Київське дворянське зібрання київські дворянські збори КДЗ рос Киевское дворянское собрание КДС втрачена історична будів

Київське дворянське зібрання, київські дворянські збори, КДЗ (рос. Киевское дворянское собрание, КДС) — втрачена історична будівля в Києві, побудована в 1851 році за архітектурним проектом Олександра Беретті в Російській імперії й зруйнована в 1976 році в УРСР. А також це була монархічна організація, котра дала цю назву споруді: дворянське зібрання Київщини, що утворилося після окупації Росією Київського воєводства.

скасований =
Київське дворянське зібрання рос. Киевское дворянское собрание
Будівля київських дворянських зборів Будівля київських дворянських зборів
50°27′02″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.45056° пн. ш. 30.52444° сх. д. / 50.45056; 30.52444Координати: 50°27′02″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.45056° пн. ш. 30.52444° сх. д. / 50.45056; 30.52444
Країна	→
Місто	Київ
Місце споруди	Будинок профспілок України
Тип будівлі	адміністративна споруда
Стиль	класицизм
Автор проєкту	Беретті Олександр
Будівельник	поміщик Маврикій Понятовський
Дата заснування	1795
Початок будівництва	1851
Побудовано	1851


Стан	не відновлен
Київське дворянське зібрання Київське дворянське зібрання (Київ)

Медіафайли у Вікісховищі

Ліквідація саме київського дворянського зібрання відбулося після оприлюднення Декрету Всеросійського ЦВК та РНК «Про знищення станів і цивільних чинів» 23(10) листопада 1917 року, з утворенням СРСР. Лише у 1992 році дворянське зібрання відроджено.

Історія будівлі

У 1851 р. — побудовано кам'яну триповерхову споруду в стилі пізнього класицизму поміщиком Маврикієм Понятовським за проектом Олександром Беретті. Газета «Київські єпархіальні відомості» публікувала:

"Будинок цей являв собою в середині ХІХ ст. наглухо забиту безлюдну споруду. Як це вийшло? Будинок будував польський магнат Понятовський. Цьому вельможі якийсь ксьондз навіяв, що із завершенням споруди він помре. Переляканий вельможа припинив спорудження свого палацу, забив вікна й двері, а будинок перетворив на таку легендарну будівлю. Наприкінці 1850-х років з цього будинку зняли темну легенду, оживили його, відкрили вікна та двері. Тут була влаштована художня виставка. Перший поверх будівлі здавався різним користувачам, у тому числі і під крамниці]. . У 1861 р. ця будівля була продана польським магнатом Ламбертом Понятовським Київському губернському дворянству під місце зборів (за дуже солідну суму). Знаходилася споруда на території садиби площею 703 кв. сажнів (близько 1500 м²). Однією стороною садиба виходила на Хрещатик, а іншою — на Хрещатицьку площу. На цій ділянці Беретті-син побудував будинок для дворянського зібрання. На гравюрах середини XIX ст. у районі Думської площі Києва були дві перші кам'яні будівлі центру сучасного Києва — Інституту шляхетних дівчат побудований за проектом Вікентія Беретті (батька) і Дворянське зібрання — проект Олександра Беретті (сина). Київське дворянське зібрання було шефом Київського дворянського училища. Бюджет губернського дворянського зібрання формувався з коштів самих дворян. Держава в цьому участі не брала. Тим не менш, дворянське зібрання для міських потреб зводило й утримувало «на свій кошт» навчальні заклади, громадські будівлі, храми, палаци, прибуткові будинки, особисті особняки, створювало різні комітети та інші приватні благодійні організації.

У 1865 р. в будівлі дворянського зібрання започаткована була Публічна бібліотека Києва (сучасна назва «Національна парламентська бібліотека України»). З листування київського губернатора генерал-майора Казнакова М. Г. до губернського предводителя дворянства Горвата О. О. (3 вересня 1864) відомо:

На поважний лист Вашої Високоповажності маю честь відповісти, що для мене завжди буде приємно і вельми приємно сприяти всіма залежними від мене засобами виконанню всіх корисних для цього краю приречень, що знаменують управління Вашої Високоповажності. Поспішаю повідомити, що для приміщення в Києві Публічної Бібліотеки, на думку мою, здавалися б найзручніші в будівлі Дворянського будинку три кімнати, з яких дві крайні на Хрещатицькій вулиці, що з'єднуються між собою, кожна довжиною в 12, шириною в 9 аршин, з особливими входами з вулиці, і третя суміжна з ними ж кімната довжиною в 12, шириною в 4,5 аршини (1 аршин - 71 см). Якби згодом з розширенням Бібліотеки знадобилося більше приміщення, то можна буде додати четверту кімнату з двору, довжиною в 13, шириною в 12 аршин. Наріжні ж дві кімнати, зайняті під крамниці, незручні тому, що їх лишень дві і вони за розміром набагато менші перших. На початку січня 1865 р. зазначені три кімнати я постараюся за свій рахунок очистити, підлоги, двері, вікна пофарбувати і стіни обклеїти шпалерами, а також зобов'язуюсь поставити 11/2 сажні дров на опалення Бібліотеки.

У 1888 р. «Будинок Дворянського Зібрання» значиться під номером 42 на «Старокиївській ділянці».
Після 1917 р. — в ньому розміщувалася військова комендатура, друкарня, різні установи, офіси близько двох десятків комерційних організацій. Архів Київського дворянського зібрання вимушено деякий час зберігався в сім'ї Порай-Кошиць, який конфіскував НКВС.

До 1976 р. — будівлю київського дворянського зібрання було споруджено біля старовинної місцевості Козине болото (на перехресті), де нинішня площа Незалежності (Україна). До епохи СРСР — мало назву «Думська площа». Цю площу перетинала вулиця Жовтневої Революції (вулиця Інститутська), стародавнього Хрещатику. У період УРСР ця споруда знаходилося за адресою — площа Жовтневої Революції № 2/18. І його експлуатували як культурно-просвітницький заклад Будинку вчителя з 1934 р., заснованого в 1922 р. як «Будинок працівників освіти». При ньому працював народний університет педагогічних знань, проводилися науково-педагогічні семінари та конференції. І діяли художні колективи самодіяльності, народний вокальний ансамбль «Вікторія», народний хор ветеранів педагогічної праці (дипломанти всесоюзних і республіканських фестивалів) і хорова капела вчителів, самодіяльний театр, танцювальний колектив школярів, різні студії.

У 1976 р. — будівлю київського дворянського зібрання було зруйновано з метою будівництва Будинку профспілок «Укрпрофради». І в 1978 р. було споруджено нову будівлю за проектом архітектора Олександра Малиновського та інші .

Київські губернські маршалки дворянства

П. І. Б.	Титул, чин, звання	Час
	Бунчуковий товариш Війська Запорізького	1781—1784
Капніст Василь Васильович	Генеральний суддя	1784—1787
	поручик	1787—1790
	колезький асессор	1790—1793
	поручик	1793—1796
	генерал-майор	1796—1808
	граф	1808—1811
	граф	1811—1818
		1818—1820
		1820—1821
Олізар Густав	граф	1821—1825
		16.03.1825—06.09.1826
	граф	06.09.1826—26.05.1854
	дійсний статський радник	26.05.1854—26.07.1857
	статський радник	26.07.1857—08.07.1860
	статський радник	08.07.1860—09.07.1866
Селецький Петро Дмитрович	Київський губернатор	09.07.1866—17.03.1880
Репнін Микола Васильович (1834—1918)	Князь	12.09.1880—19.08.1909
	Князь	19.08.1909—30.01.1912
Безак Федір Миколайович	полковник, депутат Держ.Думи	30.01.1912—1917

Примітки

Ковалинский Виталий, "Еженедельник 2000 — «Как киевлян читать приучали»^{[недоступне посилання]} (рос.)
Недвижимость Украины — ПЛОЩАДЬ НЕЗАВИСИМОСТИ [ 15 Червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Національна парламентська бібліотека України [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
«Київ тепер і колись» (репринтное изд. 1888 г. М. М. Захарченко), изд. ПВП «Задруга», г. Киев, 2006 г.
с. 187—188, 446, 512—513, табл. XIV (№ 3), «Киев (энциклопедический справочник)», под ред. А. В. Кудрицкого, гл. ред. УСЭ, изд. 3-е (доп.), г. Киев, 1986 г.

Джерела

«Київ тепер і колись» (репринтное изд. 1888 г. М. М. Захарченко), изд. ПВП «Задруга», г. Киев, 2006 г.
«Київ (Погляд через століття)», фотопутівник, Павло Позняк і Сергій П'ятериков, вид. «Мистецтво», м. Київ, 1998 р. (укр.)
«Устав Киевского дворянского собрания (Историко-архивные материалы XIX века)», 1872 г., 22 страницы. (рос.)
с. 187—188, 446, 512—513, табл. XIV (№ 3), «Киев (энциклопедический справочник)», под ред. А. В. Кудрицкого, гл. ред. УСЭ, изд. 3-е (доп.), г. Киев, 1986 г. (рос.)
Дворянство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

Wikimapia.Org [Архівовано 25 Серпня 2011 у WebCite];
Дворянские корни киевлян [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
Дворянские дома Франции. Киевское дворянское собрание [ 24 Вересня 2015 у Wayback Machine.]
«1917-06. Думская площадь» — Київ. Фотолітопис [ 5 Квітня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
Еженедельник 2000 — «Как киевлян читать приучали», Виталий КОВАЛИНСКИЙ^{[недоступне посилання з квітня 2019]};
Международное Посольство Киевского Дворянского Собрания (КДС)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Родовое гнездо. Киевское дворянство. Алфавитный список дворян, внесенных в родословную книгу по изданию Киевского дворянского депутатского собрания 1906 года [ 24 Листопада 2015 у Wayback Machine.];
Киевская Русь — Российское Дворянское Собрание [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
Российское Дворянское Собрание [ 3 Січня 2018 у Wayback Machine.]
Постоянный Совет Объединенных Дворянских обществ России [ 7 Вересня 2015 у Wayback Machine.]
Собрание Белорусской Шляхты [ 7 Серпня 2020 у Wayback Machine.]

[net-1] Ковалинский Виталий, "Еженедельник 2000 — «Как киевлян читать приучали»^{[недоступне посилання]} (рос.)

[2] Недвижимость Украины — ПЛОЩАДЬ НЕЗАВИСИМОСТИ [ 15 Червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] Національна парламентська бібліотека України [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)

[4] «Київ тепер і колись» (репринтное изд. 1888 г. М. М. Захарченко), изд. ПВП «Задруга», г. Киев, 2006 г.

[5] с. 187—188, 446, 512—513, табл. XIV (№ 3), «Киев (энциклопедический справочник)», под ред. А. В. Кудрицкого, гл. ред. УСЭ, изд. 3-е (доп.), г. Киев, 1986 г.