Королівство Хорватії і Славонії хорв Kraljevina Hrvatska i Slavonija угор Háromegy Királyság Horvátország és Szlavónia А

Королівство Хорватії і Славонії
хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija
угор. Háromegy Királyság Horvátország és Szlavónia

Автономне королівство

↓

1868 – 1918

→


Прапор	Герб

Мапа Королівства Хорватія і Славонія (червоний), 1885. Королівство було частиною Транслейтанії.

Столиця

Загреб

Мова(и)

Хорватська (офіційна), Сербсько-хорватська, Угорська

Релігія

Католицизм

Грошова одиниця

Ґульден (до 1892)
крона (з 1892)

Площа

42 541 км²

Населення

2 621 954(1910)

Форма правління

Монархія

Династія

Габсбурги

Король

- 1867—1916

Франц Йосиф I

Попередник

Наступник

	Хорватське королівство (Габсбурги)
	Королівство Славонія

Держава Словенців, Хорватів і Сербів

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Хорватія і Славонія

Королівство Хорватія і Славонія (хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija, угор. Horvát-Szlavón Királyság; нім. Königreich Kroatien und Slawonien) — сполучене королівство, що входило до складу Австро-Угорської монархії і належало до її транслейтанської частини; складалося з Хорватського королівства, королівства Славонії і розташованої між цими обома землями так званої колишньої Хорватсько-Славонської Військової Границі. Межувало на півночі і сході з Угорщиною, від якої відокремлювалось річками Дравою і Дунаєм, на південно-сході та сході — з Сербією і Боснією, відокремлюючись від них річкою Савою, на південному заході — з Далмацією, Істрією і Адріатичним морем, на північно — заході — з Крайною та Штирією. Вся країна має площу 42 535,25 км ², з яких на Хорватію припадає 13 525,14 км², на Славонію — 9 435,68 км² і на колишню Військову Границю- 19 574,43 км². Хорватія має поділ на п'ять комітатів, а Славонія — на три.

Королівством правив король-імператор Австро-Угорщини (Kaiser und König) з династії Габсбургів як король Угорщини. Він мав титул «король Хорватії і Славонії». Король призначав бана Хорватії і Славонії.

Королівство підкреслювало свої претензії на Королівство Далмація своєю титульною назвою «триєдине Королівство Хорватії, Славонії і Далмації», яка використовувалася в Транслейтанії, а також мало історичну назву Хорватське Королівство. Далмація була кронландом у складі Цислейтанії. Претензії мали підтримку угорського уряду, за для збільшення впливу угорців у дуалістичній імперії. Унія між двома хорватськими теренами Австро-Угорщини, так і не відбулася Відповідно до статті 53 хорватсько-угорської угоди, яка регулювала політичний статус Хорватії в Угорщині у складі Австро-Угорщини, офіційний титул був «Бан Королівства Далмація, Хорватія і Славонія».

Історія

Докладніше:

Історія Хорватії

Хорватія до хорватів
Іллірія • Паннонія • Далмація
Походження хорватів
Біла Хорватія
Середньовічна Хорватська держава
Паннонська Хорватія
Приморська Хорватія
Далматинські князівства
Захумлє • Травунія • Паганія
Хорватське королівство (середньовічне)
Рагузька республіка
Унія з Угорщиною
Хорватське королівство (Габсбурги)
Королівство Славонія
Королівство Іллірія
Королівство Хорватія і Славонія
Королівство Далмація
Держава словенців, хорватів і сербів
Королівство Югославія
Бановина Хорватія
Незалежна Держава Хорватія
Соціалістична республіка Хорватія (як частина СФР Югославія)
Війна за незалежність
Історія Хорватії після 1995

Королівство Хорватії-Славонії було створено в 1868 році, коли колишні королівства Хорватія і Славонія були об'єднані в одне королівство. Хорватський парламент, не легітимно обраний, підтвердив підпорядкованість Хорватії-Славонії Угорщині в 1868 році з підписанням конституції угорсько-хорватського Союзу за назвою . Це королівство включало частини сучасної Хорватії та Сербії (східну частину Срему).

Після австро-угорської угоди 1867 р. єдиним відкритим питанням у новий державі, був статус Хорватії, яке було вирішено з угорсько-хорватським компромісом 1868 року, коли було досягнуто згоди між парламентом Угорщини, з одного боку, і парламентом Хорватії-Славонії, з іншого боку, спільним прийняттям конституційних спірних питань між ними

Уряд

Автономний уряд або уряд крайовий (хорв. Zemaljska vlada), створений в 1868 в Загребі, до 1914 року володів трьома відомствами:

Департамент внутрішніх справ (хорв. Odjel za unutarnje poslove);
Департамент з релігії та освіти (хорв. Odjel za bogoštovlje i nastavu);
Департамент з питань юстиції (хорв. Odjel za pravosuđe).

У 1914 році був доданий четвертий відділ національної економіки (хорв. Odjel za narodno gospodarstvo).

На чолі автономного уряду в Хорватії-Славонії стояв бан, який був підзвітним перед хорватсько-славонсько-далматинським парламентом

Адміністративний поділ

У листопаді 1874, за часів правління бана Івана Мажуранича, Хорватія-Славонія була поділена на вісім округів:

Ліка-Крбава стала округом після включення Хорватської Військової Границі до складу Королівства Хорватії і Славонії в 1881 році. Округи були згодом розділені на 77 районів, які потім були розділені на округи і муніципалітети.

Демографія

Згідно з переписом 1910, загальна чисельність населення 2,621,954, наступних національностей:

Національність

Хорвати: 1638354 (62,5 %)
Серби: 644955 (24,6 %)
Німці: 134078 (5 %)
Угорці: 105948 (4,1 %)
Інші: 98619 (+3,8 %)

Релігія

Римо-католики: 1,877,833
Православні: 653,184
Протестанти: 51,707
Уніати: 17592

Примітки

Biondich, Mark; Stjepan Radić, the Croat Peasant Party, and the politics of mass mobilization, 1904—1928; University of Toronto Press, 2000 , page 9
Marcus Tanner, «A nation forged in war», Yale University Press, , page 99
According to articles 56 and 57 of Nagodba only official language in Croatia is Croatian (Po čl. 56. i 57. Hrvatsko-ugarske nagodbe u Hrvatskoj je u službenoj uporabi samo hrvatski jezik), Dragutin Pavličević, «Povijest Hrvatske», Naklada Pavičić, Zagreb, 2007, , page 273
56. In the whole territory of Croatia-Slavonia the Croatian language is the language alike of the Legislature, the Administration and the Judicature. 57. Inside the frontiers of Croatia-Slavonia the Croatian language is prescribed as the official language for the organs of the Joint Government also. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba2.htm [ 10 лютого 2012 у Wayback Machine.] — online text from , «The Southern Slav Question and the Habsburg Monarchy», London, Constable and Co., 1911, , page 371
Austro-Hungarian census documents [1] [ 7 липня 2011 у Wayback Machine.]
Charles Jelavich, South Slav nationalisms — textbooks and Yugoslav Union before 1914; Ohio State University Press, 1990; pp. 171—173
Jelena Milojković-Djurić, The Eastern question and the voices of reason: Austria-Hungary, Russia, and the Balkan States, 1875—1908; East European Monographs, 2002; pp. 82-83
Rothschild, Joseph (1974). East Central Europe Between the Two World Wars [ 10 червня 2011 у Wayback Machine.] (3rd ed.). Volume 9. University of Washington Press. p. 155. .
Biondich 2000, p. 15
Ivo Goldstein, Nikolina Jovanović; Croatia: a history; C. Hurst & Co. Publishers, 1999
. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 4 лютого 2010.
The Hungaro-Croatian Compromise [Архівовано 29 грудня 2010 у Wayback Machine.](хор.)
. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 4 лютого 2010.
http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba3.htm [ 4 липня 2008 у Wayback Machine.] The Hungaro-Croatian Compromise of 1868 (The Nagodba), III
Biondich 2000, p. 11
Seton-Watson, Hugh (1945). Eastern Europe Between the Wars, 1918—1941 [ 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (3rd ed.). CUP Archive. p. 434. .

Посилання

Codex diplomaticus Regni Croatiae, Slavoniae et Dalmatiae, Internet Archive — digital library
Euratlas Maps [ 7 січня 2010 у Wayback Machine.]
Erdélyi Magyar Adatbank Map [ 22 лютого 2010 у Wayback Machine.]
Map
Ethnic map [ 22 лютого 2010 у Wayback Machine.]

[1] Biondich, Mark; Stjepan Radić, the Croat Peasant Party, and the politics of mass mobilization, 1904—1928; University of Toronto Press, 2000 , page 9

[2] Marcus Tanner, «A nation forged in war», Yale University Press, , page 99

[3] According to articles 56 and 57 of Nagodba only official language in Croatia is Croatian (Po čl. 56. i 57. Hrvatsko-ugarske nagodbe u Hrvatskoj je u službenoj uporabi samo hrvatski jezik), Dragutin Pavličević, «Povijest Hrvatske», Naklada Pavičić, Zagreb, 2007, , page 273

[4] 56. In the whole territory of Croatia-Slavonia the Croatian language is the language alike of the Legislature, the Administration and the Judicature. 57. Inside the frontiers of Croatia-Slavonia the Croatian language is prescribed as the official language for the organs of the Joint Government also. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba2.htm [ 10 лютого 2012 у Wayback Machine.] — online text from , «The Southern Slav Question and the Habsburg Monarchy», London, Constable and Co., 1911, , page 371

[5] Austro-Hungarian census documents [1] [ 7 липня 2011 у Wayback Machine.]

[6] Charles Jelavich, South Slav nationalisms — textbooks and Yugoslav Union before 1914; Ohio State University Press, 1990; pp. 171—173

[7] Jelena Milojković-Djurić, The Eastern question and the voices of reason: Austria-Hungary, Russia, and the Balkan States, 1875—1908; East European Monographs, 2002; pp. 82-83

[8] Rothschild, Joseph (1974). East Central Europe Between the Two World Wars [ 10 червня 2011 у Wayback Machine.] (3rd ed.). Volume 9. University of Washington Press. p. 155. .

[9] Biondich 2000, p. 15

[Croatia:_a_history-10] Ivo Goldstein, Nikolina Jovanović; Croatia: a history; C. Hurst & Co. Publishers, 1999

[Constitution-11] . Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 4 лютого 2010.

[12] The Hungaro-Croatian Compromise [Архівовано 29 грудня 2010 у Wayback Machine.](хор.)

[13] . Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 4 лютого 2010.

[Nagodba_III-14] ttp://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba3.htm [ 4 липня 2008 у Wayback Machine.] The Hungaro-Croatian Compromise of 1868 (The Nagodba), III

[biondich_2-15] Biondich 2000, p. 11

[seton-watson-16] Seton-Watson, Hugh (1945). Eastern Europe Between the Wars, 1918—1941 [ 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (3rd ed.). CUP Archive. p. 434. .