Жюль Дюпре

Жуль Дюпре (фр. Jules Dupré; 5 квітня 1811 — 6 жовтня 1889) — французький художник, представник Барбізонської та Крозанської шкіл, один із засновників французького реалістичного пейзажу. Старший брат художника .

Жуль Дюпре
Jules Dupré
Автопортрет (1853)
При народженні	англ. Jules Louis Dupré
Народження	5 квітня 1811(1811-04-05) Нант
Смерть	6 жовтня 1889(1889-10-06) (78 років)
	Л'Іль-Адам
Поховання	^d
Національність	Франція
Країна	Франція
Жанр	пейзаж
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Роки творчості	1828^[1] — 1889^[1]
Вчитель	^d
Відомі учні	^d і ^d
Член	Барбізонська школа
Твори	^d, ^d і ^d
Брати, сестри	^d
Звання	Командор Ордену Почесного легіону
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, ^d, Художній інститут Чикаго, ^d, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка^[2], Музей мистецтва Метрополітен^[3], ^d, ^d, Національний музей старовинного мистецтва, Рейксмузей, Художній музей Волтерс, Музей Ван Гога, Бруклінський музей, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва^[4], ^d, ^d, Музей Фіцвільяма, ^d, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Міський музей (Амстердам)^[5], Детройтський інститут мистецтв, ^d, Національний музей мистецтв Румунії, ^d, ^d, Художній музей Мілвокі, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Рінглінг музей, Художній музей Брукс, ^d, Портландський мистецький музей, ^d, ^d, Музей д'Орсе, Музей мистецтва Епплтона, ^d, ^d, Художня галерея і музей Келвінгроув, ^d, Зібрання Воллеса, Бостонський музей образотворчих мистецтв, ^d, Смітсонівський музей американського мистецтва^[6], ^d, ^d, ^d, ^d, Руанський музей образотворчого мистецтва, Денверський художній музей, ^d, ^d, ^d, Музей Конде, ^d, Гамбурзька картинна галерея, Художня галерея Лідса, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей мистецтв Цинциннаті, ^d, Нантський музей образотворчого мистецтва, ^d, ^d, Басс (музей), Бременська картинна галерея, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Реннський музей образотворчого мистецтва, ^d, Музей Нортона Саймона, ^d, ^d, Галерея мистецтв Коркоран, Балтиморський музей мистецтв, ^d, Національний музей витончених мистецтв Чилі, Женевський музей мистецтва і історії, ^d, ^d і ^d
Нагороди
Жуль Дюпре у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дюпре.

Життєпис

Ранні роки

Народився 5 квітня 1811 року в Нанті в родині кераміста, пізніше — директора фабрики. Інтерес до зображення природи пробудився рано. Займаючись розписом порцелянових виробів на невеличкій фабриці свого батька в Пармені, Жуль Дюпре починає урізноманітнювати продукцію введенням елементів пейзажу.

Дюпре майже не навчався живопису, він став художником, безпосередньо вивчаючи природу.

У 1823 році родина Дюпре переїжджає до Парижу. Скарби Лувру зачаровують молодого живописця, і він починає вивчати творчість старих майстрів, копіюючи насамперед голландців. Усе своє життя Дюпре захоплювався творчістю Рембрандта, Клода Лоррена та Теодора Жеріко.

1830-ті роки

Як художник-пейзажист дебютує у 1831 році на Паризькому салоні з п'ятьма своїми картинами. У цей період Дюпре знайомиться з художником , який дає йому кілька порад по роботі з натурою. У 1832 році друзі їдуть на етюди до департаменту Ендр і на їх основі створюють роботи, виставлені у Салоні 1833 року.

Велике враження на Дюпре справило полотно Теодора Руссо «Вид в околицях Гранвіля», що стало програмовим твором усього покоління художників-пейзажистів 1830-х років. Під впливом Руссо, з яким його пов'язували дружні відносини, Дюпре прагне позбавитися впливу старих майстрів.

Також на початку 1830-х років він здійснив подорож до Англії, де познайомився з пейзажами Джона Констебла. Романтична піднесеність, пастозна фактура, дрібність мазків з відблисками світла, що переливається, у роботах англійського пейзажиста суттєво вплинули на розвиток творчості Дюпре.

Із середини 1830-х років, коли у творчості Дюпре все помітніше виявляються реалістичні тенденції, журі припиняє приймати у Салон його роботи. Це значно ускладнило для дослідників датування наступних творів живописця.

1840-ві роки

1840-ві роки — час створення ландських та піренейських пейзажів. Дюпре і Руссо вирушають у Ланди — департамент на південному заході Франції біля берегів Біскайської затоки. Незаймана природа, безмежні ліси, рухливі дюни стали джерелом натхнення для Дюпре.

У 1840-1850-х роках творчість Дюпре досягла свого найвищого розквіту. Пейзажі зберігають жанровий характер, але в них все помітніше проступає романтична піднесеність. На відміну від Руссо, з епічним спокоєм його картин, Дюпре — романтик за темпераментом, у його роботах постійно відчувається підкреслено емоційне сприйняття природи. Пейзажі прив'язані до конкретного часу доби, місця дії. Художник віддає перевагу композиції з далеким обрієм та низькою перспективою, коли глядач відчуває себе у самому центрі пейзажу. Важливу роль у композиції відіграє небо, яке стає одним з основних «персонажів» картини.

Після революції 1848 року Дюпре стал членом комісії по реорганізації Салону.

1850-ті роки

У 1850-х роках Дюпре набув більшої популярності, ніж голова Барбізонської школи Теодор Руссо. Літографії з його картин постійно друкувалися у журналі «Артист», а в 1849 році після Салону, де його твори, як і твори Руссо, були виставлені, він був нагороджений Орденом Почесного легіону. Це образило Руссо, який не був нагороджений, і стало причиною їхнього розриву. Творчість митців стала розвиватися у різних напрямках.

У 1852 році Дюпре відправляє ряд пейзажів у Салон, а потім не виставляється на офіційних виставках аж до Всесвітньої виставки 1867 року. Майже завжди в цей період художник вводить у свої пейзажі зображення ставка, озера, болітця, в яких віддзеркалюється небо. Цей мотив надає полотнам ще більшої легкості.

1860-1880-ті роки

У роботах Дюпре 1860-х років приваблює напружений стан природи, її драматичні ефекти. З 1868 року художник кожне літо проводить у Кайо-сюр-Мер, працюючи переважно над маринами: сцени бурі, хвилі, що розбиваються об скелі. Але і спокійний сюжет з рибацьким човном, що гойдається у відкритому морі, залишається драматично напруженим.

У 1889 Дюпре був удостоєний звання Командору Ордену Почесного легіону.

Смерть

Помер Жуль Дюпре 6 жовтня 1889 у Л'Іль-Адам, переживши розквіт реалізму, побачивши досягнення імпресіоністів.

Значення творчості

Дюпре прожив довге і плідне життя. Знаходячись у постійному творчому пошуку, художник створив близько півтори тисячі полотен. Загострено емоційне відношення до дійсності ріднить Дюпре із романтиками, але в його творчості є й інша лінія, яку можна визначити як прагнення відтворити дійсно реальний пейзаж, на тлі якого проходить життя звичайної людини. Його марини та сільські пейзажі користувалися у кінці століття величезним успіхом не лише у Франції, але й в інших країнах. Дюпре по праву може вважатися одним із засновників реалістичного пейзажу.

Примітки

1. RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. https://collections.frick.org/people/82/jules-dupre/objects
3. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/459099
4. https://www.bellasartes.gob.ar/
5. La symphonie
6. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=27476

Джерела

• Семёнова Н. Жюль Дюпре (1811—1889). 175 лет со дня рождения / Н. Семёнова // Сто памятных дат. Художественный календарь на 1986 год / Н. Семёнова. — Москва: Советский художник, 1985. — С. 104—107.
• Jules Dupré [Електронний ресурс] // Encyclopaedia Britannica — Режим доступу до ресурсу: http://global.britannica.com/biography/Jules-Dupre^{[недоступне посилання з липня 2019]}.

Посилання

• Галерея робіт Жуля Дюпре [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.]