У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимович Євген Олександрович Максимович 10 лютого 1857 м Вашківці Ге

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимович.

Євген Олександрович Максимович (* 10 лютого 1857, м. Вашківці, Герцогство Буковина, Австрійська імперія (тепер — Чернівецька область, Україна) — † 27 квітня 1928, м. Чернівці, Румунія (тепер — Україна) — український художник, педагог.

Максимович Євген Олександрович



Картина Євгена Максимовича «Два румуни» (1907).

Народження	10 лютого 1857(1857-02-10) Вашківці
Смерть	27 квітня 1928(1928-04-27) (71 рік)
	Чернівці, Румунське королівство
Національність	українець
Країна	Австро-Угорська імперія, Румунія
Жанр	пейзаж, натюрморт, портрет, релігійний живопис
Навчання	Віденська академія мистецтв
Діяльність	художник
Напрямок	імпресіонізм, модерн
Роки творчості	1882 -1928
Покровитель	Епамінандос Бучевський

Біографія

Народився в родині православного священика. Батько — українець, мати — румунка.

У 1868 році Євген вступив на платне навчання до німецькомовної вищої гімназії (нині середня загальноосвітня школа № 1 ім. М. Емінеску) в Чернівцях, де на той час в другому класі навчався його старший брат Костянтин.

Отримавши середню освіту і склавши іспит з живопису, Євген Максимович у 1876 році став студентом Віденської академії мистецтв(навчання у професорів Вурцінгера, Айзенменгера, Леопольда Міллера).

Під час перебування у Відні Максимович познайомився з земляком Епамінондою Бучевським, що пізніше позитивно позначилось на його працевлаштуванні художником при будівництві резиденції митрополитів у Чернівцях.

Закінчивши навчання у Відні (1881), Євген планував удосконалювати свою майстерність художника у Мюнхені чи Парижі. Проте тяжко захворів дідусь, який давав необхідні для навчання кошти, і йому прийшлось повернутися на Буковину, де в 1883 році він став викладачем вищої гімназії в Радівцях (нині Сучавський повіт Румунії).

За протекцією Епамінонди Бучевського, який познайомився з молодим Євгеном під час свого проживання у Відні (1882), який справив на нього тоді дуже добре враження і де він передав йому багато таємниць техніки живопису, Евгена Максимовича запрошують працювати над оздобленням Резиденції буковинських митрополитів (нині — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Євген працює поруч з відомими спеціалістами , та Епамінондою Бучевським, що підтверджує його високу професійну майстерність.

Коли Епамінонда Бучевський захворів, він рекомендував митрополиту Сильвестру Мораріу Євгена Максимовича як продовжувача своєї справи. В 1891 році після смерті Е. Бучевського Євгена Олександровича було призначено на посаду єпархіального маляра у Буковинській православній консисторії. Авторитет цієї посади дало змогу одержувати замовлення на створення парадних портретів митрополиті, іконостасів буковинських церков, інших офіційних замовлень і, як результат, можливість здійснити подорож до Італії в 1893 році.

Євген Максимович автор композицій з життя Буковини, портретів селян, краєвидів, фресок, оформлення інтер'єрів громадських закладів (кав'ярня «Габсбург», жіноча перукарня «Damensalon»), ескізів ілюстрацій та орнаментів для видавництва «Акафіст»).

Одночасно з роботою в митрополії Максимович продовжував працювати викладачем малювання в Радівцях до 1895 року, а з 1895 року — в чернівецькій вищій православній реальній школі (сьогодні Чернівецька ЗОШ № 2 імені Ю. Федьковича).

Євген Олександрович Максимович став також дослідником унікальної буковинської храмової архітектури та мистецтва, займався питаннями історії формування іконографії візантійського живопису.

Мистець мав і великий інтерес до музейної справи, працював у Чернівецькому церковному музеї православної митрополії та був у різні роки членом правлінь Крайового музею резиденції митрополита і .

Євген Максимович учасник багатьох колективних чернівецьких виставок. Персональні виставки: у Чернівцях (прижиттєві — 1905—1906, 1913, 1919, посмертна — 1931), Бухаресті (1906).

Живописні роботи Євгена Олександровича Максимовича зберігаються в чернівецьких краєзнавчому та художньому музеях.

Через важку недугу Євген Максимович помер 27 квітня 1928 року в чернівецькій загальій лікарні. Похований на т.зв. Руському цвинтарі у Чернівцях (тепер – Історико-культурний заповідник «Кладовища на вул. Зелена») поряд з могилою свого брата Олександра, професора Чернівецької православної вищої реальної школи, який покинчив своє життя самогубством, скочивши у криницю біля будинку, де він мешкав.

Твори

«Дівчина»;
«Митрополит Сильвестр»;
«Архієпископ Мораріу Андрієвич»;
«Митрополит Чуперкевич»;
«Колядки»;
«Біля перелазу»;
«Парубок грає на сопілці»;
«Дівчина з куфою»;
«Селянин»;
«Двоє старих із Дорни»;
«Штефан Великий»;
«Два румуни» .

Родина

Дід (по материній лінії) — Костянтин Луческул, протопресвітер і референт у Чернівецькій консисторії;
Батько — православний священик (служив у Чорториї, Вашківцях);
Брат — Костянтин, відомий чернівецький архітектор.

Примітки

Буковинець Епаміндос Бучевський навчався у Віденській академії мистецтв у 1868-1872 роках. Після закінчення академії мав тривалу творчу поїздку по Франції та Італії, повернувся і жив у Відні. У 1888 році був запрошений, як надзвичайно здібний митець, в Чернівці на посаду художника Буковинської митрополії.
В 1893 році мистець виборов право на створення монументальної роботи у митрополії Буковини, приуроченої ювілею митрополита Силвестра Мораріу — мецената, художника, засновника митрополичої друкарні.
Результати досліджень викладені в статтях «Наші храми», «Тип Христа у візантійському мистецтві» в «Щорічнику Буковинського крайового музею».
«Два румуни» (1907), «Портрет молодої дівчини», «Штефан Великий» (1905

Джерела

Життя карпатського народу. Відомі особистості [ 14 лютого 2017 у Wayback Machine.]
М. В. Сагайдак, О. Ф. Гужва. Максимович Євген Олександрович. Енциклопедія сучасної України
Всесвітня служба радіо Румунія. Буковинець Євген Максимович [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Обласний художній музей, Чернівці. Євген Олександрович Максимович. Портрет селянина [ 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Чернівецька загальноосвітня школа I—III ступенів № 2 ім. Ю. Федьковича. [ 22 січня 2017 у Wayback Machine.]
Погляд
Церква Св. Параскеви, Чернівці [ 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
Колишня німецька вища гімназія (ліцей) [ 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Оксана Драгомирецька. Максимовичеві храми.^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
Гусар Ю. Розписував фрески Мармурового залу [про Євгена Максимовича]/Юхим Гусар // Буковинське віче, 2012. - 3 лютого (№5). - С. 4.

[1] Буковинець Епаміндос Бучевський навчався у Віденській академії мистецтв у 1868-1872 роках. Після закінчення академії мав тривалу творчу поїздку по Франції та Італії, повернувся і жив у Відні. У 1888 році був запрошений, як надзвичайно здібний митець, в Чернівці на посаду художника Буковинської митрополії.

[2] В 1893 році мистець виборов право на створення монументальної роботи у митрополії Буковини, приуроченої ювілею митрополита Силвестра Мораріу — мецената, художника, засновника митрополичої друкарні.

[3] Результати досліджень викладені в статтях «Наші храми», «Тип Христа у візантійському мистецтві» в «Щорічнику Буковинського крайового музею».

[4] «Два румуни» (1907), «Портрет молодої дівчини», «Штефан Великий» (1905