Частина інформації в цій статті застаріла Ви можете допомогти оновивши її Можливо сторінка обговорення містить зауваженн

Респу́бліка Кот-д'Івуа́р (фр. Côte d'Ivoire [kot divwaʁ] ( прослухати)) — держава в західній Африці, що межує на півночі з Малі і Буркіна-Фасо, на сході з Ганою, на заході з Ліберією і Гвінеєю, на півдні омивається Гвінейською затокою Атлантичного океану. До 1986 року назва країни офіційно перекладалася на різні мови як Респу́бліка Бе́рег Слоно́вої Кі́стки.

Республіка Кот-д'Івуар
фр. République de Côte d’Ivoire


Прапор	Герб

Девіз: «Єдність, дисципліна і праця» (переклад)

Гімн: L'Abidjanaise

Столиця Ямусукро (офіційно)
Абіджан (де факто)
^{country H G O}

Найбільше місто Абіджан

Офіційні мови

Французька

Форма правління

Республіка

- Президент Алассан Уаттара

- Прем'єр-міністр Амед Бакайоко

Незалежність від Франції

- Дата 7 серпня 1960

Площа

- Загалом 322,460 км² (68)

- Внутр. води 1.4 %

Населення

- оцінка 2006 17,654,843 (57)

- перепис 1988 10,815,694

- Густота 56/км² (141)

ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка

- Повний $28.47 млрд (98)

- На душу населення 1,600 (157)

ІЛР (2006) ▲ 0.421 (низька) (164)

Валюта КФА франк BCEAO (XOF)

Часовий пояс GMT ()

- Літній час не спостерігається (UTC+0)

Коди ISO 3166 CI / CIV / 384

Домен

.ci

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кот-д'Івуар

Географія

Докладніше: Географія Кот-д'Івуару

Площа країни становить 322,5 тис. км². Південну частину Кот-д'Івуара займає низовина, що підвищується на півночі, переходячи у нагір'я висотою 400—1800 м.

Клімат тропічний. Кількість опадів складає 820 - 4000 мм на рік. Головні річки — Бандама та Комое. Прибережна територія країни покрита тропічними лісами, на плоскогір'ї — савани.

Історія

Див. основну статтю Історія Кот-д'Івуару

Новітня історія

Незалежність від Франції отримала в 1960 році. Назва офіційно змінена на Кот-д'Івуар 1986 року. Президент Уфує-Буан'ї помер 1993 року після 33 років правління.

Міжнародні відносини

Відносини з Україною

Докладніше: Українсько-івуарійські відносини

Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Кот-д'Івуару

Кот-д'Івуар поділяється на 14 ^[d] (фр. district), з яких 2 автономні:

12 економічних районів:

Райони поділяються на:

30 регіонів (II рівень адмінподілу; фр. régions),
- 95 (III; фр. département)
  - 497 (IV; фр. sous-préfectures).

Економіка

Кот-д'Івуар — слабкорозвинута аграрна країна. Сільське господарство спеціалізується на експортних культурах: кава (збір 101 тис. т в 1957 році), какао-боби (67 тис. т в 1957 році), банани (35 тис. т в 1957 році). Плантації цих культур належать колонізаторам. Для внутрішніх потреб вирощуються кукурудза, земляний горіх, рис, просо. Тваринництво розвинуте слабо. Видобуваються алмази (108 тис. каратів, 1955 рік), золото, марганцеві руди. Працюють невеликі підприємства лісової, деревообробної, харчової промисловості. Є залізниця Абіджан — Уагадугу (Буркіна-Фасо). Головний порт — Абіджан. В школах навчається лише 73 тис. учнів (1956 рік).

Населення

Населення Республіки Кот-Д'Івуар у 2010 році становило 21,4 млн осіб. Середньорічний приріст населення — 2,11 %. Рівень народжуваності — 39,64 на 1000 чоловік, смертність — 18,48 на 1000 чоловік. Дитяча смертність — 97,1 на 1000 новонароджених. 45,1 % населення — діти віком до 14 років. Жителі, які досягли 65-річного віку, становлять 2,2 %. Очікувана тривалість життя — 42,48 рік (40,27 у чоловіків і 44,76 року у жінок).

Громадян Кот-д'Івуара називають івуарійцями.

Країну населяють більш як 60 африканських народів і етнічних груп: бауле, аньї, бакве, бамбара, бете, гере, дан (або якуба), куланго, малінке, мосі, лобі, сенуфо, тура, фульбе тощо. З місцевих мов найпоширеніші мови аньї і бауле. Близько 25 % населення — іммігранти, що приїхали на заробітки з Беніна, Буркіна-Фасо, Гани, Гвінеї, Мавританії, Малі, Ліберії, Нігеру, Нігерії, Того та Сенегалу. Наприкінці 90-х років ХХ століття уряд почав посилювати імміграційну політику. В результаті військового перевороту і громадянської війни, що почалася, велика частина іммігрантів стали біженцями і внутрішньо переміщеними особами. Близько 50 % населення живуть у містах Абіджан (4,9 млн чоловік), Агбовіль, Буаке, Короґо, , та інші. У квітні 1983 року столицю перенесено в м. Ямусукро, проте м. Абіджан і далі залишається політичним, діловим та культурним центром країни.

Релігія

Релігія у Кот-д'Івуар)

Мусульмани (38.6%)

Християни (32.8%)

Атеїсти (16.7%)

Африканські релігії та інші (11.9%)

Основними релігіями у Кот-д'Івуар є іслам та християнство. За останніми оцінками ЦРУ іслам (переважно сунізм) практикує 38,6 % населення, християнство — 32,8 %, атеїсти — 16,7 % , в той час як 11,9 % населення практикує анімізм, традиційні африканські релігії або інші релігії.

Іслам та християнство практикується в різних формах по всій країні. У цілому релігійні громади мирно співіснують.

У столиці країни Ямусукро знаходиться найбільша базиліка у світі — Нотр-Дам-де-ла-Пе.

Спорт

Див.також: Кот-д'Івуар на Олімпійських іграх

У країні було проведено кілька великих спортивних заходів, останнім з яких став Чемпіонат Африки з баскетболу 2013 року. У минулому країна приймала Кубок африканських націй 1984 року, на якому її футбольна команда посіла п'яте місце, і Чемпіонат Африки з баскетболу 1985 року, де її баскетбольна команда завоювала золоту медаль.

Габріель Тіако завоював срібну медаль у бігу на 400 метрів серед чоловіків на Літніх Олімпійських іграх 1984 року.

Найпопулярнішим видом спорту в Кот-д'Івуарі є футбол. Національна футбольна команда тричі грала на чемпіонатах світу (у Німеччині 2006 року, у ПАР 2010 року і в Бразилії 2014 року), двічі завойовувала Кубок африканських націй (1992, 2015). Жіноча футбольна команда грала на чемпіонаті світу серед жінок у Канаді 2015 року. Відомі футболісти Кот-д'Івуару — Дідьє Дрогба, Яя Туре і Коло Туре, Ерік Бертран Байї, Жервіньйо, Ніколя Пепе і Вільфрід Заа.

Найбільші міста Кот-д'Івуару

Докладніше: Міста Кот-д'Івуару

Галерея

Абіджан, найбільше місто країни
Палац правосуддя в Абіджані
Університетський лікарняний центр Кокоді
Залізничний вокзал у Буаке
Кокосові пальми в Сан-Педро
Вулканічний "Зуб" у тропічному лісі, західний Кот-д'Івуар
Національна школа образотворчих мистецтв
Центральна мечеть у Маркорі
Ринок в Абіджані
Маска з Кот-д'Івуару

Примітки

. Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2008.
. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.
. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.
. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 30 вересня 2016.
. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 грудня 2019.

Література

Marcel Amondji (1986), Côte-d'Ivoire. Le P.D.C.I. et la vie politique de 1945 à 1985 (in French), Paris: Harmattan, (фр.)
Kwame Anthony Appiah; Gates, Henry Louis, Jr., eds. (1999), Africana: The Encyclopedia of the African and African American Experience (in French), New York: Basic Books, (англ.)
Henri Konan Bédié; Laurent, Éric (1999), Les chemins de ma vie: entretiens avec Éric Laurent (in French), Paris: Plon, (фр.)
Adu A. Boahen, Histoire générale de l'Afrique: Volume 7, l'Afrique sous domination coloniale 1880—1935 (in French), Paris: Présence Africaine, UNESCO, 1989. (фр.)
Raymond Borremans (1986—2004), Le grand dictionnaire encyclopédique de la Côte d'Ivoire (in French), VI, Abidjan: Nouvelles Editions africaines, (фр.)
Paul Désalmand; Konan-Dauré, N'Guessan (2005), Histoire de l'éducation en Côte d'Ivoire: de la Conférence de Brazzaville à 1984 (in French), Abidjan: CERAP, (фр.)
Francis Wodié, Institutions politiques et droit constitutionnel en Côte d'Ivoire (in French), Abidjan: Presses Universitaires de Côte d'Ivoire, 1996. (фр.)
Авсенев М. М. Республика Берег Слоновой Кости — М. : Знание, 1982. — 64 с.(рос.)
Блохин Л. Ф. Берег Слоновой Кости: Экономико-географическая характеристика. — М. : Мысль, 1967. — 324 с.(рос.)
Колобов О. А., Осминина М. А. Президентские выборы в Кот-д'Ивуаре // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 5. — С. 24-25.(рос.)
Пугачева Е. А. Кот-д'Ивуар, Берег Слоновой Кости // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2011. — № 5. — С. 1-3.(рос.)
Токарева З. И. Кот-д'Ивуар: Справочник. — М. : Восточная литература, 2006. — 451 с.(рос.)
Филиппов В. Р. Кот-д'Ивуар: факторы электорального конфликта // Азия и Арика сегодня. — 2011. — № 5. — С. 26-33.(рос.)

Посилання

Кот-д'Івуар [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
(фр.)
Матеріали з новітньої історії країни [ 6 грудня 2008 у Wayback Machine.]

Уряд

Official Site of the Ivorian President
government information and links

Новини

allAfrica — Côte d'Ivoire [ 29 листопада 2010 у Wayback Machine.] news headline links
Abidjan.Net [ 26 квітня 2011 у Wayback Machine.] news forum links

Культура

Cote D'Ivoire literature at a glance [ 31 серпня 2006 у Wayback Machine.]

Місце в Світі і Африці

directory category
Open Directory Project — Côte d'Ivoire [ 20 листопада 2010 у Wayback Machine.] directory category
Stanford University — Africa South of the Sahara: Côte d'Ivoire — Ivory Coast [ 6 грудня 2010 у Wayback Machine.] directory category
University of Pennsylvania — African Studies Center: Cote d'Ivoire [ 17 вересня 2005 у Wayback Machine.] directory category
directory category

Туризм

Інше

Parti Ivoirien du Peuple [ 23 січня 2012 у Wayback Machine.]
Global Security — Ivory Coast Conflict [ 1 лютого 2011 у Wayback Machine.]
Akwaba in Ivory Coast [ 15 січня 2009 у Wayback Machine.]
French intervention in Ivory Coast 2002—2003
BBC News — Country Profile: Ivory Coast [ 31 січня 2009 у Wayback Machine.]
Encyclopaedia Britannica, Country Page — Côte D'Ivoire [ 25 липня 2008 у Wayback Machine.]
CIA World Factbook — Côte d'Ivoire [ 31 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Library of Congress Country Study — Ivory Coast [Архівовано 5 грудня 2012 у Archive.is] data as of November 1988

Гвінея	Малі	Буркіна-Фасо
Ліберія		Гана
	Атлантичний океан

[:0-1] . Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2008.

[2] . Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.

[3] . Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.

[4] . Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 30 вересня 2016.

[5] . Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 грудня 2019.