Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ліберально-демократичний конгрес (пол. Kongres Liberalno-Demokratyczny, KLD) — польська правоцентристська політична партія ліберального характеру, що діяла в 1990-1994 роках.
Ліберально-демократичний конгрес | |
|---|---|
| Країна |  Республіка Польща |
| Голова партії | Дональд Туск |
| Дата заснування | 1990 |
| Дата розпуску | 1994 |
| Ідеологія | консервативний лібералізм і проєвропеїзм |
Історія
Ствноілення партії
KLD виникла з Гданського соціально-економічного товариства «Kongres Liberałów», неформальної організації, створеної двома роками раніше, яка об’єднувала опозиціонерів із оточення Яна Кшиштофа Бєлецького, Дональда Туска, Януша Левандовського та Яцека Меркеля, заснованої активістами ліберального середовища, зібраними навколо «Політичний огляд». Національна конференція засновників відбулася 29 і 30 червня 1990 року, а група була офіційно зареєстрована 9 жовтня того ж року. Партію очолив Януш Левандовський. На президентських виборах ліберали підтримали кандидатуру Леха Валенси.
Він описав свою програму KLD як «прагматичний лібералізм». Він проповідував необхідність приватизації та розширення сфери вільного ринку. Він виступав за інтеграцію Польщі до західних структур, ретельну декомунізацію та ідеологічний нейтралітет держави.
1991–1993 роки
До березня 1991 року партія діяла в складі тодішньої федеральної Центристської угоди, з якої вийшла, коли на базі ПК було сформовано єдине формування, що проголошує християнсько-демократичний напрям. У 1991 році вона також створила коаліційний уряд меншості на чолі зі співзасновником партії Яном Кшиштофом Білецьким. Уряд складався з політиків з конгресу: Януш Левандовський (міністр трансформації власності), Генрик Маєвський (міністр внутрішніх справ), Анджей Завісляк (короткий час як міністр промисловості). Анджей Галіцький став прес-секретарем Парламентського клубу, Павел Піскорський – радником прем’єр-міністра у справах молоді, а Анна Попович відповідала за жіночі питання в уряді. 19 травня 1991 року новим головою партії став Дональд Туск.
На парламентських виборах 1991 року КЛД набрала 7,49% голосів (виборче гасло: «Ні направо, ні наліво, а прямо в Європу») і отримала 37 місць у Сеймі та 6 у Сенаті . Своїм відносно хорошим результатом партія завдячувала особистій популярності прем’єр-міністра Яна Бєлецького, який досяг найкращого індивідуального результату в країні (115 002 голоси у Варшаві). Після виборів з'їзд опинився в т. зв п'ять правих партій, які за підтримки NSZZ "S" і PSL утворили неформальну коаліцію, що дозволило заповнити президії Сейму та Сенату.
Зрештою, однак, ліберали не приєдналися до уряду Яна Ольшевського, залишившись в опозиції разом із Демократичним союзом. Причиною відмови уряду від співпраці з ПК стали відмінності в економічній програмі та ставленні до реформ Лешека Бальцеровича.
Після відставки кабінету Яна Ольшевського та невдалої місії формування уряду, розпочатої Вальдемаром Павляком, Конгрес став частиною коаліції, що підтримує уряд Ганни Сухоцької. У середині 1992 року члени Польської економічної програми та кілька проурядових депутатів ПК (об’єднаних навколо Єжи Ейсимонта) приєдналися до парламентського клубу KLD. Об’єднана фракція прийняла нову назву — Польська ліберальна програма. Від лібералів до нового кабінету увійшли Януш Левандовський, Кшиштоф Кіліан, Ян Кшиштоф Бєлецький та Анджей Арендарський, а також у ранзі заступників міністрів, серед інших. Міхал Боні. Збігнєв Ейсмонт приєднався до уряду після нагородження PPG . З ініціативи цієї коаліції в Сеймі було прийнято Загальну програму приватизації.
Створення Союзу Свободи
23-24 квітня 1994 року на об'єднавчому з'їзді KLD об'єдналася з Демократичним союзом. У той час була створена нова партія Unia Wolności, віце-президентом якої став Дональд Туск.
У 2001 році багато колишніх активістів Конгресу взяли участь у створенні Громадянської платформи.
Міжнародна діяльність
На конференції Європейського демократичного союзу (EDU) у Парижі 11–12 вересня 1991 року KLD було прийнято до EDU, де домінували християнсько-демократичні та консервативні групи. Приєднання до EDU, членом якого також була Центральна угода, пояснювалося надто лівим профілем європейських лібералів, а також більшим міжнародним впливом EDU. Водночас партія співпрацювала з ВДП, хоча не налагоджувала тісніших контактів із Фундацією Стефана Баторія. Фрідріха Науманна, який спочатку підтримував Демократичну партію .
Примітки
- , Konferencja w Paryżu, „Biuletyn Informacyjny KLD” nr 7 z listopada 1991, s. 4.
- Tomasz Siemoniak, KLD na arenie międzynarodowej, „Biuletyn Informacyjny KLD” nr 8 z grudnia grudzień 1991, s. 8.
Бібліографія
- Partie i koalicje polityczne III Rzeczypospolitej. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego. 2000. с. 43. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Liberalno demokratichnij kongres pol Kongres Liberalno Demokratyczny KLD polska pravocentristska politichna partiya liberalnogo harakteru sho diyala v 1990 1994 rokah Liberalno demokratichnij kongresKrayina Respublika PolshaGolova partiyiDonald TuskData zasnuvannya1990Data rozpusku1994Ideologiyakonservativnij liberalizm i proyevropeyizm Yanush Levandovskij golova KLD u 1990 1991 rokah Donald Tusk golova KLD u 1991 1994 rokahIstoriyaStvnoilennya partiyi KLD vinikla z Gdanskogo socialno ekonomichnogo tovaristva Kongres Liberalow neformalnoyi organizaciyi stvorenoyi dvoma rokami ranishe yaka ob yednuvala opozicioneriv iz otochennya Yana Kshishtofa Byeleckogo Donalda Tuska Yanusha Levandovskogo ta Yaceka Merkelya zasnovanoyi aktivistami liberalnogo seredovisha zibranimi navkolo Politichnij oglyad Nacionalna konferenciya zasnovnikiv vidbulasya 29 i 30 chervnya 1990 roku a grupa bula oficijno zareyestrovana 9 zhovtnya togo zh roku Partiyu ocholiv Yanush Levandovskij Na prezidentskih viborah liberali pidtrimali kandidaturu Leha Valensi Vin opisav svoyu programu KLD yak pragmatichnij liberalizm Vin propoviduvav neobhidnist privatizaciyi ta rozshirennya sferi vilnogo rinku Vin vistupav za integraciyu Polshi do zahidnih struktur retelnu dekomunizaciyu ta ideologichnij nejtralitet derzhavi 1991 1993 roki Do bereznya 1991 roku partiya diyala v skladi todishnoyi federalnoyi Centristskoyi ugodi z yakoyi vijshla koli na bazi PK bulo sformovano yedine formuvannya sho progoloshuye hristiyansko demokratichnij napryam U 1991 roci vona takozh stvorila koalicijnij uryad menshosti na choli zi spivzasnovnikom partiyi Yanom Kshishtofom Bileckim Uryad skladavsya z politikiv z kongresu Yanush Levandovskij ministr transformaciyi vlasnosti Genrik Mayevskij ministr vnutrishnih sprav Andzhej Zavislyak korotkij chas yak ministr promislovosti Andzhej Galickij stav pres sekretarem Parlamentskogo klubu Pavel Piskorskij radnikom prem yer ministra u spravah molodi a Anna Popovich vidpovidala za zhinochi pitannya v uryadi 19 travnya 1991 roku novim golovoyu partiyi stav Donald Tusk Na parlamentskih viborah 1991 roku KLD nabrala 7 49 golosiv viborche gaslo Ni napravo ni nalivo a pryamo v Yevropu i otrimala 37 misc u Sejmi ta 6 u Senati Svoyim vidnosno horoshim rezultatom partiya zavdyachuvala osobistij populyarnosti prem yer ministra Yana Byeleckogo yakij dosyag najkrashogo individualnogo rezultatu v krayini 115 002 golosi u Varshavi Pislya viboriv z yizd opinivsya v t zv p yat pravih partij yaki za pidtrimki NSZZ S i PSL utvorili neformalnu koaliciyu sho dozvolilo zapovniti prezidiyi Sejmu ta Senatu Zreshtoyu odnak liberali ne priyednalisya do uryadu Yana Olshevskogo zalishivshis v opoziciyi razom iz Demokratichnim soyuzom Prichinoyu vidmovi uryadu vid spivpraci z PK stali vidminnosti v ekonomichnij programi ta stavlenni do reform Lesheka Balcerovicha Pislya vidstavki kabinetu Yana Olshevskogo ta nevdaloyi misiyi formuvannya uryadu rozpochatoyi Valdemarom Pavlyakom Kongres stav chastinoyu koaliciyi sho pidtrimuye uryad Ganni Suhockoyi U seredini 1992 roku chleni Polskoyi ekonomichnoyi programi ta kilka prouryadovih deputativ PK ob yednanih navkolo Yezhi Ejsimonta priyednalisya do parlamentskogo klubu KLD Ob yednana frakciya prijnyala novu nazvu Polska liberalna programa Vid liberaliv do novogo kabinetu uvijshli Yanush Levandovskij Kshishtof Kilian Yan Kshishtof Byeleckij ta Andzhej Arendarskij a takozh u ranzi zastupnikiv ministriv sered inshih Mihal Boni Zbignyev Ejsmont priyednavsya do uryadu pislya nagorodzhennya PPG Z iniciativi ciyeyi koaliciyi v Sejmi bulo prijnyato Zagalnu programu privatizaciyi Stvorennya Soyuzu Svobodi 23 24 kvitnya 1994 roku na ob yednavchomu z yizdi KLD ob yednalasya z Demokratichnim soyuzom U toj chas bula stvorena nova partiya Unia Wolnosci vice prezidentom yakoyi stav Donald Tusk U 2001 roci bagato kolishnih aktivistiv Kongresu vzyali uchast u stvorenni Gromadyanskoyi platformi Mizhnarodna diyalnistNa konferenciyi Yevropejskogo demokratichnogo soyuzu EDU u Parizhi 11 12 veresnya 1991 roku KLD bulo prijnyato do EDU de dominuvali hristiyansko demokratichni ta konservativni grupi Priyednannya do EDU chlenom yakogo takozh bula Centralna ugoda poyasnyuvalosya nadto livim profilem yevropejskih liberaliv a takozh bilshim mizhnarodnim vplivom EDU Vodnochas partiya spivpracyuvala z VDP hocha ne nalagodzhuvala tisnishih kontaktiv iz Fundaciyeyu Stefana Batoriya Fridriha Naumanna yakij spochatku pidtrimuvav Demokratichnu partiyu Primitki Konferencja w Paryzu Biuletyn Informacyjny KLD nr 7 z listopada 1991 s 4 Tomasz Siemoniak KLD na arenie miedzynarodowej Biuletyn Informacyjny KLD nr 8 z grudnia grudzien 1991 s 8 BibliografiyaPartie i koalicje polityczne III Rzeczypospolitej Wroclaw Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego 2000 s 43 ISBN 8322920512