Ки́ївський націона́льний університе́т теа́тру, кіно́ і телеба́чення і́мені Іва́на Ка́рповича Карпе́нка-Ка́рого — вищий навчальний заклад в Україні. Багатопрофільний заклад мистецької освіти — є активним учасником загального процесу гуманітарного розвитку суспільства, збереження і примноження духовних цінностей, інтеграції України в європейський і світовий культурний простір.
Ки́ївський націона́льний університе́т теа́тру, кіно́ і телеба́чення і́мені Іва́на Ка́рповича Карпе́нка-Ка́рого | |
---|---|
КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого | |
Головний навчальний корпус | |
50°27′14″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.45388889002777688° пн. ш. 30.50694444002778027° сх. д.Координати: 50°27′14″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.45388889002777688° пн. ш. 30.50694444002778027° сх. д. | |
Тип | художня академія |
Країна | Україна |
Розташування | м. Київ |
Назва на честь | Іван Карпенко-Карий |
Засновано | 1904 |
Засновник | Лисенко Микола Віталійович |
Ректор | |
Студентів | 1590 |
Співробітників | 381 |
Докторів | 14 |
Професорів | 27 |
Кандидатів | 71 |
Викладачів | 180 |
Випускники | |
Адреса | 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 40 |
Сайт | knutkt.edu.ua |
Навчання
Напрямки навчання
Факультет театрального мистецтва
- спеціальність 026 "Сценічне мистецтво"
Освітньо-професійні програми:
- акторське мистецтво театру і кіно
- режисура драматичного театру
- акторське мистецтв театру ляльок
- режисура театру ляльок
- сценографія театру ляльок
- режисура цирку
- режисура балету
- театрознавство
- організація театральної справи
Інститут екранних мистецтв
Адресаː Київ, вул. Євгена Коновальця, 18
- спеціальність 021 "Аудіовізуальне мистецтво та виробництво"
Освітньо-професіні програми:
- режисура неігрового кіно
- режисура ігрового кіно
- режисура анімаційного фільму
- режисура телебачення
- майстерність актора кіно
- майстерність диктора та ведучого програм телебачення
- звукорежисура
- кінооператорство
- драматургія кіно і телебачення
- кінознавство
- організація кінотелевиробництва
Історія
До 1917
У XIX столітті, коли йшов процес становлення українського професійного театру, в Україні не було спеціальних шкіл, які б готували українських акторів, бо не існувало української школи взагалі.
Розуміючи тяжке становище з театральною освітою в Україні, М. Л. Кропивницький і М. П. Старицький посилали своїх доньок на навчання до театральних училищ Санкт-Петербургу та Москви. Заснувати ж власну, українську театральну школу не було можливості через заборону взагалі викладання українською мовою у будь-яких школах у межах Російської імперії.
Не без особистої участі й підтримки одного з найбільших українських театральних діячів, Михайла Петровича Старицького великий український композитор Лисенко Микола Віталійович, ім'я якого ще за життя було названо у славетному гроні корифеїв української сцени, ще 1898 року порушив перед царською владою питання про створення не просто музичної, що, здавалося б, було йому більш з руки, а саме музично-драматичної школи в Києві. Через рік, 5 березня 1899 р., Міністерство внутрішніх справ у Петербурзі затвердило статут цієї школи. Проте через відсутність належних коштів відкриття приватної Музично-драматичної школи М. Лисенка сталося аж через п'ять років — у вересні 1904-го, на кошти, зібрані наприкінці 1903 р. українським громадянством як дарунок Лисенкові з нагоди 35-річного ювілею його творчості для придбання дачі під Києвом. Присутній на ювілейних урочистостях відомий громадський діяч і кооператор Микола Левитський, запропонував прихильникам таланту М. Лисенка відкрити в Києві Музичну школу. Ця думка походила від самого Миколи Лисенка, який чекав на такі кошти, щоб спрямувати їх на заснування школи, і орендував для неї приміщення в будинку професора-психіатра І. Сікорського на вул. Великій Підвальній (тепер: Ярославів Вал).
Після смерті Миколи Лисенка, що сталася 24 жовтня (7 листопада) 1912 р. не без негативного впливу на його здоров'я згаданої бюрократичної тяганини під загрозою закриття школи, заснований ним навчальний заклад одержав ім'я М. Лисенка. Керівництво школи взяла на себе директорська колегія на чолі з викладачем скрипкової гри О. М. Вонсовською, за вибором спадкоємців Лисенка, а через рік — донька композитора — піаністка Мар'яна Миколаївна Лисенко, яка у 1914 році закінчила Московську консерваторію. До роботи на драматичному відділі, опріч М. М. Старицької, були залучені провідні актори і режисери київських російських театрів
Саме з цієї школи у 1916—1917 роках учнівська молодь потягнулася до театральної студії Леся Курбаса, на базі якої виник керований ним «Молодий театр» — революційне явище в історії українського театру.
Революційні роки 1917—1919
Щойно визріла суспільно-політична ситуація після падіння царського режиму в Росії і після проголошення України спочатку автономною (1917 р.), а згодом і незалежною державою (1918 р.), цей навчальний заклад забажав узаконити статус, який він фактично мав до цього, тобто визнати себе вищою школою. Підготовчі заходи щодо цього вживалися ще з 1917 року, за Української Центральної Ради, але подання, підписане директором Музично-драматичної школи імені М. Лисенка, розглядалося 1918 року вже за нової влади, у короткий період існування Української Держави, очолюваної гетьманом Павлом Скоропадським. Враховуючи заяву директора Мар'яни Лисенко, де висловлювалось прохання «дозволити перетворити (реформувати) Музично-драматичну школу у Вищий музично-драматичний інститут, котрий давав би учням закінчену художньо-технічну освіту і по закінченні — звання вільного художника з правом носити по званню нагрудну ознаку», а також додані до заяви проєкт статуту і навчальний план, Головне управління мистецтв і національної культури Міністерства освіти Української Держави підготувало законопроєкт «Про перетворення Музично-драматичної школи імені М. Лисенка на Вищий музично-драматичний інститут імені М. Лисенка з програмою і правами консерваторії». Цей документ затвердив 2 вересня 1918 року за № 180 Головноуправляючий справами мистецтв і національної культури Петро Дорошенко. Але до затвердження цього законопроєкту Радою Міністрів Української Держави справа не дійшла. Тому згаданий законопроєкт фігурує в різних справах 1918—1919 років як законодавчий акт щодо реформування цього, ще приватного тоді, навчального закладу, який ставив своїм завданням готувати «вільних художників». Ректором Вищого музично-драматичного інституту імені М. Лисенка у 1919—1920 рр. був Блуменфельд Фелікс Михайлович (1863—1933), родом з України, один із трьох братів — відомих українських та російських музичних діячів.
Після розпаду гетьманату (14 листопада 1918 р.) уряд відновленої Української Народної Республіки не залишав новостворений інститут без своєї опіки. 17 січня 1919 року Рада Міністрів УНР видала постанову про асигнування в розпорядження Міністерства народної освіти 72 тисяч карбованців на одноразову субсидію Вищому музично-драматичному інститутові імені М. Лисенка на друге півріччя 1918/1919 навчального року, але чи встиг інститут отримати зазначені кошти від цієї влади, яка дуже скоро в Києві змінилася, невідомо.
Новий, радянський орган влади — Комісаріат для охорони культурно-освітніх установ і організацій — десь наприкінці лютого — на початку березня 1919 року, прийнявши делегацію інституту, задовольнив її прохання щодо надання іншого, кращого приміщення: перевів інститут з Великої Підвальної, 15 на вул. Велику Володимирську, 45 (тепер тут — Будинок учених Національної академії наук України).
Довоєнний період
Денікінська навала на Київ з загальною економічною скрутою, репресіями та реквізицією майна інституту не сприяла становленню інституту. Тільки з 1922 року Народний Комісаріат освіти УСРР (за термінологією тих років — Української Соціалістичної Радянської республіки) звертає свою увагу на цей навчальний заклад музичного й театрального мистецтва, допомагаючи йому певними асигнуваннями. Тоді ж інститутові було надано краще приміщення на Хрещатику, 52. Відтоді й дотепер інститут орендує це приміщення у міської державної адміністрації.
Навчання в інституті залишалося платним, але в 1924/1925 навчальному році 83 % студентів з робітників та селян були звільнені від плати за навчання.
У 1924 р. було запроваджено так звану соцакадемічну перевірку складу студентів і визначено інше цільове спрямування мистецької освіти: випускати не просто виконавця, а організатора музичного і театрального процесу. Це, по-перше, вплинуло на соціальний склад студентства, а по-друге — визначило потребу в підготовці працівників на фронті культурно-театрального будівництва, інакше кажучи — високоосвічених режисерів-організаторів не тільки професіонального театру, а й аматорської роботи в клубах, сільбудах, школах тощо. Все це вимагало величезної роботи щодо реконструкції навчального плану на драматичному факультеті. Інакше кажучи, було поєднано навчання акторів і режисерів професіональних театрів, а також організаторів художньої самодіяльності: тобто інститутові було надано функцію, яку у повоєнні десятиліття було передано новоствореним інститутам культури з підготовки акторів і режисерів для непрофесіонального театру. Різниця між ними тоді, у 20-х роках, полягала, однак, не у рівні кваліфікації, як це сталося з утворенням інститутів культури, а в методах самої роботи.
На чолі Вищого музично-драматичного інституту імені М. Лисенка стояв у 1924—1928 рр. видатний музикознавець Грінченко Микола Олексійович.
1930 року було здійснено єдиний прийом на польський акторський курс, оскільки в Києві з 1929 р. існував Польський державний театр, творчий склад якого у 1937—1938 рр. майже весь було репресовано, і врешті театр закрито. Натомість, 1937 року відновився масовий прийом на російський акторський курс.
У 1930 році померла професор Марія Старицька. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років почалася «катавасія» в керівництві інституту: після звільнення Миколи Грінченка, з наступним його арештом з політичних причин, у 1928 році на посаду ректора призначили хормейстера Семена Романюка, а у 1932 році його замінив (вже на посаді директора) Семен Тишкевич-Азважинський (незважаючи на проведення ними партійної лінії, обидва були репресовані у середині 30-х років).
1934 року після кількох публічних проробок було звільнено з посади професора інституту видатного театрознавця П. І. Руліна через його нібито апологетичне ставлення до О. С. Курбаса (звільненого з театру «Березіль» у Харкові наприкінці 1933 р. заарештованого у 1934 р. і розстріляного на Соловках у 1937 р.) і за співробітництво з репресованим у 1930 р. академіком С. О. Єфремовим.
З різних посад в інституті тоді було усунуто й інших, менш відомих осіб, а декого й заарештовано і знищено.
1934 року, коли столицю Радянської України було переведено з Харкова до Києва, відбулися зміни не тільки в державних, а й культурно-освітніх структурах. Саме того року Музично-драматичний інститут імені М. Лисенка було реорганізовано: музичні факультети об'єднано з музичним технікумом, який існував після ліквідації Київської консерваторії у 20-х роках, і таким чином відновлено Київську державну консерваторію, за якою, однак, не було залишено імені М. Лисенка, бо саме у той час його було оголошено українським буржуазним націоналістом (1940 р. консерваторії присвоєно ім'я російського, а об'єктивно — то й українського, композитора П. І. Чайковського), а на базі драматичного факультету створено окремий Київський державний театральний інститут, який став єдиним театральним вищим навчальним закладом у республіці, оскільки музично-драматичні інститути у Харкові та Одесі на початку 30-х років були ліквідовані.
Відтоді у стінах Київського державного театрального інституту ім'я Л. Курбаса вимовлялося тільки у супроводі лайливих епітетів, а всі його колишні прибічники були «прибрані» з навчального закладу. Запанувала шаблонна орієнтація на єдину, канонізовану «систему» К. С. Станіславського, відступ від якої розцінювався як ідеологічна диверсія з відповідними репресивними наслідками. Відтепер реалістичні традиції українського театру корифеїв накладалися на «систему» К. С. Станіславського й визначалися як стовпова дорога в українському театрі за панівного тоді так званого методу соціалістичного реалізму. Зрештою, саме «система» К. С. Станіславського у творчому її сприйнятті покладена в основу сучасної української театральної педагогіки.
У 1934 р. при Київському державному театральному інституті було створено навчальний театр, який працював до початку війни.
Воєнні роки 1941—1945
З вибухом війни у 1941 р. інститут евакуювався до Харкова, звідти — до Саратова, потім переїхав до Москви, де був об'єднаний з Державним інститутом театрального мистецтва імені А. В. Луначарського (тепер — ). Художнім керівником українського відділу був призначений видатний російський актор, народний артист СРСР, професор М. М. Тарханов, поруч з ним працював І. І. Чабаненко.
Тим часом у 1941—1943 рр. викладачі і студенти, які не змогли евакуюватися з Києва, працювали і навчалися в об'єднаній Музично-театральній академії, яку з ініціативи української інтелігенції було відкрито наприкінці 1941 р. у приміщенні на розі бульвару Шевченка і вулиці Пирогова, де нині розміщений Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. На чолі цього навчального закладу став син М. В. Лисенка — Лисенко Остап Миколайович. Одначе, на початку 1943 р. німецько-фашистська влада, яка не бажала розвитку української культури і розгорнула репресивні заходи щодо окремих українських політичних і культурних діячів, закрила цей український вищий мистецький навчальний заклад.
У листопаді 1943 року інститут переїхав з Москви до Харкова, де незабаром було відновлено окремий державний театральний інститут, а влітку 1944 р. він був реевакуйований до Києва. Оскільки Хрещатик лежав у руїнах, то, попри те, що будинок, у якому працював інститут до війни, залишився цілим, у ньому заняття ще не відновилися, і тому інститут примістили у школі на вул. Маловасильківській, де він пробув до 1951 року, після чого його перевели знову на Хрещатик, 52.
Повоєнний період
Повоєнний період історії інституту позначений важливими подіями. З Москви він повернувся з дещо зміненою назвою — Київський державний інститут театрального мистецтва, а у 1945 р., з нагоди сторіччя від дня народження видатного українського драматурга і театрального діяча І. К. Карпенка-Карого, інститутові присвоєно його ім'я.
У 1965 році інститутові надано приміщення колишньої економічної школи Терещенків на вул. Ярославів Вал, 40, але навчальний процес тут був налагоджений після ремонту у 1968 році. Тоді ж тут після тривалої перерви відновив свою роботу навчальний театр. А у 1986 році інститутові надано нежитлове приміщення під навчальний корпус на вул. Ярославській, 17/22. Розпочате у 1986 році будівництво нового корпусу інституту на Львівській площі припинено у 1995 році через відсутність державних коштів.
У 80—90-х роках XX ст. в інституті уперше в Україні відкрито спеціалізації: «хореографія», «диктор та ведучий телепрограм», «звукорежисура», «режисура цирку», у 2003 р. — «актор лялькового театру».
У 90-х роках XX ст. інститут пройшов державну атестацію (1999 р.), ліцензування всіх спеціалізацій (1997, 1999, 2001 рр.), акредитацію за третім (1999 р.) та за четвертим рівнем (2002 р.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2003 р. Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого перейменовано на Київський державний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. З 2003—2021 р.р. університет очолював колишній випускник інституту зі спеціалізації «організація театральної справи», заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор О. І. Безгін. З липня 2022 року університет очолює доцент, доктор економічних наук, заслужений працівник культури України І. С. Кочарян.
Університет сьогодні
Нині в штаті Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого серед 180 штатних викладачів — 14 докторів наук, професорів, 20 професорів без наукового ступеня доктора наук, 71 кандидат наук і доцент. Чимало викладачів удостоєні високих почесних звань: 23 народних артистів, 36 заслужених діячів мистецтв, 2 заслужений діяч науки і техніки, 10 заслужених артистів, 13 заслужені працівники культури, 3 заслужених журналісти, 2 заслужених художника, 2 заслужених економіста, 1 заслужений артист АР Криму. Університет у різні роки закінчили, працювали і зараз працюють 5 академіків, 7 членів-кореспондентів і один почесний дійсний член Національної академії мистецтв України.
Сьогодні у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого здійснюється підготовка кадрів з багатьох ліцензованих мистецьких спеціальностей і спеціалізацій. Навчально-методична, науково-дослідна, фахова підготовка і виховання майбутніх спеціалістів здійснюється в університеті на двох факультетах — театрального мистецтва та мистецтва кіно і телебачення за денною (стаціонарною), вечірньою і заочною формами навчання (по окремих спеціалізаціях). Організацію цієї роботи здійснюють ректорат, три деканати, 14 кафедр університету, навчальний театр та навчальний кінотелекомплекс.
Постаті
Див. також
Ректори
- 1943—1945 — професор Іван Чабаненко
- 1946—1947 — доктор мистецтвознавства Микола Йосипенко
- 1947—1961 — професор Семен Ткаченко
- 1961—1965 — професор Іван Чабаненко
- 1965—1968 — доктор філософських наук В'ячеслав Кудін
- 1968—1975 — доктор мистецтвознавства Іван Корнієнко
- 1976—1981 — доктор філософських наук
- 1981—1983 — професор Федір Баклан
- 1983—2003 — професор Ростислав Пилипчук
- 2003—2021 — професор Олексій Безгін
- 2021—2022 (в.о.); з 2022 року — доктор економічних наук
Найіменитіші з тих, хто навчався та викладав тут у другій половині XX ст., посідали, а дехто й досі посідає чільні місця на сцені і в кіно, у театрознавстві й кінознавстві. Це, зокрема:
Актори
- Селезінка Василь Михайлович
- Еліна Бистрицька
- Ада Роговцева
- Костянтин Степанков
- Валентина Зимня
- Нонна Копержинська
- Аркушенко Володимир Прокопович
- Олександр Гринько
- Віталій Розстальний
- Фрей Ігор Станіславович
- Степан Олексенко
- Іван Миколайчук
- Раїса Недашківська
- Брондуков Борислав Миколайович
- Недбай Зоя Василівна
- Михайло Голубович
- Олег Шаварський
- Гримальська Тамара Миколаївна
- Іван Гаврилюк
- Лариса Хоролець
- Богдан Ступка
- Петро Бенюк
- Богдан Бенюк
- Наталя Сумська
- Анатолій Хостікоєв
- Назарова Тетяна Євгенівна
- Сумська Ольга В'ячеславівна
- Віталій Лінецький
- Кияшко Галина Володимирівна
- Юрій Горбунов
- Олексій Горбунов
- Щоголева Радмила Валентинівна
- Загорянська Катерина Федорівна
- Гунькін Віктор Володимирович
- Замятін Олег Семенович
- Лобода Борис Іванович
Режисери та оператори
- Безручко Олександр Вікторович
- Білоус Андрій Федорович
- Борденюк Сергій Григорович
- Бортко Володимир Володимирович
- Вертелецький Олександр Іванович
- Віднянський Аттіла Йосипович
- Вільнер Володимир Бертольдович
- Галицький Володимир Васильович
- Горчинський Анатолій Аркадійович
- Грозак Валерій Михайлович
- Денисенко Володимир Терентійович
- Єлізаров Петро Олексійович
- Ільменська Євгенія Олександрівна
- Ільменська Олександра Олександрівна
- Кісін Віктор Борисович
- Козир Олександр Хомич
- Кордун Василь Іванович
- Кривонос Ігор Васильович
- Кужельний Олексій Павлович
- Куниця Ада Іллівна
- Левчук Віктор Олексійович
- Лисенко Оксана Георгіївна
- Лисецький Сергій Опанасович
- Луговський Володимир Іванович
- Махньов Валерій Олексійович
- Мерзликін Микола Іванович
- Митницький Едуард Маркович
- Нахманович Рафаїл Аронович
- Онопрієнко Андрій Михайлович
- Познанський Сергій Володимирович
- Санніков Дмитро Захарович
- Соболєв Фелікс Михайлович
- Танюк Леонід Степанович
- Тартишников Сергій Олександрович
- Ткаченко Володимир Іванович
- Томашпольський Дмитро Львович
- Хорєв Юрій Михайлович
- Шумович Олександр Володимирович
- Яковлев Ігор Вікторович
- Яровенко Ігор Адамович
- Непиталюк Аркадій Анатолійович
- Ясинська Людмила Петрівна
- Ящишин Андрій Романович
Кінознавці, театрознавці, музикознавці
- Білецька Лідія Костянтинівна
- Бобошко Юрій Миколайович
- Братерська-Дронь Марина Тарасівна
- Горбачов Дмитро Омелянович
- Драк Абрам Матвійович
- Заболотна Валентина Ігорівна
- Зубавіна Ірина Борисівна
- Ковтун Тетяна Іванівна
- Липківська Ганна Костівна
- Мусієнко Оксана Станіславівна
- Поляков Анатолій Васильович
- Скуратівський Вадим Леонтійович
- Слободян Валентина Романівна
- Слободян Микола Іванович
- Тримбач Сергій Васильович
- Фіалко Валерій Олексійович
- Фількевич Галина Миколаївна
Інші відомі особистості
Див. також
Примітки
- Інститут екранних мистецтв
- Суд повернув університету Карпенка-Карого землі, де планували звести офіси та ЖК / Йдеться про земельну ділянку, на якій розташовані навчальні корпуси Інституту екранних мистецтв за адресою вул. Євгена Коновальця, 18 // Юлія Лаврук, 10.04.2023
- Міністерство культури та інформаційної політики України
- Університету повернули землю, на якій хотіли звести ЖК / Північний апеляційний господарський суд (ПАГС) повернув Київському національному університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого та Українській студії хронікально-документальних фільмів (ДП «Укркінохроніка») державне нерухоме майно та земельну ділянку на вул. Євгена Коновальця, 18. // 12.04.2023
- актриса ВДТ ім. Г. А. Товстоногова, Санкт-Петербург; Великий Драматичний Театр ім. Г. А. Товстоногова: Толубєєва Катерина Дмитрівна [ 2012-02-05 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання
- Офіційний сайт
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ki yivskij naciona lnij universite t tea tru kino i teleba chennya i meni Iva na Ka rpovicha Karpe nka Ka rogo vishij navchalnij zaklad v Ukrayini Bagatoprofilnij zaklad misteckoyi osviti ye aktivnim uchasnikom zagalnogo procesu gumanitarnogo rozvitku suspilstva zberezhennya i primnozhennya duhovnih cinnostej integraciyi Ukrayini v yevropejskij i svitovij kulturnij prostir Ki yivskij naciona lnij universite t tea tru kino i teleba chennya i meni Iva na Ka rpovicha Karpe nka Ka rogoKNUTKiT imeni I K Karpenka Karogo den universitetu riven akreditaciyiGolovnij navchalnij korpus50 27 14 pn sh 30 30 24 sh d 50 45388889002777688 pn sh 30 50694444002778027 sh d 50 45388889002777688 30 50694444002778027 Koordinati 50 27 14 pn sh 30 30 24 sh d 50 45388889002777688 pn sh 30 50694444002778027 sh d 50 45388889002777688 30 50694444002778027Tiphudozhnya akademiyaKrayina UkrayinaRoztashuvannyam KiyivNazva na chestIvan Karpenko KarijZasnovano1904ZasnovnikLisenko Mikola VitalijovichRektorStudentiv1590Spivrobitnikiv381Doktoriv14Profesoriv27Kandidativ71Vikladachiv180VipusknikiKategoriya Vipuskniki Kiyivskogo nacionalnogo universitetu teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka KarogoAdresa01054 m Kiyiv vul Yaroslaviv Val 40Sajtknutkt edu uaPortret Ivana Karpenka Karogo v holi universitetuGolovnij vhidNavchannyaNapryamki navchannya Fakultet teatralnogo mistectva specialnist 026 Scenichne mistectvo Osvitno profesijni programi aktorske mistectvo teatru i kino rezhisura dramatichnogo teatru aktorske mistectv teatru lyalok rezhisura teatru lyalok scenografiya teatru lyalok rezhisura cirku rezhisura baletu teatroznavstvo organizaciya teatralnoyi spraviInstitut ekrannih mistectv Adresaː Kiyiv vul Yevgena Konovalcya 18 specialnist 021 Audiovizualne mistectvo ta virobnictvo Osvitno profesini programi rezhisura neigrovogo kino rezhisura igrovogo kino rezhisura animacijnogo filmu rezhisura telebachennya majsternist aktora kino majsternist diktora ta veduchogo program telebachennya zvukorezhisura kinooperatorstvo dramaturgiya kino i telebachennya kinoznavstvo organizaciya kinotelevirobnictvaIstoriyaDo 1917 U XIX stolitti koli jshov proces stanovlennya ukrayinskogo profesijnogo teatru v Ukrayini ne bulo specialnih shkil yaki b gotuvali ukrayinskih aktoriv bo ne isnuvalo ukrayinskoyi shkoli vzagali Rozumiyuchi tyazhke stanovishe z teatralnoyu osvitoyu v Ukrayini M L Kropivnickij i M P Starickij posilali svoyih donok na navchannya do teatralnih uchilish Sankt Peterburgu ta Moskvi Zasnuvati zh vlasnu ukrayinsku teatralnu shkolu ne bulo mozhlivosti cherez zaboronu vzagali vikladannya ukrayinskoyu movoyu u bud yakih shkolah u mezhah Rosijskoyi imperiyi Ne bez osobistoyi uchasti j pidtrimki odnogo z najbilshih ukrayinskih teatralnih diyachiv Mihajla Petrovicha Starickogo velikij ukrayinskij kompozitor Lisenko Mikola Vitalijovich im ya yakogo she za zhittya bulo nazvano u slavetnomu groni korifeyiv ukrayinskoyi sceni she 1898 roku porushiv pered carskoyu vladoyu pitannya pro stvorennya ne prosto muzichnoyi sho zdavalosya b bulo jomu bilsh z ruki a same muzichno dramatichnoyi shkoli v Kiyevi Cherez rik 5 bereznya 1899 r Ministerstvo vnutrishnih sprav u Peterburzi zatverdilo statut ciyeyi shkoli Prote cherez vidsutnist nalezhnih koshtiv vidkrittya privatnoyi Muzichno dramatichnoyi shkoli M Lisenka stalosya azh cherez p yat rokiv u veresni 1904 go na koshti zibrani naprikinci 1903 r ukrayinskim gromadyanstvom yak darunok Lisenkovi z nagodi 35 richnogo yuvileyu jogo tvorchosti dlya pridbannya dachi pid Kiyevom Prisutnij na yuvilejnih urochistostyah vidomij gromadskij diyach i kooperator Mikola Levitskij zaproponuvav prihilnikam talantu M Lisenka vidkriti v Kiyevi Muzichnu shkolu Cya dumka pohodila vid samogo Mikoli Lisenka yakij chekav na taki koshti shob spryamuvati yih na zasnuvannya shkoli i orenduvav dlya neyi primishennya v budinku profesora psihiatra I Sikorskogo na vul Velikij Pidvalnij teper Yaroslaviv Val Pislya smerti Mikoli Lisenka sho stalasya 24 zhovtnya 7 listopada 1912 r ne bez negativnogo vplivu na jogo zdorov ya zgadanoyi byurokratichnoyi tyaganini pid zagrozoyu zakrittya shkoli zasnovanij nim navchalnij zaklad oderzhav im ya M Lisenka Kerivnictvo shkoli vzyala na sebe direktorska kolegiya na choli z vikladachem skripkovoyi gri O M Vonsovskoyu za viborom spadkoyemciv Lisenka a cherez rik donka kompozitora pianistka Mar yana Mikolayivna Lisenko yaka u 1914 roci zakinchila Moskovsku konservatoriyu Do roboti na dramatichnomu viddili oprich M M Starickoyi buli zalucheni providni aktori i rezhiseri kiyivskih rosijskih teatriv Same z ciyeyi shkoli u 1916 1917 rokah uchnivska molod potyagnulasya do teatralnoyi studiyi Lesya Kurbasa na bazi yakoyi vinik kerovanij nim Molodij teatr revolyucijne yavishe v istoriyi ukrayinskogo teatru Revolyucijni roki 1917 1919 Shojno vizrila suspilno politichna situaciya pislya padinnya carskogo rezhimu v Rosiyi i pislya progoloshennya Ukrayini spochatku avtonomnoyu 1917 r a zgodom i nezalezhnoyu derzhavoyu 1918 r cej navchalnij zaklad zabazhav uzakoniti status yakij vin faktichno mav do cogo tobto viznati sebe vishoyu shkoloyu Pidgotovchi zahodi shodo cogo vzhivalisya she z 1917 roku za Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi ale podannya pidpisane direktorom Muzichno dramatichnoyi shkoli imeni M Lisenka rozglyadalosya 1918 roku vzhe za novoyi vladi u korotkij period isnuvannya Ukrayinskoyi Derzhavi ocholyuvanoyi getmanom Pavlom Skoropadskim Vrahovuyuchi zayavu direktora Mar yani Lisenko de vislovlyuvalos prohannya dozvoliti peretvoriti reformuvati Muzichno dramatichnu shkolu u Vishij muzichno dramatichnij institut kotrij davav bi uchnyam zakinchenu hudozhno tehnichnu osvitu i po zakinchenni zvannya vilnogo hudozhnika z pravom nositi po zvannyu nagrudnu oznaku a takozh dodani do zayavi proyekt statutu i navchalnij plan Golovne upravlinnya mistectv i nacionalnoyi kulturi Ministerstva osviti Ukrayinskoyi Derzhavi pidgotuvalo zakonoproyekt Pro peretvorennya Muzichno dramatichnoyi shkoli imeni M Lisenka na Vishij muzichno dramatichnij institut imeni M Lisenka z programoyu i pravami konservatoriyi Cej dokument zatverdiv 2 veresnya 1918 roku za 180 Golovnoupravlyayuchij spravami mistectv i nacionalnoyi kulturi Petro Doroshenko Ale do zatverdzhennya cogo zakonoproyektu Radoyu Ministriv Ukrayinskoyi Derzhavi sprava ne dijshla Tomu zgadanij zakonoproyekt figuruye v riznih spravah 1918 1919 rokiv yak zakonodavchij akt shodo reformuvannya cogo she privatnogo todi navchalnogo zakladu yakij staviv svoyim zavdannyam gotuvati vilnih hudozhnikiv Rektorom Vishogo muzichno dramatichnogo institutu imeni M Lisenka u 1919 1920 rr buv Blumenfeld Feliks Mihajlovich 1863 1933 rodom z Ukrayini odin iz troh brativ vidomih ukrayinskih ta rosijskih muzichnih diyachiv Pislya rozpadu getmanatu 14 listopada 1918 r uryad vidnovlenoyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ne zalishav novostvorenij institut bez svoyeyi opiki 17 sichnya 1919 roku Rada Ministriv UNR vidala postanovu pro asignuvannya v rozporyadzhennya Ministerstva narodnoyi osviti 72 tisyach karbovanciv na odnorazovu subsidiyu Vishomu muzichno dramatichnomu institutovi imeni M Lisenka na druge pivrichchya 1918 1919 navchalnogo roku ale chi vstig institut otrimati zaznacheni koshti vid ciyeyi vladi yaka duzhe skoro v Kiyevi zminilasya nevidomo Novij radyanskij organ vladi Komisariat dlya ohoroni kulturno osvitnih ustanov i organizacij des naprikinci lyutogo na pochatku bereznya 1919 roku prijnyavshi delegaciyu institutu zadovolniv yiyi prohannya shodo nadannya inshogo krashogo primishennya pereviv institut z Velikoyi Pidvalnoyi 15 na vul Veliku Volodimirsku 45 teper tut Budinok uchenih Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini Dovoyennij period Denikinska navala na Kiyiv z zagalnoyu ekonomichnoyu skrutoyu represiyami ta rekviziciyeyu majna institutu ne spriyala stanovlennyu institutu Tilki z 1922 roku Narodnij Komisariat osviti USRR za terminologiyeyu tih rokiv Ukrayinskoyi Socialistichnoyi Radyanskoyi respubliki zvertaye svoyu uvagu na cej navchalnij zaklad muzichnogo j teatralnogo mistectva dopomagayuchi jomu pevnimi asignuvannyami Todi zh institutovi bulo nadano krashe primishennya na Hreshatiku 52 Vidtodi j doteper institut orenduye ce primishennya u miskoyi derzhavnoyi administraciyi Navchannya v instituti zalishalosya platnim ale v 1924 1925 navchalnomu roci 83 studentiv z robitnikiv ta selyan buli zvilneni vid plati za navchannya U 1924 r bulo zaprovadzheno tak zvanu socakademichnu perevirku skladu studentiv i viznacheno inshe cilove spryamuvannya misteckoyi osviti vipuskati ne prosto vikonavcya a organizatora muzichnogo i teatralnogo procesu Ce po pershe vplinulo na socialnij sklad studentstva a po druge viznachilo potrebu v pidgotovci pracivnikiv na fronti kulturno teatralnogo budivnictva inakshe kazhuchi visokoosvichenih rezhiseriv organizatoriv ne tilki profesionalnogo teatru a j amatorskoyi roboti v klubah silbudah shkolah tosho Vse ce vimagalo velicheznoyi roboti shodo rekonstrukciyi navchalnogo planu na dramatichnomu fakulteti Inakshe kazhuchi bulo poyednano navchannya aktoriv i rezhiseriv profesionalnih teatriv a takozh organizatoriv hudozhnoyi samodiyalnosti tobto institutovi bulo nadano funkciyu yaku u povoyenni desyatilittya bulo peredano novostvorenim institutam kulturi z pidgotovki aktoriv i rezhiseriv dlya neprofesionalnogo teatru Riznicya mizh nimi todi u 20 h rokah polyagala odnak ne u rivni kvalifikaciyi yak ce stalosya z utvorennyam institutiv kulturi a v metodah samoyi roboti Na choli Vishogo muzichno dramatichnogo institutu imeni M Lisenka stoyav u 1924 1928 rr vidatnij muzikoznavec Grinchenko Mikola Oleksijovich 1930 roku bulo zdijsneno yedinij prijom na polskij aktorskij kurs oskilki v Kiyevi z 1929 r isnuvav Polskij derzhavnij teatr tvorchij sklad yakogo u 1937 1938 rr majzhe ves bulo represovano i vreshti teatr zakrito Natomist 1937 roku vidnovivsya masovij prijom na rosijskij aktorskij kurs U 1930 roci pomerla profesor Mariya Staricka Naprikinci 20 h na pochatku 30 h rokiv pochalasya katavasiya v kerivnictvi institutu pislya zvilnennya Mikoli Grinchenka z nastupnim jogo areshtom z politichnih prichin u 1928 roci na posadu rektora priznachili hormejstera Semena Romanyuka a u 1932 roci jogo zaminiv vzhe na posadi direktora Semen Tishkevich Azvazhinskij nezvazhayuchi na provedennya nimi partijnoyi liniyi obidva buli represovani u seredini 30 h rokiv 1934 roku pislya kilkoh publichnih prorobok bulo zvilneno z posadi profesora institutu vidatnogo teatroznavcya P I Rulina cherez jogo nibito apologetichne stavlennya do O S Kurbasa zvilnenogo z teatru Berezil u Harkovi naprikinci 1933 r zaareshtovanogo u 1934 r i rozstrilyanogo na Solovkah u 1937 r i za spivrobitnictvo z represovanim u 1930 r akademikom S O Yefremovim Z riznih posad v instituti todi bulo usunuto j inshih mensh vidomih osib a dekogo j zaareshtovano i znisheno 1934 roku koli stolicyu Radyanskoyi Ukrayini bulo perevedeno z Harkova do Kiyeva vidbulisya zmini ne tilki v derzhavnih a j kulturno osvitnih strukturah Same togo roku Muzichno dramatichnij institut imeni M Lisenka bulo reorganizovano muzichni fakulteti ob yednano z muzichnim tehnikumom yakij isnuvav pislya likvidaciyi Kiyivskoyi konservatoriyi u 20 h rokah i takim chinom vidnovleno Kiyivsku derzhavnu konservatoriyu za yakoyu odnak ne bulo zalisheno imeni M Lisenka bo same u toj chas jogo bulo ogolosheno ukrayinskim burzhuaznim nacionalistom 1940 r konservatoriyi prisvoyeno im ya rosijskogo a ob yektivno to j ukrayinskogo kompozitora P I Chajkovskogo a na bazi dramatichnogo fakultetu stvoreno okremij Kiyivskij derzhavnij teatralnij institut yakij stav yedinim teatralnim vishim navchalnim zakladom u respublici oskilki muzichno dramatichni instituti u Harkovi ta Odesi na pochatku 30 h rokiv buli likvidovani Vidtodi u stinah Kiyivskogo derzhavnogo teatralnogo institutu im ya L Kurbasa vimovlyalosya tilki u suprovodi lajlivih epitetiv a vsi jogo kolishni pribichniki buli pribrani z navchalnogo zakladu Zapanuvala shablonna oriyentaciya na yedinu kanonizovanu sistemu K S Stanislavskogo vidstup vid yakoyi rozcinyuvavsya yak ideologichna diversiya z vidpovidnimi represivnimi naslidkami Vidteper realistichni tradiciyi ukrayinskogo teatru korifeyiv nakladalisya na sistemu K S Stanislavskogo j viznachalisya yak stovpova doroga v ukrayinskomu teatri za panivnogo todi tak zvanogo metodu socialistichnogo realizmu Zreshtoyu same sistema K S Stanislavskogo u tvorchomu yiyi sprijnyatti pokladena v osnovu suchasnoyi ukrayinskoyi teatralnoyi pedagogiki U 1934 r pri Kiyivskomu derzhavnomu teatralnomu instituti bulo stvoreno navchalnij teatr yakij pracyuvav do pochatku vijni Voyenni roki 1941 1945 Z vibuhom vijni u 1941 r institut evakuyuvavsya do Harkova zvidti do Saratova potim pereyihav do Moskvi de buv ob yednanij z Derzhavnim institutom teatralnogo mistectva imeni A V Lunacharskogo teper Hudozhnim kerivnikom ukrayinskogo viddilu buv priznachenij vidatnij rosijskij aktor narodnij artist SRSR profesor M M Tarhanov poruch z nim pracyuvav I I Chabanenko Tim chasom u 1941 1943 rr vikladachi i studenti yaki ne zmogli evakuyuvatisya z Kiyeva pracyuvali i navchalisya v ob yednanij Muzichno teatralnij akademiyi yaku z iniciativi ukrayinskoyi inteligenciyi bulo vidkrito naprikinci 1941 r u primishenni na rozi bulvaru Shevchenka i vulici Pirogova de nini rozmishenij Nacionalnij pedagogichnij universitet imeni M P Dragomanova Na choli cogo navchalnogo zakladu stav sin M V Lisenka Lisenko Ostap Mikolajovich Odnache na pochatku 1943 r nimecko fashistska vlada yaka ne bazhala rozvitku ukrayinskoyi kulturi i rozgornula represivni zahodi shodo okremih ukrayinskih politichnih i kulturnih diyachiv zakrila cej ukrayinskij vishij misteckij navchalnij zaklad U listopadi 1943 roku institut pereyihav z Moskvi do Harkova de nezabarom bulo vidnovleno okremij derzhavnij teatralnij institut a vlitku 1944 r vin buv reevakujovanij do Kiyeva Oskilki Hreshatik lezhav u ruyinah to popri te sho budinok u yakomu pracyuvav institut do vijni zalishivsya cilim u nomu zanyattya she ne vidnovilisya i tomu institut primistili u shkoli na vul Malovasilkivskij de vin probuv do 1951 roku pislya chogo jogo pereveli znovu na Hreshatik 52 Povoyennij period Povoyennij period istoriyi institutu poznachenij vazhlivimi podiyami Z Moskvi vin povernuvsya z desho zminenoyu nazvoyu Kiyivskij derzhavnij institut teatralnogo mistectva a u 1945 r z nagodi storichchya vid dnya narodzhennya vidatnogo ukrayinskogo dramaturga i teatralnogo diyacha I K Karpenka Karogo institutovi prisvoyeno jogo im ya Nedobudovanij korpus universitetu na Lvivskij ploshi 2023 rik cherven U 1965 roci institutovi nadano primishennya kolishnoyi ekonomichnoyi shkoli Tereshenkiv na vul Yaroslaviv Val 40 ale navchalnij proces tut buv nalagodzhenij pislya remontu u 1968 roci Todi zh tut pislya trivaloyi perervi vidnoviv svoyu robotu navchalnij teatr A u 1986 roci institutovi nadano nezhitlove primishennya pid navchalnij korpus na vul Yaroslavskij 17 22 Rozpochate u 1986 roci budivnictvo novogo korpusu institutu na Lvivskij ploshi pripineno u 1995 roci cherez vidsutnist derzhavnih koshtiv U 80 90 h rokah XX st v instituti upershe v Ukrayini vidkrito specializaciyi horeografiya diktor ta veduchij teleprogram zvukorezhisura rezhisura cirku u 2003 r aktor lyalkovogo teatru U 90 h rokah XX st institut projshov derzhavnu atestaciyu 1999 r licenzuvannya vsih specializacij 1997 1999 2001 rr akreditaciyu za tretim 1999 r ta za chetvertim rivnem 2002 r Postanovoyu Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 18 kvitnya 2003 r Kiyivskij derzhavnij institut teatralnogo mistectva imeni I K Karpenka Karogo perejmenovano na Kiyivskij derzhavnij universitet teatru kino i telebachennya imeni I K Karpenka Karogo Z 2003 2021 r r universitet ocholyuvav kolishnij vipusknik institutu zi specializaciyi organizaciya teatralnoyi spravi zasluzhenij diyach mistectv Ukrayini kandidat mistectvoznavstva profesor O I Bezgin Z lipnya 2022 roku universitet ocholyuye docent doktor ekonomichnih nauk zasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini I S Kocharyan Universitet sogodniNini v shtati Kiyivskogo nacionalnogo universitetu teatru kino i telebachennya imeni I K Karpenka Karogo sered 180 shtatnih vikladachiv 14 doktoriv nauk profesoriv 20 profesoriv bez naukovogo stupenya doktora nauk 71 kandidat nauk i docent Chimalo vikladachiv udostoyeni visokih pochesnih zvan 23 narodnih artistiv 36 zasluzhenih diyachiv mistectv 2 zasluzhenij diyach nauki i tehniki 10 zasluzhenih artistiv 13 zasluzheni pracivniki kulturi 3 zasluzhenih zhurnalisti 2 zasluzhenih hudozhnika 2 zasluzhenih ekonomista 1 zasluzhenij artist AR Krimu Universitet u rizni roki zakinchili pracyuvali i zaraz pracyuyut 5 akademikiv 7 chleniv korespondentiv i odin pochesnij dijsnij chlen Nacionalnoyi akademiyi mistectv Ukrayini Sogodni u Kiyivskomu nacionalnomu universiteti teatru kino i telebachennya imeni I K Karpenka Karogo zdijsnyuyetsya pidgotovka kadriv z bagatoh licenzovanih misteckih specialnostej i specializacij Navchalno metodichna naukovo doslidna fahova pidgotovka i vihovannya majbutnih specialistiv zdijsnyuyetsya v universiteti na dvoh fakultetah teatralnogo mistectva ta mistectva kino i telebachennya za dennoyu stacionarnoyu vechirnoyu i zaochnoyu formami navchannya po okremih specializaciyah Organizaciyu ciyeyi roboti zdijsnyuyut rektorat tri dekanati 14 kafedr universitetu navchalnij teatr ta navchalnij kinotelekompleks PostatiDiv takozh Rektori 1943 1945 profesor Ivan Chabanenko 1946 1947 doktor mistectvoznavstva Mikola Josipenko 1947 1961 profesor Semen Tkachenko 1961 1965 profesor Ivan Chabanenko 1965 1968 doktor filosofskih nauk V yacheslav Kudin 1968 1975 doktor mistectvoznavstva Ivan Korniyenko 1976 1981 doktor filosofskih nauk 1981 1983 profesor Fedir Baklan 1983 2003 profesor Rostislav Pilipchuk 2003 2021 profesor Oleksij Bezgin 2021 2022 v o z 2022 roku doktor ekonomichnih nauk Najimenitishi z tih hto navchavsya ta vikladav tut u drugij polovini XX st posidali a dehto j dosi posidaye chilni miscya na sceni i v kino u teatroznavstvi j kinoznavstvi Ce zokrema Aktori Selezinka Vasil Mihajlovich Elina Bistricka Ada Rogovceva Kostyantin Stepankov Valentina Zimnya Nonna Koperzhinska Arkushenko Volodimir Prokopovich Oleksandr Grinko Vitalij Rozstalnij Frej Igor Stanislavovich Stepan Oleksenko Ivan Mikolajchuk Rayisa Nedashkivska Brondukov Borislav Mikolajovich Nedbaj Zoya Vasilivna Mihajlo Golubovich Oleg Shavarskij Grimalska Tamara Mikolayivna Ivan Gavrilyuk Larisa Horolec Bogdan Stupka Petro Benyuk Bogdan Benyuk Natalya Sumska Anatolij Hostikoyev Nazarova Tetyana Yevgenivna Sumska Olga V yacheslavivna Vitalij Lineckij Kiyashko Galina Volodimirivna Yurij Gorbunov Oleksij Gorbunov Shogoleva Radmila Valentinivna Zagoryanska Katerina Fedorivna Gunkin Viktor Volodimirovich Zamyatin Oleg Semenovich Loboda Boris Ivanovich Rezhiseri ta operatori Bezruchko Oleksandr Viktorovich Bilous Andrij Fedorovich Bordenyuk Sergij Grigorovich Bortko Volodimir Volodimirovich Verteleckij Oleksandr Ivanovich Vidnyanskij Attila Josipovich Vilner Volodimir Bertoldovich Galickij Volodimir Vasilovich Gorchinskij Anatolij Arkadijovich Grozak Valerij Mihajlovich Denisenko Volodimir Terentijovich Yelizarov Petro Oleksijovich Ilmenska Yevgeniya Oleksandrivna Ilmenska Oleksandra Oleksandrivna Kisin Viktor Borisovich Kozir Oleksandr Homich Kordun Vasil Ivanovich Krivonos Igor Vasilovich Kuzhelnij Oleksij Pavlovich Kunicya Ada Illivna Levchuk Viktor Oleksijovich Lisenko Oksana Georgiyivna Liseckij Sergij Opanasovich Lugovskij Volodimir Ivanovich Mahnov Valerij Oleksijovich Merzlikin Mikola Ivanovich Mitnickij Eduard Markovich Nahmanovich Rafayil Aronovich Onopriyenko Andrij Mihajlovich Poznanskij Sergij Volodimirovich Sannikov Dmitro Zaharovich Sobolyev Feliks Mihajlovich Tanyuk Leonid Stepanovich Tartishnikov Sergij Oleksandrovich Tkachenko Volodimir Ivanovich Tomashpolskij Dmitro Lvovich Horyev Yurij Mihajlovich Shumovich Oleksandr Volodimirovich Yakovlev Igor Viktorovich Yarovenko Igor Adamovich Nepitalyuk Arkadij Anatolijovich Yasinska Lyudmila Petrivna Yashishin Andrij Romanovich Kinoznavci teatroznavci muzikoznavci Bilecka Lidiya Kostyantinivna Boboshko Yurij Mikolajovich Braterska Dron Marina Tarasivna Gorbachov Dmitro Omelyanovich Drak Abram Matvijovich Zabolotna Valentina Igorivna Zubavina Irina Borisivna Kovtun Tetyana Ivanivna Lipkivska Ganna Kostivna Musiyenko Oksana Stanislavivna Polyakov Anatolij Vasilovich Skurativskij Vadim Leontijovich Slobodyan Valentina Romanivna Slobodyan Mikola Ivanovich Trimbach Sergij Vasilovich Fialko Valerij Oleksijovich Filkevich Galina MikolayivnaInshi vidomi osobistosti Astaf yeva Vira Leonidivna Vonsovska Olena Mikolayivna Zagrebelnij Pavlo Arhipovich Ivanov Gennadij Mihajlovich Lisenko Mar yana Mikolayivna Lozovenko Katerina SemenivnaDiv takozhDerzhavnij muzichno dramatichnij institut imeni M V Lisenka Navchalnij teatr Nacionalnogo universitetu teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka KarogoPrimitkiInstitut ekrannih mistectv Sud povernuv universitetu Karpenka Karogo zemli de planuvali zvesti ofisi ta ZhK Jdetsya pro zemelnu dilyanku na yakij roztashovani navchalni korpusi Institutu ekrannih mistectv za adresoyu vul Yevgena Konovalcya 18 Yuliya Lavruk 10 04 2023 Ministerstvo kulturi ta informacijnoyi politiki Ukrayini Universitetu povernuli zemlyu na yakij hotili zvesti ZhK Pivnichnij apelyacijnij gospodarskij sud PAGS povernuv Kiyivskomu nacionalnomu universitetu teatru kino i telebachennya imeni I K Karpenka Karogo ta Ukrayinskij studiyi hronikalno dokumentalnih filmiv DP Ukrkinohronika derzhavne neruhome majno ta zemelnu dilyanku na vul Yevgena Konovalcya 18 12 04 2023 aktrisa VDT im G A Tovstonogova Sankt Peterburg Velikij Dramatichnij Teatr im G A Tovstonogova Tolubyeyeva Katerina Dmitrivna 2012 02 05 u Wayback Machine ros PosilannyaOficijnij sajt