Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Маона Хіоса і Фокеї італ Maona di Chio e di FoceaПротекторат Генуезької республіки1346 1566ПрапорОстрів Хіос на карті Бе

Маона Хіоса і Фокеї

Маона Хіоса і Фокеї
Маона Хіоса і Фокеї
італ. Maona di Chio e di Focea
Протекторат Генуезької республіки
1346 – 1566

image

Прапор

image
Острів Хіос на карті Бенедетто Бордоне 1547 р.
Столиця Хіос (місто)
Релігія Католицизм, православ'я
Форма правління Олігархічна республіка
Метрополія Генуезька республіка
Сьогодні є частиною Греція та Туреччина

Маона Хіоса і Фокеї (італ. Maona di Chio e di Focea) (1346—1566) — маона (компанія пайщиків або акціонерів), сформована в XIV столітті для експлуатації острова Хіос і портового міста Фокея і стягнення податків для Республіки Генуя. Генуя продала права на свої податки акціонерам маони, які зібрали кошти для оренди галер та найму військ для захоплення острова Хіоса і міста Фокея.

Походження та етимологія

Маоною називалась середньовічна італійська асоціація інвесторів або пайщиків, яка зазвичай створювались з метою відкупу податків. Маони були одними з попередників сучасних акціонерних товариств, Етимологія слова маона, за найпопулярнішою версією, походить від арабських слів معونة‎ (ma’ūnah — допомагати) чи معاونة‎ (mu‘āwanah — взаємна допомога). Пайовиків маони називалися маонесі. Крім Маони Хіоса та Фокеї, до відомих маон відносяться також Маона Корсікі, якій в 1378 році передали управління цим островом у зв'язку з арагонським вторгненням і Маона Кіпру (див. Кіпро-генуезька війна).

Передумови

Політична ситуація в Маілй Азії та Егейському морі

Див. також: Сеньйорія Хіоса

Станом на другу половину XIII століття Візантія втратила майже усі материкові території в Малій Азії і материкова Фокея та прибережні острови, такі як Хіос, Лесбос, Кос та інші утворювали фактичний візантійський акнлав серед різних тюркських бейликів, що утворились на території держави Сельджуків.

З підписанням в 1261 році Німфейського договору, Генуезька республіка забезпечила собі сприятливі умови і торгове панування в Чорному морі та інших територіях відновленої Михаїлом VIII Палеологом Візантійської імперії. Наприкінці XIII — на початку XIV століття при Візантійському дворі набули великого впливу різні генуезькі родини, зокрема династія Дзаккарія. Імператор Михаїл VIII Палеолог віддав заміж свою сестру за адмірала Бенедетто Дзаккарія. У свою чергу, його брат Мануеле Дзаккарія отримав у володіння Фокею, прибережне місто в Малій Азії, багате покладами галунів. Мануеле перетворив свої володіння в автономну сеньйорію та організував успішну торгівлю галунами, які видобувались в околицях міста. Після смерті Мануеле сеньйором Фокеї став його брат Бенедетто I, який у 1304 році додатково захопив острів Хіос, а також острови Самос і Кос, і заснував на новій підконтрольній території недовговічну острівну Хіосську сеньйорію. Імператор Андронік II Палеолог був безсилий повернути Хіос військовим шляхом і визнав Бенедетто Дзаккарія правителем Хіоса, Самоса та Коса під візантійським сюзеренітетом на 10 років, який потім поновлювався з п'ятирічними інтервалами. Хіос був невеликою, але багатою областю, з якою вдавалося отримувати річний дохід у 120 тисяч золотих візантійських гіперперонів.

В 1328 на візантійський престол зійшов Андронік III Палеолог, при якому почалося активне будівництво нового флоту. В 1329 візантійський імператор, використовуючи як привід несанкціоноване будівництво Дзаккарія фортеці на Хіосі, відправив свій новий флот до володінь Дзаккарія і, після захоплення Хіоса та Фокеї, повернув ці території під контроль Візантійської імперії.

Оскільки з другої половини XIII століття Генуя активно розвивала свої торгові факторії в Галаті, в Криму та на узбережжі Чорного моря і потребувала безпечних проміжних баз на морському шляху до своїх торгових чорноморських факторій, віднеовлення контролю над зручними портами Хіоса і Фокеї залишалось важливим завданням для Генуезької республіки.

Генуезька експедиція для захоплення Монако

В 1346 році уряд республіки Генуя вирішив організувати напад на князівство Монако, яке управлялось генуезькою аристократичною родиною Грімальді і служило осередком для опозиційних генуезьких політиків, що втікли або були вигнані з Генуї. Але, оскільки скарбниця республіки була надто виснажена, республіка вирішила організувати цей похід за приватні кошти. Відповідно, було зроблено заклик до патріотизму приватних громадян, при цьому Республіка відшкодувати в майбутньому цим громадянам їх витрати на експедицію, а до того моменту брала зобов'язання виплачувати вдсотки на їх внески з річних доходів держави. Кожен передплатник заплатив 400 генуезьких лір; двадцять шість галер було оснащено простолюддям і три — дворянами. Сформований таким чином флот з 29 галер був відданий під командування адмірала Сімоне Віньйозо.

24 квітня 1346 року приватний генуезький флот відплив в напрямку Монако. Отримавши звістку про наближення флоту, опозиційні генуезькі дворяни завбачливо залишили Монако і втекли до французького Марселя, звідки багато з них в складі загонів генуезьких арбалетників потрапили до лав французької армії і через чотири місяці значна частина їх загинула в битві під Кресі проти англійців на чолі з Едуардом III. Таким чином формальна місія по очищенню Монако від генуезьких втікачів, для якої збирався генуезький флот була виконана. Але Сімоне Віньйозо не хотів розпускати зібраний флот, так і не використавши його у справі.

Захоплення Хіоса та Фокеї

image
Місто Хіос в другій половині XVI ст.

Руйнівна громадянська війна у Візантії, що тривала в імперії в 1341—1347 роках і призвела до її значного послаблення, надала генуезцям гарну нагоду відновити свій контроль над Хіосом і Фокеєю. Крім того, генуезцям стало відомо про плани їх конкурентів з Венеції захопити Хіос для себе. Тож на початку літа Сімоне Віньйозе вирішив використати приватний генуезький флот з 29 галер, набраний для нападу на Монако для підкорення Хіоса та материкових міст Нова і Стара Фокея.

Прибувши до Хіоса, Веньозо запропонував хіотам захист від нападів тюркських еміратів з Малої Азії та венеційців в обмін на визнання влади Генуї та підняття генуезького прапору. Оскільки хіоти відхилили пропозиції генуезців, в середині липня почалася систематична облога замків на острові Хіос. Після того, як генуезці завоювали менші фортеці острова (Волісос, Кардаміла тощо), вони приступили до щільної облоги головноїх фортеці в місті Хіос. Гарнізон міста та замку офіційно здалися 12 вересня 1346 року. Згідно умов капітуляції, укладеної в церкві Святого Миколая, вельможі та решта жителів Хіосу досягли визнання привілеїв і збереження їхніх релігійних свобод, хоча останні не були повністю дотримані, оскільки місцева православна церква зазнала певних утисків і дискримінації.

Після невдалого повстання 1347 року та значної чисельної переваги (менше 10 % населення у 1395 році) латиняни зберегли легкий контроль над місцевим населенням, залишаючись переважно в місті та дозволяючи повну релігійну свободу.

Заснування Маони

Після успішного завоювання Хіоса і повернення флоту до Генуї, власники кораблів, що були орендовані для нападу на Монако, а згодом використані для захоплення Хіоса виставили державі рахунок на суму в 250 тис. генуезьких лір для покриття їх витрат на похід. Після тривалих дискусій, 26 лютого 1347 року між комуною Генуї та групою кредиторів, представленою генуезьким адміралом Сімоне Віньозо, було досягнуто угоди. Група кредиторів сформувала компанію пайщиків (маону), яка отримала назву Маона Хіоса і Фокеї.

Згідно досягнутої домовленості заборгованість судновласникам була погашена акціями, або «луогі», на суму 203 тис. генуезьких лір. Це було менше, ніж вимагали судновласники, але, на додаток до доходів, які забезпечували «луогі», вони також отримали власність і права управління Хіосом і Фокеєю. Хоча формально суверенітет над Хіосом належав Генуезькій республіки, яка надіслала на острів свого представника — подесту, фінансова та цивільна адміністрація передавалась до повноважень Маони, одна з ранніх її конституцій включала також право карбування монети. Члени компанії протягом мали право на доходи, отримані від природних або економічних ресурсів острова. Натомість вони повинні були платити Генуї щорічну данину.

Нова Маона або Маона Джустініані

Генуезці, що мешкали на Хіосі та інше населення острова (з якого 80 % складали греки) вважались підданими Республіки Генуя. Спочатку багато інвесторів Маони і, отже, члени адміністрації острова були громадянами і жителями Генуї. Через два роки початкові акціонери, які жили в Генуї, продали свої акції деяким колоністам, які вже жили на Хіосі, або генуезьким громадянам, які переселились на острів.

Поступово частки Маони сконцентрувалися в руках восьми людей, які сформували Нову Маону, яка отримала управління від Старої. Більшість партнерів Нової Маони утворили на Хіосі такий специфічний генуезький інститут, як Альберго (клан з кількох родинних шляхетних сімей). Проте, на відміну генуезьких альберго, хіоський альберго фактично був не кланом, а комерційної асоціацією. Усі його учасники змінили свої прізвища на Джустініані. У зв'язку з цим Нова Маона також згадується як Маона Джустініані.

Оскільки республіка не змогла викупити острів у Джустініані, Хіос залишався в їхньому володінні до його остаточного захоплення Османською імперією. Тим часом, крім сплати данини Генуї, членам Маони довелося сплачувати данину також спочатку з 1363 року візантійському імператору Іоанну V Палеологу і, нарешті, з 1457 року — османам.

image
Вінченцо Джустініані, син Джузеппе Джустініані, останнього власника Маони Хіоса. Картина Ніколя Реньє

З юридичної точки зору, Генуя передала Маоне управління островом аж до відшкодування їх витрат у 203 тис. генуезьких лір, чого так ніколи і не сталося. Спочатку республіка передала Маоні відкуп на 29 років, який згодом продовжувався. Очевидно, це перший відомий історії випадок, коли комерційна компанія виконувала функції держави.

Генуезька родина Джустініані зі своєю Маоною керувала Хіосом, призначивши комісара та 52 генуатів (генуезьких представників) на острові: у ці роки (1346—1566) торгівля відродилася, і острів насолоджувався помітним процвітанням.

Генуезців більше цікавили комерційні прибутки, ніж влада, вони контролювали торгівлю мастикою, сіллю, галунами і дьогтем, торгівля вином і текстилем здійснювалася у співпраці з греками. Відносини грецького населення з генуезцями розвивалися відповідно до соціального класу, до якого належали грекі. Зокрема, дворяни, гарантуючи як свої привілеї, так і свої релігійні свободи, співпрацювали з генуезцями, навіть укладаючи змішані шлюби. Навпаки, решта жителів острова і особливо сільське населення страждали від адміністративної системи. Разом з тим Хіос був відкритий для атак з усіх боків, і Маоні доводилося постійно утримувати на острові гарнізон.

Місцеві представники генуезької влади захищали інтереси пайовиків Маони, а не місцевих жителів. Хоча Маона забезпечувала більшу безпеку і безпеку майна, ніж візантійська династія Палеологів чи лицарі Родосу, грецьке населення було майже повністю виключено з управління власним островом, що посилювалося релігійною ворожнечею (між італійськими католиками і православними греками). Місцевий православний єпископ також мав затверджуватись Маоною.

Втрата Хіоса і ліквідація Маони

image
«Винищення Джустініані на Хіосі» Франческо Солімена

В 1403 році, після поразки османів в Ангорській битві, османський претендент на престол Сулейман Челебі згідно Галліпольської угоди звільнив остров Хіос та Нову Фокею від сплати данини. Ця ситуація зберігалась при правлінні Мехмеда I, переможця у боротьбі за престолонаслідування Османської імперії, але після смерті Мехмеда в 1421 відносини з генуезцями погіршились і вже в 1458 році, за часів Мехмеда Фатіха, Хіос погодився платити данину султану, але острів продовжував підпорядковувався Генуї, що не влаштовувало османів. У османського султана Сулеймана I був гарний привід покласти край правлінню Джустініані, оскільки острів служив притулком для втікачів-рабів і базою для християнських корсарів. Скориставшись цим приводом, в квітні 1566 року він послав для захоплення Хіоса османський флот на чолі з Піяле-пашою.

Османський флот встав на якір біля входу в гавань Хіоса 14 квітня. Піяле-паша надіслав правителям острова розпорядження з'явитися на його флагман. Там османський адмірал оголосив, що жителі Хіоса прогнівали султана, оскільки вони розсилають усюди шпигунів, надають притулок рабам-утікачам та італійським піратам і не платять данину. Судячи з усього, звинувачення були не безпідставні. Піяле-паша оголосив вимогу султана зайняти Хіос. Після переговорів з правителями острова, його війська висадилися на острів, боєприпаси і склади були конфісковані, було піднято турецький прапор. Потім на берег зійшов сам Піяле-паша. Двох солдатів, що образили мирних городян, показово посадили на кіл. На наступний день Піяле-паша наказав розбити статуї святих в соборі і двох церквах, і перетворити церкви на мечеті, хоча головний собор був залишений католицькому єпископу. Управителі острова були заарештовані і після відправлені в Кафу. Їх було звільнено лише через 4 роки після довгих прохань папи Пія V і французького посла.

Османи заарештували близько п'ятисот чоловік, що в більшості своїй не були жителями острова Хіос, їх завантажили на галери, щоб потім продати або отримати за них викуп. Серед них було безліч лицарів Мальтійського ордена, а також 12 правителів острова з родини Джустініані. Крім того, 21 підліток з родини Джустініані у віці між 12 і 16 роками були доправлені до Стамбулу. Легенди сім'ї Джустініані оповідають, що їх силою примушували зректися католицької віри і троє з них прийняли іслам, але решта 18 не підкорилися і були вбиті після жорстоких тортур 6 вересня 1566 року. За сімейними переказами вони були канонізовані.

Див. також

Примітки

  1. Miller, 1921, с. 284—285.
  2. Nicol, 1993, с. 113.
  3. Miller, 1921, с. 287—289.
  4. Setton 1976; Nicol 1993; Miller 1921.
  5. Miller, William (1915). The Genoese in Chios, 1346-1566. The English Historical Review. Т. 30, № 119. с. 418—432. ISSN 0013-8266. Процитовано 9 серпня 2022.
  6. Finlay, George (1856). The history of Greece under Othoman and Venetian domination. W. Blackwood and sons. с. 86–87. Maona.
  7. . Архів оригіналу за 2 October 2011. Процитовано 5 квітня 2011.
  8. Argenti, Philip P (1958). The occupation of Chios by the Genoese and their administration of the island, 1346-1566, described in contemporary documents and official dispatches (англ.). Cambridge: University Press. OCLC 601044900.
  9. Finlay, George (1856). The history of Greece under Othoman and Venetian domination. W. Blackwood and sons. с. 89. Maona.
  10. Bostan, 2007.
  11. Hammer-Purgstall 6, 1836, с. 304.
  12. Argenti, 1941, с. CVIII.
  13. Hammer-Purgstall 6, 1836, с. 305.
  14. Giustiniani.

Посилання

  • «».

Джерела

  1. Argenti, Philip P (1958). The occupation of Chios by the Genoese and their administration of the island, 1346-1566, described in contemporary documents and official dispatches (English). Cambridge: University Press. OCLC 601044900.
  2. Miller, William (1915). The Genoese in Chios, 1346-1566. The English Historical Review 30 (119). с. 418–432. ISSN 0013-8266
  3. Finlay, George (1856). The history of Greece under Othoman and Venetian domination. W. Blackwood and sons. pp. 86–89. Maona
  4. John B. Hattendorf, Richard W. Unger (2003). War at sea in the Middle Ages and the Renaissance. Boydell Press. p. 140. .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Maona Hiosa i Fokeyi ital Maona di Chio e di FoceaProtektorat Genuezkoyi respubliki1346 1566PraporOstriv Hios na karti Benedetto Bordone 1547 r Stolicya Hios misto Religiya Katolicizm pravoslav yaForma pravlinnya Oligarhichna respublikaMetropoliya Genuezka respublikaSogodni ye chastinoyu Greciya ta Turechchina Maona Hiosa i Fokeyi ital Maona di Chio e di Focea 1346 1566 maona kompaniya pajshikiv abo akcioneriv sformovana v XIV stolitti dlya ekspluataciyi ostrova Hios i portovogo mista Fokeya i styagnennya podatkiv dlya Respubliki Genuya Genuya prodala prava na svoyi podatki akcioneram maoni yaki zibrali koshti dlya orendi galer ta najmu vijsk dlya zahoplennya ostrova Hiosa i mista Fokeya Pohodzhennya ta etimologiyaMaonoyu nazivalas serednovichna italijska asociaciya investoriv abo pajshikiv yaka zazvichaj stvoryuvalis z metoyu vidkupu podatkiv Maoni buli odnimi z poperednikiv suchasnih akcionernih tovaristv Etimologiya slova maona za najpopulyarnishoyu versiyeyu pohodit vid arabskih sliv معونة ma unah dopomagati chi معاونة mu awanah vzayemna dopomoga Pajovikiv maoni nazivalisya maonesi Krim Maoni Hiosa ta Fokeyi do vidomih maon vidnosyatsya takozh Maona Korsiki yakij v 1378 roci peredali upravlinnya cim ostrovom u zv yazku z aragonskim vtorgnennyam i Maona Kipru div Kipro genuezka vijna PeredumoviPolitichna situaciya v Mailj Aziyi ta Egejskomu mori Div takozh Senjoriya Hiosa Stanom na drugu polovinu XIII stolittya Vizantiya vtratila majzhe usi materikovi teritoriyi v Malij Aziyi i materikova Fokeya ta priberezhni ostrovi taki yak Hios Lesbos Kos ta inshi utvoryuvali faktichnij vizantijskij aknlav sered riznih tyurkskih bejlikiv sho utvorilis na teritoriyi derzhavi Seldzhukiv Z pidpisannyam v 1261 roci Nimfejskogo dogovoru Genuezka respublika zabezpechila sobi spriyatlivi umovi i torgove panuvannya v Chornomu mori ta inshih teritoriyah vidnovlenoyi Mihayilom VIII Paleologom Vizantijskoyi imperiyi Naprikinci XIII na pochatku XIV stolittya pri Vizantijskomu dvori nabuli velikogo vplivu rizni genuezki rodini zokrema dinastiya Dzakkariya Imperator Mihayil VIII Paleolog viddav zamizh svoyu sestru za admirala Benedetto Dzakkariya U svoyu chergu jogo brat Manuele Dzakkariya otrimav u volodinnya Fokeyu priberezhne misto v Malij Aziyi bagate pokladami galuniv Manuele peretvoriv svoyi volodinnya v avtonomnu senjoriyu ta organizuvav uspishnu torgivlyu galunami yaki vidobuvalis v okolicyah mista Pislya smerti Manuele senjorom Fokeyi stav jogo brat Benedetto I yakij u 1304 roci dodatkovo zahopiv ostriv Hios a takozh ostrovi Samos i Kos i zasnuvav na novij pidkontrolnij teritoriyi nedovgovichnu ostrivnu Hiossku senjoriyu Imperator Andronik II Paleolog buv bezsilij povernuti Hios vijskovim shlyahom i viznav Benedetto Dzakkariya pravitelem Hiosa Samosa ta Kosa pid vizantijskim syuzerenitetom na 10 rokiv yakij potim ponovlyuvavsya z p yatirichnimi intervalami Hios buv nevelikoyu ale bagatoyu oblastyu z yakoyu vdavalosya otrimuvati richnij dohid u 120 tisyach zolotih vizantijskih giperperoniv V 1328 na vizantijskij prestol zijshov Andronik III Paleolog pri yakomu pochalosya aktivne budivnictvo novogo flotu V 1329 vizantijskij imperator vikoristovuyuchi yak privid nesankcionovane budivnictvo Dzakkariya forteci na Hiosi vidpraviv svij novij flot do volodin Dzakkariya i pislya zahoplennya Hiosa ta Fokeyi povernuv ci teritoriyi pid kontrol Vizantijskoyi imperiyi Oskilki z drugoyi polovini XIII stolittya Genuya aktivno rozvivala svoyi torgovi faktoriyi v Galati v Krimu ta na uzberezhzhi Chornogo morya i potrebuvala bezpechnih promizhnih baz na morskomu shlyahu do svoyih torgovih chornomorskih faktorij vidneovlennya kontrolyu nad zruchnimi portami Hiosa i Fokeyi zalishalos vazhlivim zavdannyam dlya Genuezkoyi respubliki Genuezka ekspediciya dlya zahoplennya Monako V 1346 roci uryad respubliki Genuya virishiv organizuvati napad na knyazivstvo Monako yake upravlyalos genuezkoyu aristokratichnoyu rodinoyu Grimaldi i sluzhilo oseredkom dlya opozicijnih genuezkih politikiv sho vtikli abo buli vignani z Genuyi Ale oskilki skarbnicya respubliki bula nadto visnazhena respublika virishila organizuvati cej pohid za privatni koshti Vidpovidno bulo zrobleno zaklik do patriotizmu privatnih gromadyan pri comu Respublika vidshkoduvati v majbutnomu cim gromadyanam yih vitrati na ekspediciyu a do togo momentu brala zobov yazannya viplachuvati vdsotki na yih vneski z richnih dohodiv derzhavi Kozhen peredplatnik zaplativ 400 genuezkih lir dvadcyat shist galer bulo osnasheno prostolyuddyam i tri dvoryanami Sformovanij takim chinom flot z 29 galer buv viddanij pid komanduvannya admirala Simone Vinjozo 24 kvitnya 1346 roku privatnij genuezkij flot vidpliv v napryamku Monako Otrimavshi zvistku pro nablizhennya flotu opozicijni genuezki dvoryani zavbachlivo zalishili Monako i vtekli do francuzkogo Marselya zvidki bagato z nih v skladi zagoniv genuezkih arbaletnikiv potrapili do lav francuzkoyi armiyi i cherez chotiri misyaci znachna chastina yih zaginula v bitvi pid Kresi proti anglijciv na choli z Eduardom III Takim chinom formalna misiya po ochishennyu Monako vid genuezkih vtikachiv dlya yakoyi zbiravsya genuezkij flot bula vikonana Ale Simone Vinjozo ne hotiv rozpuskati zibranij flot tak i ne vikoristavshi jogo u spravi Zahoplennya Hiosa ta Fokeyi Misto Hios v drugij polovini XVI st Rujnivna gromadyanska vijna u Vizantiyi sho trivala v imperiyi v 1341 1347 rokah i prizvela do yiyi znachnogo poslablennya nadala genuezcyam garnu nagodu vidnoviti svij kontrol nad Hiosom i Fokeyeyu Krim togo genuezcyam stalo vidomo pro plani yih konkurentiv z Veneciyi zahopiti Hios dlya sebe Tozh na pochatku lita Simone Vinjoze virishiv vikoristati privatnij genuezkij flot z 29 galer nabranij dlya napadu na Monako dlya pidkorennya Hiosa ta materikovih mist Nova i Stara Fokeya Pribuvshi do Hiosa Venozo zaproponuvav hiotam zahist vid napadiv tyurkskih emirativ z Maloyi Aziyi ta venecijciv v obmin na viznannya vladi Genuyi ta pidnyattya genuezkogo praporu Oskilki hioti vidhilili propoziciyi genuezciv v seredini lipnya pochalasya sistematichna obloga zamkiv na ostrovi Hios Pislya togo yak genuezci zavoyuvali menshi forteci ostrova Volisos Kardamila tosho voni pristupili do shilnoyi oblogi golovnoyih forteci v misti Hios Garnizon mista ta zamku oficijno zdalisya 12 veresnya 1346 roku Zgidno umov kapitulyaciyi ukladenoyi v cerkvi Svyatogo Mikolaya velmozhi ta reshta zhiteliv Hiosu dosyagli viznannya privileyiv i zberezhennya yihnih religijnih svobod hocha ostanni ne buli povnistyu dotrimani oskilki misceva pravoslavna cerkva zaznala pevnih utiskiv i diskriminaciyi Pislya nevdalogo povstannya 1347 roku ta znachnoyi chiselnoyi perevagi menshe 10 naselennya u 1395 roci latinyani zberegli legkij kontrol nad miscevim naselennyam zalishayuchis perevazhno v misti ta dozvolyayuchi povnu religijnu svobodu Zasnuvannya MaoniPislya uspishnogo zavoyuvannya Hiosa i povernennya flotu do Genuyi vlasniki korabliv sho buli orendovani dlya napadu na Monako a zgodom vikoristani dlya zahoplennya Hiosa vistavili derzhavi rahunok na sumu v 250 tis genuezkih lir dlya pokrittya yih vitrat na pohid Pislya trivalih diskusij 26 lyutogo 1347 roku mizh komunoyu Genuyi ta grupoyu kreditoriv predstavlenoyu genuezkim admiralom Simone Vinozo bulo dosyagnuto ugodi Grupa kreditoriv sformuvala kompaniyu pajshikiv maonu yaka otrimala nazvu Maona Hiosa i Fokeyi Zgidno dosyagnutoyi domovlenosti zaborgovanist sudnovlasnikam bula pogashena akciyami abo luogi na sumu 203 tis genuezkih lir Ce bulo menshe nizh vimagali sudnovlasniki ale na dodatok do dohodiv yaki zabezpechuvali luogi voni takozh otrimali vlasnist i prava upravlinnya Hiosom i Fokeyeyu Hocha formalno suverenitet nad Hiosom nalezhav Genuezkij respubliki yaka nadislala na ostriv svogo predstavnika podestu finansova ta civilna administraciya peredavalas do povnovazhen Maoni odna z rannih yiyi konstitucij vklyuchala takozh pravo karbuvannya moneti Chleni kompaniyi protyagom mali pravo na dohodi otrimani vid prirodnih abo ekonomichnih resursiv ostrova Natomist voni povinni buli platiti Genuyi shorichnu daninu Nova Maona abo Maona DzhustinianiGenuezci sho meshkali na Hiosi ta inshe naselennya ostrova z yakogo 80 skladali greki vvazhalis piddanimi Respubliki Genuya Spochatku bagato investoriv Maoni i otzhe chleni administraciyi ostrova buli gromadyanami i zhitelyami Genuyi Cherez dva roki pochatkovi akcioneri yaki zhili v Genuyi prodali svoyi akciyi deyakim kolonistam yaki vzhe zhili na Hiosi abo genuezkim gromadyanam yaki pereselilis na ostriv Postupovo chastki Maoni skoncentruvalisya v rukah vosmi lyudej yaki sformuvali Novu Maonu yaka otrimala upravlinnya vid Staroyi Bilshist partneriv Novoyi Maoni utvorili na Hiosi takij specifichnij genuezkij institut yak Albergo klan z kilkoh rodinnih shlyahetnih simej Prote na vidminu genuezkih albergo hioskij albergo faktichno buv ne klanom a komercijnoyi asociaciyeyu Usi jogo uchasniki zminili svoyi prizvisha na Dzhustiniani U zv yazku z cim Nova Maona takozh zgaduyetsya yak Maona Dzhustiniani Oskilki respublika ne zmogla vikupiti ostriv u Dzhustiniani Hios zalishavsya v yihnomu volodinni do jogo ostatochnogo zahoplennya Osmanskoyu imperiyeyu Tim chasom krim splati danini Genuyi chlenam Maoni dovelosya splachuvati daninu takozh spochatku z 1363 roku vizantijskomu imperatoru Ioannu V Paleologu i nareshti z 1457 roku osmanam Vinchenco Dzhustiniani sin Dzhuzeppe Dzhustiniani ostannogo vlasnika Maoni Hiosa Kartina Nikolya Renye Z yuridichnoyi tochki zoru Genuya peredala Maone upravlinnya ostrovom azh do vidshkoduvannya yih vitrat u 203 tis genuezkih lir chogo tak nikoli i ne stalosya Spochatku respublika peredala Maoni vidkup na 29 rokiv yakij zgodom prodovzhuvavsya Ochevidno ce pershij vidomij istoriyi vipadok koli komercijna kompaniya vikonuvala funkciyi derzhavi Genuezka rodina Dzhustiniani zi svoyeyu Maonoyu keruvala Hiosom priznachivshi komisara ta 52 genuativ genuezkih predstavnikiv na ostrovi u ci roki 1346 1566 torgivlya vidrodilasya i ostriv nasolodzhuvavsya pomitnim procvitannyam Genuezciv bilshe cikavili komercijni pributki nizh vlada voni kontrolyuvali torgivlyu mastikoyu sillyu galunami i dogtem torgivlya vinom i tekstilem zdijsnyuvalasya u spivpraci z grekami Vidnosini greckogo naselennya z genuezcyami rozvivalisya vidpovidno do socialnogo klasu do yakogo nalezhali greki Zokrema dvoryani garantuyuchi yak svoyi privileyi tak i svoyi religijni svobodi spivpracyuvali z genuezcyami navit ukladayuchi zmishani shlyubi Navpaki reshta zhiteliv ostrova i osoblivo silske naselennya strazhdali vid administrativnoyi sistemi Razom z tim Hios buv vidkritij dlya atak z usih bokiv i Maoni dovodilosya postijno utrimuvati na ostrovi garnizon Miscevi predstavniki genuezkoyi vladi zahishali interesi pajovikiv Maoni a ne miscevih zhiteliv Hocha Maona zabezpechuvala bilshu bezpeku i bezpeku majna nizh vizantijska dinastiya Paleologiv chi licari Rodosu grecke naselennya bulo majzhe povnistyu viklyucheno z upravlinnya vlasnim ostrovom sho posilyuvalosya religijnoyu vorozhnecheyu mizh italijskimi katolikami i pravoslavnimi grekami Miscevij pravoslavnij yepiskop takozh mav zatverdzhuvatis Maonoyu Vtrata Hiosa i likvidaciya Maoni Vinishennya Dzhustiniani na Hiosi Franchesko Solimena V 1403 roci pislya porazki osmaniv v Angorskij bitvi osmanskij pretendent na prestol Sulejman Chelebi zgidno Gallipolskoyi ugodi zvilniv ostrov Hios ta Novu Fokeyu vid splati danini Cya situaciya zberigalas pri pravlinni Mehmeda I peremozhcya u borotbi za prestolonasliduvannya Osmanskoyi imperiyi ale pislya smerti Mehmeda v 1421 vidnosini z genuezcyami pogirshilis i vzhe v 1458 roci za chasiv Mehmeda Fatiha Hios pogodivsya platiti daninu sultanu ale ostriv prodovzhuvav pidporyadkovuvavsya Genuyi sho ne vlashtovuvalo osmaniv U osmanskogo sultana Sulejmana I buv garnij privid poklasti kraj pravlinnyu Dzhustiniani oskilki ostriv sluzhiv pritulkom dlya vtikachiv rabiv i bazoyu dlya hristiyanskih korsariv Skoristavshis cim privodom v kvitni 1566 roku vin poslav dlya zahoplennya Hiosa osmanskij flot na choli z Piyale pashoyu Osmanskij flot vstav na yakir bilya vhodu v gavan Hiosa 14 kvitnya Piyale pasha nadislav pravitelyam ostrova rozporyadzhennya z yavitisya na jogo flagman Tam osmanskij admiral ogolosiv sho zhiteli Hiosa prognivali sultana oskilki voni rozsilayut usyudi shpiguniv nadayut pritulok rabam utikacham ta italijskim piratam i ne platyat daninu Sudyachi z usogo zvinuvachennya buli ne bezpidstavni Piyale pasha ogolosiv vimogu sultana zajnyati Hios Pislya peregovoriv z pravitelyami ostrova jogo vijska visadilisya na ostriv boyepripasi i skladi buli konfiskovani bulo pidnyato tureckij prapor Potim na bereg zijshov sam Piyale pasha Dvoh soldativ sho obrazili mirnih gorodyan pokazovo posadili na kil Na nastupnij den Piyale pasha nakazav rozbiti statuyi svyatih v sobori i dvoh cerkvah i peretvoriti cerkvi na mecheti hocha golovnij sobor buv zalishenij katolickomu yepiskopu Upraviteli ostrova buli zaareshtovani i pislya vidpravleni v Kafu Yih bulo zvilneno lishe cherez 4 roki pislya dovgih prohan papi Piya V i francuzkogo posla Osmani zaareshtuvali blizko p yatisot cholovik sho v bilshosti svoyij ne buli zhitelyami ostrova Hios yih zavantazhili na galeri shob potim prodati abo otrimati za nih vikup Sered nih bulo bezlich licariv Maltijskogo ordena a takozh 12 praviteliv ostrova z rodini Dzhustiniani Krim togo 21 pidlitok z rodini Dzhustiniani u vici mizh 12 i 16 rokami buli dopravleni do Stambulu Legendi sim yi Dzhustiniani opovidayut sho yih siloyu primushuvali zrektisya katolickoyi viri i troye z nih prijnyali islam ale reshta 18 ne pidkorilisya i buli vbiti pislya zhorstokih tortur 6 veresnya 1566 roku Za simejnimi perekazami voni buli kanonizovani Div takozhSenjoriya HiosaPrimitkiMiller 1921 s 284 285 Nicol 1993 s 113 Miller 1921 s 287 289 Setton 1976 Nicol 1993 Miller 1921 Miller William 1915 The Genoese in Chios 1346 1566 The English Historical Review T 30 119 s 418 432 ISSN 0013 8266 Procitovano 9 serpnya 2022 Finlay George 1856 The history of Greece under Othoman and Venetian domination W Blackwood and sons s 86 87 Maona Arhiv originalu za 2 October 2011 Procitovano 5 kvitnya 2011 Argenti Philip P 1958 The occupation of Chios by the Genoese and their administration of the island 1346 1566 described in contemporary documents and official dispatches angl Cambridge University Press OCLC 601044900 Finlay George 1856 The history of Greece under Othoman and Venetian domination W Blackwood and sons s 89 Maona Bostan 2007 Hammer Purgstall 6 1836 s 304 Argenti 1941 s CVIII Hammer Purgstall 6 1836 s 305 Giustiniani Posilannya DzherelaArgenti Philip P 1958 The occupation of Chios by the Genoese and their administration of the island 1346 1566 described in contemporary documents and official dispatches English Cambridge University Press OCLC 601044900 Miller William 1915 The Genoese in Chios 1346 1566 The English Historical Review 30 119 s 418 432 ISSN 0013 8266 Finlay George 1856 The history of Greece under Othoman and Venetian domination W Blackwood and sons pp 86 89 Maona John B Hattendorf Richard W Unger 2003 War at sea in the Middle Ages and the Renaissance Boydell Press p 140 ISBN 9780851159034

Дата публікації:
Топ