Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Черни́ця з Мо́нци (4 грудня 1575, Мілан — 17 січня 1650, там же) — монахиня-бенедиктинка монастиря святої Маргарити в Монці, відома святенницьким життям і повним покаянням. При народженні отримала ім'я Маріа́нна де Ле́йва, в чернецтві звалася сестра Вірджи́нія Марі́я або просто сестра́ Вірджи́нія, також мала прізвисько Синьйо́ра. Її життєпис поширився в народі і став основою для низки мистецьких творів, найвідоміший з яких — роман Алессандро Мандзоні «Заручені».
| Вірджинія Марія | |
|---|---|
 «Черниця з Монци» — картина (1861). | |
| Ім'я при народженні: | Маріанна де Лейва |
| Релігія: | християнство |
| Конфесія: | католицтво |
| Деномінація: | бенедиктинка |
| Титулування: | черниця |
| Дата народження: | 4 грудня 1575 |
| Місце народження: | Мілан |
| Дата смерті: | 17 січня 1650 |
| Місце смерті: | Мілан |
| Країна: |  Міланське герцогство |
| Національність: | італійка |
 Черниця з Монци у Вікісховищі | |
Життєпис
Ранні роки
Походила з аристократичної родини де Лейва. Її давній пращур Антоніо де Лейва відзначився у битві при Павії, за що король Карл V нагородив його маєтком у Монці (північ Італії на той час була під владою Іспанії). Інший її предок — Луїджі де Лейва — був першим іспанським губернатором Міла́ну. Батько Маріанни, Мартіно де Лейва, приходився праправнуком Антоніо де Лейва.
Її мати — Вірджинія Марія — була дочкою Томмазо Маріно і вдовою графа Ерколе Піо де Савоя. Від першого шлюбу вона мала єдиного сина і чотирьох дочок. Ставши удовою в 1573 році, вона вже 22 грудня 1574 року вдруге вийшла заміж за Мартіно де Лейва. Її посаг складали дві вілли у Монці. Невдовзі після народження Маріанни мати стала жертвою епідемії чуми, що охопила Мілан у 1576 році.
На момент смерті матері рід де Лейва володів значними маєтностями в Монці та околицях, займаючи одне з перших місць серед місцевих феодалів. Майнові права на цей значний спадок в рівних долях належали усім дітям Вірджинії Марії, однак для Мартіно де Лейва було важливим не розпорошувати багатств і не втрачати над ними контроль, тому бажаним нащадком для нього став пасинок Марко Піо де Савоя. Дочки Вірджинії Марії від першого шлюбу були відправлені в монастирі, таку ж долю готували й Маріанні. Ранній період життя майбутньої черниці з Монци докладно описав італійський письменник Алессандро Мандзоні у романі «Заручені», спираючись на історичні джерела того часу, зокрема, труди історика . Письменник змінив лише ім'я, подавши цю історію як життєпис «сестри Гертруди».
За свідоцтвом Мандзоні, щоб спонукати Маріанну до вступу в монастир її вже з ранніх років виховували у специфічній атмосфері, називаючи майбутньою абатисою. Дівчинці давали гратися ляльками, вдягнутими у чернечий одяг. Для здобуття освіти її відправили до монастиря святої Маргарити — одного з найвідоміших у Монці. Хоча таке виховання було нормою для тогочасних дівчат-аристократок, батько Маріанни уклав попередню домовленість із настоятелькою монастиря, тому там до неї ставилися з особливою увагою. Дівчинку оточили додатковими вигодами, про неї схвально відгукувалися старші черниці. З одного боку, це розпалювало в серці Маріанни марнославство і зверхність, вона звикалася з думкою про майбутній статус абатиси, як про щось належне, погорджуючи однолітками. З іншого боку, такий вплив не змінив природної вдачі дитини — ставши дорослішою, Маріанна усвідомила, що не готова до чернецтва, вона бажала бути дружиною і матір'ю.
Початок чернецтва
Коли Маріанні де Лейва сповнилось тринадцять років, батько змусив її зробити вибір між чернечим і сімейним життям. Втім, він потурбувався, щоб її рішення в жодному разі не завадило його цілям. Отже, як альтернативу монастирю дівчинці запропонували шлюб із Густаво Бранчіфорте, який був на 25 років старший за неї. За таких умов її вибір був передбачуваним: тринадцятирічна Маріанна вступила до новіціату монастиря святої Маргарити. Цей крок дався їй нелегко після запеклої внутрішньої боротьби. Через три роки вона склала довічні обітниці, здійснила постриження і стала повноправною черницею серед колишніх виховательок. Своїм чернечим ім'ям вона обрала ім'я матері, тобто стала сестрою Вірджинією Марією.
Змушена скоритися волі батька, вона усвідомлювала свій залежний стан і скоєне над нею психічне насильство, тому в монастирі сестра Вірджинія Марія духовно не розвивалася. Її внутрішній деградації сприяла деякої мірою й своєрідна «опіка» батька. Той, одружившись вдруге, забув про дочку і не бачився з нею, натомість намагався «віддячити» їй за добровільну жертву руками настоятельки, від якої домігся для дочки певних преференцій. Сестра Вірджинія Марія мала низку переваг в порівнянні з іншими молодшими черницями: їй давали більше особистої свободи, не ставили суворих вимог, а для особистих послуг приставили двох сестер, що мешкали з нею в одній келії. За ці переваги вона отримала прізвисько Синьйора. Все це створило підґрунтя для дисциплінарних порушень.
Злочинний шлях
Монастир святої Маргарити межував із будинком, що належав Жанові Паоло Осіо. Власник мав звичку з вікон свого дому спостерігати за життям у монастирському дворі. Одного разу Синьйора дізналася, що Осіо мав сексуальні стосунки з однією з вихованок монастирської школи — юнкою на ім'я Ізабелла. Сестра Вірджинія здійняла скандал, і батьки забрали Ізабеллу з монастиря. Можливим мотивом для такого рішення, окрім офіційно зазначених вимог щодо дотримання духовної чистоти, могли бути підсвідомі ревнощі, адже світські вихованки сестри Вірджинії могли бодай умовно «дозволити» собі такі розваги, від яких Синьйору змусили відректися.
Через кілька днів після зазначених подій в Монці був убитий один з агентів родини де Лейва. Припускають, що це вбивство скоїв Жан Паоло Осіо, щоби помститися Синьйорі за розлуку з уподобаною ним дівчиною. Тривалий час Осіо жив приховано в тому ж будинку, а згодом вирішив спокусити вже саму сестру Вірджинію. Він намагався привернути її увагу, але на деякий час змушений був покинути місто через кримінальні підозри й небезпеку арешту. Повернувшись через рік до домівки, Осіо домігся свого. Навесні 1598 року між ним і сестрою Вірджинією почалося листування, підтримувати яке допомагали сестри-келейниці Оттавія і Бенедетта. Під час одного побачення у житлі чоловіка Осіо (за словами сестри Вірджинії) зґвалтував її у присутності сестер-келейниць, які залишались бездіяльними свідками. Цей злочин не тільки не отримав розголосу, але навіть не викликав стійкої відрази у жертви: після численних покаянних листів Синьйора відновила стосунки зі своїм кривдником.
В подальші роки вони зустрічалися настільки часто, що їхні побачення набули звичного характеру. За свідченнями сестер Оттавії й Бенедетти, Осіо часто бачився із сестрою Вірджинією у монастирській келії і навіть вступав там у сексуальні стосунки з нею в їхній присутності. На початку 1602 року сестра Вірджинія народила в монастирі дитину. Пологи сталися вночі, обслуговували породіллю її ж сусідки по келії. Хлопчик народився мертвим, за свідченнями сестри Оттавії, труп вивіз батько. 8 серпня 1604 року Синьйора вдруге народила, цього разу здорову дівчинку. Осіо відвіз її до Мілана, де новонароджену охрестили під ім'ям Альма Франческа Маргарита. Хрещеним був граф Франческо д'Адда. В подальшому дочка сестри Вірджинії вільно відвідувала монастир разом із батьком, що свідчило про те, що ці відносини не намагалися ретельно приховувати від настоятельки.
Втім, черниця Катерина, яка пішла до монастиря через свою бідність, дізналися про святотатства, які коїли ці чотири людини і не минула нагоди висловити сестрам своє обурення. Бажаючи покінчити з шантажем, Осіо вбив її, завдавши ударів ломом. Труп спочатку приховав у курнику, а в монастирському мурі зробив дірку, щоб створити враження, наче сестра Катерина втекла сама. Пізніше він поховав труп. У 1606 році за схожих обставин була вбита ще одна жінка, яка погрожувала повідомити про заборонені відносини. Після другого вбивства Осіо дійшов висновку, що треба позбутися і сестер-келейниць, які бачили аж надто багато. Сестру Оттавію він втопив у річці, а сестру Бенедетту кинув у колодязь. Оттавії вдалося вижити, а Бенедетта померла майже відразу після того, як надійшла допомога, втім, перед смертю і вона встигла розповісти достатньо, щоби склалася картина злочинного співжиття Синьйори і Жана Паоло Осіо.
Під час арешту 15 листопада 1607 року сестра Вірджинія захищалася мечем, однак була схоплена. Осіо вдалося втекти. Від поліції він переховувався в одній з таверн Мілана, де його зрадили і вбили найближчі друзі. Голову злочинця кинули до ніг губернатора.
Під час судового процесу сестра Вірджинія перебувала у бенедиктинському монастирі Сан-Ульдеріко в Мілані. Процес привернув увагу публіки не тільки через жорстокість скоєних злочинів, але й завдяки неприхованому нахабству підсудних. Розслідування показало, що більшість дисциплінарних порушень можна було виявити відразу, якби не мовчазна згода сестер-келейниць. Причиною настільки довготривалого мовчання одні вважали високий авторитет Синьйори і матеріальні переваги від дружби з нею. На думку інших, це свідчило про аморальність келейниць, хоча і не таку велику як в їхньої господині. Особливо блюзнірським в цих умовах виглядало те, що підсудна носила ім'я Вірджинія, що в перекладі означає «цнотлива», а святотатські зачату дочку назвала іменем святої покровительки монастиря. 17 жовтня 1608 року сестрі Вірджинії оголосили вирок — пожиттєве ув'язнення.
Останні роки
За наказом кардинала Федеріко Борромео місцем покарання був обраний притулок для колишніх повій. Там сестру Вірджинію заточили до камери розміром 2,5 × 1,5 м, без права покидати її за будь-яких обставин. Єдиним зв'язком із світом у цій «могилі» був отвір, через який подавали їжу і необхідні предмети туалету. Синьйора провела у цьому помешканні 14 років. Згодом її відвідав кардинал Борромео і дійшов висновку, що каяття ув'язненої було щирим і вона вповні спокутувала свої гріхи. 2 вересня 1622 року він видав наказ про її звільнення.
Сестра Вірджинія не захотіла скористатися наданою їй свободою і залишилася жити в тому ж приміщенні добровільно. Черниця з Монци прожила в таких умовах ще 28 років і померла 17 січня 1650 року, досягши поважного віку в 74 роки. Протягом усього часу вона зберігала зв'язок із кардиналом Федеріко Борромео, який доручав її опіці монахинь, що сумнівалися у зробленому виборі й виявляли слабкодухість щодо послуху. Останки черниці з Монци поховали у родинній каплиці Сан-Діоніджі в Мілані, хоча нащадки роду де Лейва відреклися від рідства з нею. Каплиця була зруйнована у XVIII сторіччі.
Пам'ять
За життя черниці з Монци не було створено жодної її біографії, оскільки члени родини де Лейва не були зацікавлені в розголосі протиправного постриження, а чернечий статут не передбачав публічності. Однак гріховне життя в монастирі з далекосяжними наслідками, судовий процес і суворе покарання привернули увагу громадськості. Історія сестри Вірджинії започаткувала обговорення проблеми психологічного насилля над людиною, зокрема, і примусового постриження дівчат, до якого в ті часи вдавалися досить часто з династичних або економічних міркувань. Життя Синьйори набуло настільки широко розголосу, що перетворилось на народний переказ, який пережив свою героїню.
Життєпис черниці з Монци привернув увагу митців. Її уявні портрети створили італійські художники та . Італійський письменник Алессандро Мандзоні докладно описав першу половину життя Маріанни де Лейва (до початку злочинного шляху) в романі «Заручені».
В Мілані та Монці існують вулиці Синьйори, причому вулиця в Монці проходить повз мур вже неіснуючого монастиря святої Маргарити.
Примітки
- Заручені. — К.: «Дніпро», 1985. — С. 159—187.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cherni cya z Mo nci 4 grudnya 1575 15751204 Milan 17 sichnya 1650 tam zhe monahinya benediktinka monastirya svyatoyi Margariti v Monci vidoma svyatennickim zhittyam i povnim pokayannyam Pri narodzhenni otrimala im ya Maria nna de Le jva v chernectvi zvalasya sestra Virdzhi niya Mari ya abo prosto sestra Virdzhi niya takozh mala prizvisko Sinjo ra Yiyi zhittyepis poshirivsya v narodi i stav osnovoyu dlya nizki misteckih tvoriv najvidomishij z yakih roman Alessandro Mandzoni Zarucheni Virdzhiniya Mariya Chernicya z Monci kartina 1861 Im ya pri narodzhenni Marianna de LejvaReligiya hristiyanstvoKonfesiya katolictvoDenominaciya benediktinkaTituluvannya chernicyaData narodzhennya 4 grudnya 1575Misce narodzhennya MilanData smerti 17 sichnya 1650Misce smerti MilanKrayina Milanske gercogstvoNacionalnist italijka Chernicya z Monci u VikishovishiZhittyepisPalac Marino v yakomu narodilasya Marianna de Lejva Igrashki malenkoyi Marianni ilyustraciya do romanu Zarucheni 1840 r Ranni roki Pohodila z aristokratichnoyi rodini de Lejva Yiyi davnij prashur Antonio de Lejva vidznachivsya u bitvi pri Paviyi za sho korol Karl V nagorodiv jogo mayetkom u Monci pivnich Italiyi na toj chas bula pid vladoyu Ispaniyi Inshij yiyi predok Luyidzhi de Lejva buv pershim ispanskim gubernatorom Mila nu Batko Marianni Martino de Lejva prihodivsya prapravnukom Antonio de Lejva Yiyi mati Virdzhiniya Mariya bula dochkoyu Tommazo Marino i vdovoyu grafa Erkole Pio de Savoya Vid pershogo shlyubu vona mala yedinogo sina i chotiroh dochok Stavshi udovoyu v 1573 roci vona vzhe 22 grudnya 1574 roku vdruge vijshla zamizh za Martino de Lejva Yiyi posag skladali dvi villi u Monci Nevdovzi pislya narodzhennya Marianni mati stala zhertvoyu epidemiyi chumi sho ohopila Milan u 1576 roci Na moment smerti materi rid de Lejva volodiv znachnimi mayetnostyami v Monci ta okolicyah zajmayuchi odne z pershih misc sered miscevih feodaliv Majnovi prava na cej znachnij spadok v rivnih dolyah nalezhali usim dityam Virdzhiniyi Mariyi odnak dlya Martino de Lejva bulo vazhlivim ne rozporoshuvati bagatstv i ne vtrachati nad nimi kontrol tomu bazhanim nashadkom dlya nogo stav pasinok Marko Pio de Savoya Dochki Virdzhiniyi Mariyi vid pershogo shlyubu buli vidpravleni v monastiri taku zh dolyu gotuvali j Marianni Rannij period zhittya majbutnoyi chernici z Monci dokladno opisav italijskij pismennik Alessandro Mandzoni u romani Zarucheni spirayuchis na istorichni dzherela togo chasu zokrema trudi istorika Pismennik zminiv lishe im ya podavshi cyu istoriyu yak zhittyepis sestri Gertrudi Za svidoctvom Mandzoni shob sponukati Mariannu do vstupu v monastir yiyi vzhe z rannih rokiv vihovuvali u specifichnij atmosferi nazivayuchi majbutnoyu abatisoyu Divchinci davali gratisya lyalkami vdyagnutimi u chernechij odyag Dlya zdobuttya osviti yiyi vidpravili do monastirya svyatoyi Margariti odnogo z najvidomishih u Monci Hocha take vihovannya bulo normoyu dlya togochasnih divchat aristokratok batko Marianni uklav poperednyu domovlenist iz nastoyatelkoyu monastirya tomu tam do neyi stavilisya z osoblivoyu uvagoyu Divchinku otochili dodatkovimi vigodami pro neyi shvalno vidgukuvalisya starshi chernici Z odnogo boku ce rozpalyuvalo v serci Marianni marnoslavstvo i zverhnist vona zvikalasya z dumkoyu pro majbutnij status abatisi yak pro shos nalezhne pogordzhuyuchi odnolitkami Z inshogo boku takij vpliv ne zminiv prirodnoyi vdachi ditini stavshi doroslishoyu Marianna usvidomila sho ne gotova do chernectva vona bazhala buti druzhinoyu i matir yu Pochatok chernectva Koli Marianni de Lejva spovnilos trinadcyat rokiv batko zmusiv yiyi zrobiti vibir mizh chernechim i simejnim zhittyam Vtim vin poturbuvavsya shob yiyi rishennya v zhodnomu razi ne zavadilo jogo cilyam Otzhe yak alternativu monastiryu divchinci zaproponuvali shlyub iz Gustavo Branchiforte yakij buv na 25 rokiv starshij za neyi Za takih umov yiyi vibir buv peredbachuvanim trinadcyatirichna Marianna vstupila do noviciatu monastirya svyatoyi Margariti Cej krok davsya yij nelegko pislya zapekloyi vnutrishnoyi borotbi Cherez tri roki vona sklala dovichni obitnici zdijsnila postrizhennya i stala povnopravnoyu cherniceyu sered kolishnih vihovatelok Svoyim chernechim im yam vona obrala im ya materi tobto stala sestroyu Virdzhiniyeyu Mariyeyu Zmushena skoritisya voli batka vona usvidomlyuvala svij zalezhnij stan i skoyene nad neyu psihichne nasilstvo tomu v monastiri sestra Virdzhiniya Mariya duhovno ne rozvivalasya Yiyi vnutrishnij degradaciyi spriyala deyakoyi miroyu j svoyeridna opika batka Toj odruzhivshis vdruge zabuv pro dochku i ne bachivsya z neyu natomist namagavsya viddyachiti yij za dobrovilnu zhertvu rukami nastoyatelki vid yakoyi domigsya dlya dochki pevnih preferencij Sestra Virdzhiniya Mariya mala nizku perevag v porivnyanni z inshimi molodshimi chernicyami yij davali bilshe osobistoyi svobodi ne stavili suvorih vimog a dlya osobistih poslug pristavili dvoh sester sho meshkali z neyu v odnij keliyi Za ci perevagi vona otrimala prizvisko Sinjora Vse ce stvorilo pidgruntya dlya disciplinarnih porushen Zlochinnij shlyah Sinjora z Monci kartina 1847 Monastir svyatoyi Margariti mezhuvav iz budinkom sho nalezhav Zhanovi Paolo Osio Vlasnik mav zvichku z vikon svogo domu sposterigati za zhittyam u monastirskomu dvori Odnogo razu Sinjora diznalasya sho Osio mav seksualni stosunki z odniyeyu z vihovanok monastirskoyi shkoli yunkoyu na im ya Izabella Sestra Virdzhiniya zdijnyala skandal i batki zabrali Izabellu z monastirya Mozhlivim motivom dlya takogo rishennya okrim oficijno zaznachenih vimog shodo dotrimannya duhovnoyi chistoti mogli buti pidsvidomi revnoshi adzhe svitski vihovanki sestri Virdzhiniyi mogli bodaj umovno dozvoliti sobi taki rozvagi vid yakih Sinjoru zmusili vidrektisya Cherez kilka dniv pislya zaznachenih podij v Monci buv ubitij odin z agentiv rodini de Lejva Pripuskayut sho ce vbivstvo skoyiv Zhan Paolo Osio shobi pomstitisya Sinjori za rozluku z upodobanoyu nim divchinoyu Trivalij chas Osio zhiv prihovano v tomu zh budinku a zgodom virishiv spokusiti vzhe samu sestru Virdzhiniyu Vin namagavsya privernuti yiyi uvagu ale na deyakij chas zmushenij buv pokinuti misto cherez kriminalni pidozri j nebezpeku areshtu Povernuvshis cherez rik do domivki Osio domigsya svogo Navesni 1598 roku mizh nim i sestroyu Virdzhiniyeyu pochalosya listuvannya pidtrimuvati yake dopomagali sestri kelejnici Ottaviya i Benedetta Pid chas odnogo pobachennya u zhitli cholovika Osio za slovami sestri Virdzhiniyi zgvaltuvav yiyi u prisutnosti sester kelejnic yaki zalishalis bezdiyalnimi svidkami Cej zlochin ne tilki ne otrimav rozgolosu ale navit ne viklikav stijkoyi vidrazi u zhertvi pislya chislennih pokayannih listiv Sinjora vidnovila stosunki zi svoyim krivdnikom V podalshi roki voni zustrichalisya nastilki chasto sho yihni pobachennya nabuli zvichnogo harakteru Za svidchennyami sester Ottaviyi j Benedetti Osio chasto bachivsya iz sestroyu Virdzhiniyeyu u monastirskij keliyi i navit vstupav tam u seksualni stosunki z neyu v yihnij prisutnosti Na pochatku 1602 roku sestra Virdzhiniya narodila v monastiri ditinu Pologi stalisya vnochi obslugovuvali porodillyu yiyi zh susidki po keliyi Hlopchik narodivsya mertvim za svidchennyami sestri Ottaviyi trup viviz batko 8 serpnya 1604 roku Sinjora vdruge narodila cogo razu zdorovu divchinku Osio vidviz yiyi do Milana de novonarodzhenu ohrestili pid im yam Alma Francheska Margarita Hreshenim buv graf Franchesko d Adda V podalshomu dochka sestri Virdzhiniyi vilno vidviduvala monastir razom iz batkom sho svidchilo pro te sho ci vidnosini ne namagalisya retelno prihovuvati vid nastoyatelki Vtim chernicya Katerina yaka pishla do monastirya cherez svoyu bidnist diznalisya pro svyatotatstva yaki koyili ci chotiri lyudini i ne minula nagodi visloviti sestram svoye oburennya Bazhayuchi pokinchiti z shantazhem Osio vbiv yiyi zavdavshi udariv lomom Trup spochatku prihovav u kurniku a v monastirskomu muri zrobiv dirku shob stvoriti vrazhennya nache sestra Katerina vtekla sama Piznishe vin pohovav trup U 1606 roci za shozhih obstavin bula vbita she odna zhinka yaka pogrozhuvala povidomiti pro zaboroneni vidnosini Pislya drugogo vbivstva Osio dijshov visnovku sho treba pozbutisya i sester kelejnic yaki bachili azh nadto bagato Sestru Ottaviyu vin vtopiv u richci a sestru Benedettu kinuv u kolodyaz Ottaviyi vdalosya vizhiti a Benedetta pomerla majzhe vidrazu pislya togo yak nadijshla dopomoga vtim pered smertyu i vona vstigla rozpovisti dostatno shobi sklalasya kartina zlochinnogo spivzhittya Sinjori i Zhana Paolo Osio Pid chas areshtu 15 listopada 1607 roku sestra Virdzhiniya zahishalasya mechem odnak bula shoplena Osio vdalosya vtekti Vid policiyi vin perehovuvavsya v odnij z tavern Milana de jogo zradili i vbili najblizhchi druzi Golovu zlochincya kinuli do nig gubernatora Pid chas sudovogo procesu sestra Virdzhiniya perebuvala u benediktinskomu monastiri San Ulderiko v Milani Proces privernuv uvagu publiki ne tilki cherez zhorstokist skoyenih zlochiniv ale j zavdyaki neprihovanomu nahabstvu pidsudnih Rozsliduvannya pokazalo sho bilshist disciplinarnih porushen mozhna bulo viyaviti vidrazu yakbi ne movchazna zgoda sester kelejnic Prichinoyu nastilki dovgotrivalogo movchannya odni vvazhali visokij avtoritet Sinjori i materialni perevagi vid druzhbi z neyu Na dumku inshih ce svidchilo pro amoralnist kelejnic hocha i ne taku veliku yak v yihnoyi gospodini Osoblivo blyuznirskim v cih umovah viglyadalo te sho pidsudna nosila im ya Virdzhiniya sho v perekladi oznachaye cnotliva a svyatotatski zachatu dochku nazvala imenem svyatoyi pokrovitelki monastirya 17 zhovtnya 1608 roku sestri Virdzhiniyi ogolosili virok pozhittyeve uv yaznennya Ostanni roki Za nakazom kardinala Federiko Borromeo miscem pokarannya buv obranij pritulok dlya kolishnih povij Tam sestru Virdzhiniyu zatochili do kameri rozmirom 2 5 1 5 m bez prava pokidati yiyi za bud yakih obstavin Yedinim zv yazkom iz svitom u cij mogili buv otvir cherez yakij podavali yizhu i neobhidni predmeti tualetu Sinjora provela u comu pomeshkanni 14 rokiv Zgodom yiyi vidvidav kardinal Borromeo i dijshov visnovku sho kayattya uv yaznenoyi bulo shirim i vona vpovni spokutuvala svoyi grihi 2 veresnya 1622 roku vin vidav nakaz pro yiyi zvilnennya Sestra Virdzhiniya ne zahotila skoristatisya nadanoyu yij svobodoyu i zalishilasya zhiti v tomu zh primishenni dobrovilno Chernicya z Monci prozhila v takih umovah she 28 rokiv i pomerla 17 sichnya 1650 roku dosyagshi povazhnogo viku v 74 roki Protyagom usogo chasu vona zberigala zv yazok iz kardinalom Federiko Borromeo yakij doruchav yiyi opici monahin sho sumnivalisya u zroblenomu vibori j viyavlyali slabkoduhist shodo posluhu Ostanki chernici z Monci pohovali u rodinnij kaplici San Dionidzhi v Milani hocha nashadki rodu de Lejva vidreklisya vid ridstva z neyu Kaplicya bula zrujnovana u XVIII storichchi Pam yatVulicya Sinjori v Monci Za zhittya chernici z Monci ne bulo stvoreno zhodnoyi yiyi biografiyi oskilki chleni rodini de Lejva ne buli zacikavleni v rozgolosi protipravnogo postrizhennya a chernechij statut ne peredbachav publichnosti Odnak grihovne zhittya v monastiri z dalekosyazhnimi naslidkami sudovij proces i suvore pokarannya privernuli uvagu gromadskosti Istoriya sestri Virdzhiniyi zapochatkuvala obgovorennya problemi psihologichnogo nasillya nad lyudinoyu zokrema i primusovogo postrizhennya divchat do yakogo v ti chasi vdavalisya dosit chasto z dinastichnih abo ekonomichnih mirkuvan Zhittya Sinjori nabulo nastilki shiroko rozgolosu sho peretvorilos na narodnij perekaz yakij perezhiv svoyu geroyinyu Zhittyepis chernici z Monci privernuv uvagu mitciv Yiyi uyavni portreti stvorili italijski hudozhniki ta Italijskij pismennik Alessandro Mandzoni dokladno opisav pershu polovinu zhittya Marianni de Lejva do pochatku zlochinnogo shlyahu v romani Zarucheni V Milani ta Monci isnuyut vulici Sinjori prichomu vulicya v Monci prohodit povz mur vzhe neisnuyuchogo monastirya svyatoyi Margariti PrimitkiZarucheni K Dnipro 1985 S 159 187