Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Королі́вство Німе́ччина (лат. Regnum Teutonicorum, нім. Reich der Deutschen) — термін яким позначають Східне Франкське королівство (843–962), а після створення на його основі Священної Римської імперії (962-1806), конгломерат німецьких держав у її складі. Титул короля Німеччини (rex Teutonicorum або Germaniae rex) носили імператори Священної Римської імперії.
| лат. Regnum Teutonicorum Королівство Німеччина | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | Регенсбург (843—962) Аахен (962—1346) Прага (1346—1437; 1583—1611) Відень (резиденція імператора у 1483—1806 роках) Регенсбург (місце засідань рейхстагу в 1663—1806 роках) | ||||
| Мови | діалекти німецької, латина | ||||
| Релігії | католицизм | ||||
| Форма правління | Монархія | ||||
| Король | |||||
| - 919–936 | Генріх І Птахолов | ||||
| - 936–962 | Оттон І Великий | ||||
| Історія | |||||
| - Засновано | 843 | ||||
| - Коронування Оттона І Великого імператором Священної Римської імперії | 2 лютого 962 | ||||
| - Ліквідовано | 962 | ||||
| |||||
Утворення королівства
Внаслідок Верденського розділу 843 Франкська імперія була розділена на частини між трьома синами імператора Людовика I Благочестивого: Лотарем I, Людовиком II Німецьким і Карлом II Лисим. Старший, імператор Лотар I, отримав так зване Серединне королівство, яке по його смерті у855 розпалося, в свою чергу, на 3 держави (королівства Італія, Прованс і (Лотарингія)). Людовик ІІ Німецький отримав Східно-Франкське королівство (Королівство східних франків), а Карл II Лисий — Західно-Франкське королівство (Франція).
Нащадки Людовика II Німецького керували Східно-Франкським королівством до початку X століття. За цей час вони розширили територію своєї держави завдяки Лотарингії. За Мерсенським договором 870 Людовик II Німецький приєднав східну частину Лотарингії, а в 880 за Людовик III Молодший приєднав до своїх володінь і західну частину Лотарингії.
Королівство Німеччина складалося з п'яти великих племінних герцогств — Саксонії, Баварії, Франконії, Швабії та Лотарингії, що являли собою відносно однорідні за племінним складом напівнезалежні князівства. Під час правління малолітнього Людовика IV Дитя влада племінних герцогів значно посилилася, в той час як механізми королівської влади виявилися ослабленими. Положення ускладнювалося безперервними набігами угорців, які повністю знищили систему оборони південно-східних кордонів держави. Ініціатива щодо відбиття зовнішньої загрози та підтримки державної влади перейшла до регіональних правителів: герцогів Баварії, Саксонії та Франконії.
У 911 зі смертю короля Людовика Дитя згасла східно-франкська гілка Каролінгів. Головним претендентом на королівство, за давньогерманським звичаєм, був король Західно-Франкського королівства Карл III Простакуватий, однак німецька знать відмовилася визнати його права, вирішивши обрати нового короля з числа герцогів королівства. Спочатку корона була запропонована наймогутнішому з герцогів — герцогу Саксонії Оттону I Ясновельможному, однак 75-річний герцог відмовився від престолу. У результаті, в листопаді 911 в Форхгаймі новим королем був обраний герцог Франконії Конрад. Його вибір був підтриманий герцогами Саксонії, Баварії та Швабії. Однак недовге правління Конрада I призвело до того, що центральна влада практично перестала контролювати стан справ у герцогствах, а Лотарингія відокремилася від Східно-Франкського королівства та перейшла під управління королів Західно-Франкського королівства.
Конрад помер у 918, після чого в травні 919 новим королем був обраний герцог Саксонії Генріх I Птахолов. Однак частина феодалів не визнала Генріха, обравши королем герцога Баварії . У літописному записі про цей факт було вперше згадано вираз Королівство Німеччина (нім. Königreich Deutschland), що нерідко вважається моментом виникнення на місці Східно-Франкського королівства нової держави — королівства Німеччини.
Територія, підвладна Арнульфу Злому, фактично зводилася до Баварії та околиць, а в 921 Арнульф Злий змушений був визнати королем Генріха I Птахолова. Генріх I і його нащадки не використовували назву «королівство Німеччина». Наприклад, вже в тому ж 921 році при підписанні Боннського договору Генріх I іменувався королем східних франків (лат. rex Francorum orientalium).
Німецьке королівство при Людольфінгах
До 921 Генріху I вдалося домогтися визнання свого королівського статусу у герцогів Баварії і Швабії. У цьому ж році Генріх уклав у Бонні договір з королем Західно-Франкського королівства Карлом Простуватим, причому Карл називав його «своїм другом, східним королем», а Генріх його — «Божою милістю королем західних франків». Незважаючи на такі люб'язності, Генріх скористався усобицями на Заході, щоб приєднати Лотарингію до Німеччини: неспокійний і непосидючий герцог був утихомирений і потрапив у полон до Генріха, який не тільки не позбавив його герцогства, але навіть видав за нього заміж свою дочку Гербергу в 928 . Цим було зроблено важливий крок: німецькі племена об'єдналися в одну державу, яка становила зв'язне ціле, попри те, що мала характер федерації.
За час свого правління Генріху вдалося розширити територію Німецького королівства на схід за рахунок завоювання територій, заселених слов'янами. На місці захоплених територій він заснував кілька марок для захисту своїх володінь від набігів слов'ян. Також Генріху вдалося захистити Німеччину і від набігів угорців і данців.
Генріх I помер у 936. Його наступником став старший син від другого шлюбу — Оттон I Великий.
У перші роки свого правління Оттону довелося втихомирювати повстання німецької знаті. Під час його правління Німецьке королівство значно зміцнилося: були відбиті набіги угорців (битва на річці Лех в 955), почалася активна експансія в бік слов'янських земель та Мекленбурга. Завоювання супроводжувалося енергійною місіонерською діяльністю в слов'янських країнах, Угорщині та Данії. Церква перетворилася на головну опору королівської влади в Німеччині. Племінні герцогства, що становили основу територіальної структури Східно-Франкського королівства, при Оттоні I були підпорядковані центральній владі. На початок 960-х років Оттон став наймогутнішим правителем серед усіх держав-спадкоємців імперії Карла Великого та набув репутацію захисника християнської церкви.
У 951 Оттон здійснив похід в Італійське королівство, приводом до якого послужило захоплення маркграфом Беренгаром II Іврейським молодої вдови короля Італії Лотаря, . Беренгар не зміг вчинити опір Оттону та навіть не зумів уберегти свою полонянку, що знайшла можливість втекти зі свого ув'язнення. В Адельгейди в Італії були свої прихильники і, до того ж, вона володіла такими особистими достоїнствами, що вдівець Оттон запропонував їй вступити з ним у шлюб. Їх весілля відбулося в тому ж році в Павії. З Беренгаром Оттон впорався без особливих труднощів, той прийшов до нього в Магдебург, щоб виявити свою покірність, і отримав в лен від Оттона королівство Італія.
Але в 961 Оттон був змушений здійснити другий похід в Італію, оскільки Беренгар не міг довго терпіти положення васала короля Німеччини. До Італії Оттона закликав папа римський Іоанн XII, якого утискав Беренгар. Коли Оттон прийшов із військом до Італії, могутність Беренгара розлетілося в порох: зібране ним військо розбіглося й Оттон безперешкодно з'явився під стінами Риму.
Прийнятий Оттон був найкращим чином: у неділю 2 лютого 962 після урочистої зустрічі папа вручив йому імператорську корону в Соборі Святого Петра, а імператор обіцяв повернути колишні церковні володіння пап. Ця дата вважається датою утворення Священної Римської імперії. Хоча сам Оттон I, очевидно, не мав наміру засновувати нову імперію та розглядав себе виключно як наступника Карла Великого, фактично, перехід імператорської корони до німецьких монархів означав остаточне відокремлення Німеччини від Західно-Франкського королівства (Франції) та формування нового державного утворення на основі німецьких і північно-італійських територій, яке виступало спадкоємицею Римської імперії та претендувало на роль покровителя християнської церкви.
Королівство Німеччина в складі Священної Римської імперії
Почавши претендувати на Італію, Оттон I став іменувати себе вже не просто франкським королем, а, подібно Карлу Великому, «королем франкським і ломбардським» (rex Francorum et Langobardorum). Ставши імператором, Оттон I використовував титул «імператор римлян і франків» (лат. imperator augustus Romanorum et Francorum). Його наступники називали себе просто римськими імператорами. Таким чином, Східно-Франкське королівство перестало існувати. Тим не менш, багато істориків називають терміном «королівство Німеччина» німецьку частину Священної Римської імперії.
Відповідно, королів, які вже були обрані німецькими феодалами, але ще не стали імператорами, часто називають королями Німеччини. Однак, офіційно Оттон II називався «римським імператором» із 982 за живого батька, Генріх II був обраний як «король франкський і Ломбардський», а наступних королів до коронації папою зазвичай називали «римськими королями» (rex Romanorum) .
Другий раз, уже не в літописі, а в офіційному документі словосполучення «королівство Німеччина» (regnum teutonicorum) з'явилося в 11-му столітті. Його використовувала папська курія під час конфлікту папи Григорія VII з королем Генріхом IV. У 12 столітті назва «королівство Німеччина» стало нерідко згадуватися в іноземних джерелах, а починаючи з Фрідріха Барбаросси — і в німецьких дипломатичних документах.
Офіційний титул «король Німеччини» вперше прийняв на себе лише в 16 столітті імператор Максиміліан I.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 22 листопада 2015.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 22 листопада 2015.
Література
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — М. : Молодая гвардия, 2004. — 356 с. — (Жизнь замечательных людей: Серия биографий; Вып. 1095 (895)) — 5000 прим. — .(рос.)
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К.Л., Неборской Л.Н. под редакцией Ермаченко И.О. — СПб. : Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-8071-310-9.(рос.)
- Тейс Л. Наследие Каролингов. IX—X века / Перевод с французского Т. А. Чесноковой — М.: «Скарабей», 1993. — Т. 2. — 272 с. — (Новая история средневековой Франции). — 50 000 экз. — .
- Егер О. Всемирная история: в 4 томах. — СПб.: Специальная литература, 1997. — Т. 2: Средние века. — 690 с. — 5 000 прим. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Koroli vstvo Nime chchina lat Regnum Teutonicorum nim Reich der Deutschen termin yakim poznachayut Shidne Frankske korolivstvo 843 962 a pislya stvorennya na jogo osnovi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 962 1806 konglomerat nimeckih derzhav u yiyi skladi Titul korolya Nimechchini rex Teutonicorum abo Germaniae rex nosili imperatori Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi lat Regnum Teutonicorum Korolivstvo Nimechchina843 962Prapor GerbKorolivstvo Nimechchina istorichni kordoni na kartiStolicya Regensburg 843 962 Aahen 962 1346 Praga 1346 1437 1583 1611 Viden rezidenciya imperatora u 1483 1806 rokah Regensburg misce zasidan rejhstagu v 1663 1806 rokah Movi dialekti nimeckoyi latinaReligiyi katolicizmForma pravlinnya MonarhiyaKorol 919 936 Genrih I Ptaholov 936 962 Otton I VelikijIstoriya Zasnovano 843 Koronuvannya Ottona I Velikogo imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 2 lyutogo 962 Likvidovano 962Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Korolivstvo NimechchinaIstoriya NimechchiniStarodavnya NimechchinaGermanciStarodavnya GermaniyaVelike pereselennya narodivSerednovichna NimechchinaFrankske korolivstvoShidne Frankske korolivstvoKorolivstvo NimechchinaGanzejska uniyaSvyashenna Rimska imperiyaOb yednannya NimechchiniPrussiyaRejnskij soyuzNimeckij soyuzRevolyuciya 1848 1849 rokiv u NimechchiniPivnichnonimeckij soyuzNovitnya istoriyaNimechchina u Pershij svitovij vijniVejmarska respublikaTretij RejhOkupaciya soyuznikami NimechchiniRozdilennya krayini FRN NDR Zahidnij Berlin ta SaarVozz yednannya NimechchiniSuchasna NimechchinaPortal Nimechchina pereglyanutiredaguvatiUtvorennya korolivstvaVnaslidok Verdenskogo rozdilu 843 Frankska imperiya bula rozdilena na chastini mizh troma sinami imperatora Lyudovika I Blagochestivogo Lotarem I Lyudovikom II Nimeckim i Karlom II Lisim Starshij imperator Lotar I otrimav tak zvane Seredinne korolivstvo yake po jogo smerti u855 rozpalosya v svoyu chergu na 3 derzhavi korolivstva Italiya Provans i Lotaringiya Lyudovik II Nimeckij otrimav Shidno Frankske korolivstvo Korolivstvo shidnih frankiv a Karl II Lisij Zahidno Frankske korolivstvo Franciya Nashadki Lyudovika II Nimeckogo keruvali Shidno Frankskim korolivstvom do pochatku X stolittya Za cej chas voni rozshirili teritoriyu svoyeyi derzhavi zavdyaki Lotaringiyi Za Mersenskim dogovorom 870 Lyudovik II Nimeckij priyednav shidnu chastinu Lotaringiyi a v 880 za Lyudovik III Molodshij priyednav do svoyih volodin i zahidnu chastinu Lotaringiyi Korolivstvo Nimechchina skladalosya z p yati velikih pleminnih gercogstv Saksoniyi Bavariyi Frankoniyi Shvabiyi ta Lotaringiyi sho yavlyali soboyu vidnosno odnoridni za pleminnim skladom napivnezalezhni knyazivstva Pid chas pravlinnya malolitnogo Lyudovika IV Ditya vlada pleminnih gercogiv znachno posililasya v toj chas yak mehanizmi korolivskoyi vladi viyavilisya oslablenimi Polozhennya uskladnyuvalosya bezperervnimi nabigami ugorciv yaki povnistyu znishili sistemu oboroni pivdenno shidnih kordoniv derzhavi Iniciativa shodo vidbittya zovnishnoyi zagrozi ta pidtrimki derzhavnoyi vladi perejshla do regionalnih praviteliv gercogiv Bavariyi Saksoniyi ta Frankoniyi U 911 zi smertyu korolya Lyudovika Ditya zgasla shidno frankska gilka Karolingiv Golovnim pretendentom na korolivstvo za davnogermanskim zvichayem buv korol Zahidno Frankskogo korolivstva Karl III Prostakuvatij odnak nimecka znat vidmovilasya viznati jogo prava virishivshi obrati novogo korolya z chisla gercogiv korolivstva Spochatku korona bula zaproponovana najmogutnishomu z gercogiv gercogu Saksoniyi Ottonu I Yasnovelmozhnomu odnak 75 richnij gercog vidmovivsya vid prestolu U rezultati v listopadi 911 v Forhgajmi novim korolem buv obranij gercog Frankoniyi Konrad Jogo vibir buv pidtrimanij gercogami Saksoniyi Bavariyi ta Shvabiyi Odnak nedovge pravlinnya Konrada I prizvelo do togo sho centralna vlada praktichno perestala kontrolyuvati stan sprav u gercogstvah a Lotaringiya vidokremilasya vid Shidno Frankskogo korolivstva ta perejshla pid upravlinnya koroliv Zahidno Frankskogo korolivstva Konrad pomer u 918 pislya chogo v travni 919 novim korolem buv obranij gercog Saksoniyi Genrih I Ptaholov Odnak chastina feodaliv ne viznala Genriha obravshi korolem gercoga Bavariyi U litopisnomu zapisi pro cej fakt bulo vpershe zgadano viraz Korolivstvo Nimechchina nim Konigreich Deutschland sho neridko vvazhayetsya momentom viniknennya na misci Shidno Frankskogo korolivstva novoyi derzhavi korolivstva Nimechchini Teritoriya pidvladna Arnulfu Zlomu faktichno zvodilasya do Bavariyi ta okolic a v 921 Arnulf Zlij zmushenij buv viznati korolem Genriha I Ptaholova Genrih I i jogo nashadki ne vikoristovuvali nazvu korolivstvo Nimechchina Napriklad vzhe v tomu zh 921 roci pri pidpisanni Bonnskogo dogovoru Genrih I imenuvavsya korolem shidnih frankiv lat rex Francorum orientalium Nimecke korolivstvo pri LyudolfingahDo 921 Genrihu I vdalosya domogtisya viznannya svogo korolivskogo statusu u gercogiv Bavariyi i Shvabiyi U comu zh roci Genrih uklav u Bonni dogovir z korolem Zahidno Frankskogo korolivstva Karlom Prostuvatim prichomu Karl nazivav jogo svoyim drugom shidnim korolem a Genrih jogo Bozhoyu milistyu korolem zahidnih frankiv Nezvazhayuchi na taki lyub yaznosti Genrih skoristavsya usobicyami na Zahodi shob priyednati Lotaringiyu do Nimechchini nespokijnij i neposidyuchij gercog buv utihomirenij i potrapiv u polon do Genriha yakij ne tilki ne pozbaviv jogo gercogstva ale navit vidav za nogo zamizh svoyu dochku Gerbergu v 928 Cim bulo zrobleno vazhlivij krok nimecki plemena ob yednalisya v odnu derzhavu yaka stanovila zv yazne cile popri te sho mala harakter federaciyi Za chas svogo pravlinnya Genrihu vdalosya rozshiriti teritoriyu Nimeckogo korolivstva na shid za rahunok zavoyuvannya teritorij zaselenih slov yanami Na misci zahoplenih teritorij vin zasnuvav kilka marok dlya zahistu svoyih volodin vid nabigiv slov yan Takozh Genrihu vdalosya zahistiti Nimechchinu i vid nabigiv ugorciv i danciv Genrih I pomer u 936 Jogo nastupnikom stav starshij sin vid drugogo shlyubu Otton I Velikij U pershi roki svogo pravlinnya Ottonu dovelosya vtihomiryuvati povstannya nimeckoyi znati Pid chas jogo pravlinnya Nimecke korolivstvo znachno zmicnilosya buli vidbiti nabigi ugorciv bitva na richci Leh v 955 pochalasya aktivna ekspansiya v bik slov yanskih zemel ta Meklenburga Zavoyuvannya suprovodzhuvalosya energijnoyu misionerskoyu diyalnistyu v slov yanskih krayinah Ugorshini ta Daniyi Cerkva peretvorilasya na golovnu oporu korolivskoyi vladi v Nimechchini Pleminni gercogstva sho stanovili osnovu teritorialnoyi strukturi Shidno Frankskogo korolivstva pri Ottoni I buli pidporyadkovani centralnij vladi Na pochatok 960 h rokiv Otton stav najmogutnishim pravitelem sered usih derzhav spadkoyemciv imperiyi Karla Velikogo ta nabuv reputaciyu zahisnika hristiyanskoyi cerkvi U 951 Otton zdijsniv pohid v Italijske korolivstvo privodom do yakogo posluzhilo zahoplennya markgrafom Berengarom II Ivrejskim molodoyi vdovi korolya Italiyi Lotarya Berengar ne zmig vchiniti opir Ottonu ta navit ne zumiv uberegti svoyu polonyanku sho znajshla mozhlivist vtekti zi svogo uv yaznennya V Adelgejdi v Italiyi buli svoyi prihilniki i do togo zh vona volodila takimi osobistimi dostoyinstvami sho vdivec Otton zaproponuvav yij vstupiti z nim u shlyub Yih vesillya vidbulosya v tomu zh roci v Paviyi Z Berengarom Otton vporavsya bez osoblivih trudnoshiv toj prijshov do nogo v Magdeburg shob viyaviti svoyu pokirnist i otrimav v len vid Ottona korolivstvo Italiya Ale v 961 Otton buv zmushenij zdijsniti drugij pohid v Italiyu oskilki Berengar ne mig dovgo terpiti polozhennya vasala korolya Nimechchini Do Italiyi Ottona zaklikav papa rimskij Ioann XII yakogo utiskav Berengar Koli Otton prijshov iz vijskom do Italiyi mogutnist Berengara rozletilosya v poroh zibrane nim vijsko rozbiglosya j Otton bezpereshkodno z yavivsya pid stinami Rimu Prijnyatij Otton buv najkrashim chinom u nedilyu 2 lyutogo 962 pislya urochistoyi zustrichi papa vruchiv jomu imperatorsku koronu v Sobori Svyatogo Petra a imperator obicyav povernuti kolishni cerkovni volodinnya pap Cya data vvazhayetsya datoyu utvorennya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Hocha sam Otton I ochevidno ne mav namiru zasnovuvati novu imperiyu ta rozglyadav sebe viklyuchno yak nastupnika Karla Velikogo faktichno perehid imperatorskoyi koroni do nimeckih monarhiv oznachav ostatochne vidokremlennya Nimechchini vid Zahidno Frankskogo korolivstva Franciyi ta formuvannya novogo derzhavnogo utvorennya na osnovi nimeckih i pivnichno italijskih teritorij yake vistupalo spadkoyemiceyu Rimskoyi imperiyi ta pretenduvalo na rol pokrovitelya hristiyanskoyi cerkvi Korolivstvo Nimechchina v skladi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyiDokladnishe Svyashenna Rimska imperiya Pochavshi pretenduvati na Italiyu Otton I stav imenuvati sebe vzhe ne prosto frankskim korolem a podibno Karlu Velikomu korolem frankskim i lombardskim rex Francorum et Langobardorum Stavshi imperatorom Otton I vikoristovuvav titul imperator rimlyan i frankiv lat imperator augustus Romanorum et Francorum Jogo nastupniki nazivali sebe prosto rimskimi imperatorami Takim chinom Shidno Frankske korolivstvo perestalo isnuvati Tim ne mensh bagato istorikiv nazivayut terminom korolivstvo Nimechchina nimecku chastinu Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Vidpovidno koroliv yaki vzhe buli obrani nimeckimi feodalami ale she ne stali imperatorami chasto nazivayut korolyami Nimechchini Odnak oficijno Otton II nazivavsya rimskim imperatorom iz 982 za zhivogo batka Genrih II buv obranij yak korol frankskij i Lombardskij a nastupnih koroliv do koronaciyi papoyu zazvichaj nazivali rimskimi korolyami rex Romanorum Drugij raz uzhe ne v litopisi a v oficijnomu dokumenti slovospoluchennya korolivstvo Nimechchina regnum teutonicorum z yavilosya v 11 mu stolitti Jogo vikoristovuvala papska kuriya pid chas konfliktu papi Grigoriya VII z korolem Genrihom IV U 12 stolitti nazva korolivstvo Nimechchina stalo neridko zgaduvatisya v inozemnih dzherelah a pochinayuchi z Fridriha Barbarossi i v nimeckih diplomatichnih dokumentah Oficijnij titul korol Nimechchini vpershe prijnyav na sebe lishe v 16 stolitti imperator Maksimilian I Div takozhShidno Frankske korolivstvo Svyashenna Rimska imperiyaPrimitki Arhiv originalu za 10 bereznya 2016 Procitovano 22 listopada 2015 Arhiv originalu za 22 listopada 2015 Procitovano 22 listopada 2015 LiteraturaBalakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii M Molodaya gvardiya 2004 356 s Zhizn zamechatelnyh lyudej Seriya biografij Vyp 1095 895 5000 prim ISBN 5 235 02660 8 ros Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya Per s nem Drobinskoj K L Neborskoj L N pod redakciej Ermachenko I O SPb Evraziya 2008 480 s 1000 prim ISBN 978 5 8071 310 9 ros Tejs L Nasledie Karolingov IX X veka Perevod s francuzskogo T A Chesnokovoj M Skarabej 1993 T 2 272 s Novaya istoriya srednevekovoj Francii 50 000 ekz ISBN 5 86507 043 6 Eger O Vsemirnaya istoriya v 4 tomah SPb Specialnaya literatura 1997 T 2 Srednie veka 690 s 5 000 prim ISBN 5 87685 085 3