Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Липнева революція (фр. La révolution de Juillet) — повстання проти правлячої монархії династії Бурбонів, яка встановилася у Франції після другої реставрації. Внаслідок революції до влади прийшов ліберальний уряд короля Луї-Філіпа. Три дні повстань у Парижі увійшли в історію під назвою «три славні дні» (фр. Trois Glorieuses).
| Липнева революція фр. La revolution de Juillet | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Вуличний бій у Парижі на вулиці Роган. На чолі повстанців Жан-Жорж Фарсі | |||||||
| |||||||
Причини
Промислова криза і депресія кінця 20-х рр. XIX ст., а також неврожаї 1828—1829 років, які різко погіршили важке становище робітників, прискорили процес революціонізування народних мас. Одночасно з цим посилювалось невдоволення і серед ліберальної буржуазії, яка вимагала від уряду низки економічних та політичних перетворень в інтересах капіталістичного розвитку країни. 8 серпня 1829 року Карл X поставив при владі новий кабінет на чолі з одним із керівників партії ультрароялістів Жулем Поліньяком. Це призвело до різкого загострення боротьби ліберальних та демократичних груп проти уряду. 16 березня 1830 року палата депутатів більшістю в 221 голос вимагала відставки уряду Поліньяка, який не вселяє довіри країні. 16 травня палату було розпущено. Нові вибори (23 червня та 3 липня 1830) принесли повну перемогу опозиції, однак кабінет Поліньяка відмовився подати у відставку.
26 липня в урядовій газеті «Монітер» були опубліковані шість королівських указів, які увійшли в історію під назвою «ордонансів Поліньяка». Вони запроваджували суворі обмеження для видання газет і журналів, які робили неможливим випуск органів ліберальної преси. Новообрана палата депутатів розпускалася. Нові вибори призначалися на 6 і 13 вересня. Вони повинні були відбуватися на основі нової виборчої системи, за якої право голосу надавалося майже суто великим землевласникам. Число членів палати депутатів зменшувалося з 428 до 258; її права були ще більше обмежені.
Опублікування ордонансів, які були відкритим порушенням Хартії, спробою державного перевороту, справило приголомшливе враження в Парижі. Ввечері того ж дня в Пале-Роялі та на площі перед біржею почали з'являтися перші натовпи студентів та друкарів, які викрикували гасла «Хай живе Хартія! Геть міністрів!». Жуль Поліньяк, який проїжджав в кареті бульварами столиці, ледве врятувався від натовпу. Жандарми та королівські гвардійці наказали всім розійтися, взяли кілька людей під варту, і з настанням ночі натовп розсіявся.
Префект поліції Манжен не сприйняв ці події всерйоз. Зберігав спокій і Карл X: весь день разом із сином, герцогом Ангулемським, він полював у заміській резиденції Рамбуйє, а ввечері повернувся до палацу в Сен-Клу.
Три славних дні у Парижі
Спроба відновити абсолютну монархію наштовхнулася на рішучий опір парижан. 27 липня 1830 року в столиці розпочалося повстання республіканців. Роялістські газети (що отримали офіційний дозвіл на вихід) оспівували мудрого короля і таврували бридких баламутів. Кілька опозиційних газет, які не побоялися вийти без дозволу: «Насьональ», «Час», «Глобус», «Торгова газета», — опублікували колективний протест журналістів проти королівських ордонансів. Влада віддала наказ про накладання арешту на друкарські верстати цих газет і про взяття під варту журналістів, які підписали протест. Наказ щодо журналістів так і не було виконано. Однак поліцейським вдалося проникнути до редакції газети «Час», головний редактор якої Жан-Жак Бод зачитував прибулим слюсарям статтю з Кримінального кодексу, яка кваліфікувала їх дії як крадіжку зі зломом.
Тим часом на вулицях Парижа наростало заворушення. Оскільки промисловці та комерсанти, які зібралися напередодні в Ратуші, прийняли рішення не відкривати 27 липня свої майстерні та фабрики, більшість робітників залишились на вулиці, і опозиційно налаштовані студенти з успіхом вели серед них агітацію. Заколотники почали розбивати вивіски з королівським гербом, пограбували декілька збройних крамниць. О пів на дванадцяту дня король призвав чергового начальника штабу королівської гвардії маршала Огюста-Фредеріка Мармона і довірив йому командування паризьким військовим гарнізоном. Карл X наказав маршалу розігнати скупчення баламутів і до вечора повернутися в Сен-Клу.
Маршал Мармон і до цього не була особливо популярною серед народу, бо саме він у березні 1814 року підписав капітуляцію Парижа. Виконувати королівський наказ маршал взявся неохоче, до того ж кілька годин йому довелося витратити на збір війська і приведення його у бойову готовність. Тим часом жандарми почали розганяти натовп, що зібрався навколо Пале-Рояля і перед будівлею Міністерства закордонних справ на бульварі Капуцинок. Близько третьої дня було вбито першого повстанця, а згодом — ще декілька чоловіків; поранених було набагато більше. За наказом Мармона основні стратегічні пункти столиці були зайняті військами, які, втім, не зустріли особливого опору і повернулися в казарми.
Три десятки членів новообраної палати депутатів (тієї самої, яку розпустив один із королівських ордонансів) відмовилися підтримати заколотників, але доручили Франсуа Гізо скласти офіційний протест проти дій поліції та військ. Тим часом група крайніх лівих, колишніх «карбонаріїв», склала 12 комітетів (по одному на кожен паризький округ) для керівництва збройним повстанням.
28 липня повстання набуло масового характеру. Натовп, в якому змішалися представники найрізноманітніших верств суспільства (робітники, національні гвардійці, студенти, військові-відставники), вийшов на вулиці і почав валити дерева, вивертати булижники з бруківки, зводити барикади, роззброювати окремі групи королівських гвардійців. До 11 ранку повстанці захопили Арсенал, пороховий склад Сальпетрієр, військовий продовольчий склад. Згодом в їх руках опинилися Ратуша і собор Паризької Богоматері.
Маршал Мармон доповів про ці події королю і попередив його, що якщо зараз піти на поступки, то корону ще можна врятувати. Однак Карл X не прислухався до цієї поради і наказав маршалу оголосити у Парижі воєнний стан. У відповідь Мармон вирішив діяти за планом, виробленим його штабом: чотири колони військ повинні були розчистити головні вулиці бунтівних кварталів і відбити у повстанців основні стратегічні пункти, які вони встигли захопити. Опівдні війська почали діяти, але отримали від маршала наказ — стріляти в городян якомога рідше.
Вулиці були перегороджені барикадами, і поки солдати розбирали завали, повстанці стріляли в них із вікон та з дахів сусідніх будинків, а також жбурляли каміння. Завдання армії не полегшувала і страшна спека, яка стояла у Парижі. Ввечері того ж дня війська маршала Мармона, які залишилися без їжі та боєприпасів, розібрали барикади на вулицях Фобур Сент-Оноре і захопили площі Бастилії та Ратуші, Перемог і Мадлен.
Більшість піхотних підрозділів, які раніше підпорядковувались французькому королю, перейшли на бік повстанців. Втрати королівських військ склали близько тисячі вбитими, пораненими та полоненими, серед яких було чимало дезертирів. З цього моменту влада повірила в серйозність подій і відправила до Парижа полки королівської гвардії, які перебували у Бове, Орлеані, Руані та Каннах. Центр столиці повністю покрився барикадами, де загони повстанців вирушили на штурм Бурбонського палацу (місця засідань палати депутатів) і казарм швейцарської гвардії на лівому березі Сени.
29 липня солдати 5-го і 53-го піхотних полків, які займали Вандомську площу, також перейшли на бік повстанців, і Мармону довелося відправити їм на зміну частину королівських та швейцарських гвардійців. При цьому Лувр з боку церкви Сен-Жермен д'Оксеруа залишився без захисту, чим і скористалися повстанці; вони перейшли в наступ і відкрили вогонь по швейцарських гвардійцях у внутрішньому дворі Лувру. Швейцарці запанікували і почали відступати, тягнучи за собою й ті загони королівських гвардійців, які розташовувалися в Тюїльрійському палаці. Мармону не залишалося нічого іншого, як спробувати зібрати їх усіх на Єлисейських Полях і наказати їм відступати до площі Зірки, щоб не потрапити в оточення.
Перед обличчям повної перемоги народного повстання у столиці Карл X погодився скасувати королівські ордонанси і прийняти відставку міністерства Поліньяка. На чолі нового кабінету був поставлений герцог , який мав репутацію прихильника хартії. Але спроба врятувати монархію Бурбонів зазнала повної невдачі. Революція, що спалахнула під гаслами захисту хартії і повалення міністерства Поліньяка, перемогла під гаслами: «Геть Карла X! Геть Бурбонів!».
Наслідки
30 липня 1830 року збори депутатів розпущеної палати оголосили близького до буржуазних кіл герцога Луї-Філіпа Орлеанського «намісником королівства» (тимчасовим правителем). 2 серпня Карл X відрікся від престолу на користь свого онука герцога Бордоського, а 16 серпня він разом зі своєю родиною залишив Францію, відпливши із Шербура до Англії.
У деяких великих містах (Марселі, Німі, Ліллі та ін.), а також в деяких сільських районах ультрароялісти намагалися підняти на захист монархії Бурбонів відсталі прошарки населення, які перебували під впливом католицького духовенства. Це призвело до кривавих сутичок, особливо бурхливих на півдні та на заході Франції, де позиції дворянства були відносно міцними. Однак відкриті виступи прихильників старої династії («карлістів») проти нової влади були досить швидко придушені.
9 серпня Луї-Філіп I був проголошений «королем французів». Згодом вся країна визнала здійснений переворот.
Слабкість республіканської партії дозволила великим фінансовим колам захопити владу і завадити поглибленню революції, встановленню республіки. 14 серпня 1830 року була прийнята нова Хартія, ліберальніша, ніж Хартія 1814 року. Права палати депутатів були розширені, спадковість звання перів скасовувалась, майновий ценз для виборців знизився, а їх число збільшилося зі 100 тисяч до 240 тисяч чоловік. Обмежувались права католицького духовенства (йому було заборонено володіти земельною власністю). Цензура тимчасово скасовувалась; запроваджувалось місцеве та обласне самоврядування, відновлювалась Національна гвардія (виключно для заможних прошарків населення). Недоторканими залишилися поліцейсько-бюрократичний державний апарат і суворі закони проти робітників.
Липнева революція у Франції — приклад незавершеної буржуазної революції, яка сприяла прискоренню процесу промислового перевороту в країні. В історії класової боротьби у Франції відкрилася нова сторінка: відтепер на перший план в ній все більш відкрито стала виступати боротьба між пролетаріатом та буржуазією.
Примітки
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу / О.Мустафін. — Харків, 2017. — С.133-135
Посилання
- В. В—в. [Водовозов В. В.] Революция 1830 года // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Липнева революція в Парижі (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lipneva revolyuciya fr La revolution de Juillet povstannya proti pravlyachoyi monarhiyi dinastiyi Burboniv yaka vstanovilasya u Franciyi pislya drugoyi restavraciyi Vnaslidok revolyuciyi do vladi prijshov liberalnij uryad korolya Luyi Filipa Tri dni povstan u Parizhi uvijshli v istoriyu pid nazvoyu tri slavni dni fr Trois Glorieuses Lipneva revolyuciya fr La revolution de JuilletVulichnij bij u Parizhi na vulici Rogan Na choli povstanciv Zhan Zhorzh Farsi Vulichnij bij u Parizhi na vulici Rogan Na choli povstanciv Zhan Zhorzh FarsiData 27 29 lipnya 1830Misce ParizhRezultat Zrechennya Karla X vstanovlennya Lipnevoyi monarhiyiPrichiniPromislova kriza i depresiya kincya 20 h rr XIX st a takozh nevrozhayi 1828 1829 rokiv yaki rizko pogirshili vazhke stanovishe robitnikiv priskorili proces revolyucionizuvannya narodnih mas Odnochasno z cim posilyuvalos nevdovolennya i sered liberalnoyi burzhuaziyi yaka vimagala vid uryadu nizki ekonomichnih ta politichnih peretvoren v interesah kapitalistichnogo rozvitku krayini 8 serpnya 1829 roku Karl X postaviv pri vladi novij kabinet na choli z odnim iz kerivnikiv partiyi ultraroyalistiv Zhulem Polinyakom Ce prizvelo do rizkogo zagostrennya borotbi liberalnih ta demokratichnih grup proti uryadu 16 bereznya 1830 roku palata deputativ bilshistyu v 221 golos vimagala vidstavki uryadu Polinyaka yakij ne vselyaye doviri krayini 16 travnya palatu bulo rozpusheno Novi vibori 23 chervnya ta 3 lipnya 1830 prinesli povnu peremogu opoziciyi odnak kabinet Polinyaka vidmovivsya podati u vidstavku 26 lipnya v uryadovij gazeti Moniter buli opublikovani shist korolivskih ukaziv yaki uvijshli v istoriyu pid nazvoyu ordonansiv Polinyaka Voni zaprovadzhuvali suvori obmezhennya dlya vidannya gazet i zhurnaliv yaki robili nemozhlivim vipusk organiv liberalnoyi presi Novoobrana palata deputativ rozpuskalasya Novi vibori priznachalisya na 6 i 13 veresnya Voni povinni buli vidbuvatisya na osnovi novoyi viborchoyi sistemi za yakoyi pravo golosu nadavalosya majzhe suto velikim zemlevlasnikam Chislo chleniv palati deputativ zmenshuvalosya z 428 do 258 yiyi prava buli she bilshe obmezheni Opublikuvannya ordonansiv yaki buli vidkritim porushennyam Hartiyi sproboyu derzhavnogo perevorotu spravilo prigolomshlive vrazhennya v Parizhi Vvecheri togo zh dnya v Pale Royali ta na ploshi pered birzheyu pochali z yavlyatisya pershi natovpi studentiv ta drukariv yaki vikrikuvali gasla Haj zhive Hartiya Get ministriv Zhul Polinyak yakij proyizhdzhav v kareti bulvarami stolici ledve vryatuvavsya vid natovpu Zhandarmi ta korolivski gvardijci nakazali vsim rozijtisya vzyali kilka lyudej pid vartu i z nastannyam nochi natovp rozsiyavsya Prefekt policiyi Manzhen ne sprijnyav ci podiyi vserjoz Zberigav spokij i Karl X ves den razom iz sinom gercogom Angulemskim vin polyuvav u zamiskij rezidenciyi Rambujye a vvecheri povernuvsya do palacu v Sen Klu Tri slavnih dni u ParizhiSvoboda sho vede narod Kartina Ezhena Delakrua 1830 r Sproba vidnoviti absolyutnu monarhiyu nashtovhnulasya na rishuchij opir parizhan 27 lipnya 1830 roku v stolici rozpochalosya povstannya respublikanciv Royalistski gazeti sho otrimali oficijnij dozvil na vihid ospivuvali mudrogo korolya i tavruvali bridkih balamutiv Kilka opozicijnih gazet yaki ne poboyalisya vijti bez dozvolu Nasonal Chas Globus Torgova gazeta opublikuvali kolektivnij protest zhurnalistiv proti korolivskih ordonansiv Vlada viddala nakaz pro nakladannya areshtu na drukarski verstati cih gazet i pro vzyattya pid vartu zhurnalistiv yaki pidpisali protest Nakaz shodo zhurnalistiv tak i ne bulo vikonano Odnak policejskim vdalosya proniknuti do redakciyi gazeti Chas golovnij redaktor yakoyi Zhan Zhak Bod zachituvav pribulim slyusaryam stattyu z Kriminalnogo kodeksu yaka kvalifikuvala yih diyi yak kradizhku zi zlomom Tim chasom na vulicyah Parizha narostalo zavorushennya Oskilki promislovci ta komersanti yaki zibralisya naperedodni v Ratushi prijnyali rishennya ne vidkrivati 27 lipnya svoyi majsterni ta fabriki bilshist robitnikiv zalishilis na vulici i opozicijno nalashtovani studenti z uspihom veli sered nih agitaciyu Zakolotniki pochali rozbivati viviski z korolivskim gerbom pograbuvali dekilka zbrojnih kramnic O piv na dvanadcyatu dnya korol prizvav chergovogo nachalnika shtabu korolivskoyi gvardiyi marshala Ogyusta Frederika Marmona i doviriv jomu komanduvannya parizkim vijskovim garnizonom Karl X nakazav marshalu rozignati skupchennya balamutiv i do vechora povernutisya v Sen Klu Marshal Marmon i do cogo ne bula osoblivo populyarnoyu sered narodu bo same vin u berezni 1814 roku pidpisav kapitulyaciyu Parizha Vikonuvati korolivskij nakaz marshal vzyavsya neohoche do togo zh kilka godin jomu dovelosya vitratiti na zbir vijska i privedennya jogo u bojovu gotovnist Tim chasom zhandarmi pochali rozganyati natovp sho zibravsya navkolo Pale Royalya i pered budivleyu Ministerstva zakordonnih sprav na bulvari Kapucinok Blizko tretoyi dnya bulo vbito pershogo povstancya a zgodom she dekilka cholovikiv poranenih bulo nabagato bilshe Za nakazom Marmona osnovni strategichni punkti stolici buli zajnyati vijskami yaki vtim ne zustrili osoblivogo oporu i povernulisya v kazarmi Tri desyatki chleniv novoobranoyi palati deputativ tiyeyi samoyi yaku rozpustiv odin iz korolivskih ordonansiv vidmovilisya pidtrimati zakolotnikiv ale doruchili Fransua Gizo sklasti oficijnij protest proti dij policiyi ta vijsk Tim chasom grupa krajnih livih kolishnih karbonariyiv sklala 12 komitetiv po odnomu na kozhen parizkij okrug dlya kerivnictva zbrojnim povstannyam Na barikadi 28 lipnya povstannya nabulo masovogo harakteru Natovp v yakomu zmishalisya predstavniki najriznomanitnishih verstv suspilstva robitniki nacionalni gvardijci studenti vijskovi vidstavniki vijshov na vulici i pochav valiti dereva vivertati bulizhniki z brukivki zvoditi barikadi rozzbroyuvati okremi grupi korolivskih gvardijciv Do 11 ranku povstanci zahopili Arsenal porohovij sklad Salpetriyer vijskovij prodovolchij sklad Zgodom v yih rukah opinilisya Ratusha i sobor Parizkoyi Bogomateri Marshal Marmon dopoviv pro ci podiyi korolyu i poperediv jogo sho yaksho zaraz piti na postupki to koronu she mozhna vryatuvati Odnak Karl X ne prisluhavsya do ciyeyi poradi i nakazav marshalu ogolositi u Parizhi voyennij stan U vidpovid Marmon virishiv diyati za planom viroblenim jogo shtabom chotiri koloni vijsk povinni buli rozchistiti golovni vulici buntivnih kvartaliv i vidbiti u povstanciv osnovni strategichni punkti yaki voni vstigli zahopiti Opivdni vijska pochali diyati ale otrimali vid marshala nakaz strilyati v gorodyan yakomoga ridshe Vulici buli peregorodzheni barikadami i poki soldati rozbirali zavali povstanci strilyali v nih iz vikon ta z dahiv susidnih budinkiv a takozh zhburlyali kaminnya Zavdannya armiyi ne polegshuvala i strashna speka yaka stoyala u Parizhi Vvecheri togo zh dnya vijska marshala Marmona yaki zalishilisya bez yizhi ta boyepripasiv rozibrali barikadi na vulicyah Fobur Sent Onore i zahopili ploshi Bastiliyi ta Ratushi Peremog i Madlen Bilshist pihotnih pidrozdiliv yaki ranishe pidporyadkovuvalis francuzkomu korolyu perejshli na bik povstanciv Vtrati korolivskih vijsk sklali blizko tisyachi vbitimi poranenimi ta polonenimi sered yakih bulo chimalo dezertiriv Z cogo momentu vlada povirila v serjoznist podij i vidpravila do Parizha polki korolivskoyi gvardiyi yaki perebuvali u Bove Orleani Ruani ta Kannah Centr stolici povnistyu pokrivsya barikadami de zagoni povstanciv virushili na shturm Burbonskogo palacu miscya zasidan palati deputativ i kazarm shvejcarskoyi gvardiyi na livomu berezi Seni 29 lipnya soldati 5 go i 53 go pihotnih polkiv yaki zajmali Vandomsku ploshu takozh perejshli na bik povstanciv i Marmonu dovelosya vidpraviti yim na zminu chastinu korolivskih ta shvejcarskih gvardijciv Pri comu Luvr z boku cerkvi Sen Zhermen d Okserua zalishivsya bez zahistu chim i skoristalisya povstanci voni perejshli v nastup i vidkrili vogon po shvejcarskih gvardijcyah u vnutrishnomu dvori Luvru Shvejcarci zapanikuvali i pochali vidstupati tyagnuchi za soboyu j ti zagoni korolivskih gvardijciv yaki roztashovuvalisya v Tyuyilrijskomu palaci Marmonu ne zalishalosya nichogo inshogo yak sprobuvati zibrati yih usih na Yelisejskih Polyah i nakazati yim vidstupati do ploshi Zirki shob ne potrapiti v otochennya Pered oblichchyam povnoyi peremogi narodnogo povstannya u stolici Karl X pogodivsya skasuvati korolivski ordonansi i prijnyati vidstavku ministerstva Polinyaka Na choli novogo kabinetu buv postavlenij gercog yakij mav reputaciyu prihilnika hartiyi Ale sproba vryatuvati monarhiyu Burboniv zaznala povnoyi nevdachi Revolyuciya sho spalahnula pid gaslami zahistu hartiyi i povalennya ministerstva Polinyaka peremogla pid gaslami Get Karla X Get Burboniv NaslidkiNovij korol Luyi Filip I 30 lipnya 1830 roku zbori deputativ rozpushenoyi palati ogolosili blizkogo do burzhuaznih kil gercoga Luyi Filipa Orleanskogo namisnikom korolivstva timchasovim pravitelem 2 serpnya Karl X vidriksya vid prestolu na korist svogo onuka gercoga Bordoskogo a 16 serpnya vin razom zi svoyeyu rodinoyu zalishiv Franciyu vidplivshi iz Sherbura do Angliyi U deyakih velikih mistah Marseli Nimi Lilli ta in a takozh v deyakih silskih rajonah ultraroyalisti namagalisya pidnyati na zahist monarhiyi Burboniv vidstali prosharki naselennya yaki perebuvali pid vplivom katolickogo duhovenstva Ce prizvelo do krivavih sutichok osoblivo burhlivih na pivdni ta na zahodi Franciyi de poziciyi dvoryanstva buli vidnosno micnimi Odnak vidkriti vistupi prihilnikiv staroyi dinastiyi karlistiv proti novoyi vladi buli dosit shvidko pridusheni 9 serpnya Luyi Filip I buv progoloshenij korolem francuziv Zgodom vsya krayina viznala zdijsnenij perevorot Slabkist respublikanskoyi partiyi dozvolila velikim finansovim kolam zahopiti vladu i zavaditi pogliblennyu revolyuciyi vstanovlennyu respubliki 14 serpnya 1830 roku bula prijnyata nova Hartiya liberalnisha nizh Hartiya 1814 roku Prava palati deputativ buli rozshireni spadkovist zvannya periv skasovuvalas majnovij cenz dlya viborciv znizivsya a yih chislo zbilshilosya zi 100 tisyach do 240 tisyach cholovik Obmezhuvalis prava katolickogo duhovenstva jomu bulo zaboroneno voloditi zemelnoyu vlasnistyu Cenzura timchasovo skasovuvalas zaprovadzhuvalos misceve ta oblasne samovryaduvannya vidnovlyuvalas Nacionalna gvardiya viklyuchno dlya zamozhnih prosharkiv naselennya Nedotorkanimi zalishilisya policejsko byurokratichnij derzhavnij aparat i suvori zakoni proti robitnikiv Lipneva revolyuciya u Franciyi priklad nezavershenoyi burzhuaznoyi revolyuciyi yaka spriyala priskorennyu procesu promislovogo perevorotu v krayini V istoriyi klasovoyi borotbi u Franciyi vidkrilasya nova storinka vidteper na pershij plan v nij vse bilsh vidkrito stala vistupati borotba mizh proletariatom ta burzhuaziyeyu PrimitkiMustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu O Mustafin Harkiv 2017 S 133 135PosilannyaV V v Vodovozov V V Revolyuciya 1830 goda Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Lipneva revolyuciya v Parizhi ros