Лабитнангі

Лабитна́нгі (ненець. Лабытнаӈгы, Labytnaŋgy; хант. Лапытнангк) — місто у складі Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Лабитнангського міського округу.

місто Лабитнангі
ненець. Лабытнаӈгы
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Ямало-Ненецький автономний округ
Муніципальний район	Лабитнангський міський округ
Код ЗКАТУ:	71173000000
Код ЗКТМО:	71953000001
Основні дані
Час заснування	1890 року
Статус міста	1975 року
Населення	26122 особи (2018)
Площа	22 км²
Поштовий індекс	629400
Телефонний код	+7 34992
Географічні координати:	66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д. / 66.650; 66.400Координати: 66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д. / 66.650; 66.400
Вебсторінка	lbt.yanao.ru
Мапа
Лабитнангі Лабитнангі
Лабитнангі у Вікісховищі

Географія

Місто розташоване на 10 кілометрів північніше від Полярного кола, на східних схилах Полярного Уралу.  

Місто стоїть на берегах лівої невеликої протоки Вил-Посл (рос. Выл-Посл) річки Об, основна течія протікає за декілька кілометрів з південного сходу. За десять кілометрів на північний схід річка Об впадає в Обську губу Карського моря. 

Назва

Назва міста Лабитнангі походить від назви хантийського стійбища Лапит нанґк, що виникло на початку XIX століття на березі річки Вил-Посл. Хантийською мовою «лапит» означає «сім», а слово «нанґк» — модрина". У хантийській культурі число «сім» має магічну силу, а дерево модрина є священним деревом для хантів. 

Історія

На початку XIX століття на березі протоки Вил-Посл з'явилося тимчасове ненецьке поселення, що складалося з кількох чумів. 

Наприкінці 1920-х тут було утворено виробниче товариство, а у 1932-му році виник колгосп. Господарство спеціалізувалося на рибальстві, мисливстві та оленярстві.

У 1948 році до Лабитнангі було проведено залізницю та відкрито станцію. При будівництві залізниці виникло робітниче поселення. 

15 грудня 1952 поселення отримало статус робітничого селища в складі Приуральського району. 28 вересня 1956 селище увійшло в адміністративне підпорядкування міськраді Салехарда.

На початку 1960-х навколо міста йде освоєння газоконденсатних родовищ, а місто стає перевалочною базою.

5 серпня 1975 поселення отримало статус міста окружного підпорядкування. 

9 квітня 1981 до адміністративного підпорядкування міської ради Лабитнангі було включено робітниче селище , проте з 2004 року селище міського типу входить до складу території муніципального утворення Приуральського району.

Населення

Населення — 26122 особи (2018, 26936 у 2010, 27304 у 2002).

Економіка

Залізничний вокзал міста.

Навколо міста розвинена лісозаготівля, зокрема в місті діє лісоперевалочна база. Поблизу Лабитнангі видобувають природний газ.  У Лабитнангі є однойменна залізнична станція — остання на відгалуженні від в селищі , лінія Мікунь—Воркута. Завдяки цій станції було з'єднано залізничну мережу з річковою. Взимку діє автобусне сполучення з Салехардом. 

Діє пристань на лівому березі річки Об, влітку курсує річковий трамвай до Салехарда — центру Ямало-Ненецького автономного округу, що лежить на правому березі на 20 кілометрів південніше. 

Освіта і наука

У місті працює лабораторія Інституту екології рослин і тварин Уральського наукового центру Російської академії наук. 

Діє 11 загальноосвітніх закладів та школа мистецтв.

З середини 2000-х діє філія ^[ru]

Місця позбавлення волі

У місті розташована колонія «Білий Ведмідь», у якій впродовж 2017-2019 років було позбавлено волі українського режисера, російського політв'язня Олега Сенцова.

Спорт

Працює дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву імені Т. Ахатової. Вихованка школи — Альбіна Ахатова на олімпіаді 2006 року в Турині здобула золоту та дві бронзові медалі. До цього Ахатова в складі збірних здобувала срібну медаль на олімпіаді 2002 року в Солт-Лейк-Сіті та бронзову олімпіаді 1998 року в Нагано. 

Примітки

1. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
2. заг.ред. акад. В. М. Котляков (2006 рік). . Словник сучасних географічних назв ((рос.)) . dic.academic.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2012.
3. І.Кондратьєва (1994 рік). . Міста Росії. Енциклопедія ((рос.)) . dic.academic.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2012.
4. Численность населения Тюменской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
5. Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
6. (рос.). офіційний сайт ТюмГАСУ. Архів оригіналу за 20 березня 2011. Процитовано 17 травня 2012.
7. Цензор.НЕТ. . Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 2 червня 2018.
8. ((рос.)) . офіційний сайт міста. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 22 травня 2012.

Джерела

• Q-42-37.

Посилання

• На Вікімапії [ 27 грудня 2015 у Wayback Machine.]