Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Караджорджевська зустріч зустріч президентів тодішніх югославських союзних республік Сербія і Хорватія Слободана Мілошев

Зустріч Мілошевич — Туджман у Караджорджеву

Зустріч Мілошевич — Туджман у Караджорджеву

Караджорджевська зустріч — зустріч президентів тодішніх югославських союзних республік Сербія і Хорватія Слободана Мілошевича і Франьо Туджмана 25 березня 1991 року на мисливському угідді Караджорджево, що на північному заході Сербії. Заявленою темою обговорення стала тогочасна югославська криза.

image
Слободан Мілошевич
image
Франьо Туджман

Подія відбулася за три дні до зустрічі президентів усіх шістьох югославських республік у Спліті. Попри своєчасне широке висвітлення в югославських ЗМІ зустріч була затьмарена дедалі більшою кризою, що врешті згодом призвела до розпаду Югославії.

У наступні роки ця зустріч набула значно суперечливішого характеру, оскільки багато югославських політиків стверджували, що Туджман і Мілошевич обговорювали й погоджували поділ Боснії та Герцеговини за національною ознакою з тим, щоб території з хорватською чи сербською більшістю було приєднано до майбутніх незалежних Хорватії чи Сербії відповідно, а залишок території, на якому переважали босняки, став буферною державою між ними.

Інші заперечували, що мала місце будь-яка такого роду угода, і позаяк перемовини Туджмана та Мілошевича відбувалися без свідків і стенограми, точний зміст переговорів невідомий. Історики загалом сходяться на тому, що розділ Боснії та Герцеговини, ймовірно, був темою обговорення на зустрічі, однак, окрім широких фраз, чіткої угоди досягнуто не було.

Громадський резонанс

На той час ця зустріч, здавалося, нічим не відрізнялася від будь-якої іншої зустрічі республіканських керівників. Того самого дня і в наступні дні зустріч висвітлювалася у загальнодоступній пресі. Іноземні газети, як-от «Ле-Монд», «Ле фігаро» та «Ліберасьйон» у Франції теж оприлюднили короткі повідомлення про зустріч, зазначивши, що «дві найбільші республіки погодилися розв'язати складну югославську кризу в наступні два місяці». Згідно з повідомленнями, керівники обговорили розв'язання югославської кризи та підготовку до майбутньої зустрічі у Спліті з керівниками решти югославських республік. Як завжди, під час двосторонніх зустрічей більшу частину обговорення Туджман і Мілошевич провели наодинці, без будь-яких свідків і протоколів. Ніякої офіційної угоди не було.

Сараєвська газета Oslobođenje назвала зустріч «таємною». З самого початку були спроби здогадатися, що обговорювали два президенти. Найпоширеніший здогад, що мова могла йти про заміну прем'єр-міністра Югославії Анте Марковича. Першим, хто припустив, що головна увага на переговорах зосереджувалася на Боснії та Герцеговині, був журналіст Мирослав Янкович із Сараєва, який у газеті Oslobođenje 14 квітня написав:

Не обов'язково бути дуже кмітливим […], щоб зробити висновок, що в середині цих переговорів і столів була… Боснія. Земля, через яку проходять усі розрахунки та карти будь-якої майбутньої Югославії.

Подальші зустрічі

Іншого разу Туджман і Мілошевич зустрілися 15 квітня в Тиквеші, що в Барані. Наступного дня всі газети опублікували звіт про зустріч. Після зустрічі експертні групи з Хорватії та Сербії обговорювали вирішення югославської кризи. Свідчення про зустрічі членів груп не зовсім збігалися, але всі сходилися в одному, що результатів не було.

12 червня у Спліті відбулася тристороння зустріч Туджмана, Мілошевича та Ізетбеговича. Новина про зустріч була опублікована наступного дня, але домовленості досягнуто не було. На відміну від зустрічі в Караджореву, цього разу громадськість підозрювала, що вищеназвана трійка ділила Боснію і Герцеговину. Сараєвська газета Bosanski pogledi (Боснійські погляди) наступного дня розмістила матеріал під заголовком «Туджман, Мілошевич, Ізетбегович, Тристоронній пакт про поділ Боснії та Герцеговини». Ізетбегович заперечив такі припущення, сказавши, що «з ним неможливо говорити про це».

Наслідки

Найбільш безпосереднім значенням зустрічі була не угода щодо Боснії та Герцеговини, а відсутність угоди щодо Хорватії. Через тиждень після Мілошевич виступив із промовою, де окреслив плани, які передбачали включення великої частини Хорватії до нової Югославії. Незважаючи на зустрічі, 31 березня 1991 року трапився інцидент на Плитвицьких озерах, де відбулося зіткнення хорватських і сербських сил, що переросло у війну за незалежність Хорватії.

Франьо Туджман і хорватський уряд неодноразово заперечували наявність угоди в Караджорджеву. У своїй промові у жовтні 1991 року Туджман заявляв, що серби контролювали всю югославську армію, а повстання сербів у Хорватії під час війни за її незалежність було лише початком. 8 жовтня 1991 року Хорватія проголосила незалежність. До кінця року майже третина території Хорватії опинилася під окупацією сербських військ. 15 січня 1992 року багато європейських держав визнали незалежну Хорватію.

На зустрічі з делегацією боснійських хорватів 27 грудня 1991 року Туджман оголосив, що умови дозволяють укласти угоду про перекроювання кордонів Боснії та Герцеговини, оскільки вона ще не була незалежною, а мирні плани того часу передбачають її як державу «трьох націй».

У Боснії та Герцеговині перші бої почалися 1 жовтня 1991 року, коли переважно сербська Югославська Народна Армія напала на населене хорватами село Равно в Герцеговині. Алія Ізетбегович вважав це частиною війни в Хорватії, тому проігнорував цей інцидент, сказавши, що «це не наша війна». 3 березня 1992 року Боснія і Герцеговина проголосила незалежність. У наступні дні багато країн, у тому числі Хорватія, визнали її незалежність. Незабаром спалахнула Боснійська війна, яка тривала до листопада 1995 року. 1 квітня 1992 року серби напали на мусульман у Бієліні, невдовзі після чого боснійська війна загострилася.

27 квітня 1992 року в місті Грац було підписано Грацьку угоду — пропозицію перемир'я між ватажком боснійських сербів Радованом Караджичем і провідником боснійських хорватів Мате Бобаном. На цей момент сербські війська оволоділи 70 відсотками Боснії та Герцеговини. Договір мав на меті обмежити конфлікт між сербськими і хорватськими військами. Боснійські мусульмани вбачали в цьому продовження хорватсько-сербської угоди щодо Боснії. Щойно б Хорватія та Сербія таким чином розширилися, між ними мала б виникнути невеличка боснійська буферна держава, яку керівництво Хорватії та Сербії зневажливо називало «Пашалуком Алії» на честь боснійського президента Алії Ізетбеговича. Рішення МТКЮ у справі Тихомира Блашкича наводить на думку про домовленість під час зустрічі в Граці між лідерами боснійських сербів і боснійських хорватів.

До кінця 1992 року серби контролювали дві третини території країни. Попри те, що на початку війни хорвати та мусульмани (босняки) були союзниками, з жовтня 1992 року до лютого 1994 року вони воювали між собою, а після підписання Вашингтонської угоди знову стали союзниками, залишаючись ними до закінчення війни. Внутрішню структуру Боснії та Герцеговини розглядала і остаточно затвердила Дейтонська угода, яка залишила нерозв'язаними деякі внутрішньополітичні розбіжності, як-от Республіка Сербська.

Більшість боснійських істориків і політиків вважають цю зустріч початком сербсько-хорватської змови проти боснійців, а тезу про поділ Боснії і Герцеговини між Хорватією та Сербією вважають незаперечним фактом. На неї також часто посилалися в хорватському громадському житті політики, які виступали проти Туджмана.

Головні учасники зустрічі Франьо Туджман і Слободан Мілошевич заперечували, що коли-небудь було обговорення чи угода щодо поділу Боснії та Герцеговини. Це зазначалося у спільній заяві цих двох президентів у Женеві 1993 року: «Усі спекуляції щодо поділу Боснії та Герцеговини між Хорватією та Сербією абсолютно необґрунтовані». Але Мілошевич казав про поділ: «Це розв'язок, який пропонує мусульманам набагато більше, ніж вони можуть коли-небудь мріяти взяти силою».

Пізніше Туджман казав, що під час зустрічі в Караджорджеву він заявив Мілошевичу, що Хорватія не може допустити створення сербської Боснії та Герцеговини, оскільки під загрозою буде Далмація. Так він підвів до думки про створення конфедерації трьох народів у БіГ. У судовому рішенні 2000 року проти Тихомира Блашкича було зазначено, що під час зустрічі в Караджорджеву «30 березня 1991 року» проявлялися прагнення до розділу Боснії та Герцеговини. У вироку було вказано неточну дату, оскільки зустріч відбулася 25 березня 1991 року. У своєму висновку щодо Караджорджева палата спиралася на свідчення Степана Месича.

У 2002 році в обвинувальному висновку МТКЮ проти Мілошевича прокуратура заявила, що: «25 березня 1991 року Слободан Мілошевич і Франьо Туджман зустрілися в Караджорджеву та обговорили розділ Боснії та Герцеговини між Сербією та Хорватією».

З іншого боку, більшість хорватських істориків уважають це політичним міфом через відсутність прямих доказів і труднощі пояснення югославських війн, де головними супротивниками були хорвати й серби, у контексті сербсько-хорватської угоди. Івиця Лучич і Мирослав Туджман стверджували, що свідчення не збігаються, і що ці відхилення можна пояснити особливими політичними інтересами Tuđman, 2006.

Ізетбегович і Глігоров

image
Колишній голова президії Боснії та Герцеговини Алія Ізетбегович

24 березня 1991 року, за день до зустрічі в Караджорджеву, Ізетбегович надіслав листа Туджману, в якому написав:

Я переконаний (і також маю певну інформацію), що він у двосторонніх переговорах запропонує вам деякі часткові рішення, які почасти буде реалізовано проти мусульман у Боснії та Герцеговині. Прошу не приймати ці пропозиції […].

Влітку 1996 року Ізетбегович заявив, що дізнався про зустріч від президента Македонії Глігорова 27 березня, хоча новину про неї було оприлюднено того самого дня — 25 березня. Він розповів, що Глігоров сказав, що має «надійну інформацію» про те, що Туджман і Мілошевич говорили про «поділ БіГ». Він сказав, що їм не відомі подробиці, але підсумовує:

Однак сьогодні ясно, що те, що сталося в Караджорджеву, складає всю історію наших відносин і пояснює події, які відбулися після всього цього через три-чотири роки.

2008 року Кіро Глігоров сказав в ефірі Радіо «Вільна Європа», що все, що він знав про зустріч, розповів йому Туджман у вересні 1991 року.

Здогадні записи

У листопаді 1992 року керівник правої хорватської партії Хорватська партія права (ХПП) Доброслав Парага прилюдно оголосив, що має записи переговорів між Туджманом і Мілошевичем, які доводять, що ті хочуть розділити Боснію. Він погрожував зробити їх надбанням громадськості, «якщо Франьо Туджман припуститься ще однієї грубої помилки відносно ХПП». Цього він був так і не зробив.

1997 року голова Хорватського Гельсінського комітету Іван Звонимир Чичак та історик Іво Банац заявляли, що відомий хорватський генерал, ім'я якого вони не хотіли називати, чув повний запис зустрічі в Караджорджеву в якомусь міністерстві певної іноземної країни. Чичак стверджував, що записи таємно зробив офіцер югославської армії, якого було вбито 1993 року. Існування записів ніколи не було доведено, а ім'я генерала чи іноземної країни так і не було оголошено.

Степан Месич

image
Колишній президент Хорватії Степан Месич

Найвідомішим критиком Франьо Туджмана в хорватській політиці через його гадану угоду в Караджорджеву був його наступник на посаді президента Хорватії Степан Месич. На час зустрічі Месич був одним із найближчих соратників Туджмана та членом союзної Президії Югославії. Він стверджує, що він був тим, хто організовував зустрічі між Туджманом і Мілошевичем. 26 березня 1991 року, через день після зустрічі, Месич дав коментар для Associated Press, в якому говориться, що президенти югославських республік досягнуть згоди про майбутнє країни не пізніше ніж 15 травня 1991 року. У березні 1992 року у своїй промові в Швейцарії Месич заперечив наявність домовленостей про розділ Боснії та Герцеговини: «Між Туджманом і Мілошевичем немає угоди. Ми розмовляли з Мілошевичем, тому що нам потрібно було знати, чого хоче цей негідник».

1994 року Месич вийшов із партії Туджмана Хорватська демократична співдружність, щоб створити нову партію (Hrvatski Nezavisni Demokrati). Месич заявив, що це рішення мотивовано його незгодою з політикою Хорватії щодо БіГ, зокрема здогадною угодою Туджмана з Мілошевичем у Караджорджеву. До того часу він ніколи не згадував про таку угоду у своїх книжках про розпад Югославії, виданих у 1992 і 1994 роках. Він вийшов з ХДС через три роки після зустрічі в Караджорджеву та після того, як уся хорватсько-боснійська війна закінчилася Вашингтонською угодою, за якою хорвати й босняки заснували Федерацію Боснії та Герцеговини.

На суді над Тихомиром Блашкичем Месич під час своїх свідчень сказав: «Туджман повернувся з Караджорджева того самого дня і сказав нам […], що Боснії буде важко вижити, що ми можемо дістати кордони Бановини. Туджман також сказав, що Мілошевич, начебто на знак великодушності, дав Хорватії змогу взяти Цазин, Кладушу і Бихач, тому що це була так звана і сербам вона не потрібна». Під час перехресного допиту Месич додав: «Яких домовленостей там було досягнуто, я не знаю. Я просто знаю про наслідки».

На процесі над Слободаном Мілошевичем Месич свідчив, що поділ Боснії та Герцеговини був головною темою обговорення на тій зустрічі.

Коли після смерті Туджмана Степан Месич став президентом Хорватії, він свідчив у МТКЮ про існування плану поділу Боснії та Герцеговини на три частини: між сербами й хорватами та невелику боснійську державу. Месич стверджує, що це він влаштовував ці зустрічі. На запропонованій ним зустрічі з головою Президії Югославії Борисавом Йовичем, він звинуватив останнього в «озброєнні хорватських сербів». Йович заперечив це, заявивши, що вони: «не зацікавлені в хорватських сербах, а лише в 65 % Боснії та Герцеговини». 2001 року Месич писав, що зустрічі в Караджорджеву та Тиквеші переконали Туджмана, що Сербія розділить Боснію та Герцеговину, проклавши сербсько-хорватський рубіж, а Сербія поступиться Хорватії територією до кордонів Бановини Хорватія 1939 року.

Йосип Манолич

У той час прем'єр-міністром Хорватії був Йосип Манолич. В інтерв'ю, яке він дав у жовтні 1993 року, Манолич сказав: «наразі я не знаю про жодну угоду між Мілошевичем і Туджманом». 1994 року він вступив у конфлікт із керівництвом ХДС і разом із Месичем створив нову партію.

3 липня 2006 року під час розгляду справи Прлича та інших Манолич заявив, що Туджман повідомив йому після зустрічі, що вони «досягли принципової згоди щодо свого ставлення до Боснії та Герцеговини і того, як їм слід її розділити, або як її належить розділити». 5 липня 2006 року під час перехресного допиту стороною захисту Маноліч сказав:

Я не стільки казав, що вони досягли угоди про розділ Боснії та Герцеговини, скільки, що вони це обговорювали. Я не знаю, наскільки цей нюанс можна передати перекладом, але досягти згоди — це дієслово доконаного виду, тоді як обговорювати або вести переговори — це те, що означає, що згоди ще не досягли. Це безперервний процес.

Хрвоє Шаринич

Колишній голова канцелярії Туджмана Хрвоє Шаринич у 1998 році написав книжку «Всі мої таємні переговори зі Слободаном Мілошевичем» (хорв. Svi moji tajni pregovori sa Slobodanom Miloševićem), у якій опублікував фотографії, зроблені в Караджорджеву, але не написав нічого про зміст зустрічі. У своїх свідченнях у МТКЮ та в інтерв'ю ЗМІ він заперечував, що в Караджорджеву була яка-небудь офіційна чи конкретна угода про розділ Боснії та Герцеговини. Шаринич був присутній на початку зустрічі в Краджорджеву. В інтерв'ю 2000 року він стверджував:

Я сидів із Туджманом і Мілошевичем 10—15 хвилин […] Туджман накинувся на Мілошевича, кажучи йому, що він знає, що той, Мілошевич, стоїть за Революцією колод […] але Мілошевич поводився, як монашка, кажучи, що він не має до цього ніякого відношення. […] І тоді він [Туджман] розповів йому про ідею Великої Сербії. Звісно, Мілошевич усе заперечував. […] Тоді Мілошевич — дуже багатозначно — сказав: «Я думаю, що ми, безперечно, можемо досягти порозуміння, щоб вирішити ці проблеми!» А потім вони вийшли. […] Після нашого повернення в Загреб Туджман показав мені аркуш паперу, який він отримав від Мілошевича, про велику небезпеку поширення мусульман у Боснії та Герцеговині. […] Сьогодні я майже впевнений, що, готуючись до зустрічі в Караджорджеву, Мілошевич підробив документ з єдиним наміром підштовхнути Туджмана до розділу Боснії та Герцеговини.

Двома роками пізніше, після свідчень Месича в Гаазі, Шаринич прокоментував, що Туджман мало говорив після Караджорджева і що все, що кажуть про зустріч, це припущення.

На процесі у МТКЮ Шаринич заявив Мілошевичу:

Той факт, що ви зустрічалися, не був таємницею, але те, що ви обговорювали, було таємницею. […] Стосовно ж Боснії та поділу Боснії було багато припущень про це, але ніхто інший, крім двох президентів, один із яких тут, а другий в іншому світі, не міг знати, що вони насправді казали.

Далі Шаринич сказав, що в той час, як президенти обговорювали Боснію, втілювала плани в життя тільки одна сторона і це були серби з їхньою етнічною чисткою та підготовкою Республіки Сербської до анексії. Він також твердив, що «не вважає, що було досягнуто офіційної угоди».

Анте Маркович

Колишній прем'єр-міністр СФРЮ Анте Маркович також дав свідчення в МТКЮ та підтвердив, що було укладено угоду про розподіл Боснії та Герцеговини між Сербією та Хорватією.

Останній прем'єр-міністр Югославії порушив своє 12-річне мовчання і на суді над Слободаном Мілошевичем заявив: «Мене поінформували про предмет їхнього обговорення в Караджорджеву, на якому Мілошевич і Туджман погодилися розділити Боснію і Герцеговину між Сербією та Хорватією та усунути мене, бо я був у них на шляху […] Вони обидва підтвердили, що домовилися про поділ Боснії і Герцеговини.» На запитання головного прокурора Джеффрі Найса Маркович сказав: «Мілошевич визнав це відразу, а Туджману знадобилося більше часу».

За словами Марковича, і Туджман, і Мілошевич вважали Боснію і Герцеговину штучним утворенням, а босняків — вигаданою нацією. На думку Туджмана, вони були «наверненими католиками», а на думку Мілошевича — «наверненими православними». Оскільки серби та хорвати разом становили більшість, вони також вважали, що поділ Боснії і Герцеговини не спричинить війни, а для босняків вони задумали анклав. Очікувалася підтримка Європи, оскільки вона не хотіла бачити створення мусульманської держави. Туджман також сказав Марковичу, що історія повториться в тому, що Боснія і Герцеговина знову впаде, як свого часу під ударами Османської імперії.

Маркович заявив, що застерігав обох керівників, що поділ обернеться перетворенням Боснії на Палестину. Він розповів про це боснійському керівникові Алії Ізетбеговичу, а той дав йому таємно зроблені записи розмов між Мілошевичем і Радованом Караджичем, які обговорювали підтримку боснійських сербів Югославською Народною Армією. Далі він сказав, що Мілошевич «відкрито прагнув створити Велику Сербію. Він говорив одне, а робив інше. Він казав, що воював за Югославію, хоча було ясно, що він бореться за Велику Сербію попри те, що ніколи про це мені особисто не казав».

Інші свідчення

Пізніше, у 1993 році, цю зустріч згадував Славен Летиця, заявляючи: «На столі лежало кілька карт. Ідея була близькою до останніх ідей щодо Боснії та Герцеговини: або розділити Боснію та Герцеговину на десять чи п'ятнадцять підрозділів, або на три напівнезалежні держави.» Передаючи інформацію від Летиці, британський журналіст і письменник Маркус Таннер зазначає, що безпосередня суть зустрічі була не в якійсь угоді про Боснію, а у відсутності угоди про Хорватію, і ця нездатність домовитися про угоду незабаром призвела до того, що армійська верхівка і Борисав Йович закликали проголосити надзвичайний стан.

Близький соратник і радник Мілошевича Борисав Йович не був присутній на зустрічі, але свідчив у суді над Мілошевичем, що йому «ніколи не повідомляв Мілошевич про те, що на можливій зустрічі такого роду вони обговорювали… він обговорював… ймовірно, обговорювали з Туджманом поділ Боснії». Він також заявив, що вважає, що Месич говорив про зустріч неправду, позаяк у того були політичні сутички з Туджманом.

Оцінки істориків

2006 році хорватсько-американський історик Іво Банац писав, що цілком можливо, що «угода з Мілошевичем у Караджорджеву […] була останнім кроком» у напрямку «розумного територіального поділу», про який згадував Туджман у своїй книжці 1981 року.

1997 року британський історик Марко Аттіла Хоаре писав, що в контексті конфлікту в Хорватії цю зустріч можна розглядати як спробу Туджмана запобігти сербсько-хорватській війні, де Хорватія б зіткнулася з усією могутністю югославської армії. Тому дехто вбачав в обговоренні поділу Боснії та Герцеговини спробу уникнути цього конфлікту.

Британський історик Марк Алмонд писав 2003 року, що

Ця зустріч набула міфічного статусу в літературі теорії змови, що прирівняло Туджмана до Мілошевича як спільників злочину в демонології Балканського конфлікту. […] Хоч би що обговорювалося, ясно, що ні до чого істотного не домовилися.

2006 року хорватська письменниця Бранка Маґаш писала, що Туджман продовжував добиватися врегулювання з Мілошевичем коштом Боснії і Герцеговини та значної частини самої Хорватії.

2010 року історик Сабріна П. Рамет відзначала, що хоча і є достатньо інформації, яка вказувала б на те, що в той час поділ Боснії був темою певного інтересу для Хорватії та Сербії, поведінка Мілошевича після зустрічі не свідчила, що в нього є якась домовленість із Туджманом.

Див. також

Виноски

  1. Lučić, 2003, с. 8.
  2. Tuđman, 2006, с. 148.
  3. Tuđman, 2006, с. 145—146.
  4. Lučić, 2003, с. 14.
  5. Jugojalta (боснійською) . Sarajevo: Oslobođenje. 14 квітня 1991. с. 1.
  6. Lučić, 2003, с. 13.
  7. Minić, Miloš (1998). Pregovori između Miloševića i Tuđmana o podjeli Bosne u Karađorđevu 1991. Beograd: Društvo za istinu o antifašističkoj narodooslobodilačkoj borbi u Jugoslaviji (1941-1945). с. 13.
  8. Bilandžić, Dušan (2001). Propast Jugoslavije i stvaranje moderne Hrvatske. Zagreb. с. 527.
  9. Čemu služe Bilandžićeve konstrukcije. NIN. 17 серпня 2006.
  10. Avramov, Smilja (1997). Postherojski rat Zapada protiv Jugoslavije. Beograd: Veternik-Ldi. с. 140.
  11. Tanner, 2001, с. 242—243.
  12. Franjo Tuđman - Poziv na obranu domovine, 5. listopada 1991. YouTube. 5 жовтня 2009. Процитовано 16 серпня 2009.
  13. Ramet, Sabrina P. (2006). The Three Yugoslavias: State-Building and Legitimation, 1918-2004. Indiana University Press. с. 434. ISBN .
  14. Bojić, M. (2001). Historija Bosne i Bošnjaka. с. 361.
  15. Burns, John (12 травня 1992). Pessimism Is Overshadowing Hope In Effort to End Yugoslav Fighting. New York Times. Процитовано 11 серпня 2009.
  16. Blaine, Harden (8 травня 1992). . The Washington Post. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 11 серпня 2009.
  17. Prosecutor v. Tihomir Blaškić - Judgement (PDF). United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 3 березня 2000. Процитовано 18 серпня 2009.
  18. Lučić, 2003, с. 34—35.
  19. Tuđman, 2006, с. 159.
  20. Burns, John F. (18 липня 1993). Serbian Plan Would Deny the Muslims Any State. The New York Times. Процитовано 16 серпня 2009.
  21. Sadkovich, 2007, с. 239.
  22. ICTY, Blaškić Judgement, 2000, с. 37.
  23. Tuđman, 2006, с. 149, 155—156.
  24. The prosecutor of the tribunal against Slobodan Milošević: Amended Indictment. United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 22 листопада 2002. Процитовано 14 серпня 2009.
  25. Lučić, Ivica (2013). Uzroci rata. Zagreb: Hrvatski institut za povijest. ISBN .
  26. Tuđman, 2006, с. 149.
  27. Izetbegović, Alija (2001). Sjećanja, autobiografski zapisi.
  28. Kiro Gligorov: Podela živog mesa. Radio Free Europe. 27 лютого 2008. Процитовано 22 травня 2014.
  29. Lučić, 2003, с. 22—23.
  30. Lučić, 2003, с. 23—25.
  31. Karabeg, Omer (27 лютого 2008). Stjepan Mesić: Ja sam dogovorio sastanak u Karađorđevu. Radio Slobodna Evropa.
  32. Lučić, 2003, с. 9.
  33. Malenica, Anita (28 вересня 2000). Mesić: Izbjegli Srbi ne mogu se vratiti, a mi možemo pripojiti BiH!. Slobodna Dalmacija.
  34. Lučić, 2003, с. 30.
  35. Tuđman, 2006, с. 153—155.
  36. Testimony of Stjepan Mesić from a transcript of the Milošević trial. United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 2 жовтня 2002. Процитовано 17 серпня 2009.
  37. Roknić, Marko (20 листопада 2005). . Bosnian Institute. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 6 лютого 2023.
  38. Magaš та Žanić, 2001, с. 11.
  39. ICTY Transcript та 6 July 2006.
  40. Testimony of Josip Manolić from a transcript of the Prlić trial. United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 3 липня 2006. Процитовано 14 серпня 2009.
  41. Lučić, 2003, с. 10.
  42. Lučić, 2003, с. 33—34.
  43. Testimony of Hrvoje Šarinić from a transcript of the Milošević trial. United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 22 січня 2004. Процитовано 17 серпня 2009.
  44. Testimony of Hrvoje Šarinić from a transcript of the Milošević trial. United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 21 січня 2004. Процитовано 17 серпня 2009.
  45. (хор.). Sense Tribunal. 23 жовтня 2003. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 17 серпня 2009.
  46. . Bosnian Institute. 24 жовтня 2003. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 17 серпня 2009.
  47. Milosevic trial hears of 'Bosnia plot'. BBC. 23 жовтня 2003. Процитовано 17 серпня 2009.
  48. Tanner, 2001, с. 242.
  49. Testimony of Borislav Jović from a transcript of the Milošević trial. United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 18 листопада 2003. Процитовано 19 серпня 2009.
  50. Tuđman, Franjo (1981). Nationalism in contemporary Europe. Columbia University Press. ISBN .
  51. Banac, Ivo (2006). Chapter 3: The politics of national homogeneity. У Blitz, Brad (ред.). War and change in the Balkans. Cambridge University Press. с. 30—43. ISBN .
  52. Hoare та March 1997.
  53. Almond та December 2003.
  54. Magas, Branka (2006). Chapter 10: The war in Croatia. У Blitz, Brad (ред.). War and change in the Balkans. Cambridge University Press. с. 118—123. ISBN .
  55. Ramet, 2010, с. 264.

Література

  • Almond, Mark (грудень 2003). Expert Testimony. Review of Contemporary History. Oriel College, University of Oxford. 36 (1): 177—209.
  • Bilandžić, Dušan (1999). Hrvatska moderna povijest (хор.). Golden marketing. ISBN .
  • Hoare, Marko Attila (березень 1997). The Croatian Project to Partition Bosnia-Hercegovina, 1990-1994. East European Quarterly. 31 (1): 121—138.
  • Lučić, Ivo (June 2008). Bosna i Hercegovina od prvih izbora do međunarodnog priznanja [Bosnia and Herzegovina from the first elections to international recognition]. Review of Contemporary History. Zagreb, Croatia: Croatian Institute of History. 40 (1): 107—140.
  • Lučić, Ivo (June 2003). Karađorđevo: politički mit ili dogovor? [Караджорджево: політичний міф чи угода?]. Review of Contemporary History. Zagreb, Croatia: Udruga Sv. Jurja. 35 (1): 7—36.
  • Magaš, Branka; Žanić, Ivo (2001). The War in Croatia and Bosnia-Herzegovina 1991–1995. London: Frank Cass. ISBN .
  • Sadkovich, James J. (січень 2007). Franjo Tuđman and the Muslim-Croat War of 1993. Review of Croatian History. Zagreb, Croatia: Croatian Institute of History. 2 (1): 204—245. ISSN 1845-4380.
  • Šarinić, Hrvoje (1999). Svi moji tajni pregovori sa Slobodanom Miloševićem 1993-1995 [Всі мої таємні переговори зі Слободаном Мілошевичем 1993—1995]. Zagreb: Globus international. ISBN .
  • Tanner, Marcus (2001). Croatia : a nation forged in war (вид. 2nd). New Haven; London: Yale University Press. ISBN .
  • Tuđman, Miroslav (2006). Vrijeme krivokletnika. Zagreb: Detecta. ISBN .
  • Prosecutor v. Tihomir Blaškić - Judgement (PDF). United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 3 березня 2000. Процитовано 18 серпня 2009.
  • Testimony of Josip Manolić at the Prlić trial. International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. 6 липня 2006.
  • Ramet, Sabrina P. (2010). Central and Southeast European Politics Since 1989. Cambridge, England: Cambridge University Press. ISBN .
  • Sadkovich, James J. (2010). Tuđman – Prva politička biografija (хор.). Zagreb: Večernji list. ISBN .

Додаткова література

  • Delalic, Medina (12 вересня 2022). Sharing the Spoils: When Milosevic and Tudjman Met to Carve Up Bosnia. Balkan Investigative Reporting Network.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Karadzhordzhevska zustrich zustrich prezidentiv todishnih yugoslavskih soyuznih respublik Serbiya i Horvatiya Slobodana Miloshevicha i Frano Tudzhmana 25 bereznya 1991 roku na mislivskomu ugiddi Karadzhordzhevo sho na pivnichnomu zahodi Serbiyi Zayavlenoyu temoyu obgovorennya stala togochasna yugoslavska kriza Slobodan MiloshevichFrano Tudzhman Podiya vidbulasya za tri dni do zustrichi prezidentiv usih shistoh yugoslavskih respublik u Spliti Popri svoyechasne shiroke visvitlennya v yugoslavskih ZMI zustrich bula zatmarena dedali bilshoyu krizoyu sho vreshti zgodom prizvela do rozpadu Yugoslaviyi U nastupni roki cya zustrich nabula znachno superechlivishogo harakteru oskilki bagato yugoslavskih politikiv stverdzhuvali sho Tudzhman i Miloshevich obgovoryuvali j pogodzhuvali podil Bosniyi ta Gercegovini za nacionalnoyu oznakoyu z tim shob teritoriyi z horvatskoyu chi serbskoyu bilshistyu bulo priyednano do majbutnih nezalezhnih Horvatiyi chi Serbiyi vidpovidno a zalishok teritoriyi na yakomu perevazhali bosnyaki stav bufernoyu derzhavoyu mizh nimi Inshi zaperechuvali sho mala misce bud yaka takogo rodu ugoda i pozayak peremovini Tudzhmana ta Miloshevicha vidbuvalisya bez svidkiv i stenogrami tochnij zmist peregovoriv nevidomij Istoriki zagalom shodyatsya na tomu sho rozdil Bosniyi ta Gercegovini jmovirno buv temoyu obgovorennya na zustrichi odnak okrim shirokih fraz chitkoyi ugodi dosyagnuto ne bulo Gromadskij rezonansNa toj chas cya zustrich zdavalosya nichim ne vidriznyalasya vid bud yakoyi inshoyi zustrichi respublikanskih kerivnikiv Togo samogo dnya i v nastupni dni zustrich visvitlyuvalasya u zagalnodostupnij presi Inozemni gazeti yak ot Le Mond Le figaro ta Liberasjon u Franciyi tezh oprilyudnili korotki povidomlennya pro zustrich zaznachivshi sho dvi najbilshi respubliki pogodilisya rozv yazati skladnu yugoslavsku krizu v nastupni dva misyaci Zgidno z povidomlennyami kerivniki obgovorili rozv yazannya yugoslavskoyi krizi ta pidgotovku do majbutnoyi zustrichi u Spliti z kerivnikami reshti yugoslavskih respublik Yak zavzhdi pid chas dvostoronnih zustrichej bilshu chastinu obgovorennya Tudzhman i Miloshevich proveli naodinci bez bud yakih svidkiv i protokoliv Niyakoyi oficijnoyi ugodi ne bulo Sarayevska gazeta Oslobođenje nazvala zustrich tayemnoyu Z samogo pochatku buli sprobi zdogadatisya sho obgovoryuvali dva prezidenti Najposhirenishij zdogad sho mova mogla jti pro zaminu prem yer ministra Yugoslaviyi Ante Markovicha Pershim hto pripustiv sho golovna uvaga na peregovorah zoseredzhuvalasya na Bosniyi ta Gercegovini buv zhurnalist Miroslav Yankovich iz Sarayeva yakij u gazeti Oslobođenje 14 kvitnya napisav Ne obov yazkovo buti duzhe kmitlivim shob zrobiti visnovok sho v seredini cih peregovoriv i stoliv bula Bosniya Zemlya cherez yaku prohodyat usi rozrahunki ta karti bud yakoyi majbutnoyi Yugoslaviyi Podalshi zustrichiInshogo razu Tudzhman i Miloshevich zustrilisya 15 kvitnya v Tikveshi sho v Barani Nastupnogo dnya vsi gazeti opublikuvali zvit pro zustrich Pislya zustrichi ekspertni grupi z Horvatiyi ta Serbiyi obgovoryuvali virishennya yugoslavskoyi krizi Svidchennya pro zustrichi chleniv grup ne zovsim zbigalisya ale vsi shodilisya v odnomu sho rezultativ ne bulo 12 chervnya u Spliti vidbulasya tristoronnya zustrich Tudzhmana Miloshevicha ta Izetbegovicha Novina pro zustrich bula opublikovana nastupnogo dnya ale domovlenosti dosyagnuto ne bulo Na vidminu vid zustrichi v Karadzhorevu cogo razu gromadskist pidozryuvala sho vishenazvana trijka dilila Bosniyu i Gercegovinu Sarayevska gazeta Bosanski pogledi Bosnijski poglyadi nastupnogo dnya rozmistila material pid zagolovkom Tudzhman Miloshevich Izetbegovich Tristoronnij pakt pro podil Bosniyi ta Gercegovini Izetbegovich zaperechiv taki pripushennya skazavshi sho z nim nemozhlivo govoriti pro ce NaslidkiNajbilsh bezposerednim znachennyam zustrichi bula ne ugoda shodo Bosniyi ta Gercegovini a vidsutnist ugodi shodo Horvatiyi Cherez tizhden pislya Miloshevich vistupiv iz promovoyu de okresliv plani yaki peredbachali vklyuchennya velikoyi chastini Horvatiyi do novoyi Yugoslaviyi Nezvazhayuchi na zustrichi 31 bereznya 1991 roku trapivsya incident na Plitvickih ozerah de vidbulosya zitknennya horvatskih i serbskih sil sho pereroslo u vijnu za nezalezhnist Horvatiyi Frano Tudzhman i horvatskij uryad neodnorazovo zaperechuvali nayavnist ugodi v Karadzhordzhevu U svoyij promovi u zhovtni 1991 roku Tudzhman zayavlyav sho serbi kontrolyuvali vsyu yugoslavsku armiyu a povstannya serbiv u Horvatiyi pid chas vijni za yiyi nezalezhnist bulo lishe pochatkom 8 zhovtnya 1991 roku Horvatiya progolosila nezalezhnist Do kincya roku majzhe tretina teritoriyi Horvatiyi opinilasya pid okupaciyeyu serbskih vijsk 15 sichnya 1992 roku bagato yevropejskih derzhav viznali nezalezhnu Horvatiyu Na zustrichi z delegaciyeyu bosnijskih horvativ 27 grudnya 1991 roku Tudzhman ogolosiv sho umovi dozvolyayut uklasti ugodu pro perekroyuvannya kordoniv Bosniyi ta Gercegovini oskilki vona she ne bula nezalezhnoyu a mirni plani togo chasu peredbachayut yiyi yak derzhavu troh nacij U Bosniyi ta Gercegovini pershi boyi pochalisya 1 zhovtnya 1991 roku koli perevazhno serbska Yugoslavska Narodna Armiya napala na naselene horvatami selo Ravno v Gercegovini Aliya Izetbegovich vvazhav ce chastinoyu vijni v Horvatiyi tomu proignoruvav cej incident skazavshi sho ce ne nasha vijna 3 bereznya 1992 roku Bosniya i Gercegovina progolosila nezalezhnist U nastupni dni bagato krayin u tomu chisli Horvatiya viznali yiyi nezalezhnist Nezabarom spalahnula Bosnijska vijna yaka trivala do listopada 1995 roku 1 kvitnya 1992 roku serbi napali na musulman u Biyelini nevdovzi pislya chogo bosnijska vijna zagostrilasya 27 kvitnya 1992 roku v misti Grac bulo pidpisano Gracku ugodu propoziciyu peremir ya mizh vatazhkom bosnijskih serbiv Radovanom Karadzhichem i providnikom bosnijskih horvativ Mate Bobanom Na cej moment serbski vijska ovolodili 70 vidsotkami Bosniyi ta Gercegovini Dogovir mav na meti obmezhiti konflikt mizh serbskimi i horvatskimi vijskami Bosnijski musulmani vbachali v comu prodovzhennya horvatsko serbskoyi ugodi shodo Bosniyi Shojno b Horvatiya ta Serbiya takim chinom rozshirilisya mizh nimi mala b viniknuti nevelichka bosnijska buferna derzhava yaku kerivnictvo Horvatiyi ta Serbiyi znevazhlivo nazivalo Pashalukom Aliyi na chest bosnijskogo prezidenta Aliyi Izetbegovicha Rishennya MTKYu u spravi Tihomira Blashkicha navodit na dumku pro domovlenist pid chas zustrichi v Graci mizh liderami bosnijskih serbiv i bosnijskih horvativ Do kincya 1992 roku serbi kontrolyuvali dvi tretini teritoriyi krayini Popri te sho na pochatku vijni horvati ta musulmani bosnyaki buli soyuznikami z zhovtnya 1992 roku do lyutogo 1994 roku voni voyuvali mizh soboyu a pislya pidpisannya Vashingtonskoyi ugodi znovu stali soyuznikami zalishayuchis nimi do zakinchennya vijni Vnutrishnyu strukturu Bosniyi ta Gercegovini rozglyadala i ostatochno zatverdila Dejtonska ugoda yaka zalishila nerozv yazanimi deyaki vnutrishnopolitichni rozbizhnosti yak ot Respublika Serbska Bilshist bosnijskih istorikiv i politikiv vvazhayut cyu zustrich pochatkom serbsko horvatskoyi zmovi proti bosnijciv a tezu pro podil Bosniyi i Gercegovini mizh Horvatiyeyu ta Serbiyeyu vvazhayut nezaperechnim faktom Na neyi takozh chasto posilalisya v horvatskomu gromadskomu zhitti politiki yaki vistupali proti Tudzhmana Golovni uchasniki zustrichi Frano Tudzhman i Slobodan Miloshevich zaperechuvali sho koli nebud bulo obgovorennya chi ugoda shodo podilu Bosniyi ta Gercegovini Ce zaznachalosya u spilnij zayavi cih dvoh prezidentiv u Zhenevi 1993 roku Usi spekulyaciyi shodo podilu Bosniyi ta Gercegovini mizh Horvatiyeyu ta Serbiyeyu absolyutno neobgruntovani Ale Miloshevich kazav pro podil Ce rozv yazok yakij proponuye musulmanam nabagato bilshe nizh voni mozhut koli nebud mriyati vzyati siloyu Piznishe Tudzhman kazav sho pid chas zustrichi v Karadzhordzhevu vin zayaviv Miloshevichu sho Horvatiya ne mozhe dopustiti stvorennya serbskoyi Bosniyi ta Gercegovini oskilki pid zagrozoyu bude Dalmaciya Tak vin pidviv do dumki pro stvorennya konfederaciyi troh narodiv u BiG U sudovomu rishenni 2000 roku proti Tihomira Blashkicha bulo zaznacheno sho pid chas zustrichi v Karadzhordzhevu 30 bereznya 1991 roku proyavlyalisya pragnennya do rozdilu Bosniyi ta Gercegovini U viroku bulo vkazano netochnu datu oskilki zustrich vidbulasya 25 bereznya 1991 roku U svoyemu visnovku shodo Karadzhordzheva palata spiralasya na svidchennya Stepana Mesicha U 2002 roci v obvinuvalnomu visnovku MTKYu proti Miloshevicha prokuratura zayavila sho 25 bereznya 1991 roku Slobodan Miloshevich i Frano Tudzhman zustrilisya v Karadzhordzhevu ta obgovorili rozdil Bosniyi ta Gercegovini mizh Serbiyeyu ta Horvatiyeyu Z inshogo boku bilshist horvatskih istorikiv uvazhayut ce politichnim mifom cherez vidsutnist pryamih dokaziv i trudnoshi poyasnennya yugoslavskih vijn de golovnimi suprotivnikami buli horvati j serbi u konteksti serbsko horvatskoyi ugodi Ivicya Luchich i Miroslav Tudzhman stverdzhuvali sho svidchennya ne zbigayutsya i sho ci vidhilennya mozhna poyasniti osoblivimi politichnimi interesami Tuđman 2006 Izetbegovich i Gligorov Kolishnij golova prezidiyi Bosniyi ta Gercegovini Aliya Izetbegovich 24 bereznya 1991 roku za den do zustrichi v Karadzhordzhevu Izetbegovich nadislav lista Tudzhmanu v yakomu napisav Ya perekonanij i takozh mayu pevnu informaciyu sho vin u dvostoronnih peregovorah zaproponuye vam deyaki chastkovi rishennya yaki pochasti bude realizovano proti musulman u Bosniyi ta Gercegovini Proshu ne prijmati ci propoziciyi Vlitku 1996 roku Izetbegovich zayaviv sho diznavsya pro zustrich vid prezidenta Makedoniyi Gligorova 27 bereznya hocha novinu pro neyi bulo oprilyudneno togo samogo dnya 25 bereznya Vin rozpoviv sho Gligorov skazav sho maye nadijnu informaciyu pro te sho Tudzhman i Miloshevich govorili pro podil BiG Vin skazav sho yim ne vidomi podrobici ale pidsumovuye Odnak sogodni yasno sho te sho stalosya v Karadzhordzhevu skladaye vsyu istoriyu nashih vidnosin i poyasnyuye podiyi yaki vidbulisya pislya vsogo cogo cherez tri chotiri roki 2008 roku Kiro Gligorov skazav v efiri Radio Vilna Yevropa sho vse sho vin znav pro zustrich rozpoviv jomu Tudzhman u veresni 1991 roku Zdogadni zapisi U listopadi 1992 roku kerivnik pravoyi horvatskoyi partiyi Horvatska partiya prava HPP Dobroslav Paraga prilyudno ogolosiv sho maye zapisi peregovoriv mizh Tudzhmanom i Miloshevichem yaki dovodyat sho ti hochut rozdiliti Bosniyu Vin pogrozhuvav zrobiti yih nadbannyam gromadskosti yaksho Frano Tudzhman pripustitsya she odniyeyi gruboyi pomilki vidnosno HPP Cogo vin buv tak i ne zrobiv 1997 roku golova Horvatskogo Gelsinskogo komitetu Ivan Zvonimir Chichak ta istorik Ivo Banac zayavlyali sho vidomij horvatskij general im ya yakogo voni ne hotili nazivati chuv povnij zapis zustrichi v Karadzhordzhevu v yakomus ministerstvi pevnoyi inozemnoyi krayini Chichak stverdzhuvav sho zapisi tayemno zrobiv oficer yugoslavskoyi armiyi yakogo bulo vbito 1993 roku Isnuvannya zapisiv nikoli ne bulo dovedeno a im ya generala chi inozemnoyi krayini tak i ne bulo ogolosheno Stepan Mesich Kolishnij prezident Horvatiyi Stepan Mesich Najvidomishim kritikom Frano Tudzhmana v horvatskij politici cherez jogo gadanu ugodu v Karadzhordzhevu buv jogo nastupnik na posadi prezidenta Horvatiyi Stepan Mesich Na chas zustrichi Mesich buv odnim iz najblizhchih soratnikiv Tudzhmana ta chlenom soyuznoyi Prezidiyi Yugoslaviyi Vin stverdzhuye sho vin buv tim hto organizovuvav zustrichi mizh Tudzhmanom i Miloshevichem 26 bereznya 1991 roku cherez den pislya zustrichi Mesich dav komentar dlya Associated Press v yakomu govoritsya sho prezidenti yugoslavskih respublik dosyagnut zgodi pro majbutnye krayini ne piznishe nizh 15 travnya 1991 roku U berezni 1992 roku u svoyij promovi v Shvejcariyi Mesich zaperechiv nayavnist domovlenostej pro rozdil Bosniyi ta Gercegovini Mizh Tudzhmanom i Miloshevichem nemaye ugodi Mi rozmovlyali z Miloshevichem tomu sho nam potribno bulo znati chogo hoche cej negidnik 1994 roku Mesich vijshov iz partiyi Tudzhmana Horvatska demokratichna spivdruzhnist shob stvoriti novu partiyu Hrvatski Nezavisni Demokrati Mesich zayaviv sho ce rishennya motivovano jogo nezgodoyu z politikoyu Horvatiyi shodo BiG zokrema zdogadnoyu ugodoyu Tudzhmana z Miloshevichem u Karadzhordzhevu Do togo chasu vin nikoli ne zgaduvav pro taku ugodu u svoyih knizhkah pro rozpad Yugoslaviyi vidanih u 1992 i 1994 rokah Vin vijshov z HDS cherez tri roki pislya zustrichi v Karadzhordzhevu ta pislya togo yak usya horvatsko bosnijska vijna zakinchilasya Vashingtonskoyu ugodoyu za yakoyu horvati j bosnyaki zasnuvali Federaciyu Bosniyi ta Gercegovini Na sudi nad Tihomirom Blashkichem Mesich pid chas svoyih svidchen skazav Tudzhman povernuvsya z Karadzhordzheva togo samogo dnya i skazav nam sho Bosniyi bude vazhko vizhiti sho mi mozhemo distati kordoni Banovini Tudzhman takozh skazav sho Miloshevich nachebto na znak velikodushnosti dav Horvatiyi zmogu vzyati Cazin Kladushu i Bihach tomu sho ce bula tak zvana i serbam vona ne potribna Pid chas perehresnogo dopitu Mesich dodav Yakih domovlenostej tam bulo dosyagnuto ya ne znayu Ya prosto znayu pro naslidki Na procesi nad Slobodanom Miloshevichem Mesich svidchiv sho podil Bosniyi ta Gercegovini buv golovnoyu temoyu obgovorennya na tij zustrichi Koli pislya smerti Tudzhmana Stepan Mesich stav prezidentom Horvatiyi vin svidchiv u MTKYu pro isnuvannya planu podilu Bosniyi ta Gercegovini na tri chastini mizh serbami j horvatami ta neveliku bosnijsku derzhavu Mesich stverdzhuye sho ce vin vlashtovuvav ci zustrichi Na zaproponovanij nim zustrichi z golovoyu Prezidiyi Yugoslaviyi Borisavom Jovichem vin zvinuvativ ostannogo v ozbroyenni horvatskih serbiv Jovich zaperechiv ce zayavivshi sho voni ne zacikavleni v horvatskih serbah a lishe v 65 Bosniyi ta Gercegovini 2001 roku Mesich pisav sho zustrichi v Karadzhordzhevu ta Tikveshi perekonali Tudzhmana sho Serbiya rozdilit Bosniyu ta Gercegovinu proklavshi serbsko horvatskij rubizh a Serbiya postupitsya Horvatiyi teritoriyeyu do kordoniv Banovini Horvatiya 1939 roku Josip Manolich U toj chas prem yer ministrom Horvatiyi buv Josip Manolich V interv yu yake vin dav u zhovtni 1993 roku Manolich skazav narazi ya ne znayu pro zhodnu ugodu mizh Miloshevichem i Tudzhmanom 1994 roku vin vstupiv u konflikt iz kerivnictvom HDS i razom iz Mesichem stvoriv novu partiyu 3 lipnya 2006 roku pid chas rozglyadu spravi Prlicha ta inshih Manolich zayaviv sho Tudzhman povidomiv jomu pislya zustrichi sho voni dosyagli principovoyi zgodi shodo svogo stavlennya do Bosniyi ta Gercegovini i togo yak yim slid yiyi rozdiliti abo yak yiyi nalezhit rozdiliti 5 lipnya 2006 roku pid chas perehresnogo dopitu storonoyu zahistu Manolich skazav Ya ne stilki kazav sho voni dosyagli ugodi pro rozdil Bosniyi ta Gercegovini skilki sho voni ce obgovoryuvali Ya ne znayu naskilki cej nyuans mozhna peredati perekladom ale dosyagti zgodi ce diyeslovo dokonanogo vidu todi yak obgovoryuvati abo vesti peregovori ce te sho oznachaye sho zgodi she ne dosyagli Ce bezperervnij proces Hrvoye Sharinich Kolishnij golova kancelyariyi Tudzhmana Hrvoye Sharinich u 1998 roci napisav knizhku Vsi moyi tayemni peregovori zi Slobodanom Miloshevichem horv Svi moji tajni pregovori sa Slobodanom Milosevicem u yakij opublikuvav fotografiyi zrobleni v Karadzhordzhevu ale ne napisav nichogo pro zmist zustrichi U svoyih svidchennyah u MTKYu ta v interv yu ZMI vin zaperechuvav sho v Karadzhordzhevu bula yaka nebud oficijna chi konkretna ugoda pro rozdil Bosniyi ta Gercegovini Sharinich buv prisutnij na pochatku zustrichi v Kradzhordzhevu V interv yu 2000 roku vin stverdzhuvav Ya sidiv iz Tudzhmanom i Miloshevichem 10 15 hvilin Tudzhman nakinuvsya na Miloshevicha kazhuchi jomu sho vin znaye sho toj Miloshevich stoyit za Revolyuciyeyu kolod ale Miloshevich povodivsya yak monashka kazhuchi sho vin ne maye do cogo niyakogo vidnoshennya I todi vin Tudzhman rozpoviv jomu pro ideyu Velikoyi Serbiyi Zvisno Miloshevich use zaperechuvav Todi Miloshevich duzhe bagatoznachno skazav Ya dumayu sho mi bezperechno mozhemo dosyagti porozuminnya shob virishiti ci problemi A potim voni vijshli Pislya nashogo povernennya v Zagreb Tudzhman pokazav meni arkush paperu yakij vin otrimav vid Miloshevicha pro veliku nebezpeku poshirennya musulman u Bosniyi ta Gercegovini Sogodni ya majzhe vpevnenij sho gotuyuchis do zustrichi v Karadzhordzhevu Miloshevich pidrobiv dokument z yedinim namirom pidshtovhnuti Tudzhmana do rozdilu Bosniyi ta Gercegovini Dvoma rokami piznishe pislya svidchen Mesicha v Gaazi Sharinich prokomentuvav sho Tudzhman malo govoriv pislya Karadzhordzheva i sho vse sho kazhut pro zustrich ce pripushennya Na procesi u MTKYu Sharinich zayaviv Miloshevichu Toj fakt sho vi zustrichalisya ne buv tayemniceyu ale te sho vi obgovoryuvali bulo tayemniceyu Stosovno zh Bosniyi ta podilu Bosniyi bulo bagato pripushen pro ce ale nihto inshij krim dvoh prezidentiv odin iz yakih tut a drugij v inshomu sviti ne mig znati sho voni naspravdi kazali Dali Sharinich skazav sho v toj chas yak prezidenti obgovoryuvali Bosniyu vtilyuvala plani v zhittya tilki odna storona i ce buli serbi z yihnoyu etnichnoyu chistkoyu ta pidgotovkoyu Respubliki Serbskoyi do aneksiyi Vin takozh tverdiv sho ne vvazhaye sho bulo dosyagnuto oficijnoyi ugodi Ante Markovich Kolishnij prem yer ministr SFRYu Ante Markovich takozh dav svidchennya v MTKYu ta pidtverdiv sho bulo ukladeno ugodu pro rozpodil Bosniyi ta Gercegovini mizh Serbiyeyu ta Horvatiyeyu Ostannij prem yer ministr Yugoslaviyi porushiv svoye 12 richne movchannya i na sudi nad Slobodanom Miloshevichem zayaviv Mene poinformuvali pro predmet yihnogo obgovorennya v Karadzhordzhevu na yakomu Miloshevich i Tudzhman pogodilisya rozdiliti Bosniyu i Gercegovinu mizh Serbiyeyu ta Horvatiyeyu ta usunuti mene bo ya buv u nih na shlyahu Voni obidva pidtverdili sho domovilisya pro podil Bosniyi i Gercegovini Na zapitannya golovnogo prokurora Dzheffri Najsa Markovich skazav Miloshevich viznav ce vidrazu a Tudzhmanu znadobilosya bilshe chasu Za slovami Markovicha i Tudzhman i Miloshevich vvazhali Bosniyu i Gercegovinu shtuchnim utvorennyam a bosnyakiv vigadanoyu naciyeyu Na dumku Tudzhmana voni buli navernenimi katolikami a na dumku Miloshevicha navernenimi pravoslavnimi Oskilki serbi ta horvati razom stanovili bilshist voni takozh vvazhali sho podil Bosniyi i Gercegovini ne sprichinit vijni a dlya bosnyakiv voni zadumali anklav Ochikuvalasya pidtrimka Yevropi oskilki vona ne hotila bachiti stvorennya musulmanskoyi derzhavi Tudzhman takozh skazav Markovichu sho istoriya povtoritsya v tomu sho Bosniya i Gercegovina znovu vpade yak svogo chasu pid udarami Osmanskoyi imperiyi Markovich zayaviv sho zasterigav oboh kerivnikiv sho podil obernetsya peretvorennyam Bosniyi na Palestinu Vin rozpoviv pro ce bosnijskomu kerivnikovi Aliyi Izetbegovichu a toj dav jomu tayemno zrobleni zapisi rozmov mizh Miloshevichem i Radovanom Karadzhichem yaki obgovoryuvali pidtrimku bosnijskih serbiv Yugoslavskoyu Narodnoyu Armiyeyu Dali vin skazav sho Miloshevich vidkrito pragnuv stvoriti Veliku Serbiyu Vin govoriv odne a robiv inshe Vin kazav sho voyuvav za Yugoslaviyu hocha bulo yasno sho vin boretsya za Veliku Serbiyu popri te sho nikoli pro ce meni osobisto ne kazav Inshi svidchennya Piznishe u 1993 roci cyu zustrich zgaduvav Slaven Leticya zayavlyayuchi Na stoli lezhalo kilka kart Ideya bula blizkoyu do ostannih idej shodo Bosniyi ta Gercegovini abo rozdiliti Bosniyu ta Gercegovinu na desyat chi p yatnadcyat pidrozdiliv abo na tri napivnezalezhni derzhavi Peredayuchi informaciyu vid Letici britanskij zhurnalist i pismennik Markus Tanner zaznachaye sho bezposerednya sut zustrichi bula ne v yakijs ugodi pro Bosniyu a u vidsutnosti ugodi pro Horvatiyu i cya nezdatnist domovitisya pro ugodu nezabarom prizvela do togo sho armijska verhivka i Borisav Jovich zaklikali progolositi nadzvichajnij stan Blizkij soratnik i radnik Miloshevicha Borisav Jovich ne buv prisutnij na zustrichi ale svidchiv u sudi nad Miloshevichem sho jomu nikoli ne povidomlyav Miloshevich pro te sho na mozhlivij zustrichi takogo rodu voni obgovoryuvali vin obgovoryuvav jmovirno obgovoryuvali z Tudzhmanom podil Bosniyi Vin takozh zayaviv sho vvazhaye sho Mesich govoriv pro zustrich nepravdu pozayak u togo buli politichni sutichki z Tudzhmanom Ocinki istorikiv2006 roci horvatsko amerikanskij istorik Ivo Banac pisav sho cilkom mozhlivo sho ugoda z Miloshevichem u Karadzhordzhevu bula ostannim krokom u napryamku rozumnogo teritorialnogo podilu pro yakij zgaduvav Tudzhman u svoyij knizhci 1981 roku 1997 roku britanskij istorik Marko Attila Hoare pisav sho v konteksti konfliktu v Horvatiyi cyu zustrich mozhna rozglyadati yak sprobu Tudzhmana zapobigti serbsko horvatskij vijni de Horvatiya b zitknulasya z usiyeyu mogutnistyu yugoslavskoyi armiyi Tomu dehto vbachav v obgovorenni podilu Bosniyi ta Gercegovini sprobu uniknuti cogo konfliktu Britanskij istorik Mark Almond pisav 2003 roku shoCya zustrich nabula mifichnogo statusu v literaturi teoriyi zmovi sho pririvnyalo Tudzhmana do Miloshevicha yak spilnikiv zlochinu v demonologiyi Balkanskogo konfliktu Hoch bi sho obgovoryuvalosya yasno sho ni do chogo istotnogo ne domovilisya 2006 roku horvatska pismennicya Branka Magash pisala sho Tudzhman prodovzhuvav dobivatisya vregulyuvannya z Miloshevichem koshtom Bosniyi i Gercegovini ta znachnoyi chastini samoyi Horvatiyi 2010 roku istorik Sabrina P Ramet vidznachala sho hocha i ye dostatno informaciyi yaka vkazuvala b na te sho v toj chas podil Bosniyi buv temoyu pevnogo interesu dlya Horvatiyi ta Serbiyi povedinka Miloshevicha pislya zustrichi ne svidchila sho v nogo ye yakas domovlenist iz Tudzhmanom Div takozhPodil Bosniyi ta Gercegovini Ugoda Pavelicha StoyadinovichaVinoskiLucic 2003 s 8 Tuđman 2006 s 148 Tuđman 2006 s 145 146 Lucic 2003 s 14 Jugojalta bosnijskoyu Sarajevo Oslobođenje 14 kvitnya 1991 s 1 Lucic 2003 s 13 Minic Milos 1998 Pregovori između Milosevica i Tuđmana o podjeli Bosne u Karađorđevu 1991 Beograd Drustvo za istinu o antifasistickoj narodooslobodilackoj borbi u Jugoslaviji 1941 1945 s 13 Bilandzic Dusan 2001 Propast Jugoslavije i stvaranje moderne Hrvatske Zagreb s 527 Cemu sluze Bilandziceve konstrukcije NIN 17 serpnya 2006 Avramov Smilja 1997 Postherojski rat Zapada protiv Jugoslavije Beograd Veternik Ldi s 140 Tanner 2001 s 242 243 Franjo Tuđman Poziv na obranu domovine 5 listopada 1991 YouTube 5 zhovtnya 2009 Procitovano 16 serpnya 2009 Ramet Sabrina P 2006 The Three Yugoslavias State Building and Legitimation 1918 2004 Indiana University Press s 434 ISBN 0 271 01629 9 Bojic M 2001 Historija Bosne i Bosnjaka s 361 Burns John 12 travnya 1992 Pessimism Is Overshadowing Hope In Effort to End Yugoslav Fighting New York Times Procitovano 11 serpnya 2009 Blaine Harden 8 travnya 1992 The Washington Post Arhiv originalu za 10 chervnya 2021 Procitovano 11 serpnya 2009 Prosecutor v Tihomir Blaskic Judgement PDF United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 3 bereznya 2000 Procitovano 18 serpnya 2009 Lucic 2003 s 34 35 Tuđman 2006 s 159 Burns John F 18 lipnya 1993 Serbian Plan Would Deny the Muslims Any State The New York Times Procitovano 16 serpnya 2009 Sadkovich 2007 s 239 ICTY Blaskic Judgement 2000 s 37 Tuđman 2006 s 149 155 156 The prosecutor of the tribunal against Slobodan Milosevic Amended Indictment United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 22 listopada 2002 Procitovano 14 serpnya 2009 Lucic Ivica 2013 Uzroci rata Zagreb Hrvatski institut za povijest ISBN 978 953 7892 06 7 Tuđman 2006 s 149 Izetbegovic Alija 2001 Sjecanja autobiografski zapisi Kiro Gligorov Podela zivog mesa Radio Free Europe 27 lyutogo 2008 Procitovano 22 travnya 2014 Lucic 2003 s 22 23 Lucic 2003 s 23 25 Karabeg Omer 27 lyutogo 2008 Stjepan Mesic Ja sam dogovorio sastanak u Karađorđevu Radio Slobodna Evropa Lucic 2003 s 9 Malenica Anita 28 veresnya 2000 Mesic Izbjegli Srbi ne mogu se vratiti a mi mozemo pripojiti BiH Slobodna Dalmacija Lucic 2003 s 30 Tuđman 2006 s 153 155 Testimony of Stjepan Mesic from a transcript of the Milosevic trial United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 2 zhovtnya 2002 Procitovano 17 serpnya 2009 Roknic Marko 20 listopada 2005 Bosnian Institute Arhiv originalu za 7 chervnya 2011 Procitovano 6 lyutogo 2023 Magas ta Zanic 2001 s 11 ICTY Transcript ta 6 July 2006 Testimony of Josip Manolic from a transcript of the Prlic trial United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 3 lipnya 2006 Procitovano 14 serpnya 2009 Lucic 2003 s 10 Lucic 2003 s 33 34 Testimony of Hrvoje Sarinic from a transcript of the Milosevic trial United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 22 sichnya 2004 Procitovano 17 serpnya 2009 Testimony of Hrvoje Sarinic from a transcript of the Milosevic trial United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 21 sichnya 2004 Procitovano 17 serpnya 2009 hor Sense Tribunal 23 zhovtnya 2003 Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2016 Procitovano 17 serpnya 2009 Bosnian Institute 24 zhovtnya 2003 Arhiv originalu za 16 lipnya 2012 Procitovano 17 serpnya 2009 Milosevic trial hears of Bosnia plot BBC 23 zhovtnya 2003 Procitovano 17 serpnya 2009 Tanner 2001 s 242 Testimony of Borislav Jovic from a transcript of the Milosevic trial United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 18 listopada 2003 Procitovano 19 serpnya 2009 Tuđman Franjo 1981 Nationalism in contemporary Europe Columbia University Press ISBN 0 914710 70 2 Banac Ivo 2006 Chapter 3 The politics of national homogeneity U Blitz Brad red War and change in the Balkans Cambridge University Press s 30 43 ISBN 978 0 521 67773 8 Hoare ta March 1997 Almond ta December 2003 Magas Branka 2006 Chapter 10 The war in Croatia U Blitz Brad red War and change in the Balkans Cambridge University Press s 118 123 ISBN 978 0 521 67773 8 Ramet 2010 s 264 LiteraturaAlmond Mark gruden 2003 Expert Testimony Review of Contemporary History Oriel College University of Oxford 36 1 177 209 Bilandzic Dusan 1999 Hrvatska moderna povijest hor Golden marketing ISBN 953 6168 50 2 Hoare Marko Attila berezen 1997 The Croatian Project to Partition Bosnia Hercegovina 1990 1994 East European Quarterly 31 1 121 138 Lucic Ivo June 2008 Bosna i Hercegovina od prvih izbora do međunarodnog priznanja Bosnia and Herzegovina from the first elections to international recognition Review of Contemporary History Zagreb Croatia Croatian Institute of History 40 1 107 140 Lucic Ivo June 2003 Karađorđevo politicki mit ili dogovor Karadzhordzhevo politichnij mif chi ugoda Review of Contemporary History Zagreb Croatia Udruga Sv Jurja 35 1 7 36 Magas Branka Zanic Ivo 2001 The War in Croatia and Bosnia Herzegovina 1991 1995 London Frank Cass ISBN 978 0 7146 8201 3 Sadkovich James J sichen 2007 Franjo Tuđman and the Muslim Croat War of 1993 Review of Croatian History Zagreb Croatia Croatian Institute of History 2 1 204 245 ISSN 1845 4380 Sarinic Hrvoje 1999 Svi moji tajni pregovori sa Slobodanom Milosevicem 1993 1995 Vsi moyi tayemni peregovori zi Slobodanom Miloshevichem 1993 1995 Zagreb Globus international ISBN 9536749009 Tanner Marcus 2001 Croatia a nation forged in war vid 2nd New Haven London Yale University Press ISBN 0 300 09125 7 Tuđman Miroslav 2006 Vrijeme krivokletnika Zagreb Detecta ISBN 953 99899 8 1 Prosecutor v Tihomir Blaskic Judgement PDF United Nations International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 3 bereznya 2000 Procitovano 18 serpnya 2009 Testimony of Josip Manolic at the Prlic trial International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia 6 lipnya 2006 Ramet Sabrina P 2010 Central and Southeast European Politics Since 1989 Cambridge England Cambridge University Press ISBN 978 1 139 48750 4 Sadkovich James J 2010 Tuđman Prva politicka biografija hor Zagreb Vecernji list ISBN 978 953 7313 72 2 Dodatkova literaturaDelalic Medina 12 veresnya 2022 Sharing the Spoils When Milosevic and Tudjman Met to Carve Up Bosnia Balkan Investigative Reporting Network

Дата публікації:
Топ