Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фріш Макс Рудольф Фріш 15 травня 1911 1911 05 15 Цюрих 4 квітня 1991 1

Макс Фріш

Макс Фріш
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фріш.

Макс Рудольф Фріш (15 травня 1911(1911-05-15), Цюрих — 4 квітня 1991(1991-04-04), Цюрих) — швейцарський прозаїк, драматург і публіцист, який вважався одним з найкращих у німецькомовній літературі другої половини XX століття.

Макс Фріш
Max Frisch
image
Ім'я при народженніMax Rudolf Frisch
Народився15 травня 1911(1911-05-15)
Цюрих, Швейцарія
Помер4 квітня 1991(1991-04-04) (79 років)
Цюрих, Швейцарія
·колоректальний рак
Громадянствоimage Швейцарія
Місце проживанняЦюрих
Рим
Діяльністьархітектор, письменник, драматург, філософ, публіцист
Сфера роботихудожня література[d]
Alma materЦюрихський університет
Цюрихська вища технічна школа
Мова творівнімецька
Роки активності1934—1991
Жанрдраматургія, проза
Magnum opus«Штіллер», «Homo Фабер», «Назву себе Гантенбайн»
Членствоd[1], Німецька академія мови і поезії, Американська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури і Баварська академія витончених мистецтв
У шлюбі зГертруда фон Мейенбург (1942—1954)
Інґеборґ Бахман (1958—1963)
Маріанна Оллерс (1968—1979)
Дітиd
Нагородиimage (1984)
Премія Георга Бюхнера (1958)
Єрусалимська премія (1965)
Премія пам'яті Шиллера (1965)
Премія Шиллера (1973)
Премія миру німецьких книгарів (1976)
Нейштадтська літературна премія (1986)
Премія Генріха Гейне (1989)
image Макс Фріш у Вікісховищі

У своїх творах Фріш приділяв велику увагу проблемам людської самоідентифікації, індивідуальності, відповідальності, моралі та політичної волі. У післявоєнних публікаціях його ключовим елементом стає іронія. Входив до «Групи Ольтен» (нім. Gruppe Olten) — асоціації швейцарських авторів, що існувала з 1971 по 2002 рік.

Біографія

Батько Макса Фріша, виходець з Австрії Франц Бруно Фріш, був архітектором, мати Кароліна Буттіна Фріш (уроджена Вільдермут) працювала гувернанткою. Після закінчення Цюрихської реальної гімназії, майбутній письменник вчиться з 1930 по 1932 роки в Цюрихському університеті, вивчаючи германістику.

Після смерті батька у 1932 році Фріш кидає навчання та йде працювати журналістом та оглядачем до газети «Neue Zürcher Zeitung», однієї з найголовніших газет Швейцарії. У нього склалися суперечливі стосунки з NZZ, оскільки його радикалізм контрастував з консервативними поглядами, які поширювала його газета. 1933 року він подорожував Східною та Південно-Східною Європою; 1935 року вперше відвідує Німеччину. В цей час пише «Юрг Рейнгарт» (1934 р.) та «Відповідь з тиші» (1937 р.).

1936 року вступає на архітектурний відділ Цюрихської вищої технічної школи, який закінчує 1940-го року. В цей період Макс Фріш читає роман Ґотфріда Келлера «Зелений Генріх», розчаровується у власній творчості і на деякий час припиняє писати.

Перший відомий архітектурний проєкт Макса Фріша було здійснено 1942 року, коли він виграв тендер на конструювання публічного басейну в самому центрі Цюриха (the Letzigraben).

Під час Другої світової війни Фріша мобілізують до армії, де він починає вести , який публікується 1940-го року під назвою «Сторінки з речового мішка»; пізніше з'являється роман «Важкі люди, або J'adore ce qui me brule», що з французької перекладається як «Обожнюю те, що мене спалює».

image
Макс Фріш і Фрідріх Дюрренматт. 1963

1947 року Макс Фріш зустрічається з Бертольтом Брехтом у Цюриху. 1951 року він отримує грант від Фонду Рокфеллера та проводить один рік в США. Після 1955 року він працює виключно як вільний письменник. Його пізнання післявоєнної Європи яскраво описується в літературному щоденнику 1946–1949 років; він складався з перших нарисів його подальших робіт.

Попри творчу діяльність, Макс Фріш до 1960-х років заробляє на життя працею архітектора.

Одночасно, починаючи з другої половини 1940-х років, він працює для театру й пише п'єси «Санта Крус», «Вони знов співають», «Китайський мур» та інші.

Протягом 1950-их та 1960-их років Фріш пише кілька романів, які розкривають проблеми віддалення та тотожності сучасних суспільств. Це «Штіллер» (1954 рік), «Homo Фабер» (1957 рік) та «Назву себе Гантенбайн» (1964 рік), які принесли йому світове визнання. До того ж він пише політичні п'єси, такі як «Андорра» та «Бідерман і палії». Все це довершується його літературним щоденником, що складаються з сучасних медіарепортажів та парадоксальних анкет.

image
Макс Фріш. 1974

В 1960-ті роки Макс Фріш багато подорожує, відвідує Японію, Сполучені Штати Америки та інші держави. 1972 року він оселяється у Берліні, а на початку 1980-х переїжджає до США, де проживає у Нью-Йорку з Еліс Лок-Кері, якій присвячено частину нещодавно віднайдених і ще не виданих літературних щоденників Макса Фріша.

Макс Рудольф Фріш помер від раку 4 квітня 1991 року в Цюриху. Разом з Фрідріхом Дюрренматтом Макс Фріш вважається одним з найвпливовіших письменником XX століття. Він отримував нагороди від Марбурзького університету Німеччини в 1962 році, Бардського коледжу в 1980 році, Нью-Йоркського університету в 1982 році, Бірмінгемського університету в 1984 році та Берлінського технічного університету в 1987 році. Він також отримав багато важливих німецьких літературних премій, таких як Премія Георга Бюхнера в 1958 році, Премія миру німецьких книгарів в 1976 році та в 1989 році. В 1965 році він отримує Єрусалимську премію за свободу індивідуальності в суспільстві.

Деякі головні теми його творів були присвячені пошуку або втраті самоідентифікації; вині або невинуватості (духовна криза сучасного світу після проголошення Ніцше про те, що «Бог мертвий»); технологічна всемогутність (людське переконання в тому, що все можливо і технології дозволяють людям контролювати все) проти долі (особливо в «Homo Фабер»); а також створенню Швейцарією собі іміджу толерантної демократії, яка базується на консенсусі — критика цього переконання як ілюзії та змальовування людей (особливо швейцарців), які налякані їх власною свободою та стурбовані головним чином контролем кожної частини їхнього життя.

Основні дати життя та творчості

Вибрані твори

Оригінальні видання

Романи і повісті

  • «Юрг Райгарт» (нім. Jürg Reinhart. Eine sommerliche Schicksalsfahrt). Роман. Deutsche Verlags-Anstalt, Штутгарт, 1934
  • «Відповідь з тиші» (нім. Antwort aus der Stille). Повість. Deutsche Verlags-Anstalt, Штутгарт, 1937
  • «Важкі люди, або J'adore ce qui me brûle» (нім. Die Schwierigen oder J’adore ce qui me brûle). Роман. Atlantis, Цюрих, 1944
  • «Бін, або Подорож до Пекіна» (нім. Bin oder Die Reise nach Peking). Atlantis, Цюрих, 1945
  • «Штіллер» (нім. Stiller). Роман. Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1954
  • «Homo Фабер» (нім. Homo faber). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1957
  • «Назву себе Гантенбайн» (нім. Mein Name sei Gantenbein). Роман. Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1964
  • «Монток» (нім. Montauk). Повість. Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1975
  • «Людина з'являється в епоху Голоцена» (нім. Der Mensch erscheint im Holozän). Повість. Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1979
  • «Синя борода» (нім. Blaubart). Повість. Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1982

Щоденники

  • «Сторінки з речового мішка» (нім. Blätter aus dem Brotsack. Geschrieben im Grenzdienst 1939). Atlantis, Цюрих, 1940
  • «Щоденник із Маріон» (нім. Tagebuch mit Marion). Atlantis, Цюрих, 1947
  • «Щоденник 1946—1949» (нім. Tagebuch 1946–1949). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1950
  • «Щоденник 1966—1971» (нім. Tagebuch 1966–1971). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1972

Есе та інша проза

  • «Обережно: Швейцарія!» (нім. Achtung: Die Schweiz). Памфлет (разом з Lucius Burckhardt та Markus Kutter), Handschin, Базель, 1955
  • «Суспільство як партнер» (нім. Öffentlichkeit als Partner) Промови та есе. Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1967
  • «Спомини про Брехта» (нім. Erinnerungen an Brecht). Friedenauer Presse, Берлін, 1968
  • «Вільгельм Телль для школи» (нім. Wilhelm Tell für die Schule). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1971
  • «Солдатська книжка» (нім. Dienstbüchlein). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1974
  • «Ми сподіваємося», промова з приводу нагородження Премією миру німецьких книгарів (нім. Wir hoffen. Rede zum Friedenspreis des Deutschen Buchhandels 1976). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1976
  • «Вимоги дня. Портрети, нариси, промови 1943—1982» (нім. Forderungen des Tages. Portraits, Skizzen, Reden 1943–1982). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1983
  • «Швейцарія без армії?» (нім. Schweiz ohne Armee?). Limmat, Цюрих, 1989
  • «Швейцарія як батьківщина? Спроби через п'ятдесят років» (нім. Schweiz als Heimat? Versuche über 50 Jahre). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1990

П'єси

  • «Санта Крус» (нім. Santa Cruz). Schwabe, Базель, 1947 (створено 1944 р.)
  • «Вони знов співають» (нім. Nun singen sie wieder). Schwabe, Базель, 1946
  • «Китайський мур» (нім. Die Chinesische Mauer). Schwabe, Базель, 1947
  • «Коли скінчилась війна» (нім. Als der Krieg zu Ende war). Schwabe, Базель, 1949
  • «Граф Едерлянд» (нім. Graf Öderland). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1951
  • «Дон Жуан або Любов до геометрії» (нім. Don Juan oder Die Liebe zur Geometrie). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1953
  • «Бідерман і палії» (нім. Biedermann und die Brandstifter). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1958
  • «Велика лють Філіпа Готца» (нім. Die große Wut des Philipp Hotz). Франкфурт-на-Майні, 1958
  • «Андорра» (нім. Andorra). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1961
  • «Біографія» (нім. Biografie). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1967
  • «Триптих. Три сценічні картини» (нім. Triptychon. Drei szenische Bilder). Suhrkamp Verlag, Франкфурт-на-Майні, 1978

Переклади та видання українською

  • «Китайський мур» / пер. з нім. Миколи Дятленка // Всесвіт. — 1972. — № 4. (e-book на сайті Chtyvo.org.ua [ 13 грудня 2016 у Wayback Machine.])
  • «Штіллер» / пер. з нім. Євгена Поповича; післямова Дмитра Затонського. — К.: Дніпро, 1970. — 382 с. (e-book на сайті Chtyvo.org.ua [ 23 січня 2017 у Wayback Machine.])
  • «Homo Фабер: Сповідь» / пер. з нім. Олекси Логвиненка. — 2-ге вид. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003 . — 267 с. — (Зарубіжна класика).
  • «Штіллер» / пер. з нім. Євгена Поповича; передмова Дмитра Затонського. — Харків: Фоліо, 2006. — 384 с. — (Бібліотека світової літератури).
  • «Нехай мене звуть Ґантенбайн» / пер. з нім. П. В. Таращука. — Харків: Фоліо, 2010. — 284 с. — (Бібліотека світової літератури). (e-book на сайті Chtyvo.org.ua [ 31 січня 2017 у Wayback Machine.])

Див. також

Література

  • Затонський Д. Післямова // Фріш М. Штіллер. — К.: Дніпро, 1970. — С. 367—380.
  • Гуллівер у Швейцарії. Макс Фріш — інтелектуал на перехресті традицій і культур: [зб. наук. пр.] / упоряд. М. Унзер, Є. Волощук, О. Чертенко. — К. : Вид. дім Д. Бураго, 2012. — 256 с. — (Понад кордонами: Студії німецькомовної літератури; вип.4). —

Джерела

Посилання

  • Фріш Макс // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 696. — .
  • Фріш // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Примітки

  1.
  2. (англ.). ETH Zurich·Max Frisch Archive at ETH Library. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= ()
  3. . Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  4. . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 25 червня 2018.
  5. Preisträger Schiller-Gedächtnispreis des Landes Baden-Württemberg[недоступне посилання]
  6. . Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  7. . Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  8. . Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  9. . Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  10. Daniel Arnet (10 березня 2011). (нім.). Tages Anzeiger. Архів оригіналу за 26 червня 2018.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Frish Maks Rudolf Frish 15 travnya 1911 1911 05 15 Cyurih 4 kvitnya 1991 1991 04 04 Cyurih shvejcarskij prozayik dramaturg i publicist yakij vvazhavsya odnim z najkrashih u nimeckomovnij literaturi drugoyi polovini XX stolittya Maks FrishMax FrischIm ya pri narodzhenniMax Rudolf FrischNarodivsya15 travnya 1911 1911 05 15 Cyurih ShvejcariyaPomer4 kvitnya 1991 1991 04 04 79 rokiv Cyurih Shvejcariya kolorektalnij rakGromadyanstvo ShvejcariyaMisce prozhivannyaCyurih RimDiyalnistarhitektor pismennik dramaturg filosof publicistSfera robotihudozhnya literatura d Alma materCyurihskij universitet Cyurihska visha tehnichna shkolaMova tvorivnimeckaRoki aktivnosti1934 1991Zhanrdramaturgiya prozaMagnum opus Shtiller Homo Faber Nazvu sebe Gantenbajn Chlenstvod 1 Nimecka akademiya movi i poeziyi Amerikanska akademiya mistectv i nauk Amerikanska akademiya mistectv ta literaturi i Bavarska akademiya vitonchenih mistectvU shlyubi zGertruda fon Mejenburg 1942 1954 Ingeborg Bahman 1958 1963 Marianna Ollers 1968 1979 DitidNagorodi 1984 Premiya Georga Byuhnera 1958 Yerusalimska premiya 1965 Premiya pam yati Shillera 1965 Premiya Shillera 1973 Premiya miru nimeckih knigariv 1976 Nejshtadtska literaturna premiya 1986 Premiya Genriha Gejne 1989 Maks Frish u Vikishovishi U svoyih tvorah Frish pridilyav veliku uvagu problemam lyudskoyi samoidentifikaciyi individualnosti vidpovidalnosti morali ta politichnoyi voli U pislyavoyennih publikaciyah jogo klyuchovim elementom staye ironiya Vhodiv do Grupi Olten nim Gruppe Olten asociaciyi shvejcarskih avtoriv sho isnuvala z 1971 po 2002 rik BiografiyaBatko Maksa Frisha vihodec z Avstriyi Franc Bruno Frish buv arhitektorom mati Karolina Buttina Frish urodzhena Vildermut pracyuvala guvernantkoyu Pislya zakinchennya Cyurihskoyi realnoyi gimnaziyi majbutnij pismennik vchitsya z 1930 po 1932 roki v Cyurihskomu universiteti vivchayuchi germanistiku Pislya smerti batka u 1932 roci Frish kidaye navchannya ta jde pracyuvati zhurnalistom ta oglyadachem do gazeti Neue Zurcher Zeitung odniyeyi z najgolovnishih gazet Shvejcariyi U nogo sklalisya superechlivi stosunki z NZZ oskilki jogo radikalizm kontrastuvav z konservativnimi poglyadami yaki poshiryuvala jogo gazeta 1933 roku vin podorozhuvav Shidnoyu ta Pivdenno Shidnoyu Yevropoyu 1935 roku vpershe vidviduye Nimechchinu V cej chas pishe Yurg Rejngart 1934 r ta Vidpovid z tishi 1937 r 1936 roku vstupaye na arhitekturnij viddil Cyurihskoyi vishoyi tehnichnoyi shkoli yakij zakinchuye 1940 go roku V cej period Maks Frish chitaye roman Gotfrida Kellera Zelenij Genrih rozcharovuyetsya u vlasnij tvorchosti i na deyakij chas pripinyaye pisati Pershij vidomij arhitekturnij proyekt Maksa Frisha bulo zdijsneno 1942 roku koli vin vigrav tender na konstruyuvannya publichnogo basejnu v samomu centri Cyuriha the Letzigraben Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Frisha mobilizuyut do armiyi de vin pochinaye vesti yakij publikuyetsya 1940 go roku pid nazvoyu Storinki z rechovogo mishka piznishe z yavlyayetsya roman Vazhki lyudi abo J adore ce qui me brule sho z francuzkoyi perekladayetsya yak Obozhnyuyu te sho mene spalyuye Maks Frish i Fridrih Dyurrenmatt 1963 1947 roku Maks Frish zustrichayetsya z Bertoltom Brehtom u Cyurihu 1951 roku vin otrimuye grant vid Fondu Rokfellera ta provodit odin rik v SShA Pislya 1955 roku vin pracyuye viklyuchno yak vilnij pismennik Jogo piznannya pislyavoyennoyi Yevropi yaskravo opisuyetsya v literaturnomu shodenniku 1946 1949 rokiv vin skladavsya z pershih narisiv jogo podalshih robit Popri tvorchu diyalnist Maks Frish do 1960 h rokiv zaroblyaye na zhittya praceyu arhitektora Odnochasno pochinayuchi z drugoyi polovini 1940 h rokiv vin pracyuye dlya teatru j pishe p yesi Santa Krus Voni znov spivayut Kitajskij mur ta inshi Protyagom 1950 ih ta 1960 ih rokiv Frish pishe kilka romaniv yaki rozkrivayut problemi viddalennya ta totozhnosti suchasnih suspilstv Ce Shtiller 1954 rik Homo Faber 1957 rik ta Nazvu sebe Gantenbajn 1964 rik yaki prinesli jomu svitove viznannya Do togo zh vin pishe politichni p yesi taki yak Andorra ta Biderman i paliyi Vse ce dovershuyetsya jogo literaturnim shodennikom sho skladayutsya z suchasnih mediareportazhiv ta paradoksalnih anket Maks Frish 1974 V 1960 ti roki Maks Frish bagato podorozhuye vidviduye Yaponiyu Spolucheni Shtati Ameriki ta inshi derzhavi 1972 roku vin oselyayetsya u Berlini a na pochatku 1980 h pereyizhdzhaye do SShA de prozhivaye u Nyu Jorku z Elis Lok Keri yakij prisvyacheno chastinu neshodavno vidnajdenih i she ne vidanih literaturnih shodennikiv Maksa Frisha Maks Rudolf Frish pomer vid raku 4 kvitnya 1991 roku v Cyurihu Razom z Fridrihom Dyurrenmattom Maks Frish vvazhayetsya odnim z najvplivovishih pismennikom XX stolittya Vin otrimuvav nagorodi vid Marburzkogo universitetu Nimechchini v 1962 roci Bardskogo koledzhu v 1980 roci Nyu Jorkskogo universitetu v 1982 roci Birmingemskogo universitetu v 1984 roci ta Berlinskogo tehnichnogo universitetu v 1987 roci Vin takozh otrimav bagato vazhlivih nimeckih literaturnih premij takih yak Premiya Georga Byuhnera v 1958 roci Premiya miru nimeckih knigariv v 1976 roci ta v 1989 roci V 1965 roci vin otrimuye Yerusalimsku premiyu za svobodu individualnosti v suspilstvi Deyaki golovni temi jogo tvoriv buli prisvyacheni poshuku abo vtrati samoidentifikaciyi vini abo nevinuvatosti duhovna kriza suchasnogo svitu pislya progoloshennya Nicshe pro te sho Bog mertvij tehnologichna vsemogutnist lyudske perekonannya v tomu sho vse mozhlivo i tehnologiyi dozvolyayut lyudyam kontrolyuvati vse proti doli osoblivo v Homo Faber a takozh stvorennyu Shvejcariyeyu sobi imidzhu tolerantnoyi demokratiyi yaka bazuyetsya na konsensusi kritika cogo perekonannya yak ilyuziyi ta zmalovuvannya lyudej osoblivo shvejcarciv yaki nalyakani yih vlasnoyu svobodoyu ta sturbovani golovnim chinom kontrolem kozhnoyi chastini yihnogo zhittya Osnovni dati zhittya ta tvorchosti 1911 rik narodivsya 15 travnya v Cyurihu v sim yi arhitektora 1924 1930 roki navchannya v realnij gimnaziyi 1930 1933 roki vivchav germanistiku v Cyurihu pokinuv navchannya pracyuvav vilnim zhurnalistom Poyizdka na Balkani 1932 rik pershij velikij prozayichnij tvir Was bin ich stattya v zhurnali Zurcher Student Pozashtatna robota dlya Neue Zurcher Zeitung Tages Anzeiger Basler Nachrichten Basler Nationalzeitung Zurcher Illustrierte tosho 1934 rik publikaciya pershoyi knigi Yurg Rajgart nim Jurg Reinhart Eine sommerliche Schicksalsfahrt u shtutgartskomu vidavnictvi Deutsche Verlags Anstalt DVA 1936 1940 roki vivchav arhitekturu v Cyurihskomu politehnichnomu instituti zdobuv diplom arhitektora 1937 rik publikaciya romanu Vidpovid z tishi nim Antwort aus der Stille Eine Erzahlung aus den Bergen 1939 rik otrimav grant fondu Konrada Ferdinanda Mayera 1939 1945 roki vijskova sluzhba ryadovim v artileriyi 1942 rik robota v arhitekturnomu byuro v Cyurihu Odruzhivsya z Gertrudoyu Trudi Konstanciyeyu fon Mejenburg 1944 rik narodzhennya sina Gansa Petera Stvorennya pershoyi p yesi Santa Krus nim Santa Cruz 1946 rik poyizdka do Nimechchini Italiyi Franciyi Prem yeri vistav za p yesami Santa Krus ta Kitajskij mur nim Die Chinesische Mauer 1948 rik poyizdki do Pragi Berlina Varshavi Znajomstvo iz Bertoltom Brehtom ta Fridrihom Dyurrenmattom 1949 rik narodzhennya donki Sharlotti 1951 rik za dramatichni tvori 1952 rik odnorichne perebuvannya u SShA Meksici 1954 rik likvidaciya arhitekturnogo byuro vilnij pismennik Pokinuv svoyu rodinu 1955 rik premiya imeni Vilgelma Raabe mista Braunshvajga Zustrich z Gyunterom Grassom 1956 rik podorozh do SShA Meksiki na Kubu 1957 rik podorozh do arabskih krayin 1958 rik Premiya Georga Byuhnera Literaturna premiya mista Cyurih 1960 1965 roki prozhivannya v Rimi 1962 rik Pochesnij doktorskij stupin Velika literaturna premiya mista Dyusseldorf Znajomstvo v Rimi z 23 richnoyu studentkoyu Mariannoyu Ollers z yakoyu vin zhiv nastupni roki a zgodom odruzhivsya 1965 rik Yerusalimska premiya Podorozh do Izrayilyu Premiya pam yati Shillera Pereyizd na prozhivannya do Tessina Shvejcariya 1966 rik persha poyizdka do SRSR Polshi 1968 rik druga poyizdka do SRSR Politichna publicistika v Cyurihu Odruzhivsya z Mariannoyu Ollers 1969 rik perebuvannya v Yaponiyi 1971 rik perebuvannya v SShA Chitav lekciyi Kolumbijskomu universiteti 1973 rik Velika premiya imeni Shillera Shvejcarskogo shillerivskogo fondu 1974 rik znajomstvo z Elis Lok Keri 1976 rik Premiya miru nimeckih knigariv 1979 rik rozluchivsya z Mariannoyu Ollers Frish 1980 rik podorozh do SShA Pochesnij doktorskij stupin Bardskogo koledzhu shtat Nyu Jork 1984 rik Komandor Ordena Mistectv ta literaturi 1986 rik Nejshtadtska literaturna premiya 1989 rik 1990 rik diagnostovano zahvoryuvannya na rak 1991 rik pomer 4 kvitnya v Cyurihu Vibrani tvoriOriginalni vidannya Romani i povisti Yurg Rajgart nim Jurg Reinhart Eine sommerliche Schicksalsfahrt Roman Deutsche Verlags Anstalt Shtutgart 1934 Vidpovid z tishi nim Antwort aus der Stille Povist Deutsche Verlags Anstalt Shtutgart 1937 Vazhki lyudi abo J adore ce qui me brule nim Die Schwierigen oder J adore ce qui me brule Roman Atlantis Cyurih 1944 Bin abo Podorozh do Pekina nim Bin oder Die Reise nach Peking Atlantis Cyurih 1945 Shtiller nim Stiller Roman Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1954 Homo Faber nim Homo faber Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1957 Nazvu sebe Gantenbajn nim Mein Name sei Gantenbein Roman Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1964 Montok nim Montauk Povist Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1975 Lyudina z yavlyayetsya v epohu Golocena nim Der Mensch erscheint im Holozan Povist Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1979 Sinya boroda nim Blaubart Povist Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1982 Shodenniki Storinki z rechovogo mishka nim Blatter aus dem Brotsack Geschrieben im Grenzdienst 1939 Atlantis Cyurih 1940 Shodennik iz Marion nim Tagebuch mit Marion Atlantis Cyurih 1947 Shodennik 1946 1949 nim Tagebuch 1946 1949 Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1950 Shodennik 1966 1971 nim Tagebuch 1966 1971 Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1972 Ese ta insha proza Oberezhno Shvejcariya nim Achtung Die Schweiz Pamflet razom z Lucius Burckhardt ta Markus Kutter Handschin Bazel 1955 Suspilstvo yak partner nim Offentlichkeit als Partner Promovi ta ese Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1967 Spomini pro Brehta nim Erinnerungen an Brecht Friedenauer Presse Berlin 1968 Vilgelm Tell dlya shkoli nim Wilhelm Tell fur die Schule Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1971 Soldatska knizhka nim Dienstbuchlein Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1974 Mi spodivayemosya promova z privodu nagorodzhennya Premiyeyu miru nimeckih knigariv nim Wir hoffen Rede zum Friedenspreis des Deutschen Buchhandels 1976 Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1976 Vimogi dnya Portreti narisi promovi 1943 1982 nim Forderungen des Tages Portraits Skizzen Reden 1943 1982 Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1983 Shvejcariya bez armiyi nim Schweiz ohne Armee Limmat Cyurih 1989 Shvejcariya yak batkivshina Sprobi cherez p yatdesyat rokiv nim Schweiz als Heimat Versuche uber 50 Jahre Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1990 P yesi Santa Krus nim Santa Cruz Schwabe Bazel 1947 stvoreno 1944 r Voni znov spivayut nim Nun singen sie wieder Schwabe Bazel 1946 Kitajskij mur nim Die Chinesische Mauer Schwabe Bazel 1947 Koli skinchilas vijna nim Als der Krieg zu Ende war Schwabe Bazel 1949 Graf Ederlyand nim Graf Oderland Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1951 Don Zhuan abo Lyubov do geometriyi nim Don Juan oder Die Liebe zur Geometrie Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1953 Biderman i paliyi nim Biedermann und die Brandstifter Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1958 Velika lyut Filipa Gotca nim Die grosse Wut des Philipp Hotz Frankfurt na Majni 1958 Andorra nim Andorra Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1961 Biografiya nim Biografie Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1967 Triptih Tri scenichni kartini nim Triptychon Drei szenische Bilder Suhrkamp Verlag Frankfurt na Majni 1978Perekladi ta vidannya ukrayinskoyu Kitajskij mur per z nim Mikoli Dyatlenka Vsesvit 1972 4 e book na sajti Chtyvo org ua 13 grudnya 2016 u Wayback Machine Shtiller per z nim Yevgena Popovicha pislyamova Dmitra Zatonskogo K Dnipro 1970 382 s e book na sajti Chtyvo org ua 23 sichnya 2017 u Wayback Machine Homo Faber Spovid per z nim Oleksi Logvinenka 2 ge vid K Vid vo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2003 267 s Zarubizhna klasika Shtiller per z nim Yevgena Popovicha peredmova Dmitra Zatonskogo Harkiv Folio 2006 384 s Biblioteka svitovoyi literaturi Nehaj mene zvut Gantenbajn per z nim P V Tarashuka Harkiv Folio 2010 284 s Biblioteka svitovoyi literaturi e book na sajti Chtyvo org ua 31 sichnya 2017 u Wayback Machine Div takozh14836 Maksfrish asteroyid nazvanij na jogo chest LiteraturaZatonskij D Pislyamova Frish M Shtiller K Dnipro 1970 S 367 380 Gulliver u Shvejcariyi Maks Frish intelektual na perehresti tradicij i kultur zb nauk pr uporyad M Unzer Ye Voloshuk O Chertenko K Vid dim D Burago 2012 256 s Ponad kordonami Studiyi nimeckomovnoyi literaturi vip 4 ISBN 966 489 148 3DzherelaMaks Frish na sajti Arhivi BVI Fantastika kto est kto 27 chervnya 2018 u Wayback Machine http fantlab ru work356494 7 bereznya 2016 u Wayback Machine https fantlab ru work356493 8 grudnya 2015 u Wayback Machine PosilannyaFrish Maks Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2006 T 2 L Ya S 696 ISBN 966 692 744 6 Frish Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Primitki angl ETH Zurich Max Frisch Archive at ETH Library Arhiv originalu za 26 chervnya 2018 Procitovano 26 chervnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr 6 dovidka Arhiv originalu za 25 chervnya 2018 Procitovano 25 chervnya 2018 Arhiv originalu za 7 listopada 2017 Procitovano 25 chervnya 2018 Preistrager Schiller Gedachtnispreis des Landes Baden Wurttemberg nedostupne posilannya Arhiv originalu za 4 veresnya 2018 Procitovano 25 chervnya 2018 Arhiv originalu za 25 chervnya 2018 Procitovano 25 chervnya 2018 Arhiv originalu za 25 chervnya 2018 Procitovano 25 chervnya 2018 Arhiv originalu za 25 chervnya 2018 Procitovano 25 chervnya 2018 Daniel Arnet 10 bereznya 2011 nim Tages Anzeiger Arhiv originalu za 26 chervnya 2018

Дата публікації:
Топ