Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Зару́чені» (італ. I promessi sposi) — історичний роман італійського письменника Алессандро Мандзоні, написаний у 1821—1842 роках. Перша версія книги опублікована у 1823 році, остаточний авторський варіант — у 1842-му. Належить до класичних творів італійської літератури доби романтизму, є першим історичним романом, написаним італійською мовою, і найпопулярнішою італійською книгою XIX сторіччя.
| Заручені | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. I promessi sposi | ||||
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Алессандро Мандзоні | |||
| Мова | італійська | |||
| Написано | 1821—1842 | |||
| Опубліковано | 1823, 1842 | |||
| Країна | Італія | |||
| Переклад | Петро Соколовський | |||
| У «Гутенберзі» | 45334 | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Історія
Життя Алессандро Мандзоні припало на Рісорджименто — добу визвольних змагань італійців за незалежність і єдність своєї держави. Письменник, який був не тільки палким патріотом, а й розповсюджувачем ідей гуманізму, не міг стояти осторонь від трагічних подій в історії своєї батьківщини. Свої погляди на події італійської історії він виклав у драмах «Граф Карманьйола» і «Адельгіз». Попри свою художню значимість обидві були сприйняті досить прохолодно. Тоді Мандзоні задумав написати твір більшого формату.
Роботу над романом письменник розпочав 1821 року в умовах жорсткої іноземної цензури (значна частина тодішньої Італії знаходилась під владою австрійців). За Алессандро Мандзоні, причетному до ліберальних кіл і запідозреному в антиурядовій змові, встановили нагляд. Щоб позбутися стеження, він виїхав з Мілана на свою віллу в , що на березі озера Комо. В цих рідних для нього околицях і побачили світ перші сторінки майбутнього твору. Автор працював із великим натхненням і задоволенням, а для створення правдивого історичного тла для своїх героїв він ретельно досліджував праці таких істориків як , Лудовіко Антоніо Мураторі, , Мелькіорре Джойа, . Пізніше у «Заручених» він посилатиметься на твори деяких з них, а окремі історичні документи цитуватиме дослівно.
Таке натхнення принесло свої плоди і в 1823 році роботу над твором було завершено. Першодрук роману побачив світ у цьому ж році під назвою «Fermo e Lucia». Вважають, що фабулу твору і його першу назву Алессандро Мандзоні міг обрати за прикладом творів свого друга Гете, зокрема, його поеми . Друге видання роману вже під назвою «Заручені» («I promessi sposi») надрукували трьома томами у 1825—1827 роках (дехто з дослідників вважає це видання першим). Втім, ця робота автора не вдовольнила, оскільки була написана ломбардійською говіркою літературної італійської мови, переобтяженою пишними зворотами і діалектизмами, тобто мовою, якою тоді взагалі мало хто послуговувався. Тож письменнику спало на думку переписати «Заручених» флорентійським діалектом, оскільки Флоренцію вважали осередком італійської культури взагалі. З цією метою він здійснив подорож річкою Арно, а в самій Флоренції протягом кількох тижнів активно співпрацював з відомими письменниками і мовознавцями. Алессандро Мандзоні також здійснив широкі практичні дослідження, дослухаючись до живої мови простих городян, вишукуючи забуті народні афоризми тощо. На зібраному багатому матеріалі він докорінно переробив роман: змінив фонетичну структуру і застарілі граматичні конструкції, повністю переписав діалоги. Ця остаточна редакція «Заручених» побачила світ у 1840—1842 роках.
Сюжет
У селі поблизу Лекко збираються одружитися Ренцо Трамальїно і Лючія Монделла, та священник Абондіо, який мав їх обвінчати, отримує загрозливе попередження з боку місцевого феодала дона Родріго. Боязкий церковнослужбовець відразу ж відмовляється від виконання свого обов'язку. Ренцо, Лючія та її мати — Аньєзе — укладають два альтернативних плани: згідно першого вони покладаються на допомогу ченця Крістофоро, згідно другого намагаються обвінчатись за особливою формулою, яка б змусила отця Абондіо визнати їхній шлюб як фактичний. Тим часом дон Родріго спланував викрасти Лючію. За збігом обставин другий план заручених і план дона Родріго одночасно зазнають краху. Тепер молодятам залишається сподіватись лише на падре Крістофоро, адже розлючений невдачею Родріго не відмовляється від переслідувань.
За сприяння ченця Лючія й Аньєзе знаходять прихисток у жіночому монастирі в Монці, де ними опікується монахиня з аристократичним минулим — синьйора Гертруда. Ренцо ж прямує до Мілана, де йому б мали допомогти з роботою брати капуцини. Однак там хлопець потрапляє у вир голодного бунту і через нерозважливість підпадає під підозру як один з головних заколотників. Рятуючись від арешту, Ренцо покидає Міланське герцогство і переховується на території сусідньої держави — Венеційської республіки. До цієї невдачі додається ще одна несподіванка: синьйора Гертруда через особисті обставини дуже далека від засад монастирського життя і тому легко легко спокушається видати Лючію у руки браві (розбійників), підісланих феодалом Безіменним. Це друг дона Родріго із ще кривавішим ніж у того минулим. Однак у палаці Безіменного трапляється чудо: полонянка гарячою молитвою і обітницею Богородиці спричиняється до навернення тирана. Наступного ж дня Безіменний не тільки відпускає Лючію, а й сам стає на шлях каяття і покути.
Лючія, не маючи відомостей про Ренцо, опиняється під опікою міланської дворянки донни Прасседе. Аньєзе залишається у сільських родичів. Тим часом у Мілані події набувають трагічного оберту: місто охоплює спочатку голод, а згодом моровиця. Ренцо, перехворівши чумою, повертається до рідного села, де отримує приблизні відомості щодо місця перебування Лючії й Аньєзе. Він прямує до Мілану на розшуки коханої і знаходить її у — на щастя, вона вже перехворіла і почувається добре. Тут же працює і падре Крістофоро, який церковною владою звільняє дівчину від даної обітниці довічної цноти. Ще один в'язень лазарету не хто інший як дон Родріго, втім, цей бранець хвороби перебуває у передсмертному стані і згодом конає. Заручені повертаються до рідної домівки, де отець Абондіо, звільнившись зі смертю Родріго від усіх свої страхів, нарешті вінчає молодят.
Ілюстрації до перших видань роману
 |  |  |  |
Браві загрожують отцю Абондіо. | Лючія, Аньєзе і Ренцо. | Крістофоро стає на шлях чернецтва. | Палац дона Родріго. |
 |  |  |  |
Голодний бунт. | В монастирі у сеньйори Гертруди. | Викрадення Лючії. | Безіменний і кардинал Борромео. |
Аналіз твору
Роман «Заручені» написаний у стилі романтизму. Серед типових ознак романтичного стилю слід вказати на головних героїв — Ренцо й Лючію — постатей цілком вигаданих і зв'язаних між собою заплутаною історією кохання, що зустрічає багато перешкод. Однак у романі можна побачити також і елементи реалізму. Це не тільки історичне тло, виписане у найдрібніших деталях, але і сама будова сюжету, де головними героями виступають прості селяни. Для італійської літератури того часу, зокрема для романтичних творів це було новинкою, адже зазвичай автори відводили в них перше місце героїчним персонажам: аристократам, лицарям, воєначальникам, особам багатим і знаменитим. Мандзоні ж показав, що головними творцями історії є звичайні люди. Соціальний характер «Заручених» вплинув на формування реалізму в італійській літературі і став основою для появи веризму.
До романтичних елементів твору часто зараховують і його фабулу, побудовану на протистоянні добра й зла. Причому будь-яке зло у романі (навіть пасивне, як от боягузтво отця Абондіо) призводить до тих чи інших форм насильства, а добро у Мандзоні завжди беззбройне і взагалі не героїчне. Однак така побудова сюжету має іншу причину — релігійні погляди письменника, адже він протягом усього життя літературною працею поширював засади християнської моралі. Релігійний вплив можна відстежити у таких епізодах як голодний бунт 1628 року, де автор одночасно вказує на його обумовленість несправедливим суспільним ладом, але засуджує насильницькі дії заколотників; опис навернення Безіменного, який стався без жодної загрози його життю і свободі, виключно за рахунок добровільної жертви невинної дівчини; заклики до прощення, благодійництва, абсолютної чесності, які супроводжують різні епізоди. Разом з тим письменник уникнув клерикалізму, беззастережного піднесення церковних діячів, змалювавши серед них не тільки доброчесних, але і злочинних (отець Абондіо, черниця Гертруда).
Алессандро Мандзоні не був першовідкривачем жанру історичного роману. Своїм попередником і вчителем він вважав Вальтера Скотта, називаючи того «Гомером історичного роману». З цього приводу був складений літературний анекдот про те, що Вальтер Скотт назвав «Зручених» своїм найкращим романом.
В романі «Заручені» окрім основної сюжетної лінії є багато відгалужень (як от оповіді про доктора Крутія, мазальників тощо), кожне з яких являє собою невеличку завершену історію. Чимало з них автор запозичив у ломбардському фольклорі, а окремі були взяті з історичних праць. Зокрема, реальними постатями є падре Крістофоро, Безіменний (прообразом якого став міланський феодал ), синьйора Гертруда (прототипом для неї послужила дочка міланського графа Маріанна де Лейва). Їхні життєписи подані досить повно і достовірно, за винятком останнього: в біографії «черниці з Монци» письменник випустив окремі деталі і зсунув датування подій. Алессандро Мандзоні детально описав діяння кардинала Федеріко Борромео, чию славу дещо затьмарив його більш відомий кузен Карло Борромео, епізоди з життя Антоніо Феррера, . Надзвичайно прискіпливо автор поставився до створення історичного тла: він бездоганно послідовно описує події війни за мантуанську спадщину, голод 1628—1630 років, вторгнення ландскнехтів, принесену ними чуму 1630 року; яскраво змальовує атмосферу і діяльність монаті. В цих історичних картинах він проводить паралелі із сучасним для нього станом Італії, яка в XIX столітті залишалась такою ж поділеною і слабкою як і в XVII сторіччі.
Така відданість історичній правді та приховані алегорії на чужоземне панування змусили письменника вдатися до застережних заходів, адже роман не міг бути виданий без ретельної цензури. Саме тому у короткій передмові Алессандро Мандзоні подає його як перепис рукопису начебто невідомого автора, а в самому тексті уникає посилань на окремі топоніми й аристократичні прізвища, щоб не завдати шкоди імені нащадків, які можуть їх носити.
Окремі історичні епізоди дали поштовх Алессандру Мандзоні для подальших творчих досліджень. Наприклад, мазальники, опис яких можна віднайти в прикінцевих главах, де змальована епідемія чуми, стали героями (1840). У цій праці письменник не тільки докладніше висвітлив діяльність цих вигаданих злочинців, але й подав описи реальних розправ над ними, засудивши забобонність.
Здійснена автором робота з переписування цілого роману мала велике значення для розвитку сучасної італійської мови, а також стала певною соціальною революцією, оскільки до того часу літературною італійською користувались здебільшого в аристократичних колах. Ця мова Данте сильно відрізнялась від живої мови простого люду. Алессандро Мандзоні вдалося прокласти місток між цими мовними середовищами: зберігши багатство літературної італійської, він одночасно збагатив її простонародними словами. Джованні Джентіле підніс роман «Заручені» до рівня «національної книги», поставивши його в один ряд із таким шедевром італійської літератури як «Божественна комедія».
Місця дії «Заручених»
 |  |  |  |  |
Краєвид озера Комо за життя Мандзоні (полотно ). | Брама «будинку Лючії». | Замок Безіменного. | Вулиця Синьйори в Монці та мур монастиря св. Маргарити. | (1880 рік). |
Визнання
«Заручені» стали першим історичним романом, написаним італійською. З цих причин твір набув популярності як в академічних колах, так і серед масового читача. Постать отця Абондіо стала символічною в італійській літературі, а деякі цитати з роману перетворились на крилаті вислови (наприклад, Error, conditio, votum, cognatio, crimen). Ще за життя Мандзоні про роман схвально відгукувались , Джованні Верга, і Джованні Пасколі. Стиль і мову автора почали наслідувати. Так, роман надихнув на створення «Безіменного», а Антоніо Бальбіани написав за його мотивами низку творів: «Ласко, розбійник з Вальсасіни, або через шістьдесят років після „Заручених“», «Сини Ренцо Трамальїно і Лючії Монделла», «Останній з родини Трамальїно».
Втім, були і негативні оцінки, наприклад, Джозуе Кардуччі критикував мову роману. Алессандро Мандзоні також часто звинувачували у надмірній романтичній патетиці. У 1929 році написав пародію на «Заручених», замінивши патетичні сцени уривками з еротичним або політичним змістом (зокрема, сатирою на фашизм).
Аналізу найвидатнішого твору Алессандро Мандзоні присвячено чимало літературознавчих досліджень, наприклад, про «Заручених» згадував у своєму історичному есе «Примітки на полях „Імені рози“» Умберто Еко. Роман вважають найвищим творчим досягненням письменника, в італійських школах він входить до обов'язкової програми з вивчення літератури.
«Заручені» неодноразово перевидавались італійською та іншими мовами. Український переклад роману виконав Петро Соколовський, українською твір вперше надрукували у видавництві «Дніпро» 1985 року. Відомо п'ять кінематографічних і чотири телевізійних екранізації роману, за його мотивами створено декілька опер і дві пьєси.
Джерела
- Оксана Пахльовська Епоха Рісорджіменто і творчість Алессандро Мандзоні // Заручені. — К.: «Дніпро», 1985. — С. 13—22.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zaru cheni ital I promessi sposi istorichnij roman italijskogo pismennika Alessandro Mandzoni napisanij u 1821 1842 rokah Persha versiya knigi opublikovana u 1823 roci ostatochnij avtorskij variant u 1842 mu Nalezhit do klasichnih tvoriv italijskoyi literaturi dobi romantizmu ye pershim istorichnim romanom napisanim italijskoyu movoyu i najpopulyarnishoyu italijskoyu knigoyu XIX storichchya Zarucheniital I promessi sposiObkladinka vidannya 1840 roku ZhanrromanFormaromanAvtorAlessandro MandzoniMovaitalijskaNapisano1821 1842Opublikovano1823 1842KrayinaItaliyaPerekladPetro SokolovskijU Gutenberzi 45334 Cej tvir u VikishovishiIstoriyaVilla Mandzoni v de rozpochato robotu nad romanom Zhittya Alessandro Mandzoni pripalo na Risordzhimento dobu vizvolnih zmagan italijciv za nezalezhnist i yednist svoyeyi derzhavi Pismennik yakij buv ne tilki palkim patriotom a j rozpovsyudzhuvachem idej gumanizmu ne mig stoyati ostoron vid tragichnih podij v istoriyi svoyeyi batkivshini Svoyi poglyadi na podiyi italijskoyi istoriyi vin viklav u dramah Graf Karmanjola i Adelgiz Popri svoyu hudozhnyu znachimist obidvi buli sprijnyati dosit proholodno Todi Mandzoni zadumav napisati tvir bilshogo formatu Robotu nad romanom pismennik rozpochav 1821 roku v umovah zhorstkoyi inozemnoyi cenzuri znachna chastina todishnoyi Italiyi znahodilas pid vladoyu avstrijciv Za Alessandro Mandzoni prichetnomu do liberalnih kil i zapidozrenomu v antiuryadovij zmovi vstanovili naglyad Shob pozbutisya stezhennya vin viyihav z Milana na svoyu villu v sho na berezi ozera Komo V cih ridnih dlya nogo okolicyah i pobachili svit pershi storinki majbutnogo tvoru Avtor pracyuvav iz velikim nathnennyam i zadovolennyam a dlya stvorennya pravdivogo istorichnogo tla dlya svoyih geroyiv vin retelno doslidzhuvav praci takih istorikiv yak Ludoviko Antonio Muratori Melkiorre Dzhoja Piznishe u Zaruchenih vin posilatimetsya na tvori deyakih z nih a okremi istorichni dokumenti cituvatime doslivno Take nathnennya prineslo svoyi plodi i v 1823 roci robotu nad tvorom bulo zaversheno Pershodruk romanu pobachiv svit u comu zh roci pid nazvoyu Fermo e Lucia Vvazhayut sho fabulu tvoru i jogo pershu nazvu Alessandro Mandzoni mig obrati za prikladom tvoriv svogo druga Gete zokrema jogo poemi Druge vidannya romanu vzhe pid nazvoyu Zarucheni I promessi sposi nadrukuvali troma tomami u 1825 1827 rokah dehto z doslidnikiv vvazhaye ce vidannya pershim Vtim cya robota avtora ne vdovolnila oskilki bula napisana lombardijskoyu govirkoyu literaturnoyi italijskoyi movi pereobtyazhenoyu pishnimi zvorotami i dialektizmami tobto movoyu yakoyu todi vzagali malo hto poslugovuvavsya Tozh pismenniku spalo na dumku perepisati Zaruchenih florentijskim dialektom oskilki Florenciyu vvazhali oseredkom italijskoyi kulturi vzagali Z ciyeyu metoyu vin zdijsniv podorozh richkoyu Arno a v samij Florenciyi protyagom kilkoh tizhniv aktivno spivpracyuvav z vidomimi pismennikami i movoznavcyami Alessandro Mandzoni takozh zdijsniv shiroki praktichni doslidzhennya dosluhayuchis do zhivoyi movi prostih gorodyan vishukuyuchi zabuti narodni aforizmi tosho Na zibranomu bagatomu materiali vin dokorinno pererobiv roman zminiv fonetichnu strukturu i zastarili gramatichni konstrukciyi povnistyu perepisav dialogi Cya ostatochna redakciya Zaruchenih pobachila svit u 1840 1842 rokah SyuzhetU seli poblizu Lekko zbirayutsya odruzhitisya Renco Tramalyino i Lyuchiya Mondella ta svyashennik Abondio yakij mav yih obvinchati otrimuye zagrozlive poperedzhennya z boku miscevogo feodala dona Rodrigo Boyazkij cerkovnosluzhbovec vidrazu zh vidmovlyayetsya vid vikonannya svogo obov yazku Renco Lyuchiya ta yiyi mati Anyeze ukladayut dva alternativnih plani zgidno pershogo voni pokladayutsya na dopomogu chencya Kristoforo zgidno drugogo namagayutsya obvinchatis za osoblivoyu formuloyu yaka b zmusila otcya Abondio viznati yihnij shlyub yak faktichnij Tim chasom don Rodrigo splanuvav vikrasti Lyuchiyu Za zbigom obstavin drugij plan zaruchenih i plan dona Rodrigo odnochasno zaznayut krahu Teper molodyatam zalishayetsya spodivatis lishe na padre Kristoforo adzhe rozlyuchenij nevdacheyu Rodrigo ne vidmovlyayetsya vid peresliduvan Za spriyannya chencya Lyuchiya j Anyeze znahodyat prihistok u zhinochomu monastiri v Monci de nimi opikuyetsya monahinya z aristokratichnim minulim sinjora Gertruda Renco zh pryamuye do Milana de jomu b mali dopomogti z robotoyu brati kapucini Odnak tam hlopec potraplyaye u vir golodnogo buntu i cherez nerozvazhlivist pidpadaye pid pidozru yak odin z golovnih zakolotnikiv Ryatuyuchis vid areshtu Renco pokidaye Milanske gercogstvo i perehovuyetsya na teritoriyi susidnoyi derzhavi Venecijskoyi respubliki Do ciyeyi nevdachi dodayetsya she odna nespodivanka sinjora Gertruda cherez osobisti obstavini duzhe daleka vid zasad monastirskogo zhittya i tomu legko legko spokushayetsya vidati Lyuchiyu u ruki bravi rozbijnikiv pidislanih feodalom Bezimennim Ce drug dona Rodrigo iz she krivavishim nizh u togo minulim Odnak u palaci Bezimennogo traplyayetsya chudo polonyanka garyachoyu molitvoyu i obitniceyu Bogorodici sprichinyayetsya do navernennya tirana Nastupnogo zh dnya Bezimennij ne tilki vidpuskaye Lyuchiyu a j sam staye na shlyah kayattya i pokuti Lyuchiya ne mayuchi vidomostej pro Renco opinyayetsya pid opikoyu milanskoyi dvoryanki donni Prassede Anyeze zalishayetsya u silskih rodichiv Tim chasom u Milani podiyi nabuvayut tragichnogo obertu misto ohoplyuye spochatku golod a zgodom morovicya Renco perehvorivshi chumoyu povertayetsya do ridnogo sela de otrimuye priblizni vidomosti shodo miscya perebuvannya Lyuchiyi j Anyeze Vin pryamuye do Milanu na rozshuki kohanoyi i znahodit yiyi u na shastya vona vzhe perehvorila i pochuvayetsya dobre Tut zhe pracyuye i padre Kristoforo yakij cerkovnoyu vladoyu zvilnyaye divchinu vid danoyi obitnici dovichnoyi cnoti She odin v yazen lazaretu ne hto inshij yak don Rodrigo vtim cej branec hvorobi perebuvaye u peredsmertnomu stani i zgodom konaye Zarucheni povertayutsya do ridnoyi domivki de otec Abondio zvilnivshis zi smertyu Rodrigo vid usih svoyi strahiv nareshti vinchaye molodyat Ilyustraciyi do pershih vidan romanu Bravi zagrozhuyut otcyu Abondio Lyuchiya Anyeze i Renco Kristoforo staye na shlyah chernectva Palac dona Rodrigo Golodnij bunt V monastiri u senjori Gertrudi Vikradennya Lyuchiyi Bezimennij i kardinal Borromeo Analiz tvoruRoman Zarucheni napisanij u stili romantizmu Sered tipovih oznak romantichnogo stilyu slid vkazati na golovnih geroyiv Renco j Lyuchiyu postatej cilkom vigadanih i zv yazanih mizh soboyu zaplutanoyu istoriyeyu kohannya sho zustrichaye bagato pereshkod Odnak u romani mozhna pobachiti takozh i elementi realizmu Ce ne tilki istorichne tlo vipisane u najdribnishih detalyah ale i sama budova syuzhetu de golovnimi geroyami vistupayut prosti selyani Dlya italijskoyi literaturi togo chasu zokrema dlya romantichnih tvoriv ce bulo novinkoyu adzhe zazvichaj avtori vidvodili v nih pershe misce geroyichnim personazham aristokratam licaryam voyenachalnikam osobam bagatim i znamenitim Mandzoni zh pokazav sho golovnimi tvorcyami istoriyi ye zvichajni lyudi Socialnij harakter Zaruchenih vplinuv na formuvannya realizmu v italijskij literaturi i stav osnovoyu dlya poyavi verizmu Do romantichnih elementiv tvoru chasto zarahovuyut i jogo fabulu pobudovanu na protistoyanni dobra j zla Prichomu bud yake zlo u romani navit pasivne yak ot boyaguztvo otcya Abondio prizvodit do tih chi inshih form nasilstva a dobro u Mandzoni zavzhdi bezzbrojne i vzagali ne geroyichne Odnak taka pobudova syuzhetu maye inshu prichinu religijni poglyadi pismennika adzhe vin protyagom usogo zhittya literaturnoyu praceyu poshiryuvav zasadi hristiyanskoyi morali Religijnij vpliv mozhna vidstezhiti u takih epizodah yak golodnij bunt 1628 roku de avtor odnochasno vkazuye na jogo obumovlenist nespravedlivim suspilnim ladom ale zasudzhuye nasilnicki diyi zakolotnikiv opis navernennya Bezimennogo yakij stavsya bez zhodnoyi zagrozi jogo zhittyu i svobodi viklyuchno za rahunok dobrovilnoyi zhertvi nevinnoyi divchini zakliki do proshennya blagodijnictva absolyutnoyi chesnosti yaki suprovodzhuyut rizni epizodi Razom z tim pismennik uniknuv klerikalizmu bezzasterezhnogo pidnesennya cerkovnih diyachiv zmalyuvavshi sered nih ne tilki dobrochesnih ale i zlochinnih otec Abondio chernicya Gertruda Alessandro Mandzoni ne buv pershovidkrivachem zhanru istorichnogo romanu Svoyim poperednikom i vchitelem vin vvazhav Valtera Skotta nazivayuchi togo Gomerom istorichnogo romanu Z cogo privodu buv skladenij literaturnij anekdot pro te sho Valter Skott nazvav Zruchenih svoyim najkrashim romanom V romani Zarucheni okrim osnovnoyi syuzhetnoyi liniyi ye bagato vidgaluzhen yak ot opovidi pro doktora Krutiya mazalnikiv tosho kozhne z yakih yavlyaye soboyu nevelichku zavershenu istoriyu Chimalo z nih avtor zapozichiv u lombardskomu folklori a okremi buli vzyati z istorichnih prac Zokrema realnimi postatyami ye padre Kristoforo Bezimennij proobrazom yakogo stav milanskij feodal sinjora Gertruda prototipom dlya neyi posluzhila dochka milanskogo grafa Marianna de Lejva Yihni zhittyepisi podani dosit povno i dostovirno za vinyatkom ostannogo v biografiyi chernici z Monci pismennik vipustiv okremi detali i zsunuv datuvannya podij Alessandro Mandzoni detalno opisav diyannya kardinala Federiko Borromeo chiyu slavu desho zatmariv jogo bilsh vidomij kuzen Karlo Borromeo epizodi z zhittya Antonio Ferrera Nadzvichajno priskiplivo avtor postavivsya do stvorennya istorichnogo tla vin bezdoganno poslidovno opisuye podiyi vijni za mantuansku spadshinu golod 1628 1630 rokiv vtorgnennya landsknehtiv prinesenu nimi chumu 1630 roku yaskravo zmalovuye atmosferu i diyalnist monati V cih istorichnih kartinah vin provodit paraleli iz suchasnim dlya nogo stanom Italiyi yaka v XIX stolitti zalishalas takoyu zh podilenoyu i slabkoyu yak i v XVII storichchi Taka viddanist istorichnij pravdi ta prihovani alegoriyi na chuzhozemne panuvannya zmusili pismennika vdatisya do zasterezhnih zahodiv adzhe roman ne mig buti vidanij bez retelnoyi cenzuri Same tomu u korotkij peredmovi Alessandro Mandzoni podaye jogo yak perepis rukopisu nachebto nevidomogo avtora a v samomu teksti unikaye posilan na okremi toponimi j aristokratichni prizvisha shob ne zavdati shkodi imeni nashadkiv yaki mozhut yih nositi Okremi istorichni epizodi dali poshtovh Alessandru Mandzoni dlya podalshih tvorchih doslidzhen Napriklad mazalniki opis yakih mozhna vidnajti v prikincevih glavah de zmalovana epidemiya chumi stali geroyami 1840 U cij praci pismennik ne tilki dokladnishe visvitliv diyalnist cih vigadanih zlochinciv ale j podav opisi realnih rozprav nad nimi zasudivshi zabobonnist Zdijsnena avtorom robota z perepisuvannya cilogo romanu mala velike znachennya dlya rozvitku suchasnoyi italijskoyi movi a takozh stala pevnoyu socialnoyu revolyuciyeyu oskilki do togo chasu literaturnoyu italijskoyu koristuvalis zdebilshogo v aristokratichnih kolah Cya mova Dante silno vidriznyalas vid zhivoyi movi prostogo lyudu Alessandro Mandzoni vdalosya proklasti mistok mizh cimi movnimi seredovishami zberigshi bagatstvo literaturnoyi italijskoyi vin odnochasno zbagativ yiyi prostonarodnimi slovami Dzhovanni Dzhentile pidnis roman Zarucheni do rivnya nacionalnoyi knigi postavivshi jogo v odin ryad iz takim shedevrom italijskoyi literaturi yak Bozhestvenna komediya Miscya diyi Zaruchenih Krayevid ozera Komo za zhittya Mandzoni polotno Brama budinku Lyuchiyi Zamok Bezimennogo Vulicya Sinjori v Monci ta mur monastirya sv Margariti 1880 rik Viznannya Zarucheni stali pershim istorichnim romanom napisanim italijskoyu Z cih prichin tvir nabuv populyarnosti yak v akademichnih kolah tak i sered masovogo chitacha Postat otcya Abondio stala simvolichnoyu v italijskij literaturi a deyaki citati z romanu peretvorilis na krilati vislovi napriklad Error conditio votum cognatio crimen She za zhittya Mandzoni pro roman shvalno vidgukuvalis Dzhovanni Verga i Dzhovanni Paskoli Stil i movu avtora pochali nasliduvati Tak roman nadihnuv na stvorennya Bezimennogo a Antonio Balbiani napisav za jogo motivami nizku tvoriv Lasko rozbijnik z Valsasini abo cherez shistdesyat rokiv pislya Zaruchenih Sini Renco Tramalyino i Lyuchiyi Mondella Ostannij z rodini Tramalyino Vtim buli i negativni ocinki napriklad Dzhozue Karduchchi kritikuvav movu romanu Alessandro Mandzoni takozh chasto zvinuvachuvali u nadmirnij romantichnij patetici U 1929 roci napisav parodiyu na Zaruchenih zaminivshi patetichni sceni urivkami z erotichnim abo politichnim zmistom zokrema satiroyu na fashizm Analizu najvidatnishogo tvoru Alessandro Mandzoni prisvyacheno chimalo literaturoznavchih doslidzhen napriklad pro Zaruchenih zgaduvav u svoyemu istorichnomu ese Primitki na polyah Imeni rozi Umberto Eko Roman vvazhayut najvishim tvorchim dosyagnennyam pismennika v italijskih shkolah vin vhodit do obov yazkovoyi programi z vivchennya literaturi Zarucheni neodnorazovo perevidavalis italijskoyu ta inshimi movami Ukrayinskij pereklad romanu vikonav Petro Sokolovskij ukrayinskoyu tvir vpershe nadrukuvali u vidavnictvi Dnipro 1985 roku Vidomo p yat kinematografichnih i chotiri televizijnih ekranizaciyi romanu za jogo motivami stvoreno dekilka oper i dvi pyesi DzherelaOksana Pahlovska Epoha Risordzhimento i tvorchist Alessandro Mandzoni Zarucheni K Dnipro 1985 S 13 22