma kolishnimi vijskovimi tovarishami zaklav pershij pusti nskij monastir u Galliyi 360 pustin Liguzhe Liguge bilya Puatye monastir u Liguzhe isnuye donini I cim stav rodonachalnikom Gallskogo francuzkogo chernectva Martin unikav rukopolozhennya v Svyashenstvo viddavav perevagu svoyij posadi ekzorcista zaklinacha yakij robiv vichitku osoblivimi molitvami nad bisnuvatimi Jomu buli pritamanni dobrota i dbajlivist Poyednuvav u sobi muzhnij i velichnij viglyad kolishnogo vijskovogo Vin pikluvavsya pro hvorih zhebrakiv golodnih Tomu otrimav vid narodu dodatok do imeni Milostivij U 371 roci pomer yepiskop Gallskogo mista Tur Svyashennosluzhiteli j miryani viruyuchi duzhe hotili bachiti na Turskij kafedri same Martina ale vin ne hotiv zalishati svij chernechij pritulok Todi jogo prihilniki zastosuvali hitrist Odin iz shanovnih gromadyan Tura na im ya Ruricij poprosiv Martina yakij mav harizmu ozdorovlennya providati hvoru druzhinu togo gromadyanina Zamanyuyuchi Martina pid cim privodom do sebe Turski mishani nasilno zashtovhnuli jogo v yepiskopsku kafedru i smirenno napoleglivo blagali shobi pogodivsya otrimati gidnist yepiskopa Pislya dovgih umovlyan Martin pogodivsya i 4 lipnya 371 r buv visvyachenij na yepiskopa m Tura I todi zasnuvav nove Marmutyerske abatstvo za 14 km vid m Tur Vin zaprovadiv zvichayi shidnogo chernectva spilnist majna bezumovnij posluh pragnennya do bezmovnosti odnorazove spozhivannya yizhi protyagom dnya ovochi z hlibom grubij i prostij odyag z verblyuzhoyi vovni usamitnennya dlya molitvi molitovnij podvig vivchennya Svyatogo Pisma Todi u abatstvi meshkalo 80 monahiv Piznishe na pohoron svogo nastoyatelya Martina yih zibralosya vzhe blizko 2 tisyach Z abatstva vijshlo chimalo yepiskopiv yaki hristiyanizuvali keltiv yazichnikiv Pid chas utilennya nim blagosloven ta bogosluzhin pomichali bliskuchij oreol svitla navkolo jogo oblichchya kolo golovi energetichnu kulyu z vognyanim promenem spryamovanim ugoru tosho Za legendoyu Martin spochatku zumiv vtekti vid svoyih nadokuchlivih shanuvalnikiv i shovatisya z guskoyu simvolom ryatuvannya Rimu ale ta vidala jogo zvukami svogo kryakannya Gusi odnogo razu perervali propovid Martina lyubiv povchati pritchami Gusi vvazhalisya v rimlyan svyashennimi ptahami Marsa na chest yakogo i buv nazvanij majbutnij svyatij Martin Martinus pohodit vid Mars rod vidm Martis Tomu pershoyu spravoyu Martina na novij posadi buv nakaz zasmazhiti gusku Na yepiskopskij posadi Martin proyaviv sebe bezkompromisnim borcem z yazichnictvom poganstvom rujnuvav kapisha yazichnickih idoliv i vsilyako vikorinyuvav dohristiyanski viruvannya Ce v m Ambuaz Avgustodon Eduyi lat Haedui Aedui rumovisha u francuzkomu departamenti Sona i Luara Karnot teper Shartr Leproze teper Levru ta inshi Zreshtoyu zasmazheni gusi za nakazom Martina simvolizuvali svidome i poslidovne zrechennya vid rimskogo poganstva vid tradiciyi v yakij namagalisya jogo vihovati batko ta matir yakih Martin nezadovgo do yih smerti shiliv do hreshennya Pered tim koli jshov dorogoyu do domu cherez Alpi i stav zhertvoyu rozbijnikiv to vstig navernuti u hristiyanstvo odnogo z napadnikiv Pislya vidvidin batkivskogo domu i sprobi sporuditi keliyu v m Mediolan teper Milan vin perezhiv narugu ta tilesni znushannya vid yeretichnogo vladiki arian Avksentiya Tomu probuvav usamitnitisya na ostrovah Gallinariyi ta Kaprariyi Tirrenskogo morya v Liguriyi Otrimav harizmu povertati do zhittya lyudej zcilyati nimotu i slipotu zcilyati otruyenogo zmiyeyu tosho I harizmu rozpiznavannya duhiv jogo ne mozhna bulo obmanuti fiktivnoyu zovnishnistyu udavannyam Hrista V propovidyah sluhachi pomitili vin dotrimuvavsya yasnosti perekonlivosti zhivosti i prostoti Zcilenij nim vid slipoti poganin Pavlin prijnyav Hreshennya stav yepiskopom Nolanskim 431 r i potim buv viznanij Cerkvoyu svyatim Martin mav smirennya pered Bogom Ale smilivo virazhav dumki pered politikami yaki derzhavnimi perevorotami revolyuciyami peresliduvali osobisti cili dogodzhati vlasnim ambiciyam prikrivayuchis populizmom i demagogiyeyu chim nanosili zagalno shkodu narodovi gromadyanam Tak u 383 r vin v m Trir na zaproshennya imperatora Magna Maksima vidpoviv Ne mozhu siditi za stolom lyudini kotra pozbavila odnogo imperatora zhittya Gracian sin Valentiniana I a inshogo jogo prestolu Valentinian II sin Valentiniana I I mav vin smilivist v prisutnosti kerivnika derzhavi Valentinian I z druzhinoyu Yustina kotri buli yeretikami ariani pislya jogo semidennogo postu i molitvi zapalav tron pid imperatorom pirokinez Vimagav vid derzhavnogo sluzhbovcya Aviciana z sadistskimi nahilami yakij keruvav oblastyu zvilniti yurbu lyudej nespravedlivo nim uv yaznenih v m Tur zastupavsya yak pastir shobi toj ne znushavsya nad jogo pastvoyu Martin duhovnimi vpravami dosyag stanu bezpristrasnosti apateyi umirotvorennya bezzlobnosti spokoyu i vnutrishnoyi radosti Umiv terpiti zazdrosti naklepi i brutalnu lajku klirika Brikciya rozsudlivo povchav jogo demonstruvav jomu dar yasnovidinnya distancijno diznavavsya pro vchinki Brikciya bez svoyeyi osobistoyi prisutnosti i tim ne davav Brikciyu jogo obmanuti hocha Brikcij nadiyavsya cherez vidsutnist svidkiv spotvoriti fakti Visliv Martina Brikcij nashkodiv lishe sobi a ne meni Gospod Isus Hristos terpiv kolo Sebe navit Yudu Chomu pislya cogo ya ne povinen terpiti kolo sebe cogo Vin mav dar prorokuvannya majbutnoyi prekognicio doli riznih osib sho i zbuvalosya Martina nenavidili za jogo dobrodijnist yaku sami ne mali v sobi i ne mogli povtoriti v svoyih diyah Svyatij Martin pomer 8 listopada 397 r u Kande Candes pid chas molitvi v hrami nad zlittyam richok V yenna Vienne ta Luara Loire Znayuchi chas svoyeyi smerti Martin zapoviv poklasti jogo na pidlogu zagornuli v savan z popelom sho i bulo zrobleno Miscevi meshkanci mali namir hovati jogo u sebe odnak zhiteli Tura vikrali tilo cherez vikno hramu i virushili z nim vgoru za techiyeyu na chovnah po richci Luara u m Tur i cherez tri dni urochisto pohovali same tomu den jogo pam yati svyatkuyut 11 listopada Z plinom chasu vin buv ogoloshenij svyatim patronom Franciyi Blizko 700 naselenih punktiv Franciyi a takozh bilshe 3600 francuzkih parafij nosyat jogo im ya U Rechi Pospolitij Martin buv odnim z najpopulyarnishih svyatih yakomu bulo prisvyacheno bilshe 200 cerkov velika chastina cih parafij zbereglasya do nashih dniv v Polshi Bilorusi Ukrayini ta Litvi Na bagato stolit jogo den zalishivsya obov yazkovim cerkovnim svyatom U Rechi Pospolitij zberigali sorokadennij pist pered Rizdvom yakij pochinavsya odrazu pislya dnya Svyatogo Martina 12 listopada yak analog Velikogo Postu pered Pashoyu Velikodnem Martin Turskij stav zasnovnikom kapelanstva U 742 743 r u m Regensburzi Nimechchina na pershomu shidno frankskomu sobori Consilium Germanicum uhvaleno rishennya pro uchast svyashenikiv u vijskovij sluzhbi iz zasterezhennyam pro zaboronu nosinnya nimi zbroyi i bezposerednoyi uchasti v bojovih diyah Z togo chasu kapelani ye u bilshosti armij svitu a yih pravovij status zakriplenij u vnutrishnoderzhavnih j u mizhnarodnih zakonah U 1562 roci sekta protestantskih fanatikiv virazila svij gniv do hristiyan katolikiv rozgrabuvannyam grobnici svyatogo Martina i pidpalennyam jogo netlinnih moshej v misti Tur zalishki vcililih moshej dosi zberigayut u tamteshnomu kafedralnomu sobori Den svyatogo Martina katoliki vidznachayut 11 listopada najpomitnishij u kalendari urochistosti na jogo chest trivali tri dni Martin odin z najulyublenishih svyatih u zagalnoyevropejskij kulturi U pravoslavnij tradiciyi svyatogo nazivayut svyatitel Martin miloserdnij yepiskop Martin Milostivij Turskij i vidznachayut jogo pam yat 13 lyutogo Pri netlinnih jogo moshah vidbuvalisya chuda zapisani Grigoriyem Turskim Zhoden svyatij ne koristuvavsya takoyu posmertnoyu slavoyu u Zahidnij Katolickij Cerkvi i ne mozhe v comu vidnoshenni zrivnyatisya z nim Pro shanuvannya jogo svidchat tisyachi hramiv i poselen sho nosyat jogo im ya Dlya serednovichnoyi Franciyi i Nimechchini vin buv nacionalnim svyatim Jogo bazilika v Typi bula najbilshim religijnim centrom merovingskoyi i karolingskoyi Franciyi jogo mantiya stala derzhavnoyu svyatineyu frankskih koroliv Skladene Sulpiciyem Severom zhitiye uchnem Martina kotrij osobisto buv znajomij z nim sluzhilo zrazkom dlya vsiyeyi agiografichnoyi literaturi Zahidnoyi Katolickoyi Cerkvi Vono nadihnulo na asketichnij podvig bezlich pokolin hristiyan Bulo pershoyu najvazhlivishoyu shkoloyu askezi Majzhe v kozhnomu svyatomu merovingskoyi dobi yaku Zhan Mabilon nazivaye zolotim stolittyam agiografiyi pomitni risi uchniv svyatogo otcya Martina Turskogo V Ukrayini svyatij Martin Turskij vshanovuvavsya yak patron okremih mist pro sho svidchat jogo zobrazhennya na starovinnih gerbah mist Mukacheva gerb nadanij 1376 r i Polonnogo gerb vidomij z 1766 r U Mukachevi 3 bereznya 2019 roku buv vstanovlenij pam yatnik Martinu Vaga bronzovogo pam yatnika sklala 33 ton visota ponad 4 metri Skulptorami ye Stepan Fedorin Mikola Gurmak a material postamentu travertin Vigotovlennya pam yatnika i vilivka bronzi prohodila v Mukachevi Patron Ukrayina mista Mukachevo Polonne parafiyi Mukachevo Nove Misto Portugaliya municipaliteti Penafiyel Pombal Fundan parafiyi Aguada de Bajshu Amorejra da Gandara Anta Argonsilye Eshpiunka Masiyejra de Alkoba Mozelush San Martinyu de Sardora SarleuDiv takozhSvyatomarchinskij rogalikPrimitkiISTORIChESKIJ KOSTYuM SLOVAR TERMINOV 14 travnya 2011 u Wayback Machine ros Konstantin Velikij Gaj Flavij Valerij Sozomen 1 8 10 listopada 2012 u Wayback Machine ros Vita Beati Martini rozdil IV Zhitiya svyatyh izlozhennye po rukovodstvu Chetih minej sv Dimitriya Rostovskogo Sinodalnaya tipografiya g Moskva 1904 g tom Oktyabr den dvenadcatyj Zhitie svyatogo Martina Milostivogo episkopa Turskogo kniga vtoraya str 301 ros suvd com ua Arhiv originalu za 7 bereznya 2019 Procitovano 6 bereznya 2019 DzherelaClugnet Leon St Martin of Tours 30 zhovtnya 2004 u Wayback Machine The Catholic Encyclopedia Vol 9 New York Robert Appleton Company 1910 Zhitiya svyatyh izlozhennye po rukovodstvu Chetih minej sv Dimitriya Rostovskogo Sinodalnaya tipografiya g Moskva 1904 g tom Oktyabr den dvenadcatyj Zhitie svyatogo Martina Milostivogo episkopa Turskogo kniga vtoraya str 281 301 648 ros Fedotov G P Svyatoj Martin Turskij podvizhnik askezy Pravoslavnaya mysl 1928 g 1 ros Grigorij Turskij Istoriya Frankov HISTORIA FRANCORUM seriya Literaturnye pamyatniki g Moskva 1987 g 11 serpnya 2011 u Wayback Machine ros PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Martin Turskij Pravoslavnyj kalendar 5 veresnya 2011 u Wayback Machine ros Svyatitel Martin Milostivyj Turskij episkop 6 travnya 2021 u Wayback Machine ros Kelty novye svyatye v nashih svyatcah 7 sichnya 2012 u Wayback Machine ros ros angl Abbaye Saint Martin de Liguge 12 travnya 2011 u Wayback Machine fr Swiety Marcin z Tours biskup 14 sichnya 2012 u Wayback Machine pol Saint Martin s churches in the world 11 listopada 2014 u Wayback Machine angl Ce nezavershena stattya pro hristiyanstvo Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi