Коза цьке село в Україні у Звенигородському районі Черкаської області центр сільської ради Розташоване за 18 км на схід

49°05′59″ пн. ш. 31°08′42″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 31.14500° сх. д.Координати: 49°05′59″ пн. ш. 31°08′42″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 31.14500° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

176 м

Відстань до
обласного центру

75,9 (фізична) км
83 (автошляхами) км

Відстань до
районного центру

18 км

Найближча залізнична станція

Відстань до
залізничної станції

15 км

Місцева влада

Адреса ради

с. Козацьке

Сільський голова

Канельська Лідія Миколаївна

Карта

Козацьке

Козацьке

Мапа

Козацьке у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Козацьке.

Через село з півдня на північний захід проходить автомобільна дорога, яка з'єднує дві автотраси — Черкаси—Умань і Звенигородка—Вільшана.

Історія

Село відоме з початку 18 століття. Наприкінці століття воно належало Григорію Потьомкіну. Згодом він подарував частину земель пану Василю Васильовичу Енгельгардту як придане для його дочки Варвари, що згодом вийшла заміж за князя . Останнім нащадком Голіциних по чоловічій лінії в Козацькому був , який у 1829 році продав значну частину маєтку Івану Фундуклею. В книзі Лаврентія Похилевича зазначено:

Козацкое село в 12 верстах от Звенигородки к востоку. Резиденция и главное управление имениями тайного советника Ивана Ивановича Фундуклея…

За нового господаря 1861 ліквідовано кріпацтво, частину землі передано селянам маєтку та збудовано новий спиртовий завод.

З 1872 року маєток перейшов до дочки померлого на той час Григорія Голіцина — Варвари. Згодом, 27 серпня цього ж року, вона вийшла заміж за барона Георгія Єгоровича Врангеля. За часи порядкування княжної постали нові підприємства: кінний завод англійської верхової породи коней, тартак, побудовано нову кузню і теслярню.

У 1885 році побудовано поміщицький палац — велику двоповерхову будівлю готичного стилю.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Казачанської волості Звенигородського повіту Київської губернії, мешкало 2930 осіб, налічувалось 361 дворове господарство, існували 2 православні церкви, школа, постоялий двір, 2 лавки, базари, водяний і вітряний млини, пивоварний і винокурний заводи.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4344 осіб (2119 чоловічої статі та 2225 — жіночої), з яких 4234 — православної віри.

У 1898 році в селі відкрито двокласну школу (народну). У 1910 році Звенигородське земство організувало першу лікарню. На той час село ще мало винокурний завод, 31 вітряний млин, 4 кузні, один сільський банк.

Вже за господарювання княгині Куракіної Тетяни Георгіївни в селі побудовано цілу низку житлових будинків для працівників маєтку, що збереглися донині. Село на той час мало телеграфний і телефонний зв'язок. Козацьке мало статус волосного села.

В червні 1905 року тут відбувся страйк робітників гуральні й селян, що працювали в поміщицькій економії. Мешканці Козацького брали участь у антиукраїнському Звенигородсько-Таращанському збройному повстанні проти німецьких та гетьманських військ у червні 1918 року. Результатом стала чергова російська окупація у вигляді більшовицької диктатури на початку 1919 року.

У перші роки радянської окупації було створено 3 колгоспи. Після революції в селі діяла неповна середня школа, через деякий час — середня школа.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Налякані голодомором, через 8 років 405 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни на боці російського окупанта, 189 з них загинули, 175 нагороджені орденами й медалями. В селі споруджено пам'ятник односельцям, що загинули в роки війни.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені Ілліча, за яким було закріплено 3,6 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,3 тисячі га орної землі. В господарстві вирощували зернові культури, було розвинуте тваринництво. З допоміжних підприємств працювали млин, олійня, пилорама, ветеринарний пункт.

Також на той час працювали загальноосвітня середня школа, середня школа сільської молоді, профтехучилище, три бібліотеки з фондом 10,7 тисяч книг, дільнична лікарня, аптека, комбінат побутового обслуговування.

Поблизу села виявлено поселення трипільської культури.

Сучасність

На території Козацької сільської ради розміщений сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) «Козацький», який очолює з 1997 року Зозуля Володимир Максимович. У 2007 році його нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за успіхи в рослинництві і тваринництві.

У центрі села розміщені адміністративно-господарські будівлі, зокрема сільська рада, контора СВК «Козацький», відділення зв'язку, амбулаторія, аптека, 5 приватних магазинів, церква, ПТУ № 37 з новими навчальними корпусами і гуртожитками, дитячий садок, ЗОШ І-ІІІ ступенів, обеліск-пам'ятник воїнам-козачанам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни, Будинок культури, у якому діє фольклорно-етнографічний ансамбль, ощадкаса, ветеринарний пункт, 3 бібліотеки. Ліси Круглик і Зелянський належать Козачанському лісництву.


обеліск-пам'ятник воїнам-козачанам	відділення зв'язку	дільнича лікарня	ПТУ № 37

14 вересня 2013 року звершено освячення новозбудованого дерев'яного храму святої великомучениці Варвари в селі Козацьке Звенигородського благочиння.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1801	97.19%
російська	45	2.43%
румунська	6	0.32%
білоруська	1	0.06%
Усього	1853	100%

Визначні місця

Козачанський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Його площа 51 га, закладений наприкінці XVIII століття. Парк дуже витягнутий. В його північній частині є каскад ставків, до яких веде довга, пряма алея.
Рудьково (заказник).
Питовник (заказник).
Шахтарський заказник.

Відомі люди

Уродженцями села є:

Стеценко Василь Кіндратович — графік;
Іван Григорович Підоплічко — український радянський зоолог і палеонтолог, академік АН УРСР;
М. М. Підоплічко — український радянський ботанік, міколог, член-кореспондент АН УРСР;
О. П. Підоплічко — професор;
Г. М. Підоплічко (дружина співака Д. Гнатюка) — доктор філологічних наук;
Микола Степанович Погрібняк (* 1885 — † 1965) — український радянський художник;
Сузанна Василівна Коваль — заслужена артистка України;
Г. Й. Запісоцький — генерал-лейтенант, інструктор-викладач у групі космонавтів (у Звездному — Москва);
Карпов — командир загону космонавтів;
Панасенко Тарас Іванович працював першим секретарем обкому партії Рівненської області;

У Козацькому в 1797–1801 роках жив російський письменник-байкар Іван Андрійович Крилов.

Див. також

Джерела

Козацьке у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Козацьке у Вікісховищі^?

Примітки

http://maps.vlasenko.net [ 23 Жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-82. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
На Черкащині освячено новозбудований храм
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Бурій В. Генерал Карпов… — наставник Гагаріна / Валерій Бурій // Прес-Центр (Черкаси). — 2011. — 5 жовт. — С. 25.
Бурій В. Парк села Козацького раніше називали другою «Софіївкою» / Валерій Бурій // Нова Доба (Черкаси). — 2007. — 4 груд. — С. 6. — (7 чудес Черкащини).
Бурій В. Парк села Козацького / Валерій Бурій // Провінційна хроніка (Чигирин). — 2005. — 27 трав. — С. 3.
Бурій В. Парк села Козацького / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 11 черв. — С. 4.
Бурій В. Козацький парк / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1986. — 26 липня.
Бурій В. Допомогти парку / Валерій Бурій // Черкаська правда. — 1986. — 29 жовтня.
Бурій В. Байкар І. А. Крилов у Козацькому / Валерій Бурій // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. — 2017. — 18 серпня. — С. 4. — (Це цікаво).
Бурій В. Крилов і Черкащина / Валерій Бурій // Туристичні меридіани (Черкаси). — 2001. — лип. — № 4(12). — С. 2.
Бурій В. Великий байкар і наш край / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 1999. — 13 лют. — С. 4.
Бурій В. Крилов і Черкащина / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1999. — 10 лютого.
Бурій В. Згадаймо біологів-земляків / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 22 січ. — С. 4.
Бурій В. Академік Іван Підоплічко / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2005. — 12 серп. — С. 4. — (Постаті).
Бурій В. Ботанік Микола Підоплічко / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 16 квіт. — С. 4. — (Наші земляки).
Бурій В. Родом з Козацького: до 100-річчя від дня народження Олександра Підоплічка / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2007. — С. 2. — (Учені-земляки).

Посилання

www.kozatske.narod.ru [ 24 Січня 2021 у Wayback Machine.]
who-is-who.com.ua [ 9 Вересня 2017 у Wayback Machine.]
Оновлений сайт села [ 6 Березня 2020 у Wayback Machine.]
Форум села Козацьке [ 18 Січня 2018 у Wayback Machine.]

[1] ttp://maps.vlasenko.net [ 23 Жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)

[2] рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-82. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[5] На Черкащині освячено новозбудований храм

[ukr-socialdata-mova-2001-6] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних