Золотаренко Василь Никифорович

Василь Нечипорович Золотаре́нко (по нобілітації Злотажевський гербу Тупа Підкова^[]) (невідомо, Корсунь — 18 (28) вересня 1663, Борзна) — ніжинський полковник (1655—1656, 1659—1663). Сподвижник, наближена особа Богдана Хмельницького та його зять. В пошуках прихильності хитався між Річчю Посполитою, Швецією і Московським царством.

Василь Золотаренко
Герб Тупа Підкова
Прапор Ніжинський полковник
1655 — 1656
Попередник:	Іван Золотаренко
Наступник:	Григорій Гуляницький
1659 — 1663
Попередник:	Григорій Гуляницький
Наступник:	Матвій Гвинтовка
Народження:	невідомо Корсунь, Річ Посполита
Смерть:	18 (28) вересня 1663(1663-09-28) Борзна, Ніжинський полк, Гетьманщина
Країна:	Річ Посполита → Гетьманщина
Релігія:	православний
Рід:	Золотаренки
Військова служба
Приналежність:	Гетьманщина
Звання:	полковник
Битви:	Визвольна війна Московсько-польська війна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Золотаренко.

Біографія

Василь Золотаренко походив з козацького роду з Корсуня. Ніжинський полковий осавул (1652—1655). Разом із братом — наказним гетьманом Іваном Золотаренком — брав участь у московсько-польській війні (1654—1667), відзначився при облозі Смоленська.

Після смерті брата у 1655 році тимчасово виконував обов'язки ніжинського полковника (1655—1656). Титулувався як «полковник Ніжинський і всього Сівера». У 1658 році підтримав гетьмана Івана Виговського. У числі іншої старшини був нобілітований у травні 1659 року на сеймі:

Uważaiąc dzieła rycerskie Wasila Złotarenka, rycerza z woyska Zaporoskiego, na instancyą Wielmożnego Hetmana tychże woysk Zaporoskich, do kłeynotu szlachectwa Polskiego przypuszczamy, y iuż od tego czasu Złotarzewskim zwać się będzie, y przywiley na to onemu wydany authoritate Seymu teraźnieyszego stwierdzamy.

На початку 1659 року виступив проти Виговського, перейшов на бік Юрія Хмельницького й присягнув на вірність московському цареві. Підписав нові Переяславські статті, укладені 17 жовтня 1659 року, що суттєво звужували козацьку автономію України у складі Московської держави. Наказний полковник Чауський (1661). Протягом 1661—1663 років був одним із претендентів на гетьманство в Лівобережній Україні, з протопопом Максимом Филимоновичем вів інтриги проти наказного гетьмана Якима Сомка, писав на нього доноси в Москву. Після «Чорної ради» у 1663 в Ніжині, на якій гетьманом обрали Івана Брюховецького, був заарештований разом з колишнім гетьманом Якимом Сомком. Йому висунули звинувачення у тому, що він підтримував відносини з гетьманом Павлом Тетерею і мав намір силою стати гетьманом.

18 вересня 1663 Василь Золотаренко був страчений у Борзні разом з Якимом Сомком, полковниками: чернігівським — Оникієм Силичем, переяславським — Опанасом Щуровським, ніжинським осавулом .

Родина та особисте життя

• Мав старшого брата Івана Золотаренка, полковника та наказного гетьмана, який, отримавши смертельне поранення, помер 1655 року.
• Зять гетьмана Богдана Хмельницького. Сестра братів Золотаренків Ганна була третьою дружиною Богдана Хмельницького.
• Перша дружина — незнана на ім'я.
• Друга дружина (одружились до 1660 р.) — Тетяна Іванівна (нар. до 1630 — пом. після 1671), донька чернігівського полковника Івана Аврамовича (Вибільського, Поповича). В 1667 вдруге вийшла заміж за переяславського полковника Родіона Дмитрашка-Райчу (була його другою дружиною).

У мистецтві

• Роман «Чорна рада. Хроніка 1663 року», Пантелеймон Куліш.

Примітки

1. На стороні Московського царства
2. У 1667 р. замість призначеного йому гербу Тупа Підкова послуговувася гербом зі зложеними навхрест луком зі стрілами й шаблею
3. Панашенко, 1998, с. 153—154.
4. Kommissya Hadiacka // Гадяцька угода в контексті польсько-українських відносин. Збірник наукових праць. — 2013. — С. 152—172. — .
5. Кравченко О., Побірченко Н. Михайло Максимович і Пантелеймон Куліш: до історії взаємин. — Умань : РВЦ „Софія”, 2007. — С. 69.

Джерела

Статті

• Богдан Барвінський. Причинки до польсько-української геральдики і сфрагістики // Записки НТШ. — 1925. — Вип. 135. — С. 83—103.

Енциклопедії

• Горобець В. М. Золотаренко Василь Нечипорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 377. — .
• Горобець В. Золотаренко Василь // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — С. 167. — .
• Золотаренко Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 507. — 1000 екз.
• Панашенко В. Золотаренко Василь // Полководці Війська Запорозького: історичні портрети / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. — Кн. 1. — К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. — С. 151—162. — (Козацька спадщина) — . з джерела 29 грудня 2019:

Рекомендована література

Статті

• ^[ru]. Козелецкая рада 1662 г. // Кіевская старина. — 1887. — Вип. 2. — С. 269—284.
• ^[ru]. Нѣжинская рада 1663 г. // Кіевская старина. — 1888. — Вип. 5. — С. 125—139.
• Морозов О. Брати Золотаренки (нарис другий: Василь Золотаренко) // Сіверянський літопис. — 1995. — Вип. 6. — С. 28—32.
• Морозов О. Ніжинські полковники брати Золотаренки (історико-біографічний нарис) // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 44—60.
• Степенькін С.Ю. Ніжинський полковник Василь Золотаренко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр.. — 2017. — Вип. 10. — С. 117—119.

Енциклопедії

• Горобець В. М. Чорна рада 1663 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 555—556. — .
• Золотаренко Василь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — Кн. 2, [т. 3] : Зернове господарство — Кропивницький. — С. 841. — .