Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лицарська миза лат praedium nobilium sive equestrum нім Rittergut ест rüütlimõis лит domenas тип мизи в Остзейських губе

Лицарська миза

Лицарська миза

Лицарська миза (лат. praedium nobilium sive equestrum, нім. Rittergut, ест. rüütlimõis, лит. domenas) - тип мизи в Остзейських губерніях Російської імперії, у Пруссії і деяких інших країнах Європи . Володіння лицарською мизою було пов'язано з певними правами, привілеями і обов'язками.

image
Лицарська миза Боккум, Пруссія

Основні поняття

Спочатку лицарською називалася васальна миза, що належала лицареві, який в разі війни був зобов'язаний нести верхову службу або платити спеціальний податок.

Протягом багатьох століть тільки дворянство мало право купувати лицарські мизи (лат. castrum nobile). Цей принцип був в деяких країнах змінений приблизно після 1820 року. Зберігаючи мизу протягом багатьох років в руках однієї дворянської родини, власники великих миз в середині XVIII сторіччя створили так звані родові володіння, або фідеїкоміси (нім. Adliges Güterfamilienfideicomiβ), до складу яких могла входити як одна миза, так і більше. Ці мизи не можна було або дробити, а відчужувати їх можна було тільки шляхом наслідування. Найчастіше такі володіння переходили у спадок виходячи з принципу першородства (нім. Primogenitur). В такому випадку фідеїкоміс називався майоратом.

image
Лицарська миза Алатсківі, Естонія

Лицарська миза була головним типом (нім. Privatgut, ест. eramõis). Інший тип лицарської мизи — (нім. Krongut, пол. królewszczyzna, ест. riigimõis), яка була передана володарем особі благородного походження, яка отримала права, пов'язані з лицарською мизою, але не був її власником.

Лицарська миза могла мати економічно самостійні і відповідаючі установленим вимогам підлеглі одиниці — розташовані на відстані від головного маєтку господарства або виробництва: (нім. Beigut, ест. kõrvalmõis) і скотарські мизи (нім. Hoflage, ест. karjamõis).

Площа лицарської мизи

У 1864 році в Російській імперії була вперше видана третя частина «Зводу місцевих узаконеній губерній остзейських» — Балтійський закон про приватне право. У статті 599 закону давалося визначення лицарської мизи і фіксувався її мінімальний розмір, який міг дозволити благородному власнику бути незалежним і вести гідне його положення існування; можливе додаткове здійснення державної служби не мало значення. В Естляндії площа лицарської мизи повинна була складати не менше 150 (в це число не входила площа сінокосів і пасовищ). В Лівонії мінімальним розміром було 300 десятин (в це число не входила площа водойм, боліт та інших непридатних для сільського господарства земель); третина з цієї площі повинні були складати сільськогосподарські землі (нім. Brustacker). На Сааремаа лицарською вважалася миза, чия площа дорівнювала мінімум 162 десятин, і третина цього становили хороші сільськогосподарські землі. Мизи, які не відповідали цим мінімальним вимогам, були включені до як .

image
Лицарська миза Хійу-Сууремийза, Естонія

У той же час мизи, які не відповідали встановленим вимогам по площі і повинні були мати статус півмиз, але які раніше вже були внесені в поземельну книгу (на Сааремаа — в 1819 році, в Естляндії — в 1856 році і в Лівонії — в 1860 році), права лицарської мизи все-таки не втратили. У зв'язку з цим іноді якась лицарська миза могла бути за площею менше, ніж півмиза.

В Пруссії встановлений мінімум для лицарських миз наприкінці XVIII століття становив від 40 до 80 акрів (від 10 до 20 гектарів) в залежності від якості ґрунту і виходячи з законодавств окремих провінцій. Однак, наприклад, у лицарствах Королівства Ганновер існувало чимало старих садиб, які були перераховані в земельних книгах як лицарські мизи, але ніколи не мали великої власності на землю і часто складалися тільки з невеликого будинку.

Іншою вимогою до лицарських миз був так званий castrum nobile, тобто обов'язкова наявність особняка.

Права лицарської мизи

image
Горілчана фабрика мизи Палмсе

У власника лицарської мизи (мизного старости, мизника) в межах його мизних земель були такі права (лат. nobilitas realis):

До 1881 року лицарські мизи були звільнені від земельного податку та інших прямих державних податків, вони платили тільки місцеві і церковні податки. Мизники були звільнені від обов'язку в разі війни розміщувати в своєму маєтку солдатів і виділяти своїх селян на примусову працю. Крім того, у них був постійний мандат в національному парламенті (нім. Landtag, ест. Maapäev (rüütelkond)), і на них поширювався Закон про станову підсудність.

Обов'язки лицарської мизи

Мизний староста був зобов'язаний виконувати покладені на нього в разі обрання або призначення управлінські функції. Також у нього існувала ціла низка натуральних господарських повинностей:

  • Обов'язок будувати дороги,
  • Обов'язок будувати мост та ін.

Мизники були зобов'язані брати участь у засіданнях національного парламенту, які проводилися зазвичай кожні 3 роки; за відсутність призначалися великі штрафи. На цих засіданнях вирішувалися питання місцевого управління, складалися законопроєкти, які представлялися потім на затвердження правителю (в Естляндії це спочатку був шведський король, потім — Російський імператор).

Лицарські мизи в Російській імперії

3 травня 1783 року російська імператриця Катерина II найвищим указом передала усі лицарські мизи в повноправну приватну власність, і з цього часу приватною мизою могла володіти тільки особа, включена до складу місцевого дворянства. В Курляндії і Лівонії недворянин отримав право покупки лицарської мизи в 1866 році, в Естляндії — в 1869 році. Власники лицарських миз до 1917 року були основою станової організації місцевого самоврядування.

Лицарські мизи, як одиниці приватного землекористування, було ліквідовано в Росії Декретом про землю від 9 листопада 1917 року. Під час Першої світової війни, на початку 1918 року, німецькі окупаційні власті повернули прибалтійським мизнікам їхні колишні права.

Лицарські мизи в Прибалтиці

В Естляндській губернії обсяг поліцейської влади мизніків зменшився в 1802—1804 роках після створення волосних судів відповідно з Селянським законом Естонії (ест. Eestimaa talurahvaseadus). У 1865 році мизники були позбавлені права на домашнє покарання селян. З 1866 року Закон про волосне право (Vallaseadus) ще більше обмежив поліцейську владу мизніків; з 1888 року, у результаті прийняття Закону про поліцейської реформи, це право зникло повністю.

У 1913 році на землях Естонії було близько 109 лицарських миз, що входили до складу родових володінь. У зв'язку з встановленим забороною на поділ і відчуження було неможливо придбання селянами хутірських земель цих миз. Для вирішення цієї проблеми були тимчасово ліквідовані фідеїкоміси, відокремлені від них призначені для продажу землі, і найчастіше на мизних землях, що залишилися, знову ґрунтувався фідеїкоміс.

10 жовтня 1919 года , у яких більшість становили соціал-демократи, прийняло Земельний закон, на основі якого пройшла , у ході якої за символічну плату були експропрійовані 874 лицарські мизи, а безземельним селянам були виділені земельні наділи. Також були відчужені і півмизи, що належали власникам лицарських миз.

В Латвії аналогічна земельна реформа пройшла у 1920 році, у Литві — у 1922 році.

Лицарські мизи в Пруссії

У Пруссії лицарські мизи залишалися незалежними одиницями господарського адміністрування до 1929 року. Назва ріттергут зберігалася до 1945 року.

Див. також

Джерела

Література

  • Deutsches Rechtswörterbuch. — Heidelberg, 1912.
  • Schlesisches Güter-Adreßbuch. — Verzeichnis sämtlicher Rittergüter sowie der größeren Landgüter der Provinzen Nieder-Und Oberschlesien. — Breslau, 1937.
  • Manfred Wilde: Die Ritter- und Freigüter in Nordsachsen. Ihre verfassungsrechtliche Stellung, ihre Siedlungsgeschichte und ihre Inhaber (= Aus dem Deutschen Adelsarchiv. Bd. 12). C. A. Starke, Limburg/Lahn 1997, (Zugleich: Chemnitz, Technische Universität, Dissertation, 1996).
  • Axel Flügel: Bürgerliche Rittergüter. Sozialer Wandel und politische Reform in Kursachsen (1680—1844) (= Bürgertum. Bd. 16). Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2000, (Digitalisat).
  • René Schiller: Vom Rittergut zum Grossgrundbesitz. Ökonomische und soziale Transformationsprozesse der ländlichen Eliten in Brandenburg im 19. Jahrhundert (= Elitenwandel in der Moderne. Bd. 3). Akademie-Verlag, Berlin 2003, (Digitalisat[недоступне посилання з квітня 2019]).
  • Sabine Bock: Gutsanlagen und Herrenhäuser. Betrachtungen zu den historischen Kulturlandschaften Mecklenburg und Vorpommern. Hrsg. von der Landeszentrale für politische Bildung Mecklenburg-Vorpommern. Thomas Helms Verlag Schwerin 1996, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage 2001, 3. überarbeitete Auflage 2007.
  • Wolf Reinecke: Landstände im Verfassungsstaat, Göttingen 1975, .

Ресурси Інтернету

  • image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лицарська миза
У Вікіджерелах є
Album der Rittergüter und Schlösser im Königreiche Sachsen
У Вікісловнику є сторінка лицарська миза.

Примітки

  1. Whelan, Heide W. Adapting to Modernity. Family, Caste and Capitalism among the Baltic German Nobility. Köln, Weimar, Wien: Böhlau Verlag, 1999. Стор. 88, примітка.
  2. Rosenberg, Tiit. Eesti mõisate ajalooline ülevaade. — С. 7-55. — Eesti mõisad. Tallinn: Olion, 1994. — С. 17.
  3. René Schiller: Vom Rittergut zum Grossgrundbesitz. — Berlin, 2003. — S. 183f.
  4. ↑ So zum Beispiel das Stillhorner Lehnskapital im Fürstentum Lüneburg. Siehe hierzu: Ulrike Hindersmann: Rittergüter der Lüneburger Landschaft: Die Rittergüter der Landschaft des vormaligen Fürstentums Lüneburg, 2015.
  5. . Portaal "Eesti mõisad". Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 24 листопада 2018.
  6. Maaseadus. Riigi Teataja. — 1919. — 79/80. — Р. 156.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Licarska miza lat praedium nobilium sive equestrum nim Rittergut est ruutlimois lit domenas tip mizi v Ostzejskih guberniyah Rosijskoyi imperiyi u Prussiyi i deyakih inshih krayinah Yevropi Volodinnya licarskoyu mizoyu bulo pov yazano z pevnimi pravami privileyami i obov yazkami Licarska miza Bokkum PrussiyaOsnovni ponyattyaSpochatku licarskoyu nazivalasya vasalna miza sho nalezhala licarevi yakij v razi vijni buv zobov yazanij nesti verhovu sluzhbu abo platiti specialnij podatok Protyagom bagatoh stolit tilki dvoryanstvo malo pravo kupuvati licarski mizi lat castrum nobile Cej princip buv v deyakih krayinah zminenij priblizno pislya 1820 roku Zberigayuchi mizu protyagom bagatoh rokiv v rukah odniyeyi dvoryanskoyi rodini vlasniki velikih miz v seredini XVIII storichchya stvorili tak zvani rodovi volodinnya abo fideyikomisi nim Adliges Guterfamilienfideicomib do skladu yakih mogla vhoditi yak odna miza tak i bilshe Ci mizi ne mozhna bulo abo drobiti a vidchuzhuvati yih mozhna bulo tilki shlyahom nasliduvannya Najchastishe taki volodinnya perehodili u spadok vihodyachi z principu pershorodstva nim Primogenitur V takomu vipadku fideyikomis nazivavsya majoratom Licarska miza Alatskivi Estoniya Licarska miza bula golovnim tipom nim Privatgut est eramois Inshij tip licarskoyi mizi nim Krongut pol krolewszczyzna est riigimois yaka bula peredana volodarem osobi blagorodnogo pohodzhennya yaka otrimala prava pov yazani z licarskoyu mizoyu ale ne buv yiyi vlasnikom Licarska miza mogla mati ekonomichno samostijni i vidpovidayuchi ustanovlenim vimogam pidlegli odinici roztashovani na vidstani vid golovnogo mayetku gospodarstva abo virobnictva nim Beigut est korvalmois i skotarski mizi nim Hoflage est karjamois Plosha licarskoyi mizi U 1864 roci v Rosijskij imperiyi bula vpershe vidana tretya chastina Zvodu miscevih uzakonenij gubernij ostzejskih Baltijskij zakon pro privatne pravo U statti 599 zakonu davalosya viznachennya licarskoyi mizi i fiksuvavsya yiyi minimalnij rozmir yakij mig dozvoliti blagorodnomu vlasniku buti nezalezhnim i vesti gidne jogo polozhennya isnuvannya mozhlive dodatkove zdijsnennya derzhavnoyi sluzhbi ne malo znachennya V Estlyandiyi plosha licarskoyi mizi povinna bula skladati ne menshe 150 v ce chislo ne vhodila plosha sinokosiv i pasovish V Livoniyi minimalnim rozmirom bulo 300 desyatin v ce chislo ne vhodila plosha vodojm bolit ta inshih nepridatnih dlya silskogo gospodarstva zemel tretina z ciyeyi ploshi povinni buli skladati silskogospodarski zemli nim Brustacker Na Saaremaa licarskoyu vvazhalasya miza chiya plosha dorivnyuvala minimum 162 desyatin i tretina cogo stanovili horoshi silskogospodarski zemli Mizi yaki ne vidpovidali cim minimalnim vimogam buli vklyucheni do yak Licarska miza Hiju Suuremijza Estoniya U toj zhe chas mizi yaki ne vidpovidali vstanovlenim vimogam po ploshi i povinni buli mati status pivmiz ale yaki ranishe vzhe buli vneseni v pozemelnu knigu na Saaremaa v 1819 roci v Estlyandiyi v 1856 roci i v Livoniyi v 1860 roci prava licarskoyi mizi vse taki ne vtratili U zv yazku z cim inodi yakas licarska miza mogla buti za plosheyu menshe nizh pivmiza V Prussiyi vstanovlenij minimum dlya licarskih miz naprikinci XVIII stolittya stanoviv vid 40 do 80 akriv vid 10 do 20 gektariv v zalezhnosti vid yakosti gruntu i vihodyachi z zakonodavstv okremih provincij Odnak napriklad u licarstvah Korolivstva Gannover isnuvalo chimalo starih sadib yaki buli pererahovani v zemelnih knigah yak licarski mizi ale nikoli ne mali velikoyi vlasnosti na zemlyu i chasto skladalisya tilki z nevelikogo budinku Inshoyu vimogoyu do licarskih miz buv tak zvanij castrum nobile tobto obov yazkova nayavnist osobnyaka Prava licarskoyi miziGorilchana fabrika mizi Palmse U vlasnika licarskoyi mizi miznogo starosti miznika v mezhah jogo miznih zemel buli taki prava lat nobilitas realis Pravo mati miznij sud i miznu policiyu Odnoosibne pravo voloditi mlinom do 1871 roku Pravo voloditi korchmoyu vigotovlyati gorilku do 1900 roku zajmatisya pivovarinnyam Pravo na polyuvannya i ribalstvo do 1916 roku Pravo na tilesne pokarannya abo korotkostrokovij svogo selyanina bez sudu nim Hauszuchtrecht est Kodukarioigus pravo na domashnye pokarannya Do 1881 roku licarski mizi buli zvilneni vid zemelnogo podatku ta inshih pryamih derzhavnih podatkiv voni platili tilki miscevi i cerkovni podatki Mizniki buli zvilneni vid obov yazku v razi vijni rozmishuvati v svoyemu mayetku soldativ i vidilyati svoyih selyan na primusovu pracyu Krim togo u nih buv postijnij mandat v nacionalnomu parlamenti nim Landtag est Maapaev ruutelkond i na nih poshiryuvavsya Zakon pro stanovu pidsudnist Obov yazki licarskoyi miziMiznij starosta buv zobov yazanij vikonuvati pokladeni na nogo v razi obrannya abo priznachennya upravlinski funkciyi Takozh u nogo isnuvala cila nizka naturalnih gospodarskih povinnostej Obov yazok buduvati dorogi Obov yazok buduvati most ta in Mizniki buli zobov yazani brati uchast u zasidannyah nacionalnogo parlamentu yaki provodilisya zazvichaj kozhni 3 roki za vidsutnist priznachalisya veliki shtrafi Na cih zasidannyah virishuvalisya pitannya miscevogo upravlinnya skladalisya zakonoproyekti yaki predstavlyalisya potim na zatverdzhennya pravitelyu v Estlyandiyi ce spochatku buv shvedskij korol potim Rosijskij imperator Licarski mizi v Rosijskij imperiyi3 travnya 1783 roku rosijska imperatricya Katerina II najvishim ukazom peredala usi licarski mizi v povnopravnu privatnu vlasnist i z cogo chasu privatnoyu mizoyu mogla voloditi tilki osoba vklyuchena do skladu miscevogo dvoryanstva V Kurlyandiyi i Livoniyi nedvoryanin otrimav pravo pokupki licarskoyi mizi v 1866 roci v Estlyandiyi v 1869 roci Vlasniki licarskih miz do 1917 roku buli osnovoyu stanovoyi organizaciyi miscevogo samovryaduvannya Licarski mizi yak odinici privatnogo zemlekoristuvannya bulo likvidovano v Rosiyi Dekretom pro zemlyu vid 9 listopada 1917 roku Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni na pochatku 1918 roku nimecki okupacijni vlasti povernuli pribaltijskim miznikam yihni kolishni prava Licarski mizi v Pribaltici V Estlyandskij guberniyi obsyag policejskoyi vladi miznikiv zmenshivsya v 1802 1804 rokah pislya stvorennya volosnih sudiv vidpovidno z Selyanskim zakonom Estoniyi est Eestimaa talurahvaseadus U 1865 roci mizniki buli pozbavleni prava na domashnye pokarannya selyan Z 1866 roku Zakon pro volosne pravo Vallaseadus she bilshe obmezhiv policejsku vladu miznikiv z 1888 roku u rezultati prijnyattya Zakonu pro policejskoyi reformi ce pravo zniklo povnistyu U 1913 roci na zemlyah Estoniyi bulo blizko 109 licarskih miz sho vhodili do skladu rodovih volodin U zv yazku z vstanovlenim zaboronoyu na podil i vidchuzhennya bulo nemozhlivo pridbannya selyanami hutirskih zemel cih miz Dlya virishennya ciyeyi problemi buli timchasovo likvidovani fideyikomisi vidokremleni vid nih priznacheni dlya prodazhu zemli i najchastishe na miznih zemlyah sho zalishilisya znovu gruntuvavsya fideyikomis 10 zhovtnya 1919 goda u yakih bilshist stanovili social demokrati prijnyalo Zemelnij zakon na osnovi yakogo projshla u hodi yakoyi za simvolichnu platu buli eksproprijovani 874 licarski mizi a bezzemelnim selyanam buli vidileni zemelni nadili Takozh buli vidchuzheni i pivmizi sho nalezhali vlasnikam licarskih miz V Latviyi analogichna zemelna reforma projshla u 1920 roci u Litvi u 1922 roci Licarski mizi v PrussiyiU Prussiyi licarski mizi zalishalisya nezalezhnimi odinicyami gospodarskogo administruvannya do 1929 roku Nazva rittergut zberigalasya do 1945 roku Div takozhMiza Skotarska mizaDzherelaLiteratura Deutsches Rechtsworterbuch Heidelberg 1912 Schlesisches Guter Adressbuch Verzeichnis samtlicher Ritterguter sowie der grosseren Landguter der Provinzen Nieder Und Oberschlesien Breslau 1937 Manfred Wilde Die Ritter und Freiguter in Nordsachsen Ihre verfassungsrechtliche Stellung ihre Siedlungsgeschichte und ihre Inhaber Aus dem Deutschen Adelsarchiv Bd 12 C A Starke Limburg Lahn 1997 ISBN 3 7980 0687 3 Zugleich Chemnitz Technische Universitat Dissertation 1996 Axel Flugel Burgerliche Ritterguter Sozialer Wandel und politische Reform in Kursachsen 1680 1844 Burgertum Bd 16 Vandenhoeck amp Ruprecht Gottingen 2000 ISBN 3 525 35681 1 Digitalisat Rene Schiller Vom Rittergut zum Grossgrundbesitz Okonomische und soziale Transformationsprozesse der landlichen Eliten in Brandenburg im 19 Jahrhundert Elitenwandel in der Moderne Bd 3 Akademie Verlag Berlin 2003 ISBN 3 05 003449 1 Digitalisat nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Sabine Bock Gutsanlagen und Herrenhauser Betrachtungen zu den historischen Kulturlandschaften Mecklenburg und Vorpommern Hrsg von der Landeszentrale fur politische Bildung Mecklenburg Vorpommern Thomas Helms Verlag Schwerin 1996 2 erweiterte und uberarbeitete Auflage 2001 3 uberarbeitete Auflage 2007 Wolf Reinecke Landstande im Verfassungsstaat Gottingen 1975 ISBN 3 509 00610 0 Resursi Internetu Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Licarska mizaU Vikidzherelah ye Album der Ritterguter und Schlosser im Konigreiche SachsenU Vikislovniku ye storinka licarska miza Primitki Whelan Heide W Adapting to Modernity Family Caste and Capitalism among the Baltic German Nobility Koln Weimar Wien Bohlau Verlag 1999 Stor 88 primitka Rosenberg Tiit Eesti moisate ajalooline ulevaade S 7 55 Eesti moisad Tallinn Olion 1994 S 17 Rene Schiller Vom Rittergut zum Grossgrundbesitz Berlin 2003 S 183f So zum Beispiel das Stillhorner Lehnskapital im Furstentum Luneburg Siehe hierzu Ulrike Hindersmann Ritterguter der Luneburger Landschaft Die Ritterguter der Landschaft des vormaligen Furstentums Luneburg 2015 Portaal Eesti moisad Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2014 Procitovano 24 listopada 2018 Maaseadus Riigi Teataja 1919 79 80 R 156

Дата публікації:
Топ