Катаїб

Ліванська фалангістська партія (араб. حزب الكتائب اللبنانية‎ Ḥizb al-Katā'ib al-Lubnānīya), більше відома як Катаїб (Фаланга, араб. الكتائب‎ al-Katā'ib) – ліванська християнсько-демократична політична партія. Незважаючи на те, що партія є офіційно світською, її підтримують переважно католики-мароніти. Партія відіграла головну роль у Ліванській громадянській війні (1975–90). Занепала наприкінці 1980-х та 1990-х років, частково відновилась на початку 2000-х. Зараз вона частина .

Вона була утворена в 1936 році як маронітська воєнізована молодіжна організація П'єра Жмайеля, який створив її за зразком Іспанської фаланги та італійської фашистської партії він брав участь як олімпійський атлет в літніх Олімпійських іграх 1936 року в Берліні, тоді нацистській Німеччині. Уніформа руху спочатку включала коричневі сорочки, а її члени використовували римський салют.

В інтерв'ю Роберту Фіску Жмайель заявив про Берлінську Олімпіаду:

Я був капітаном ліванської футбольної команди та президентом . Ми поїхали на Олімпійські ігри 1936 року в Берліні. І я бачив тоді цю дисципліну і порядок. І я сказав собі: "Чому ми не можемо зробити те саме в Лівані?" Отже, коли ми повернулися до Лівану, ми створили цей молодіжний рух. Коли я тоді був у Берліні, нацизм не мав тієї репутації, яку він має зараз. Нацизм? У кожній системі світу можна знайти щось хороше. Але нацизм зовсім не був нацизмом. Слово прийшло згодом. У їхній системі я бачив дисципліну. А нам на Близькому Сході потрібна дисципліна більше, ніж усе інше.

Він заснував партію разом із чотирма іншими молодими ліванцями: Шарлем Елу (який згодом став президентом Лівану), Шафіком Насіфом, Емілем Яредом та Жоржем Наккаш. Жмайель був обраний щоб очолити організацію, почасти тому, що він не був політичною фігурою в той час.

У перші роки партії Катаїб, вона була категорично проти того, щоб будь-хто домінував в Лівані. Жмайель і партія Катаїб завжди вірили в незалежний та суверенний Ліван, вільний від будь-якого іноземного впливу. Вона брала активну участь у боротьбі проти французького мандату, поки в листопаді 1943 року не була проголошена незалежність Лівану.

«Катаїб» – права партія, що висунула девіз «Бог, вітчизна і сім'я». Фалангісти виступали за збереження конфесійної системи, в захист економіки вільного ринку і приватної ініціативи, проти комунізму. Згідно з її доктриною, ліванська нація є не арабською, а фінікійською. Тому ЛФ категорично відкидали будь-яке зближення з арабськими країнами. Проголошуючи ідею нейтралітету Лівану, вони орієнтувалися на тісну співпрацю із західними країнами. Категорично виступали проти присутності палестинців в країні.

ЛФ мали свої ополчення, які неодноразово втручалися в озброєні зіткнення в Лівані. У 1958 в «Катаїб» налічувалося до 40 тис. членів. Після 1959 П.Жмайель неодноразово займав міністерський пост, партія добивалася успіху на парламентських виборах.

В ході громадянської війни ЛФ очолювали табір християнських партій – «Ліванський фронт». У партії перебували 65 тис. членів, а її військові формування налічували до 10 тис. бійців і стали основою «Ліванських сил», створених як об'єднання ополчень християнських партій. У 1982 лідер «Ліванських сил» Башир Жмайель (син П. Жмайеля) був за підтримкою Ізраїлю обраний президентом Лівану. Після його вбивства пост президента зайняв його брат (1982–1988). Проте після смерті П.Жмайеля в 1984 партія стала розколюватися і поступово втратила свій вплив. Багато хто з її членів і прихильників покинув ряди «Катаїб» і приєднався до нових угрупувань – Ліванським силам, «Ваад», прихильникам генерала Ауна та ін.

Незадоволені сирійським впливом в Лівані і перерозподілом влади на користь мусульман, ЛФ бойкотували парламентські вибори в 1992. У 1996 фалангістським кандидатам не вдалося пройти до парламенту. Проте в 2000 в найвищий законодавчий орган було обрано 3 членів «Катаїб», і керівництво перейшло до прихильників компромісу з Сирією.

Примітки

1. Lee Griffith, The war on terrorism and the terror of God [ 21 грудня 2019 у Wayback Machine.] (Wm. B. Eerdmans Publishing Company, June 1, 2004), p. 3,
2. Mark Ensalaco, Middle Eastern terrorism: from Black September to September 11 [ 27 грудня 2019 у Wayback Machine.] (University of Pennsylvania Press, November 30, 2007), p. 85,
3. Fisk, R. (1990). Pity the Nation, the abduction of Lebanon. New York: Nation Books. 65 p.
4. El Kataeb - Founder [ 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]
5. . Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 28 квітня 2009. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()

Література

• Frank Stoakes, The Super vigilantes: the Lebanese Kata'eb Party as Builder, Surrogate, and Defender of the State, Middle East Studies 11, 3 (October 1975): 215236.
• John P. Entelis, Pluralism and party transformation in Lebanon: Al-Kata'ib, 1936-1970, E. J. Brill, Leiden 1974.
• Leila Haoui Zod, William Haoui, temoin et martyr, Mémoire DEA, Faculté d'Histoire, Université Saint Esprit, Kaslik, Liban 2004. (фр.)
• Marie-Christine Aulas, The Socio-Ideological Development of the Maronite Community: The Emergenge of the Phalanges and Lebanese Forces, Arab Studies Quarterly 7, 4 (Fall 1985): pp. 1–27.