У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щуровський Опана с Афана сій Заха рович Щуровський 28 вересня 1663 укр

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щуровський.

Опана́с (Афана́сій) Заха́рович Щуровський (? — 28 вересня 1663) — український державний і військовий діяч доби Гетьманщини, дипломат, переяславський полковник (1662-1663). Родич і соратник наказного гетьмана Якима Сомка, страчений разом з ним у Борзні.

Опанас Щуровський

Прапор

Переяславський полковник

травень 1662 — червень 1663

Попередник:

Семен Гладкий

Наступник:

Данило Ярмоленко

Народження:

невідомо
невідомо

Смерть:

28 вересня 1663
Борзна, Ніжинський полк, Військо Запорозьке Городове

Країна:

Річ Посполита →

Гетьманщина

Батько:

Захар

Мати:

NN Сом

Діти:

Тетяна

Походження

Яким Сомко називав його своїм «братом». Згідно з реконструкцією В. Кривошеї, був двоюрідним братом гетьмана — сином православного шляхтича Захара Щуровського та невідомої на ім'я доньки козацького сотника Федька Сома — діда Якима Сомка.

Перед Визвольною війною рід Щуровських фіксувався у Борисполі. Найімовірніше, його представником також був гельмязівський сотник Переяславського полку у 1649 році Іван Щуренко-Щуровський. Також дослідник В. Кривошея припускав зв'язок роду із селом Щурівкою Іваницької сотні Прилуцького полку. З XVI століття відомі зем'янські роди Щуровських-Щурівських у Волинському та Брацлавському воєводствах.

Життєпис

У 1661-1662 роках кілька разів призначався наказним переяславським полковником від Якима Сомка, який суміщав полковницький уряд та наказне гетьманство. Зокрема, згаданий як наказний полковник восени 1661 і у квітні 1662.

Після обрання Сомка повновладним гетьманом на Козелецькій раді у квітні 1662, на полковництві його змінив Семен Гладкий, що раніше був генеральним осавулом. Проте вже у травні полковником був обраний Щуровський, а Гладкий перейшов на уряд генерального судді. 23 травня як переяславський полковник Щуровський підписав листа до царя зі скаргою на єпископа Мефодія (Филимоновича).

Брав участь у обороні Переяслава від військ правобережного гетьмана Юрія Хмельницького у червні 1662. У листі до царя від 25 червня Сомко згадує Щуровського, перелічуючи полковників, які перебувають при гетьмані зі своїми полками. Очолював полк у битві під Каневом 26 липня, де правобережні козаки та кримські татари зазнали нищівної поразки від військ Якима Сомка та московського воєводи Гр. Ромодановського. Переяславський полк відзначився у цій битві.

Активно підтримував Сомка у політичній боротьбі наприкінці 1662 — на початку 1663 року. У вересні 1662 підписав колективний лист лівобережної старшини до Олексія Михайловича на підтримку політики Сомка та з засудженням дій «кошового гетьмана» Івана Брюховецького.

Виконував дипломатичні доручення лівобережного гетьмана. На початку 1663 разом із лубенським полковником Степаном Шамрицьким та ігуменом Мгарського монастиря Віктором Загоровським вів перемови у Переяславі з представниками короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира. 2 лютого зустрічався у Переяславі з царським посланцем Федором Лодиженським, у подарунок від якого отримав два соболі.

Після поразки Сомка на чорній раді в Ніжині у червні 1663 взятий під варту, утримувався в Ніжинському замку. 28 вересня страчений у Борзні за вироком військового суду разом з гетьманом Сомком та іншими його прибічниками.

Нащадки

Донька Тетяна (Щуровщанка) першим шлюбом одружена з Павлом Рустановичем — етнічним греком, військовим товаришем Переяславського полку, найбагатшим купцем у Переяславі. Другим шлюбом — з Іваном Берлом (? — 1721) — вороньківським сотником, переяславським полковим суддею.

Примітки

Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк. — Київ, 2004
Кривошея В. Вузлові протиріччя як передумови національної революції середини XVII ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2008. — Вип. 24
Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010
. Архів оригіналу за 1 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2023.
Дан О. Становлення козацтва як соціального стану на Брацлавщині // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2010. — Вип. 28
Бабулин Иг. Каневская битва 16 июля 1662 г. Забытая победа. — Москва, 2015
Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654—1665. — Київ, 2001
Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011

[:0-1] Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк. — Київ, 2004

[:1-2] Кривошея В. Вузлові протиріччя як передумови національної революції середини XVII ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2008. — Вип. 24

[:2-3] Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010

[:3-4] . Архів оригіналу за 1 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2023.

[:4-5] Дан О. Становлення козацтва як соціального стану на Брацлавщині // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2010. — Вип. 28

[:5-6] Бабулин Иг. Каневская битва 16 июля 1662 г. Забытая победа. — Москва, 2015

[:6-7] Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654—1665. — Київ, 2001

[:7-8] Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011