Исиах

Исиах (якут. Ыhыах) — день святкування Нового року в Якутії, якутське Свято літа. Являє собою весняно-літнє культове свято на честь божеств айии і відродження природи, що супроводжується обрядами молінь, щедрим частуванням і загальним розпиттям кумису, танцями, народними іграми та кінськими скачками. Це найбільше якутське національне свято.

Хоровод—осуохай на святі Исиах, червень 2009 року

Святкування

Жителі Республіки Саха (Якутія) святкують Новий рік двічі, разом з усіма громадянами Росії та світу взимку, і ще згідно зі своєю історичною традицією — влітку. Свято припадає на кінець червня — період короткого якутського літа.

Обряд «годування вогню» під час Ісиаху, червень 2009 року

Якутський исиах (дослівний переклад з якутської «достаток») пов'язаний з культом сонячного божества, з культом родючості. Його традиційно святкують з великим розмахом — влаштовуються ігри та різноманітні спортивні змагання, невід'ємною складовою свята є споживання кумису з великих дерев'яних кубків (чороон).

Під час урочистостей, що уособлюють початок літа і пробудження природи, прийнято згадувати предків та їхні звичаї. Етнограф Катерина Романова акцентує на суспільному значенні свята:

«У Якутії дуже довга зима. І єдина можливість зустрітися всім родом — це тут [на святкуванні Ісиаху]».

Загальне єднання людей на святі символізує хоровод (осуохай), що означає життєве коло. Під час нього танцюють, рухаючись в неквапливому темпі за напрямку руху сонця, ніби роблять круговерть у часі та просторі, віддаючи данину вдячності свічаду за світло і тепло, подаровані людям. Цей танець безперервно тривав до ранку, подеколи великі роди влаштовували осуохай протягом трьох днів і ночей. Зазичай учасники танцю змінювали один одного, адже вважалось, що кожен, хто входить у коло, заряджається енергією на цілий рік.

Кульмінацією свята Исиах традиційно був і лишається обряд окроплення вогню, трави та дерев традиційним напоєм, приготованим з кобилячого молока — кумисом (так зване «годування вогню»). Ритуал символізує народження Всесвіту і людини.

Історія

Частування гостей кумисом під час Исиаху, Намський улус, кін. XIX — поч. ХХ ст.ст.

Дослідники вважають, що прабатьківщиною річного кумисного свята якутів є їхня прабатьківщина — степи Центральної Азії. Елементи якутського свята мають подібні риси з літніми святами тюркських народів: тувинців, алтайців, татар, башкирів та інших. У якутів збереглася давня традиція, характерна для скотарських народів — поділяти рік на 2 половини, а сам исиах, таким чином, був своєрідною межею між старим і новим, минулим і майбутнім.

Перші письмові свідчення західно-європейських дослідників можна зустріти в щоденникових записах голландського мандрівника І. Плеса, що проїжджав через Сибір до Китаю наприкінці XVII століття. Він зазначав, що це свято справляється з великою урочистістю — якути розводять багаття і підтримують їх протягом усього свята.

У дорадянський період святом Ісиах, яке мало значну культову складову, управляли білі шамани (айии-ойууна). Згідно з усною традицією якутів уперше Исиах влаштував напівлегендарний прапращур Еллей у пагорбах Чочур миран на долині Туймаада, і саме звідти якути вирушили далі на північ у місця свого теперішного проживання.

До Німецько-радянської війни у ІІ Світовій війні Исиах влаштовувався 22 червня — у день літнього сонцестояння. Після 1941 року, з морально-етичних міркувань дату свята, що збіглася з початком Німецько-радянської війни, перенесли у період між 10 і 25 червня, в залежності від улусу, графіка вихідних днів, місцевих переваг і т.ін..

У сучасній Республіці Саха-Якутії свято Исиах є найзначнішим і таким, що переживає своє відродження. Нині це також одна з найзначніших туристичних принад республіки. Популярними місцями його проведення в теперішній час є долина Туймаада, зокрема місцевість Чочур миран, також місцини Багаччах і Ус Хатин.

Виноски

1. Сост. Н. А. Алексеев, Н. В. Емельянов, В. Т. Петров. Предания, легенды и мифы саха (якутов). — Новосибирск : Сибирская издательская фирма РАН, 1995. — . (c. 382)

Джерела, посилання та література

• Эргис Г. У. Очерки по якутскому фольклору., М.: «Наука», 1974, стор. 153-166 (розділ Кумысное празднество (ысыах))
• (рос.)
• Акімов Олександр "Исиах Олонхо – це свято єднання і дружби народів, діалогу культур" [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // (якутський) історико-географічний, культурологічний часопис «Ілін» № 3 (50) за 2006 рік на www.sakhaopenworld.org [ 24 лютого 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• на (рос.)
• Людям о людях. Лица Якутии. Республиканская газета, № 1, 23 июня 2007 г.