Порфирій Дмитрович Жалко Титаре нко нар 6 березня 1881 Мерефа пом 10 грудня 1949 Київ український радянський живописець

Порфирій Дмитрович Жалко́-Титаре́нко (нар. 6 березня 1881, Мерефа — пом. 10 грудня 1949, Київ) — український радянський живописець, графік; член Асоціації художників Червоної України в 1920-ті роки та Спілки художників України з 1945 року. Батько мікробіолога .

Порфирій Дмитрович Жалко-Титаренко



Народження	6 березня 1881(1881-03-06) Мерефа, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	10 грудня 1949(1949-12-10) (68 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія УНР Українська Держава СРСР
Навчання	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Діяльність	художник
Працівник	Варшавська політехніка
Член	Національна спілка художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Титаренко.

Біографія

Народився 22 лютого [6 березня] 1881(18810306) року в селі Мерефі (тепер місто Харківської області, Україна). Вчився у , у 1905—1906 роках — у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв в Петербурзі (майстерня Іллі Рєпіна). У 1906—1914 роках викладав у Варшавському політехнічному інституті, одночасно у художній школі та реальному училищі; у 1915—1919 роках викладав на вищих жіночих курсах в Москві. Багато подорожував (відвідав Німеччину, Італію, Велику Британію та інші країни).

З 1919 року у Києві, брав участь у оформленні міста до першотравневих свят. У 1919–1922 роках працював художником студії агітплакатів Політичного управління Червоної Армії; у 1922–1928 роках — викладач малюнку політехнічного інституту; у 1928–1930 роках — викладач нарисної геометрії інституту народного господарства; у 1930–1941 роках — доцент Київського хіміко-технологічного інституту; з 1944 року — професор Київського інженерно-будівельного інституту, завідувач кафедрою.

Помер 10 грудня 1949 року у Києві.

Творчість

Автор портретів, пейзажів, жанрових картин в імпресіоністській манері, біля 50 кіноплакатів на замовлення Всеукраїнського фотокіноуправління, оформлення книг і театральних вистав. Серед робіт:

«Падіння Новгородського віча» (1906);
«Єва» (1907);
«Японська мелодія» (1907, Національний музей у Варшаві);
«Бабине літо» (1908);
«Пробудження» (1909);
«Фавн та жінка» (1911);
«Парк у Лазенках» (1913, олія);
«Фавн та юнак» (1916, олія);
«Наступ Червоних військ на Варшаву» (1920);
«Портрет Г. І. Петровського» (акварель);
«Портрет професора Тартаковського» (1941, пастель);
«Фізкультурниця» (1941, олія);
«Святий Миколай-чудотворець» (1942);
«Натюрморт» (1946);
«Урожай» (1947, етюд, олія).

Брав участь у міських та зарубіжних мистецьких виставках з 1912 року.

Окремі роботи зберігаються у Київському, Луганському, Харківському художніх музеях, Національних музеях у Варшаві та Кракові, у Санкт-Петербурзі.

Література

Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 82—83.;
Жалко-Титаренко, Порфирий Дмитриевич // «Художники народов СССР». Биобиблиографический словарь. — Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінка 85. (рос.);
Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович //Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 242. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 238. — .;
Сагайдак О. С. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .;
Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 45. [ 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] .