Коби лля село в Україні у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області До 2020 підпорядковув

Коби́лля — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 підпорядковувалося колишній Кобильській сільській раді.

село Кобилля
Церква Святого Юрія Церква Святого Юрія
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Збаразька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040150240063242
Основні дані
Засноване	1545
Населення	743
Територія	1.630 км²
Густота населення	492.02 осіб/км²
Поштовий індекс	47334
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°46′31″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д. / 49.77528° пн. ш. 25.60944° сх. д. / 49.77528; 25.60944Координати: 49°46′31″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д. / 49.77528° пн. ш. 25.60944° сх. д. / 49.77528; 25.60944
Водойми	Гніздечна
Відстань до районного центру	20 км


Місцева влада
Адреса ради	47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Кобилля
Кобилля
Мапа

Кобилля у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.

Розташування

Розташоване поблизу витоку р. Гніздечна — один із витоків Гнізни (ліва притока Серету, бесейн Дністра), за 20 км від центру громади і найближчої залізничної станції Збараж. Географічні координати: 49° 47’ північної широти 25° 37’ східної довготи. Дворів — 247.

Топоніміка

Назва, ймовірно, від роду занять мешканців — розводили коней; можливо, від слова «кобильниця» — рід різновиду рослини хвощ чи від прізвища першопоселенця — Кобиленський (Кобильницький).

Історія

Давні часи

Поблизу Кобилля виявлено археологічні пам'ятки черняхівсько-вельбарської і давньоруської культур та римські монети.

Середньовіччя, Новий Час

Перша письмова згадка — 1545. У середині XVI ст. село власність Острозьких.

На початку XVII ст. населений пункт зруйнували татари. Село згадане під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 рр. У 1734 р. загін гайдамаків пограбував Кобилля, зокрема господарство Й. Коллонтая.

1790 р. у документах згадана дерев'яна церква з чудотворним образом Матері Божої (Богородиці Одигітрії).

У селі здавна розвинуте килимарство (на початку 19 ст. високо цінували вироби килимарів братів Івахових; у 1961 р. в Києві вироби місцевих килимарів відзначені дипломами); велика земельна власність належала родині Смаржевських.

XX століття

У XIX–на початку XX ст. (до Першої світової війни) між селами Кобилля і Старий Олексинець (нині Кременецького району) щороку на десяту п'ятницю відбувався хресний хід. У 1882 р. проживало 890 осіб, із них — 772 українці, власник маєтку — О. Смаржевський; у 1914 р. в селі — 1181 мешканець; функціонували фільварок, 2 крамниці, корчма.

У 1919 на кошти Тадеуша Смаржевського збудовано костел.

В УСС та УГА воювали близько 80 уродженців села, серед них — сотник УСС Т. Коваль, офіцер УГА Я. Тивонюк.

Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1880), Січ, «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», Хліборобський вишкіл молоді, а також Братство тверезості, аматорський драматичний гурток, кооператива «Зоря»; працювали початкова школа, млин Ісаака Тененбаума, молочарня.

Протягом 1934 —1939 рр. село належало до ґміни Доброводи.

4 липня 1941 — 5 березня 1944 року Кобилля — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 68 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 120 осіб; у т. ч. учасники в грудні 1939 р. І. Білецький, П. Грещук, Г. Дворніцький, М. Дундер, Г. Іваніцький, Г. Кобиленський, М. Коваль, В. Котик, І. Рожук, М. Сапун, Г. Шафранський, Данило і Нестор Ясіновські та інші; криївка була в стодолі о. П. Коваля.

У січні 1950 р. в селі створено колгосп; у 1990-х рр. розпайований.

Період Незалежности

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району.

З 15 грудня 2020 року Кобилля належать до Збаразької міської громади.

Релігія

церква святого великомученика Юрія Переможця (1890; мурована; збудована на місці дерев'яної),
церква святого Юрія (1919; кам'яна; у 1990-х перебудована з костелу);
дім молитви ЄХБ (1935; кам'яний).

Пам'ятники

Пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року

споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1970);
встановлено пам'ятні хрести на честь тверезості (1875), скасування панщини (друга пол. XIX ст., відновлений 1995);
насипана символічна могила Борцям за волю України (1991).

Пам'ятний знак «Хрещення Ісуса Христа»

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на вулиці Зарічна, в центрі села (за будинком культури).

Виготовлена із каменю-вапняку та металу. Скульптура — 1,1 м, постамент — 1,5х0,65х0,65 м, цоколь — 0,5х1,45х1,45 м, площа — 0,0016 га.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа I-II ступ. (у 2013 р. освячено світлицю Духовності), клуб (народний аматорський хор), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, млин, 4 торгових заклади; земельні паї орендують ТОВ «Лендком Ю. А.» і ПП «Бочаров».

Населення

Населення — 743 осіб (2014).

Відомі люди

Народилися

(1950-2018) — журналіст, публіцист, історик, громадський діяч.
Андрій Івахів (1909–1992) — килимар.
Василь Ільчишин (нар. 1982) — археолог, історик, науковець, педагог.
Павло Коваль (1913–1981) — релігійний діяч.
Теодозій Коваль (1893–1985) — сотник Леґіону УСС.
Іван Сайчук (нар. 1904) — священник, мученик за віру.
Григорій Хома (нар. 1942) — український вчений, доктор фізико-математичних наук, професор.
Тарас Шафранський (1943–2006) — лікар, український педагог, громадський діяч.
Іван Коваль (нар. 1969) — український літератор, журналіст, редактор, поет-пісняр. Автор книги "Благання розтерзаних літер".
Віталій Шафранський (нар. 1975) — заслужений працівник соціальної сфери України, громадський діяч.
Юрій Юрик (нар. 1977) — кандидат історичних наук, громадський діяч.
Тарас Юрик (нар. 1980) — український політик, народний депутат України 8-го скликання.
Євстахій Ясіновський (1899–1982) — педагог, літератор.

Джерела

Невесенко Л. Село Кобилля в минулому і тепер // Червона зірка.-1957.-5 липня.
Уніят, В. Кобилля // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 103. — .
Уніят, В. Кобилля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 270—271. — .

Галерея

Дорожній знак при в'їзді в село
Церква Святого Великомученика Юрія Переможця ПЦУ
Церква Святого Юрія УГКЦ
Клуб
Кобильська гімназія
Будівля старої школи
Автобусна зупинка
Сільська вулиця
Статуя Божої Матері
Пам'ятний хрест

Примітки

. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Рішення Збаразька міська ради від 15 грудня 2020 року № VIII/2/9 «Про реорганізацію сільських рад».
Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.
TRACH - Човен (Mood Video) (укр.), процитовано 20 серпня 2023
TRACH - Жито (укр.), процитовано 20 серпня 2023
TRACH - Ниточка (укр.), процитовано 20 серпня 2023
Коваль, Іван (2015). Благання розтерзаних літер (українська) . Київ: Грамота. с. 55. ISBN .

Кобилля у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Теми у Вікіджерелах^?
	Кобилля у Вікісховищі^?

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[3] Рішення Збаразька міська ради від 15 грудня 2020 року № VIII/2/9 «Про реорганізацію сільських рад».

[4] Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.

[5] TRACH - Човен (Mood Video) (укр.), процитовано 20 серпня 2023

[6] TRACH - Жито (укр.), процитовано 20 серпня 2023

[7] TRACH - Ниточка (укр.), процитовано 20 серпня 2023

[8] Коваль, Іван (2015). Благання розтерзаних літер (українська) . Київ: Грамота. с. 55. ISBN .