Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Липівка Ли півка село Івано Франківського району Івано Франківської

Липівка (Тисменицька міська громада)

Липівка (Тисменицька міська громада)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Липівка.

Ли́півка — село Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Входить до складу Тисменицької міської громади.

село Липівка
image
Країна image Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Громада Тисменицька міська громада
Основні дані
Засноване 1349
Населення 1880
Площа 24,96 км²
Густота населення 75,32 осіб/км²
Поштовий індекс 77463
Телефонний код +380 03436
Географічні дані
Географічні координати 48°47′54″ пн. ш. 24°45′45″ сх. д. / 48.79833° пн. ш. 24.76250° сх. д. / 48.79833; 24.76250Координати: 48°47′54″ пн. ш. 24°45′45″ сх. д. / 48.79833° пн. ш. 24.76250° сх. д. / 48.79833; 24.76250
Водойми Стримба
Найближча залізнична станція Марківці
Місцева влада
Адреса ради 77463 Івано-Франківська область, Івано-франківський район, с. Липівка вул. Незалежності, 1
Карта
image
image
Липівка
image
image
Липівка
Мапа

image Липівка у Вікісховищі

Історичні назви

Давня назва села — Ляцьке, з 1860-х — Ляцьке-Шляхетське. Після радянської анексії Галичини в 1939 р. перейменували село на Підгір'я, однак ця назва щезла разом з радянськими військами в 1941 р.

Зате вже 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР село Ляцьке-Шляхетське таки перейменовано — село Липівка.

Географія села

image
Ріка Стримба
Цей розділ потребує доповнення. (липень 2010)

До Липівської сільської ради входили села Студинець і Нова Липівка.

Історія

У складі Польщі

Встановити точну дату заснування села доволі важко, бо кожна дата буде тільки першою згадкою про село. Різні джерела дають дати від 1349 до 1457. Але найстаріша назва села — Ляцьке (тобто «польське» староукраїнською) може означати те, що село заснували поляки, які його так і назвали, або як власність ляха, — тоді це могло відбутись тільки після 1349, коли Галичина перейшла під владу Польщі. Частина істориків вважає назву давнішою і виводить від терміна «лази», яким у Галичині позначали листяний ліс.

Згадується 4 березня 1437 року в книгах галицького суду. Церква вперше згадується в документах 1578 року.

На жаль, джерел звідки можна черпати інформацію про середньовічну історію села залишилось дуже мало. Особливістю розвитку села в той період було те, що через нього проходив шлях через Тисменицю, Надвірну, і далі через Карпати на Закарпатську Україну, яким проходили монголо-татарські полчища. Щоправда село з усіх боків оточене лісом тому не зазнавало значних втрат.

Селяни з Ляцького взяли активну участь в повстанні Богдана Хмельницького. Так наприклад 6 серпня 1649 року Андрій Голинський скаржився на селян з Камінного, Велисниці, Гостова, Волосівської Слободи, Ляцького, які під проводом шляхтичів Русинів Олександра, Андрія, Кикули Березовських «маючи змову з козаками й бунтівниками» напали на село Перерісль і там попустошили шляхетські двори. Крім того, зважаючи на сильну присутність польської шляхти у самому селі, траплялись напади і на Ляцьке. Юрій Коморовський 30 травня 1650 року скаржився, що селяни сіл Волосова, Цуцилова, Тисменичан, та Ворони спустошили двірські маєтки в Цуцилові, опісля спалили двір та корчму в Ляцькім.

У 1700 р. споруджена церква Воскресіння Христового, яка збереглася донині.

У складі Австрійської Імперії

В 1772 році Галичина внаслідок першого поділу Польщі перейшла під владу Австрії. Внаслідок адміністративних змін село Ляцьке почало належати до Станіславівського циркулу, а до цього належало до Галицької землі Руського воєводства.

За наказом Йосифа II було здійснено опис населених пунктів Галичини відомий як Йосифинська метрика. Опис села Ляцьке був здійснений у 1787 році, і з нього довідуємось, що найбільшим землевласником в селі був Дмитро Шумлянський. Також довідуємось, що в селі проживали такі роди української шляхти: Шумлянські, Драгомирецькі, Луцькі, Голинські, Березовські, Матківські.

Франц I теж провадив такий опис у 1820, відомий як Францисканська метрика, і з неї довідуємось, що найбільшим землевласником є Готфрід де Сіттауер, якому належить і панський двір. Дмитро Шумлянський — колишній власник двору теж проживає в селі. Яким чином двір змінив власника — невідомо. Готфрід де Сіттауер є першим німцем у селі. Згодом тут виростає німецька колонія. Також в селі з'являються шляхетні українські роди Гошовських, Княгиницьких і Вишневських.

На 1847 рік існують відомості про те, що власником села Ляцьке є пан Йозеф Морзе, з 8 співвласниками, імена яких не вказуються. У архіві Юрія Василькевича зберігаються документи, які свідчать про те, що власність Морзе — це попередня власність Готфріда де Сіттауера, тобто Морзе купив цей маєток, або одержав у спадок.

У 16 травня 1848 року видано урядовий циркуляр про скасування панщини в Галичині. У селах в центрі на честь цієї події ставились хрести-фігури, під якими закопували серпи, коси, ціпи, що символізувало закінчення виснажливої роботи на пана. В центрі Ляцького була закладена хрест-фігура, біля якої було посаджено 5 лип, але в 1985 через свавілля місцевих керівників ці пам'ятні липи зрізали. А пам'ятник довго стояв у центрі села, поки радянська влада не перенесла його на церковне подвір'я. Багато селян ставили хрести і на своїх полях. В часи радянського режиму ці хрести були перенесені на сільський цвинтар, де вони стоять і сьогодні.

Незважаючи на зрушення 1848 року, польські шляхтичі й надалі мали великі права. Зокрема в руках поміщиків зосереджувалось найбільше багатство селян — земля.

Десь в 50-х роках в селі з'являється рід Войнаровських, представником якого в селі був священик о. Петро Войнаровський.

Приблизно в 1860-70-х село отримало назву Ляцьке-Шляхецьке, очевидно в зв'язку з чисельністю шляхти серед населення. Включене до новоствореного Тлумацького повіту.

В другій половині 60-х років в село приїздить Юстин Іполитович Малецький, який одружується з Анною (Матільдою) — дочкою пана Йозефа Морзе, та Антоніни. Після смерті Йозефа Морзе Юстин стає власником панського двору аж до власної смерті (приблизно 1919 рік). Іван Кукудяк згадує, що він регулярно взимку купався в своєму ставку, що був біля панського двору.

У 1877 році знаходимо відомості про створення в селі позичкової каси.

Пізніше у селі виникає другий панський двір. Так на 1907 рік, є джерела, які стверджують що в селі є два великих маєтки. Другий панський двір був закладений наприкінці XIX ст. паном Княгиницьким (ім'я невідоме), і розташовувався на хуторі Студинець. Цей маєток був трохи меншим за маєток Малецького.

Перші вибори до австрійського парламенту на основі загального виборчого права, що відбулись у травні 1907 року дали українцям 27 мандатів з Галичини і 5 з Буковини. Серед послів до австрійського парламенту був обраний і уродженець села Ляцьке-Шляхецьке о. Тит Войнаровський (1856—1938), який за політичною орієнтацією був націонал-демократом.

На 1907 рік в селі проживало 2428 жителів, з яких 1246 чоловіки та 1182 жінки, які мешкали у 416 будинках. За національністю — 214 німців (в колонії Сіттауерівка), 384 поляки, та 1829 українців .

У 1910 році засновано два господарсько-споживчі кооперативи «Самопоміч» та «Відродження», через які селяни могли збувати свою продукцію.

Перша світова війна

В 28 червня 1914 почалась Перша світова війна і Галичина стала ареною боротьби між Австро-Угорщиною та Росією. Ряд чоловіків села було мобілізовано на фронт. Зі спогадів старожилів довідуємось, що серед жителів села на фронті були:

  • Бабій Олексій Якович
  • Буждиган Іван Васильович — воював в Італії, був поранений
  • Василишин Михайло Васильович — воював в Італії, був поранений, мав офіцерське звання
  • Грицюк Микола
  • Княгиницький Роман Адольфович
  • Дем'янчук Микола
  • Олійник Василь Пилипович — воював в Італії, де й загинув в 1915
  • Насаюк Олексій
  • Сисак Олексій
  • Яворський Володимир
  • Яворський Василь

Більше війна зачепила сусіднє село — Ворону, де проходила лінія фронту. Фронт доходив також до німецької колонії Сіттауерівки. В селі Ляцьке-Шляхетське перебували поранені австрійські вояки.

Українське населення переживало переслідування австрійців через звинувачення у москвофільстві. Зокрема, у концентраційний табір Талергоф були заслані:

  • Рибак Іван
  • Кустинович Йосип з сином
  • Бабій Олексій
  • Федорів Петро

Вони були активними учасниками читальні імені М. Качковського, яка мала москвофільське спрямування.

image
Нова церква

В серпні 1914 австрійською владою було дозволено створення Українських січових стрільців. За короткий час до легіону зголосилось майже 30 тисяч чоловік, але польсько-австрійська адміністрація дозволила лише 2500. З села Ляцьке-Шляхетське до легіоуну УСС вступили:

  • Камінський Михайло Васильович (1892 р.н.) — загинув у бою з російськими військами у 1914 році.
  • Машталір Григорій — належав до 7 сотні 1 полку УСС
  • Осташ Микола

Спогади старожилів також свідчать, що до легіону УСС належали також з села Камінський Дмитро, і Сисак Петро.

З приходом російських військ в селі було паралізовано культурне життя. Була закрита школа, припинено діяльність читальні «Просвіти».

Після війни, у листопаді 1918 року була створена Західно-Українська Народна Республіка, після чого почалось створення Української Галицької Армії. Із села Липівка в лавах УГА в період визвольних змагань 1918—1920 років брали участь колишні січові стрільці: Винник Павло, Машталір Григорій та Осташ Микола.

Ляцьке-Шляхецьке у міжвоєнний період

В 1934 році село втратило статус гміни (самоврядної громади) і включена до об'єднаної сільської ґміни Марковце.

32 жителі села воювали в рядах УПА.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 99,63%
вірменська 0,27%
російська 0,1%

Видатні особи

Народились

Примітки

  1. . Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.20, № 165 [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
  3. . Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 12 червня 2017.
  4. . Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Ігор Любчик. Через роки і долі (Нарис історії села Липівка). — ТІПОВІТ. — .

Ігор Любчик Декілька штрихів з історії церкви й монастиря в с. Липівка Тисменицького району // Карпати: людина етнос, цивілізація. Науковий журнал з проблем карпатознавства. — 2014. — № 5. — С.258 — 262

Посилання

  • Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району [Архівовано 5 грудня 2012 у Archive.is]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Lipivka Li pivka selo Ivano Frankivskogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti Vhodit do skladu Tismenickoyi miskoyi gromadi selo Lipivka Krayina Ukrayina Oblast Ivano Frankivska oblast Rajon Ivano Frankivskij rajon Gromada Tismenicka miska gromada Osnovni dani Zasnovane 1349 Naselennya 1880 Plosha 24 96 km Gustota naselennya 75 32 osib km Poshtovij indeks 77463 Telefonnij kod 380 03436 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 47 54 pn sh 24 45 45 sh d 48 79833 pn sh 24 76250 sh d 48 79833 24 76250 Koordinati 48 47 54 pn sh 24 45 45 sh d 48 79833 pn sh 24 76250 sh d 48 79833 24 76250 Vodojmi Strimba Najblizhcha zaliznichna stanciya Markivci Misceva vlada Adresa radi 77463 Ivano Frankivska oblast Ivano frankivskij rajon s Lipivka vul Nezalezhnosti 1 Karta Lipivka Lipivka Mapa Lipivka u VikishovishiIstorichni nazviDavnya nazva sela Lyacke z 1860 h Lyacke Shlyahetske Pislya radyanskoyi aneksiyi Galichini v 1939 r perejmenuvali selo na Pidgir ya odnak cya nazva shezla razom z radyanskimi vijskami v 1941 r Zate vzhe 7 chervnya 1946 roku Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR selo Lyacke Shlyahetske taki perejmenovano selo Lipivka Geografiya selaRika Strimba Cej rozdil potrebuye dopovnennya lipen 2010 Do Lipivskoyi silskoyi radi vhodili sela Studinec i Nova Lipivka IstoriyaU skladi Polshi Vstanoviti tochnu datu zasnuvannya sela dovoli vazhko bo kozhna data bude tilki pershoyu zgadkoyu pro selo Rizni dzherela dayut dati vid 1349 do 1457 Ale najstarisha nazva sela Lyacke tobto polske staroukrayinskoyu mozhe oznachati te sho selo zasnuvali polyaki yaki jogo tak i nazvali abo yak vlasnist lyaha todi ce moglo vidbutis tilki pislya 1349 koli Galichina perejshla pid vladu Polshi Chastina istorikiv vvazhaye nazvu davnishoyu i vivodit vid termina lazi yakim u Galichini poznachali listyanij lis Zgaduyetsya 4 bereznya 1437 roku v knigah galickogo sudu Cerkva vpershe zgaduyetsya v dokumentah 1578 roku Na zhal dzherel zvidki mozhna cherpati informaciyu pro serednovichnu istoriyu sela zalishilos duzhe malo Osoblivistyu rozvitku sela v toj period bulo te sho cherez nogo prohodiv shlyah cherez Tismenicyu Nadvirnu i dali cherez Karpati na Zakarpatsku Ukrayinu yakim prohodili mongolo tatarski polchisha Shopravda selo z usih bokiv otochene lisom tomu ne zaznavalo znachnih vtrat Selyani z Lyackogo vzyali aktivnu uchast v povstanni Bogdana Hmelnickogo Tak napriklad 6 serpnya 1649 roku Andrij Golinskij skarzhivsya na selyan z Kaminnogo Velisnici Gostova Volosivskoyi Slobodi Lyackogo yaki pid provodom shlyahtichiv Rusiniv Oleksandra Andriya Kikuli Berezovskih mayuchi zmovu z kozakami j buntivnikami napali na selo Pererisl i tam popustoshili shlyahetski dvori Krim togo zvazhayuchi na silnu prisutnist polskoyi shlyahti u samomu seli traplyalis napadi i na Lyacke Yurij Komorovskij 30 travnya 1650 roku skarzhivsya sho selyani sil Volosova Cucilova Tismenichan ta Voroni spustoshili dvirski mayetki v Cucilovi opislya spalili dvir ta korchmu v Lyackim U 1700 r sporudzhena cerkva Voskresinnya Hristovogo yaka zbereglasya donini U skladi Avstrijskoyi Imperiyi V 1772 roci Galichina vnaslidok pershogo podilu Polshi perejshla pid vladu Avstriyi Vnaslidok administrativnih zmin selo Lyacke pochalo nalezhati do Stanislavivskogo cirkulu a do cogo nalezhalo do Galickoyi zemli Ruskogo voyevodstva Za nakazom Josifa II bulo zdijsneno opis naselenih punktiv Galichini vidomij yak Josifinska metrika Opis sela Lyacke buv zdijsnenij u 1787 roci i z nogo doviduyemos sho najbilshim zemlevlasnikom v seli buv Dmitro Shumlyanskij Takozh doviduyemos sho v seli prozhivali taki rodi ukrayinskoyi shlyahti Shumlyanski Dragomirecki Lucki Golinski Berezovski Matkivski Franc I tezh provadiv takij opis u 1820 vidomij yak Franciskanska metrika i z neyi doviduyemos sho najbilshim zemlevlasnikom ye Gotfrid de Sittauer yakomu nalezhit i panskij dvir Dmitro Shumlyanskij kolishnij vlasnik dvoru tezh prozhivaye v seli Yakim chinom dvir zminiv vlasnika nevidomo Gotfrid de Sittauer ye pershim nimcem u seli Zgodom tut virostaye nimecka koloniya Takozh v seli z yavlyayutsya shlyahetni ukrayinski rodi Goshovskih Knyaginickih i Vishnevskih Na 1847 rik isnuyut vidomosti pro te sho vlasnikom sela Lyacke ye pan Jozef Morze z 8 spivvlasnikami imena yakih ne vkazuyutsya U arhivi Yuriya Vasilkevicha zberigayutsya dokumenti yaki svidchat pro te sho vlasnist Morze ce poperednya vlasnist Gotfrida de Sittauera tobto Morze kupiv cej mayetok abo oderzhav u spadok U 16 travnya 1848 roku vidano uryadovij cirkulyar pro skasuvannya panshini v Galichini U selah v centri na chest ciyeyi podiyi stavilis hresti figuri pid yakimi zakopuvali serpi kosi cipi sho simvolizuvalo zakinchennya visnazhlivoyi roboti na pana V centri Lyackogo bula zakladena hrest figura bilya yakoyi bulo posadzheno 5 lip ale v 1985 cherez svavillya miscevih kerivnikiv ci pam yatni lipi zrizali A pam yatnik dovgo stoyav u centri sela poki radyanska vlada ne perenesla jogo na cerkovne podvir ya Bagato selyan stavili hresti i na svoyih polyah V chasi radyanskogo rezhimu ci hresti buli pereneseni na silskij cvintar de voni stoyat i sogodni Nezvazhayuchi na zrushennya 1848 roku polski shlyahtichi j nadali mali veliki prava Zokrema v rukah pomishikiv zoseredzhuvalos najbilshe bagatstvo selyan zemlya Des v 50 h rokah v seli z yavlyayetsya rid Vojnarovskih predstavnikom yakogo v seli buv svyashenik o Petro Vojnarovskij Priblizno v 1860 70 h selo otrimalo nazvu Lyacke Shlyahecke ochevidno v zv yazku z chiselnistyu shlyahti sered naselennya Vklyuchene do novostvorenogo Tlumackogo povitu V drugij polovini 60 h rokiv v selo priyizdit Yustin Ipolitovich Maleckij yakij odruzhuyetsya z Annoyu Matildoyu dochkoyu pana Jozefa Morze ta Antonini Pislya smerti Jozefa Morze Yustin staye vlasnikom panskogo dvoru azh do vlasnoyi smerti priblizno 1919 rik Ivan Kukudyak zgaduye sho vin regulyarno vzimku kupavsya v svoyemu stavku sho buv bilya panskogo dvoru U 1877 roci znahodimo vidomosti pro stvorennya v seli pozichkovoyi kasi Piznishe u seli vinikaye drugij panskij dvir Tak na 1907 rik ye dzherela yaki stverdzhuyut sho v seli ye dva velikih mayetki Drugij panskij dvir buv zakladenij naprikinci XIX st panom Knyaginickim im ya nevidome i roztashovuvavsya na hutori Studinec Cej mayetok buv trohi menshim za mayetok Maleckogo Pershi vibori do avstrijskogo parlamentu na osnovi zagalnogo viborchogo prava sho vidbulis u travni 1907 roku dali ukrayincyam 27 mandativ z Galichini i 5 z Bukovini Sered posliv do avstrijskogo parlamentu buv obranij i urodzhenec sela Lyacke Shlyahecke o Tit Vojnarovskij 1856 1938 yakij za politichnoyu oriyentaciyeyu buv nacional demokratom Na 1907 rik v seli prozhivalo 2428 zhiteliv z yakih 1246 choloviki ta 1182 zhinki yaki meshkali u 416 budinkah Za nacionalnistyu 214 nimciv v koloniyi Sittauerivka 384 polyaki ta 1829 ukrayinciv U 1910 roci zasnovano dva gospodarsko spozhivchi kooperativi Samopomich ta Vidrodzhennya cherez yaki selyani mogli zbuvati svoyu produkciyu Persha svitova vijna V 28 chervnya 1914 pochalas Persha svitova vijna i Galichina stala arenoyu borotbi mizh Avstro Ugorshinoyu ta Rosiyeyu Ryad cholovikiv sela bulo mobilizovano na front Zi spogadiv starozhiliv doviduyemos sho sered zhiteliv sela na fronti buli Babij Oleksij Yakovich Buzhdigan Ivan Vasilovich voyuvav v Italiyi buv poranenij Vasilishin Mihajlo Vasilovich voyuvav v Italiyi buv poranenij mav oficerske zvannya Gricyuk Mikola Knyaginickij Roman Adolfovich Dem yanchuk Mikola Olijnik Vasil Pilipovich voyuvav v Italiyi de j zaginuv v 1915 Nasayuk Oleksij Sisak Oleksij Yavorskij Volodimir Yavorskij Vasil Bilshe vijna zachepila susidnye selo Voronu de prohodila liniya frontu Front dohodiv takozh do nimeckoyi koloniyi Sittauerivki V seli Lyacke Shlyahetske perebuvali poraneni avstrijski voyaki Ukrayinske naselennya perezhivalo peresliduvannya avstrijciv cherez zvinuvachennya u moskvofilstvi Zokrema u koncentracijnij tabir Talergof buli zaslani Ribak Ivan Kustinovich Josip z sinom Babij Oleksij Fedoriv Petro Voni buli aktivnimi uchasnikami chitalni imeni M Kachkovskogo yaka mala moskvofilske spryamuvannya Nova cerkva V serpni 1914 avstrijskoyu vladoyu bulo dozvoleno stvorennya Ukrayinskih sichovih strilciv Za korotkij chas do legionu zgolosilos majzhe 30 tisyach cholovik ale polsko avstrijska administraciya dozvolila lishe 2500 Z sela Lyacke Shlyahetske do legiounu USS vstupili Kaminskij Mihajlo Vasilovich 1892 r n zaginuv u boyu z rosijskimi vijskami u 1914 roci Mashtalir Grigorij nalezhav do 7 sotni 1 polku USS Ostash Mikola Spogadi starozhiliv takozh svidchat sho do legionu USS nalezhali takozh z sela Kaminskij Dmitro i Sisak Petro Z prihodom rosijskih vijsk v seli bulo paralizovano kulturne zhittya Bula zakrita shkola pripineno diyalnist chitalni Prosviti Pislya vijni u listopadi 1918 roku bula stvorena Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika pislya chogo pochalos stvorennya Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi Iz sela Lipivka v lavah UGA v period vizvolnih zmagan 1918 1920 rokiv brali uchast kolishni sichovi strilci Vinnik Pavlo Mashtalir Grigorij ta Ostash Mikola Lyacke Shlyahecke u mizhvoyennij period V 1934 roci selo vtratilo status gmini samovryadnoyi gromadi i vklyuchena do ob yednanoyi silskoyi gmini Markovce 32 zhiteli sela voyuvali v ryadah UPA NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 99 63 virmenska 0 27 rosijska 0 1 Vidatni osobiNarodilis o Tit Vojnarovskij svyashenik UGKC golova tovaristva Silskij gospodar posol do videnskogo parlamentu Mandrik Yaroslav Ivanovich 1951 ukrayinskij istorik doktor istorichnih nauk profesor Taras Yaskevich ukrayinskij himik Vasil Maksimovich Melnik 1915 1996 aktor Ivano Frankivskogo muzichno dramatichnogo teatru zasluzhenij artist Ukrayini Primitki Arhiv originalu za 4 lipnya 2017 Procitovano 2 lipnya 2017 Akta grodzkie i ziemskie T 12 s 20 165 8 grudnya 2015 u Wayback Machine lat Arhiv originalu za 28 lipnya 2017 Procitovano 12 chervnya 2017 Arhiv originalu za 21 listopada 2021 Procitovano 21 listopada 2021 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihLiteraturaIgor Lyubchik Cherez roki i doli Naris istoriyi sela Lipivka TIPOVIT ISBN 966 8098 02 1 Igor Lyubchik Dekilka shtrihiv z istoriyi cerkvi j monastirya v s Lipivka Tismenickogo rajonu Karpati lyudina etnos civilizaciya Naukovij zhurnal z problem karpatoznavstva 2014 5 S 258 262PosilannyaSajt Verhovnoyi Radi Ukrayini Sela Tismenickogo rajonu Arhivovano 5 grudnya 2012 u Archive is

Дата публікації:
Топ