Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Франсуа́ П'єр Гійо́м Гізо́ (фр. François Pierre Guillaume Guizot; 4 жовтня 1787, Нім—12 вересня 1874, ) — французький державний діяч, дипломат, історик. Не раз обіймав міністерські посади в урядах Франції, зокрема міністра іноземних та внутрішніх справ і міністра освіти. У 1847—1848 роках був прем'єр-міністром країни. Член Французької академії (від 1836 року). Автор декількох значних праць з історії Європи, Франції, Англії.
| Франсуа Гізо | |
|---|---|
 Франсуа Гізо. Портрет роботи Джехана Джорджеса Віберта | |
| Прем'єр-міністр Франції | |
| 19 вересня 1847 — 23 лютого 1848 | |
| Попередник | Ніколя Жан де Дьє Сульт |
| Наступник | Луї Моле |
| | |
| Народився | 4 жовтня 1787 Нім Франція |
| Помер | 12 вересня 1874 (86 років) , Франція |
| Похований | Сент-Уан-ле-Пен |
| Відомий як | політик, дипломат, історик, перекладач, письменник, літературний критик |
| Місце роботи | Паризький університет |
| Громадянство | Французьке |
| Alma mater | Женевський університет |
| Політична партія | Орлеаністи |
| Батько | d |
| Мати | d |
| У шлюбі з | d[1] і d |
| Діти | d, d[2] і d |
| Професія | Історик, політик, дипломат |
| Релігія | Католицизм |
| Нагороди |       Член Американської академії мистецтв і наук[d] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Ранні роки життя
Франсуа Гізо народився в місті Нім 4 жовтня 1787 р. Коли хлопцю було лише 7 років, під час Французької революції у 1794 р. його батька було страчено, а він сам з матір'ю мусив тікати з Франції до Женеви. Здобувши освіту в Швейцарії, Гізо повернувся до Парижа в 1805 році, де й далі вивчав право. Попри це, він згодом залишив навчання і почав писати. Критичні аналізи сучасних історичних праць зажили Гізо слави як історика і посприяли його призначенню у 1812 р. на кафедру сучасної історії в університеті в Парижі. Там він згодом став учнем відомого філософа і історика П'єра-Поля Роєр Коллара.
Під час імперії Наполеона Гізо не брав активної участі в політиці, але вже під час першої реставрації Бурбонів він обіймав посаду генерального секретаря міністерства внутрішніх справ. Після Ста днів Наполеона він обіймав посади у двох міністерствах: генерального секретаря міністерства юстиції (1815—1816 рр.) і директора міністерства внутрішніх справ (1819—1820 рр.). Вбивство престолонаступника в лютому 1820 р. спричинила радикалізацію суспільства і помірні політики, такі як Гізо були усунені з посад в уряді.
Втративши роботу в уряді, Гізо зосередився на історичних дослідженнях та літературній праці. У цей час він написав декілька відомих робіт, таких як: «Історія походження представницького уряду», «Історія англійської революції від Чарльза І до Чарльза II», «Загальна історія європейської цивілізації», і також «Історія фанцузької цивілізації». Історичні праці Гізо отримали позитивне визнання за ґрунтовне дослідження, ясний і лаконічний стиль, розумний аналіз та неупереджене трактування подій.
Політичне життя
У 1830 р. Гізо повернувся до активного політичного життя і в січні того ж року був обраний депутатом до парламенту і негайно приєднався до опозиції. У своїх політичних поглядах Гізо дотримувався традиційних поглядів, зокрема підтримував Конституцію 1814 р. яку разом з іншими вважав втіленням політичної мудрості, оскільки вона підтримувала баланс між владою короля, дворянства і верхівки середнього класу. Як інші консервативні ліберали він підтримував відновлення монархії, якщо вона відповідала вимогам Конституції і розподілу повноважень в ній. Однак, коли король Карл X намагався керувати указами в обхід Конституції, це призвело до втрати підтримки монарха в суспільстві і до Липневої революції 1830 р., під час котрої, Луї Філіп, герцог Орлеанський зійшов на престол.
У серпні 1830 р. в новому уряді Гізо отримав посаду міністра внутрішніх справ. Протягом наступних 2 років у своїх поглядах він ставав більш консервативним, здебільшого у відповідь на безлади у Парижі і через побоювання анархії. Консерватизм Гізо мав також глибокі коріння у його власному минулому, у побожних віруваннях кальвініста, у вірі, що обрана політична еліта країни мала божественну місію керувати масами.
У жовтні 1832 року Гізо було призначено міністром освіти країни. В цей час він взяв на себе керівну роль правого центру в парламенті. Під його патронажем був прийнятий один з найзначніших законодавчих актів від 28 червня 1833 — Статут початкових шкіл Франції. У цьому законі початкові школи були визнані необхідними і кожна комуна країни була зобов'язана підтримувати їх з місцевого бюджету. Також у цей час за його клопотанням була відновлена французька Академія моральних і політичних наук закрита ще Наполеоном, була заснована Французька історична спілка і почалася публікація державним коштом величезної колекції середньовічних документів та дипломатичного листування. Франсуа Гізо-найвпливовіший міністр останніх семи років царювання Луї-Філіпа 1.
Останні роки життя
У лютому 1840 р. Гізо було призначено послом у Лондоні, але вже в жовтні його відкликали і запропонували посаду міністра закордонних справ Франції. Основними принципами своєї зовнішньої політики Гізо визначав невтручання, тісніші, дружні зв'язки з Великою Британією, а також співробітництво з Австрією. У 1847 р. Гізо став прем'єром країни. На цій посаді він, однак, не затримався довго і після Лютневої революції 1848 року був вимушений вирушити у вигнання до Англії. Навіть у вигнанні у Лондоні Гізо продовжив наукові дослідження в британських архівах. По закінченні революції він повернувся на батьківщину і пішов у відставку, поселився у своєму маєтку в Нормандії. За цей час, до його смерті 12 вересня 1874 року він написав ще декілька визначних праць з історії: «Історія англійської республіки за Кромвеля», «Історія протекторату Кромвеля і реставрація Стюартів» та інші.
Джерела
- Клименко О. В. Гізо (Guisot) Франсуа-П'єр-Гільйом // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 104. — .
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 34.
- (фр.)
- (рос.)
- Франсуа Гізо на peoples.ru (рос.)
Примітки
- https://www.persee.fr/doc/inrp_0298-5632_1985_ant_2_1_2634
- http://www.treccani.it/enciclopedia/francois-pierre-guillaume-guizot_(Enciclopedia_Italiana)/
Література
- Р. Л. Кривонос. Гізо Франсуа // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
Посилання
- Ґізо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Fransua P yer Gijo m Gizo fr Francois Pierre Guillaume Guizot 4 zhovtnya 1787 Nim 12 veresnya 1874 francuzkij derzhavnij diyach diplomat istorik Ne raz obijmav ministerski posadi v uryadah Franciyi zokrema ministra inozemnih ta vnutrishnih sprav i ministra osviti U 1847 1848 rokah buv prem yer ministrom krayini Chlen Francuzkoyi akademiyi vid 1836 roku Avtor dekilkoh znachnih prac z istoriyi Yevropi Franciyi Angliyi Fransua GizoFransua GizoFransua Gizo Portret roboti Dzhehana Dzhordzhesa VibertaPrem yer ministr Franciyi19 veresnya 1847 23 lyutogo 1848Poperednik Nikolya Zhan de Dye SultNastupnik Luyi MoleNarodivsya 4 zhovtnya 1787 1787 10 04 Nim FranciyaPomer 12 veresnya 1874 1874 09 12 86 rokiv FranciyaPohovanij Sent Uan le PenVidomij yak politik diplomat istorik perekladach pismennik literaturnij kritikMisce roboti Parizkij universitetGromadyanstvo FrancuzkeAlma mater Zhenevskij universitetPolitichna partiya OrleanistiBatko dMati dU shlyubi z d 1 i dDiti d d 2 i dProfesiya Istorik politik diplomatReligiya KatolicizmNagorodi Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d Mediafajli u VikishovishiBiografiyaRanni roki zhittya Fransua Gizo narodivsya v misti Nim 4 zhovtnya 1787 r Koli hlopcyu bulo lishe 7 rokiv pid chas Francuzkoyi revolyuciyi u 1794 r jogo batka bulo stracheno a vin sam z matir yu musiv tikati z Franciyi do Zhenevi Zdobuvshi osvitu v Shvejcariyi Gizo povernuvsya do Parizha v 1805 roci de j dali vivchav pravo Popri ce vin zgodom zalishiv navchannya i pochav pisati Kritichni analizi suchasnih istorichnih prac zazhili Gizo slavi yak istorika i pospriyali jogo priznachennyu u 1812 r na kafedru suchasnoyi istoriyi v universiteti v Parizhi Tam vin zgodom stav uchnem vidomogo filosofa i istorika P yera Polya Royer Kollara Pid chas imperiyi Napoleona Gizo ne brav aktivnoyi uchasti v politici ale vzhe pid chas pershoyi restavraciyi Burboniv vin obijmav posadu generalnogo sekretarya ministerstva vnutrishnih sprav Pislya Sta dniv Napoleona vin obijmav posadi u dvoh ministerstvah generalnogo sekretarya ministerstva yusticiyi 1815 1816 rr i direktora ministerstva vnutrishnih sprav 1819 1820 rr Vbivstvo prestolonastupnika v lyutomu 1820 r sprichinila radikalizaciyu suspilstva i pomirni politiki taki yak Gizo buli usuneni z posad v uryadi Vtrativshi robotu v uryadi Gizo zoseredivsya na istorichnih doslidzhennyah ta literaturnij praci U cej chas vin napisav dekilka vidomih robit takih yak Istoriya pohodzhennya predstavnickogo uryadu Istoriya anglijskoyi revolyuciyi vid Charlza I do Charlza II Zagalna istoriya yevropejskoyi civilizaciyi i takozh Istoriya fancuzkoyi civilizaciyi Istorichni praci Gizo otrimali pozitivne viznannya za gruntovne doslidzhennya yasnij i lakonichnij stil rozumnij analiz ta neuperedzhene traktuvannya podij Politichne zhittya U 1830 r Gizo povernuvsya do aktivnogo politichnogo zhittya i v sichni togo zh roku buv obranij deputatom do parlamentu i negajno priyednavsya do opoziciyi U svoyih politichnih poglyadah Gizo dotrimuvavsya tradicijnih poglyadiv zokrema pidtrimuvav Konstituciyu 1814 r yaku razom z inshimi vvazhav vtilennyam politichnoyi mudrosti oskilki vona pidtrimuvala balans mizh vladoyu korolya dvoryanstva i verhivki serednogo klasu Yak inshi konservativni liberali vin pidtrimuvav vidnovlennya monarhiyi yaksho vona vidpovidala vimogam Konstituciyi i rozpodilu povnovazhen v nij Odnak koli korol Karl X namagavsya keruvati ukazami v obhid Konstituciyi ce prizvelo do vtrati pidtrimki monarha v suspilstvi i do Lipnevoyi revolyuciyi 1830 r pid chas kotroyi Luyi Filip gercog Orleanskij zijshov na prestol U serpni 1830 r v novomu uryadi Gizo otrimav posadu ministra vnutrishnih sprav Protyagom nastupnih 2 rokiv u svoyih poglyadah vin stavav bilsh konservativnim zdebilshogo u vidpovid na bezladi u Parizhi i cherez poboyuvannya anarhiyi Konservatizm Gizo mav takozh gliboki korinnya u jogo vlasnomu minulomu u pobozhnih viruvannyah kalvinista u viri sho obrana politichna elita krayini mala bozhestvennu misiyu keruvati masami U zhovtni 1832 roku Gizo bulo priznacheno ministrom osviti krayini V cej chas vin vzyav na sebe kerivnu rol pravogo centru v parlamenti Pid jogo patronazhem buv prijnyatij odin z najznachnishih zakonodavchih aktiv vid 28 chervnya 1833 Statut pochatkovih shkil Franciyi U comu zakoni pochatkovi shkoli buli viznani neobhidnimi i kozhna komuna krayini bula zobov yazana pidtrimuvati yih z miscevogo byudzhetu Takozh u cej chas za jogo klopotannyam bula vidnovlena francuzka Akademiya moralnih i politichnih nauk zakrita she Napoleonom bula zasnovana Francuzka istorichna spilka i pochalasya publikaciya derzhavnim koshtom velicheznoyi kolekciyi serednovichnih dokumentiv ta diplomatichnogo listuvannya Fransua Gizo najvplivovishij ministr ostannih semi rokiv caryuvannya Luyi Filipa 1 Ostanni roki zhittya U lyutomu 1840 r Gizo bulo priznacheno poslom u Londoni ale vzhe v zhovtni jogo vidklikali i zaproponuvali posadu ministra zakordonnih sprav Franciyi Osnovnimi principami svoyeyi zovnishnoyi politiki Gizo viznachav nevtruchannya tisnishi druzhni zv yazki z Velikoyu Britaniyeyu a takozh spivrobitnictvo z Avstriyeyu U 1847 r Gizo stav prem yerom krayini Na cij posadi vin odnak ne zatrimavsya dovgo i pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1848 roku buv vimushenij virushiti u vignannya do Angliyi Navit u vignanni u Londoni Gizo prodovzhiv naukovi doslidzhennya v britanskih arhivah Po zakinchenni revolyuciyi vin povernuvsya na batkivshinu i pishov u vidstavku poselivsya u svoyemu mayetku v Normandiyi Za cej chas do jogo smerti 12 veresnya 1874 roku vin napisav she dekilka viznachnih prac z istoriyi Istoriya anglijskoyi respubliki za Kromvelya Istoriya protektoratu Kromvelya i restavraciya Styuartiv ta inshi DzherelaKlimenko O V Gizo Guisot Fransua P yer Giljom Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 104 ISBN 966 00 0405 2 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1979 T 3 Gerdan Elektrografiya 551 1 s 26 ark il il portr karti 1 ark s S 34 fr ros Fransua Gizo na peoples ru ros Primitkihttps www persee fr doc inrp 0298 5632 1985 ant 2 1 2634 http www treccani it enciclopedia francois pierre guillaume guizot Enciclopedia Italiana LiteraturaR L Krivonos Gizo Fransua Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 XPosilannyaGizo Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006