Малик ібн Анас

Абу Абдуллах Малік ібн Анас аль-Асбах, більш відомий як імам Малік (араб. مالك ابن أنس الأصبحي‎; нар. Медіна, нині Саудівська Аравія — пом. Медіна, там само) — факіг, мухаддіс, засновник і епонім малікійського мазгабу.

Малік ібн Анас
араб. مَالِكِ بْنِ أَنَسٍ بْنِ مَالِكٍ بْنِ أَبِي عَامِرٍ الْأَصْبَحِيُّ الْحِمْيَرِيُّ الْمَدَنِيّ‎
Прізвисько	إمام دار الهجرة, شيخ الإسلام, حُجَّة الأُمَّة, مُفتي الحجاز, فقيه الأُمَّة, سيِّد الأئمَّة і أبو عبد الله
Народився	708/716 Медина, Омеядський халіфат
Помер	7 червня 795(0795-06-07) Медина, Аббасидський халіфат
Поховання	^d
Діяльність	Мухаддіс, факіх, улем
Галузь	Фікх і ^d
Вчителі	^d, ^d, Джафар ас-Садик, ^d, ^d, Q12240285?, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Q12251685?, ^d, Q20409790?, Q106937551? і ^d
Відомі учні	Мухаммад аш-Шафії, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Q3147461?, Q12194964?, ^d, ^d, Q106955937?, ^d, ^d, Q22686292?, Q109264676?, ^d, ^d, ^d, Q22684072?, ^d, ^d, Q106836339? і Q40376188?
Знання мов	арабська^[6]
Magnum opus	^d
Конфесія	іслам
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Його повне ім'я: Абу Абдуллах Малік ібн Анас ібн Малік ібн Абу Амір ібн Умар ібн аль-Харіс ібн Гайман ібн Джушайль ібн Амр ібн аль-Харіс аль-Асбах. Дати його народження, що наводяться біографами, коливаються від 708 до 716 року. Він народився в районі Зі Марва у Джарфі поблизу Медіни. Твердження про те, що Малік ібн Анас провів в утробі матері три роки (Ібн Кутайба говорив про два роки), швидше за все ґрунтується на заяві самого Маліка про можливу довготривалу вагітність його матері.

Його предки займалися торгівлею і належали до племені Хим'яр, що входили в (Тайм Курайш) . Батько Маліка був майстром із виготовлення стріл. Малік змалку навчався коранічних наук у своїх родичів, серед яких був його рідний дядько Абу Сухайль Нафі. Його дід славився як знавець хадисів, вважався одним зі справжніх оповідачів (раві) і помер, коли Маліку було десять років . Малік вивчав фікг у Рабії ібн Абдуррахмана; 13 років провів у гуртку Абдуррахмана ібн Хурмуза, навчаючись у нього і його учнів, в тому числі . Маліку пощастило відвідувати збори Джафара ас-Садика, у якого він почерпнув великі пізнання .

Серед його вчителів також були:

• Рабіа ар-Раї
• Амір ібн Абдуллах ібн аз-Зубайр
• Зейд ібн Аслам
• Саїд Макбарі
• Абу Хазім
• Салма ібн Динар
• Шарік ібн Абдуллах ібн Абу Нумайр
• Саліх ібн Кайсан
• Абу аз-Зінада
• Мухаммад ібн Мункадір та інші відомі богослови.

Особливий інтерес у Маліка ібн Анаса викликали гадиси Пророка і фетви його сподвижників. Велике значення в його становленні відіграла та обставина, що живучи в Медіні, він міг спілкуватися з нащадками багатьох сподвижників пророка Мухаммеда. Він був обізнаний із доктринами і методологічними підходами, притаманними гариджитам, мутазилітам, зейдитам, імамітам та іншим групам. Він ретельно вивчав учення різних філософських шкіл .

Згодом став найавторитетнішим факігом Медіни, яку він майже не покидав через важку хронічну хворобу. Займався торгівлею шовковими тканинами. Відмовлявся від будь-яких адміністративних призначень.

Малик володів досить високими моральними якостями, праведністю, простотою у спілкуванні. Перед тим, як розповісти гадис, він оновлював , здійснював двохкратний намаз, потім сідав, розчісував бороду і використовував пахощі, вшановуючи тим самим гадиси Пророка . Мав відмінну пам'ять, був скромним і не соромився прилюдно заявляти про те, що він чогось не знає . Імам Малік був дуже обережним у винесенні фетв і зневажав нововведення . Завдяки своїм розвиненим розумовим здібностям і старанню він уже до 17 років набув великой багаж ісламських знань та почав викладацьку діяльність. Давати фетви він почав тільки після того, як сімдесят учених засвідчили його придатність до цього . У Медіні йому дали титул «Імам Дар аль-гіджра», тобто «імам Дому переселення».

Мечеть Пророка (Медіна)

Він був принциповим у захисті своїх переконань і одного разу його навіть піддали тілесному покаранню за відстоювання положення «клятва, дана з принуки, недійсна». Він мало брав участь у диспутах і вважав, що «наука — це не бійка між півнями і баранами» . Коли він бачив, що людина ставить запитання, щоб посперечатися, він ніколи не відповідав таким людям.

Вивчаючи фікг у Рабії ібн Абдуррахмана, Малік ібн Анас не обмежився гадисознавством і прагнув розвинути правознавчу науку, засновану на незалежній думці правознавця (ар-рай). Довгі роки він викладав у мечеті Пророка, але через хворобу продовжив вести заняття у себе вдома. Крім гадисознавства і правознавства, займався і проблемами доктринального та світоглядного характеру.

Про нього багато писали його учні. Абдуллах ібн Вагба (пом. у 197 р. від гіджри) у своєму творі «аль-Муджасалат» майже повністю розкрив образ свого великого вчителя. У книзі також зібрані гадиси, які Ібн Вагба чув від Маліка ібн Анаса, його праці та приклади його високих моральних якостей .

У Маліка ібн Анаса було два сини і дочка: Ягья, Мухаммад і Фатіма. А також один онук — Ахмад ібн Ягья. Син Яг'я згодом теж став великим ученим, їздив у Єгипет і давав уроки гадисів.

В останні роки життя імам Малік уважав за краще залишатися на самоті і навіть не відвідував п'ятничні молитви. Він слабував на сечовий міхур і вважав, що в такому стані перебувати у мечеті Пророка було б нешанобливо. Він не хотів відкрито заявляти про свою хворобу, позаяк гадав, що це б скидалося на те, що він скаржиться на долю Аллаху. Імам Малік помер у понеділок 14 числа місяця рабі-аль-авваль 179 року за мусульманським літочисленням. Ритуальне звершили Ібн Канана і Ібн аз-Зубейр, а очолив емір Медіни Абдул-Азіз ібн Мухаммад. Перед смертю він проказав шахаду і процитував 4 аят сури Ар-Рум: «Аллах приймав рішення до цього і буде приймати їх після цього» . Похований на кладовищі .

Примітки

1. Али-заде А. Малик ибн Анас // Исламский энциклопедический словарь — Москва: Ансар, 2007.
   d:Track:Q18517268d:Track:Q649d:Track:Q80222682d:Track:Q16488478d:Track:Q4062223
2. А. Крымский Малик // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIII. — С. 468–469.
   d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q23892930d:Track:Q19908137d:Track:Q24462934
3. Али-заде А. Нафи ибн Хурмуз // Исламский энциклопедический словарь — Москва: Ансар, 2007. — С. 616.
   d:Track:Q18517268d:Track:Q649d:Track:Q16488478d:Track:Q4062223d:Track:Q80226146
4. Али-заде А. Джафар ас-Садик // Исламский энциклопедический словарь — Москва: Ансар, 2007.
   d:Track:Q18517268d:Track:Q649d:Track:Q80215246d:Track:Q16488478d:Track:Q4062223
5. Али-заде А. Шейбани Мухаммад ибн Хасан // Исламский энциклопедический словарь — Москва: Ансар, 2007.
   d:Track:Q18517268d:Track:Q649d:Track:Q16488478d:Track:Q80234028d:Track:Q4062223
6. Bibliothèque nationale de France Abū ʿAbd Allâh Mālik ibn Anas al-Aṣbaḥī (0711?-0796) — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
7. Scsacht J., 1991.
8. Алі-заде, 2007.
9. IslamDag.ru.
10. Ислам: ЭС, 1991, с. 15.
11. Ислам Сегодня.
12. Аскимам.ру.
13. Аскімам.ру.
14. MuslimPress.ru.
15. Ислам:ЭС, 1991, с. 15.
16. Ludwig W. Adamec. The A to Z of Islam. — Second Edition edition. — Scarecrow Press, September 2, 2009. — 520 с. — .

Література

• Али-заде А. А. Маликитский мазхаб : 1 октября 2011 // Исламский энциклопедический словарь. — М. : Ансар, 2007. — 400 с. — (Золотой фонд исламской мысли). — .
• Боголюбов А. С. Малик б. Анас [ 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Ислам: энциклопедический словарь / отв. ред. С. М. Прозоров. — М. : Наука, ГРВЛ, 1991. — С. 156.
• Мухаммад Абу Захра. Таріх аль-Мазагіб. Каїр: Дар аль-фікр аль-арабій, б. г.(араб.)
• Mālik b. Anas [ 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] / Scsacht J. // Encyclopaedia of Islam. 2 ed. — Leiden : E. J. Brill, 1991. — Т. 6. — P. 262—265. (платн.)

Посилання

• . Аскимам.ру. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 19 грудня 2013.
• Магомедрасулов, Мухаммад-Амин (1 лютого 2010). . IslamDag.ru. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2013.
• . Информационно-аналитический федеральный портал “Ислам Сегодня”. 6 березня 2013. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2013.
• Абдул-Бари ибн Авад ас-Субайти (15 липня 2011). . Сайт Духовного управления мусульман Удмуртии. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 22 грудня 2013.